Парламентська реформа розпочалася ще у 2016 році. Проте до завершення каденції восьмого скликання Парламент не встиг втілити всі компоненти реформи. У дев’ятому скликанні відчутних змін також не відбувалося.

Однак у 2022 році розпочався новий етап реформи. Зокрема розпочалася робота щодо нового дизайну реформи, який поки не має консенсусу серед всіх стейкхолдерів. Через що, для сторонніх спостерігачів, весь процес впровадження реформи виглядає хаотичним. Тому Лабораторія проаналізувала сучасний стан реформи, щоб оцінити її перспективи у майбутньому, визначити головні недоліки та зафіксувати рівень імплементації за різними напрямами.

Народні депутати та працівники Апарату вважають, що продовження реформи є важливим навіть в умовах воєнного стану. А втім у цих умовах не можна провести весь комплекс заходів передбачений реформою, адже окремі вдосконалення можуть потребувати внесення змін до Конституції, що наразі неможливо. Через це ми можемо поділити всі необхідні заходи на дві категорії:

1. Ті, що можливо впровадити без змін до Конституції (наприклад, прийняття Етичного кодексу);
2. Ті, обговорення щодо яких варто почати вже зараз, однак втілити можна буде тільки після завершення воєнного стану (наприклад, врегулювання окремих аспектів статусу народного депутата).

Більше про поточний стан реформи читайте у нашому Часописі.

Цей випуск «Часопису «ПАРЛАМЕНТ» демонструє, як Верховна Рада України адаптувалася до умов повномасштабної війни та воєнного стану. Український Парламент постав перед небаченими викликами та потребою перебудувати свою роботу. Це були виклики як безпекового, політичного, так і технічно-адміністративного характеру.

У тексті описані механізми, за допомогою яких Верховна Рада намагалася їх подолати, а також проаналізовано, наскільки їй це вдалося. Для підготовки дослідження було здійснено нормативний аналіз, аналіз відкритих джерел та проведено інтервʼю з ключовими парламентськими стейкхолдерами. Процес цієї адаптації було поділено на тематичні блоки для детального опису та аналізу всіх сторін роботи Парламенту. За результатами аналізу запропоновано деякі рекомендації для виправлення проблемних процесів, з якими зіштовхнулася Верховна Рада.

Лабораторія законодавчих ініціатив та Парламентський центр Канади у співпраці із програмою PROTECT презентували посібник із підготовки оцінки законодавчого впливу для представників Міністерства оборони України.

Оцінка впливу — це важливий етап у процесі ухвалення рішень, який дозволяє визначити та оцінити майбутні наслідки та ймовірні впливи запропонованих рішень до того, як вони будуть ухвалені і впроваджені. Закони (або більш широко – державні політики) приймаються з визначеною метою та очікуваним результатом. Оцінка того, як закон (або інші інструменти державної політики) досягне мети, є вагомою частиною законодавчого контролю.

Оцінка впливу як аналітичний інструмент використовується в процесі розробки політики у багатьох урядах в усьому світі. Однак для України оцінка впливу усе ще не є поширеним явищем для законотворців.

Лабораторія законодавчих ініціатив та Парламентський центр Канади працювали разом з двома комітетами ВРУ – Комітетом з питань правоохоронної діяльності та Комітетом з питань інтеграції України до Європейського Союзу – над адаптацією канадського досвіду проведення оцінки законодавчого впливу на український контекст.

У рамках проєкту обидва комітети ВРУ значно покращили свої навички у проведенні оцінки законодавчого впливу. Загалом було підготовлено 18 аналітичних документів: 8 – Комітетом з питань правоохоронної діяльності, 10 – Комітетом з питань інтеграції України в ЄС.

Підготований за результатами роботи посібник є описом методології оцінки законодавчого впливу, законодавчої процедури в Канаді та Україні, а також досвіду підготовки оцінки двома комітетами ВРУ — Комітету з питань правоохоронної діяльності та Комітету з питань інтеграції України до Європейського Союзу.

Застосування канадського досвіду проведення оцінки законодавчого впливу в Україні сприятиме більш глибинному вивченню проблеми, яку вирішує законодавча ініціатива, її причин, і в результаті – визначенню прогнозу наслідків у разі прийняття законопроєкту. Систематичне використання цією методики допоможе підвищити якість законопроєктів і сприятиме до зменшення законодавчого спаму.

Надалі планується проведення тренінгів, підготовка навчальних матеріалів та поширення цього досвіду серед інших комітетів Верховної Ради України.

Документ підготовлено у рамках проєкту «Парламентська підзвітність сектору безпеки в Україні» (PASS Ukraine), який Лабораторія реалізує спільно з Парламентським центром (Канада)  у співпраці з Верховною Радою України та за підтримки Міністерства міжнародних справ Канади в рамках Програми розбудови миру та стабільності (PSOPs). Цей Посібник — це спільна робота представників Лабораторії законодавчих ініціатив та команди Парламентського центру. Особлива подяка Ріку Стюарту, експерту з оцінки законодавчого впливу, за його внесок під час розробки цього Посібника. 

Посібник складається з чотирьох основних частин, які супроводжуються контекстуальним прологом та післямовою, а також відповідними додатками.

ПРОЛОГ — містить короткий огляд принципів найкращої практики Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD) з розробки оцінки регуляторного впливу, що допомагають підтримувати надійну законотворчу систему.

ЧАСТИНА 1 — «Суть та значення оцінки законодавчого впливу» — містить опис інформації про поняття оцінки впливу в законодавчому і регуляторному процесах, значення оцінки впливу законопроєктів для законодавчого процесу, міжнародний досвід проведення оцінки впливу у законодавчому і регуляторному процесах.

