14 березня 2018 року в рамках підтримки проекту Закону України № 7283 «Про внесення змін до Закону України “Про Регламент Верховної Ради України” (щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків)» та проекту Закону України № 7284 «Про внесення змін до Закону України “Про комітети Верховної Ради України” (щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків)» Лабораторія законодавчих ініціатив презентувала аналітичне дослідження (Policy Paper) «Пропозиції до політики щодо забезпечення ґендерної рівності у Верховній Раді України».

Презентація відбулась під час засідання Комітету з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України.

Аналітичне дослідження «Пропозиції до політики щодо забезпечення ґендерної рівності у Верховній Раді України» містить пропозиції, викладені в законопроекті «Про внесення змін до Закону України “Про Регламент Верховної Ради України” (щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків)» №7283.

Тетяна Чернуха, програмна координаторка Лабораторії законодавчих ініціатив, презентуючи аналітичне дослідження, наголосила, що Верховна Рада України 8-го скликання відрізняється від попередніх скликань не тільки найбільшою кількістю жінок серед парламентарів за весь час існування Парламенту, але й активним просуванням «ґендерних інтересів» в сфері розбудови державної політики. Недаремно ґендерна сенситивність Верховної Ради стоїть на порядку денному, як один з основних компонентів реформи Парламенту, відповідно до Рекомендацій Пета Кокса та Діалогів Жана Моне.

Ґендерно-сенситивний парламент можна визначити як парламент, який відповідає потребам та інтересам як чоловіків, так і жінок у його структурі, операціях, методах і у роботі загалом. Метою ґендерно-сенситивного парламенту є подолання перешкод на шляху жінок щодо повної участі у політиці, а також демонстрації позитивного прикладу та виокремлення моделі можливостей для суспільства в цілому.

22 лютого 2018 року Світлана Матвієнко, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, взяла участь у публічному обговоренні «Створення парламентської служби як складова реформи Верховної Ради України», організованому Комітетом з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування спільно з Комітетом з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України та Парламентською асамблеєю Ради Європи за підтримки Програми Ради Європи «Децентралізація і територіальна консолідація в Україні».

Обговорюючи питання особливостей парламентської служби України, Світлана наголосила:

Лабораторія законодавчих ініціатив зосереджує особливу увагу на реформі парламенту та державної служби, як ключових реформах, які визначають та забезпечують стабільність проведення інших реформ в Україні.

Під час публічного обговорення «Створення парламентської служби як складова реформи Верховної Ради України» Світлана Матвієнко презентувала новий випуск Часопису «Парламент», який присвячено дослідженню особливостей проходження державної служби в Апараті Верховної Ради України.

Часопис «Парламент» – експертний журнал, який виходить друком з 2001 року та зосереджується на різних аспектах парламентаризму, законотворення, висвітлює експертні висновки щодо реформ в Україні.

Випуск Часопису «Парламент» присвячено основі роботи Верховної Ради України як інституції – її адмініструванню. Ефективне, професійне та політично незаангажоване адміністрування роботи парламентарів є необхідною умовою і для ефективного функціонування парламенту в цілому.

Як і будь-який інший парламент світу, Верховна Рада України не може бути зведена до депутатського корпусу, парламент як інституція – це внутрішньопарламентскі органи, роботу яких становлять не лише обрані представниками народу, але й призначені за конкурсом державні службовці. Незважаючи на те, що в цілому Апарат не є відповідальним політично за дії та рішення ухвалювані в комітетах та на пленарних засіданнях, його роль є далеко не останньою, адже саме Апарат готує проекти рішень (висновки комітетів, порядки денні сесій, план законодавчих робіт та ін.). Окрім розробки проектів рішень, спеціальні підрозділи Апарату беруть безпосередню участь у законодавчому процесі (Головне експертно-аналітичне та Головне юридичне управління), видаючи висновки до законопроектів на предмет відповідності Контитуції та законам України. З огляду на це, неможливо вести мову про якість роботи ВРУ як інституції не порушуючи питання якості її служби, яка є основою внутрішньої організації ВРУ, її інституційної пам’яті та навіть законності ухвалюваних нею законів.

Видання та розповсюдження Часопису «Парламент» є частиною проекту, що його реалізує Лабораторія законодавчих ініціатив в рамках Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

Думки і твердження, висловлені в цій публікації, відображають особисту позицію авторів і можуть не співпадати з позицією USAID.

09 лютого 2018 року о 12:15 у Верховній Раді України відбувся прес-брифінг, присвячений презентації аналітичного дослідження (Policy Paper) на тему «Застосування практики та виконання Україною рішень Європейського Суду з прав людини».

Захід організовано Лабораторією законодавчих ініціатив спільно з Русланом Сидоровичем, народним депутатом України, Головою підкомітету з питань виконання рішень Європейського суду з прав людини Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя, в рамках реалізації Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

Дослідження презентували:

• Руслан Сидорович, народний депутат України;
• Олександр Заславський, заступник Голови Ради Лабораторії законодавчих ініціатив.

