Звітність та контроль за фінансуванням політичних партій можуть незабаром відновити. Відповідні законопроєкти подали і Кабмін, і народні депутати за ініціативи першого заступника Голови ВРУ Олександра Корнієнка. 

Фактично це вже третя ітерація запровадження державного фінансування партій та контролю за їхніми фінансами. Перша спроба сталася ще у далекому 2008 році. Тоді Лабораторія законодавчих ініціатив була однією з організацій, які просували саму ідею державного фінансування партій та дієвого контролю за їх надходженнями та видатками. 

На жаль, 15 років тому більшість політичних сил не сприйняла таку ідею, задовольняючись непрозорим олігархічним фінансуванням. Небажання бути підзвітними та популістична риторика усе загальмували.

Але навіщо взагалі потрібне звітування? Загальна логіка державного фінансування партій та контролю за їхніми фінансами полягає в тому, щоб: 

• зменшити вплив великого капіталу (тобто окремих приватних донорів та промислово-фінансових груп) на політичні партії і, відповідно, на ухвалення політичних рішень; 
• зробити фінансування політичних партій прозорим та посилити контроль за партійними фінансами з боку держави; 
• забезпечити умови для розвитку нових політичних партій, чесної та прозорої міжпартійної конкуренції.

Вдруге до фінансування та контролю повернулися у 2015 році. Це була частина ширшої реформи по боротьбі з корупцією, яка включала і декларування чиновників. Реформу підтримувала і українська громадськість, і важливі міжнародні організації, як-от ОБСЄ, Венеційська комісія та GRECO. 

Було створено спеціальний орган – Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК), яке мало, зокрема, адмініструвати бюджетне фінансування парламентських партій, а також контролювати діяльність всіх партій, збираючи та перевіряючи звіти про надходження і видатки. У разі виявлення порушень могла накладатися адміністративна, а в деяких випадках і кримінальна відповідальність. Якщо ж було б зафіксовано порушення у парламентських партій, то НАЗК отримала повноваження припинити фінансування з державного бюджету. 

Друга спроба запровадити партійне фінансування та звітування виявилася більш вдалою. Гроші з держбюджету почали надходити до партій у 2016 році і продовжують надходити й досі. А от зі звітуванням вийшов не такий безперервний процес – воно було обовʼязковим з осені 2016 аж до весни 2020 року, тобто три з половиною роки. 

А потім почався ковід. Тоді Верховна Рада дозволила партіям не подавати звіти на період дії карантину. Через це немає можливості контролювати діяльність партій, виявляти порушення та сумнівні внески. 

Свого часу такий крок видавався логічним, адже короновірусна пандемія ускладнила роботу багатьох органів – і партійних, і державних. Їм було складніше отримувати документи, необхідні для звітування, та організовувати сам цей процес. 

Та вже у 2021 році стало очевидно, що суспільство адаптувалося до пандемії, налагодилася робота і державних, і недержавних органів, однак контроль за коштами не поновився. 

Парламентські партії фактично отримували кошти, але не мали за них звітуватися. Їм не забороняли цього робити, але і не зобовʼязували. 

Партії могли добровільно звітуватися, але ця опція не стала популярною. Великі партії, за поодинокими винятками, звіти не надавали. Якщо якісь партії і звітувалися, то це були зазвичай малі партії, що [майже] не мали ніяких видатків і доходів. Тож проблема безконтрольного фінансування парламентських партій не була вирішена.

Розмови про необхідність поновити звітування та контроль були обірвані у лютому 2022 року. Верховна Рада у березні 2022 року послабила вимоги до звітності юридичних осіб: звіти можна було не подавати, відповідальність за неподання/несвоєчасне подання скасовувалася, а уповноважені органи не могли проводити перевірки звітів. На це були обʼєктивні причини – частина документації була знищена, а банки та органи контролю мали значні перебої в роботі. 

Партії мають статус юридичних осіб, тому ці правила поширювалися і на них. Це означає, що НАЗК не могла ні перевіряти партійні звіти, ні накладати на партії відповідальність. 

Фактично були створені додаткові послаблення, загальні для всіх юридичних осіб на час воєнного стану, на додачу до конкретних послаблень, встановлених саме для партій на час карантину.

Через півтора роки воєнного стану у суспільства зʼявився новий запит на підзвітність партій. І цей запит спробували задовольнити шляхом реєстрації двох законопроєктів.

Головний його фокус на деталізації механізму фінансування партій та можливих видатків партій, але загалом законопроєкт є досить різностороннім і передбачає:

1. Обмеження внесків на підтримку партій через повʼязані юридичні особи та ФОПи, зокрема, для обмеження опосередкованого впливу;
2. Обмеження загальної суми внеску на рівні 20% її загального сукупного доходу за останні 5 років (для уникнення фінансування підставними особами);
3. Окремо дозволено фінансувати залучення осіб з інвалідністю до партій;
4. Визначено пріоритетні напрями фінансування партій;
5. Встановлено заборонені види видатків, які фінансуються з держбюджету;
6. Змінюється система розподілу коштів держбюджету між партіями;
7. Скасовуються ковідні послаблення для звітування партій.

Цей законопроєкт є більш комплексним з точки зору відновлення звітування і фокусується саме на цьому. Він передбачає:

1. Зменшення відсоткового барʼєру, який партія має подолати на виборах для отримання фінансування, з 5 до 3%, що має сприяти розбудові менших партій.
2. Послаблення для звітування на час воєнного стану, які поширюються на всі юридичні особи, тепер не будуть поширюватися на партії.
3. Якщо партія має державне фінансування, її звіти за попередні періоди (фактично з 2020 року) мають бути подані не пізніше 90 днів з дня набрання чинності цього закону.
4. Якщо партія НЕ має державного фінансування, її звіти за попередні періоди мають бути подані не пізніше 120 днів з дня набрання чинності цього закону.
5. Звіти за ці попередні періоди можуть бути у річному форматі, а щоквартальні звіти мають відновитися в майбутньому.
6. Ці звіти, а також звіти, добровільно подані в час воєнного стану, мають бути перевірені НАЗК протягом 60 днів з дня подачі або дня набрання чинності законом.
7. Партії звільняються від відповідальності, якщо вони не можуть надати інформацію через форс-мажорні обставини, повʼязані з бойовими діями (знищення, пошкодження або недоступність через окупацію – документів або компʼютерів). Форс-мажор має бути підкріплений документально.
8. Поновлює роботу реєстр партійної звітності.

Якщо порівнювати ці два законопроєкти, то задачу відновлення звітування та контролю краще виконує саме законопроєкт № 9419-1. 

Законопроєкт № 9419 в існуючій редакції взагалі не призведе до відновлення звітування, адже наразі діє воєнний стан, а тому на партії поширюватимуться загальні послаблення для звітування, що стосуються всіх юридичних осіб.

Законопроєкт №9419 відміняє лише ковідні послаблення. Крім цього, у ньому не визначено ніяких перехідних норм та правил подачі звітності за попередні періоди, не враховані й обмеження воєнного стану. 

Перехідні положення, скасування послаблень і ковіду, і воєнного стану є у законопроєкті №9419-1.

Хоч законопроєкт №9419 і не відновлює звітування партій, але може покращити загальний механізм державного фінансування, однак в чинній редакції він містить частину недопрацьованих норм, які не мають реальних механізмів реалізації або видаються непотрібними. 

В цілому, законопроєкти №9419 та №9419-1 не надто суперечать один одному. Тому цікаво буде спостерігати за процесом їх розгляду, адже вони є альтернативними. Обидва законопроєкти мають досить перспективних ініціаторів – Кабмін для №9419 і першого заступника Голови ВРУ при підтримці декількох фракцій та груп для №9419-1. 

Отже, є досить непогана перспектива відновлення підзвітності політичних партій, особливо тих, які отримують державне фінансування. Контроль за тим, як вони ці кошти витрачають, може бути нарешті відновлено. 

При цьому важливо не допустити помилок, наявних у попередньому періоді. Зовсім нещодавно, 6 червня 2023 року, було випущено звіт Рахункової палати щодо аудиту державного фінансування партій у 2016-2019 роках, а це три з трьох з половиною років повноцінного контролю та звітування за партійними фінансами. Висновок цього звіту досить сумний: 

“Національним агентством з питань запобігання корупції не забезпечено ефективного управління, продуктивного, економного, результативного та законного використання коштів державного бюджету, виділених на керівництво та управління у сфері запобігання корупції та на фінансування статутної діяльності політичних партій“. 

Фінансування партій не має показників ефективності, через що Рахунковій палаті було складно оцінювати відповідні бюджетні програми. Тому ефективність використання 1,5 млрд гривень на фінансування партій не вдалося оцінити. Контроль за тим, як витрачалися кошти на фінансування партій, з боку НАЗК був ускладнений через недоліки законодавства, які НАЗК досі не виправило.