ЧАСТИНА 2 — «Законодавчий процес, роль оцінки впливу» — містить короткий огляд норм законодавчого процесу в Канаді та Україні, сутність та роль супровідних документів і експертно-аналітичного супроводу законопроєктів структурними підрозділами Верховної Ради України.

ЧАСТИНА 3 — «Методологія оцінки законодавчого впливу» — містить опис канадських та українських практик розробки методології оцінки законодавчого впливу, що включає деталізацію етапів проведення оцінки та структурних елементів для її реалізації. З огляду на досвід проведення оцінки законодавчого впливу в Канаді та Україні, подані короткі міркування щодо забезпечення ефективності у процесі проведення оцінки.

ЧАСТИНА 4 — «Гендерно-орієнтований аналіз — GBA+» — читачі та читачки зможуть ознайомитися із сутністю та роллю гендерного аналізу як аналітичного процесу, що забезпечує оцінку впливу законопроєктів на різні групи чоловіків та жінок, хлопців та дівчат. 

ПІСЛЯМОВА — містить окреслені виклики, які стосуються законодавчої системи України, що допоможе підвищити рівень обізнаності про проблеми та наслідки, які вони мають для ефективного прийняття рішень.

ДОДАТКИ — у цьому розділі наведено більш детальну інформацію щодо методології оцінки законодавчого впливу (канадський та український контексти), список корисних посилань на джерела щодо оцінки впливу в законодавчому та регуляторному процесах, а також приклади оцінки законодавчого впливу, які проводили комітети ВРУ — Комітет з питань правоохоронної діяльності та Комітет з питань інтеграції України до Європейського Союзу.

Аналіз, який проводив Комітет з питань правоохоронної діяльності до ЗУ «Про право на цивільну вогнепальну зброю», розроблявся раніше, ніж оцінка законодавчого впливу, проведена Комітетом з питань інтеграції України в ЄС до ЗУ «Про внесення зміни до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення діяльності спільних слідчих груп». Тому застосована комітетами методологія оцінки відрізняється, адже протягом всього періоду підготовки документів з аналізу впливу комітети адаптовували і змінювали методологію відповідно до українського контексту з метою досягнення ефективних результатів.

У межах проєкту PASS Ukraine народні депутати України Іванна Климпуш-Цинцадзе, Марія Іонова та Єгор Чернєв відвідали Канаду для посилення зв’язків з канадськими парламентарями.

Канада – важливий партнер України, чия роль та підтримка значно зросли з початку повномасштабного вторгнення. Тому надзвичайно важливо підтримувати діалог та ділитися поглядами на те, як саме канадська підтримка України може бути збережена та адаптована до сьогоднішніх потреб. Окрему значущу роль у цьому напрямі відіграє співпраця Верховної Ради з парламентами інших країн, аби на найвищому рівні розповідати нашим партнерам правду, переконувати у важливості підтримки України та не давати ігнорувати злочини, які росія вчиняє щодо українського народу.

Під час візиту Іванна Климпуш-Цинцадзе та Марія Іонова вже зустрілися з членами міжпарламентської групи дружби Україна-Канада, щоб розповісти про розвиток ситуації в Україні та конкретні кроки, які робить парламент для невійськового опору російській агресії. Також парламентарки мали можливість поговорити зі Спікером Палати громад Канади Високоповажним Ентоні Ро́та та Амбасадором Канади у справах жінок, миру і безпеки Жаклін О’Ніл.

Агресія росії може бути загрозою для всього світу навіть після перемоги України у цій війні. Саме тому Україна зараз шукає шляхів, як посилити обороноздатність країни і створити умови для стабільності та безпеки в умовах війни і після її завершення.

Один з таких шляхів – вступ України до НАТО, про що українські посадовці говорять на усіх рівнях з міжнародною спільнотою. Минулого тижня, у рамках проєкту PASS Ukraine, Голова Постійної делегації України у Парламентській Асамблеї НАТО, народний депутат України Єгор Чернєв обговорив питання безпеки та оборони з канадськими колегами.

Зміцнення міжпарламентських зв’язків дозволяє Україні формувати потужні лобістські групи у західних парламентах та добиватися збільшення нам військової, фінансової та гуманітарної допомоги. Для цього українські депутати та громадянське суспільство докладають максимум зусиль.

Лабораторія законодавчих ініціатив і надалі продовжить співпрацювати з канадськими партнерами для допомоги з реформами та налагодження діалогу між парламентами України та Канади.

Візит народних депутатів України до Канади відбувся в рамках спільного проєкту ЛЗІ та Парламентського центру (Канада) «Парламентська підзвітність сектору безпеки в Україні» (PASS Ukraine), який реалізується за підтримки Міністерства міжнародних справ Канади та Програми розбудови миру та стабілізації (PSOPs) у партнерстві із Верховною Радою України.

Текст Лабораторії законодавчих ініціатив для “Дзеркала тижня”

Від ранку 24 лютого і по сьогодні Верховна Рада — єдиний законодавчий орган України, — попри високу загрозу фізичного знищення, продовжує виконувати свої повноваження в Києві. Конституційна більшість депутатів — в Україні. Закони приймаються. Держава функціонує.

Український парламент, на щастя, вперше переживає унікальний досвід функціонування під час повномасштабної війни. Як саме працює Верховна Рада в умовах воєнного стану і реальної загрози ракетних ударів? Лабораторія законодавчих ініціатив проаналізувала роботу Верховної Ради України за пів року війни — з 24 лютого по 6 вересня (це частина сьомої сесії, яка відбувалася впродовж воєнного стану). Далі — наші стислі висновки.

