Цього року голосування відбувається за 50 лідерів, які презентують свої ідеї policy, які містять конкретний план дій в певній сфері. 25 лідерів буде обрано інтернет-голосуванням, інших 25 обере професійне журі у складі Відбіркового Комітету. До складу Відбіркового Комітету входить Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив та кураторка Української школи політичних студій Світлана Матвієнко.

У телевізійний етап буде обрано 8 лідерів, які наберуть найбільшу кількість балів. Проект триватиме 4 місяці.

Лабораторія законодавчих ініціатив та Українська школа політичних студій вже 14 років поспіль розбудовують мережу, яка об’єднує успішних і цілеспрямованих представників різних сфер (держслужбовців, юристів, бізнесменів, науковців, політиків, журналістів, громадських діячів), які є лідерами у своїх галузях та визначають майбутнє України.

В рамках своєї місії Лабораторія та Школа беруть участь у проекті “Нові лідери”.  Цей проект покликаний знайти ініціативних, енергійних і амбітних лідерів, які знають, як змінити Україну та готові вже сьогодні взятися за реалізацію цих змін. На сторожі незаангажованості проекту, прозорості правил та їх дотримання усіма учасниками стоїть Громадська Наглядова Рада, утворена провідними громадськими організаціями України. Громадська Наглядова Рада є незалежним та неупередженим наглядовим органом і сформувала Відбірковий комітет проекту.

Минулого сезону проект “Нові лідери” подивився кожен 4-й молодий українець, а загальна аудиторія проекту склала 26,3 млн. глядачів.

Спільнота УШПС вітала 33 учасника ХIV Програми, які є представниками державної служби, бізнесу, громадянського суспільства, академічного середовища, креативної індустрії та медіа.

Як і кожного року, Перша сесія Національної Програми має на меті дати учасникам не тільки глибоке розуміння європейських цінностей, історичних, соціальних, політичних, економічних процесів, але і стати джерелом натхнення та розуміння нових можливостей для власного розвитку.

Світлана Матвієнко, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, вітаючи учасників ХІІІ Програми, зазначила: “УШПС – це ціннісний майданчик, який покликаний гуртувати та розвивати лідерів змін”.

Олена Литвиненко, заступниця Голови Офісу Ради Європи в Україні, розповіла про мережу Шкіл політичних студій Ради Європи, про місце, яке вони займають на порядку денному Ради Європи. Зокрема, пані Олена розповіла, що Українська школа політичних студій вирізняється своїми реальними результатами та потужною мережею по всій країні.

Іванна Климпуш-Цинцадзе, Віце-прем’єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, розмірковуючи над темою виступу, наголосила, що європейська інтеграція вже є реальністю, адже рівень співпраці між Україною та ЄС є безпрецедентним.

Пані Іванна також додала, що в ЄС росте розуміння, що без сильної України не буде безпечної Європи. В той же час, наше завдання – донести до наших європейських партнерів, що Україна – це не «проблема», а контрибутор європейської безпеки та економічного зростання.

Що означає судити відповідально? Як відрізнити істинну думку від випадкового та необов’язкового судження? Про це говорили під час Першої сесії з Євгеном Бистрицьким, д.ф.н., завідувачем відділу філософії культури, етики і естетики Інституту філософії НАН України, членом Наглядової Ради УШПС.

Елла Лібанова, д. е.н., директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи Національної академії наук України, розповідала про риси майбутньої демографічної ситуації у другий день Першої сесії УШПС.

Олег Устенко, к.е.н., виконавчий директор The Bleyzer Foundation, розповідав учасникам, як функціонує світова та українська економіка в умовах нової нормальності.

Термін був введений одразу після того, як на виборах в США переміг Трамп. Все, що було абсолютно ненормально раніше, нині стало абсолютно нормальним. Вся економічна теорія ґрунтується на раціональності в поведінці. А в умовах нової нормальності раціональність простежується не завжди.

Сьогодні Україні треба дати світові потужний сигнал, що в нашу економіку можна інвестувати. Але спершу нам треба навчитися розпоряджатися публічними фінансами. Про це говорили з Віктором Пинзеником, народним депутатом України, членом Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, професором.

Уляна Супрун, в. о. Міністра охорони здоров’я України, та Олег Петренко, Голова Національної служби здоров’я України та випускник УШПС, говорили про докорінні трансформації в системі охорони здоров’я. Пані Уляна розповіла про успіхи реформи та наголосила на важливості сильної команди професіоналів, які щоденною працею творять зміни. Олег поділився історією особистого шляху до державної служби, а також окреслив основні сфери відповідальності НСЗУ.