На жаль, ні законопроєкт №9419, ні №9419-1 не враховують частини рекомендацій Рахункової палати. Наприклад, не враховано рекомендацію щодо “визначення звітування місцевих організацій політичних партій за витрачанням коштів державного фінансування та зарахування коштів державного фінансування на окремі рахунки місцевих організацій для покращення контролю за цільовим використання цих коштів“.

Після відновлення підзвітності має початися системна робота з виправлення всіх цих недоліків. Якщо ж цього не зробити, суспільна довіра до механізму фінансування партій може зменшитися до рівня 2008 року, коли політичні сили вдало маніпулювали громадською думкою і відмінили фінансування та звітування партій. Як наслідок, вплив олігархічних груп не був усунутий, умови для чесної та прозорої партійної конкуренції не були створені, нові потужні політичні партії не зʼявилися. 

Скасування партійного фінансування та контролю зробило свій внесок у консервацію непрозорого політично-партійного життя кінця нульових. Породженням такої ситуації стали такі явища початку десятих років, як “Янукович-президент”, “депутати-тушки”, голосування за “диктаторські закони 16 січня”, узурпація влади тощо. Нова ітерація подібного розвитку подій може виявитися для України фатальною. Депутати Верховної Ради України не мають цього допустити.

Відкриття Хабу розпочалося із виступів програмної директорки Української школи політичних студій Уляни Полтавець, програмного директора в Україні Міжнародного інститут демократії та сприяння виборам (International IDEA) Олександра Якименка та заступниці Голови Офісу Ради Європи в Україні Олени Литвиненко. 

«Згідно зі стандартами Ради Європи, збалансована участь жінок та чоловіків у політичному та суспільному житті визначається як мінімальний рівень представництва кожної статі на рівні 4️0%. Це також є однією з цілей Стратегії Ради Європи з ґендерної рівності на 2018 – 2023 роки, для досягнення якої держави-члени Ради Європи мають вживати необхідні заходи на законодавчому та практичному рівнях», – зазначила Олена Литвиненко. 

Співголова МФО «Рівні можливості» Марина Бардіна упевнена, що Україні, в першу чергу, потрібні зміни на законодавчому рівні. Зокрема, одним із інструментів заохочення вона вважає виборчі квоти. Наразі парламентарка працює над тим, аби ці зміни таки були впроваджені.

«Вже зараз є впевненість, що квоти обов’язково стануть складовою нового Виборчого кодексу», – зазначила вона.

У суспільстві побутує думка, що тільки жінка в родині має бути обтяжена справами по домогосподарству або вихованням дітей. Через це жінки-професіонали часто зазнають дискримінації – їх не призначають на керівні посади або навіть платять менше грошей.

Зруйнувати стереотипне мислення, яке укорінилося в українців протягом століть, потрібно через освіту і просвіту. Зміна цінностей – найважливіший крок. Про під час Хабу партійних інновацій говорила співголова МФО «Рівні можливості» Інна Совсун. 

Уляна Супрун, виконуюча обов‘язки Міністра охорони здоров‘я у 2016-2019 роках, поділилася своїми порадами з учасницями Хабу: 

• уміти казати «ні» пропозиціям, якщо вони суперечать цінностям лідера;
• виокремити для себе червоні лінії і не переходити за них, бути принциповою і чесною, в першу чергу, перед самою собою;
• мати візію, стратегію розвитку – «бути не пожежником, а архітектором» (не вирішувати проблеми точково, а будувати майбутнє);
• бути поводирем (guide) для своєї команди, розподіляти обов‘язки і йти разом до мети.

Євген Радченко, заступник голови Центральної виборчої комісії (2018-2019) розповів про строки, етапи та нюанси місцевої виборчої кампанії.

Євген наголосив для жінок-політикинь, що проведення місцевих виборів обмежене у часі – кампанія є короткою, тому треба готуватися до жорсткої боротьби за голоси.

Крім того, важливо знати, які прийоми може використати опонент і вибудувати власну виборчу кампанію максимально ефективно.

Політичний технолог і випускник УШПС Андрій Прокопенко поділився із учасницями Хабу секретами перемоги на виборах: 

• на місцевих виборах найефективніше спрацьовують особисті зустрічі з виборцями;
• правильне використання соціальних мереж – ключ до успіху. Кандидат на виборах має ставати персональною медійною машиною;
• треба детально продумувати кампанію: визначати зміст меседжів і цільову аудиторію, пропрацьовувати покроковий план із визначеним бюджетом, а потім дотримуватися плану.

Про теоретичну частину політичних процесів жінки-політикині говорили з професором кафедри політології Львівського національного університету імені І. Франка Анатолієм Романюком. 

Зокрема, він розказав учасницям, як функціонують сучасні політичні партії та на які ідеології вони спираються. 

«Партія – це інститут демократичної держави. Без демократії партій не існує. Партії завжди висловлюють і захищають інтереси певних конкретних суспільних груп. А тому їхня поява неминуче призводить до розділення суспільства», – пояснив спікер.

Завершився перший день політичного інтенсиву надихаючою промовою народної депутатки та віце-прем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України у 2016-2019 роках Іванни Клипуш-Цинцадзе. 

За словами спікерки, жінки-керівники здатні задовільнити потреби сталого розвитку. Адже вони враховують більше різних думок і факторів, їх рішення зважені і мають довготривалий ефект. У світі взагалі зростає запит на «жіночий тип» керівництва.

Це не означає, що чоловіки гірше. Ідеться про те, що ґендерний баланс і співпраця між жінками й чоловіками, у тому числі, у політичній галузі може давати сталий і позитивний результат.

Ґендерна рівність – те, до чого ми в Україні маємо прагнути. Самостійно і за допомоги держави. 

Другий день Хабу партійних інновацій – Жінки був присвячений конкретним інструментам побудови іміджу та заохочення електорату. 

Про ефективну комунікаційну кампанію учасницям розповів засновник і керівник цифрової агенції Postmen Ярослав Ведмідь.

За словами фахівця, окремі політики і партії загалом мають враховувати потреби аудиторії. А електорат зараз – у смартфоні. Майбутнє вже тут.

«Блогери стануть політиками або політикам доведеться ставати блогерами, щоб мати контакт із виборцями», – зауважив Ярослав.

Вести соціальні мережі – це must для політика сьогодні. Як саме – порадила директорка з нового бізнесу у Postmen Ольга Ситник. Бізнес вже активно використовує ці інструменти, політикам варто теж звернути на них увагу. Адже усе буде digital.

Інший тренінг для жінок провів програмний координатор Міжнародного інституту демократії та сприяння виборам в Україні (International IDEA Ukraine) Олександр Якименко. 

Він пояснив, які інструменти можна використовувати політику, аби залучитися підтримкою електорату. Зокрема, за його словами, актуальні інструменти зараз – це мікротаргетування, пряма розсилка, телевізійна реклама і залучення агітаторів.

Третій день Хабу розпочала Ольга Айвазовська, голова правління та координаторка виборчих і політичних програм Громадянської мережі ОПОРА.

З Ольгою політикині говорили про порушення під час виборчих кампаній і покарання за них, а також новий Виборчий кодекс, який має залишити у минулому «вічні атрибути» українських виборів – гречку, чорний піар і безіменні біг-борди. 

Водночас існують і такі злочини, проти яких поки не діють покарання. Це – фейки. Єдиний спосіб протистояти їм – це обізнаність у проблемі й критичне мислення. 

Усе про те, як створюються фейки, чому вони приваблюють нашу увагу і як розрізняти їх в інформаційному просторі розповів старший викладач в університеті Седертерн у Стокгольмі та постдок студій з медіа та комунікації університету Умео Роман Горбик. 

Експерт наголосив: важливо пам’ятати, що фейк імітує справжню новину і створюється за оповідними стандартами журналістики. Крім того, в основі фейка – глибинна історія, яка може нагадувати сюжет відомих казок з героями, лиходіями і драматичними перипетіями. Фейки завжди емоційно насичені та провокативні, у них приваблює розважальний елемент, як-от гумор чи несподіванка.

І вдала промоція фейка з боку опонентів, і власні хиби можуть стати ударом по репутації політика. Для того, щоб запобігти негативним наслідкам, варто вчитися антикризовій комунікації. 

Поради з політичних комунікацій учасницям Хабу дали керівник спецпроектів диджитал-агенції RMA Олександр Бондаренко та комунікаційна менеджерка RMA Світлана Чепуренко. 

Зокрема, фахівці порадили: швидко реагувати на факапи; визнавати свої помилки; з гумором поставитися до ситуації; знаходити «крайнього» і карати (якщо, наприклад, помилки припустився хтось із команди); ігнорувати  але тільки у крайніх випадках і якщо факап не наніс значної репутаційної шкоди.

Детальніше про Хаб партійних інновацій – на сторінці програми.  

Верховна Рада України ІХ скликання ухвалила законопроект №1029, який передбачає скасування державного фінансування партій, які набрали 2% голосів на останніх парламентських виборах.