Швидкість, консенсус, ефективність — три слова, якими можна охарактеризувати роботу парламенту під час війни. З одного боку.

За пів року війни Верховна Рада України справді дуже багато попрацювала. Так багато, що встановила рекорд із кількості прийнятих законів за одну сесію. Від початку повномасштабного вторгнення і по 6 вересня було ухвалено 229 законів. Це — більше, ніж за будь-яку іншу сесію Верховної Ради України всіх скликань (щодо яких є дані).

Чому так багато, і що це за закони? Левова частка — закони, які регулюють життя країни під час війни.

Вторгнення обнулило чималу частину попереднього порядку денного. З 24 лютого виникла потреба терміново адаптувати законодавство до реалій повномасштабної війни. Відповідні закони розроблялися та приймалися майже з нуля, і дуже швидко.

Пріоритетними потребами і напрямами роботи Верховної Ради в умовах повномасштабної війни стали національна безпека, перерозподіл фінансів, охорона правопорядку та підтримка економіки.

Упродовж пів року повномасштабної війни президент фактично передав законодавчу роль у формуванні внутрішньої політики уряду і депутатам. Подані президентом за цей час законопроєкти — виключно ратифікації, укази та символічні проєкти законів, які стосувалися питань зовнішньої політики, безпеки та оборони (що, до речі, чітко відповідає розподілу повноважень за Конституцією).

Пів року війни також можна назвати справжнім «турборежимом». Крім рекордної кількості прийнятих законів, ми бачимо значне зменшення часу на опрацювання та проходження законопроєктів, за всіма показниками. Комітети й експертно-аналітичні підрозділи мобілізували ресурси та швидко надавали висновки, процеси політичного погодження законопроєктів теж значно пришвидшилися, а між депутатами в сесійній залі діяв тривалий консенсус. Усі працювали злагоджено, наскільки це можливо, та ефективно використовували наявні часові й інші ресурси.

Маємо цікаві дані про пленарний час: половина законопроєктів, прийнятих у першому читанні, була розглянута менш ніж за 41 секунду; 90% законопроєктів у першому читанні депутати розглядали менше двох хвилин; половину всіх законопроєктів, що пройшли обидва читання упродовж пів року війни, законотворці розглядали в сесійній залі менше шести хвилин.

Для порівняння. В останню «довоєнну», шосту, сесію ВРУ ці часові показники в рази більші: половина законопроєктів, прийнятих у першому читанні, розглядалася до 15 хвилин у залі; до 26 хвилин пленарного часу займав розгляд половини законопроєктів, які пройшли обидва читання протягом шостої сесії.

Фактично пів року повномасштабної війни депутати «під куполом» тільки те й робили що натискали кнопки — без скандалів, тривалих виступів з трибуни і бійок, як раніше. Цей «феномен» можна пояснити трьома факторами:

1. наявністю політичного консенсусу — особливо щодо питань оборони та безпеки — і необхідністю негайно реагувати на реалії повномасштабної війни;
2. загрозою безпеці народних депутатів під час засідань Верховної Ради, — Росія неодноразово «обіцяла» удари по «центрах прийняття рішень»;
3. відсутністю онлайн-трансляцій засідань, а отже й потреби виголошувати розлогі промови, націлені на виборців.

Але ефективність роботи не дорівнює якості. Нові реалії війни і «турборежим» воскресили старі та створили нові «баги» в системі законотворчості.

Якщо швидко приймати багато законів, страждатиме якість самих рішень, а певна частина процедур буде ігноруватися.

Законопроєкт — це дуже важливий документ, який, у разі прийняття, визначатиме, як держава і громадяни мають функціонувати в тій чи іншій сфері. Перш ніж законопроєкт потрапить до сесійної зали, його мають опрацювати як мінімум комітети, експертні управління ВРУ. З текстом законопроєкту і супровідними документами мають ознайомитися народні депутати. Всі ці процедури потрібні для хоч якогось контролю якості того, за що натискають кнопки законотворці в сесійній залі. Щоб убезпечитися від прийняття поспішних, поганих (популістських, недемократичних, непродуманих) рішень.

Але в умовах війни від виникнення ідеї до прийняття законів минало дуже мало часу. За півріччя повномасштабної війни з’явилося багато законопроєктів, які приймалися «з коліс»: п’ять законопроєктів було прийнято в день реєстрації; 12 законопроєктів — наступного дня після реєстрації. Більшість законопроєктів (59%) стали законами вже після першого читання.

Хоча протягом попередніх двох сесій був протилежний тренд: дві третини законів приймалися у другому читанні. На практиці два читання дозволяють краще підготувати законопроєкт, виправити недоліки та помилки, виявлені при першому читанні. Однак два читання потребують також і більше часу, якого в умовах вторгнення, очевидно, не було. Чи можемо ми бути впевненими, що всі вони якісно виписані й проаналізовані або принаймні прочитані? Ні. Чи знаємо ми, як ці ухвалені рішення вплинуть на країну надалі, зокрема після закінчення війни? Наразі це неможливо оцінити.

Потреба в адаптації законотворчого процесу до умов воєнного стану створила ще одну незвичну парламентську практику — «закони-матрьошки». Це — закони, в яких під однією назвою ховаються кілька різних за предметом регулювання та змістом законів. Зазвичай такі закони мають один зміст і спрямованість на етапі першого читання. Та потім до них вносять поправки, якими фактично додають абсолютно нових положень, що не тільки не розглядалися під час першого читання, а й належать до іншої сфери регулювання.

