Цей проєкт покликаний сприяти миру та стабільності в Україні через підтримку Верховної Ради в її центральній ролі у формулюванні, реалізації, моніторингу та реформуванні сектору безпеки. 

У заході взяли участь основні стейкхолдери проєкту. Зокрема, представники двох парламентських комітетів Верховної Ради, з якими тісно співпрацюватиме Лабораторія під час проєкту, – члени Комітету з питань безпеки, оборони і розвідки та Комітету з питань правоохоронної діяльності – а також народні депутати України, парламентарі Канади, Надзвичайний і Повноважний Посол Канади в України та Надзвичайний і Повноважний Посол України в Канаді.

Під час заходу учасники висловили сподівання на плідну співпрацю між канадською та українською стороною заради досягнення миру, безпеки і стабільності в Україні. 

Дмитро Разумков, Голова Верховної Ради України, зазначив, що питання національної безпеки стали одними з ключових в порядку денному як суспільства, так і держави в Україні.

Олена Кондратюк, Заступниця Голови Верховної Ради України наголосила на важливості врахування ґ‎ендерного аспекту під час проведення реформи оборонного сектору. Спікерка зауважила, що Україна послідовно реалізує Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, Мир, Безпека», який покладений в урядову стратегію. Парламент минулого скликання ухвалив низку законів, які відкрили для жінок більше можливостей реалізовувати себе на військовій службі.

У свою чергу, Лариса Ґаладза, Надзвичайна і Повноважна пані Посол Канади в Україні, упевнена, що канадський досвід допоможе Україні у реформі оборонного сектору. Крім того, вона відмітила особливу роль парламенту у процесі реформування.

Андрій Шевченко, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Канаді, теж вважає, що проєкт «Парламентська підзвітність сектору безпеки в Україні» матиме позитивний вплив для обох сторін.

Том Кормієр, Виконавчий директор Парламентського центру, розповів про місію Канадського парламентського центру і підкреслив важливість допомоги парламентам демократичних країн.

Світлана Матвієнко, Виконавча директорка Лабораторії законодавчих ініціатив, зазначила, що ідею проєкту розробляли тривалий час разом з представниками Верховної Ради України, аби проєкт мав якнайбільшу користь для парламенту цього і майбутніх скликань.

Свої очікування щодо розпочатого проєкту висловили також Голова Комітету ВРУ з питань безпеки, оборони та розвідки Олександр Завітневич та Голова Комітету ВРУ з питань правоохоронної діяльності Денис Монастирський. 

Голова Комітету ВРУ з питань правоохоронної діяльності Денис Монастирський також підкреслив важливість посилення парламентського контролю як одного з важелів в процесі реформи. 

Колега українських парламентарів з Канади Іван Бейкер, Член Палати громад Канади та Голова Парламентської групи дружби Канади та України, заявив, що Канада завжди підтримує Україну, особливо в питаннях безпеки і збереження суверенітету держави Україна.

Іванна Климпуш-Цинцадзе, Народна депутатка України, Голова Комітету Верховної Ради України з питань інтеграції України до Європейського Союзу, Членкиня групи з міжпарламентських зв’язків з Канадою, також зауважила, що Україні необхідна змістовна експертна підтримка від канадської сторони, щоб продовжити шлях реформи усебічно.

Аніта Ванденбельд, Депутатка Палати Громад Канади, Парламентська секретарка Міністра оборони Канади, зазначила, що співпраця у рамках проєкту є дуже важливою, тому що таким чином канадські та українські парламентарі зможуть поділитися найкращими практиками у двосторонньому порядку. Крім того, вона закликала включати до обговорень про реформу оборонного сектору ґендерну складову, адже включення жінок до діалогу може допомогти подивитися на проблему під іншим кутом і знайти нові рішення.

Наприкінці заходу Директор аналітичного відділу Лабораторії Олександр Заславський та Директор Програми розвитку та партнерства Парламентського центру Канади Іво Балінов детальніше розповіли про суть, етапи і компоненти проєкту «Парламентська підзвітність сектору безпеки в Україні». 

У свою чергу, Іво Балінов зауважив, що Лабораторія і Парламентський центр готові до співпраці з іншими проєктами, які Канада впроваджує в Україні щодо сектору безпеки й оборони.

9 грудня Українська школа політичних студій у рамках Всесвітнього форуму за демократію організувала Town Hall Meeting онлайн.

