Конференція Української школи політичних студій – справжня подія в житті спільноти УШПС. Випускники різних років навчання, гості, партнери та друзі Школи вдванадцяте зібралися разом, аби привітати цьогорічних випускників Школи, долучитися до фахових дискусій зі знаними експертами з усього світу, обмінятися думками стосовно значущих проблем сьогодення та, звичайно ж, поспілкуватися з давніми друзями.

З вітальними словами під час відкриття Конференції виступили Світлана МАТВІЄНКО, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив; Артурас ЗУОКАС, Міський голова м. Вільнюс (2000-2007, 2011-2015), член Наглядової Ради УШПС; Хьюг МІНГАРЕЛЛІ, Голова Представництва ЄС в Україні, та Мортен ЕНБЕРГ, Голова Офісу Ради Європи в Україні,  модерував Олександр БОГУЦЬКИЙ, Директор-президент телеканалу ICTV, член правління інвестиційно-консалтингової групи EastOne, випускник УШПС.

Світлана МАТВІЄНКО, вітаючи спільноту УШПС, наголосила, що тільки відповідальні громадяни, які вміють критично мислити, можуть зробити зміни дійсними.

Зі спеціальним привітанням до випускників та гостей Школи звернувся Євген БИСТРИЦЬКИЙ, д.ф.н., Виконавчий директор МФ «Відродження». Пан Євген наголосив, що для того, щоб зробити зміни можливими, лише раціонального підходу недостатньо, потрібні воля та настрій. Саме тому він побажав випускникам мати потужну волю до змін, волю до нової України.

Під час Конференції було оголошено, що пан Євген став членом Наглядової Ради Української школи політичних студій.

Також спільноту УШПС привітав Андрюс КУБІЛЮС, Член Литовського Сейму, голова тимчасової про-української групи, спів-ініціатор Плану Маршалла для України, прем’єр-міністр Литовської Республіки (1999-2000; 2008-2012). Пан Андрюс звернув увагу на визначальну роль особистої енергії у процесі досягнення бажаних змін. Саме енергетичність – здатність бути джерелом енергії для інших, а також особиста енергія та пристрасть здатні забезпечити успіх. Пан Андрюс наголосив, що українцям потрібно мати довіру до власного майбутнього, бути голодними до успіху.

За деякими важливими показниками нашому поколінню пощастило найбільше за всю історію людства. Проте нам також доводиться мати справу з одним з найважчих питань, з якими зіткнулося людство: як справлятися з нашою зростаючою взаємозалежністю? Чи може громадянськість, як її розуміють багато різних культур, допомогти нам у намаганні виокремити громадянську культуру з доцентровою динамікою, підштовхуючи всіх нас один до одного та змішуючи наші долі? – розмірковував разом зі спільнотою УШПС Хакан АЛТІНАЙ, Президент Академії глобального громадянства, директор Європейської школи політики (Туреччина).

Другий день Конференції розпочала своїм виступом Юлія МОСТОВА, Головна редакторка газети «Дзеркало тижня», членкиня Наглядової Ради УШПС. Пані Юлія виступила з критичним аналізом українського суспільства, правлячої еліти та суспільно-політичних процесів і тенденцій, які проходять у сьогоднішній Україні, особливо зосередивши увагу на загрозах, які стоять перед нашою державою.

Перше питання будь-якої державної політики – чи потрібна ця політика взагалі? У пострадянському просторі втручання уряду іноді є шкідливим. Останні три роки в Україні були відзначені численними спробами проведення реформ у різних сферах, але лише деякі з них демонструють ознаки майбутнього успіху. Нездатність уряду розробляти та впроваджувати якісні політики часто пояснюється відсутністю політичної волі. Але навіть якщо би була політична воля, спроможність реалізовувати необхідні реформи відсутня. Державна машина здебільшого займається “ручним управлінням”, тобто операційними питаннями. У цій ситуації слабкі інститути є перешкодами, а не стимулами на шляху прогресу. Які інститути потрібно знищити або розбудувати для успішних реформ? Як привнести справжню політику до наших політичних ігор?
У обговоренні взяли участь:

• Богдан КРАВЧЕНКО, PhD, Генеральний директор Університету Центральної Азії;
• Іванна КЛИМПУШ-ЦИНЦАДЗЕ, Віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України;
• Олександр ДАНИЛЮК, Міністр фінансів України.

Модерувала Олена МАКЕЄВА, Голова Ради директорів, Аудиторська фірма “Аксьонова та партнери” Geneva Group International, випускниця УШПС.

Ми можемо з легкістю визначити головні перешкоди на шляху до «нової України». Але для більшості з нас важко уявити, якою ж має бути ця «нова Україна». Безсумнівно, розвинуті незалежні інститути, серед яких антикорупційні органи, безоплатна правова допомога, ЦВК, суди та медіа, що обрамлюють політичний дискурс в країні, стають на заваді поширенню корупції та деградації. Як зробити ці інститути в Україні по-справжньому незалежними? Як переключити суспільну увагу з популізму на важливі аспекти рамок Нової України?
До дискусії долучилися:

• Сергій ЛЕЩЕНКО, Народний депутат України;
• Ольга АЙВАЗОВСЬКА, Голова правління, координаторка виборчих і політичних програм Громадянської мережі ОПОРА, представниця від України в політичній підгрупі Тристоронньої контактної групи по Донбасу, випускниця УШПС;
• Андрій СТЕЛЬМАЩУК, Президент Асоціації правників України, керуючий партнер “Василь Кісіль і Партнери”, випускник УШПС;
• Андрій ВИШНЕВСЬКИЙ, Керівник програми «Адвокат майбутнього», директор Координаційного центру з надання правової допомоги (2012-2017), випускник УШПС.

Модерував панель Олександр ХОРУЖЕНКО, Директор Сумського підрозділу “Центру розвитку місцевого самоврядування”, випускник УШПС.

Ліберальна демократія вимагає чистої публічної сфери для демократичних дискусій. Але якими є умови для чистої публічної сфери? Джон Стюарт Мілль вважав, що у чистій публічній сфері будь-які погляди, якими б вони не були суперечливими, мають отримувати повну суспільну увагу. Таким чином, Мілль був би задоволений російським каналом “Russia Today”, чиїм девізом є “Question more” («Більше піддавайте сумніву»). Спираючись на уроки сучасних інформаційних війн, можна стверджувати, що є підстави переглянути аргументи Мілля та їхні висновки. Як працює пропаганда? Як можна виграти інформаційну війну? – ці та інші питання обговорював разом з випускниками та гостями Школи Джейсон СТЕНЛІ, PhD, Професор філософії Джейкоба Юровскі, Єльський університет.