Наприклад, Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та місцевого самоврядування у період дії воєнного стану». В редакції першого читання він стосувався розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та військовими адміністраціями. Але на етапі поправок до другого читання було додано положення, якими розширюються повноваження Верховної Ради та президента. Зокрема, на основі цих нових норм звільнено Уповноважену Верховної Ради з прав людини Людмилу Денісову. Нові положення, додані до другого читання, не лише стосувалися зовсім іншої теми, а й порушували Конституцію, адже розширювали повноваження Верховної Ради та президента.

Нагадаємо, що нові повноваження Верховної Ради та президента можуть з’явитися лише через зміни до Конституції, що заборонено під час воєнного стану. Але українські законотворці знехтували зазначеною нормою. І це — не поодинокий випадок за пів року війни.

Ще одне фактично порушення Конституції — непідписання президентом прийнятих законопроєктів у встановлений 15-денний строк. Така практика існувала і до повномасштабного вторгнення, і не тільки у Зеленського. Проте зараз вона особливо видима — наприклад, на початок вересня назбиралося вже понад два десятки законопроєктів, яких президент ані підписує, ані ветує. Вони перебувають у підвішеному стані місяцями й не набирають чинності. Очевидних причин цього явища немає.

Зокрема це:

1. Проєкт Закону про внесення змін до статті 3 ЗУ «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу — учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку».
2. Проєкт Закону про внесення змін до статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації наукових, науково-педагогічних та педагогічних працівників.
3. Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення засад організації та ведення руху опору.
4. Проєкт Закону про внесення змін до ЗУ «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів» щодо уточнення окремих положень.
5. Проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення добору та підготовки прокурорів.

Поряд із порушеннями Конституції, інші відхилення від правил видаються не такими значними, хоча їх теж було немало. За пів року війни до 67% законів (тобто дві третини) приймалися з порушеннями процедур розгляду. Здебільшого це були порушення строків та відсутність потрібних висновків експертно-аналітичних підрозділів ВРУ до законопроєктів.

Підсумовуючи: повномасштабне вторгнення справді поставило на порядок денний багато термінових питань, тому значний обсяг порушень процедури виправданий, зважаючи на ситуацію. Але це не є нормальною практикою в довгостроковій перспективі.

Наразі постає гостра необхідність у напрацюванні спеціальних процедур, які зможуть забезпечити легітимне та швидке опрацювання і прийняття законопроєктів в умовах війни або за інших надзвичайних обставин, що вимагатимуть швидких і при цьому законних рішень. Потрібен чіткий алгоритм дій, який забезпечить адекватне функціонування системи, аби працездатність парламенту і всієї держави в умовах війни була не дивом, у яке мало хто вірив, а закономірністю — в очах громадян, міжнародних партнерів і ворога.

Після скасування воєнного стану Раді та Кабміну, із залученням експертів громадянського суспільства, потрібно буде провести ревізію прийнятих поспіхом законів, аби виключити можливі негативні наслідки в період мирного життя.

30 листопада 2023 року

6 листопада 2023 року Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) оприлюднило на своєму вебсайті проєкт Закону “Про доброчесне лобіювання і адвокацію в Україні” та проєкт Закону “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо порушення законодавства у сфері здійснення лобіювання та адвокації” (далі – законопроєкти), а також ініціювало їх громадське обговорення.

Обидва проєкти були підготовлені НАЗК без залучення громадських організацій на основі більш раннього законопроєкту “Про доброчесне лобіювання в Україні”, який мав істотні недоліки та був скерований на експертизу до Ради Європи для оцінки його відповідності міжнародним стандартам. Зауваження, надані Радою Європи, не були виправлені при доопрацюванні законопроєкту.

Після тиску з боку громадських організацій НАЗК ініціювало проведення публічних консультацій 10 та 23 листопада. Проте ці консультації носили формальний, радше імітаційний характер. Так, учасники наполягали на тому, що громадські організації, які здійснюють адвокацію для досягнення суспільних змін, мають бути виведені з-під дії закону. Втім, без жодних обґрунтувань ці пропозиції не були враховані. А у день проведення останнього обговорення НАЗК передало законопроєкти на розгляд Кабінету Міністрів України для наступного внесення (у разі схвалення) на розгляд парламенту.

Аналіз проєктів, переданих НАЗК на розгляд Кабінету Міністрів України, дозволяє стверджувати, що переважна більшість висловлених Радою Європи зауважень щодо первинного варіанту проєкту НАЗК у доопрацьованих версіях враховано не було. НАЗК змінило назву первинного проєкту, додавши до лобіювання поняття “адвокація”, виключило із законопроєкту ряд положень, які загалом отримали позитивну оцінку Ради Європи (наприклад, в частині обов’язків посадовців щодо розкриття інформації про контакти з лобістами тощо), та доповнило текст проєкту низкою сумнівних або вкрай нечітких норм, частина з яких суперечать Конституції України, міжнародним стандартам та кращим європейським практикам у сфері лобіювання. Окремі з цих нових положень не обговорювались в ході публічних консультацій (наприклад, заборона лобіювання змін до Конституції тощо).