Цьогоріч Всесвітній форум за демократію, який зазвичай відбувається у Страсбурзі у листопаді, було перенесено в онлайн-режим через пандемію COVID-19. Однак тепер заходи форуму відбуватимуться не кілька днів, а протягом наступних 12 місяців. Усе, задля того, щоб знайти відповідь на одне питання – чи може демократія врятувати навколишнє середовище?

Однією з найбільших екологічних проблем людства є забруднення повітря. Вагомий чинник у цьому – масове використання автомобілів. Особливо гостро ця проблема проявляється у великих містах – таких, як, наприклад, столиця України Київ. Та чи можна щось вдіяти із забрудненням повітря через автомобілі? Цю тему ми вирішили винести на обговорення під час Town Hall Meeting.

Town Hall Meeting – один з форматів проведення міських зібрань, під час яких громада може спільно знайти рішення для важливої проблеми.

Однак цього разу у дискусії взяли участь випускники навчальних програм Української школи політичних студій, а також небайдужі зацікавлені громадяни України. Вони сформували умовну громаду великого міста, яка шукає вирішення для проблеми викидів від використання автомобілів.

Town Hall Meeting відбувається у декілька етапів. Перший з них – розуміння важливості проблеми і необхідності пошуку її розв’язання. Під час заходу Олена Маслюківська, доцентка кафедри екології Національного університету «Києво-Могилянська академія» розповіла учасникам про справжні масштаби забруднення повітря через використання автомобілів.

Після дискусії з екологинею учасники отримали можливі сценарії вирішення проблеми, які були спеціально розроблені для цього Town Hall Meeting. На обговорення було представлено 4 сценарії.

У першому з них було запропоновано залишити все, як є, і не впливати заходами публічної політики на використання автомобілів. Цей сценарій не вирішує проблему, але і не потребує додаткового фінансування, а також дає можливість спочатку зосередитися на вирішенні інших проблем, пов’язаних із забрудненням повітря.

Однак більшість учасників Town Hall Meeting майже відразу відкинули цей сценарій, зауваживши, що, якщо не впливати на проблему зараз, то це означає постійне погіршення ситуації.

У другому сценарії вирішення проблеми міститься пропозиція збільшити якість пального та стимулювати використання певних видів палива, які є більш дружніми до довкілля. В Україні зосереджена велика кількість старих автомобілів, які громадяни купили задешево у Європі. Крім того, ще досить багато людей їздить на автомобілях з дизельними двигунами, які більше забруднюють повітря порівняно з іншими видами палива. Тож цей сценарій пропонує запровадити певні правила для використання дизельних двигунів, а також нові стандарти якості для пального.

Цей сценарій учасники теж, здебільшого, не підтримали, адже погодилися, що зменшення використання дизельного пального не вплине суттєво на рівень забруднення повітря. Проблема з автомобілями є набагато більш комплексною, а тому потребує такого ж рішення.

Третій сценарій пропонує створити економічний механізм, який би стимулював громадян «пересісти» на електротранспорт. У цьому сценарії були описані конкретні кроки, яких має вжити держава для того, щоб збільшити частку електрокарів у загальній структурі автомобільного транспорту до 70% у 2045 році для України.

Третій сценарій учасники Town Hall Meeting підтримали частково через його екологічність. Однак учасники також дійшли висновку, що запровадження цього сценарію є поки нереалістичним для України. Будівництво необхідної для електрокарів інфраструктури і стимулювання виробництва електричного транспорту в Україні потребуватиме чималих коштів, які Україна поки не може витратити на цю проблему.

В основі останнього, четвертого, сценарію – зміна парадигми мобільності. Сценарій передбачає розробку такої політики, яка би змінювала пріоритети користувачів міського простору, ставлячи на першому місці потреби пішохода, далі велосипедиста, громадського транспорту і далі вже для особистих авто. Серед запропонованих заходів – розвиток муніципального транспорту, обмеження використання автомобілів у місті, розвиток мережі пішохідних та велосипедних маршрутів.

Останній сценарій сподобався учасникам найбільше, адже він пропонує не лише зменшити рівень забруднення повітря, а й зменшити кількість автомобільного транспорту у місті взагалі.

Після обговорення усіх сценаріїв учасники Town Hall Meeting проголосували і більшістю голосів підтримали сценарій №4. За його реалізацію проголосували 74% учасників, решта 26% віддали свої голоси порівну за сценарій №1 і сценарій №3.

За результатами Town Hall Meeting буде сформовано звіт, який Українська школа політичних студій передасть представникам парламенту, уряду і місцевої влади, аби вони краще розуміли, яким шляхом хоче іти громада у вирішенні проблем забруднення повітря через використання автомобілів.