Модерувала Ольга МАЛЬЧЕВСЬКА, Випусковий редактор, BBC Ukrainian, випускниця УШПС.

Соціальна амбівалентність є характерною рисою кожного перехідного періоду – періоду зіткнення різних політичних культур. Ця амбівалентність є схожою у багатьох пострадянських країнах – наші гібридні ідентичності корумпують кожен аспект нашого життя. Ми прагнемо утвердитися в новому світі, але знайти основу для нашої суб’єктності виявилось надзвичайно важко. Нація, мова, міфи, як видається, є перехідними стовпами нашої нової ідентичності в умовах втечі від наших імперських та націоналістичних облич. Як деміфологізувати сучасний український дискурс? Чи змінилася ідентичність України після Революції гідності порівняно з іншими пострадянськими державами? Чи Україна попереду у втечі від своєї пострадянської ідентичності?
В обговоренні взяли участь:

• Мирослав МАРИНОВИЧ, Віце-ректор з питань призначення та місії Українського католицького університету;
• Андрєй САННІКОВ, Білоруський активіст та політик;
• Микола РЯБЧУК, к.п.н., Президент Українського центру міжнародного ПЕН-клубу.

Модерував Андрій БАУМЕЙСТЕР, д.ф.н., Доцент кафедри теоретичної і практичної філософії філософського факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

Сучасне економічне зростання в основному базувалося на спалюванні викопного палива. Країни не змогли втекти від умов матеріальної бідності за відсутності доступу до поставок нафти, вугілля та природного газу. Рівень атмосферного СО2 зростає з кожним роком, а 2016-й рік став найгарячішим в історії. Крім того, населення Землі зростає швидше, ніж будь-коли, і з розвитком технологій перед людством постають нові виклики безробіття. Однак реакція людства на ці події загалом характеризується сумішшю заперечення, уникнення та звинувачення. Існує серйозна невизначеність щодо того, що станеться зі світом, яким ми його знаємо. Як буде реагувати людство? Чи ми готові до того, що ми самі створили? – про долю світу розмірковував разом зі спільнотою УШПС Тімоті ДАЙСОН, PhD, Професор дослідження народонаселення Лондонської школи економіки
Модераторка: Олена МАСЛЮКІВСЬКА-САМБЕРГ, к.е.н., Програмна аналітикиня сектору навколишнього середовища ПРООН в Україні, випускниця УШПС.

– NewFashionZone Community (Марія ТЕРЕХОВА);
– Міжнародний музичний фестиваль «ФАЙНЕ МIСТО»; Освітньо-аналітичний центр розвитку громад (Максим ЧЕРКАШИН);
– #SOSмайбутнє (Катерина СМАГЛІЙ);
– Батарейки, здавайтеся! (Людмила КОЛОСОВСЬКА);
– ТутЦікаво! (Олександр ШАТКОВСЬКИЙ);
– Український інститут майбутнього (Анатолій АМЕЛІН);
– Перший добровольчий мобільний шпиталь (ПДМШ) iм. Миколи Пирогова (Геннадій ДРУЗЕНКО);
– Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ» (Тетяна ДУРНЄВА);
– Конкурс «Краща громадська ініціатива України» (Павло ПУЩЕНКО);
– Ініціатива Е+: “Бачу надію”, “Дитячі табори” (Дмитро СТРИГУН).

Конференція завершилася врученням дипломів випускникам ХІІ набору Української школи політичних студій. Ігор КОГУТ і Світлана МАТВІЄНКО побажали випускникам натхнення та наснаги для нових звершень.

Фото: Олександр Коваленко, Арсен Федосенко та Оксана Сушко

Цього року організація Конференції стала можливою завдяки:

06 грудня 2017 року о 13:30 в Українському кризовому медіа центрі (вул. Хрещатик, 2) пройшла презентація аналітичного документу (Policy Paper) на тему «Концепція законодавчого процесу “від початку до кінця”».

Захід організовано Лабораторією законодавчих ініціатив в рамках Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

У заході взяли участь:

•  Дмитро Лубінець, народний депутат України, Секретар Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України;
•  Олександр Заславський, Заступник Голови Ради Лабораторії законодавчих ініціатив.

Протягом 4-ї та 5-ї сесій Верховної Ради України VIII скликання було зареєстровано 1506 законопроектів, з яких ухвалено в цілому лише 12%. Це свідчить про те, що парламент перебуває в полоні «законодавчого цунамі» – ситуації, коли зареєстрованих законопроектів настільки багато, що депутати просто фізично не в змозі їх розглянути.

Легкість, з якою народні депутати України можуть реєструвати законопроекти, регулярне порушення парламентських процедур, відсутність усталеної практики довгострокового планування і налагодженої комунікації між суб’єктами законодавчої гілки влади формують загальний хаотичний характер вироблення політики, що стоїть на заваді сталому та поступовому розвиткові України.

Таким чином, розробка дієвої системи вироблення, узгодження, ухвалення, оцінки та перегляду політики залишається вкрай актуальним завданням як для політичного керівництва, так і для українського суспільства загалом.

Аналітичний документ (Policy Paper) на тему «Концепція законодавчого процесу “від початку до кінця”» містить аналіз наявних практик, огляд міжнародного досвіду, а також пропозиції до концепції реформи законодавчого процесу «від початку до кінця» з акцентом на посилення координації між суб’єктами законодавчої ініціативи. Саме про це йдеться в першій рекомендації Дорожньої карти щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України, підготовленої Місією Європейського Парламенту з оцінки потреб під головуванням Пета Кокса.

Дмитро Лубінець, народний депутат України, Секретар Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України, зауважив, що причиною «законодавчого спаму» є, зокрема, прагнення кожного депутата подати свою персональну законодавчу ініціативу, адже в суспільній свідомості показником ефективності депутата виступає кількість зареєстрованих ним законопроектів. Виходом із цього є обмеження законодавчої ініціативи таким чином, що подача законопроекту може відбуватися лише від такої кількості народних депутатів, чисельність яких не менше, ніж найменша фракція чинного скликання Верховної Ради.

Також серед проблем, які стоять на заваді ефективного законодавчого процесу, пан Дмитро назвав політичний піар – ситуацію, коли комітетські слухання, особливо за присутності на них преси, перетворюються замість змістовного обговорення на політичне шоу. Це виливається у значне затягування процесу розгляду законопроектів, коли від реєстрації до внесення у сесійну залу проходять роки. В результаті велика кількість необхідних законопроектів роками лежать у кулуарах, рухаючись від одного депутатського комітету до іншого. Так само проблемою є процес розгляду поправок, коли вже погоджені до голосування поправки знову ставляться депутатами на голосування у сесійній залі.