Дія законопроєктів поширюється не лише на лобіювання, але і на адвокацію та реалізацію громадянами своїх конституційних прав і свобод. Автори законопроєкту запевняли, що це відповідає європейським стандартам. Втім, у ряді європейських країн закони про лобіювання прямо передбачають, що діяльність громадських організацій, пов’язана із забезпеченням суспільних інтересів, а також діяльність громадян щодо реалізації своїх конституційних прав не регулюється законами про лобіювання. Але підготовлені НАЗК законопроєкти фактично розглядають адвокацію як одну з форм лобізму. Згідно з проєктами, для здійснення адвокації громадські організації мають добровільно зареєструватись в Реєстрі прозорості, а також щорічно оприлюднювати “загальну інформацію щодо кожного предмета адвокації та про джерела фінансування на здійснення адвокації у довільній формі”. Прагнення НАЗК зберегти норми щодо регулювання адвокації суперечать висловленим в ході публічних консультацій позиціям. Це можна розцінювати лише як бажання створити плацдарм для подальшого тиску на громадські об’єднання та створення умов для обмеження діяльності громадських об’єднань.

Законопроєкти також забороняють здійснювати лобіювання змін до Конституції України, законодавчих змін, які “загрожують національній безпеці” або суперечать принципам міжнародного права. Ці положення не відповідають принципу правової визначеності і є нетиповими для законодавства про лобіювання європейських країн. Проєкти законів також передбачають адміністративну відповідальність за порушення у сфері лобіювання, однак не визначають, хто саме має накладати відповідні стягнення. Тому на практиці вказані санкції не працюватимуть. Лобістам не надано додаткових прав, окрім уже і так передбачених чинним законодавством. Всупереч міжнародним стандартам та кращим практикам у сфері лобіювання проєкт не покладає на чиновників обов’язків розкриття інформації про свої контакти з лобістами. Правила поведінки лобістів та правила здійснення адвокації визначатиме НАЗК, яке і контролюватиме дотримання цих правил. Це перетворює НАЗК на “суддю у власній справі” і створює конфлікт інтересів у діяльності інституції. Цей перелік недоліків проєктів не є вичерпним.

У додатку до проміжного рішення Європейської комісії щодо вступу України до ЄС, оприлюдненому 8 листопада 2023 року, наголошується на необхідності прийняття Україною закону про регулювання лобістської діяльності як частини плану дій з деолігархізації. При цьому такий закон, на думку Європейської комісії:

1. має відповідати європейським стандартам;
2. повинен бути результатом відкритої та інклюзивної дискусії з широким спектром зацікавлених сторін (зокрема, організацій громадянського суспільства), широких публічних консультацій;
3. не передбачати обмеження законної діяльності організацій громадянського суспільства та не створювати для таких організацій непропорційне адміністративне навантаження.

Подані НАЗК до Кабінету Міністрів України законопроєкти за своїм змістом та процесом їх обговорення не відповідають жодній з цих трьох рекомендацій. Попри те, що законопроєкти позиціонуються як антиолігархічні, запропоновані механізми не здатні вирішити питання політичної корупції та непрозорих впливів на прийняття рішень. Проте вони здатні заблокувати роботу інститутів громадянського суспільства, ускладнять залучення їх експертизи та розробку необхідних змін до законодавства. Громадські організації, благодійні фонди, волонтерські ініціативи, які стали надійними партнерами держави у просуванні демократичних реформ та протидії збройній агресії РФ, фактично будуть позбавлені ключової функції — бути голосом тих, чиї права вони захищають, в комунікації із владою, виступати в інтересах суспільства.

З огляду на це закликаємо:

1) Кабінет Міністрів України:

• повернути внесені НАЗК законопроєкти на доопрацювання та забезпечити проведення НАЗК подальших змістовних, відкритих та інклюзивних консультацій щодо таких проєктів до кінця 2023 року. Результатом таких консультацій має бути приведення законопроєктів у відповідність до міжнародних стандартів, врахування у їх положеннях рекомендацій Ради Європи та учасників попередніх та майбутніх обговорень, зокрема – в частині виведення діяльності громадських організацій та адвокації з-під сфери регулювання законопроєктів про лобіювання;
• внести доопрацьовані НАЗК законопроєкти на розгляд парламенту не пізніше 20 березня 2024 року за умови приведення їх у відповідність до європейських стандартів, врахування в положеннях проєктів попередніх рекомендацій Ради Європи та пропозицій зацікавлених сторін;

2) Верховну Раду України:

• невідкладно прийняти у другому читанні та в цілому як закон проєкт Закону України “Про публічні консультації” (реєстр. № 4254 від 23 жовтня 2020 р.), який включатиме положення щодо обов’язкового проведення публічних консультацій стосовно законопроєктів, внесених народними депутатами України.