Необхідно нагадати, що запровадження державного фінансування політичних партій було однією з умов введення безвізового режиму між Україною та ЄС. Відповідні зміни (які набули чинності з 1 липня 2016 року) були складовою антикорупційного пакету законопроектів, і, власне, вводилися в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання і протидії політичній корупції». Серед іншого, логіка цих змін полягала в тому, щоб:

• зменшити вплив великого капіталу (тобто окремих приватних донорів та промислово-фінансових груп) на політичні парті і, відповідно, на ухвалення політичних рішень;
• зробити фінансування політичних партій прозорим та посилити контроль за партійними фінансами з боку держави (контролює НАЗК);
• забезпечити умови для розвитку нових політичних партій, чесної та прозорої міжпартійної конкуренції.

Останнє, як наслідок, мало надати виборцям можливість ширшого вибору під час місцевих та загальнонаціональних виборів. Також це повинно було сприяти більш активному залученню громадян до суспільно-політичного життя через партії, які краще відображають інтереси тих чи інших верств населення. Власне, саме для цього і була запроваджена норма про державну підтримку не тільки партій, які потрапили до парламенту (набрали більше 5% голосів), але й подолали встановлений законом бар’єр у 2% голосів виборців.

Варто відзначити, що на момент ухвалення зазначеного Закону у жовтні 2015 року він отримав схвальні відгуки ОБСЄ, Венеційської комісії та GRECO. Зокрема, цей закон враховував позиції ряду ключових міжнародних документів у сфері регулювання фінансування політичних партій та боротьби з корупцією: 

• «Керівні принципи та доповідь щодо фінансування політичних партій», прийняті Венеціанською Комісією (2001 р.);
• Рекомендації ПАРЄ «Фінансування політичних партій» (2001 р.);
• Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи «Про загальні правила боротьби з корупцією при фінансуванні політичних партій та виборчих кампаній» (2003 р.).

У 64 із 173 держав світу політичні партії отримують державні кошти на виконання своїх статутних цілей, у 14 країнах відшкодовуються витрати (або частина витрат) на ведення виборчої кампанії і у 40 країнах регулювання передбачає і перше, і друге. При цьому в багатьох країнах державну підтримку отримують не тільки парламентські партії, але й ті учасники виборчих змагань, які здобули певний рівень підтримки виборців. Наприклад, у Німеччині це 0,5% голосів на загальнонаціональних виборах або 1% голосів під час виборів на рівні федеральних одиниць – земель).

Яка ж логіка стояла за рішенням Президента та парламентської більшості відрізати від державного фінансування непарламентські політичні партії, які подолали бар’єр у 2%? Офіційно Президент України посилається на «несприйняття значною частиною громадян державного фінансування діяльності політичних партій». Це несприйняття знайшло свій вияв у електронній петиції «Скасувати бюджетне фінансування політичних партій в Україні», у відповідь на яку Президент і ініціював відповідні зміни. Власне, і на момент ухвалення цих змін у 2015 р. 76,9% громадян не підтримували запровадження державної підтримки політичних партій (при тому, що лише 29% опитаних знали щось про цю тему). То чому зараз і чому саме так? Адже між скасуванням державного фінансування політичних партій і відрізанням від фінансової підтримки партій, які не пройшли до парламенту, є невелика різниця у кількасот мільйонів гривень бюджетних коштів на рік.

Вочевидь зіграв свою роль дискурс щодо неможливості підтримки за рахунок коштів платників податків тих політичних сил, які обіймають відверто або приховано антиукраїнську позицію. Принаймні, дискусії навколо цього точилися з моменту оголошення перших екзит-полів під час позачергових виборів до Верховної Ради. Крім того, в умовах відсутності визначеності щодо характеру подальшої співпраці з МВФ додаткові кошти можуть бути затребувані на більш нагальні речі. Можна припустити, що враховуючи всі фактори (неможливість повного скасування державного фінансування політичних партій через зобов’язання перед європейськими партнерами, загроза спричинити суспільний розкол у випадку фінансової підтримки політичних сил з сумнівною репутацією, публічний запит на скасування державного фінансування загалом, а також можливі фінансові труднощі у найближчий час) Президент і парламентська більшість обрали варіант, який видався найбільш оптимальним. Показово, що зазначені зміни були включені в законопроект, який загалом стосується перезавантаження НАЗК і тільки в частині скасування державного фінансування стосуються закону «Про політичні партії». У висновку Головного науково-експертного управління та зауваженнях Головного юридчного управління до другого читання не згадано про загрози та наслідки цих змін. У результаті дискусія здебільшого велася навколо інших аспектів законопроекту, а пропозиції деяких народних депутатів прибрати відповідні норми (або винести ці зміни в окремий законопроект) не знайшли підтримки ані у комітеті, ані в сесійній залі.

Принагідно варто нагадати, що аналогічна ситуація була і під час першої спроби запровадити державне фінансування політичних партій. Так, згідно із Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів у зв’язку з запровадження державного фінансування політичних партій» (27 листопада 2003 р.) фінансування статутної діяльності партій мало розпочатися з 1 січня 2007 року, а за результатами виборів 2006 року держава мала відшкодувати витрати на проведення передвиборної агітації. Однак Закон «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинив дію цих положень на 2007 рік, а Закон «Про Державний бюджет України на 2008 рік» взагалі скасував їх. І хоча у 2008 році Конституційний Суд України визнав положення відповідних законів неконституційними, дію цих норм так і не було відновлено. 

Друга спроба також виявилася не дуже вдалою. Адже на сьогоднішній день державну підтримку на свою статутну діяльність отримали лише парламентські партії 8-го скликання. При цьому більшість цих коштів партії спрямували, в першу чергу, на політичну рекламу (менше частина коштів була витрачена на забезпечення діяльності центрального апарату та місцевих осередків партій; зарплату працівників статутних органів та місцевих організацій партій). І хоча ці витрати в цілому відповідають визначеній законодавством статутній діяльності, такий розподіл коштів неодноразово критикувався в експертному середовищі. Зокрема, про це йдеться в Аналітичній записці Національного інституту стратегічних досліджень: «практично відсутні видатки партій на активну політико-освітню діяльність, розвиток власних наукових і дослідницьких інституцій, орієнтованих на розробку державних політик».

Таким чином, з невеликого досвіду державного фінансування саме парламентських політичних партій можна зробити висновок, що такий підхід не виконує поставлених перед цим механізмом цілей. У той же час, світова практика свідчить, що запровадження державного фінансування політичних партій (і, зокрема, позапарламентських) може дійсно призводити як до обмеження впливу великого капіталу на партії, так і до збільшення партійного плюралізму, формування більш конкурентного партійного середовища із більшим залученням громадян до суспільно-політичного життя (Канада, Фінляндія, Ізраїль, Мексика, Італія).

Що стосується можливих наслідків відрізання від фінансової підтримки непарламентських політичних партій, то така ініціатива може суттєво зменшити спроможність нових політичних партій. Безумовно, треба враховувати факт відсутності в Україні сталості у функціонуванні політичних партій, мається на увазі перед усім тенденція до створення політичних проектів безпосередньо перед виборами, основна діяльність яких припадає на конкретний політичний період. За таких умов відрізання від фінансової підтримки непарламентських політичних партій може ще надовго залишити України у ситуації, коли політичні партії виникають навколо великого капіталу (або медійних особистостей), а не навколо інтересу широких груп громадян чи політичних програм. Проблема політичних партій – це не та проблема, яка вирішується за рік чи два, її вирішення потребує цілеспрямованої освітньої політики, політики з забезпечення неупередженості ЗМІ та багатьох інших елементів. Державне фінансування політичних партій – це один з механізмів, який створює умови для забезпечення сталості політичних партій, в українських реаліях фінансування непарламентських політичних партій – це можливість створити сталі політичні партії у майбутньому.

Занепокоєння викликає швидкість, з якою приймається рішення про відрізання від фінансування, а також відсутність валідної аргументації. Враховуючи, що фінансування політичних партій було запроваджено не так давно з огляду на довжину політичних циклів, необхідно провести відповідні дослідження, які дали б відповідь на те, як впливає фінансування (не)парламентських політичних партій на виборчий процес в Україні. Без відповіді на це запитання будь-які зміни в питанні державного фінансування політичних партій є інфантильними витівками, а не законотворчою діяльністю.

Перед виборами партійним штабам необхідно навчитися протистояти кібер-загрозам. Тому Лабораторія законодавчих ініціатив у партнерстві з Cybexer Technologies (Естонія) 9 липня провела у Києві тренінг «Майбутні вибори: запобігання кібер-ризикам» для представників комунікаційних відділів партій, відділів диджитал-маркетингу партій, відділів інформаційних технологій та безпеки партій, а також членів партій, які балотуються на цих виборах до парламенту.

«Забезпечення вільних і чесних виборів – це основа демократії. Європейський Союз продовжуватиме підтримувати Україну шляхом зміцнення її законодавчої бази, стратегії та координаційних механізмів, які відповідають законодавству ЄС та кращим практикам, зокрема Директиві ЄС щодо безпеки мережевих та інформаційних систем (Директива про ННД)», – резюмував Керівник Групи підтримки України в Європейській Комісії Петер Вагнер.

