Олена Литвиненко, Заступниця Голови Офісу Ради Європи в Україні, наголосила, що питання ґендерної рівності стало одним з пріоритетів Ради Європи, адже рівноправна участь чоловіків і жінок у суспільному та політичному житті, у прийнятті рішень є невід’ємною складовою дотримання прав людини. Це також є питанням соціальної справедливості та запорукою сталого демократичного врядування.

Світлана Матвієнко, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, звернула увагу на важливість того, що Хаб партійних інновацій – Жінки об’єднав представниць великої кількості різних політичних партій та рухів, що дає можливість говорити про формування нової політичної культури та міжпартійного діалогу. «Культура демократичної участі, внутрішньопартійна комунікація, демократичні процеси – тільки це може підняти нас на новий рівень політичної відповідальності», – наголосила Світлана.

Олександр Якименко, Програмний координатор в Україні Міжнародного інституту демократії та сприяння виборам (International IDEA), наголосив, що проект спрямований на подолання кризи представництв – невідповідності між тим, що хочуть виборці, і тим, як на їх запити реагують обрані ними представники у владі. І це є проблема комунікації та зв’язку з виборцями. Нові технології не тільки здешевлюють передвиборні кампанії, але й сприяють розбудові демократії.

Катя Тілікайнен, Радниця з ґендерних питань Офісу Ради Європи в Україні, наголосила, що досягнення збалансованої участі жінок та чоловіків у процесі прийняття політичних і суспільних рішень є критично важливим для гарного функціонування суспільства.

Катя Тілікайнен розповіла учасницям Хабу партійних інновацій – Жінки про стратегію Ради Європи з ґендерної рівності, рекомендації Ради Європи щодо збалансованої участі жінок і чоловіків у прийнятті рішень, рівний доступ до фінансування, подолання упереджень, сексизму і стереотипів, залучення молоді до політичного життя, можливості використання нових технологій.

Ґендерне бюджетування – це інтегрування чіткої ґендерної перспективи в загальний контекст бюджетного процесу за допомогою спеціальних процесів та аналітичних інструментів з метою сприяння ґендерно орієнтованій політиці.

Наталія Федорович, Заступниця Міністра соціальної політики України, та Оксана Кисельова, Національна експертка проекту «Ґендерне бюджетування в Україні», розповіли учасницям Хабу партійних інновацій – Жінки про те, що таке ґендерне бюджетування, які можливості воно відкриває та в яких областях України його вже запроваджено.

Іванна Климпуш-Цинцадзе, Віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, розповідаючи учасницям Хабу партійних інновацій – Жінки про ґендерну машинерію у державному управлінні наголосила, що рівне представництво чоловіків і жінок дає можливість виходити на кращу якість прийняття рішень.

Ольга Айвазовська, Голова правління, координаторка виборчих і політичних програм Громадянської мережі ОПОРА, обговорила з учасницями Хабу партійних інновацій – Жінки низку питань, присвячених виборам, зокрема, якими є основні стандарти і принципи виборчого права; що ми розуміємо, коли говоримо про рівне виборче право; що уособлює принцип вільних виборів; чому важливо дотримуватися принципу таємного голосування; як найефективніше забезпечити принцип поваги до фундаментальних прав і свобод людини та багато іншого.

Кароліна Леаковіч, Координаторкою Департаменту політики в галузі прав людини в Соціал-демократичній партії Хорватії, разом з учасницями Хабу партійних інновацій – Жінки обговорювали питання, які виклики стоять перед сучасною демократією; як забезпечити ґендерну рівність у політичних партіях; якими є основні види політичної участі жінок; чому повинно бути більше жінок у виборних органах; як присутність жінок впливає на відповідальність парламентарів; які виклики стоять на шляху  ґендерної рівності.

Майкл Бабяк, Dome Inc., колишній директор з маркетингових технологій Республіканського національного комітету, розповів учасницям Хабу партійних інновацій – Жінки, з чого розпочиналася передвиборча кампанія Трампа та завдяки чому досягла такого значного успіху; чому Республіканська партія інвестувала в диджитал; як організувати та провести надзвичайно ефективну фандрейзингову кампанію; як залучити волонтерів до своєї передвиборчої кампанії; в чому полягає позитивний вплив цифрових технологій на роботу політичних партій.

74% українців мають доступ до Інтернету, 35% українців проводять свій вільний час у соціальних мережах – Ярослав Ведмідь, Засновник і керівник цифрового агентства Postmen, розповів учасницям Хабу партійних інновацій – Жінки, який контент цінується найбільше та як адаптувати свій контент до запитів аудиторії, скільки часу українці проводять онлайн, як аналізувати вплив ваших повідомлень на аудиторію, як використовувати ботів, як працювати з алгоритмами та великими масивами даних, що таке штучний інтелект сьогодні.

Олександр Якименко, Програмний координатор в Україні Міжнародного інституту демократії та сприяння виборам International IDEA, розповів учасницям Хабу партійних інновацій – Жінки про те, що таке швидке прототипування, в чому його переваги та як політичні партії можуть його використовувати.

Майкл Бабяк та Олександр Якименко оцінили, наскільки креативними, реалістичними та корисними для партійної розбудови були ідеї учасниць та учасників, які протестували техніку швидкого прототипування.

Чому нас може навчити приклад Естонії у просуванні електронних сервісів на державному рівні? Якими є успішні приклади використання диджитал технологій українськими політиками? Як за допомогою цифрових технологій політичним партіям залучати своїх прихильників до активної співпраці? – Ярослав Ведмідь, Засновник і керівник цифрового агентства Postmen, розповів учасницям Хабу партійних інновацій – Жінки.

Ольга Ситник, Директорка з нового бізнесу цифрового агентства Postmen, розповіла учасницям Хабу партійних інновацій – Жінки, як відомі жінки використовують соціальні мережі та цифрові технології для просування власних ідей.

Юлія Кириченко, Членкиня правління Центру політико-правових реформ, та Ярослав Юрчишин, Виконавчий директор Transparency International Україна, розмовляли з учасницями Хабу партійних інновацій – Жінки про те, чому сьогодні є запит на прозорість та підзвітність політичних партій, навіщо партіям бути прозорими, якими є ключові проблеми українських політичних партій, для чого потрібне державне фінансування політичних партій, джерела фінансування партій, відповідальність за порушення у сфері фінансування партій.

Державні механізми застаріли в усьому світі. Світ технологічно переріс всі традиційні політичні системи представницької демократії. Тепер будь-яка людина на планеті не має потреби ні в громіздких державних структурах, ні в багатомільйонній армії чиновників. Тепер є можливість у себе в смартфоні мати власний пульт управління Державними Службами Сервісу. До яких сервісів має бути зведено багатоманіття функцій держави? Як виглядатиме Україна майбутнього? – разом з учасницями Хабу партійних інновацій – Жінки розмірковував Сергій Гайдай, Директор зі стратегічного планування соціально-інжинірингового агентства Гайдай.Ком.

Тетяна Карась, Координаторка програми для політичних партій, Національний демократичний інститут в Україні (NDI), та Євген Барщевський, працівник програми досліджень та інновацій в представництві Національного демократичного інституту в Україні (NDI), розповіли учасницям Хабу партійних інновацій – Жінки про сервіси «Ваша думка» та «CiviCRM», які дозволяють у режимі реального часу за допомогою SMS або смартфону ефективно організовувати публічні консультації, швидко комунікувати з партійними осередками, отримувати зворотній зв’язок, проводити кількісні та якісні дослідження громадської думки.

Скільки людей в Україні користуються інтернетом? Що таке «покоління заголовків»? Що цікавить українців у інтернеті? Якими є найбільш відвідувані сайти в Україні? Як відбувається ранжування постів у мережі фейсбук? Як не треба політикам поводитись у соціальних мережах? Як працювати партіям у інстаграмі, твітері та месенджерах? Що шукають українські політики в інтернеті? – розповів учасницям Хабу партійних інновацій – Жінки Олександр Бондаренко, Керівник спецпроектів диджитал-агенції Reputation Management Agency.

Як створити політичний рух і отримати абсолютну більшість у парламенті за 14 місяців – розповіла учасницям Хабу партійних інновацій – Жінки Тетяна Жуковіна, Директорка стратегічних комунікацій диджитал-агенції Reputation Management Agency.