Завжди відверта розмова. Завжди розмова-виклик. Юлія Мостова, головна редакторка «Дзеркала тижня» та членкиня Наглядової Ради УШПС, дала свою оцінку поточній політичній ситуації. Милосердя, професіоналізм, вміння слухати і чути один одного – це те, чого не вистачає сьогоднішньому суспільству та елітам зокрема.

Історична свідомість є невід’ємною складовою національної ідентичності, а отже, і вагомим суспільно-політичним фактором. Але в ситуації постправди ми не можемо розраховувати на цілісну ідентичність. Наталя Яковенко, професорка кафедри історії Національного університету «Києво-Могилянська академія», ділилась думками про ціннісні орієнтації українців в історичній ретроспективі.

З Олександром Литвиненком, заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, розмовляли про порядок денний щодо протидії російській агресії для нової влади. Олександр проаналізував основні загрози, дав оцінку переговорним процесам та розповів про можливі сценарії розвитку ситуації.

У класичному дитячому творі «Нескінченна історія» вигадану країну поглинає Ніщо. Вже п’ять років сотні тисяч українців перебувають у «сірій зоні» як з точки зору права, так і безпеки, а кримські татари піддаються постійним переслідуванням. І вже п’ять років відсутні бодай якісь цілісно сформульовані стратегії щодо повернення Криму.

Чи пройдено вже точку неповернення і чи можна відвернути Ніщо? Про це говорили у відвертій розмові з Рефатом Чубаровим, народним депутатом України, головою Меджлісу Кримськотатарського народу та Тамілою Ташевою, координаторкою ГО “КримSOS”.

Останні десятиліття в Україні точаться дискусії довкола основної проблеми буття нації – її ідентичності. Питання української національної пам’яті, суперечливого ставлення до совєтської історії, зіткнення світоглядних орієнтацій, європейського шляху й ізоляціонізму активно використовуються у політичній боротьбі.

З Олею ГНАТЮК, професоркою НаУКМа та Варшавського університету, обговорювали постколоніальний спадок та перехід від етнічної ідентичності до ідентичності громадянської.

Завершив Першу сесію Української школи політичних студій Михайло Винницький, керівник Секретаріату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, професор Центру сімейного бізнесу LvBS, викладач Києво-Могилянської академії.

З паном Михайлом обговорювали, чи поступається рівень якості навчання у вищій школі в Україні бакалаврським програмам на Заході, чи є «криза» в системі вищої освіти, які є методи (р)еволюційного покращення якості освіти та звідки береться «критичне мислення».

12 квітня у приміщенні проекту «Громадська синергія» відбулася робоча зустріч з обговорення дизайну дослідження «Громадська оцінка реформи державного управління в Україні», яке здійснює Лабораторія законодавчих ініціатив за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках проекту «Громадська синергія» під егідою Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного партнерства.

Рівно три роки тому Верховна Рада розпочала Парламентську реформу, ухваливши Постанову №4219, якою зобов’язалася вжити заходів з реалізації 52-х рекомендацій Дорожньої карти щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України, запропонованої Місією Європейського парламенту з оцінки потреб ВРУ. Сьогодні парламент все ще залишається у полоні законодавчого спаму, а рівень довіри українців до Верховної Ради сягає історичного мінімуму. Така ситуація супроводжується низьким рівнем аналітичного супроводу законодавчих ініціатив та самих законопроектів. Лабораторія законодавчих ініціатив вирішила проаналізувати прогрес Парламентської реформи.

У документі “Оцінка реалізації внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України” ми оцінюємо стан виконання всіх 52-х рекомендацій за спеціально розробленою методологією, а також надаємо рекомендації щодо подальших кроків.

Стан реалізації всіх 52-х рекомендацій Дорожньої карти оцінено на 87 з 208 балів, що становить 41,8%.

Представлення Оціночною Місією Європейського Парламенту Доповіді та Дорожньої карти щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України наприкінці лютого 2016 року ознаменувало початок комплексної реформи Верховної Ради України. Після того, як Верховна Рада 17 березня 2016 року Постановою №4219 зобов’язалася вжити заходів з реалізації рекомендацій Дорожньої Карти, була створена Робоча група з питань реформування парламенту, а також розпочала роботу міжфракційна діалогова платформа у форматі «Діалогів Жана Моне».

Лабораторія законодавчих ініціатив вирішила проаналізувати прогрес Парламентської реформи.