Під час тренінгу учасники дізналися про те, як найкраще захистити інформаційні системи компанії від маніпулювання, як підвищити обізнаність членів партії щодо таких цільових кібер-злочинів, як фішингові атаки та розвинені сталі загрози (APT), фейкові новини, витік інформації та програми-вимагачі.

Крім того, кожен партійний представник пройшов індивідуальне онлайн-навчання з цифрової грамотності та склав цифровий тест, який дає можливість визначити зони кібер-ризику в різних категоріях, як-от особисте ставлення, знання про технології, викриття соціальних медіа та організаційна культура. За результатами тестування учасники отримали рекомендації щодо того, як захистити себе та свою партію від конкретних кібер-загроз.

«Незалежно від роботи, віку або рівня відповідальності, усі ми потребуємо певної технологічної грамотності на індивідуальному рівні, якщо ми хочемо безпечно функціонувати у сучасному, залежному від цифрових технологій суспільстві і бути певними, що своєю поведінкою ми не створюємо ризиків», – зазначила виконавча віце-президентка естонської компанії із забезпечення протидії кібер-загрозам Cybexer Technologies Мерле Майгре.

Довідкова інформація:

Як продовження до заяви, що пролунала на саміті Україна-ЄС у 2018 році, Європейський Союз розпочав в Україні акцію з метою зміцнення потенціалу ключових учасників виборчого процесу. Тренінг проведено у продовження проекту Європейського Союзу «Підтримка кібер-безпеки парламентських виборів» в Україні.

Олена Литвиненко, Заступниця Голови Офісу Ради Європи в Україні, наголосила, що питання ґендерної рівності стало одним з пріоритетів Ради Європи, адже рівноправна участь чоловіків і жінок у суспільному та політичному житті, у прийнятті рішень є невід’ємною складовою дотримання прав людини. Це також є питанням соціальної справедливості та запорукою сталого демократичного врядування.

Світлана Матвієнко, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, звернула увагу на важливість того, що Хаб партійних інновацій – Жінки об’єднав представниць великої кількості різних політичних партій та рухів, що дає можливість говорити про формування нової політичної культури та міжпартійного діалогу. «Культура демократичної участі, внутрішньопартійна комунікація, демократичні процеси – тільки це може підняти нас на новий рівень політичної відповідальності», – наголосила Світлана.

Олександр Якименко, Програмний координатор в Україні Міжнародного інституту демократії та сприяння виборам (International IDEA), наголосив, що проект спрямований на подолання кризи представництв – невідповідності між тим, що хочуть виборці, і тим, як на їх запити реагують обрані ними представники у владі. І це є проблема комунікації та зв’язку з виборцями. Нові технології не тільки здешевлюють передвиборні кампанії, але й сприяють розбудові демократії.

Катя Тілікайнен, Радниця з ґендерних питань Офісу Ради Європи в Україні, наголосила, що досягнення збалансованої участі жінок та чоловіків у процесі прийняття політичних і суспільних рішень є критично важливим для гарного функціонування суспільства.

Катя Тілікайнен розповіла учасницям Хабу партійних інновацій – Жінки про стратегію Ради Європи з ґендерної рівності, рекомендації Ради Європи щодо збалансованої участі жінок і чоловіків у прийнятті рішень, рівний доступ до фінансування, подолання упереджень, сексизму і стереотипів, залучення молоді до політичного життя, можливості використання нових технологій.

Ґендерне бюджетування – це інтегрування чіткої ґендерної перспективи в загальний контекст бюджетного процесу за допомогою спеціальних процесів та аналітичних інструментів з метою сприяння ґендерно орієнтованій політиці.

Наталія Федорович, Заступниця Міністра соціальної політики України, та Оксана Кисельова, Національна експертка проекту «Ґендерне бюджетування в Україні», розповіли учасницям Хабу партійних інновацій – Жінки про те, що таке ґендерне бюджетування, які можливості воно відкриває та в яких областях України його вже запроваджено.

Іванна Климпуш-Цинцадзе, Віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, розповідаючи учасницям Хабу партійних інновацій – Жінки про ґендерну машинерію у державному управлінні наголосила, що рівне представництво чоловіків і жінок дає можливість виходити на кращу якість прийняття рішень.

Ольга Айвазовська, Голова правління, координаторка виборчих і політичних програм Громадянської мережі ОПОРА, обговорила з учасницями Хабу партійних інновацій – Жінки низку питань, присвячених виборам, зокрема, якими є основні стандарти і принципи виборчого права; що ми розуміємо, коли говоримо про рівне виборче право; що уособлює принцип вільних виборів; чому важливо дотримуватися принципу таємного голосування; як найефективніше забезпечити принцип поваги до фундаментальних прав і свобод людини та багато іншого.

Кароліна Леаковіч, Координаторкою Департаменту політики в галузі прав людини в Соціал-демократичній партії Хорватії, разом з учасницями Хабу партійних інновацій – Жінки обговорювали питання, які виклики стоять перед сучасною демократією; як забезпечити ґендерну рівність у політичних партіях; якими є основні види політичної участі жінок; чому повинно бути більше жінок у виборних органах; як присутність жінок впливає на відповідальність парламентарів; які виклики стоять на шляху  ґендерної рівності.

Майкл Бабяк, Dome Inc., колишній директор з маркетингових технологій Республіканського національного комітету, розповів учасницям Хабу партійних інновацій – Жінки, з чого розпочиналася передвиборча кампанія Трампа та завдяки чому досягла такого значного успіху; чому Республіканська партія інвестувала в диджитал; як організувати та провести надзвичайно ефективну фандрейзингову кампанію; як залучити волонтерів до своєї передвиборчої кампанії; в чому полягає позитивний вплив цифрових технологій на роботу політичних партій.

74% українців мають доступ до Інтернету, 35% українців проводять свій вільний час у соціальних мережах – Ярослав Ведмідь, Засновник і керівник цифрового агентства Postmen, розповів учасницям Хабу партійних інновацій – Жінки, який контент цінується найбільше та як адаптувати свій контент до запитів аудиторії, скільки часу українці проводять онлайн, як аналізувати вплив ваших повідомлень на аудиторію, як використовувати ботів, як працювати з алгоритмами та великими масивами даних, що таке штучний інтелект сьогодні.

Олександр Якименко, Програмний координатор в Україні Міжнародного інституту демократії та сприяння виборам International IDEA, розповів учасницям Хабу партійних інновацій – Жінки про те, що таке швидке прототипування, в чому його переваги та як політичні партії можуть його використовувати.

Майкл Бабяк та Олександр Якименко оцінили, наскільки креативними, реалістичними та корисними для партійної розбудови були ідеї учасниць та учасників, які протестували техніку швидкого прототипування.

Чому нас може навчити приклад Естонії у просуванні електронних сервісів на державному рівні? Якими є успішні приклади використання диджитал технологій українськими політиками? Як за допомогою цифрових технологій політичним партіям залучати своїх прихильників до активної співпраці? – Ярослав Ведмідь, Засновник і керівник цифрового агентства Postmen, розповів учасницям Хабу партійних інновацій – Жінки.

Ольга Ситник, Директорка з нового бізнесу цифрового агентства Postmen, розповіла учасницям Хабу партійних інновацій – Жінки, як відомі жінки використовують соціальні мережі та цифрові технології для просування власних ідей.

Юлія Кириченко, Членкиня правління Центру політико-правових реформ, та Ярослав Юрчишин, Виконавчий директор Transparency International Україна, розмовляли з учасницями Хабу партійних інновацій – Жінки про те, чому сьогодні є запит на прозорість та підзвітність політичних партій, навіщо партіям бути прозорими, якими є ключові проблеми українських політичних партій, для чого потрібне державне фінансування політичних партій, джерела фінансування партій, відповідальність за порушення у сфері фінансування партій.

Державні механізми застаріли в усьому світі. Світ технологічно переріс всі традиційні політичні системи представницької демократії. Тепер будь-яка людина на планеті не має потреби ні в громіздких державних структурах, ні в багатомільйонній армії чиновників. Тепер є можливість у себе в смартфоні мати власний пульт управління Державними Службами Сервісу. До яких сервісів має бути зведено багатоманіття функцій держави? Як виглядатиме Україна майбутнього? – разом з учасницями Хабу партійних інновацій – Жінки розмірковував Сергій Гайдай, Директор зі стратегічного планування соціально-інжинірингового агентства Гайдай.Ком.

Тетяна Карась, Координаторка програми для політичних партій, Національний демократичний інститут в Україні (NDI), та Євген Барщевський, працівник програми досліджень та інновацій в представництві Національного демократичного інституту в Україні (NDI), розповіли учасницям Хабу партійних інновацій – Жінки про сервіси «Ваша думка» та «CiviCRM», які дозволяють у режимі реального часу за допомогою SMS або смартфону ефективно організовувати публічні консультації, швидко комунікувати з партійними осередками, отримувати зворотній зв’язок, проводити кількісні та якісні дослідження громадської думки.

