Уже понад 10 років поспіль росія систематично порушує права українців на території АР Крим та на тимчасово окупованих територіях Сходу і Півдня України. Міжнародні зобов’язання щодо забезпечення прав населення окупованих територій не виконуються, — і звісно, що відновлення порушених прав громадян можливе лише за умови встановлення причин початку конфлікту та розкриття злочинів. Саме для цього і потрібна якісно розроблена концепція перехідного правосуддя.
Перехідне правосуддя має враховувати поствоєнний стан держави та суспільства і передбачати комплексні зміни до законодавства, що врегулюють усі процеси із відновлення справедливості та порушених прав людини. Необхідність законодавчого врегулювання концепції перехідного правосуддя зводиться до проблеми накопичення справ, що очікувано призведе до майбутнього перевантаження системи правосуддя та надмірно довготривалих процесів відновлення прав постраждалих осіб. Задля уникнення цієї проблеми та максимально ефективного реагування на поствоєнні суспільні виклики необхідні комплексні заходи, що охоплюють як реформування законодавства у питанні правоохоронних та судових органів для реалізації концепції перехідного правосуддя, так і початок розгляду судових справ із відновлення прав та свобод громадян вже на цьому етапі, щоб не відбулося зазначене перевантаження системи.
Що таке «Перехідне правосуддя»?
Поняття «перехідне правосуддя» охоплює процеси та механізми, спрямовані на подолання негативних наслідків широкомасштабних конфліктів, репресій та порушень прав людини задля притягнення винних до відповідальності, відправлення правосуддя та досягнення справедливості й історичної правди. Мета ж перехідного правосуддя полягає у переході від стану конфлікту, за якого вся національна система правосуддя та правоохоронних органів не функціонує належним чином, а права людини систематично порушуються, до стану миру та стабільності, за якого права громадян відновлені, а система реформована так, щоб гарантувати недопущення подібного конфлікту у майбутньому.
Перехідне правосуддя може здійснюватися як шляхом судових, так і несудових механізмів: ініціативи з притягнення до відповідальності, відшкодування шкоди, пошук правди Поняття «пошук правди» означає забезпечення права людей на знання про те: 1) чому конфлікт розпочався, 2) хто та які злочини вчиняв під час конфлікту, 3) як саме загинули їх близькі люди, 4) як, ким і які рішення приймалися під час конфлікту, та 5) яка була природа конфлікту та що потрібно зробити, щоб уникнути його повторення. , інституційні реформи та заходи для запобігання повторенню нових порушень.
На чому ґрунтується перехідне правосуддя?
У 1997 році Л. Жуане Луї Жуане був членом Підкомісії з прав людини з питань запобігання дискримінації та захисту меншин, мандат якої він зберігав протягом 17 років. Окрім цього, брав участь у створенні Робочої групи проти свавільних затримань при колишній Комісії з прав людини (нині Рада з прав людини). У 1988 році Жуане підготував першу декларацію до Конвенції ООН проти насильницьких зникнень у Підкомісії з питань запобігання дискримінації та захисту меншин. — представив звіт Комісії ООН з прав людини, у якому навів перелік із 42 принципів запобігання безкарності осіб, які порушили права людини. Ці принципи були розділені на чотири категорії: 1) право на правду; 2) право на правосуддя; 3) право на репарації; та 4) гарантії неповторення.
Для забезпечення захисту прав людини необхідні: 1) наявність доступного правосуддя для всіх громадян, надто ж для тих, що становлять особливо вразливі категорії; 2) реформування існуючої системи (судової системи, поліції тощо) та створення нових незалежних органів, що будуть розслідувати злочини та порушення, за максимальної залученості постраждалих осіб та громадянського суспільства (зокрема, комісії правди); 3) прийняття стратегії, спрямованої на всебічну імплементацію перехідного правосуддя на всіх рівнях держави, та внесення змін до законодавчих актів; 4) відшкодування шкоди у контексті порушених прав людини (як матеріальної, так і нематеріальної).
Перехідне правосуддя в Україні до повномасштабної війни
Перехідне правосуддя стало важливою темою у контексті порушення прав громадян України починаючи з 2014 року, проте предметна дискусія за ініціативи громадських організацій розпочалася лише у 2016 році, а в 2017 році була анонсована розробка проєкту закону «Про засади державної політики захисту прав людини в умовах подолання наслідків збройного конфлікту».