Олександр Заславський, Заступник Голови Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, презентуючи дослідження, зазначив, що з жовтня 2015 року по січень 2016 року у Верховній Раді працювала Оціночна місія Європейського Парламенту під керівництвом Пета Кокса, в результаті чого була представлена Доповідь та Дорожня карта щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України. 17 березня 2016 року Верховна Рада ухвалила Постанову, якою взяла за основу цей документ, який містить 52 рекомендації щодо поліпшення роботи Верховної Ради України в частині інституційної спроможності, покращення якості законодавчого процесу, забезпечення відповідності законодавства нормам Європейського Союзу тощо. Перша і найголовніша рекомендація – розробка концепції законодавчого процесу «від початку до кінця».

Аналітичне дослідження «Концепція законодавчого процесу “від початку до кінця”» розглядає законодавчий процес у контексті комунікації суб’єктів законодавчої ініціативи. Окремо досліджується проблема розмежування повноважень суб’єктів законодавчої ініціативи, а також поступове розбалансування передбаченої Конституцією конструкції розробки політики. У дослідженні аналізуються механізми співпраці суб’єктів законодавчої ініціативи у законодавчому процесі, а також дотримання процедур розгляду законопроектів. Розглядається роль комітетів та механізми контролю, моніторингу, оцінки та перегляду ухвалених рішень. Приділяється значна увага аналізу альтернатив вдосконалення законодавчого процесу.

Олександр детально зупинився на змінах, які необхідні для вдосконалення законодавчого процесу «від початку до кінця». Серед них варто виокремити:

• розробку та ухвалення Закону «Про нормативно-правові акти» з внесенням відповідних змін до Конституції України задля забезпечення ефективного розподілу сфери регулювання законів та підзаконних актів;
• закріплення в Регламенті визначеної кількості в 20 підписів народних депутатів для реєстрації законопроектів, або запровадження листів підтримки зареєстрованих законопроектів для їхнього розгляду в залі засідань;
• обмеження кількості законопроектів, які виноситимуться на обговорення протягом тижня, наприклад, до 10 законопроектів;
• запровадження механізму політичного узгодження (в першу чергу на відповідність Коаліційної угоди та Програми діяльності Уряду) законодавчої ініціативи;
• забезпечення підготовки Урядом підзаконних актів на виконання закону до ухвалення закону в цілому або отримання від Уряду аргументованої відповіді, чому розробка підзаконних актів є недоцільною;
• забезпечення супроводження будь-якої законодавчої ініціативи планом моніторингу та оцінки, який має бути узгоджений з головним комітетом ВРУ;
• запровадження єдиної для всіх суб’єктів законодавчої ініціативи діджитальної платформи для реєстрації , обліку та відстеження всіх нормотворчих актів.

Підготовка та презентація аналітичних матеріалів є частиною проекту, який реалізує Лабораторія законодавчих ініціатив у рамках Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

Захід відбувся в рамках проведення 10 регламентних дискусій, метою яких є сприяння імплементації парламентської реформи.

Дискусія охопила наступні питання:
1. Аналіз чинних практик та міжнародний досвід регулювання парламентської служби.
2. Проблема створення парламентської служби. Принципи реформування, засади функціонування, гарантії діяльності.
3. Законодавство про парламентську службу: яким має бути формат?

• як окремий закон;
• як розділ закону про державну службу.

Тетяна Чернуха, програмна координаторка Лабораторії законодавчих ініціатив, презентуючи аналітичне дослідження, звернула увагу на засади реформування парламентської служби, серед яких виокремила посилення інституційної автономії Апарату Верховної Ради України; розробку кадрової стратегії Апарату; кодифікацію внутрішньопарламентських політик; розробку закону «Про нормативно-правові акти».

Окреслюючи функції парламентської служби України та її роль в ухваленні рішень, Тетяна зауважила, що Апарат ВРУ здійснює організаційний, експертно-аналітичний, фінансово-технічний супровід роботи Верховної Ради України; готує проекти рішень, важливі у плануванні роботи ВРУ: кошторис, план законодавчих робіт, проект порядку денного, проекти висновків до законопроектів головних комітетів та висновків науково-експертного та юридичного управлінь, реєструє законопроекти.

Тетяна наголосила, що за результатами опитування працівників Апарату (анонімне опитування працівників експертних управлінь та секретаріатів комітетів) 100% респондентів зазначили, що їхні політичні погляди не впливають на їхню роботу в ВРУ). Проте, при цьому 40% опитаних зазначили, що були свідками політичного тиску на своїх колег.

Серед можливих шляхів реформування парламентської служби Тетяна зазначила розробку дієвого механізму, який би дозволив Головному науково-експетрному та Головному юридичному управлінням зупиняти проходження невідповідних законопроектів; напрацювання та впровадження механізму захисту від політичного тиску над працівниками відповідних управлінь; а також створення анонімної онлайн-платформи для того, аби працівники могли скаржитися на факти політичного тиску на себе або своїх колег. По розгляду кожної скарги має бути проведено розслідування.

Проаналізувавши чинну кадрову політику Апарату ВРУ, Тетяна запропонувала низку методів, спрямованих на покращення роботи парламентської служби. Серед таких методів фігурує вироблення чітких посадових інструкцій; уніфікація форми та встановлення чітких вимог до висновків та правових експертиз, які готує Апарат, відповідні посадові інструкції мають містити посилання на них; класифікація професійних посад; відповідна підготовка членів конкурсних комісій; розробка тестових завдань, які мають варіюватися відповідно до посадових інструкцій та класу посади. Планування добору таким чином, щоб на кожному етапі добору перевірялися лише конкретні вимоги; зменшення рівня суб’єктивних оцінок членів комісій шляхом запровадження ключ-відповідей до ситуаційних завдань; вдосконалення збору даних та звітування щодо людських ресурсів на державній службі з метою ефективної підтримки планування людських ресурсів, управлінських заходів щодо персоналу та моніторингу також можуть суттєво покращити процес добору працівників Апарату ВРУ та їх подальшої роботи.

Станом на сьогодні 37% опитаних представників Апарату ВРУ зазначили, що не вважають чіткими та зрозумілими регламент та процедури організації роботи Апарату ВРУ. 52% представників Апарату ВРУ наголосили, що не вважають законодавчий процес у ВРУ якісним та ефективним (в той же час, 48% вважають його достатньо ефективним).