У документі запропоновані шляхи удосконалення національно-правового механізму реалізації рішень ЄСПЛ на основі проаналізованих норм міжнародного права у правовій системі України, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», національної практика виконання зобов’язань за ЄСПЛ.

Руслан Сидорович, народний депутат України, наголосив:

Олександр Заславський, заступник Голови Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, автор дослідження, подякувавши пану Руслану за підтримку і співпрацю у популяризації документів аналізу політики, наголосив:

17 січня 2018 року на засіданні Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування відбулася презентація аналітичного документу (Policy Paper) на тему «Пропозиції до політики щодо врегулювання статусу депутата місцевої ради».

Катерина Гандзюк, Радниця Херсонського міського голови, депутатка Херсонської обласної ради, членкиня виконавчого комітету Херсонської міської ради, експертка Лабораторії законодавчих ініціатив:

Презентуючи дослідження, Катерина зосередила увагу на проблемі виборчого округу в світлі чинного Закону «Про місцеві вибори»; проблемі відкликання депутата місцевої ради в чинному Законі та практиці його застосування; судовій практиці оскарження рішень, дій та бездіяльності територіальних виборчих комісій у процесі відкликання депутатів за народною ініціативою; а також проаналізувала заінтересованих сторін та їх вплив на проблему.

Основну увагу у своїй доповіді Катерина зосередила на рекомендаціях, спрямованих на врегулювання статусу депутата місцевої ради:

1. Статтю 2 Закону «Про статус депутатів місцевих рад» доповнити пунктом другим у такій редакції: «Не пізніше як на другій сесії депутати міської, районної у місті, районної, обласної ради, обрані у багатомандатних округах, за рішенням відповідної ради / за рішенням місцевих організацій політичних партій, за виборчими списками яких їх було обрано депутатами, закріплюються за відповідними територіальними виборчими округами. Відповідне рішення є невідкладним і не пізніше ніж через 1 робочий день розміщується в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах або будь-яким іншим способом доводиться до відома виборців відповідного територіального виборчого округу».
2. В усіх інших статтях використовувати поняття відповідний територіальний виборчий округ, представником якого є депутат.
3. Зі ст. 37 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» прибрати частину п. 3 ч. 1 «невідповідність практичної діяльності депутата місцевої ради основним принципам і положенням його передвиборної програми», оскільки ст. 38 Закону України «Про місцеві вибори» не вимагала передвиборчих програм від кандидатів.
4. Натомість п. 1 ч. 1 ст. 37 (Підстави для відкликання виборцями обраного ними депутата місцевої ради) викласти у такій редакції: «порушення депутатом місцевої ради після набуття ним своїх повноважень положень Конституції і законів України, пов’язаних з виконанням депутатських повноважень, що встановлено судом».
5. У ч. 3 ст. 38 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» передбачити обов’язковість публікації в регіональних та/або місцевих ЗМІ інформації про дату, місце та час проведення зборів ініціативної групи з відкликання депутата, або оголошення про такі збори повинне розміщуватись на офіційному сайті відповідної місцевої ради.
6. Доповнити п 2. ст. 38 (щодо зборів ініціативної групи) вимогою: «Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують дві третини виборців, присутніх на зборах».
7. Потрібно будь-яким чином мінімізувати політичний вплив територіальних виборчих комісій шляхом позбавлення їх права перевіряти зібрані підписи. Доручити цей процес органам Державного реєстру виборців, зробивши відповідні законодавчі зміни в їхніх повноваженнях, а також конкретизувати, який саме правоохоронний орган і яким чином потрібно залучати для перевірки 10% зібраних підписів.
8. Внести зміни до Закону України «Про Державний реєстр виборців» та Закону України «Про Національну поліцію» відносно встановлення обов’язку та визначення самої процедури перевірки достовірності відомостей про громадян, що містяться в підписних листах на підтримку пропозиції про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, та вибіркової перевірки підписів виборців органами ведення Державного реєстру виборців і органами поліції.
9. Встановити в Законі «Про статус депутатів місцевих рад», що відкликати депутатів мають право виборці того територіального виборчого округу, в якому обирався депутат/за яким закріплений депутат, а не всього багатомандатного виборчого округу; необхідну кількість встановити на рівні виборчої квоти +1 виборець.

Перший заступник Голови Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування Олена Ледовських наголосила на тому, що Комітет приймає до відома презентовану інформацію та передає в Підкомітет, який займається цими питаннями.

Підготовка та презентація аналітичних матеріалів є частиною проекту, який реалізує Лабораторія законодавчих ініціатив у рамках Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

21 грудня 2017 року у Верховній Раді України відбувся прес-брифінг, присвячений презентації аналітичних досліджень на теми «Концепція законодавчого процесу “від початку до кінця”» та «Пропозиції до політики щодо звітування Уряду в Парламенті».

Захід організовано Лабораторією законодавчих ініціатив спільно з Дмитром Лубінцем, народним депутатом України, Секретарем Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України в рамках Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

Дослідження презентували:

• Дмитро Лубінець, народний депутат України;
• Олександр Заславський, Заступник Голови Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, автор дослідження.