Переглянути запис зустрічі можна за посиланням.

8 грудня у рамках Всесвітнього форуму за демократію Українська школа політичних студій провела онлайн-дискусію «Якщо держава зазнає невдачі: Громадська участь в екологічній політиці».

Всесвітній форум за демократію – невід’ємна подія у навчальній програмі шкіл політичних студій. Щороку у Раді Європи, у Страсбурзі, відбувається масштабна дискусія щодо певної проблеми. Однак цього разу через пандемію COVID-19 Всесвітній форум за демократію було перенесено в онлайн-режим. Та це не означає, що обговорення зупинені, а проблеми вичерпалися. Цього разу Форум триватиме наступні 12 місяців, під час яких відбуватимуться заходи, щоб дати відповідь на одне питання – чи може демократія врятувати навколишнє середовище?

В онлайн-дискусії від Української школи політичних студій взяли участь громадські активісти, які створили для України масштабні екологічні проєкти, а також  представники влади. Разом вони намагалися вирішити, як держава і громадськість мають взаємодіяти для вирішення екологічних проблем. Модерував розмову Денис Казанський, журналіст та екологічний активіст.

Експерти погодилися, що на сьогодні, на жаль, екологічні ініціативи в Україні підмінюють функції держави.

За словами спікерки, екологічні ініціативи в Україні – це своєрідні стартапи. Їхньою метою є створення певного суспільного блага. І суспільство має вирішити, як ці організації підтримувати, аби забезпечити їхню сталість.

У свою чергу, Максим Бородін, екологічний активіст і депутат Маріупольської міської ради, розповів про свій досвід екологічного протесту у боротьбі за чисте повітря з промисловими підприємствами Маріуполя. Через тиск мешканцям Маріуполя вдалося досягти поступок від великих промислових об’єктів і змусити їх розпочати модернізацію обладнання. Однак спікер упевнений, протести – це тимчасовий засіб упливу.

Наступний спікер, Артем Романюков, є випускником УШПС 2018 року і співзасновником екологічного чат-боту Saveecobot, який має вже понад 1 мільйон активних користувачів. Після декількох років роботи над тим, аби в його рідному місті, Дніпрі, було легше дихати, спікер упевнений: екологічну діяльність потрібно починати з просвіти.

Любов Колосовська, співзасновниця та директорка організації «Батарейки, здавайтеся» (проєкту, який займається збором батарейок та організацією їхньої переробки) і випускниця УШПС 2015 року, зауважила важливість фінансової складової екологічного активізму.

На думку експертки, якщо забруднювач може просто відкупитися, – це уникнення відповідальності, адже тоді вона покладається цілковито на державу. Натомість держава має віддавати відповідальність і повноваження іншим структурам, як-от бізнесам, які продукують сміття, щоб вони докладалися до вирішення проблеми самі. Держава має контролювати цей процес, а виконувати господарські функції не повинна. Це – певне дорослішання для суспільства, для бізнесів.

Голова Державної екологічної інспекції України (2019-2020), керівник політичної партії Екологічна Альтернатива Єгор Фірсов, на противагу, упевнений, що екологічні питання не може вирішити ні демократія, ні активізм.

Леся Василенко, членкиня Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування, випускниця Парламентської програми УШПС, зазначила, що для вирішення екологічних проблем потрібні синергія, координація і співпраця.

Її колега по парламенту – Олександр Маріковський, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування і випускник УШПС 2014 року, також взяв участь у дискусії. За його словами, боротьба з екологічними проблемами лежить у площині цінностей.

У свою чергу, Олексій Рябчин, радник міністра охорони навколишнього середовища, радник віце-прем’єр-міністра з питань європейської інтеграції і випускник УШПС 2014 року, поділився досвідом співпраці громадянського суспільства і держави в екологічних питаннях.

Учасники дискусії дійшли висновку, що потрібно шукати нові точки взаємодії між екологічними активістами і державою, аби досягати результатів можна було не лише через тиск, протести, вимоги і краудфандингові ініціативи. Держава має забезпечити підтримку громадським екологічним організаціям і перейняти на себе функції моніторингу і контролю за екологічною ситуацією в Україні, адже на це ніхто більше у країні не має повноважень.

Що влада робить для того, щоб допомогти громадянському суспільству і чи працюють державні політики (policies) у цьому напрямку?