Серед заходів, спрямованих на вдосконалення правової бази роботи Апарату ВРУ, Тетяна виокремила консолідацію нормативно-правової бази документів, які регламентують роботу Апарату ВРУ, в єдиний звід внутрішніх правил, у тому числі щодо проведення кадрової політики (36 рекомендація Дорожньої карти щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України); а також прийняття закону про нормативно правові акти, який сприятиме врегулюванню статусу нормативних актів, а також актів, що приймаються посадовими особами Апарату ВРУ.

21 листопада 2017 року в готелі «Київ» пройшла презентація аналітичного дослідження (Policy Paper) на тему «Пропозиції до політики щодо реабілітації осіб з порушеннями здоров’я».

Захід організовано Лабораторією законодавчих ініціатив в рамках Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

Станом на зараз, державна система реабілітаційних послуг не забезпечує належного покриття, що ускладнює доступ громадянам, які їх потребують. Це проблема, яка потребує суспільної уваги.

У пропонованому дослідженні проаналізовано спроможність системи реабілітації відповідати подальшій імплементації Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю та Міжнародної класифікації функціонування обмежень життєдіяльності та здоров’я (МКФ). Метою аналітичного документу є вироблення пропозицій для формування державної політики у сфері реабілітації осіб з порушеннями здоров’я на основі імплементації Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю та просування їх максимальної незалежності. Висвітлено міжнародні та національні норми щодо реабілітації осіб з інвалідністю, проаналізовано прогалини в українському законодавстві та правозастосовній практиці щодо доступу до реабілітаційних послуг та допоміжних засобів.

На основі аналізу запропоновано можливі шляхи поліпшення державної політики у визначеній сфері, окреслено перспективи запровадження альтернативи, яка базуватиметься на імплементації МКФ.

У заході взяли участь близько 30 учасників, серед яких помічники народних депутатів України, представники Секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, Інституту соціальних технологій, Міжнародного Університету розвитку людини «Україна», eHealth, клінічної лікарні «Феофанія», представники громадськості.

Олександр Заславський, Заступник Голови Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, зауважив, що Лабораторія законодавчих ініціатив, в рамках Програми РАДА, сприяє посиленню аналітичної спроможності Верховної Ради України в законодавчому процесі. Зокрема, Лабораторія відновила діяльність Європейського інформаційно-дослідницького центру, який зараз працює автономно, і який готує відповіді на запити народних депутатів та інформаційно-аналітичні довідки. Лабораторія законодавчих ініціатив пропонує на розгляд комітетів два типи документів – пропозиції до політики (Policy Paper) і альтернативні звіти (Shadow Report). Альтернативні звіти – документи, розроблені для посилення контрольної функції комітетів, які передбачають аналіз певних законів; пропозиції до політики – документи, які з точки зору циклу політики повинні розглядатися в першу чергу, до розгляду законопроекту. Лабораторія законодавчих ініціатив намагається запровадити практику розгляду аналітичних документів, які досліджують окреслену проблему, поточну політику, її ефективність та вади, аналіз стейкголдерів та альтернативних варіантів вирішення проблеми. Такі документи розглядаються на засіданнях комітетів, під час круглих столів з залученням найширшого кола заінтересованих сторін, а також роздаються народним депутатам у сесійній залі. Усі ці заходи спрямовані на підвищення якості законодавства.

Богдан Мойса, координатор аналітичного напряму Української Гельсінської Спілки з прав людини, наголосив, що чинна систем реабілітації не може вдало реагувати на сучасні виклики. Навіть більше, її правове забезпечення не відповідає міжнародним зобов’язанням, які взяла на себе Україна, ратифікувавши у 2009 році Конвенцію ООН про права осіб з інвалідністю. Підтвердження невідповідності реабілітаційної системи України міжнародним стандартам подає й Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), місія якої проводила оцінку в грудні 2015 року.

Пан Богдан детально проаналізував групи осіб, які потребують надання реабілітаційних послуг; а також окреслив проблеми, пов’язані зі встановлення інвалідності; розглянув установи та інституції, відповідальні за це. Пан Богдан заторкнув питання розповсюдженості та розгалуженості реабілітаційних центрів, звернувши увагу на те, що особи з психосоціальними та інтелектуальними порушеннями найбільше страждають від нестачі таких центрів. Серед позитивних ініціатив, автор відзначив запровадження пілотного проекту «Створення системи надання послуг раннього втручання», а також внесення до класифікатору професій таких спеціальностей, як лікар фізичної реабілітації, фізичний терапевт, ерготерапевт.

Також пан Богдан проаналізував міжнародний досвід надання реабілітаційних послуг, наголосивши на домінуванні поступового переходу від стаціонарних реабілітаційних закладів до надання послуг за місцем проживання та денних стаціонарів. Розглянув британську, шведську, чеську, польську та ізраїльську моделі надання реабілітаційних послуг. Пан Богдан завершив презентацію пропозицією запровадження підходу імплементації МКФ, який запропоновано МОЗ, водночас зберігши чинні здобутки реабілітаційної системи для осіб з інвалідністю.

В ході дискусії піднімалися питання фінансування надання якісних реабілітаційних послуг; соціального захисту осіб, які наглядають за особами з інвалідністю (опікунів); суб’єктивності оцінки інвалідності; обмеженості МКФ для адекватної оцінки інвалідності; штатного розпису фахівців з надання реабілітаційних послуг; проясненню термінів «фізична реабілітація», «соціальна реабілітація» і «психологічна реабілітація»; формування мультидисциплінарної команди у закладах реабілітації.

Круглий стіл організовано в продовження заходів з підтримки парламентської реформи Програмою USAID РАДА спільно з Лабораторією законодавчих ініціатив.

Дискусія охопила наступні питання:

• Супровідні документи: види та вимоги для підготовки.
• Значення супровідних документів для реєстрації законопроектів.
• Пояснювальна записка до законопроекту як втілення концепції законопроекту.
• Фінансово-економічне обґрунтування: роль, значення, особливості підготовки.

Зі вступним словом виступив Ігор Когут, директор Програми USAID РАДА, заохотивши усіх учасників круглого столу до вільного обміну думками. Пан Ігор зауважив:

Михайло Кольцов, експерт Лабораторії законодавчих ініціатив, презентуючи Policy Paper на тему «Пропозиції до політики щодо супровідних документів у законодавчому процесі», наголосив, що від проблеми «законодавчого спаму» найбільше потерпають самі народні депутати та Апарат Верховної Ради України. Навантаження на останній особливо високе, оскільки його робота суворо регламентована і відсутні додаткові ресурси для вирішення проблеми шляхом збільшення штату або шляхом внесення змін до нормативно-правових актів.