Хаб партійних інновацій є ініціативою International IDEA та Української школи політичних студій, проекту Лабораторії законодавчих ініціатив.

Олександр Якименко, Програмний координатор в Україні Міжнародного інституту демократії та сприяння виборам (International IDEA), розповів про важливість Хабу партійних інновацій, який є відповіддю на виклики глобальних процесів, зокрема, кризи представництв – прогалини між тим, що хочуть виборці і тим, що роблять обрані ними представники у владі. Олександр наголосив, що, з одного боку, виборцям треба краще комунікувати свої потреби і прагнення; проте, з іншого боку, політичним партіям треба краще слухати своїх виборців та реагувати на їх запити. Саме на інноваційні технології комунікації та роботи як із виборцями, так і всередині партій спрямований Хаб партійних інновацій.

Світлана Матвієнко, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, наголосила на важливості політичної освіти, необхідності стимулювання участі жінок у політичному процесі, розбудові ефективної моделі комунікації. Світлана звернула увагу на те, що дидижиталізація та інформатизація партій допомагають розбудові внутрішньопартійної демократії, прозорості та підзвітності партій, об’єднанню демократичних сил.

Євген Барщевський, Координатор програми публічних консультацій в представництві Національного демократичного інституту в Україні, розповів учасникам Хабу партійних інновацій про систему проведення публічних консультацій «Ваша думка», яка надає політичним партіям, громадським організаціям та мережам НУО можливість доносити інформацію та отримувати відповіді в режимі онлайн через смс-голосування або голосування на сайті; а також ресурс «CiviCRM» – систему відслідковування взаємозв’язків та взаємодій як всередині партії, так і в комунікації з виборцями.

Юлія Решітько, Комунікаційниця Руху ЧЕСНО (Центр UA) та Ігор Фещенко, Аналітик з партійних фінансів Руху ЧЕСНО (Центр UA), презентували учасницям і учасникам Хабу партійних інновацій електронні інструменти, які допомагають політичним партіям отримати конкурентну перевагу в політичній боротьбі. Зокрема, PolitHUB – база політиків та партій, які хоч раз брали участь у виборах на національному чи місцевому рівнях, починаючи з 1998 року. На ресурсах зібрано дані ЦВК, ВРУ, місцевих рад, партійних сайтів, НАЗК, агітаційні архіви партій та медійні архіви.

Ярослав Юрчишин, Виконавчий директор Transparency International Україна, дискутував з учасницями й учасниками Хабу партійних інновацій про відкритість політичних партій.

Чому відкритість і підзвітність є необхідними основами роботи політичних партій? Хто є ключовими аудиторіями для політичних партій? Чого очікують головні стейкголдери від політичних партій?

Олег Медведєв, політичний консультант, розповів учасницям і учасникам Хабу партійних інновацій про рейтинги, організаційні спроможності політичних партій та ймовірні стратегії політичних партій напередодні виборів.

Майкл Бабяк, Dome Inc., колишній директор з маркетингових технологій Республіканського національного комітету та кампанії Трампа, розповів учасницям і учасникам Хабу партійних інновацій про чинники, завдяки яким передвиборча кампанія Трампа досягла значного успіху.

Як Республіканська партія використовувала дидижитал? Що лежить в основі успішної фандрейзингової кампанії? Як залучити волонтерів до своєї передвиборчої кампанії? Як у цьому може допомогти відео?  В чому полягає позитивний вплив цифрових технологій на роботу політичних партій?

Єгор Аушев, Співзасновник, Hacken, та Олексій Денисюк, Консультант з кібербезпеки, Hacken, розповіли учасницям і учасникам Хабу партійних інновацій, що таке кібербезпека; хто такі «білі» хакери та чи можуть вони захистити вашу систему від зламу «чорними» хакерами; якими є кіберзагрози сучасного світу; як відбувається збір інформації користувачів Інтернету та чи можна від цього захиститися.

Ярослав Ведмідь, Засновник і керівник Postmen, розповів учасницям і учасникам Хабу партійних інновацій, скільки українців сьогодні є онлайн; скільки часу вони там проводять і на що його витрачають; який контент цінується більше за все та як адаптувати свій контент до запитів аудиторії; чому в соціальних медіа фейки перемагають факти; як аналізувати вплив вашого контенту на аудиторію; що таке штучний інтелект сьогодні.

Державні механізми застаріли в усьому світі. Світ технологічно переріс всі традиційні політичні системи представницької демократії. Тепер будь-яка людина на планеті не має потреби ні в парламентах, ні в різного роду депутатах та інших можновладцях – ні в громіздких державних структурах, ні в багатомільйонній армії чиновників. Тепер є можливість у себе в смартфоні мати власний пульт управління Державними Службами Сервісу. До яких сервісів має бути зведено багатоманіття функцій держави? Як виглядатиме Україна майбутнього? – разом з учасницями та учасниками Хабу партійних інновацій розмірковував Сергій Гайдай, Директор зі стратегічного планування соціально-інжинірингового агентства Гайдай.Ком.

Олександр Бондаренко, Керівник спецпроектів диджитал-агенції Reputation Management Agency, розповів учасницям і учасникам Хабу партійних інновацій про загальні тенденції соціальних мереж; про те, який контент є найбільш популярним; як українці читають новини у соціальних мережах; на які сайти заходять найбільше; які соціальні мережі та месенджери є найпопулярнішими серед українців; якими є секрети створення успішного контенту; як використовувати big data на свою користь.

Які є взаємозв’язки між особливостями організації людської психіки та політичним процесом? Як вплинула політика на когнітивну еволюцію? Як процеси в нашому мозку впливають на наше сприйняття політики і на політику? Які є найновіші надбання нейронаук (neurosciences) в їхній проекції на специфічні характеристики політичного життя людини? – розповів учасницям й учасникам УШПС Денис Полтавець, експерт з розвитку громадянського суспільства.

Розмова учасниць та учасників УШПС з мером Львова Андрієм Садовим про місцевий розвиток як рушій трансформацій в країні.

Традиційно вважається, що політика і мораль суперечать одна одній. За цим стоїть традиція Макіавеллі. Діаметрально протилежна їй позиція Канта: у своїй поведінці людина повинна керуватися моральними мотивами, а не практичними потребами (моральний імператив). Не всяка успішна політика є високоморальною, але всяка аморальна політика є руйнівною. Українські реалії дають чимало ілюстрацій руйнівності аморальної влади. Чи можлива моральна політика в Україні? Чи може бути політика моральною? Чи слід говорити про моральний рух? – розмірковував разом з учасницями й учасниками УШПС Мирослав Маринович, Віце-ректор з питань призначення та місії Українського католицького університету.

Як церковне питання впливає на електоральний вибір в історії України? Чому політики періодично намагаються розіграти релігійну карту напередодні виборів? Навіщо країні з полігоном для Гіперлупу грамота церковного предстоятеля? Як в гібридній війні з Росією не побудувати свою РПЦ? – дискутував разом з учасницями й учасниками УШПС Андрій Андрушків, керівник департаменту публічної політики та адвокації, ГО «Центр UA», випускник УШПС.

Радянські спецслужби покриті ореолом таємниць та міфів. Відкриття їхніх архівів є безцінним для якісних історичних досліджень, адже саме завдяки ним можна встановити реальні події та факти, позбуваючись міфологічного нашарування. Відкриті архіви радянських спецслужб – це запобіжник, який унеможливлює повернення до радянського минулого, показуючи злочинність радянської влади та комуністичного режиму. Які таємниці містять архіви радянських спецслужб? Чому відкриті архіви важливі для сучасної України? – розповів учасницям й учасникам УШПС Руслан Забілий, Директор Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» у Львові.

В Україні налічується більше 300 політичних партій. Проте, які з них можна насправді назвати такими? Все більше зростає вага «всеохопних» партій, які характеризуються апелюванням не до прихильників, а безпосередньо до суспільних груп, збільшенням ролі лідерських груп та персоналізацією політики, зростанням впливу груп інтересів на партійну політику, розмиванням меж соціальної бази партій, зниженням ролі ідеологічного фактору в розробці партійних стратегій і програм. Як можна охарактеризувати українські партії? Як вони позиціонують себе перед виборами? Яким чином вибудовують зв‘язок з виборцем? – розповів учасницями й учасниками УШПС Анатолій Романюк, д.п.н., завідувач кафедри політології Львівського національного університету ім. І. Франка.