Під час форуму “Діалоги про реформи: на шляху до Вільнюса” в рамках #URC2020 заступниця Голови Ради Лабораторії законодавчих ініціатив Уляна Полтавець модерувала дискусію експертів щодо того, як має розвиватися громадянське суспільство далі. Попри ілюзію того, що в Україні сильне громадянське суспільство, факти говорять про те, що лише 18,6% громадян (за даними опитування Фонду “Демократичні Ініціативи”) беруть участь у діяльності громадських організацій, що є набагато нижчим показником, ніж в європейських країнах.

Для розвитку громадянського суспільства існує Національна стратегія сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016–2020 рр. Проте ми в Лабораторії законодавчих ініціатив разом з Офісом Ради Європи в Україні минулого року проаналізували її виконання та дійшли висновку, що стратегія далека від досконалості. Зокрема:

• відсутні чіткі визначення термінів «громадянське суспільство»,
• завдання сформульовані нечітко,
• критеріїв оцінки виконання цих завдань нема,
• відсутнє виділене фінанансування,
• регіональні плани не узгоджуються зі стратегією.

Результати дослідження повністю є тут.

У підготовленому до Конференції у Вільнюсі брифі про розвиток громадянського суспільства також йдеться про проблеми законодавчої рамки діяльності ОГС та їхньої фінансової стійкості, переслідування громадських активістів та неналежне розслідування злочинів щодо них, відсутність діалогу з владою, забезпечення координації процесу з боку влади.

Що з цим усім робити – читайте в галузевому брифі.

Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив Світлана Матвієнко взяла участь у пресконференції «Ризики проведення опитування 25 жовтня». Під час заходу експерти з профільних громадських організацій (Центру політико-правових реформ, Громадянської мережі ОПОРА, IFES Ukraine, Реанімаційного Пакету Реформ – РПР) обговорили доцільність і легальність проведення «усенародного опитування», а по суті – референдуму у день виборів.

Позиція Лабораторії законодавчих ініціатив однозначна, на відміну від дій влади, – без чіткого правового підґрунтя, виписаних процедур і усвідомлення наслідків громадянам України не варто брати участь в опитуванні. Світлана Матвієнко пояснила – чому:

«Оголошене президентом усенародне опитування є насправді консультативним референдумом. Ми називаємо це формуванням оманливої причетності виборця до процесів, які відбуваються. Аналіз процедур проведення цього опитування і формат спілкування президента дає розуміння, навіщо це все робиться.

Опитування проводиться не тільки заради того, щоб виборці прийшли на дільниці, а й для того, щоб підтримувати тренд «близькості політика до народу». Це будуть одні з найскладніших виборів в історії України. Замість того, щоб займатися просвітою виборців і безпекою громадян на виборах, влада формує «простий діалог з громадянами».

Мене турбує питання грошей. Ми до сих пір не почули, за які кошти буде проводитися опитування. Будь-яким експертам зрозуміло, що класичне соціологічне опитування буде набагато дешевшим, адекватнішим і релевантнішим, а головне – достовірним і легітимним. Ми зі свого боку закликаємо співгромадян не брати участі в цих опитуваннях, тому що для цього немає ні правової підстави, ні тим паче мудрої причини в часи пандемії додатково наражатися на небезпеку».

Виборча кампанія офіційно стартувала в Україні у суботу, 5 вересня. А програма Школи лідерів громад, яка тривала півтора місяці якраз завершилася. І це означає, що учасники програми готові зануритися у виборчі перегони, щоб виборювати свій шанс на чесне лідерство.

Третій етап навчання ми присвятили практичним інструментам залучення громадян. Адже бути лідером без підтримки громади, без об’єднання людей навколо спільної великої ідеї – неможливо. Жителі громад – це не просто виборці. І перемога на виборах завдяки успішній стратегії – це лише початок шляху. Після виборів починається найважче – із громадянами потрібно взаємодіяти, шукати проблеми і разом їх вирішувати. Лише так маємо шанс на появу громадянської відповідальності, яка з роками не пропустить до влади тих, хто її не гідний.

Отже, під час третього модулю слухачі програми Школи лідерів громад вчилися, як можна співпрацювати з громадою.

Зокрема, у рамках програми ми ровели мотиваційну live-сесію разом з фіналістами національного телепроекту Нові лідери для слухачів Школи лідерів громад. Депутат Маріупольської міської ради Максим Бородін, голова Коцюбинської селищної ради Ольга Матюшина і міський голова Чорткова Володимир Шматько розповідали, як перетворюють труднощі на можливості і розвивають громади. Кожен зі спікерів має великий досвід роботи у місцевому самоврядуванні. Щоденно зіштовхуватися з усе новими перешкодами – це реальність для тих, хто береться за розвиток громади. Але наші спікери доводять: головне – щиро і віддано іти до мети, не зупиняючись і не сумніваючись у ній.