З-поміж кількох можливих варіантів вирішення проблеми найбільш прийнятним в поточних умовах є вдосконалення механізму підготовки супровідних документів, зокрема, пояснювальної записки. Наразі вона відіграє суто формальну роль і практично не впливає ні на процес процедурного проходження законопроекту, ні на оцінку документу з боку різних груп стейкголдерів. Збільшення кількості супровідних документів за рахунок додаткових експертиз також не сприяє покращенню ситуації, лише збільшуючи навантаження на систему.

Але якщо змінити роль супровідної записки і формалізувати її структуру, а в практику апаратної роботи ввести контрольні списки (чек-лист), то це може як покращити ситуацію із великим обсягом законопроектів, так і оптимізувати роботу управлінь.

Супровідна записка не призначена для юристів. Вона призначена для тих стейкголерів: народних депутатів, громадських діячів, експертів, які не є юристами, і яким треба пояснити, які наслідки має на практиці виконання норм закону.

Основні зміни в структурі супровідної записки стосуються її ролі як документа для пояснення цілей та завдань законопроекту. Передбачається, що вона міститиме: обґрунтування зв’язку з чинною політикою, оцінку обсягу ресурсів, потрібних для реалізації політики, що викладена в законопроекті, прогнозовані наслідки імплементації та оцінка відповідності з положеннями Конституції України, чинних нормативно-правових актів і міжнародних угод. Для імплементації цього варіанту потрібно лише внести зміни в методологічні рекомендації до законодавчої техніки, в яких означити роль та структуру пояснювальної записки. Тоді як виконання вимог можна контролювати чек-листом, оскільки він дозволяє перевіряти документ за єдиною структурою і може бути застосований співробітниками з різним рівнем кваліфікації.

Передбачається, що увага на підготовці супровідної записки на структуру та згідно оновлених вимог дозволить суб’єктам законодавчої ініціативи більш чітко та зрозуміло пояснити, які саме проблеми вирішує законопроект, як саме він це робить і які будуть наслідки його реалізації . Відтак, саме зміст супровідної записки може стати предметом обговорень як під час першого та другого читання, так і для комунікації з різними групами стейкголдерів. Подібна можливість, без сумнівів, сприятиме збільшенню довіри як до законодавчого процесу, так і до самих законів.

15 листопада 2017 року в Українському кризовому медіа-центрі відбулася презентація аналітичного документу (Policy Paper) на тему «Пропозиції до політики щодо конфлікту інтересів народних депутатів України».

Захід організовано Лабораторією законодавчих ініціатив в рамках Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

Спікери:

• Світлана Матвієнко, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив;
• Сергій Лещенко, народний депутат України, голова підкомітету з питань міжнародного співробітництва та імплементації антикорупційного законодавства Комітету ВРУ з питань запобігання і протидії корупції;
• Уляна Полтавець, програмна директорка Лабораторії законодавчих ініціатив;
• Ярослав Юрчишин, виконавчий директор Transparency International Україна;
• Олександр Лємєнов, головний експерт Антикорупційної групи РПР.

У документі проаналізовано явище конфлікту інтересів в українському парламенті та запропоновано можливі варіанти управління конфліктами інтересів та розробки політики щодо конфлікту інтересів. У результаті проведеного аналізу виявлено, що 9% депутатів мають ознаки наявності конфлікту інтересів. Проте, розпорошеність законодавства, відсутність цілісної політики щодо конфлікту інтересів, недостатність санкцій та інертність контролюючих органів не дозволяють не тільки розв‘язати існуючі, але й попередити потенційні конфлікти інтересів. Природа представницької функції парламентаря передбачає наявність певних конфліктів інтересів, тому надзвичайно важливо попереджувати конфлікти інтересів та забезпечити невідворотність покарання за порушення існуючих норм та заходів щодо конфлікту інтересів за допомоги цілісної політики щодо конфлікту інтересів.

Світлана наголосила, що дане дослідження, зроблене у форматі Policy Paper, в якому традиційно готуються документи в рамках Програми РАДА. Документ пропонує пропозиції до політики, тобто в ньому можна знайти конкретні рішення для запобігання конфлікту інтересів народних обранців, виходячи з чинного законодавства, та пропозиції на майбутнє в сфері регулювання депутатської діяльності як такої.

Пан Сергій наголошує, що для нього вже стало традицією чути, перебуваючи у сесійній залі, неприховані розмови депутатів про те, яким чином найкраще акумулювати бюджетні кошти в колі своїх інтересів. Саме Етичний кодекс, на думку Пана Сергія, дозволив би уникнути корупційних проблем, які постійно виникають. Депутати, які мають бізнес, не можуть бути дотичними до прийняття рішень у цій сфері.

Пан Сергій зауважує, що дане дослідження показує, наскільки проблематика є гострою і як вона врегульовується у світі. Пан Сергій сподівається, що з ухваленням Етичного кодексу в українському парламенті проявів конфлікту інтересів стане значно менше. Він наголошує, що краще не допускати, аніж потім витрачати гроші на боротьбу з цим явищем. Й презентоване дослідження сприятиме викоріненню явища конфлікту інтересів.

Ярослав Юрчишин, виконавчий директор Transparency International Україна, наголосив на важливості дослідження, яке привертає увагу до постійного порушення конфлікту інтересів, зосереджується на пріоритеті приватного інтересу над суспільним у діях окремих політиків. Пан Ярослав зазначив, що Україна поступово рухається до вирішення проблеми конфлікту інтересів. Важливість даної проблеми полягає в тому, що боротьба з наслідками корупції є досить складною, адже корупційні схеми залишаються живими, їх легко можна реанімувати та перенаправити. Ефективнішими є дії з запобігання виникнення таких ситуацій, коли створюються правила, які не дозволяють бути корумпованими. Також пан Ярослав наголосив, що Етичний кодекс у реаліях України буде дієвим тільки тоді, коли за його порушення будуть введені суттєві стягнення.

Олександр Лємєнов, головний експерт Антикорупційної групи РПР, зауважив, що не зважаючи на те, що з 2014 року в українському законодавстві наявні норми боротьби з корупцією, проте досі ні профільні антикорупційні інституції, ні народні депутати не можуть врегулювати цю проблему в своїй діяльності. Пан Олександр звернув увагу на те, що дуже часто високопосадовці навіть достоту не розуміють самої сутності принципу конфлікту інтересів. Саме тому дослідження є надзвичайно актуальним для ґрунтовного ознайомлення народними депутатами.

Дослідження презентували: Сергій Лещенко, народний депутат України; Світлана Матвієнко, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив; Уляна Полтавець, програмна директорка Лабораторії законодавчих ініціатив, авторка дослідження.