Ми живемо в XXI столітті, коли жінки та чоловіки в демократичному суспільстві України користуються рівними правами та можливостями, рівним доступом до політичного життя, рівною оплатою праці та професіями на свій вибір. Це міф чи реальність у сучасній Україні? Емпіричні тенденції демонструють поглиблення розбіжностей між жінками та чоловіками, які користуються тими самими правами де-юре та де-факто. Яким є прогрес на сьогоднішній день та які постійні виклики щодо досягнення ґендерної рівності в Україні? – розмірковував разом з учасницями й учасниками УШПС Марчін Валєцкі, D.phil, Голова відділу демократизації, БДІПЛ ОБСЄ.

Зазвичай вважають, що якість урядових рішень залежить передусім від якості людей, які їх приймають. Як наслідок – невдала політика Уряду пояснюється переважно суб’єктивними чинниками: «не ті люди при владі», а пропоновані рішення зводяться до заміни попередників наступниками. Але чи достатньо просто змінити людей, щоб змінилась якість прийняття рішень? Якщо ні, то що ще принципово має змінитись? Як це пов’язано з поточною реформою публічного врядування? – розмірковував разом з учасницями й учасниками УШПС Олексій Гончарук, к.ю.н., Голова Офісу ефективного регулювання (BRDO), випускник УШПС.

У олігархічній державі доступ до створюваних всім суспільством благ має група багатих людей, які разом з тим беруть участь у здійсненні влади. Таку державу Дуґлас Норт називає державою з обмеженим доступом. Такий принцип доступу до благ реалізований в Україні. У демократичних державах доступ до благ вже має набагато ширша група людей – середній клас. Майдан Гідності здійснював антиолігархічну революцію – скачок від олігархічної держави з обмеженим доступом до демократичної держави з широким доступом. Якою була мета Майдану Гідності? Що відбувається в Україні – соціальна революція, громадянська війна як війна середнього класу з олігархатом, чи путінська агресія? – дискутував разом з учасницями й учасниками УШПС Тарас Возняк, Редактор журналу «Ї», культуролог.

Досі стратегією розвитку України була стратегія слимака: «повільно, але впевнено». Нам же потрібно зробити стрибок. Окрім політичного, стрибок мусить мати гуманітарний вимір. Зміни економічні не можуть статися, якщо не змінилася ціннісна основа самого суспільства. Ті, хто приходить до влади заради реформ, можуть прискорити цей процес, щоб підготувати суспільство до стрибка. В Україні визріли умови для такого стрибка, адже з‘явились носії нових цінностей. Якими є цінності сучасного українського суспільства? Що необхідно для «стрибка»? Як подолати історію і вирватись уперед? – розмірковував разом з учасницями й учасниками УШПС Ярослав Грицак, д.і.н., професор Українського Католицького університету, член Несторівської групи.

Його учасники мають можливість обговорити головні виклики, що стоять перед світом, а також взаємодію України з її партнерами. Вони перейматимуть досвід у провідних міжнародних та українських політиків, експертів, бізнесменів і державних діячів. Цього року до Форуму долучились регіональні державні службовці, громадські діячі та учасники національного телепроекту «Нові лідери», які були відібрані на основі всеукраїнського конкурсу.

Серед спікерів Форуму регіональних державних службовців: Іванна Климпуш-Цинцадзе, Віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України; Олександр Богуцький, Директор-президент телеканалу ICTV; Геннадій Зубко, Віце-прем’єр-міністр, Міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України; Реймонд Курцвейл, американський винахідник і футуролог; Кондоліза Райс, 66-та Державний секретар США (2005-2009); Андрій Ілларіонов, Старший науковий співробітник, Центр глобальної свободи та процвітання Інституту Катона; Ернандо де Сото, Президент Інституту свободи і демократії; Аластер Макбейн, Виконавчий директор Arawak Energy; Наталія Кацер-Бучковська, Народна депутатка України; Майкл Макфол, Професор Стенфордського університету, старший науковий співробітник Гуверівського інституту, Посол США в Російській Федерації (2012-2014); Мануель Вальс, Прем’єр-міністр Франції (2014-2016); Анатолій Гриценко, Лідер партії «Громадянська позиція», Міністр оборони України (2005-2007); Пет Кокс, Президент Європейського парламенту (2002-2004).

Іванна Климпуш-Цинцадзе, Віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, розповіла держслужбовцям про особливості роботи на посаді Віце-прем’єрки, складнощі та щоденні виклики, поділилася досвідом координації різних відомств, зазначивши, що це найскладніша частина роботи, оскільки історично різні відомства не звикли до співпраці один з одним, і традиції міжвідомчої координації не існувало.

Віце-прем’єрка зазначила, що минулого року Україні вдалося вписати найяскравішу сторінку у життєпис інтеграції до Євросоюзу. Починаючи з 11 червня 2017 року українці відчули переваги однієї із засадничих європейських свобод – свободи безвізових подорожей до ЄС. Понад мільйон українських громадян уже скористалися безвізом, на власні очі побачили, яким є життя в Європейському Союзі, відчули на собі дію європейських норм і стандартів. «Я переконана, що Угода про асоціацію та безвіз – це вододіл між європейським майбутнім та радянським минулим України», – підкреслила Іванна Климпуш-Цинцадзе.

Вона наголосила, що європейська та євроатлантична інтеграція України повинні бути винесені за дужки політичної боротьби. Національні інтереси не можуть бути предметом політичних спекуляцій та маніпуляцій. Ставки занадто високі, а ризики занадто очевидні.

(джерело: https://www.facebook.com/ivanna.klympushtsintsadze)

Геннадій Зубко, Віце-прем’єр-міністр, Міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, розповів учасникам Форуму про смарт-спеціалізацію регіонального розвитку. Про той досвід, який впроваджують європейські держави для підсилення своїх громад, щоб не консервувати свої економіки в регіональному аспекті, а думати, що можна додати в майбутньому.

Енергозбереження є однією з найактуальніших для України тем, адже питання енергоефективності є питанням безпеки України. Коли ми говоримо про незалежність країни, ми в першу чергу говоримо про її енергонезалежність. Це не тільки питання збільшення видобутку природних копалин; це, найперше, питання економії тієї енергії, яку ми споживаємо, як приватні споживачі, так і підприємства.

Smart-спеціалізація на практиці передбачає виявлення конкурентних переваг та активів регіону, використання його інноваційного і наукового потенціалу, консолідацію людського ресурсу. Особливості smart-спеціалізації – формування стратегій знизу у тісній співпраці та діалозі влади, бізнесу, науки і громади. Плюс – максимальне залучення громадськості до прийняття рішень.

Шість кроків з розробки регіональних стратегій smart-спеціалізації: 1. Аналіз регіонального потенціалу для інновацій; 2. Заснування надійної структури управління; 3. Вироблення спільного бачення щодо майбутнього регіону; 4. Вибір обмеженого числа пріоритетів регіонального розвитку; 5. Створення відповідного комбінування політики; 6. Інтеграція механізмів моніторингу та оцінки.

(джерело: https://bit.ly/2Q2Pern)

Майкл Макфол, Професор Стенфордського університету, старший науковий співробітник Гуверівського інституту, Посол США в Російській Федерації (2012-2014)

Після відходу Путіна на російську еліту очікує розкол, а передача влади не буде простою, вважає Майкл Макфол.

Також він додав, що спроба передати владу іншим силовикам не знайде підтримки у всіх представників російської еліти. «Росіяни не будуть виходити за Бортнікова чи Патрушева. Було 20 років «путінізму», а тепер пообіцяють ще 20 років того ж напрямку, але вже без тієї харизми та вдачі, яка була у Путіна? Я думаю передача влади силовикам буде дуже важкою», – підсумував він.

(джерело: https://bit.ly/2xB6FID)

Анатолій Гриценко, Лідер партії «Громадянська позиція», Міністр оборони України (2005-2007), зазначив, що побудова успішної України вимагає дієвого захисту прав, свобод та майна громадян.