Перелік підписантів

1. ГО “Харківська правозахисна група”
2. Центр прав людини ZMINA
3. Transparency International Ukraine
4. Громадянська мережа ОПОРА
5. Реанімаційний Пакет Реформ
6. Центр політико-правових реформ
7. Український незалежний центр політичних досліджень
8. Антикорупційний штаб
9. ГО Центр демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ)
10. Школа політичної аналітики НаУКМА
11. Рух ЧЕСНО
12. ІСАР “Єднання”
13. ГО «Інтерньюз – Україна»
14. ГО «Платформа прав людини»
15. Лабораторія законодавчих ініціатив
16. ГО “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”
17. Інститут громадянського суспільства
18. Міжнародний фонд «Відродження»
19. СтейтВотч
20. Міждисциплінарний науково-освітній центр протидії корупції
21. Фундація DEJURE
22. Всеукраїнська правозахисна організація «Юридична Сотня»
23. Український центр європейської політики
24. ГО “Проти Корупції”
25. Інститут економічних досліджень та політичних консультацій
26. ГО “Разом проти корупції”
27. Лабораторія цифрової безпеки
28. Cedos
29. Антикорупційний центр ІЗІ
30. Одеська обласна організація ВГО «Комітет виборців України»
31. Інститут Євроатлантичного співробітництва
32. Громадська організація “Донбас СОС”
33. ГО “КримСОС”
34. БФ «СХІД SOS»
35. Центр економічної стратегії
36. Діксі Груп
37. Міжнародний благодійний фонд “Карітас України”
38. Фонд “Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва”
39. ГО «Єднання заради дії»
40. БО БФ “Стабілізейшн Суппорт Сервісез”
41. ГО Інститут Республіка.
42. ВМГО “Фундація Регіональних Інціатив”
43. Центр політичних студій і аналітики “Ейдос”
44. Інститут Масової Інформації
45. ГО «Детектор медіа»
46. ГО “Харківський антикорупційний центр”
47. Комітет виборців України
48. Інститут розвитку регіональної преси
49. ГО “Українська правова консультативна група”
50. ГО “Жіночий Антикорупційний Рух”
51. Центр досліджень визвольного руху
52. Національна спілка кінематографістів України
53. ГО “Офіс розвитку громад”
54. Фонд місцевої демократії
55. Центр спільних дій
56. Експертна група Сова
57. Медійна ініціатива за права людини (МІПЛ)
58. Асоціація громадських радників України
59. Центр “Нова Європа”
60. Центр розвитку інновацій
61. Українська фундація громадського здоров’я
62. Пласт — українська скаутська організація
63. ГО “Чернігів європейський”
64. Громадська організація “Кременчуцький інформаційно-просвітницький центр “Європейський клуб”
65. ГО “Канівська організація осіб з інвалідністю «Відродження»
66. ГО “Батьки за вакцинацію”
67. ГО “Життя”
68. ГО “Легкий бізнес”
69. Центр Промінь надії
70. Харківський інститут соціальних досліджень “ХІСД”
71. Донецький Інститут соціальних досліджень і політичного аналізу
72. Мережа захисту національних інтересів «АНТС»
73. ГО Центр “Соціальна Дія”
74. ГО “Волинський Інститут Права”
75. ГО “Інститут реформ та інновацій”
76. Громадська організація “Волинський Інститут Підтримки та розвитку Громадських Ініціатив”
77. Громадська організація “Асоціація підтримки та розвитку ОСББ та ОСН”
78. Центр екологічних ініціатив “Екодія”
79. ГО «Брейншторм»
80. ВМГО “Федерація дебатів України”
81. РГБФ “Право і Демократія”
82. ГО «Наше Поділля»
83. ГО «Дніпровський центр соціальних досліджень»
84. ГО «Фонд розвитку міста Миколаєва»
85. ГО “Правозахисний ЛГБТ Центр “Наш світ”
86. Відокремлений підрозділ “Опера С.Франческо Саверіо Україна”
87. ГО “АЛЬЯНС.ГЛОБАЛ”
88. Громадська спілка «Коаліція «На лінії зіткнення»
89. Благодійна організація «Благодійний фонд «КАРІТАС ЗАПОРІЖЖЯ»
90. ГО «Асоціація ЛГБТ «ЛІГА»
91. ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ “ЛУГАНСЬКА ОБЛАСНА ОРГАНІЗАЦІЯ “СОЛІДАРНІСТЬ”
92. ГО “Аналітично-адвокаційний центр “Львівський регуляторний хаб”
93. ГО «ЮЕЙ ГРУП»
94. ГО «Синергія Про»
95. Громадська організація “Культурна Фортеця”
96. Громадська організація “КОМРОЗ”
97. Сила Людей
98. Громадська організація “Центр дозвілля дітей з інвалідністю “Дивосвіт “
99. ГО «МІНЗМІН»
100. БО” БФ” Екта Ініціатива”
101. ГО “Радість жити”
102. ГО “Аутизм Особливий всесвіт” Херсон
103. ГО « Рівність в діі»
104. ГО “ТРИБУН”
105. ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ “ГРОМАДСЬКИЙ ДІМ”
106. ГО « Ґрунт»
107. Громадська організація «Правозахисне об’єднання «ПРАВЕ ДIЛО»
108. ГО ” Наше Відродження – Донбас Україна”
109. Перша лінія, Допомагаємо виїхати
110. ГО «Інкубатор демократичних ініціатив»
111. Сумська платформа реформ
112. ГО”Студія громадських жіночих ініціатив”
113. БО «БФ»Христинська медична асоціація України»
114. ГО “Центр міжнародного співробітництва і впровадження проектів”
115. ГО «Мегасоціум»
116. Всеукраїнська ініціатива «Активна Громада»
117. ГО “Добропільський центр молоді “ДОБРО”
118. ГО “Асоціація”Відродження та розвиток”
119. ГО “Центр Доброчин”
120. ВГО “Асоціація сприяння самоорганізації населення”
121. Громадська Спілка «Національна Освітня Асоціація»
122. ГО людей з інвалідністю Fight For Right
123. ГО « Моя зграя»
124. ГО «Молодіжний простір Дрогобича»
125. ГО «Ліки Контроль»
126. Чернігівський Центр Прав Людини
127. Громадська організація ЮМАЙНД
128. Спілка захисту громадянських свобод
129. Громадська ініціатива Луганщини
130. Громадська організація «Амбасадори освіти»
131. ГО “Асоціація рідкісного захворювання України-легенева гіпертензія”
132. Го “Країна вільних людей”
133. ГО “Одеський інститут соціальних технологій”
134. Громадська організація “Майстерня Активних Людей”.
135. ГО “Обʼєднання матерів і дружин Захисників України”
136. Громадська організація «Нова Дружківка»
137. “Дій для дітей України”
138. ГО “Українська спілка активістів Майдану “Нескорені”
139. “Save Peace In Ua”
140. ГО “Простір Можливостей”
141. ГО “Плато”
142. ГО “Центр соціальних та ділових ініціатив”
143. ГО “Еколтава”
144. Причорноморський центр політичних і соціальних досліджень
145. ГО “Екологічний клуб “Еремурус”
146. Агенція місцевого економічного розвитку Яворівщини
147. ГО “Екоклуб”
148. ГО “Центр журналістських розслідувань “Сила правди”
149. ГО «Стоїмо Разом»
150. БФ “Діти з гемофілією”
151. Центр громадянської просвіти «Альменда»
152. Громадська організація “Діа-Дзен”
153. ГО “Громадська ініціатива “Місто Сонця”
154. ГО «Обʼєднання родичів політвʼязнів Кремля»
155. Благодійна організація “Фонд Боярської громади”
156. ГО “Центр суспільно-політичних досліджень та громадських ініціатив “СТАТУМ”
157. МБО “Екологія – Право – Людина”
158. Кримська правозахисна група
159. Інститут миру та порозуміння