Підготовка аналітичних матеріалів у форматі Policy Paper  є частиною проекту, який реалізує Лабораторія законодавчих ініціатив в рамках Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

Робота над проблемою конфлікту інтересів є елементом процесу випрацювання Кодексу парламентської етики.

Проект Лабораторії законодавчих ініціатив спрямований на підвищення якості парламентського процесу через підтримку міжпартійного діалогу і просування етичних стандартів у парламенті і передбачає:

• Створення міжпартійного діалогового майданчику для обговорення етичних дилем;
• Дискусії у форматі світових кафе за участі провідних експертів БДІПЛ ОБСЄ та Нідерландського інституту багатопартійної демократії для фасилітації діалогу;
• Інклюзивний процес напрацювання Кодексу парламентської етики або іншого механізму регулювання, “власниками” якого є самі депутати;
• Проведення інтерактивних тренінгів на теми парламентської етики та політичних партій, консультації із заінтересованими сторонами та громадськістю;
• Формування аналітичних звітів за результатами дискусій, що стануть основою проекту Кодексу парламентської етики.

Результатом проекту стане підвищення рівня культури політичного діалогу, посилення міжпартійної співпраці, наближення до міжнародних стандартів відповідно до рекомендацій Місії Кокса та поновлення довіри до Верховної Ради.

Даний документ має на меті узагальнення дискусій народних депутатів України, міжнародних експертів, експертів БДІПЛ ОБСЄ та заінтересованих сторін на базі діалогового майданчика. Крім того, документ пропонує кодифікацію наявного законодавства у сферах, що входять у поле відання Кодексу.

Звіти на основі дискусій у рамках діалогового майданчика ляжуть в основу майбутнього Кодексу парламентської етики та підлягають широкому обговоренню.

Читати Аналітичний звіт «Етичний кодекс парламентаря: структура, зміст, тематика. Реалії та пропозиції для України»

Даний звіт створений у рамках проекту Лабораторії законодавчих ініціатив «Підтримка демократичної політичної культури у Верховній Раді через політичний діалог та етичні стандарти», що виконується за підтримки Програми Матра (Посольство Королівства Нідерланди) та у партнерстві з проектом БДІПЛ ОБСЄ «Зміцнення діалогу між громадянським суспільством і ключовими державними установами в Україні в сфері людського виміру», Нідерландським інститутом багатопартійної демократії та за сприяння Програми USAID «РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво».

З вітальним словом під час урочистого відкриття виступили Директор Естонського центру Східного Партнерства, Посол Естонії з особливих доручень Яан Рейнхольд та Співголова Керівного комітету Форуму громадянського суспільства Східного Партнерства Геннадій Максак, випускник Української школи політичних студій.

Геннадій Максак наголосив, що 9 років роботи Форуму слугують доказом того, що він є ефективним інструментом багатостороннього діалогу між ЄС, урядами країн Східного Партнерства та представниками громадянського суспільства. У подоланні викликів, які існують на регіональних рівнях: боротьба з корупцією, дотримання прав людини та відстоювання демократичних цінностей, – вагомий внесок належить громадським активістам.

Перший день Щорічної асамблеї був присвячений визначенню порядку денного всього заходу. Найбільшу увагу приділили співпраці урядів і громадянського суспільства країн Східного партнерства, яке винесли на першу пленарну сесію. Під час неї обговорювали низку питань: перспективи регіональної та економічно інтеграції; ЗМІ та дезінформація в медійному просторі; цифрові інструменти як засоби демократичного урядування. Співголова ПА ЄВРОНЕСТ Маріан Лупу, член Керівного комітету ФГС СхП Каха Гоголашвілі та представниця Генерального директорату Європейської комісії з питань сусідства і переговорів щодо розширення Діана Яблонська висловили свої думки щодо механізмів посилення та ширшого залучення громадянського суспільства до вироблення політик у регіоні Східного Партнерства.

На обговорення в робочих групах були винесені напрацювання всіх національних платформ Форуму громадянського суспільства Східного Партнерства, а також цілі, зазначені в документі «20 очікуваних досягнень Східного Партнерства до 2020 року».

Перший день завершився ухваленням Декларації громадянського суспільства. Однак українська та грузинська делегації виступили проти окремих пунктів Декларації, які стосувались забезпечення присутності незалежних російських ЗМІ в медіа-сфері країн-партнерів. Оскільки в день голосування за процедурою вносити зміни не можна, консенсус було знайдено в окремій думці до Декларації, яку додали делегації України та Грузії: «Зважаючи на російсько-грузинський конфлікт та російсько-український конфлікт, російську окупацію територій регіону та величезний вплив російських ЗМІ в гібридній війні, а також враховуючи норми законодавства в наших країнах, наші делегації наполягають на тому, щоб відповідний пункт не застосовувався до Грузії та України».

Другий день розпочався із вручення журналістської нагороди Форуму громадянського суспільства Східного Партнерства ім. Павла Шеремета, яку минулого року отримав Микола Семена, а цього року її присудили ув’язненому азербайджанському журналісту Афгану Мухтарлі, якого викрали в Грузії під час протестів. Після цього представники Керівного комітету Форуму громадянського суспільства СхП Геннадій Максак та Айкуї Арутюнян представили ухвалену Декларацію громадянського суспільства, за яку проголосували 130 організацій країн-партнерів.

Під час свого виступу Комісар Європейського Союзу з питань розширення та європейської політики сусідства Йоганнес Ган наголосив на успіхах України, Грузії та Молдови у виконанні пунктів, передбачених Угодами про асоціацію, та окреслив плани співпраці з іншими країнами-партнерами. Також Комісар зазначив, що документ «20 очікуваних досягнень Східного Партнерства до 2020 р.» можна розглядати як дорожню карту, направлену на реалізацію визначених цілей, і зауважив, що в Європейського Союзу та громадянського суспільства високі взаємні очікування: громадянське суспільство сформувало своє бачення співпраці, яке є предметом обговорення на Саміті в Брюсселі, у той час як Європейський Союз очікує максимальної поінформованості населення країн-партнерів, а також тісної співпраці з різноманітними європейськими інституціями.