Він підкреслив, що для захисту прав громадян передусім необхідно забезпечити чесне правосуддя, активізувати роботу антикорупційного блоку, реформувати та підсилити Антимонопольний комітет, відновити монополію держави на застосування сили.

(джерело: https://bit.ly/2NaSSCp)

Кондоліза Райс, 66-та Державний секретар США (2005-2009), наголосила, що політична система США побудована таким чином, що зберігає стійкість і збалансованість за будь якого президента.

Водночас, на думку Кондолізи Райс, в США існує низка проблем, які стають ґрунтом для популізму та потребують уваги до свого вирішення.

(джерело: https://bit.ly/2xyI72K)

Реймонд Курцвейл, американський винахідник і футуролог.

На думку Рея Курцвейла, людське життя може бути подовжене, а можливості мозку – значно розширені за рахунок використання штучного інтелекту.

Також за словами винахідника, завдяки новітнім технологіям вже найближчим часом автоматизуються такі звичні сфери життя як сільське господарство – стане можливим використання до 90% земель, які наразі не обробляються.

(джерело: https://bit.ly/2xKAoOp).

Фото: YES © 2018. Максим Нестеренко

Захід організовано Лабораторією законодавчих ініціатив, тижневиком Дзеркало тижня, Internews та USAID Ukraine з метою визначення проблем, котрі виникли в уряду на першому етапі переходу до монетизації субсидій, а також окреслення рішень, які дозволять швидко та ефективно впровадити монетизацію субсидій на рівні споживачів.

Юрій Джигир, Заступник Міністра фінансів України, наголосив на основній стратегічній цілі переходу до монетизації, якою є енергоефективність – більш ощадливе використання енергоресурсів. Застосовуючи інструмент монетизації, треба брати до уваги критичні цілі, які мають бути досягнуті в результаті його запровадження. Так, система монетизації має захистити вразливі категорії населення, водночас, у неї мають бути вбудовані інструменти досягнення фіскальної дисципліни. Разом із цим, система має бути прозора, зручна для користувачів, вона повинна сприйматися суспільством як справедлива.

Була обрана модель двоетапного переходу до монетизації субсидії: перший етап – монетизація на рівні підприємств-надавачів послуг. По-перше, було встановлено прямі розрахунки з суб’єктами господарювання, що полегшило процес адміністрування; по-друге, субсидії перераховуються за вже спожиті ресурси, що вже дає видиму економію коштів; по-третє, було введено автоматичне фінансування субсидій, що виключає ручне втручання у розрахунки з суб’єктами господарювання. Ці три елементи за 8 місяців 2018 року функціонування вже привели до видимої економії бюджетних коштів – на 8,2 млрд. гривень менше, ніж за аналогічний період 2017 року.

На другому етапі буде запроваджена монетизація субсидій на рівні домогосподарств.

Олексій Хабатюк, Заступник начальника Департаменту енергоефективності НАК «Нафтогаз Україна», наголосив на тому, що етап монетизації субсидій є складовим елементом великої системи субсидій, до якої, окрім монетизації входять виявлення тих, кому призначається субсидія, а також система нарахування субсидій, яка залежить від технічних параметрів.

Пан Олексій наголосив, що зараз відсутній зв’язок між нарахуванням субсидій та їх монетизацією. Монетизація, яка вступила в силу з 1 січня 2018 року ніяк не вплинула на обсяг споживання ресурсів. Субсидіанти продовжують споживати суттєво більше ресурсів, ніж ті, хто споживають і оплачують енергоресурси самостійно.

Кожен зекономлений кубометр газу населенню є вигідним, адже НАК «Нафтогаз» купує газ на ринку дорожче, ніж продає населенню. Газу власного видобутку є недостатньо. Тому НАК «Нафтогаз» зацікавлений у тому, щоб населення споживало економно, зокрема субсидіанти, адже за них платить бюджет, який формується з наших податків. Тому для нас це подвійна вигода: менше витрачається податків, а також менше збитків від постачання газу за заниженою ціною.

Також пан Олексій зазначив, що за спостереженнями НАК «Нафтогаз Україна», від 1 січня 2018 року ситуація мало змінилася: фінансування видатків з державного бюджету по субсидіям іде, як і раніше, з затримками; не можна також сказати, що фінансуються лише спожиті населенням ресурси, адже немає доступу до інформації про персоніфіковане споживання ресурсів населенням. І це є значним корупційним ризиком, адже населенню газ постачають приватні газопостачальні компанії, які можуть маніпулювати ціною на газ й отримувати таким чином сірі кошти, які підживлюватимуть корупцію в країні.

Валерій Люлін, Директор Розрахункового департаменту «Київводоканалу», розповів про складнощі, з якими стикнувся Київводоканал під час впровадження реформи. Найперше, у зв’язку з переналаштуванням програмного забезпечення, декілька місяців споживачам не нараховувались субсидії, усі розрахунки згодом були перераховані.

Серед можливих ризиків пан Валерій виокремив небезпеку використання грошей, які будуть надходити на особисті рахунки споживачів, на оплату інших потреб. Тому важливо налагодити синхронізацію обміну інформацією про заборгованості споживачів, щоб запобігти ситуації, коли споживачі накопичують заборгованості сплати за певні послуги.

Пан Валерій зауважив, що важливо вводити механізми, які б стимулювали економити ресурси, зокрема заохочували споживачів встановлювати лічильники. У Києві досі 25% квартир не обладнані лічильниками води. Так, можна ввести певну субсидію для споживачів, які вже встановили лічильники, щоб стимулювати інших їх встановлювати й економити ресурси.

Віталій Музиченко, Директор Департаменту державної соціальної допомоги Міністерства соціальної політики України, зауважив, що система субсидій в Україні працює з 1995 року й усі роки свого існування вона була предметом дискусії щодо своєї відповідності вимогам часу. Особливої актуальності система субсидій набула після 2014 року, коли доходи населення значно скоротилися, а ціни і тарифи сильно підвищилися. Саме система житлових субсидій дала можливість справитися з цією ситуацією.

2014 року було змінено підхід щодо механізму призначення та нарахування субсидій. Дані спостережень говорять про наближення встановлених соціальних норм до фактичних обсягів споживання природного газу. Також на основі ретельного аналізу було складено умовний портрет одержувача житлових субсидій, а також встановили фактори, які дозволяли домогосподарствам шляхом махінацій отримувати субсидії, на які вони не мали права. З травня було впроваджено більш жорсткі підходи до призначення субсидій, які спрямовані на посилення адресності цього виду соціальної допомоги. Це створює підстави для успішного запровадження монетизації житлових субсидій.

Поясненням того, що одержувачі житлових субсидій споживають більше ресурсів, ніж ті, хто їх не отримують, є те, що їх дохід не дозволяє їм впроваджувати енергоощадні заходи за рахунок власних коштів. Потрібно продумувати механізм підтримки таких категорій громадян, зокрема, це можливо зробити завдяки системі надання «теплих кредитів».

Святослав Павлюк, Незалежний експерт з питань енергозбереження, зазначив, що якщо надаючи субсидії, ми ставимо собі за мету стимулювання підвищення енергоефективності, то треба в першу подивитися, на що саме даються субсидії. Зараз субсидії виділяються на 8 послуг: газ, опалення, постачання гарячої і холодної води, водовідведення, електроенергія, сміття, утримання будинків. З них лише газ, тепло та електроенергія мають безпосередній стосунок до енергоефективності. Витрати домогосподарств на утримання прибудинкових територій, вивезення сміття, водовідведення та навіть постачання води не є такими значними для сімейного бюджету, а витрати на адміністрування субсидій на ці послуги є значними. Тому варто субсидіювати лише оплату послуг, які є найбільш чутливими для сімейного бюджету, – газ, тепло, електроенергія.

Віталій Музиченко, Директор Департаменту державної соціальної допомоги Міністерства соціальної політики України, наголосив, що наразі змінено умови призначення житлових субсидій, система стає більш адресною й передбачає більш жорстку перевірку потенційних одержувачів субсидій, також відкориговано соціальні нормативи. Усі ці кроки дають можливість говорити про успішне введення монетизації житлових субсидій на рівні споживачів послуг.