Скільки людей в Україні користуються інтернетом? Що таке «покоління заголовків»? Що цікавить українців у інтернеті? Якими є найбільш відвідувані сайти в Україні? Як відбувається ранжування постів у мережі фейсбук? Як не треба політикам поводитись у соціальних мережах? Як працювати партіям у інстаграмі, твітері та месенджерах? Що шукають українські політики в інтернеті? – розповів учасницям Хабу партійних інновацій – Жінки Олександр Бондаренко, Керівник спецпроектів диджитал-агенції Reputation Management Agency.

Як створити політичний рух і отримати абсолютну більшість у парламенті за 14 місяців – розповіла учасницям Хабу партійних інновацій – Жінки Тетяна Жуковіна, Директорка стратегічних комунікацій диджитал-агенції Reputation Management Agency.

Хаб партійних інновацій є ініціативою International IDEA та Української школи політичних студій, проекту Лабораторії законодавчих ініціатив.

Олександр Якименко, Програмний координатор в Україні Міжнародного інституту демократії та сприяння виборам (International IDEA), розповів про важливість Хабу партійних інновацій, який є відповіддю на виклики глобальних процесів, зокрема, кризи представництв – прогалини між тим, що хочуть виборці і тим, що роблять обрані ними представники у владі. Олександр наголосив, що, з одного боку, виборцям треба краще комунікувати свої потреби і прагнення; проте, з іншого боку, політичним партіям треба краще слухати своїх виборців та реагувати на їх запити. Саме на інноваційні технології комунікації та роботи як із виборцями, так і всередині партій спрямований Хаб партійних інновацій.

Світлана Матвієнко, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, наголосила на важливості політичної освіти, необхідності стимулювання участі жінок у політичному процесі, розбудові ефективної моделі комунікації. Світлана звернула увагу на те, що дидижиталізація та інформатизація партій допомагають розбудові внутрішньопартійної демократії, прозорості та підзвітності партій, об’єднанню демократичних сил.

Євген Барщевський, Координатор програми публічних консультацій в представництві Національного демократичного інституту в Україні, розповів учасникам Хабу партійних інновацій про систему проведення публічних консультацій «Ваша думка», яка надає політичним партіям, громадським організаціям та мережам НУО можливість доносити інформацію та отримувати відповіді в режимі онлайн через смс-голосування або голосування на сайті; а також ресурс «CiviCRM» – систему відслідковування взаємозв’язків та взаємодій як всередині партії, так і в комунікації з виборцями.

Юлія Решітько, Комунікаційниця Руху ЧЕСНО (Центр UA) та Ігор Фещенко, Аналітик з партійних фінансів Руху ЧЕСНО (Центр UA), презентували учасницям і учасникам Хабу партійних інновацій електронні інструменти, які допомагають політичним партіям отримати конкурентну перевагу в політичній боротьбі. Зокрема, PolitHUB – база політиків та партій, які хоч раз брали участь у виборах на національному чи місцевому рівнях, починаючи з 1998 року. На ресурсах зібрано дані ЦВК, ВРУ, місцевих рад, партійних сайтів, НАЗК, агітаційні архіви партій та медійні архіви.

Ярослав Юрчишин, Виконавчий директор Transparency International Україна, дискутував з учасницями й учасниками Хабу партійних інновацій про відкритість політичних партій.

Чому відкритість і підзвітність є необхідними основами роботи політичних партій? Хто є ключовими аудиторіями для політичних партій? Чого очікують головні стейкголдери від політичних партій?

Олег Медведєв, політичний консультант, розповів учасницям і учасникам Хабу партійних інновацій про рейтинги, організаційні спроможності політичних партій та ймовірні стратегії політичних партій напередодні виборів.

Майкл Бабяк, Dome Inc., колишній директор з маркетингових технологій Республіканського національного комітету та кампанії Трампа, розповів учасницям і учасникам Хабу партійних інновацій про чинники, завдяки яким передвиборча кампанія Трампа досягла значного успіху.

Як Республіканська партія використовувала дидижитал? Що лежить в основі успішної фандрейзингової кампанії? Як залучити волонтерів до своєї передвиборчої кампанії? Як у цьому може допомогти відео?  В чому полягає позитивний вплив цифрових технологій на роботу політичних партій?

Єгор Аушев, Співзасновник, Hacken, та Олексій Денисюк, Консультант з кібербезпеки, Hacken, розповіли учасницям і учасникам Хабу партійних інновацій, що таке кібербезпека; хто такі «білі» хакери та чи можуть вони захистити вашу систему від зламу «чорними» хакерами; якими є кіберзагрози сучасного світу; як відбувається збір інформації користувачів Інтернету та чи можна від цього захиститися.

Ярослав Ведмідь, Засновник і керівник Postmen, розповів учасницям і учасникам Хабу партійних інновацій, скільки українців сьогодні є онлайн; скільки часу вони там проводять і на що його витрачають; який контент цінується більше за все та як адаптувати свій контент до запитів аудиторії; чому в соціальних медіа фейки перемагають факти; як аналізувати вплив вашого контенту на аудиторію; що таке штучний інтелект сьогодні.

Державні механізми застаріли в усьому світі. Світ технологічно переріс всі традиційні політичні системи представницької демократії. Тепер будь-яка людина на планеті не має потреби ні в парламентах, ні в різного роду депутатах та інших можновладцях – ні в громіздких державних структурах, ні в багатомільйонній армії чиновників. Тепер є можливість у себе в смартфоні мати власний пульт управління Державними Службами Сервісу. До яких сервісів має бути зведено багатоманіття функцій держави? Як виглядатиме Україна майбутнього? – разом з учасницями та учасниками Хабу партійних інновацій розмірковував Сергій Гайдай, Директор зі стратегічного планування соціально-інжинірингового агентства Гайдай.Ком.

Олександр Бондаренко, Керівник спецпроектів диджитал-агенції Reputation Management Agency, розповів учасницям і учасникам Хабу партійних інновацій про загальні тенденції соціальних мереж; про те, який контент є найбільш популярним; як українці читають новини у соціальних мережах; на які сайти заходять найбільше; які соціальні мережі та месенджери є найпопулярнішими серед українців; якими є секрети створення успішного контенту; як використовувати big data на свою користь.

Презентація організована Лабораторією законодавчих ініціатив, тижневиком Дзеркало тижня, Internews та USAID Ukraine.

Дослідження «Шлях додому. Деокупація і реінтеграція Донбасу очима провідних українських партій» покликане з’ясувати ставлення основних українських політичних партій до збройного конфлікту на сході України; їх бачення долі тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей, а також Криму; як має відбуватися відновлення суверенітету на цих територіях; яка подальша доля Мінських угод; як має проходити амністія жителів на тимчасово окупованих територіях та інші важливі питання.

Презентація є продовженням дискусії «Повернення окупованих територій Донбасу. Український план», яка проходила 31 жовтня 2017 року та була спрямована на обмін думками і відкриту дискусію щодо суспільно-політичної ситуації на звільнених та окупованих територіях Донбасу, питань повернення та реінтеграції територій Донецької та Луганської областей, управління деокупованими територіями, розробки нової економічної моделі Донбасу. 

Світлана Матвієнко, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, зауважила, що презентоване дослідження має на меті з’ясувати, як провідні українські політичні партії характеризують збройний конфлікт на сході України, якою має бути подальша доля тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей та інші дотичні сенситивні питання. Світлана наголосила, що це масштабне дослідження є продовженням таких досліджень Дзеркала тижня як «Кровотеча. Чому українці залишають свою країну» та «Древо життя», які розкривають ставлення українців до ключових питань та процесів, які протікають у нашій державі.

Юлія Мостова, головна редакторка тижневика «Дзеркало тижня. Україна», подякувавши всім партнерам, завдяки яким Дзеркало тижня змогло провести своє дослідження, зосередила увагу на тому, чому було обрано саме таку тему дослідження. По-перше, наголосила пані Юлія, згідно з соціологічним опитуванням 67% українських громадян найголовнішою проблемою вважають війну на Сході України. Припинення війни та здобуття миру є найбільшими очікуваннями громадян до майбутнього президента, вибори якого заплановано на березень 2019 року. По-друге, в Україні досі не існує цілісного бачення, цілісної програми врегулювання конфлікту на Донбасі. Але її необхідно напрацьовувати, адже ми усвідомлюємо, що військової перемоги бути не може, а капітуляція принесе ще більші проблеми, ніж є зараз. По-третє, існують побоювання, що комплексне вирішення українського питання може бути напрацьоване без участі України під час зустрічі Трампа та Путіна у Гельсінкі 16 липня 2018 року.

Форма, у якій презентоване дослідження, коли на аркуші формату А2 подано всі відповіді всіх політичних сил, дає можливість виборцям об’єктивно порівняти позиції провідних політичних партій України з різних питань.

Також пані Юлія зазначила, що серед політичних партій, які представлені у дослідженні, відсутні такі провідні політичні сили, як «Народний фронт», «Батьківщина», «За життя» та «Радикальна партія Олега Ляшка». Не отримавши відповіді від цих політичних сил, можна припустити наступне: у них або немає позиції щодо цих питань, або вони не впевнені в позиції своїх виборців щодо цих питань, або вони чекають результатів зустрічі Трампа та Путіна у Гельсінкі.