Олександр Славський, директор Бюро регіонального розвитку в Одесі і випускник УШПС, поділився досвідом щодо налагодженням взаємодії між органами місцевого самоврядування і громадами та громадянським суспільством. В Україні громадяни мають законні засоби впливу на владу, головне – знати і правильно використовувати.

Руслан Дейниченко, співзасновник проекту Stopfake, розповів усе про протидію фейкам і маніпуляціям, яка може стати на заваді комунікації між суспільством і владою.

Ніколь Рудер, директорка Швейцарського бюро співробітництва, зустрілася з учасниками онлайн, щоб обговорити основні принципи і можливості децентралізації, яка виступає ефективним інструментом для подолання глобальних викликів. Кожна громада може робити свій внесок, щоб розвиватися не тільки автономно, а і приносити користь цілому світу, наприклад, дбаючи про екологічні проблеми.

Олександр Ярема, Державний секретар Кабінету Міністрів України і випускник УШПС, розповів про досвід проведення Town Hall Meeting – ефективного інструменту залучення громадян. Лабораторія законодавчих ініціатив та Українська школа політичних студій вже декілька років практикують проведення міських зібрань, під час яких громадяни отримують можливість обговорити проблеми громади, а представники влади – краще зрозуміти громадян, щоб долати виклики разом.

До речі, один тренінговий таунхол нам вдалося провести з учасниками он-лайн! Під час міського зібрання слухачі намагалися знайти вирішення для проблеми великої кількості зовнішньої реклами у містах, яка, з одного боку, може псувати зовнішній вигляд будівель, а з іншого – приносити гроші у міський бюджет. Тож на Town Hall Meeting вчилися розуміти різних стейкхолдерів і шукати консесус для усіх членів громади.

Останні відеоуроки Школи лідерів громад були присвячені інноваційній методології. Олександр Заславський, директор аналітичного відділу Лабораторії законодавчих ініціатив, та Уляна Полтавець, програмна директорка УШПС і заступниця голови Ради ЛЗІ, познайомили учасників з унікальним для українського простору інструментом громадського контролю – соціальним аудитом. Методологію соціального аудиту ми розробили в Лабораторії законодавчих ініціатив за підтримки Королівства Нідерландів. І скоро впроваджуватимемо її в українських громадах, зокрема і разом з випускниками програми Школи лідерів громад.

Час невблаганний. Місцеві вибори в Україні відбудуться вже дуже скоро – за менш ніж два місяці. Та ми встигаємо підготувати гідних кандидатів на Школі лідерів громад.

На завершення першого модулю ми провели для слухачів live-event з головною редакторкою газети “Дзеркало тижня” Юлією Мостовою. Як завжди, глибока, чесна і від того складна розмова, яка потрібна для того, щоб лідери громад з усіх куточків країни усвідомлювали реальний стан справ і розуміли необхідність його виправляти.

Власне другий етап навчання був присвячений нюансам цьогорічних виборів та інструментам успішної виборчої кампанії.

Андрій Магера, експерт виборчого права та заступник голови Центральної виборчої комісії у 2007-2018 роках, детально розібрав з учасникми нове виборче законодавство, усі його позитиви та недоліки.

Разом з політологом і співзасновником Громадянського Руху “CВІДОМІ” Михайлом Находом слухачі мали змогу розробити переможну стратегію ведення виборчої кампанії.

Олександр Бондаренко, керівник спецпроектів комунікаційного агентства RMA, дав учасникам Школи цінні поради щодо ведення комунікації з виборцями. Сьогоднішній світ захопив диджитал, а отже і успшна виборча кампанія неможлива без спілкування з виборців за допомогою сучасних технологій. Де налагоджувати контакт з аудиторією, що їм казати і в який спосіб? Дізнавалися на лекціях і практикували самі.

Голова правління та координаторка політичних програм Громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська розповіла слухачам програми все про злочини під час виборів і кару за них після проведення голосування. Підсумок зрозумілий – порушувати закони дуже небезпечно.

На прохання учасників ми провели Feedback-сесію з Павлом Шереметою, засновником аналітичного центру proryv.in.ua, щоб наші слухачі змогли детальніше обговорити усі питання місцевого розвитку з експертом.

Наразі триває третій і вже останній модуль навчання. За допомоою практичних нструментів учасники вчаться виявляти проблеми і вирішувати їх спільними зусиллями влади і громадян.