Подальшого доопрацювання вимагають механізми контролю використання субсидіальних коштів споживачами. На сьогодні неможливо одночасно впровадити монетизацію субсидій серед усіх домогосподарств, які цього потребують; має бути запроваджено поетапну систему запровадження цього механізму.

Юрій Джигир, Заступник Міністра фінансів України, зазначив, що на другому етапі монетизації передбачається, що кошти будуть перераховуватись на особисті рахунки одержувачів субсидій, з яких вони вже будуть розраховуватися за комунальні послуги.

Ключовою умовою запровадження другого етапу наповнення реєстру домогосподарств, які потребують допомоги, а також можливість повної перевірки майнового стану одержувачів субсидій.

Також пан Юрій наголосив, що сукупність заходів, які супроводжують монетизацію субсидій на рівні споживачів, дають можливість сподіватися на значну економію коштів.

Святослав Павлюк, Незалежний експерт з питань енергозбереження, наголосив на тому, що говорячи про економію енергоресурсів, варто пам’ятати, що люди енергію не економлять, вони економлять гроші. Монетизація змушує споживача змінювати свою поведінку й стимулює до економії енергоресурсів. Треба повідомляти людей про середньострокові плани держави, аби люди могли прийняти стратегію своєї поведінки. Має бути запроваджений механізм контролю та позбавлення субсидій за несплату рахунків.

На думку пана Святослава, держава має дати можливість домогосподарствам використовувати субсидіальні гроші на модернізацію житла заради кращого енергозбереження. Тут постає проблема літніх людей, які самостійно не здатні модернізувати своє житло. Також необхідно доносити до споживачів, що субсидії будуть видаватися не вічно, а обсяги виплат будуть скорочуватися. Тому критично важливо вкладати гроші у модернізацію житла.

Окрім цього, потребує вирішення проблема здачі в оренду квартир з субсидіями. А також питання формування тарифів на газ.

Ольга Піщуліна, Експертка з питань соціальної підтримки населення Центру Разумкова, звернула увагу на те, що у Західних країнах субсидії отримують від 2 до 5% громадян. В Україні на сьогодні до малозабезпечених зараховують майже 50% громадян.

На сьогодні субсидії отримують далеко не всі ті, хто цього реально потребує; також система нарахування субсидій не стимулює до енергозбереження. Така система вигідна як постачальникам послуг, так і споживачам. Через отримувачів субсидій держава фінансує монополістів енергопостачальних кампаній.

Пані Ольга, звернула увагу на те, що за новими правилами надання субсидій введено елемент оцінки майнового стану претендентів на субсидії, що дасть можливість більш прискіпливо визначати отримувачів субсидій. Проте шпаринки для небідних претендентів на субсидії все одно лишились.

Метод монетизації субсидій не є однозначно позитивним, не всі елементи механізму є добре продуманими. Також є проблема ліквідності казначейства.

Олексій Хабатюк, Заступник начальника Департаменту енергоефективності НАК «Нафтогаз Україна», наголосив, що 100% споживачів енергоресурсів отримують субсидії, просто через різні механізми субсидіювання. На ринку електроенергії – це кроссубсидії, на ринку газу – це різниця і ціні закупівлі і продажу газу.

На сьогодні існує проблема гарантії виплат субсидіантами заборгованостей, адже система взагалі не стимулює сплачувати за послуги. Нецільове використання субсидіальних грошей має вести до жорстких покарань. Має бути чітко встановлений горизонт планування, щоб громадяни могли заздалегідь планувати власні витрати на енергоресурси. Окрім цього, має бути проведена якісна верифікація субсидіантів. Реформа має бути спрямована на те, щоб субсидіант нічим не відрізнявся від звичайних споживачів.

Фото: Олександр Коваленко

Презентація організована Лабораторією законодавчих ініціатив, тижневиком Дзеркало тижня, Internews та USAID Ukraine.

Дослідження «Шлях додому. Деокупація і реінтеграція Донбасу очима провідних українських партій» покликане з’ясувати ставлення основних українських політичних партій до збройного конфлікту на сході України; їх бачення долі тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей, а також Криму; як має відбуватися відновлення суверенітету на цих територіях; яка подальша доля Мінських угод; як має проходити амністія жителів на тимчасово окупованих територіях та інші важливі питання.

Презентація є продовженням дискусії «Повернення окупованих територій Донбасу. Український план», яка проходила 31 жовтня 2017 року та була спрямована на обмін думками і відкриту дискусію щодо суспільно-політичної ситуації на звільнених та окупованих територіях Донбасу, питань повернення та реінтеграції територій Донецької та Луганської областей, управління деокупованими територіями, розробки нової економічної моделі Донбасу. 

Світлана Матвієнко, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, зауважила, що презентоване дослідження має на меті з’ясувати, як провідні українські політичні партії характеризують збройний конфлікт на сході України, якою має бути подальша доля тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей та інші дотичні сенситивні питання. Світлана наголосила, що це масштабне дослідження є продовженням таких досліджень Дзеркала тижня як «Кровотеча. Чому українці залишають свою країну» та «Древо життя», які розкривають ставлення українців до ключових питань та процесів, які протікають у нашій державі.

Юлія Мостова, головна редакторка тижневика «Дзеркало тижня. Україна», подякувавши всім партнерам, завдяки яким Дзеркало тижня змогло провести своє дослідження, зосередила увагу на тому, чому було обрано саме таку тему дослідження. По-перше, наголосила пані Юлія, згідно з соціологічним опитуванням 67% українських громадян найголовнішою проблемою вважають війну на Сході України. Припинення війни та здобуття миру є найбільшими очікуваннями громадян до майбутнього президента, вибори якого заплановано на березень 2019 року. По-друге, в Україні досі не існує цілісного бачення, цілісної програми врегулювання конфлікту на Донбасі. Але її необхідно напрацьовувати, адже ми усвідомлюємо, що військової перемоги бути не може, а капітуляція принесе ще більші проблеми, ніж є зараз. По-третє, існують побоювання, що комплексне вирішення українського питання може бути напрацьоване без участі України під час зустрічі Трампа та Путіна у Гельсінкі 16 липня 2018 року.

Форма, у якій презентоване дослідження, коли на аркуші формату А2 подано всі відповіді всіх політичних сил, дає можливість виборцям об’єктивно порівняти позиції провідних політичних партій України з різних питань.

Також пані Юлія зазначила, що серед політичних партій, які представлені у дослідженні, відсутні такі провідні політичні сили, як «Народний фронт», «Батьківщина», «За життя» та «Радикальна партія Олега Ляшка». Не отримавши відповіді від цих політичних сил, можна припустити наступне: у них або немає позиції щодо цих питань, або вони не впевнені в позиції своїх виборців щодо цих питань, або вони чекають результатів зустрічі Трампа та Путіна у Гельсінкі.

Сергій Рахманін, перший заступник головного редактора тижневика «Дзеркало тижня. Україна», презентуючи дослідження «Шлях додому. Деокупація і реінтеграція Донбасу очима провідних українських партій» наголосив на важливості дослідження з двох основних причин. По-перше, Донбас є питанням №1, яке хвилює виборців. Не корупція, а саме встановлення миру. По-друге, дослідження побудовано таким чином, що вимагає чіткої, однозначної відповіді на поставлені питання. В той час як більшість політичних сил уникає прямої відповіді на питання встановлення миру та шляхи його реалізації, пропоноване дослідження змушує політичні партії обирати конкретну відповідь серед запропонованих і тим самим чітко окреслювати свою позицію стосовно зазначених питань.

З тим, які саме питання були поставлені провідним політичним партіям України, які відповіді вони обрали та, що найголовніше, до яких висновків спонукають обрані ними позиції, читайте у матеріалі Дзеркала тижня «ШЛЯХ ДОДОМУ. ЯК ДОМОГТИСЯ МИРУ НА ДОНБАСІ? ЗАВДАННЯ ТАКЕ Ж СКЛАДНЕ, ЯК І АКТУАЛЬНЕ».

У центрі уваги постали питання справедливості та політики; впливу сучасних технологій на політичні процеси в Україні; політичної корупції та прозорості; причини, динаміка та трансформації конфліктів на Близькому Сході та у Східній Європі; осмислення поняття «нової нормальності»; політичне прогнозування та мистецтво імпровізації в політиці.