Сергій Рахманін, перший заступник головного редактора тижневика «Дзеркало тижня. Україна», презентуючи дослідження «Шлях додому. Деокупація і реінтеграція Донбасу очима провідних українських партій» наголосив на важливості дослідження з двох основних причин. По-перше, Донбас є питанням №1, яке хвилює виборців. Не корупція, а саме встановлення миру. По-друге, дослідження побудовано таким чином, що вимагає чіткої, однозначної відповіді на поставлені питання. В той час як більшість політичних сил уникає прямої відповіді на питання встановлення миру та шляхи його реалізації, пропоноване дослідження змушує політичні партії обирати конкретну відповідь серед запропонованих і тим самим чітко окреслювати свою позицію стосовно зазначених питань.

З тим, які саме питання були поставлені провідним політичним партіям України, які відповіді вони обрали та, що найголовніше, до яких висновків спонукають обрані ними позиції, читайте у матеріалі Дзеркала тижня «ШЛЯХ ДОДОМУ. ЯК ДОМОГТИСЯ МИРУ НА ДОНБАСІ? ЗАВДАННЯ ТАКЕ Ж СКЛАДНЕ, ЯК І АКТУАЛЬНЕ».

Хаб партійних інновацій є ініціативою International IDEA та Української школи політичних студій, проекту Лабораторії законодавчих ініціатив.

Олександр Якименко, координатор програми «Велика Європа» Міжнародного інституту демократії та сприяння виборам, наголосив, що ідея Хабу партійних інновацій з’явилась як відповідь на глобальні виклики: кризу представництв, популізм, недовіру. Прозорість і підзвітність політичних партій, розбудова ефективної комунікації з виборцями, діалог між політичними партіями та внутрішньопартійний діалог є сходинками на шляху подолання цих викликів.

Олександр Заславський, Заступник Голови Ради Лабораторія, наголосив, що Хаб партійних інновацій є логічним продовженням діяльності Лабораторії законодавчих ініціатив – формування якісно нового рівня політичної культури.

Євген Барщевський, працівник програми досліджень та інновацій в представництві Національного демократичного інституту в Україні, розповів учасникам тренінгу про системи опитування, які дозволяють у режимі реального часу за допомогою SMS або смартфону ефективно організовувати публічні консультації, швидко комунікувати з партійними осередками, отримувати зворотній зв’язок, проводити кількісні та якісні дослідження громадської думки.

Ірина Федорів, головна редакторка CHESNO.org, розповіла учасникам тренінгу про методологію, яку використовує Громадський рух ЧЕСНО, проводячи дослідження діяльності політичних партій; а також про всі інструменти для оцінки політиків та партій, які покликані допомогти громадянам зробити раціональний та виважений вибір.

Ярослав Юрчишин, виконавчий директор Transparency International Ukraine, дискутував з учасниками Хабу про відкритість політичних партій. Яким є ставлення до політичних партій загалом у світі? Чому відкритість і підзвітність є необхідними основами роботи політичних партій? Чого від політичних партій очікують представники основних заінтересованих сторін?

Олег Медведєв, політичний консультант, розповів учасникам тренінгу про яку розстановку сил свідчать останні соціологічні дослідження, а також про рейтинги, організаційні спроможності політичних партій та ймовірні стратегії.

Рауль Крамер, мислитель і менеджер з питань інновацій, партнер-засновник Enabl.ist, розповів учасникам тренінгу про те, що таке інструменти з відкритим кодом, в чому полягають їх особливості та переваги; чому в 21 столітті політичним партіям треба йти онлайн; у чому полягає принципова різниця між взаємодією й участю та як партіям залучати виборців до плідної співпраці; як політичні партії з усього світу використовують цифрові інструменти.

Майкл Бабяк, колишній директор з маркетингових технологій під час кампанії Трампа, партнер Dome Compass Inc., розповів учасникам тренінгу, з чого розпочиналася передвиборча кампанія Трампа та завдяки чому досягла такого значного успіху; чому Республіканська партія інвестувала в діджитал; як організувати та провести надзвичайно ефективну фандрейзингову кампанію; як залучити волонтерів до своєї передвиборчої кампанії; в чому полягає позитивний вплив цифрових технологій на роботу політичних партій.

Олександр Якименко, координатор програми «Велика Європа» Міжнародного інституту демократії та сприяння виборам, представив концепцію швидкого прототипування та пояснив, як ця методологія маже буди використана політичними партіями.

Учасники Хабу партійних інновацій протестували цю техніку та разом із Майклом Бабяком обговорили її переваги.

Сергій Гайдай, директор зі стратегічного планування соціально-інжинірингового агентства Гайдай.Ком. розповів учасникам тренінгу, що таке справжній PR; що таке популізм і яку функцію він виконує; в чому полягає завдання еліти; навіщо потрібні політичні партії; що є найважливішим каналом комунікації у сучасному світі; чому Україну можна поділити на «світ фейсбуку» та «світ телевізора»; як випрацювати дисципліну мислення та чому критично важливо вміти давати чіткі визначення.

Олександр Бондаренко, керівник спецпроектів діджитал-агенції PlusOne, розкрив учасникам Хабу партійних інновацій, скільки людей в Україні користуються інтернетом; що таке «покоління заголовків»; що цікавить українців у інтернеті; якими є найбільш відвідувані сайти в Україні; як відбувається ранжування постів у мережі фейсбук; як не треба політикам поводитись у соціальних мережах; як працює email-маркетинг; у чому полягають секрети успішного відео у соціальних мережах; що шукають українські політики в інтернеті.

Хаб партійних інновацій – унікальна платформа поширення знань про використання сучасних технологій та інновацій для розвитку партійної демократії в Україні. Хаб партійних інновацій є ініціативою International IDEA та Української школи політичних студій, проекту Лабораторії законодавчих ініціатив.

Хаб включав навчальні сесії з питань комунікації з виборцями, прозорості та підзвітності партій, внутрішньопартійної демократії та ефективного менеджменту, а також інструмент Democracy Labs, розроблений International IDEA, для впровадження інновацій та цифрових технологій в щоденну практику політичних партій.

Олександр Якименко, Координатор програми «Велика Європа» Міжнародного інституту демократії та сприяння виборам, зазначив, що Хаб партійних інновацій є відповіддю на виклики глобальних процесів, зокрема, кризу представництв (представлення інтересів) – прогалину між тим, що хочуть виборці і тим, що роблять обрані ними представники у владі.

Світлана Матвієнко, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, наголосила на актуальності політичної освіти та розбудови міжпартійного діалогу. Також Світлана звернула увагу на важливість руху від лідерської моделі побудови партії в бік розбудови внутрішньопартійної демократії.

Кирило Третяк, Нідерландський інститут багатопартійної демократії, зауважив, що Інститут надає освітню та консультативну допомогу політичним партіям, сприяючи їх демократичному розвитку та міжпартійному діалогу.

Євген Барщевський, Працівник програми досліджень та інновацій в представництві Національного демократичного інституту в Україні, розповів учасникам тренінгу про систему опитування «Ваша думка», яка надає політичним партіям, громадським організаціям та мережам НУО можливість організації консультацій в режимі онлайн через смс-голосування або голосування на сайті; а також ресурс «CiviCRM» – систему відслідковування взаємозв’язків та взаємодій.

Олександра Кузіва, Менеджерка проекту «Політична Пам’ять», Громадський рух «Чесно», та Віта Думанська, Координаторка кампанії «Стеж за Грошима», Громадський рух «Чесно», презентували учасникам тренінгу ресурси Е-звітування, Політична Пам’ять та Золото Партій – інноваційні інструменти для оцінки політиків та партій, покликані допомогти громадянам зробити раціональний та виважений вибір. На ресурсах зібрано дані ЦВК, ВРУ, місцевих рад, партійних сайтів, НАЗК, агітаційні архіви Історичної правди та медійні архіви.

Ярослав Юрчишин, Виконавчий директор Transparency International Ukraine, дискутував з учасниками Хабу про відкритість політичних партій, як назовні, так і внутрішньопартійно. Відкритість формує довіру виборців до політичних партій і є найважливішим ресурсом. Наскільки готові представники основних заінтересованих сторін політичного процесу до відкритості?

Сем ван дер Стаак, Керівник програми «Велика Європа» International IDEA, розповів учасникам тренінгу, яку роль відіграють технології у відновленні зв’язку політичних партій з громадянами; як молодь ставиться до технологій у контексті політичного процесу; як може діджиталізація допомогти партіям подолати кризу представництв; чому з настанням технологічної ери проведення політичної кампанії ніколи не закінчується; яким онлайн-ресурсам надати перевагу; про що варто пам’ятати політичним партіям, використовуючи технології.