Після декількох паралельних дискусій, що тематично були розподілені за робочими групами, Українська національна платформа Східного Партнерства презентувала дослідження «Україна в координатах Східного Партнерства 2017-2020 рр.», в якому експерти УНП оцінили актуальність та реалістичність 20 очікуваних досягнень і визначили пріоритетні для України. У дискусії взяли участь Геннадій Максак, Національний координатор УНП, Ганна Гопко, Голова Комітету ВРУ у закордонних справах, та Боґуслав Ґертруда, Керівник напряму з питань України Європейської служби зовнішніх справ. Усі учасники дискусії зійшлися на тому, що без активної позиції та підтримки громадянського суспільства жодна з реформ, у тому числі медична, пенсійна та освітня, не будуть успішними. У рамках секторальної співпраці ключовими напрямками визначили посилення енергетичного компоненту і безпеки на східних кордонах ЄС.

Завершився другий день Щорічної асамблеї голосуванням за координаторів національних платформ і координаторів ЄС у рамках форуму Громадянського суспільства Східного Партнерства. Українська делегація одноголосно обрала Національним координатором Української національної платформи ФГС СхП Геннадія Максака.

Останній день було присвячено обговоренню стратегії Форуму громадянського суспільства Східного Партнерства на 2018-2020 рр., а саме важливості його адвокаційної функції, й організаційної реформи. Проте через брак кворуму обидва документи не було ухвалено, тому Робочі групи опрацьовуватимуть їх протягом року та голосуватимуть дистанційно.

Фото: Civil Society Forum

1 листопада 2017 року відбулася презентація тіньового звіту (Shadow Report) «Реформа у сфері політики пам’яті: проміжні підсумки виконання “декомунізаційних законів”», яка пройшла в межах круглого столу на тему «Законодавство про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні: стан виконання».

Захід організовано Лабораторією законодавчих ініціатив спільно з підкомітетом з питань декомунізації Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя в рамках Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

Декомунізація стала однією з тих реформ в Україні, яка відбулась завдяки спільній роботі громадськості та законодавчої й виконавчої гілок влади. Ініціатори і прихильники закону провели чимало громадських обговорень та круглих столів у профільних комітетах Верховної Ради, працювали з висновками експертних комісій, які складали історики, краєзнавці, архівісти, соціологи та інші дослідники. Програми «Відкриті архіви» та «Покидаючи СССР» (вивчення досвіду країн Центральної і Східної Європи), які Центр досліджень визвольного руху розпочав ще в 2010 році, змогли сформувати пропозиції до політики та зрештою стати її основою. Питання національної пам’яті були включені до одного з розділів Коаліційної угоди, підписаної парламентарями VІІІ скликання, а також до «Плану заходів з виконання Програми діяльності Кабміну та Коаліційної угоди в 2015 році», «Плану законодавчого забезпечення реформи в Україні» і «Плану дій Кабінету Міністрів на 2016 рік».

Український інститут національної пам’яті, центральний орган виконавчої влади з реалізації політики у сфері нацпам’яті, наприкінці 2016 року оприлюднив перші результати процесу декомунізації в Україні. Верховна Рада ухвалила 13 постанов про перейменування населених пунктів та об’єктів топоніміки в населених пунктах. Всього провели 52 480 перейменувань (51 493 вулиці, 987 населених пунктів (з них 32 міста), 25 районів), демонтували 2 389 пам’ятників (із них 1 320 «ленінів»). Залишаються неперейменованими ще 2 області та один район. Дати нові назви областям можливо лише через зміни до Конституції України.

Shadow Report «Реформа у сфері політики пам’яті: проміжні підсумки виконання “декомунізаційних законів”» підбиває проміжні підсумки декомунізаційної реформи та виокремлює ті проблемні моменти, які слід доопрацювати. Документ аналізує цілі реформи (що планувалось і що вдалось проадвокувати на законодавчому рівні); розглядає планування реформи на рівні парламенту й Уряду; досліджує принципи перейменування топонімів та демонтажу пам’яток; розглядає етапи та виконавців проведення декомунізації в Україні; аналізує офіційну статистику виконання завдань декомунізаційного пакету законів; досліджує стейкголдерів реформи, суспільне сприйняття політики та судові процеси; пропонує кроки, які необхідно зробити для завершення реформи.

Світлана Матвієнко, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, наголосила, що реформа у сфері політики пам’яті є однією з ключових гуманітарних реформ, які здатні змінити фундаментальні світоглядні настанови українського суспільства.

Анна Олійник, аналітикиня Центру досліджень визвольного руху, членкиня групи «Політика національної пам’яті» Реанімаційного пакету реформ, у своїй доповіді зосередила увагу на тих кроках, які необхідно зробити, аби декомунізаційна реформа була комплексною. Так, у законодавчій царині необхідно ухвалити соціальну частину змін до закону про реабілітацію жертв політичних репресій; ухвалити закон про засади політики національної пам’яті; врегулювати окремим законом питання щодо відзначення офіційних державних свят; внести зміни до Закону України «Про охорону культурної спадщини», щоб узгодити його із декомунізаційними законами. Потребує завершення створення Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті. Також пані Анна наголосила на необхідності завершення створення музейних установ – Музею монументальної пропаганди СРСР і Музею Майдану. Надзвичайно важливою є також інформаційна кампанія для популяризації та роз’яснення нових назв серед населення.

Володимир В’ятрович, Голова Українського інституту національної пам’яті, наголосив, що саме завдяки зусиллям громадськості можна говорити про успішність реалізації декомунізації, адже потенціалу, можливостей та ресурсів Українського інституту національної пам’яті не вистачило б для здійснення такої масштабної реформи.

Учасники круглого столу обговорили широке коло питань, пов’язаних із державною політикою у сфері декомунізації; розглянули стан виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»; проаналізували заходи, спрямовані на підвищення поінформованості громадськості про злочини, вчинені представниками комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів; проаналізували альтернативні варіанти державної політики у сфері декомунізації, а також обговорили можливість вдосконалення законодавства про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні

Конференція, організована Українською школою політичних студій спільно з тижневиком «Дзеркало тижня», спрямована на обмін думками та відкриту дискусію щодо суспільно-політичної ситуації на звільнених та окупованих територіях Донбасу, стосовно питання повернення та реінтеграції територій Донецької та Луганської областей, управління деокупованими територіями, розробки нової економічної моделі Донбасу.

З вітальним словом до гостей та учасників конференції звернулась Світлана МАТВІЄНКО, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, зазначивши, що тільки через великі горизонтальні мережі в нашій країні можна щось змінити.