Проект концепції законодавчого процесу «від початку до кінця» містить аналіз наявних практик, огляд міжнародного досвіду, а також пропозиції до концепції реформи законодавчого процесу «від початку до кінця» з акцентом на посилення координації між суб’єктами законодавчої ініціативи. У рамках цього документу запропоновано альтернативні варіанти зміни законодавчого процесу «від початку до кінця», які умовно можна назвати «урядоцентричною» (на основі досвіду Франції), «парламентоцентричною» (на основі досвіду США) та «концепцією мінімально необхідних змін» (на основі аналізу наявних в Україні практик).

Читати Концепцію законодавчого процесу «від початку до кінця» (Policy Paper)

У документі «Пропозиції до політики щодо звітування Уряду в Парламенті» проаналізовані основні проблемні аспекти комунікації Уряду та Парламенту, здійснений аналіз міжнародного досвіду та надані пропозиції щодо вдосконалення комунікації між Урядом та Верховною Радою.

Читати Пропозиції до політики щодо звітування Уряду в Парламенті (Policy Paper)

Дмитро Лубінець, народний депутат України:

Мені дуже приємно, що зараз на діяльність Верховної Ради України впливають – і дуже позитивно впливають –  громадські організації, які допомагають нам – народним депутатам, надають свої пропозиції, як вдосконалити і діяльність Верховної Ради, і діяльність законодавчої ініціативи

Олександр Заславський, Заступник Голови Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, представив два аналітичні документи: «Концепцію законодавчого процесу “від початку до кінця”» та «Пропозиції до політики щодо звітування Уряду в Парламенті», які підготовлені в рамках Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

Олександр зазначив, що наприкінці лютого 2016 року була представлена Дорожня карта щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України, яка була підготовлена Оціночною місією Європейського Парламенту під керівництвом Пета Кокса. 17 березня 2016 року Верховна Рада ухвалила Постанову щодо заходів на реалізацію зазначених в Дорожній карті 52-х рекомендацій.

Представлені аналітичні документи розроблені на роз’яснення та розширення тих рекомендацій, які зазначені в Дорожній карті. В документах проаналізовані чинні процедури та практики вироблення рішень в українському парламенті, проаналізовано міжнародний досвід та запропоновано певне бачення вдосконалення цих процесів. Серед конкретних проблем, які були досліджені у документах, Олександр виокремив відсутність стратегічного планування в процесі вироблення політики, а також недостатній рівень координації та комунікації між законодавчою та виконавчою гілками влади в процесі законодавчої роботи.

Серед пропозицій варто виокремити: перегляд статусу Програми діяльності Уряду; відсутність такого документу має бути пов’язана з відставкою уряду; порядок денний сесій має формуватися на основі та на виконання Програми діяльності Уряду; в основі будь-якого документу мають лежати результати моніторингу та оцінки вже реалізованих законів, або певних напрямків політики. Більше того, будь-яка законодавча ініціатива має супроводжуватися планом моніторингу та оцінки, який має бути узгоджений з головним комітетом ВРУ.

18 грудня 2017 року відбулася презентація аналітичного документу (Policy Paper) на тему «Пропозиції до політики щодо врегулювання статусу депутата місцевої ради» під час круглого столу на тему «Законодавче регулювання правового статусу депутатів місцевих рад: поточний стан та перспективи удосконалення» Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування.

Захід організовано Комітетом Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування спільно з Проектом «Сприяння розвитку місцевої демократії в Україні», що впроваджується Конгресом місцевих та регіональних влад Ради Європи.

В межах Круглого столу було обговорено сучасний стан вітчизняного законодавства у сфері законодавчого регулювання правового статусу депутатів місцевих рад, проблемні питання, що виникають в процесі його імплементації, а також шляхи їх врегулювання; проаналізовано міжнародний досвід діяльності депутатів місцевих рад.

Катерина Гандзюк, Радниця Херсонського міського голови, депутатка Херсонської обласної ради, членкиня виконавчого комітету Херсонської міської ради, експертка Лабораторії законодавчих ініціатив:

Презентуючи дослідження, Катерина зосередила увагу на проблемі виборчого округу в світлі чинного Закону «Про місцеві вибори»; проблемі відкликання депутата місцевої ради в чинному Законі та практиці його застосування; судовій практиці оскарження рішень, дій та бездіяльності територіальних виборчих комісій у процесі відкликання депутатів за народною ініціативою; а також проаналізувала заінтересованих сторін та їх вплив на проблему.

Серед рекомендацій, спрямованих на врегулювання статусу депутата місцевої ради, Катерина виокремила наступні:

1. Статтю 2 Закону «Про статус депутатів місцевих рад» доповнити пунктом другим у такій редакції: «Не пізніше як на другій сесії депутати міської, районної у місті, районної, обласної ради, обрані у багатомандатних округах, за рішенням відповідної ради / за рішенням місцевих організацій політичних партій, за виборчими списками яких їх було обрано депутатами, закріплюються за відповідними територіальними виборчими округами. Відповідне рішення є невідкладним і не пізніше ніж через 1 робочий день розміщується в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах або будь-яким іншим способом доводиться до відома виборців відповідного територіального виборчого округу».
2. В усіх інших статтях використовувати поняття відповідний територіальний виборчий округ, представником якого є депутат.
3. Зі ст. 37 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» прибрати частину п. 3 ч. 1 «невідповідність практичної діяльності депутата місцевої ради основним принципам і положенням його передвиборної програми», оскільки ст. 38 Закону України «Про місцеві вибори» не вимагала передвиборчих програм від кандидатів.
4. Натомість п. 1 ч. 1 ст. 37 (Підстави для відкликання виборцями обраного ними депутата місцевої ради) викласти у такій редакції: «порушення депутатом місцевої ради після набуття ним своїх повноважень положень Конституції і законів України, пов’язаних з виконанням депутатських повноважень, що встановлено судом».
5. У ч. 3 ст. 38 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» передбачити обов’язковість публікації в регіональних та/або місцевих ЗМІ інформації про дату, місце та час проведення зборів ініціативної групи з відкликання депутата, або оголошення про такі збори повинне розміщуватись на офіційному сайті відповідної місцевої ради.
6. Доповнити п 2. ст. 38 (щодо зборів ініціативної групи) вимогою: «Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують дві третини виборців, присутніх на зборах».
7. Потрібно будь-яким чином мінімізувати політичний вплив територіальних виборчих комісій шляхом позбавлення їх права перевіряти зібрані підписи. Доручити цей процес органам Державного реєстру виборців, зробивши відповідні законодавчі зміни в їхніх повноваженнях, а також конкретизувати, який саме правоохоронний орган і яким чином потрібно залучати для перевірки 10% зібраних підписів.
8. Внести зміни до Закону України «Про Державний реєстр виборців» та Закону України «Про Національну поліцію» відносно встановлення обов’язку та визначення самої процедури перевірки достовірності відомостей про громадян, що містяться в підписних листах на підтримку пропозиції про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, та вибіркової перевірки підписів виборців органами ведення Державного реєстру виборців і органами поліції.
9. Встановити в Законі «Про статус депутатів місцевих рад», що відкликати депутатів мають право виборці того територіального виборчого округу, в якому обирався депутат/за яким закріплений депутат, а не всього багатомандатного виборчого округу; необхідну кількість встановити на рівні виборчої квоти +1 виборець.

Захід організовано Лабораторією законодавчих ініціатив разом з Комітетом Верховної Ради України з питань інформатизації та зв’язку та International IDEA.

Олександр Данченко, Голова Комітету Верховної Ради України з питань інформатизації та зв’язку, наголосив:

Олена Матузко, Секретар Комітету Верховної Ради України з питань інформатизації та зв’язку, зазначила:

Світлана Матвієнко, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, зауважила, що зміни, які відбуваються в усьому світі, стимулюють до перемін й Україну. Зокрема, це стосується можливості того, що у 2024 році в Україні працюватиме електронний виборчий процес. Проте, буде великим перебільшенням твердження про готовність нашої держави до цього процесу. Зелена книга щодо інформаційної безпеки виборчого процесу, яку буде доопрацьовано за результатами сьогоднішніх обговорень та рекомендацій, має на меті пришвидшити цей поступ.

Данило Мялковський, Начальник управління Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, розповів про сучасні механізми захисту інформації у виборчому процесі. Пан Данило наголосив, що запровадження електронного голосування може стимулювати залучення молоді до виборчих процесів – процесів, які є дзеркалом стану розвитку демократії в державі. Впровадження електронного голосування вимагає не тільки перегляду інфраструктури забезпечення проведення виборів, а також і перегляду інституційних та ресурсних спроможностей України. Говорячи про практики забезпечення довіри до електронного голосування, Пан Данило наголосив на важливості надійного підтвердження особи того, хто бере участь у голосуванні. Таку процедуру можна провести, застосовуючи паспорт громадянина України у форматі ID-картки, а також запровадивши технологію цифрового підпису з використанням мобільних терміналів – mobile ID. Проте, особливої уваги заслуговує правове регулювання застосування цих технічних засобів.

Олександр Стельмах, Керівник Служби розпорядника Державного реєстру виборців, Центральна виборча комісія, зазначив, що вже 19 років у ЦВК функціонує єдина інформаційно-аналітична система «Вибори», яка охоплює всі етапи виборчого процесу. Серед складнощів та проблемних питань, які стоять на заваді якісного виборчого процесу, пан Олександр назвав зміну виборчого законодавства під кожні вибори; відсутність постійно діючих виборчих комісій; ігнорування у виборчому законодавстві нових технічних засобів; необґрунтоване скорочення фінансування інформаційних програм; незадовільний стан наповнення даними реєстру громадян та незадовільний стан отримання громадянами ID-карток.

Євген Яковенко, Заступник начальника управління у складі Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки Служби безпеки України, зауважив, що ЦВК однією з перших в Україні побудувала одні з найбільш значущих інформаційних систем – систему автоматизації виборів і систему державного реєстру виборців. На ці системи здійснюються цілеспрямовані хакерські атаки ворожих спецслужб. Два основні види атак: інформаційне поле, тобто створення несприятливого іміджу держави, а також безпосереднє втручання у роботу цих систем з ціллю блокування подачі інформації або її викривлення. На сьогодні СБУ успішно протидіє таким атакам.

Олександр Риженко, Голова Державного агентства з питань електронного урядування України, наголосив на важливості прийняття Закону України «Про електронні довірчі послуги», який сприятиме впровадженню нових виборчих технологій, електронних сервісів для громадян, які спростять обмін електронними документами між громадянами. Проте, досі невирішено низку питань, як от: доступу до інформації; цифрової нерівності між громадянами, які живуть у великих містах і в регіонах; покращення електронної ідентифікації громадян. Як і попередні спікери, пан Олександр, звернув особливу увагу на те, що будь-яка інформатизація потребує довіри громадян.

Петер Вольф, Технічний керівник програм з питань виборів, конституційного будівництва та інформаційно-комунікаційних технологій у виборчому процесі, International IDEA, зосередив свою увагу на виборчих технологіях та основних тенденціях в контексті кібербезпеки. Серед ключових проблем кібербезпеки на виборах, Петер Вольф назвав DDoS атаки; взламування сайтів та маніпуляція змістом; злом систем, витоки інформації, збір інформації та даних; поширення дезінформації. Належною реакцією на кіберзагрози є національна міжвідомча координація; детальний аналіз усіх процесів, збільшення ресурсів для захисту, стримування, виявлення та протидії загрозам.

Проф. Керстен Шюрманн, IT University of Copenhagen, розповів про забезпечення виборів з використанням ІКТ та про те, яким чином можна захистити виборчі системи. Проф. Шюрманн звернув увагу на необхідність ретельної підготовки правової та технічної бази виборів для забезпечення їх прозорості та ефективності. Також він особливо наголосив на тому факті, що виключно технічна система виборів завжди є вразливою до кібератак, незалежно від того, наскільки добре вона захищена від хакерів. Необхідно мати неспростовні докази – папери (бюлетені), які можна перевірити після опублікування результатів. Добре працюють разом технології та паперовий слід (використання бюлетенів), адже лише технології не можуть гарантувати прозорість; а довіра до виборів формується якісно проведеним аудитом.

Петер Ербен, старший директор IFES в Україні, старший міжнародний радник з виборів, розкрив особливості використання виборчих технологій в Україні. Пан Петер зазначив, що десять років тому люди були сповнені оптимізму стосовно використання технологій у виборчому процесі, сьогодні ж, через кіберзагрози та постійні хакерські атаки, люди сповнені недовіри до цього процесу. Сьогодні йде регрес у використанні технологій у виборах саме через питання довіри. Технології мають переваги в швидкій обробці великих масивів даних, проте вони не заміняють старих «ручних» методів, а радше доповнюють та покращують їх. Пан Петер відзначив, що в Україні реєстр виборців (традиційно один з найбільш проблематичних аспектів виборів у всьому світі) є дуже гарним; відстає Україна в системі управління результатами виборів.

Олексій Кошель, Директор ВГО «Комітет виборців України», наголосив на важливості надзвичайно якісної, чітко прописаної законодавчої бази, аби уникнути додаткових ризиків при застосуванні нових технологій. Серед ризиків, які стоять перед виборчою системою України, пан Олексій назвав ризик постійного втручання з боку Росії, а також недовіру до результатів виборів.

Єгор Аушев, Керівник проекту Cyber Guard, співзасновник HACKEN, презентуючи концепцію Зеленої книги з інформаційної безпеки виборчого процесу, наголосив, що цей документ створений з метою представити експертному товариству та заінтересованим сторонам огляд чинного стану окремих питань інформаційної безпеки виборчого процесу, виявити проблемні ситуації, спробувати оцінити масштаби, динаміку і гостроту виявлених проблем, та подати можливості їх вирішення.

Ігор Малченюк, Технологічний стратег, Microsoft, асоційований член, Українська інформаційно-безпекова група (НУО), наголосив, що у Зеленій книзі приділено значну увагу аналізу важливих компонентів виборчого процесу, як от електронний реєстр виборців, підрахунок голосів, захист персональних даних виборців. Кібер-атаки з боку іноземних держав є викликом національному суверенітету та представляють реальну загрозу для політичних систем, призводять до деградації довіри, до порушення цілісності даних та зниження використання технологій.

Віктор Жора, директор Infosafe IT, проаналізував еволюцію системи «Вибори»; дослідив, які технологічні зміни пройшла українська виборча система від 2002 до 2017 року; розкрив основні фази атак на виборчу систему України, як от несанкціоноване втручання, спотворення результатів, DDoS атаки; а також розповів завдяки яким крокам можна зробити виборчий процес в Україні більш безпечним. Пан Віктор наголосив, що Україна виступила в якості тестового майданчика для кібер-атак на виборчі системи по всьому світі. Питання кібер-безпеки є наріжним каменем у питанні довіри до виборчого процесу.

Володимир Фльонц, Голова ГО «Електронна демократія», звернув увагу, що термін «інтернет голосування» вже присутній в українському законодавстві. Пан Володимир зазначив, що зараз немає жодних перешкод для впровадження відкритого інтернет-голосування, важче запровадити таємне голосування. Без довіри до процесу голосування не виникає легітимності результатів обрання.

Наприкінці Комітетських слухань проф. Керстен Шюрманн продемонстрував приклад кібератаки на систему електронного голосування – злам машини для голосування. За допомогою власного комп’ютера, невеличкого пошуку необхідної інформації в інтернеті та нескладних маніпуляцій, за 5 хвилин проф. Шюрманн зміг увійти до системи машини для електронного голосування та змінити дані, які у ній зберігались.

14 грудня 2017 року під час Комітетських слухань «Засади електронного урядування у виборчому процесі» відбулася презентація аналітичного дослідження (Policy Paper) на тему «Пропозиції до політики щодо реформування сфери кібербезпеки в Україні».

Захід організовано Лабораторією законодавчих ініціатив разом з Комітетом Верховної Ради України з питань інформатизації та зв’язку та International IDEA.

У парламентських слуханнях взяли участь 42 особи, серед яких представники КМУ, профільних парламентських комітетів, представник ЦВК та представники НГО, що спрямовують свою діяльність на вдосконалення виборчого процесу в Україні.

Аналітичне дослідження (Policy Paper) на тему «Пропозиції до політики щодо реформування сфери кібербезпеки в Україні» містить ідентифікацію та опис проблеми; досліджує регуляторні принципи сфери кібербезпеки; аналізує реформу законодавства ЄС та її значення для кібербезпеки України; пропонує альтернативні варіанти й аналізує перешкоди та шляхи їх подолання.

Дослідження презентовано одним із його авторів – Єгором Аушевим, Керівником проекту Cyber Guard, співзасновником HACKEN.

Світлана Матвієнко, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, зауважила, що зміни, які відбуваються в усьому світі, стимулюють до перемін й Україну. Зокрема, це стосується можливості того, що у 2024 році в Україні працюватиме електронний виборчий процес. Проте, буде великим перебільшенням твердження про готовність нашої держави до цього процесу. Зелена книга щодо інформаційної безпеки виборчого процесу, яку буде доопрацьовано за результатами сьогоднішніх обговорень та рекомендацій, має на меті бодай частково заповнити цю прогалину.

Олександр Якименко, Програмний координатор в Україні, International IDEA:

Хаб партійних інновацій – унікальна платформа поширення знань про використання сучасних технологій та інновацій для розвитку партійної демократії в Україні. Хаб партійних інновацій є ініціативою International IDEA та Української школи політичних студій, проекту Лабораторії законодавчих ініціатив.

Хаб включав навчальні сесії з питань комунікації з виборцями, прозорості та підзвітності партій, внутрішньопартійної демократії та ефективного менеджменту, а також інструмент Democracy Labs, розроблений International IDEA, для впровадження інновацій та цифрових технологій в щоденну практику політичних партій.

Олександр Якименко, Координатор програми «Велика Європа» Міжнародного інституту демократії та сприяння виборам, зазначив, що Хаб партійних інновацій є відповіддю на виклики глобальних процесів, зокрема, кризу представництв (представлення інтересів) – прогалину між тим, що хочуть виборці і тим, що роблять обрані ними представники у владі.

Світлана Матвієнко, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, наголосила на актуальності політичної освіти та розбудови міжпартійного діалогу. Також Світлана звернула увагу на важливість руху від лідерської моделі побудови партії в бік розбудови внутрішньопартійної демократії.

Кирило Третяк, Нідерландський інститут багатопартійної демократії, зауважив, що Інститут надає освітню та консультативну допомогу політичним партіям, сприяючи їх демократичному розвитку та міжпартійному діалогу.

Євген Барщевський, Працівник програми досліджень та інновацій в представництві Національного демократичного інституту в Україні, розповів учасникам тренінгу про систему опитування «Ваша думка», яка надає політичним партіям, громадським організаціям та мережам НУО можливість організації консультацій в режимі онлайн через смс-голосування або голосування на сайті; а також ресурс «CiviCRM» – систему відслідковування взаємозв’язків та взаємодій.

Олександра Кузіва, Менеджерка проекту «Політична Пам’ять», Громадський рух «Чесно», та Віта Думанська, Координаторка кампанії «Стеж за Грошима», Громадський рух «Чесно», презентували учасникам тренінгу ресурси Е-звітування, Політична Пам’ять та Золото Партій – інноваційні інструменти для оцінки політиків та партій, покликані допомогти громадянам зробити раціональний та виважений вибір. На ресурсах зібрано дані ЦВК, ВРУ, місцевих рад, партійних сайтів, НАЗК, агітаційні архіви Історичної правди та медійні архіви.

Ярослав Юрчишин, Виконавчий директор Transparency International Ukraine, дискутував з учасниками Хабу про відкритість політичних партій, як назовні, так і внутрішньопартійно. Відкритість формує довіру виборців до політичних партій і є найважливішим ресурсом. Наскільки готові представники основних заінтересованих сторін політичного процесу до відкритості?

Сем ван дер Стаак, Керівник програми «Велика Європа» International IDEA, розповів учасникам тренінгу, яку роль відіграють технології у відновленні зв’язку політичних партій з громадянами; як молодь ставиться до технологій у контексті політичного процесу; як може діджиталізація допомогти партіям подолати кризу представництв; чому з настанням технологічної ери проведення політичної кампанії ніколи не закінчується; яким онлайн-ресурсам надати перевагу; про що варто пам’ятати політичним партіям, використовуючи технології.

Гефіон Тюрмер, Саутгемптонський університет та Партія зелених Німеччини, розкрила учасникам тренінгу, які можливості перед політичними партіями відкриває діджиталізація; як можна використовувати онлайн-ресурси для менеджменту знань, пропозицій, обговорень та комунікації; яким є позитивний вплив діджиталізації; з якими ризиками можуть стикнутися політичні партії, використовуючи онлайн-ресурси; що треба врахувати політичним партіям, аби досягти найкращого результату, використовуючи цифрові інструменти.

Цифрові технології досягають такого значного охоплення аудиторії, що надають людям відчуття причетності та залученості в політичні процеси. Діджиталізація допомагає політичним партіям вибудовувати особисті стосунки з виборцями, навіть не вступаючи з ними у персональні інтеракції.

Майкл Бабяк, Співзасновник та виконавчий директор ArrowIQ, колишній директор з маркетингових технологій під час кампанії Трампа, розповів учасникам, як завдяки використанню технологій, можна побудувати успішну передвиборчу кампанію, розпочинаючи її лише з одного акаунту в твіттері.

Цифрові технології допомагають партіям вибудувати ефективну роботу в різних напрямках: під час виборів і голосування; пошуку фінансування та фандрейзингу; загальнопартійного менеджменту; налагодження зв’язків і комунікації; вироблення політики, – розповів учасникам тренінгу Гарі Клаука, Програма політичних партій і представництв, International IDEA.

На які світи ділиться Україна; в чому полягає основна політтехнологія українського політичного класу; що таке справжній PR і які є підходи до його реалізації; що таке технологія реальних дій; яких подій потребує Україна; як випрацювати дисципліну мислення, – розповів учасникам тренінгу Сергій Гайдай, Директор зі стратегічного планування соціально-інжинірингового агентства Гайдай.Ком.

У період з жовтня по листопад 2017 року Програма USAID РАДА провела п’ять дискусій з теми парламентської реформи за участю народних депутатів України, працівників Апарату Верховної Ради України, представників Уряду, експертів та громадськості, метою яких є вироблення рекомендацій для їх подальшого впровадження в межах парламентської реформи. Зокрема тематика охоплювала проблеми здійснення контрольних функцій парламенту, взаємодії законодавчої та виконавчої гілок влади у законотворчому процесі, посилення ролі комітетів та Апарату Верховнох Ради України, створення відокремленої парламентської служби, вирішення проблеми процедури голосування, ролі супровідних документів у законодавчому процесі.

За результатами проведених дискусій з питань парламентської реформи Програма USAID РАДА організувала конференцію на тему «Роль Парламенту, Глави держави, Уряду та громадськості у підвищенні якості законодавчого процесу».

В рамках конференції пройшла презентація аналітичного дослідження (Policy Paper) на тему «Концепція законодавчого процесу “від початку до кінця”», підготовленого Лабораторією законодавчих ініціатив.

Олександр Заславський, Заступник Голови Ради Лабораторії законодавчих ініціатив:

Таким чином відбувається редукція першого читання як ключового етапу розгляду законопроектів. Адже за логікою Регламенту ВРУ саме етап першого читання повинен забезпечити всебічне обговорення проблеми, її актуальності, запропонованого шляху вирішення, очікуваних результатів. Проблемні аспекти законопроектів починають виявлятися під час подальшого опрацювання проекту до другого читання, яке в силу своєї специфіки не дозволяє корегувати ключову ідею законопроекту, а передбачає лише точкові та технічні зміни.
Більше того, протягом 4-ї та 5-ї сесії (лютий 2016 р. – січень 2017 р.) більшість законопроектів ухвалювалися в першому читанні та в цілому – 116 з 187 ухвалених в цілому (або 62%). При цьому 51 з 116-ти зазначених законопроектів (або 44%) були ухвалені всупереч висновкам чи зауваженням Головного науково-експертного управління Апарату ВРУ, яке готує експертні висновки до першого читання. Вочевидь це сигналізує про низьку якість законопроектів як мінімум з точки зору техніки нормо-проектування, внутрішньої узгодженості тексту актів, відповідності діючим законам, Конституції чи міжнародним угодам. І ці законопроекти ухвалюються майже без обговорення і без можливості бути доопрацьованими навіть під час другого читання.

На це накладається ситуація з перехідними положеннями ухвалених в цілому законопроектів. В таких положеннях часто даються доручення Уряду привести у відповідність або розробити відповідні підзаконні акти на виконання ухвалених законів. Такі перехідні положення з дорученнями (конкретними чи загальними) містяться у 91 ухваленому в цілому протягом 4-ї та 5-ї сесії законі (або 47% від загальної кількості). Вочевидь Уряд має бути готовий до виконання законів. Однак, важко собі уявити як можна підготуватися до такого, коли неможливо передбачити на якому етапі і в якому конкретному вигляді буде ухвалений той чи інший законопроект.

В результаті уряд стикається з проблемою впровадження «недосконалих» або неякісно підготовлених законів, що призводить до необхідності ініціювання чергових змін до вже ухваленого законодавства. В результаті зазначені парламентські практики є однією з причин того, що від 60% до 75% ухвалених в цілому законопроектів протягом 8-ї сесії є вторинними, тобто вносять зміни у вже діючі закони. Для зареєстрованих за цей час законопроектів цей показник ще більший. В кінці кінців можна стверджувати, що недостатньо ретельна робота над законопроектами, спроби швидкого їх ухвалення без якісного обговорення, призводять до потреби реєструвати ще більше законопроектів. А це у свою чергу і є одним з джерел того самого «законодавчого цунамі», про яке йдеться в Дорожній карті оціночної місії Європейського Парламенту.

Також Олександр зосередив свою увагу на рекомендаціях, які необхідно впровадити, аби вдосконалити процес законотворення.

Серед них варто виокремити:

• розробку та ухвалення Закону «Про нормативно-правові акти» з внесенням відповідних змін до Конституції України задля забезпечення ефективного розподілу сфери регулювання законів та підзаконних актів, а також для встановлення єдиних правил підготовки законопроектів, їхнього узгодження між заінтересованими суб’єктами, порядок взаємодії суб’єктів законодавчої діяльності, набуття чинності законами, реалізація, моніторинг та оцінка реалізації законів тощо. Крім того, це дозволить реалізувати процедуру голосування за звичайні/ординарні закони більшістю від присутніх в залі засідань;
• закріплення в Регламенті визначеної кількості в 20 підписів народних депутатів для реєстрації законопроектів, або запровадження листів підтримки зареєстрованих законопроектів для їхнього розгляду в залі засідань (Законопроект №6640). Запровадити механізм індивідуальної законодавчої пропозиції народного депутата. Обмеження права законодавчої ініціативи народних депутатів у фінансово-економічних питаннях;
• перегляд статусу Програми діяльності Уряду. Відсутність такого документу має бути пов’язана з відставкою уряду (запровадження практики конструктивного вотуму довіри). Порядок денний сесій має формуватися на основі та на виконання Програми діяльності Уряду;
• обмеження кількості законопроектів, які виноситимуться на обговорення протягом тижня. Наприклад, до 10 законопроектів. При цьому пріоритет має бути відданий урядовим ініціативам, спрямованим на реалізацію Програми діяльності Уряду;
• запровадження механізму політичного узгодження (в першу чергу на відповідність Коаліційної угоди та Програми діяльності Уряду) законодавчої ініціативи (яка подається у вигляді короткої аналітичної довідки з первинною інформацією про стан політики в певній сфері чи ознаками проблеми. Тільки після перевірки такої ініціативи на відповідність програми діяльності уряду (і, можливо, коаліційної угоди) та узгодження з представниками політичних фракцій та груп може розпочатися процес підготовки аналітики та напрацьовуватися текст законопроекту;
• забезпечення підготовки Урядом підзаконних актів на виконання закону до ухвалення закону в цілому або отримання від Уряду аргументованої відповіді, чому розробка підзаконних актів є недоцільною;
• забезпечення обговорення законопроектів за повною процедурою в першому читанні та повноцінний розгляд законопроектів за процедурою трьох читань (як це передбачено Регламентом ВРУ);
• необхідність впровадження висновку моніторингу та оцінки реалізації того чи іншого закону чи стану правового регулювання тієї чи іншої сфери суспільних відносин в основі будь-якої законодавчої ініціативи. Будь-яка законодавча ініціатива має супроводжуватися планом моніторингу та оцінки, який має бути узгоджений з головним комітетом ВРУ;
• запровадження єдиної для всіх суб’єктів законодавчої ініціативи діджитальної платформи для реєстрації, обліку та відстеження всіх нормотворчих актів. Управління комп’ютеризованих систем розробляє ресурс під умовною назвою «Електронний законопроект» – уніфіковану платформу для реєстрації усіх проектів актів усіма суб’єктами законодавчої ініціативи, яка дозволить відстежувати стан законопроекту.