Гефіон Тюрмер, Саутгемптонський університет та Партія зелених Німеччини, розкрила учасникам тренінгу, які можливості перед політичними партіями відкриває діджиталізація; як можна використовувати онлайн-ресурси для менеджменту знань, пропозицій, обговорень та комунікації; яким є позитивний вплив діджиталізації; з якими ризиками можуть стикнутися політичні партії, використовуючи онлайн-ресурси; що треба врахувати політичним партіям, аби досягти найкращого результату, використовуючи цифрові інструменти.

Цифрові технології досягають такого значного охоплення аудиторії, що надають людям відчуття причетності та залученості в політичні процеси. Діджиталізація допомагає політичним партіям вибудовувати особисті стосунки з виборцями, навіть не вступаючи з ними у персональні інтеракції.

Майкл Бабяк, Співзасновник та виконавчий директор ArrowIQ, колишній директор з маркетингових технологій під час кампанії Трампа, розповів учасникам, як завдяки використанню технологій, можна побудувати успішну передвиборчу кампанію, розпочинаючи її лише з одного акаунту в твіттері.

Цифрові технології допомагають партіям вибудувати ефективну роботу в різних напрямках: під час виборів і голосування; пошуку фінансування та фандрейзингу; загальнопартійного менеджменту; налагодження зв’язків і комунікації; вироблення політики, – розповів учасникам тренінгу Гарі Клаука, Програма політичних партій і представництв, International IDEA.

На які світи ділиться Україна; в чому полягає основна політтехнологія українського політичного класу; що таке справжній PR і які є підходи до його реалізації; що таке технологія реальних дій; яких подій потребує Україна; як випрацювати дисципліну мислення, – розповів учасникам тренінгу Сергій Гайдай, Директор зі стратегічного планування соціально-інжинірингового агентства Гайдай.Ком.

20 грудня 2016 року у Києві, в готелі «Опера», вул. Богдана Хмельницького, 53, відбулася Конференція «Піднесення «лівих» і «правих» сил: згортання демократії?». Під час заходу директори та випускники Шкіл політичних студій з  Азербайджану, Білорусі, Болгарії, Вірменії, Грузії, Молдови та України, представники громадянського суспільства та міжнародних організацій обговорили результати нещодавніх виборів у країнах Західної Європи та Східного партнерства.

Конференцію організовано за підтримки Відділу допомоги у проведенні виборів і перепису населення Генерального директорату II – Демократія Ради Європи. Захід спрямовано на підвищення якості демократизації через підтримку діалогу між країнами Східного партнерства та обговорення процесів, що сприяють занепаду демократії.

І панель Конференції “Піднесення “лівих” та правих” сил: згортання демократії?” присвячена загальносвітовим тенденціям в країнах сталої демократії, запропонувавши гостям та учасникам задуматися над кризою ідеологій та партій, причинами піднесення “правих”, та оцінкою “життєздатності” правих ідеологій серед українського електорату. Відкрив конференцію почесний директор Української Школи Політичних Студій Ігор Когут, закликавши учасників задуматися над викликами, які постали перед Україною, ЄС, країнами Східного партнерства, після виборів у Молдові, Болгарії, та тими ризиками, які несуть майбутні вибори у Франції.

Євген БИСТРИЦЬКИЙ, д.ф.н., Завідувач відділу філософії культури, етики і естетики Інституту філософії НАН України, розпочав першу панель із думки, що в Україні є представники лівих думок, але просто зараз вони не організовані у політичну силу. Вони наполягають на тому, що в Україні нема свободи слова. Крім того, такі представники стверджують, що немає такого простору в ЗМІ, де можна було б висловити свої думки. Також він зазначив: «Є певні речі, які спонукали виникнення неоконсервативної хвилі. Я і про вибори в Угорщині, Польщі, де активізувалися національно орієнтовані праві сили, вибори Трампа. Фактично, консервативна хвиля опанувала виборців у Америці». Він додав, що одним із чинників такої хвилі є конфлікт світоглядно-ідеологічних інтересів. В Європі – це реакція на ті небезпеки, які виникли: біженці, тиск Росії, впровадження санкцій. Сюди також треба додати ще хвилю опору фінансової та індустріальної глобалізації. Наприклад, європейський світ початку ХХІ – це локальні конфлікти по своїй жорстокості без урахування прав людини, це протистояння на знищення іншої культури».

Наталя АМЕЛЬЧЕНКО, к.ф.н., доцент, Викладачка кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», розпочала свій виступ з того, що сьогодні існують проблеми із ідентифікацією ідеологій партій, особливо в Україні, оскільки ми вживаємо старі терміни, але намагаємося в них всунути нові явища. За її словами: «Класичні ідеології зараз в кризі. І коли ми говоримо про неоконсервативну хвилю, то вона була і є нині. Зараз існує виклик як її пережити». Вона продовжила, що якщо задуматися над поведінкою виборців, то насправді мало з них читає статути партій. Їх читають лише студенти, які досліджують ці питання. Статути існують просто для реєстрації, але там немає чіткої ідеології. У програмі ПП «Батьківщина» є поняття субсидіарності, але медіа та ток-шоу зокрема, побудовані не на тому, щоб пояснити суспільству значущу проблему, вони існують для створення образу політика».

Олексій ГАРАНЬ, Науковий директор Фонду «Демократичні Ініціативи ім. Ілька Кучеріва» та звернув увагу на те, що у світі існує тенденція зростання популізму, у тому числі лівого популізму. В Україні ніша лівих вільна і є необхідність, щоб постала нормальна ліва українська партія. «Ми живемо в період після розпаду СРСР, закінчення холодної війни. Те, що нам зараз здається тотальним сповзанням демократії, це вже було в історії. Європа і її капіталізм виявив велику здатність до адаптації. Прикладом того, як налагодити відносини із соціалістами є ПАРЄ, яка прийняла нашу позицію в Європарламенті. Так, існує криза, але ми не повинні недооцінювати потенціал, який є в Європі і який ми можемо розвинути в себе», – зазначив пан Гарань.

Анжела СЕДЕЛЛЬ, Старший науковий дослідник Оксфордського університету, нагадала, що 24 червня 2016 року за результатами проведеного референдуму Британія оголосила про свій вихід з ЄС. «Британія була поділена на 2 кампанії – ті, хто агітував «за» та «проти» виходу. Прихильники залишення в ЄС апелювали до думок експертів, економічних аргументів. Всі інституції говорили про інфляцію, невпевненість для бізнесу, зниження зростання економіки. Противники залишення говорили, що якщо ми залишимо ЄС, то 350 млн євро (внески ЄС) будуть передані на публічну охорону здоров’я. Опитування говорять, що це повідомлення було визначальним», – прокоментувала пані Анжела. Вона додала, що популістичні повідомлення такі, як зниження міграції до Британії виявилися дуже ефективними. Наслідки – зниження національної валюти та довіри до права, Британської Конституції та європейських договорів. На думку Анжели, референдум викликав серйозні наслідки, поставив авторитет суддів та парламенту під питанням. Також з’явилася недовіра виборців.

Алєксандра ДАНКАСІУ, Політичний аналітик Go-Govenance (Австрія), розпочала свою промову зі слів «Ми бачимо як багато політиків говорять про страх, ненависть, загрозу, як апелюють до емоцій, а не до об’єктивних фактів. Ми бачимо, як Трамп емоційно говорив на передвиборчій кампанії, і якими речами він апелює зараз у своєму виграшному турне. Зараз він говорить виборцям речі, які суперечать тому, що він обіцяв. Чи це демократично, що політики змінюють свої рішення?». На думку Алєксандри, сьогодні багато людей можуть голосувати, але ми не маємо справжніх політичних дебатів та не всі виборці можуть до них долучитися, як це було раніше. Справжні дебати не відбуваються, тому що багато людей навіть не голосують. Чи ті, хто голосують, достатньо обізнані, чи це законно, що вони обирають політиків. Чи це ще й досі вибір більшості? Алєксандра наголосила, що демократія намагається зібрати всі точки зору і напрацювати довготривалу стратегію. Політики ж просто думають перед виборами, що зробити, щоб лишитись.

ІІ панель була присвячена “відкату” демократії за результатами виборів у країнах Східного партнерства та близьких сусідів України. Модератором сесії виступив Алєксандр Дабравольскі, закликавши спікерів поділитися думками щодо популярності “лівих” ідей, як результату радянської спадщини, або запиту на справедливий соціальний розподіл.

Ольга МАНОЛЕ, Координаторка програми з питань прав людини, Координаторка напрямку громадянської та виборчої освіти Promo-LEX Association (Молдова), як член організації, яка займається моніторингом виборів у Молдові, почала свій виступ з того, що останні вибори президента у Молдові у листопаді 2016 року відрізнялися від усіх попередніх використанням неправдивих та популістських аргументів із залученням медіа. Кандидати, які апелювали до традицій, використовували пропаганду та підтримку церкви, щоб отримали підтримку виборців. У порівнянні з попередніми роками, під час цих виборів було менше задіяно адміністративного ресурсу та підкупу виборців. У порівнянні з парламентськими виборами 2014-го року виборчий процес у Молдові набагато вдосконалився. Іронічно, проте методи, якими було досягнення покращення виборів, все одно включали вплив на виборців. Особливо агресивним було втручання церкви. Ольга наголосила: «Є ймовірність скасування результатів президентських виборів, адже розрив між кандидатами дуже малий».