Учасниці й учасники УШПС зустрілися в Одесі аби в колі однодумців переосмислити базові ідеї та принципи, на яких ґрунтуються суспільно-політичні, економічні та культурні процеси сучасності; а також напрацювати власне розуміння визначальних тенденцій сьогодення.

Насильницькі конфлікти мають свою динаміку і логіку. Вони розгортаються у просторі і часі, акумулюючи чималі людські та матеріальні ресурси. Вони руйнують суспільні інститути та знищують соціальний капітал. Втім, водночас, конфлікти створюють нові можливості, надають поштовх до змін, змушують людей змінюватися. За останні 20 років лише незначна кількість насильницьких конфліктів була повністю врегульована. Більшість таких конфліктів досі перебувають у гарячій стадії або під загрозою ескалації. Чи може людство знайти шляхи ефективної трансформації насильницьких конфліктів? Чи ми приречені знову і знову наступати на ті ж самі граблі? – розповів учасницям і учасникам УШПС Ігор Семиволос, Виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень.

Що таке держава і навіщо вона потрібна? Які головні цілі політики? Якою має бути держава у найближчому майбутньому? Чи можна окреслити головні риси політики майбутнього? Відповіді на ці запитання тісно пов’язані з тим, як ми розуміємо справедливість і чи вважаємо ми, що державні інститути повинні реалізовувати базові принципи справедливості. Але що таке справедливість? При  перших же спробах відповісти на запитання про природу справедливості ми помічаємо, що дуже важко дійти спільної згоди у наших відповідях. Відсутність згоди стосовно уявлень про справедливість – це недолік чи перевага? Обговорення природи справедливості утворює ядро великої частини сучасних політичних дискусій. Те, що ми змушені вести ці дискусії, як і те, що у нас різні способи оцінки ключових політичних і суспільних практик, сприяє підвищенню рівня політичного життя. Політика найближчого майбутнього – це залучення широких верств суспільства в обговорення «складних тем». Таку політику можна назвати політикою спільного блага, – наголосив Андрій Баумейстер, д.ф.н., доцент кафедри теоретичної і практичної філософії філософського факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

Наскільки тілесне і політичне співмірне? Чи впливає «тіло» на політику? Де проходить межа «здаватися» і «бути»? Яким є «тіло» політика? Флірт, еротика та секс – чи є це важелями політичного впливу та влади? Допомагає це чи заважає? Додає чи шкодить? Виклик претензійності як вибір. Фото як презентація та «застигання» в історії. Мистецтво та література в політичному процесі, – про все це та багато іншого розповіла учасницям і учасникам УШПС Світлана Матвієнко, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив.

Державні механізми застаріли в усьому світі. Світ технологічно переріс всі традиційні політичні системи представницької демократії. Тепер будь-яка людина на планеті не має потреби ні в парламентах, ні в різного роду депутатах та інших можновладцях – ні в громіздких державних структурах, ні в багатомільйонній армії чиновників. Тепер є можливість у себе в смартфоні мати власний пульт управління Державними Службами Сервісу. Кожен тепер може особисто представляти і відстоювати свої інтереси без посередників. Звичайно, менеджмент і менеджери в державному секторі потрібні. Але сенс їхньої роботи повинен докорінно змінитися. Блокчейн, криптовалюта, електронні кадастри земель і власності, бігдата – вже не фантастика, а реальність. Але якщо цивілізований світ не відразу відмовиться від традиційних державних інституцій, тому що вони у них все ще ефективно працюють і нові сервіси вводяться поступово, то українці можуть це зробити вже сьогодні і радикально, адже наш державний сервіс просто відсутній, правлячий клас корумпований, а державний апарат не працює, імітуючи діяльність. І зробивши це, Україна може ривком виявитися попереду всієї планети – разом з учасницями та учасниками УШПС розмірковував Сергій Гайдай, Директор зі стратегічного планування соціально-інжинірингового агентства Гайдай.Ком.

Гроші в політиці є необхідною складовою будь-якого демократичного процесу, що дозволяє виражати політичну підтримку, політичну участь, а також підтримувати активну конкуренцію на виборах. Разом з тим, політичне фінансування також являє собою конкретний ризик для будь-якої демократичної та економічної системи, загрожуючи захопленням політичних процесів прийняття рішень потужними особливими інтересами та епізодами ендемічної політичної корупції. Що знаходиться на перехресті правил фінансування політичних партій, процедур державних закупівель, ролі політично обізнаних осіб та декларування активів та доходів політичних та державних службовців? Що роблять відповідні органи влади для боротьби з корупцією в цих сферах і які механізми можуть бути використані для покращення цих зусиль? – розповів учасницями та учасниками УШПС Марчін Валєцкі, D.phil, Голова відділу демократизації, БДІПЛ ОБСЄ.

При створенні та здійсненні політики найцікавішим ресурсом є той образ майбутнього, який вона пропонує. Проте, часто політичні прогнози в Україні можуть бути маніпулятивними та занадто суб‘єктивними, що нівелює їхнє значення в творенні якісної політики. Які є методи політичного прогнозування, сфери застосування та форми, яких набувають прогнози? Якими є основні принципи короткострокового та довгострокового прогнозування та можливості для втілення? – розповів учасницями та учасниками УШПС Михайло Кольцов, к.ф.н., Старший викладач кафедри філософії та релігієзнавства Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Якими є взаємозв‘язки між характером політичного режиму, наданням публічних благ і політичною активністю громадян? Чим характеризується процес державотворення (state making), явище селекторату? Як відбувається перехід від «природньої держави» до «держави загального блага» та яка роль населення у цьому? Якою є траєкторія еволюції політичних режимів після 1991 року, в тому числі й в Україні? Чого нас може навчити досвід палеолітичного бомбардування? Чому в сучасному світі падає рівень насилля? Що таке тиранічний мир? Що дозволяє зрозуміти про Україну суперечка плантаторів Південної Кароліни та пуритан з Массачусетса наприкінці 18 ст.? –  розмірковував разом з учасницями та учасниками УШПС Іван Гомза, к.п.н., доцент кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська Академія», викладач Київської Школи Економіки.

Кожен з нас щодня є актором імпровізації. Політика, бізнес, любов, виховання дітей – це все гра, в якій є вибір: або граєте ви, або грають вас. Імпровізація – це створення твору в момент його виконання. Як використовувати імпровізацію в політиці? Як правильно спілкуватись з аудиторією? – ділився досвідом разом з учасницями та учасниками УШПС Анатолій Нейолов, керівник театру «Чорний квадрат».

08 червня 2018 року у стінах Верховної Ради України пройшла презентація «Керівних принципів проведення міських зібрань у форматі Town Hall Meeting».

Захід організовано за спільної ініціативи Лабораторії законодавчих ініціатив та Апарату Верховної Ради України у рамках реалізації Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

Керівні принципи узагальнюють досвід апробації міських зібрань у форматі Town Hall Meeting у різних регіонах на різноманітні тематики, які Лабораторія законодавчих ініціатив проводила з 2010 року. У посібнику зібрані найкращі практики планування, організації та проведення міських зібрань, а також представлені матеріали, які є прикладами організаційних та експертних документів, які були використані під час заходів, організованих Лабораторією законодавчих ініціатив.

Олександр Заславський, Заступник Голови Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, подякувавши Апарату Верховної Ради України, які виступили співорганізаторами заходу, коротко розповів про те, що таке міські зібрання у форматі Town Hall Meeting.

Формат Town Hall Meeting походить зі Сполучених Штатів Америки, з Нової Англії, де почав використовуватися з XVIIIст. і в різних форматах розповсюдилися по всьому світу. Описаний нами формат є однією з варіацій того, як можна проводити такі зібрання.

Чому ми вважаємо, що це потрібно?

Зараз спостерігається достатньо низький рівень довіри громадян до державних інституцій, в тому числі інституцій місцевого самоврядування. Ця недовіра взаємна – органи влади так само не довіряють громадянам. Це не є виключно українською проблемою. У всьому світі спостерігається криза представницької демократії. За останні 20-30 років цей виклик призвів до розповсюдження різноманітних практик партисипаторної демократії. Це те, що дозволяє створити певний дискурс співучасті і співвідповідальності, що у свою чергу, формує довіру в суспільстві. Town Hall Meeting – якраз той інструмент, який може забезпечити ефективну участь громадськості і підвищити рівень довіри.