Завершиться Школа лідерів громад 6 вересня – якраз після офіційного старту виборчої кампанії.

Триває навчання у Школі лідерів громад-2020! Понад 200 людей пройшли відбір і отримали можливість навчатися у найкращих. Ми створили для них унікальну веб-платформу, за допомогою якої учасники можуть слухати лекції, виконувати домашні завдання і спілкуватися зі спікерами.

Наразі ми завершуємо перший етап навчання – учасники програми пройшли вже 4 заняття і познайомилися з шістьма неймовірними лекторами:

Олександром Хоруженком, випускником УШПС та експертом з місцевого самоврядування. У 2016-2019 роках Олександр очолював Сумський центр розвитку місцевого самоврядування. Він допоміг учасникам розібратися у реформі децентралізації та правових основах місцевого самоврядування.

Павлом Шереметою, засновником аналітичного центру proryv.in.ua, членом Наглядової ради Львівського Інституту міста та міністром економічного розвитку та торгівлі України у 2014 році. Павло знає чимало про розвиток міст. На прикладі Львова та Вінниці лектор пояснив, як розробити стратегію розвитку, яка допоможе здійснити прорив, і створити місто, яке не тільки буде комфортним для жителів, а й зароблятиме гроші.

Уляною Пак, депутаткою Львівської міської ради та випускницею Української школи політичних студій. Під час лекцій Уляна з власного досвіду розповіла, хто такий місцевий депутат, які в нього є повноваження, обов’язки, і до чого варто бути готовим, якщо хочеш долучитися до місцевого самоврядування.

Командою Transparency International Ukraine, яка провела заняття для учасників про протидію корупції на місцевому рівні. Зокрема, Андрій Боровик, виконавчий директор ТІ Україна, детально пояснив, що таке корупція і якими можуть бути її прояви. Олександр Калітенко , юридичний радник ТІ Україна, розповів про конфлікт інтересів та як не потрапити в цю пастку представникам місцевого самоврядування. Анастасія Мазурок, операційна директорка ТІ Україна, розказала, як прозорість місцевої влади може стати ефективним інструментом запобігання корупції.

А Світлана Матвієнко, директорка Української школи політичних студій та голова Ради Лабораторії законодавчих іцініатив, і Олександр Сушко, виконавчий директор Міжнародного фонду “Відродження”, надихнули учасників брати відповідальність і працювати для нашої країни, для кожної її громади.

29 лютого відбулася XIV Щорічна зустріч Спільноти Української школи політичних студій. Ми зібрали випускників у цей день не випадково. Саме у цей період – наприкінці лютого та на початку березня – шість років тому відбувалася анексія Криму.

Півострів був і залишається важливою частиною історії становлення Школи. Із самого започаткування УШПС ми кожного року відвідували Крим. Наші групи гостинно приймали в Бахчисарайській Зинджирли-медресе. Та після 2013 року це стало неможливим. Віримо, що майбутні групи УШПС зможуть вільно відвідувати український Крим. 

А поки ми хотіли разом зі Спільнотою згадати шум кримських хвиль і зануритися в атмосферу моря. Так виникла інсталяція «Крим», яку ми представили на Щорічній зустрічі УШПС. Це – спогади для кожного з нас і можливість відчути частинку дому для усього кримськотатарського народу. 

Ми віримо, що наступні групи Школи зможуть вільно відвідувати Крим. А поки будемо шукати «шлях додому», як співає Джамала. 

У 2020 році Українській школі політичних студій виповнюється 15 років. Тому ми хотіли показати увесь Шлях становлення Спільноти, починаючи з 2005 року, коли Комітет міністрів Ради Європи ухвалив рішення про створення Української школи політичних студій. 

«Ми переживаємо часи турбулентності, але ми завжди прагнули долати їх разом з вами, переслідуючи тільки одну мету – ідею України. Усе, що ми робили протягом 15 років, робимо зараз і продовжуватимемо надалі, – тільки заради суб’єктності нашої держави, її розвитку та поступу. Школа – це не тусовка і не мережа корисних контактів. Я завжди кажу, що Школа – це сито. Це – чітка кристалізація. І ми дуже легко прощаємося з тими, хто забуває про ці цінності», – зазначила під час виступу Директорка УШПС Світлана Матвієнко.

Упродовж 15 років ми разом, усією Спільнотою, долали виклики і розвивалися. Змінювалися обставини, політичні гравці, та ми відстоювали свої принципи. Україні потрібні справедливість, прорив і єдність. Для цього наша Спільнота завжди обирала один Шлях – шлях цінностей, діалогу, просвіти і смаку. 