Цього року у Страсбурзі  пройшов десятий, ювілейний, World Forum for Democracy. Проте для України цей Форум особливий ще й тим, що це великий міжнародний майданчик для того, щоб розповісти про війну, для того, щоб Європа та весь світ не забували про жахіття, які прямо зараз переживає наша країна, для того, щоб переконати світ припинити шукати «хороших» росіян і сфокусувати всю свою увагу на справді важливих речах – на підтримці України.

Такою була назва Форуму у 2022 році . У центрі уваги ж була демократія: чому сповільнюються темпи її поширення? Через що демократія занепадає в деяких країнах? Як це можна виправити та яке демократичне майбутнє можливе в інтересах людей в усьому світі?

Спікери різних панелей говорили про те, що збереження демократії потребує більших зусиль щодо просвітництва і навчання нових лідерів. Українська ж делегація на Форумі наголошувала, що порятунок демократії у глобальному сенсі неможливий, допоки Україна не переможе у війні з росією.

Адже наразі Україна є форпостом, який захищає демократичні європейські країни від агресії тоталітарних держав, зокрема росії. І саме від завершення цієї війни залежить, чи виживе демократія як соціальний конструкт у світі.

Делегація УШПС зробила голос України на Форумі гучним та дуже помітним. І ми дуже вдячні за це.

Завдяки промові Ольги Стефанішиної, Народної депутатки України та випускниці УШПС 2016 року, учасники Форуму вшанували хвилиною мовчання пам‘ять про людей, які загинули у війні, захищаючи Україну.

Люди в Україні віддають життя за демократію, за свободу і право на вибір, і Європа має пам‘ятати про ціну мирного життя. І цей контраст між звичними буднями інших європейських країн та тими викликами, що кожного дня долають люди в Україні чудово проілюструвала Аліна Михайлова.

В Україні – повномасштабна війна, яка поставила на кін долю світової демократії. Однак Європа хоче говорити не тільки про це.

Тема війни в Україні на Форумі справді звучала, але більше на тлі. Натомість окрему дискусійну панель присвятили темі «Чому в росії не склалося з демократією?». Де хоч і звучали заклики проти російської агресії в бік України, але також публічно озвучували тези про те, що не тільки Україні потрібен «план Маршалла» для відбудови, а й росії, де наголошували на тому, що без росії світ не зможе подолати кліматичні та низку інших проблем, тому має докладати більше зусиль, щоб звільнити росію та її громадян від тоталітаризму.

Але українська делегація не стояла осторонь і продовжувала нагадувати про важливість для всього світу перемоги України. І зараз зовсім не час говорити про майбутнє росії та про можливість там демократії.

А наша випускниця Оксана Глєбушкіна (випуск 2007 року) розповіла дуже незручну для російських «лібералів» правду про свій досвід життя в окупації в Херсоні.

Це все показує, скільки ще потрібно говорити, пояснювати, доводити на усіх можливих міжнародних рівнях нашу, українську, позицію, щоб світ чув і розумів нас. І плануючи майбутнє для Європи треба чітко розуміти роль росії у тих проблемах, які зараз стосуються кожного європейця.

Завершення цьогорічного Форуму стало справжнім сюрпризом. І дуже неприємним.

У той час як українці віддають свої життя заради майбутнього, заради свободи та перемоги демократії над імперіалізмом, на Форумі нагородили дипломами та фотографувалися з «ліберальними» російськими імперіалістами.

На фото немає української делегації, тому що посміхатися на фото, стоячи поруч з росіянами, для нас – неприйнятно. Бо тиснути руку й аплодувати «російській опозиції» ми ніколи не будемо. Бо для нас кожен росіянин – ворог.

Українська школа політичних студій і надалі робитиме усе можливе, щоб європейська спільнота теж усвідомлювала це.

Більше матеріалів з Форуму за посиланням.

Новий проєкт «Громадянське суспільство для післявоєнного відновлення України та готовності до ЄС» спрямований на підвищення спроможності Кабінету Міністрів та Верховної Ради у процесі подолання наслідків війни та на шляху до членства України в ЄС шляхом надання експертної та комунікаційної підтримки від громадських організацій щодо розробки та впровадження відповідних законів і політик.

Проєкт сприятиме впровадженню системного підходу до розробки політики, заснованого на ретельному аналізі проблеми, оцінці економічного впливу та врахуванні позицій зацікавлених сторін. Це також допоможе покращити якість вихідних даних та аналітичних документів, включаючи аналіз відповідності законодавству ЄС та оцінку впливу законодавства як на рівні Уряду, так і на рівні Парламенту.