В рамках Програми РАДА Лабораторія законодавчих ініціатив провела 11 таунхолів, серед яких найуспішнішими є обговорення окремих положень законопроекту «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», який було ухвалено через 2,5 роки. Для осіб, які ухвалюють рішення, це можливість отримати зворотну відповідь на їх ініціативи, в той же час, залучити громадян до процесу вироблення рішень. Найбільшою перевагою формату Town Hall Meeting – є те, що обговорюються не проблеми, а варіанти їх вирішення.

Також минулого року Лабораторією законодавчих ініціатив було проведено низку таунхолів у співпраці з Міністерством молоді та спорту щодо різних підходів до політики розвитку молодіжних центрів. За результатами цих заходів було розроблено і ухвалено положення про молодіжні центри й у Донецькій області це посприяло формуванню мережі молодіжних центрів.

Також Олександр наголосив, що, в першу чергу, формат Town Hall Meeting використовується для вирішення місцевих питань і проблем. В той же час, таунхоли можна використовувати, як інструмент політики – інструмент консультацій зі стейкголдерами, які є важливим елементом циклу політики.

Олександр Черненко, народний депутат України, розповів про свій досвід співпраці з Лабораторією законодавчих ініціатив у проведенні міських зібрань у форматі Town Hall Meeting у Чернігові, які було присвячено обговоренню  різноманітних підходів поводження з твердими побутовими відходами.

Учасники зібрання у Чернігові представляли як звичайних мешканців міста, так і місцеву владу, комунальні підприємства, громадські організації, екологічні організації; тобто всі зацікавлені сторони – і споживачі, і надавачі послуг, і ті, хто турбується про навколишнє середовище. У рамках цього заходу намагалися знайти вирішення двох проблем: по-перше, це пошук оптимального способу утилізації і переробки відходів; по-друге, ефективні способи зберігання та перевезення сміття. Дискусія виявилась досить палкою й не пройшла дарма, адже за результатами обговорення були внесені певні корективи у законопроекти, які, на жаль, досі ще не прийняті.

Олександр Черненко наголосив, що саме проведення Town Hall Meeting для обговорення положень, які лягли в основу законопроекту, є міцним аргументом на користь того, що сам законопроект є вираженням інтересів громади.

Вікторія Баклаженко, авторка посібника, програмна координаторка Лабораторії законодавчих ініціатив, презентуючи керівні принципи, коротко зупинилась на ключових особливостях формату Town Hall Meeting.

Town Hall Meeting – це неформальне публічне зібрання місцевих мешканців певної території. Кваліфіковане, цілеспрямоване та результативне обговорення будь-яких конкретних питань, що становлять громадський інтерес.

Формат Town Hall Meeting передбачає:

• проведення обговорення на основі декількох попередньо підготовлених сценаріїв – різних варіантів вирішення питання з одночасним відображенням на екранах позицій учасників;
• учасниками обговорення є передусім громадяни, зацікавлені у розв’язанні певної проблеми;
• експерти, політики, громадські діячі беруть участь в обговоренні на рівних засадах з пересічними громадянами;
• обговорення відбувається одночасно в малих групах (від 10 до 12 осіб);
• за кожним столом працює фасилітатор та ноуттейкер (особа, яка нотує на комп’ютері думки, висловлені учасниками);
• послідовно обговорюються всі варіанти (15-20 хвилин на один сценарій);
• занотовані думки учасників можна переглядати в режимі реального часу на екранах;
• після обговорення учасники голосують за визначення найкращого способу (сценарію) вирішення питання.

Підготовка Town Hall Meeting включає формулювання теми і завдання міських зібрань, а також аналіз проблеми і підготовку сценаріїв її вирішення. Важливою складовою є комунікаційний супровід заходу, який включає інформаційну кампанію для залучення якомога ширшого кола заінтересованих сторін шляхом електронних поштових розсилок, публікації інформації на веб-сайті, в соціальних мережах, на офіційних сторінках, створення графічних матеріалів, поширення інформації серед партнерів. По завершенні підготовки звіту за результатами проведених міських зібрань і паралельно з процесом розробки політики можна розпочинати адвокаційну кампанію щодо рішення, проголосованого під час заходу.

Лабораторією законодавчих ініціатив було розроблено спеціальний веб-застосунок для проведення Town Hall Meeting. Він доступний за адресою alithmapp.com – на який можна перейти з сайту Лабораторії законодавчих ініціатив parliament.org.ua – і дозволяє виводити структуровані та змістовні повідомлення до спільного чату, уникати інформаційної надлишковості та спрощує процес генерації звіту після проведення заходу. Для того, щоб скористатись веб-застосунком для проведення міських зібрань, потрібно звернутись до контактної особи, чиї контактні дані вказані на сторінці веб-застосунку.

Марія Савіна, Виконавча директорка ГО «Ліга інтернів», розповіла про співпрацю з Лабораторією законодавчих ініціатив у проведенні міських зібрань у форматі Town Hall Meeting.

Марія наголосила, що в ситуаціях, коли тематика обговорень є для учасників дуже сенситивною, то часто дискусія виходить за межі запропонованих сценаріїв. І це є одним з ризиків проведення заходу. Тому дуже важливо, щоб сценарії були пропрацьовані таким чином, щоб відображати можливі варіанти вирішення обговорюваних проблем і максимально враховувати думки усіх зацікавлених сторін.

Також Марія звернула увагу на моменти, які треба врахувати, аби провести якісний та успішний захід у форматі Town Hall Meeting:

• можливість зриву проведення Town Hall Meeting через відсутність сторін з протилежними точками зору;
• аби бути більш звичним для громадян, формат Town Hall Meeting має активно відпрацьовуватись у громадах;
• робота зі сценаріями до таунхолу, аби врахувати думки всіх стейкголдерів; а також робота експерта під час проведення самого заходу, щоб прояснювати незрозумілі моменти;
• підготовка ноуттейкерів: дуже важливим є вміння швидко структурувати та коротко викладати інформацію, вміння вихопити інформацію від різних учасників, а також грамотність.

Захід є спільною ініціативою Лабораторії законодавчих ініціатив, Центру розвитку інновацій та Ліги інтернів у рамках Програми стажування працівників законодавчої влади (Professional Fellows Program), що адмініструється Американськими Радами з міжнародної освіти за підтримки Бюро з питань освіти та культури Державного департаменту США.

Джейкоб Вентура, маючи чималий досвід роботи в законодавчому офісі Штату Массачусетс (США), надавав юридичну допомогу щодо реформи етичних стандартів судової системи Франції. Крім того, пан Вентура був членом нормотворчих команд обраних представників як на рівні штату, так і на федеральному рівні.

Під час семінару Джейкоб Вентура окреслив особливості урядування в США, ключові повноваження та засади функціонування виконавчої, законодавчої та судової гілок влади; детально розповів про законодавчий процес у США: від народження ідеї законопроекту й до його фінального голосування; а також розкрив особливості роботи та взаємодії з урядом неурядових організацій в США.

Спершу внаслідок потреби державної політики або необхідності оновлення чи скасування чинного закону виникає ідея нового законопроекту. Найчастіше ідеї нових законопроектів походять від членів Палати представників чи Сенату; якщо ж лобісти, представники бізнесу, неурядових організацій, охорони здоров’я, промисловості, освіти, транспорту та інших груп матимуть ідею щодо законопроекту, то вони мають запропонувати її членам законодавчої гілки влади.

Як правило, НУО, лобісти, члени округу, які обирають представників до законодавчої влади, та різні організації безпосередньо звертаються до свого представника або сенатора аби пролобіювати свій законопроект. Часто великі організації звертаються до багатьох законодавців, щоб отримати необхідну підтримку чи протидію законопроекту. Залежно головної ідеї законопроекту, так само багато людей можуть виступати «за» нього, як і «проти»; у цьому випадку особливий законодавчий орган повинен зважити плюси і мінуси при голосуванні «за» чи «проти» законопроекту. На успішність голосування за законопроект впливають різноманітні чинники: ставлення округу до цього законопроекту; перспективи переобрання протягом наступного циклу; інтерес політичного фінансування; особисті стосунки з окремими представниками партій; переваги законопроекту та ймовірність успіху законодавства; вплив партійного керівництва на законодавчий орган.