Про важливість діалогу на Щорічній зустрічі УШПС говорив наш випускник, директор проектів у «Центрі спільних дій» Андрій Андрушків.

«Будівничі Вавилонської вежі не тільки провалили проект, вони розсіялися по всьому світу і зникли як народ. У першу чергу тому, що перестали один з одним говорити. Нам життєво необхідна розмова. Це має бути справжній діалог, а не small talk за чаркою», – наголосив спікер.

У той же час важливо дотримуватися певних принципів діалогу. Зокрема, діалог потребує домашньої роботи, зусилля, щоб почути іншого, тиші й уваги. 

За словами спікера, діалог – це не річ в собі, а спосіб пізнати істину. Тем для діалогу у нас дуже багато. Як нам побудувати систему державної служби, щоб там довелося служити, а не прислужувати? Як нам побудувати судову систему, яка не буде виносити політично вмотивовані вироки? Тільки у форматі домовляння, діалогу, співтворення ми можемо проговорити правила для майбутнього. І, таким чином, гарантувати, що країна у процесі творення не розвалиться, як Вавилонська вежа.

Анна Кирій, засновниця однойменного архітектурного бюро та випускниця УШПС, розкрила для гостей тему архітектури в політиці.

«Спочатку ми формуємо наші будівлі; потім вони формують нас», – процитувала спікерка Вінстона Черчилля. 

Вона розповіла і показала, як архітектура віддзеркалює політичні режими країн, наскільки символічною є різниця між демократією та авторитаризмом на прикладі будівель. У перших зводять мости, у других – височіють паркани.

«Філософія парканів має бути замінена філософією мостів. Адже перші роз’єднують, а мости – об’єднують», – пояснила спікерка.

Україна отримала у спадок від Радянського Союзу багато «політичних» будівель авторитарного зразка. Перебудовувати минуле задля нової якості майбутнього – нове символічне завдання для сучасних українських архітекторів. 

Євгенія Закревська, голова колегії Адвокатської дорадчої групи та випускниця УШПС 2019 року, говорила зі спільнотою Школи про цінності. Євгенія – адвокатка родин Небесної сотні у справах Майдану. Вона звикла відстоювати свої принципи, незважаючи ні на що. Зокрема, у листопаді 2019 року Євгенія оголосила голодування, коли через дії парламенту розслідування справ було призупинено. Усе тому, що цінності спонукають до боротьби.

«Цінності є в кожного. Намагання прищепити щось ззовні викликає спротив. І це зрозуміло. Адже це втручання у цілісність особистості. Та навіть ті цінності, які є вашими власними, насправді обмежують поле вибору, знижують конкурентоздатність або навіть ефективність. Немає від них ніяких «плюшок». Утім, цінності – це про компас, про напрямок руху в бік цивілізації. Це не тільки про страх. Якщо об’єднати велике коло людей, у яких буде єдина ціннісна шкала, у них сформується поле довіри. Тоді відбудеться стрибок у розвитку середовища, в якому ми живемо», – підсумувала свій виступ випускниця. 

Про справедливість як одну з фундаментальних цінностей Спільноти говорив у цей вечір Андрій Стельмащук, керуючий партнер у «Василь Кісіль і партнери» та випускник Школи. 

«Право – це мистецтво добра і справедливості. В основі права лежить справедливість – у кожного мають бути рівні умови. Та справедливість наступає тоді, коли є невідворотність покарання», – зазначив спікер. 

Утім, сьогодні в Україні існують певні перешкоди на шляху до досягнення справедливості. 

«Правничі інститути – судова та правоохоронна система – мають великий рівень недовіри. Це означає, що люди прагнуть справедливості, але в цих інститутах не можуть її отримати», – сказав Андрій Стельмащук. 

Правнича діяльність, основна мета якої – досягнення справедливості, зараз у всьому світі змішується з бізнесом. Тут, говорить Андрій, важливо пам’ятати, що правник – не бізнесмен, адже його основна мета – не отримання прибутку. Правник – це, у першу чергу, той, хто дбає про справедливість. 

Директорка Швейцарського бюро співробітництва Ніколь Рудер описала, як Українська школа політичних студій долає виклики за допомогою своїх основних ціннісних постулатів. Вона також повідомила, що Швейцарія підтримує УШПС на її Шляху. 