Лабораторія у цьому проєкті відповідатиме зокрема за:

• розробку якісної політики реінтеграції біженців та ВПО;
• аналіз механізмів для відновлення легітимного державного управління на звільнених від окупації територіях;
• проведення дослідження щодо впливу судової системи на результати реформ;
• оцінку впливу законопроєктів, спрямованих на забезпечення євроінтеграційного руху України.

Проєкт триватиме 12 місяців. Сума фінансового внеску ЄС – 1 054 304 євро.

Довідкова інформація:

Проєкт втілюватиме об’єднання відомих українських громадських організацій та аналітичних центрів:

Лабораторія законодавчих ініціатив – аналітичний центр з багаторічною експертизою в питаннях демократизації, парламентаризму, політичної освіти та належного врядування.

Громадянська мережа ОПОРА – неурядова всеукраїнська організація громадського контролю та підтримки у сфері виборів, парламентаризму, освіти, управління спільною власністю, енергоефективності, місцевого самоврядування, а також всеосяжного впровадження принципу відкритих даних.

Адвокат майбутнього – громадська організація з практичним досвідом у сфері правового та судового розвитку, реформування сектору юстиції.

Transparency International Ukraine – акредитований представник глобального руху Transparency International, що комплексно підходить до розробки і впровадження змін задля зниження рівня корупції в Україні.

Центр економічної стратегії – неурядовий дослідницький центр з питань економічної політики.

ГО «Європейська правда» – незалежне українське медіа, яке спеціалізується на висвітленні новин щодо європейської тематики та євроінтеграції України.

За додатковою інформацією звертайтеся до Марії Герелес, Директорки комунікаційного напряму Лабораторії законодавчих ініціатив, mg@parliament.org.ua або за телефоном +38 063 531 61 06.

Результати моніторингу роботи Верховної Ради України за перші 23 дні лютого 2022 року.

Моніторинг 7 сесії відрізняється від попередніх, адже 24 лютого розпочалося повномасштабне вторгнення росії. Це змінило режим роботи Верховної Ради. Нові умови роботи ВРУ заслуговують окремого аналізу, але поки наші аналітики підготували моніторинг роботи останнього місяця звичайного режиму роботи парламенту (з 1 до 23 лютого), який теж не може залишитися непоміченим.

Цей моніторинг охоплює лише 23 дні, тому потрібно прояснити основні принципи інтерпретації отриманих даних.

Якщо якісь дані вибиваються із загальної посесійної тенденції, то в більшості випадків це може бути пояснене випадковістю і, з великою ймовірністю, якби 7 сесія відбувалася за нормального режиму, то в подальші місяці ця тенденція вирівнялася би. Водночас дані, що підтверджують (продовжують) тенденцію попередніх сесій, скоріше за все, дійсно свідчать про продовження такої тенденції.

За лютий зареєстрували 82 законопроєкти і прийняли 29 законів. Якщо порівняти перші місяці весняних сесій, то помітним стає продовження тенденції зі зменшення кількості зареєстрованих законопроєктів.

Так само продовжується тренд на збільшення кількості законопроєктів з великою кількістю підписантів. Майже дві третини депутатських законопроєктів та три чверті всіх ухвалених в цілому законів мають 8 або більше підписантів. А рекорд цього місяця – 139 підписантів в одному законопроєкті.

Проте в лютому зменшилася частка законопроєктів, прийнятих у другому читанні та в цілому, в порівнянні з 5-6 сесіями. Це може бути як випадковість (через обмежений період моніторингу), так і специфікою законопроєктів, адже щонайменше 2 з них стосувалися підготовки до повномасштабного вторгнення.

Щодо пленарного часу, то розгляд законопроєктів Президента, Уряду чи депутатів від фракції «Слуга народу» далі займає найбільше часу – 84,7%. Це відповідає тенденціям минулих сесій.

Час від реєстрації до прийняття законопроєктів продовжив зростати. Він зростає з кожною новою сесією, це відбувається за рахунок розгляду та прийняття законопроєктів з попередніх сесій, які не були розглянуті раніше через обмеження «пропускної здатності» Верховної Ради.

Ще однією позитивною тенденцією лютого 2022 року було зменшення частки законів, які приймалися з порушенням Регламенту, проте було систематичне порушення строків розгляду пропозицій Президента до ветованих законопроєктів.

Оскільки лютий був останнім місяцем перед повномасштабним вторгненням росії, це відобразилося на законодавчому процесі. 23 лютого прийняли одразу два законопроєкти, що були зареєстровані в цей же день.

Крім того, ми помітили незвичний формат розгляду ратифікацій та міжнародних угод. Раніше вони розглядалися пакетним голосуванням, тому на кожну витрачалося всього декілька десятків секунд, але у лютому багато ратифікацій та угод розглядали більше 10 хвилин. Це може бути пов’язано з бажанням народних депутатів показати свою патріотичну позицію під час обговорення угод щодо виходу з СНД на тлі загрози повномасштабного вторгнення.

Ще одна особливість лютого 2022 – це велика частка законопроєктів «у підвішеному стані».

Деякі законопроекти не підписуються Президентом. Станом на кінець 6 сесії таких підвищених законопроєктів було вже 12. А протягом лютого 2022 було прийнято ще 4 законопроєкти, що не були ні підписані, ні ветовані Президентом. 15-денний строк їх підписання припадав на кінець лютого-початок березня.

Зрозуміло, що в Президента були інші нагальні справи, спричинені повномасштабним вторгнення росії, однак законопроєкти досі знаходяться в підвішеному стані.

Про інші деталі та особливості роботи Верховної Ради в останній місяць перед повномасштабним вторгненням читайте у нашому моніторингу.