1. Подання законопроекту. Члени Сенату та Палати представників можуть подавати законопроекти у своїх відповідних палатах. Деякі законопроекти можуть бути довжиною в одне речення, інші законопроекти сягають понад 2000 сторінок, залежно від складності та предмету.
2. Комітетські слухання. Багато законопроектів, які подаються, ніколи не доходять до комітетських слухань. Законопроекти направляються до тих комітетів, питання компетенції яких в них розглядаються. Після того, як законопроект був розглянутий на слуханнях Комітету та було заслухано свідчення та експертні оцінки усіх учасників, Комітет часто проводить приватне опитування членів та керівництва, аби визначити рівень підтримки законопроекту.
3. Дебати.
4. Офіційне обговорення. У Конгресі США 435 членів Палати представників, обраних населенням з усіх штатів. До верхньої палати входять 100 сенаторів, кожен штат має рівноправне представництво в цьому органі – 2 сенатори на штат. Як правило, для прийняття законопроекту потрібна проста більшість, однак існує також і багато виключень.
5. Остаточне законодавче голосування. Після того як законопроект пройшов обговорення у Палаті представників та Сенаті, він направляється до виконавчої гілки влади.
6. Законодавче схвалення / Вето. Правом законодавчого схвалення або вето на рівні Федерального уряду володіє Президент Сполучених Штатів, на рівні штату виконавчу владу очолює губернатор. Президент має 10 днів для підписання законопроекту або вето. Губернатор володіє правом вето, яке дозволяє їм змінювати лише окремі частини законопроекту або бюджету. Президент не має права вето на частину законопроекту, він зобов’язаний підписати весь законопроект або накласти на нього вето, відправивши його назад до Конгресу для перегляду.
7. Подолання вето. Зазвичай, якщо найвищий представник виконавчої влади не підписує законопроект, він автоматично вважається ветованим. Якщо законодавчий орган не погоджується з вето виконавчої влади, обидві палати повинні повторно проголосувати, щоб перекрити право вето (зазвичай 2/3 голосів в кожній палаті). Досягти такого рівня згуртованості на рівні федерального уряду та у багатьох штатах дуже складно.
8. Конституційні виклики. Після того, як законопроект стане законом, громадяни, члени законодавчої влади та навіть виконавча влада можуть оскаржити закон на конституційних підставах. Судова влада США вирішить, чи повинен закон залишатися чинним, і чи не порушено конституційних прав громадян.

Вперше термін «неурядова організація» знаходить своє визначення у Статті 71 Статуту Організації Об’єднаних Націй в 1945 році. У Сполучених Штатах діють близько 1,5 мільйонів громадських організацій, де працюють близько 11,4 мільйона американців. За даними Уолденського університету, 80% громадян у всьому світі вважають, що завдяки НУО легше долучитися до реалізації позитивних соціальних змін.

НУО в США відрізняються за спрямуванням своєї діяльності: багато організацій працюють над питаннями, які впливають на людей у ​​США, тоді як інші НУО в Сполучених Штатах зосереджують свою увагу на міжнародних цілях, включаючи багато нерозвинених країн. У США НУО можуть займатися як адвокатуванням, так і лобістською діяльністю.

Ознайомитися з презентацією Джейкоба Вентури «Законодавчий процес в США: процедура, етапи та роль громадськості»

Захід є спільною ініціативою Лабораторії законодавчих ініціатив, Ліги інтернів та громадської спілки «Центр розвитку інновацій» в рамках Програми стажування працівників законодавчої влади (Professional Fellows Program), що адмініструється Американськими Радами з міжнародної освіти за підтримки Бюро з питань освіти та культури Державного департаменту США.

Джейкоб Вентура, маючи чималий досвід роботи в законодавчому офісі Штату Массачусетс (США), надавав юридичну допомогу щодо реформи етичних стандартів судової системи Франції. Крім того, пан Вентура мав можливість працювати з посадовими особами Албанії під час дослідження  корупції в судовій системі та органах місцевого самоврядування Албанії.

Олександр Заславський, Заступник Голови Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, привітавши учасників семінару, подякував партнерам з Апарату ВРУ за підтримку спільної ініціативи, окремо подякувавши Комітету і Секретаріату Комітету з питань державного будівництва, регіонального розвитку та місцевого самоврядування за підтримку в організації заходу.

Олександр розповів, що він з колегами Марією Савіною з Ліги Інтернів та Анною Ємєльяновою з Центру розвитку інновацій були учасниками програми стажування в органах влади та неурядових організаціях Сполучених Штатів Америки в рамках програми професійного стажування та обміну, що адмініструється Американськими Радами з міжнародної освіти за підтримки Бюро з питань освіти та культури Державного департаменту США.

Пояснюючи вибір теми семінару, Олександр наголосив на тому, що питання етичних стандартів та норм є вкрай актуальним для українського парламенту. Доповідь та дорожня карта щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України, підготовлена Місією Європейського парламенту з оцінки потреб під головуванням Пета Кокса, містить 52 рекомендації. І саме 52-га і остання рекомендація безпосередньо передбачає розробку кодексу поведінки народного депутата.

2017 року Лабораторія законодавчих ініціатив підготувала аналітичний звіт «Етичний кодекс парламентаря: структура, зміст, тематика. Реалії та пропозиції для України», який спрямований на узагальнення дискусій народних депутатів України, міжнародних експертів, експертів БДІПЛ ОБСЄ та заінтересованих сторін на базі діалогового майданчика. Документ містить кодифікацію чинного законодавства, яким регулюється етична поведінка народних обранців.

Джейкоб Вентура, радник з юридичних питань представника Стівена Ховіта у Законодавчому офісі штату Массачусетс, розпочинаючи свою доповідь, зазначив, що зосередиться на етичних законах штату Массачусетс, які тісно корелюють з федеральними етичними стандартами.

Коротко змалювавши основні положення Кодексу поведінки членів Конгресу, Джейкоб Вентура детально зупинився на етичному регулюванні у штаті Массачусетс. Так, Співдружність Массачусетсу має поєднання кодексів етики та законодавства, яким регулюється поведінка державних службовців та посадових осіб уряду, які включають: кодекси поведінки Палати представників та Сенату штату Массачусетс; судові та виконавчі кодекси поведінки; закони про конфлікт інтересів та закони про фінансове розкриття інформації; Державну комісію з питань етики – незалежну комісію, яка відповідальна за проведення розслідувань та досліджень в галузі етики та розробляє керівні принципи, якими регулюється поведінка всіх державних службовців. Також державний прокурор наділений повноваженнями для розслідування кримінальної діяльності чиновників.

Державні законодавчі повноваження в рамках Сенату штату Массачусетс є саморегульованими та розслідуються їхніми відповідними етичними комітетами, часто з допомогою стороннього адвоката. Представникам Сенату слід уникати будь-якої можливості використання офіційної позиції для власної вигоди; вони повинні утримуватися від будь-яких економічних інтересів, що становлять загрозу для їх незалежних суджень; ніхто не має права використовувати будь-яку конфіденційну інформацію, отриману для подальшого фінансового збагачення

У штаті Массачусетс діє Комісія з етики –  непартійна та незалежна державна агенція, що складається з п’яти членів, призначених на п’ять років, місією якої є сприяння цілісності державної служби, розбудова довіри громадськості до державної служби та запобігання конфліктам між приватними інтересами та державними обов’язками. Кожні два роки всі державні службовці та посадові особи повинні заповнити онлайн-тренінг щодо конфлікту інтересів (новообрані члени повинні завершити протягом 30 днів після початку публічної служби, а потім через кожні два роки). Також кожні два роки всім державним службовцям слід подати власний реферат закону про конфлікт інтересів.

Окрім цього, Джейкоб Вентура розповів учасникам семінару про особливості Закону про конфлікт інтересів штату Массачусетс, а також Закону про фінансове розкриття інформації, судову та адвокатську етику в Сполучених Штатах Америки.

Ознайомитися з презетацією Джейкоба Вентури «Порівняльна етика уряду»