Станом на лютий 2019 року було напрацьовано чимало законопроектів, аналітичних та інформаційних матеріалів, розроблені та ухвалені стратегічні документи, запроваджено ряд інноваційних інструментів задля підвищення прозорості роботи українського Парламенту. При цьому у повній мірі були виконані лише поодинокі рекомендації, а з усього комплексу необхідних законодавчих змін жодна не пройшла другого читання. Крім того, попри чималі зусилля міжнародних проектів технічної допомоги, деякі запропоновані інструменти та продукти так і не знайшли широкої підтримки всередині Парламенту.

Наразі очевидною є потреба у наданні Парламентській реформі чергового поштовху. Задля повної та ефективної реалізації внутрішньої реформи Верховної Ради і проводиться аналіз поточного стану реалізації Дорожньої карти. Для цілей цього аналізу, з метою дотримання максимально об’єктивної позиції, оцінюється виключно впровадження рекомендацій, які були взяті до реалізації Парламентом Постановою №4219 на основі індикаторів, запропонованих самими авторами Дорожньої карти.

Методологія передбачає оцінку реалізації кожної окремої рекомендації за шкалою від 0 до 4, де 0 означає відсутність напрацювань або ухвалення рішення про непідтримку рекомендації, а 4 – реалізація рекомендації у повному обсязі. Відповідно, максимальна кількість балів за умови повної реалізації всіх 52-х рекомендацій – 208.

Оцінка формувалася на основі інформації з відкритих джерел, а також за результатами консультацій із парламентськими стейкхолдерами.

Стан реалізації всіх 52-х рекомендацій Дорожньої карти оцінено на 87 з 208 балів, що становить 41,8%. Розглянувши ініціативи щодо імплементації рекомендацій Дорожньої карти та здійснення реформи Парламенту загалом, можна зробити висновок, що прогрес у тих сферах реформи, які потребують внесення змін в чинне законодавство (і відповідно підтримки парламентської більшості), відбувається занадто повільно.

В той же час, аналізуючи впровадження рекомендацій Дорожньої карти щодо відкритості, прозорості та підзвітності громадянам, можна констатувати, що пропозиції, втілення яких залежить від рішень керівництва Апарату ВРУ, а не голосування депутатів у залі, виконуються швидше та ефективніше. Підтвердженням цьому можуть бути значні успіхи в реалізації рекомендацій блоку “Відкритість, прозорість та підзвітність громадянам” (рівень реалізації – 68,8%).

За результатами аналізу реалізації рекомендацій Дорожньої карти можна запропонувати наступні кроки:

• формування єдиного координаційного центру парламентської реформи;
  запровадження систематичної роботи над реалізацією рекомендацій – поточні завдання не мають заважати роботі над реформою;
• схвалення концепції законодавчого процесу “від початку до кінця” (узгодженої з усіма суб’єктами законодавчої ініціативи), яка б відображала цільову систему вироблення та ухвалення рішень, визначала ключові етапи реалізації реформи та окреслювала ефективні шляхи впровадження окремих компонентів реформи задля забезпечення когерентності зусиль всіх суб’єктів законодавчої ініціативи;
• забезпечення ефективної комунікації щодо парламентської реформи як всередині парламентських фракцій та груп, так і між діалоговими майданчиками;
• налагодження комунікації з Кабінетом Міністрів України задля кращої координації реформаційних процесів в Парламенті та Уряді.

Щороку Лабораторія законодавчих ініціатив проводить Українську школу політичних студій. Це освітній проект, який є національним продовженням міжнародної навчальної програми, яка функціонує у понад 20 країнах світу.

Часто результатом нашої Щорічної конференції є спільні проекти випускників з випускниками попередніх років, які дуже часто переростають в масштабні і дають позитивні результати.

Конкурс до Школи надзвичайно високий. Як показує практика попередніх років, щороку кількість анкет від претендентів зростає. Ми відбираємо близько 40 представників, але при такому надзвичайно напруженому конкурсі дуже складно робити відбір. Проте є речі, якими ми керуємось. В першу чергу, це – цінності. Обов’язковим є наявність вищої освіти, претендентами є успішні люди, які мають певні досягнення в тій чи іншій сфері, і головне – наділені чітким розумінням, навіщо їм Школа. Знання мов є додатковою перевагою при відборі.