Євген РАДЧЕНКО, Директор з розвитку МГО “Інтерньюз-Україна”, розповів, що у Білорусі за статистичними показниками серед тих, хто пройшов до парламенту, відбулися серйозні ротації, особливо старих політиків, що говорить про певну тенденцію. Він також запропонував зупинитися на ситуації у Вірменії та референдумі 2015 року, коли Вірменія стала парламентською республікою. «Парламентські вибори 2017 року відбудуться вже на пропорційній основі, а у 2018 році президент буде обраний в три тури на парламентській асамблеї», – заначив пані Євген. Далі він висловив думку, що референдум 26 вересня в Азербайджані, який абсолютизував владу Ільхама Алієва та дозволив йому без виборів назначати першого віце-президента і двох віце-президентів, які по суті є його радниками із економічних питань. На думку Євгена, ці дії нівелюють значення парламенту. Закінчив свій виступ Євген Радченко тезою, що Європу і Східні країни охоплює авторитаризм та криза демократії.

Анастасія ДАРАФЄЄВА, Голова білоруської партії «Зелені», Випускниця Східно-Європейської школи політичних студій (Білорусь), відзначила, що результати цієї виборчої кампанії стали новими для Білорусі. У склад парламенту були включені 2 кандидатки-опозиціонерки. «Європа зацікавлена, щоб у Білорусі зберігалася стабільність і здійснювались кроки до симуляції демократії. Це тривожний сигнал, який показує обезцінення європейський цінностей», – зазначила пані Анастасія. Громадянське суспільство – це єдине, що може внести зміни в нинішню політичну ситуацію; єдиний вихід, щоб ці представники почали бути суб’єктами та виходили на рівень прийняття рішень. Для України місце лівої партії пусте, але є люди, які могли б зорганізуватися у партію. «Існує дефіцит бачення. Що можуть зробити партії, так це дати бачення. Ми в ситуації з ЄС бачимо кризу цінностей і бачення частково тому, що воно було реалізовано. Так само на пострадянському просторі існує запит на ідеологію, це має бути бачення майбутнього, яке базоване на процесах сьогодення».

Геннадій МАКСАК, Голова правління, Керівник Програми дослідження політики Східного партнерства Ради зовнішньої політики «Українська призма», випускник УШПС, розпочав з того, що в країнах Східного партнерства існує 2 системи: корупційно-олігархічна та авторитарна. «У Білорусі відбуваються призначення, а не вибори, немає нормального контролю за голосуванням на місцях і про це говорять комісії з ОБСЄ. У Молдові було голосування, соціалісти виграли, але були моменти застосування знову ж таки проросійських методів. У Вірменії ще до парламентських виборів було зрозуміло, які 2 партії будуть при владі. За таких умов президент каже, що не буде президентом, але краще буде головою партії», – додав він. На думку Геннадія, аналізуючи ситуацію, краще було б змінити формулювання на відсутність демократії або підміну понять. У Вірменії існує платформа громадських ініціатив, яку хочуть закрити. На жаль, в Азербайджані члени громадянського суспільства сидять за гратами.

ІІІ панель актуалізувала поняття гендеру в політиці, як індикатору демократизації та ролі жінок в демократичних процесах.

Ольга ВЕСНЯНКА, Правозахисниця, журналістка, випускниця УШПС, зазначила, що дуже важко говорити про гендерну рівність та її законодавчу імплементацію в європейських країнах. В Україні існує велика кількість правозахисних організацій, які працюють в полі дискримінації. Якщо ми говоримо про Україну, нам потрібно пам’ятати про сексистські висловлювання колишнім Президентом Януковичем та Прем’єр-міністром Азаровим, чий Кабінет Міністрів був відомий як «Кабінет без жінок». Замість ратифікації Стамбульської конвенції, Верховна Рада України почала беззмістовні дискусії на тему «Що таке гендер». Верховна Рада України вважає, що неважливо говорити про табір для тих, хто страждає від насилля. Метою України було досягнути 30% жінок в політиці, але на даний момент відсоток жінок у Верховній Раді України становить лише 12 %.

Ольга АЙВАЗОВСЬКА, Голова правління, Координаторка виборчих і політичних програм Громадянської мережі ОПОРА, Представниця від України в політичній підгрупі Тристоронньої контактної групи по Донбасу, випускниця УШПС зазначила, що після децентралізації велика частина грошей залишається у регіонах, що дає можливість жінкам займати місця у місцевих радах. Жінки в парламенті працюють більше, підготовлюють ініціативи та забезпечують відгуком.

Парламент або будь-яка рада мають бути репрезентативним, але це неможливо без гендерної та етнічної рівності. У будь-яких переговорах 25% повинні бути жінки, які захищатимуть права жінок. Якщо брати до уваги військову справу, то й тут жінка може працювати ефективно також. Вагітність або гендер є лише причинами для патерналістського ставлення. Якщо ми говоримо про квоти, то тут є багато різних позицій. Німці кажуть, що «квотний принцип створює квотних жінок». Це можуть казати лише ті країни, які не мають проблем. В парламенті є тупі жінки та чоловіки. Я не погоджуюсь, що чоловіки розумніші за жінок. Але це правда, що жінки не мають однаковий доступ до ресурсів, як чоловіки. Якщо партія йде в політику, що збільшити ресурси, а не забезпечити зацікавлення виборців, то вони зацікавлені в тих гравцях, які мають більше ресурсів, а зазвичай це не жінки. Питання відкритості політичного фінансування напряму стосується якості кадрів та гендерного питання. А якщо партія отримує гроші від громадян та країни, то вона не буде зацікавлена в тому, чи має кандидат мільйон чи ні. Багато партій беруть до увагу питання гендеру. Я не фанатка теми жіноцтва, але я фанатка питання якості людей. По суті, це така ж ситуація, як з людьми з обмеженими можливостями – якщо ми не бачимо їх на вулицях, то це не означає, що вони не існують.

Валєнтіна ПОЛЄВІКОВА, Менеджер Східно-Європейської школи політичних студій, засновник і голова білоруської жіночої партії «Надзєя» (1994-2002) зазначила, що в Білорусі досі існує багато стереотипів та патріархальних поглядів. Жінкам потрібно допомогти не лише в боротьбі проти дискримінації, але і в тому, щоб вони стали частиною процесу прийняття рішень. У Білорус є лише 2 мери-жінки. Існує погляд, що квоти не є ефективними, на жаль, ми не маємо навіть цієї практики в Білорусі. Але дослідивши досвід територіальних квот – чим більше працюють жінки, тим більше вони голосують за жінок, оскільки вони розуміють їх проблеми.

IV дискусійна платформа дала змогу учасникам подискутувати на тему ролі медіа у формуванні та споживанні популістичних меседжів в країнах Західної Європи, Східного партнерства та Україні.

Модератор платформи, Віталій ПОРТНІКОВ, Оглядач радіо «Свобода», наголосив на тому, що небезпека не в словах Трампа, а в недотриманні їх. Тому під час наступних виборів більші обіцянки та популізм матимуть перевагу. Це питання напрямку руху – до нової відповідальності чи до тріумфу безвідповідальності.

Сергій ГАЙДАЙ, Директор зі стратегічного планування соціально-інжинірингового агентства Гайдай.Ком, сказав, що ми живемо у новому світі і не повинні боротися з цим. Єдина річ, яку ми повинні роботи – це покращувати культуру споживання інформації. Чому ми почали розділяти форму та зміст? Якщо ти не популіст, то створи таку форму, щоб вона впливала. Я б краще зупинив паніку та почав розвивати нові технології.

Андрій АНДРУШКІВ, Керівник проекту «Реформа системи контролю за використанням публічних фінансів» ГО «Центр UA», випускник УШПС наголосив на PR стратегії громадських організацій, чиї повідомлення завжди апелюють до емоцій. Він зазначив, що для того, що уникнути цього, нам варто покращувати рівень медійної культури серед громадян.

Іван ГОДАРСЬКІ, Консультант з медіа та правових питань, MEMO 98 (Словаччина) сказав, що фейкові новини не почали з’являтися лише вчора. Основною причиною їх появи є брак критичного мислення, яке є основною навичкою для опору впливу пропаганди.

Віталій МОРОЗ, Голова відділу нових медіа, Інтерньюз-Україна наголосив на тому, що професія журналіста нині не є ексклюзивною, як це було декілька років тому. Цей факт має і переваги та недоліки. Серед перших слід виділити те, що журналісти можуть використовувати багато нових медіа.

Андрій ПРОКОПЕНКО, Керуючий партнер, Прокопенко і партнери. Політичний менеджмент, випускник УШПС підсумував усі промови та наголосив на важливості сприяння вищому рівню медіа культури не лише серед журналістів, але і серед громадян.