У 2019 році Указом Президента України була створена Комісія з правової реформи, яка розробила Концепцію перехідного правосуддя. Втім, Концепція так і не була затверджена.
Наступним кроком стала розробка законопроєкту про перехідний період під егідою Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. У 2021 році у Верховній Раді України було зареєстровано законопроєкт «Про засади державної політики перехідного періоду», що зазнав критики як з боку неурядового сектора, так і від Венеціанської комісії. Ключова теза: єдиний законодавчий акт вбачається неефективним заходом для вирішення такого широкого спектру питань, що охоплює перехідне правосуддя. Неурядовий сектор у своєму аналізі наполягав на розробці стратегії, яка передбачала б внесення змін до спеціальних законодавчих актів. Венеціанська комісія ж звернула увагу на питання переліку окупованих територій України та рекомендувала уточнення і доопрацювання. Законопроєкт був відкликаний Урядом на початку 2022 року, і більше не вносився на розгляд Парламенту.
Указом Президента України від 24 березня 2021 року було затверджено Стратегію деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. А через кілька місяців розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.09.2021 було затверджено план заходів з реалізації цієї Стратегії.
Україна та перехідне правосуддя після 24 лютого 2022 року
Незаконна війна росії проти України триває вже понад десять років. Незважаючи на попередні спроби врегулювати питання перехідного правосуддя, наразі все ще відсутній єдиний підхід, що призводить до фрагментарних законодавчих ініціатив, спрямованих на впровадження окремих елементів перехідного правосуддя.
Ці фрагментарні та некординовані ініціативи охоплюють наступні акти:
План заходів з реалізації План заходів був затверджений Розпорядженням № 1171-р, у редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2023 р. Стратегії деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя містить 127 актуалізованих заходів. Оновлений план з реінтеграції та деокупації АРК розроблено задля захисту прав громадян України та юридичних осіб, законні інтереси яких були порушені внаслідок збройної агресії, проте він спрямований виключно на АРК, не передбачаючи системного охоплення всіх громадян України.
Доповнення Кримінального кодексу України статтею 111-1 «Колабораційна діяльність», запропоноване Міністерством національної єдності України для врегулювання питань, пов’язаних з діяльністю державних органів, органів місцевого самоврядування та суб’єктів господарювання на фактично окупованих територіях України. Адже громадяни, органи місцевого самоврядування, комунальні установи мають чітко знати межі своїх дій, щоб їхня діяльність не підпадала під відповідні статті кримінального законодавства.
Також розроблено і в квітні цього року презентовано проєкт нової Стратегії на період до 2026 року та операційний план заходів із її реалізації. Проєкт має намір синхронізувати дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та відновлення прав і свобод людини та громадянина на деокупованих територіях.
Незважаючи на спроби розробки дієвої концепції, поки що вони не приносять результатів. У випадку довоєнних напрацювань, головною проблемою була відсутність комплексного підходу до перехідного правосуддя, що призводило до несистематизованого внесення змін до законодавчих актів, в результаті чого норми різних законів суперечили чи дублювали одна одну. Окрім цього, доволі часто перехідне правосуддя розглядалося лише у контексті судової реформи, без реформи правоохоронних органів та внесення необхідних змін до кримінального, цивільного та адміністративного законодавства. Під час повномасштабного вторгнення головною проблемою залишається фрагментарність.
Згідно з планом з реінтеграції та деокупації АРК, перехідне правосуддя буде застосовуватися лише по відношенню до осіб, що проживали чи залишаються проживати на території АРК, що робить таку концепцію доволі обмеженою за колом осіб. Відповідно, наразі немає єдиного системного бачення реалізації концепції перехідного правосуддя, яке б забезпечило реформування всіх ключових галузей та охоплення всіх громадян України.
Тож простих відповідей на виклики, повʼязані з системою перехідного правосуддя немає — вони потребують нових системних підходів, та перш за все — створення актуальної стратегії перехідного правосуддя, яка дійсно врахувала б всі попередні рекомендації та зауваження як від громадського сектору, так і від Венеціанської комісії.