Дуже важко здійснювати відбір, оскільки часто доводиться відмовляти хорошим людям, але ми відмовляємо тільки тому що кількість місць обмежена, і хочемо зробити кожну групу більш збалансованою, кориснішою і цікавішою для самих себе. Тому дуже часто в Школу потрапляють не з першого разу. Є такі люди, які подають анкети з року в рік і потрапляють туди з п’ятої або сьомої спроби.

До УШПС ми обираємо керуючись необхідністю дотримання ґендерного балансу, намагаємось зробити так, щоб жінок і чоловіків у групі було порівну. Разом з тим, беремо до уваги й регіональний критерій, зазвичай 50% учасників групи – це представники з різних регіонів України.

Я почала працювати в Лабораторії законодавчих ініціатив з 2007 року і займалася проектом Школи, ми її створювали, розвивали. Це був складний процес. Спочатку, ми розглядали Школу, як майданчик для міжпартійного діалогу. Зараз ми теж намагаємося запрошувати представників різних політичних сил і політичних угрупувань, аби мати можливість чути думки. Керувати цим проектом я почала в 2015 році. Що змінилося з моменту заснування? Створена рішенням Комітету Міністрів Ради Європи у 2005 році, Українська школа політичних студій була надзвичайно важливим кроком для України після Помаранчевої революції. Школа тоді і те, що ми бачимо сьогодні, – це дещо різні Школи. Суспільство змінилося, змінилися підходи, змінилися і люди, які приходять до нас.

На сьогоднішній день, Школа входить в мережу понад 20 шкіл Ради Європи у країнах пострадянського простору, у країнах Східної Європи. Наразі з’являються нові школи в Африці, в «кризовій» Європі – в Греції і на Кіпрі.

Школа має колосальний вплив на життя людей, оскільки надає людям якісно нову світоглядну канву. Дуже часто люди є законсервованими в своїй сфері, якою б вона не була, тому завжди не вистачає різних точок зору. У Школі вони отримують це нове бачення і різноманіття точок зору від лекторів і від своїх одногрупників. І тут вже мова радше не про навчання, а розмова по принципу рівний-рівному і про обмін думками.

Після закінчення Школи люди дуже змінюються, деякі навіть кардинально змінюють свою діяльність. Є і такі, які починають глибше дивитись на важливість суспільних і політичних процесів. Багато хто з наших випускників побудував успішну кар’єру в міжнародних компаніях, в політиці, на державній службі, зміг вибудувати успішний бізнес.

Після розстрілів на Майдані ми закликали представників Партії регіонів, які були випускниками нашої Школи, здати партійний квиток. Оскільки люди, які не відповідають цінностям Школи, не можуть бути учасниками Спільноти. Тоді ми прийняли безапеляційне рішення виключити з лав Школи тих, хто проігнорував наші вимоги. Це важливо, аби Спільнота зберігала свою ціннісну канву. Школа – це коло однодумців, які мають на меті змінити Україну.

До 2013 року включно ми щороку проводили одну сесію Української школи політичних студій в Криму. Це було надзвичайно важливо і почесно для нас. Аби не тільки лектори-кримські татари приїздили до нас, але й ми їхали до них. На жаль, в 2014 році ми позбавились такої можливості. І відтоді не проводимо сесій в Криму.

Проте, ми стоїмо на безумовній позиції: Крим це – Україна. Ми розуміємо, що це питання є важливим не тільки для кримських татар, але і для формування нового бачення державної політики, що робити з питанням Криму загалом.

Хочу зазначити, що ми вже дуже давно працюємо з нашим лекторами Рефатом Чубаровим і Мустафою Джемілєвим. Ми намагаємось не просто чути, але й пропонувати свої рішення і прагнемо, аби більше кримських татар подавались в нашу Школу і мали можливість у ній навчатись.

Я бажаю, щоби Крим, який безумовно був українським, дуже швидко повернувся до того стану, в якому він був. Крим має бути в Україні, і питання долі кримських татар повинно вирішуватись тут в діалозі, а не виходити на рівень особистих життєвих трагедій. За тим, що зараз відбувається на території кримського півострову, боляче спостерігати, і тут немає значення – Крим має належати  кримським татарам або стати автономним. Я думаю, почати треба з того, щоб він став українським. Свідомі люди розуміють, що Кримом потрібно було займатись з першого дня, у зв’язці з кримсько-татарським народом. Зараз головне – відстояти права людей, які проживають на цих територіях і рухатись до перемоги. Ми розуміємо, що ця ситуація може бути розв’язана, мабуть, зі зміною влади в Російській Федерації. І над цим треба працювати. Головне – завойовувати серця і голови людей.