«Вибиратися на гору – це виклик. Це схоже на Ваш особистий Шлях тут. Ваші цінності – це шипи на підошвах взуття, які не дозволяють вам «зісковзнути». Ваша Спільнота – це ніби мотузка. Вона існує не для того, щоб підняти вас на гору. Її мета – не дати вам упасти. Кожна група Школи – це ваша альпіністська команда, яка постійно вчиться. Позаду і попереду вас – «гірський хребет». Швейцарія щаслива підтримати вас на цьому Шляху. Та, урешті-решт, кожен проходить свій Шлях сам. Продовжуйте рух вгору і насолоджуйтеся «краєвидами», – метафорично пояснила пані Рюдер. 

Рустем Умєров – представник кримськотатарського народу та співзасновник фонду Astem Foundation наголосив, наскільки Україні зараз важлива єдність, щоб зберегти суверенітет і державність.

Люди об’єднуються через те, що мають якісь спільні ознаки. Проте, за словами пана Умєрова, дійсно довгостроковим може бути тільки об’єднання заради позитивного розвитку, заради справедливості та миру, захисту спільних цінностей. 

В українській історії є чимало прикладів того, як єдність допомагала досягати найвищої мети. 

«В минулому році ми відзначали 100 років Акту злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки. Тоді українці довели всьому світу, що єдність може отримати конкретну політико-правову форму – єдину Українську державу. За це довелося заплатити страшну ціну, оскільки радянський режим побачив в єдності українців загрозу власному існуванню. Ми пережили Голодомор, репресії, але ми перемогли. Відновили власну державність, створили політичну націю. По всьому світу зараз гордо майорить український державний прапор», – зазначив спікер. 

І зараз нам знову потрібна єдність усіх громадян України для того, щоб перемогти ворога. У правди немає того, що розділяє. У правда є те, що об’єднує. 

«Коли ми говоримо про стратегії деокупації Криму, необхідно враховувати багато факторів. Насамперед те, що ми маємо відновити не тільки територіальну цілісність держави. Ми маємо забезпечити умови для політико-культурної єдності наших громадян. Не уніфікувати їх, використовуючи інструменти впливу. Проте об’єднати їх, зберігаючи ідентичність кожної етнічної та конфесіональної групи. Об’єднати на основі спільних цінностей, візії, мети. Можна використати підхід «єдність ідентичностей», думаю в цьому наша сила», – додав Рустем Умєров. 

Останньою дією XIV Щорічної зустрічі УШПС стало вручення дипломів групі 2019 року.

Про це Директор Аналітичного відділу Лабораторії законодавчих ініціатив Олександр Заславський дискутував на антикорупційному семінарі від Парламентської Асамблеї Ради Європи для українських народних обранців у Гельсінкі (Фінляндія).

З одного боку, в українському правовому полі вже міститься чимало норм, які так чи інакше регулюють поведінку народних депутатів. Та вони розкидані по різних законодавчих актах.

З іншого боку, усе ж більшість питань, пов’язаних зі стандартами поведінки, не врегульована. Це – низька культура діалогу в парламенті, поведінка народного депутата за межами ВРУ, в медіа та соціальних мережах. Більше того, як виявилося під час консультацій з депутатами, багато з них не знали про значну частину чинних норм. Навіть про ті, які викладені в Регламенті.

Може здатися, що найефективніший шлях – це прийняти «ідеальний» Етичний Кодекс, який буде регулювати кожен крок парламентаря. Та це шлях в нікуди. Такий підхід вимагає розробки систем покарань, утворення контролюючих інституцій, на які треба витрачати кошти.

Досвід розвинутих демократій свідчить: ключове – це не покарання. Для формування стандартів значно важливіший процес їх напрацювання. Парламентарі самі повинні визначати для себе, що таке прийнятна поведінка, які моделі існують у суспільстві і якої поведінки суспільство від них очікує. І ніхто за народних обранців цього не може зробити! Прописані норми – це не тільки зміна поведінки, але і результат усвідомлення певних практик. Дотримуватися норм, які органічно не вкладаються у колективну свідомість, значно складніше.

Звісно, можна сказати, що парламент – віддзеркалення суспільства. І підтвердженням цьому є часто не дуже професійна, епатажна поведінка парламентарів, яка толерується або й отримує позитивний відгук у суспільстві.

Та не треба забувати, що парламент і уряд не тільки повинні виконувати волю громадян, але і вести їх за собою, пояснюючи, аргументуючи і демонструючи правильність обраного шляху власним прикладом.

Свого часу Лабораторія вже напрацювала Кодекс етики для парламентарів. І ми досі чекаємо, щоб народні депутати створили й увхалили свій Етичний кодекс. Завжди готові до консультацій!