Конференція розпочалася доповіддю Ірини БЕКЕШКІНОЇ, директорки фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, старшого наукового співробітника Інституту соціології НАН України на тему «Суспільно-політичні настрої населення на звільнених та окупованих територіях Донбасу, очікування та пріоритети». Пані Ірина, зосередила увагу на специфіці Донецької та Луганської областей, спираючись на дані соціологічних досліджень, показала чому концепція Новоросії є нежиттєздатною. Зокрема, наголосила на тому, що сталі уявлення про монолітність такого регіону як Південний Схід є хибними, адже Донецька та Луганська області разюче відрізняються від решти областей регіону. Пані Ірина розкрила ставлення українців до різних варіантів вирішення питання повернення окупованих територій Донецької та Луганської областей; а також зупинилась на складнощах реінтеграції цих територій, констатувавши підприємницьку інертність регіону.

Перша дискусійна панель: Окуповані території Донбасу — повернення чи прощання? Панель зосередилася на питаннях реінтеграції окупованих територій Донбасу; можливості їх відділення; реалістичності суто політичного розв’язання проблеми деокупації Донбасу, що включає застосування військової сили; здатності сприяння подібній розв’язці можливого розгортання миротворців ООН.

Оксана СИРОЇД, заступниця Голови Верховної Ради України, зауважила, що питання повернення окупованих територій необхідно розпочати з усвідомлення того, що ми вважатимемо перемогою в цьому контексті. Україна не прагне перемогти Росію мілітарно, а повернення виключно окупованих Донеччини і Луганщини свідчить про здачу Криму, і жодним чином не є перемогою. Для України шляхом повернення територій є посилення своїх збройних сил, і абсолютно неприпустимим є повернення цих територій ціною втрати суверенітету.

Елла ЛІБАНОВА, директорка Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, наголосила на тому, що той політик, який всерйоз заговорить про «відрізання» Криму й Донбасу є самогубцем, адже цей варіант не сприймуть навіть ті, хто сьогодні не проти нього. Таке вирішення є компромісом, на який ніколи не погодиться українське суспільство. Також пані Елла детально зупинилась на ціні повернення територій, зауваживши, що Україна, вже фактично живучи без територій ОРДЛО, встигла пристосуватись до розірваних зв’язків. Розбудова Донбасу потребуватиме не тільки значних економічних вливань, але й наповнення новою робочою силою, адже найбільш конкурентно спроможні жителі регіону виїхали з нього найпершими і повертатися не збираються.

Георгій ТУКА, заступник Міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, звернув увагу на те, що необхідно боротися з «інфекцією відокремлення» – ідеєю про те, що не треба повертати окуповані території Донбасу, якою просякнуте все українське суспільство. На противагу цьому, варто зосередитися на тих можливостях та ініціативах, які, зокрема, дозволяють залучати молодь з ОРДЛО до загальноукраїнських заходів. Також пан Георгій впевнений у тому, що Україна може розраховувати на економічну допомогу Європейського Союзу в питанні розбудови територій Донбасу.

Друга дискусійна панель: Якою має бути модель управління деокупованими територіями у перехідний період? Панель розглядає питання тимчасової системи управління колишніми окупованими територіями під час реінтеграції, розподілу повноважень під час цього періоду та його тривалість. Піднімає питання отримання деокупованими територіями спеціального режиму самоврядування, який закріплений в Конституції, та ризиків, які тягне за собою подібний крок.

Віктор МУСІЯКА, професор Києво-Могилянської академії, у своєму виступі розглянув п’ять можливих сценаріїв деокупації територій Донбасу, а також зосередився на загрозах, які несуть у собі окремі положення Мінських домовленостей, порівнявши виконання Мінську з закладанням бомби під суверенітет України.

Ольга АЙВАЗОВСЬКА, Голова правління, координаторка виборчих і політичних програм Громадянської мережі ОПОРА, Представниця від України в політичній підгрупі Тристоронньої контактної групи по Донбасу. Пані Ольга наголосила, що ми маємо перш за все розібратися з основоположними питаннями, що ми повертаємо: людей чи території; що є для нас цінностями: права людини, Конституція, міжнародні стандарти; чи є політичний консенсус всередині самої країни щодо повернення окупованих Донбасу та Криму.

Важливим моментом є також утримання від узагальнень, адже узагальнення є ворогом правди; й коли ми говоримо про людей, які лишились на окупованих територіях, що вони неосвічені, безініціативні та нездатні до комерції, то ми їх зраджуємо.

Також пані Ольга звернула особливу увагу на необхідність залучення різноманітних майданчиків та засобів для вирішення проблеми деокупації, бо без цього процес деградує.

Єгор ФІРСОВ, очільник політичної ініціативи «Альтернатива», представив детальний план управління деокупованими територіями в перехідний період, наголосивши на необхідності створення військово-цивільних адміністрацій, які працюватимуть протягом перших трьох років й забезпечуватимуть порядок та нормалізацію життя.

Модератором першої та другої панелей виступив Сергій РАХМАНІН, перший заступник головного редактора тижневика «Дзеркало тижня. Україна».

Третя дискусійна панель: Якою має бути нова економічна модель Донбасу? Панель зосередилась на питаннях, як мають виглядати перші кроки, спрямовані на економічну відбудову деокупованих територій, відновлення економічних зв’язків та відродження інфраструктури; питаннях джерел фінансування відбудови деокупованих територій.

Олександр ПАСХАВЕР, позаштатний радник Президента України, змістовно окреслив проблеми економічного характеру, перед якими опиниться Україна, розбудовуючи деокуповані території. Пан Олександр запропонував варіант створення вільних економічних зон, які свого часу були створені в Китаї й передбачали функціонування спеціальних законів, пільгових умов для інвесторів, обмеження міграції для населення.

Сергій ТАРУТА, народний депутат України, також підтримав ідею створення вільної економічної зони на Донбасі. Пан Сергій наголосив на необхідності розробки стратегії розвитку деокупованих територій Донецької та Луганської областей. Все починається зі стратегії, під стратегію підбирається команда, а вже під команду шукаються гроші. Не варто ігнорувати природні ресурси, адже тільки ідіот не перетворить їх на можливості. Також Сергій Тарута зауважив, що майбутнє Донбасу залежить від людського капіталу.

Олег УСТЕНКО, виконавчий директор Фонду Блейзера, звернув особливу увагу на неможливість вирішення проблеми Донбасу при збереженні status quo. Він застеріг від орієнтації на сировинні ринки та застарілі моделі економіки. Зауважив, що найголовнішим є питання інвестиційної привабливості регіону для інвесторів, запровадження фіскальних пільг. Одним із варіантів заохочення інвесторів може стати підвищення сенситивності – вирішення суперечностей у Лондонському та Стокгольмському арбітражі.

Модераторкою цієї панелі виступила Юлія МОСТОВА, головна редакторка тижневика «Дзеркало тижня. Україна», яка підсумовуючи розмову, зауважила, що для побудови майбутнього нам потрібен план: