Експерти Лабораторії законодавчих ініціатив проаналізували законодавчі підсумки роботи Верховної Ради України у травні 2011 року. Протягом цього періоду було прийнято 40 законів.Найбільше прийнятих законів спрямовано на удосконалення правової політики (14 законів); 11 законів прийнято у сфері економічної політики; по 5 законів стосуються галузевої політики та політики у сфері національної безпеки та оборони; 3 закони спрямовано на удосконалення соціальної політики, а також по одному закону було ухвалено у сферах політики культури та освіти і державного будівництва.

Протягом травня вирішилася доля трьох законопроектів, ухвалених парламентом за минулі місяці. Так, з пропозиціями Президента України було прийнято в цілому закони:

• «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку випуску видавничої продукції на умовах державного замовлення» з пропозиціями Президента України від 12.03.2011
• «Про внесення змін до Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”» з пропозиціями Президента України від 11.01.2011
• «Про внесення зміни до статті 143 Сімейного кодексу України щодо обов’язку батька забрати дитину з пологового будинку» з пропозиціями Президента України від вiд 02.04.2011

Найпродуктивнішим суб’єктом законодавчої ініціативи виступили народні депутати, які ініціювали 19 прийнятих в цілому законопроектів. Було ухвалено 5 правових і 3 економічні закони, самостійно ініційовані депутатами від фракції Партії регіонів. Також було прийнятий в цілому 3 правових і один соціальний закони, ініційований представниками фракції «БЮТ –  Батьківщина», один галузевий, ініційований членами фракції НУНС, та один правовий, ініційований позафракційним депутатом Пилипенком В.П. З ініціативи міжфракційних груп було ухвалено по одному закону у сферах галузевої, економічної та соціальної політики, а також у сфері національної безпеки та оборони.

За травень було підтримано 17 урядових законопроектів, з яких 2 були ініційовані ще урядом під керівництвом Юлії Тимошенко («Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спільної діяльності», «Про внесення змін до Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”»). З 15-ти законів, ініційованих діючим урядом, 5 стосуються економічної політки, 4 закони – правової, 3 – галузевої, а також по одному закону – соціальної політики, політики у сфері державного будівництва й культури та освіти.

Також Верховна Рада ухвалила 3 президентський закони, які стосувалися політики національної безпеки та оборони.

Крім того, у травні було прийнято в цілому законопроект «Про внесення змін до деяких законів України (щодо нагляду на консолідованій основі)», ініційований Національним банком України.

За травень жоден законопроект не здобув підтримку всіх парламентських фракцій.  Як і попереднього місяця, фракція «БЮТ – «Батьківщина» не підтримала жодного з 40 законопроектів, прийнятих Верховною Радою протягом місяця. Фракція  «Наша Україна – Народна Самооборона» підтримала лише один закон : «Про схвалення рішення Президента України про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України у 2011 році для участі у багатонаціональних військових навчаннях». Фракція КПУ не підтримала 4 прийнятих в цілому законопроекти: «Про схвалення рішення Президента України про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України у 2011 році для участі у багатонаціональних військових навчаннях» та «Про схвалення рішення Президента України щодо направлення миротворчого контингенту для участі України в наданні підтримки Операції ООН у Кот-д’Івуарі» (ініційовані Президентом України), «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України (щодо участі народних засідателів)» (ініційований Пилипенко В.П.), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення дозвільних процедур» (ініційований представником фракції НУНС). Також фракція “Реформи заради майбутнього” не підтримала 3 законопроекти: «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань державних закупівель», «Про внесення змін до Податкового кодексу України та затвердження ставок вивізного (експортного) мита на деякі види зернових культур» (ініційовані діючим урядом) та «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» (ініційований між фракційною групою БЮТ – Партія регіонів).

«Національна система доброчесності. Україна 2011» – це комплексна оцінка правової основи й практики функціонування ключових інститутів і секторів, відповідальних за запобігання та протидію корупції в Україні. Основним завданням цього дослідження є виявлення сильних та слабких сторін досліджуваних інституцій, що дозволяє досягти більш далекосяжну та амбіційну мету – сформулювати конкретні та реалістичні пропозиції для реалізації комплексної анти- корупційної реформи в Україні. Дослідження здійснене на основі міжнародної методології  Transparency International, що дає можливість порівнювати ситуацію з боротьбою з корупцією в різних країнах. Публікація підготовлена ТО «Торо»  – контактною групою в Україні Transparency International. Серед групи авторів дослідження – експерти Лабораторії законоадвчих ініціатив. Зокрема, Денис Ковриженко, Директор правових програм ЛЗІ, є провідним дослідником публікації; до авторського колективу також входить Олена Чебаненко, програмний координатор, експерт ЛЗІ.

• Брак фінансових та людських ресурсів для боротьби з корупцією;
• Проблема недосконалого законодавчого забезпечення;
• Невиконання існуючих законів;
• Неефективність взаємодії елементів системи доброчесності.

Експерти Лабораторії законодавчих ініціатив проаналізували законодавчі підсумки роботи Верховної Ради України у квітні 2011 року. Протягом цього періоду було прийнято 42 закони, що майже удвічі більше, ніж протягом попереднього місяця. З 42-х ухвалених у квітні законів 12 вже набули чинності. Крім того, набрали чинності ще 20 законів, ухвалених парламентом протягом березня.Найбільше прийнятих законів стосуються економічної політики (18 законів); 9 – прийняті у сфері галузевої політики; 7 – спрямовані на удосконалення правової політики; 4 – стосуються соціальної політики, а також по два закони було ухвалено у сферах політики культури та освіти і державного будівництва.

Найпродуктивнішим суб’єктом законодавчої ініціативи виступив Кабінет Міністрів України – за місяць було підтримано 23 урядових законопроекти. З них 12 законів стосуються економічної політки, 4 закони – галузевої, 3 – правової, 2 – соціальної, а також по одному закону – політики у сфері державного будівництва й культури та освіти.

У квітні Верховна Рада України ухвалила також 18 законопроектів, ініційованих народними депутатами. Було ухвалено 4 економічних, 2 галузевих закони, а також один закон у сфері державного будівництва, самостійно ініційовані депутатами від фракції Партія регіонів. Також був прийнятий в цілому один соціальний закон, ініційований представником фракції БЮТ –  Батьківщина, один економічний, ініційований членами фракції НУНС, один правовий законопроект, ініційований представниками фракції Реформи заради майбутнього і один економічний, ініційований позафракційним депутатом Пилипенком В.П. З ініціативи міжфракційних груп було ухвалено 3 галузевих, 2 правоих закони, а також по одному закону у сфері економічної політики і політики культури і освіти.

Також Верховна Рада ухвалили у квітні один президентський закон: «Про засади запобігання і протидії корупції в Україні».

За квітень жоден законопроект не здобув підтримку всіх парламентських фракцій.  Як і попереднього місяця, фракції «БЮТ – «Батьківщина» та «Наша Україна – Народна Самооборона» не підтримали жодного з 42-х законопроектів, прийнятих Верховною Радою протягом місяця. Фракція КПУ також не підтримала 5 прийнятих в цілому законопроектів: «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо орендних відносин», «Про внесення змін до Закону України “Про нотаріат” (щодо вимог на заняття нотаріальною діяльністю)» (ініційовані Кабінетом Міністрів), а також закони «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скасування свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та фізичної особи-підприємця» (ініційований міжфракційною групою БЮТ-НУНС) та «Про волонтерський рух» (ініційований міжфракційною групою БЮТ-НУНС-Партія регіонів).

Експерти Лабораторії законодавчих ініціатив проаналізували законодавчі підсумки роботи Верховної Ради України у березні 2011 року. Протягом цього періоду було прийнято 22 закони. З них лише один вже набув чинності («Про внесення зміни до Закону України “Про Митний тариф України” щодо ставки на деякі зернові культури»).Найбільше прийнятих законів стосуються галузевої (9 законів) та правової (6 законів) політики; 3 закони спрямовані на удосконалення соціальної політики; 2 закони було ухвалено у сфері державного будівництва, а також по одному закону було ухвалено у сферах економічної політики та політики національної безпеки та оборони.

Найпродуктивнішим суб’єктом законодавчої ініціативи виступив Кабінет Міністрів України – за місяць було підтримано 11 урядових законопроектів, з яких один був ініційований ще урядом  під керівництвом Юлії Тимошенко («Про внесення змін до Закону України “Про електроенергетику” (щодо вдосконалення законодавства з питань електроенергетики в частині встановлення та розмежування відповідальності суб’єктів)»). З 10-ти ініційованих у березні урядом Азарова законів 5  законів стосуються галузевої політки, 4 закони – правової політки, і один закон – політики у сфері національної безпеки та оборони.

У березні Верховна Рада України ухвалила також 8 законопроектів парламентарів. Так, було ухвалено один економічний і один правовий закони, самостійно ініційовані депутатами від фракції Партія регіонів. Також був прийнятий в цілому один соціальний закон ініційований представником фракції БЮТ – Батьківщина, і один галузевий, ініційований членом фракції НУНС. З ініціативи міжфракційних груп (ПР–РЗМ, БЮТ-КПУ, ПР-БЮТ) було ухвалено два галузевих і один соціальний закони. Крім того, був ухвалений один правовий законопроект, ініційований позафракційним депутатом Писаренко В.В. («Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо підсудності спорів)»)

Також Верховна Рада ухвалила у березні три президентські закони: «Про внесення зміни до Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” щодо виплати допомоги при народженні дитини», «Про внесення змін до Закону України “Про Кабінет Міністрів України” (щодо повноважень)», «Про центральні органи виконавчої влади»

За березень жоден законопроект не здобув підтримку всіх парламентських фракцій. Фракції «БЮТ – «Батьківщина» та «Наша Україна – Народна самооборона» не підтримали жодного з 22-х законопроектів, прийнятих Верховною Радою протягом цього місяця. Фракція КПУ також не підтримала 3 прийнятих в цілому законопроекти: «Про внесення змін до Закону України “Про електроенергетику” (щодо вдосконалення законодавства з питань електроенергетики в частині встановлення та розмежування відповідальності суб’єктів)» (ініційований Кабінетом Міністрів під керівництвом Юлії Тимошенко), «Про внесення змін до Закону України “Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк”» (ініційований діючим урядом) та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо підсудності спорів)» (ініційований позафракційним депутатом Писаренко В.В.)

У березні знову змінювався склад фракцій Партії регіонів, «БЮТ – «Батьківщина» та НУНС. Станом на 21 березня, до складу парламентської фракції Партії регіонів входить 189 депутат, «БЮТ – «Батьківщина» – 105, Блоку «Наша Україна – Народна самооборона» – 68, Комуністичної партії – 25, Народної Партії – 20; «Реформи заради майбутнього» – 20, кількість позафракційних – 23 депутати.

У цьому випуску:

1. Запобігання конфлікту інтересів та корупції в депутатській діяльності: досвід країн ЄС та пропозиції для України.
2. Етика парламентарів, або що робити щоб законослухняність не втратила сенс.
3. Підсумки 8 сесії Верховної Ради України VI скликання.
4. Довіра до влади. Ставлення до виборчої реформи (результати соціологічного дослідження).

10 березня в медіа-холі агентства УНН відбулась презентація соціологічного дослідження щодо громадської довіри до влади здійсненого на замовлення Лабораторії законодавчих ініціатив компанією TNS в Україні в межах щомісячного дослідження «Омнібус» (Omnibus). На заході були представлені також результати парламентського моніторингу Лабораторії законодавчих ініціатив за 2010 сесійний рік (2010-й сесійний рік включає шосту та сьому сесії Верховної Ради України: з лютого 2010 року по січень 2011 року).

Під час соціологічного дослідження  було опитано 1200 респондентів віком від 16 до 75 років в більш ніж 80 населених пунктах всіх типів та в усіх регіонах України. При опитуванні витримані квоти за статтю й віком. Час проведення польового етапу дослідження – з 2 по 10 лютого 2011 року. Математична точність вибірки становить +/- 3%.

Традиційно для України, найбільше громадяни довіряють Церкві (67,1% респондентів висловили повну або переважну довіру їй), ЗМІ – як українським (46,4%), так і російським (37,4%) й західним (36,5%) – та Збройним силам (40,1%). Найменше довіри у Судів (14,3%), Прокуратури (17%), Міліції (17,4%) та Верховної Ради України (18,7%). Серед органів влади більше всього українці довіряють Президенту (31%).

Загалом же можна констатувати, що за останні півроку в Україні відбулось падіння (подекуди – досить суттєве) рівня громадської довіри до всіх органів влади та до значної кількості соціальних інституцій. Так за період з вересня 2010 року по лютий 2011 року рівень довіри до Верховної Ради України скоротився на 2,7%, до Уряду – на 6,8%, до Президента найбільш суттєво – на 10,3%. Простежується і падіння рівня довіри до Судів (на 7,3%), Прокуратури (на 5,7%), Міліції (на 7,6%), Служби безпеки України (на 6,7%), Місцевих державних адміністрацій (на 7%) та Місцевих рад (на 5%). Дещо знизився рівень довіри навіть до Українських ЗМІ (на 4,4%) та Російських мас-медіа (на 4%). Єдині позитивні зміни спостерігаються у ставленні до Західних ЗМІ – тут рівень довіри виріс на 2,9%.

У Києві, де, відбулися певні зміни у владі (персональні та структурні) без виборів, рівень довіри до міської ради та міської державної адміністрації найнижчий серед усіх регіонів. Так упродовж року рейтинг повної та переважної довіри до Київради знизився з 10,5% у лютому 2010 року до 4,5% у лютому нинішнього року; аналогічне зниження спостерігається і для Київської міської державної адміністрації: з 7,5% у лютому 2010 року до 3% у лютому 2011 року.

Більше всього Верховній Раді України довіряють (тобто, відповіли «повністю довіряю» або «переважно довіряю») на Півдні (36,8%), у Криму (35%), на Південному Сході (28%) та на Сході (24,4%). Найменше – у Києві (4,5%) та на Заході (5,6%).

Президенту найбільше довіряють (відповіли «повністю довіряю» або «переважно довіряю») на Сході (50,8%), Південному Сході (44,5%) та Півдні (41%). Найменше – на Заході (6,4%) та у Києві (10,5%).

Уряду найбільше довіряють (відповіли «повністю довіряю» або «переважно довіряю») на Сході (50,8%), у Криму (36,7%), на Південному Сході (34,9%), та Півдні (32,8%). Найменше – у Києві (7,5%), на Заході (8%) та Північному Заході (8%).

В цілому, динаміка зміни рівня довіри до Верховної Ради України, Президента та Уряду нагадує параболи, які спочатку йдуть по висхідній, а потім спадають.

У вересні 2010 року спостерігалося загальне підвищення рівня довіри до всіх центральних органів влади в порівнянні з показниками лютого 2010 року (слід зазначити, що показники початку 2010 року стосувалися ще Президента Ющенка та Уряду Тимошенко). З вересня ж 2010 року відбулось падіння довіри до всіх органів влади. Разом з тим, необхідно відзначити, що рейтинги довіри все ж не повернулися до минулорічного рівня. Тож слід констатувати, що за останній рік повна та переважна довіра до Верховної Ради України зросла на 6,6%, до Президента – на 17,1%, до уряду – на 5,9%.

Більшість українців не підтримують відновлення чинності конституції 1996 року та повернення до т.зв. «президентсько-парламентської республіки». На питання «Чи підтримуєте ви розширення повноважень Президента України та обмеження повноважень Верховної Ради України у зв’язку з відновленням чинності Конституції 1996-го року?» 63,3% респондентів відповіли «Ні», в той час як підтримали посилення президентської влади 36,5% опитаних. В регіональному розрізі розширення повноважень президента підтримали лише респонденти на Сході (51,3%). Ще у двох регіонах, які традиційно підтримують діючого президента, громадяни висловили порівняно високу підтримку поверненню до «президентсько-парламентської республіки» – на Півдні (50%), та Південному Сході (46%). В усіх інших регіонах значна більшість респондентів виступила проти посилення президента (від 60 до 80% респондентів).

Переважна більшість українців вважає, що існуючу систему виборів до парламенту (пропорційну систему з закритими списками) необхідно змінювати. Так лише 22,5% респондентів висловилось за те, щоб обирати депутатів до Верховної Ради України за тією ж системою, що й на двох попередніх парламентських виборах. 27,6% опитаних виступили за те, щоб наступні вибори до парламенту відбувалися за такою ж виборчою системою, як останні місцеві вибори (за змішаною системою). Водночас, майже половина респондентів (48,9%) висловилась проти введення змішаної системи на парламентських виборах, однак визнали, що і пропорційну виборчу систему з закритими списками все ж необхідно змінити.

Переважна більшість українців вважає, що всі органи влади (як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях) працюють непрозоро та не достатньо відкрито – це засвідчили 77,2% респондентів (аналогічний показник в минулому році становив 69,9%). Певне покращення в даному контексті можна спостерігати лише у Президента, прозорість та відкритість діяльності якого засвідчили 8,8% опитаних. Найбільш закритими громадяни вважають роботу Верховної Ради України,  а також Уряду й інших центральних органів виконавчої влади.

PowerPoint-презентація дослідження

Верховною Радою України шостого скликання протягом минулого сесійного року (2010-й сесійний рік включає шосту та сьому сесії Верховної Ради України: з лютого 2010 року по січень 2011 року) було прийнято 224 закони.

Основні тенденції:

1. У законотворенні з великим відривом переважає сфера галузевої, економічної та правової політики. При цьому значно відстає сфера  політики культури і освіти. Також досить мало з ухвалених законів стосуються інформаційної політики й політики у сфері національної безпеки та оборони.
2. Однією з основних ознак законодавчого процесу у Верховній Раді України є переважання ухвалених законів, які були ініційовані Народними депутатами. На відміну від України, у більшості країн Західної Європи спостерігається протилежна законодавча тенденція: переважна більшість законопроектів ініційовані урядом. У Німеччині, наприклад, щороку приймається близько 75% законів, ініційованих урядом. Фактично, лише в Італії ситуація аналогічна українській: більшість законопроектів ініціюють депутати. Однак, при цьому, все ж частіше ухвалюються законопроекти, які ініціював уряд.
3. Все ж необхідно відзначити, що за минулий сесійний рік збільшилась кількість законів, ініційованих урядом. Особливо ця тенденція проявилася під час 7-ї сесії.
4. Значно зросла кількість ухвалених законів, які були ініційовані представниками фракції Партії регіонів.
5. Під час 7-ї сесії на законодавчу арену повернувся ще один суб’єкт законодавчої ініціативи: Національний банк України.
6. З 224 ухвалених протягом 2010-го року законів лише 17 були підтримані всіма парламентськими фракціями. Варто зазначити, що фракція НУНС не підтримала 87% ухвалених в цілому законопроектів, а фракція БЮТ-Батьківщина – майже 70%. При цьому часто не відігравало ролі, хто був ініціатором законопроекту. Наприклад, фракція БЮТ-Батьківщина не підтримала більшість ухвалених парламентом законів, які були ініційовані попереднім урядом під керівництвом Юлії Тимошенко.

З 28-и ухвалених у лютому законів 6 вже набули чинності. Найбільше прийнятих законів стосуються галузевої та правової політики (по 10 законів); 4 закони спрямовані на удосконалення економічної політики; 3 закони було ухвалено у сфері національної безпеки та оборони, а також один закон було ухвалено у сфері державного будівництва.

Серед ухвалених у лютому законопроектів були закони, прийняті в цілому під час 7-ї сесії, але повернуті на повторний розгляд з пропозиціями Президента:

• «Про внесення змін до Закону України “Про акціонерні товариства” щодо вдосконалення механізму діяльності акціонерних товариств» з пропозиціями Президента України від 11.01.2011
• «Про внесення змін до законів України “Про здійснення державних закупівель” та “Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні”» з пропозиціями Президента України від 11.01.2011
• «Про регулювання містобудівної діяльності» з пропозиціями Президента України від 03.02.2011
• «Про внесення змін до Закону України “Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру” щодо декларування наявності цукру» з пропозиціями Президента України вiд 11.01.2011

Найпродуктивнішим суб’єктом законодавчої ініціативи виступили народні депутати України – за місяць було підтримано 16 законопроектів парламентарів. Як і в попередні  місяці, найактивніше право законодавчої ініціативи вдалося використати депутатам від фракції Партії регіонів: парламент підтримав 7 ініційованих представниками цієї політичної сили законів, що стосуються правової (3 закони), економічної (3 закони) та галузевої (1 закон) політики. Також були прийнятий в цілому 3 закони, ініційований представником фракції БЮТ – “Батьківщина”: 2 правових і один галузевий закони. Крім того, був ухвалений Закон «Про правовий режим земель охоронних зон об’єктів магістральних трубопроводів», ініційований представниками фракції КПУ. З ініціативи міжфракційних груп (КПУ-ПР-НП, НУНС-ПР-БЮТ, БЮТ-ПР) було ухвалено ще 5 законів, які стосуються правової політики (3 закони), а також політики у сфері державного будівництва і національної безпеки та оборони (по одному закону).

В лютому Верховна Рада України ухвалила також 10 урядових законів, з яких один був ініційований ще урядом  під керівництвом Юлії Тимошенко («Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення попереднього документального контролю у пунктах пропуску через митний кордон»). З 9-ти ініційованих урядом Азарова законів, що в були ухвалені в лютому, 6 стосуються галузевої політки, 2 закони – правової політки, і один закон – політики у сфері національної безпеки та оборони.

Також Верховна Рада ухвалила у лютому один президентський закон: «Про схвалення рішення Президента України щодо направлення миротворчого контингенту для участі України в наданні підтримки Операції ООН у Кот-д’Івуарі»
–
Крім того, парламент підтримав один закон – «Про внесення змін до статті 75 Закону України “Про банки і банківську діяльність” (щодо строку повноважень тимчасової адміністрації)», – ініційований Національним банком України.

За лютий жоден законопроект не здобув підтримку всіх парламентських фракцій. Найчастіше «проти» підтриманих в цілому Верховною Радою України висловлювалися представники фракції «Наша Україна – Народна самооборона» (єдиний підтриманий цією фракцією закон: Закон «Про внесення змін до Конституції України щодо проведення чергових виборів народних депутатів України, Президента України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», ініційований міжфракційною групою депутатів). Фракція БЮТ-“Батьківщина” також не підтримала 17 прийнятих законопроектів, а фракція КПУ виступила проти 3-х законопроектів.

У лютому продовжилися зміни у фракційній структурі Верховної Ради України. Так, позафракційні депутати утворили фракцію «Реформи заради майбутнього», до якої увійшло 20 депутатів. Крім того, змінився склад фракцій Партії регіонів, БЮТ-Батьківщина  та НУНС. Станом на 18 лютого, до складу парламентської фракції Партії регіонів входить 181 депутат, БЮТ- “Батьківщина” – 106, Блоку «Наша Україна – Народна Самооборона» – 69, Комуністичної партії – 25, Народна Партія – 20; «Реформи заради майбутнього» – 20, кількість позафракційних депутатів – 29.

Верховною Радою України шостого скликання протягом минулого сесійного року (2010-й сесійний рік включає шосту та сьому сесії Верховної Ради України: з лютого 2010 року по січень 2011 року) було прийнято 224 закони. Аналіз законів не включає ратифікаційних законів та законів про внесення змін до Державного бюджету.

Найбільше прийнятих законів стосувалося галузевої, економічної та правової політики; найменше – політики культури і освіти. В цілому, за сферами регулювання прийняті протягом двох сесій закони можна поділити на такі основні групи:

• Державне будівництво (16 законів);
• Соціальна політика (27 законів);
• Економічна політика (55 законів);
• Інформаційна політика (10 законів);
• Національна безпека та оборона (11 законів);
• Правова політика (43 законів);
• Галузева політика (57 закони);
• Політика культури та освіти (4 закони).

Як і під час попередніх сесій, найбільш продуктивним суб’єктом законодавчої ініціативи виявилися народні депутати України, які ініціювали 116 законів. Найбільш активно право законодавчої ініціативи реалізовували представники фракції Партії регіонів. Самостійно вони виступили ініціаторами 45-и законопроектів, 15 з яких стосуються економічної політики, 9 законопроектів регулюють питання галузевої політики, 8 законів спрямовані на вдосконалення соціальної політики,  6 законів стосуються правової політики, 5 законів регулюють питання у сфері державного будівництва та по одному закону спрямовані на вдосконалення інформаційної політики, а також політики культури і освіти. Крім того, були прийняті 17 законів, самостійно ініційовані представниками фракції БЮТ (8 законів у сфері правової політки, 3 закони у сфері галузевої політики, по 2 стосуються соціальної політики та політики державного будівництва і по одному законопроекту, що регулюють питання інформаційної та економічної політики). 12 законів були самостійно ініційовані депутатами від фракції НУНС, з яких по 4 стосуються галузевої та правової політики, по 2 закони регулюють питання у сфері соціальної політики і по одному закону спрямовані на вдосконалення інформаційної політики та політики у сфері культури й освіти. Найменше реалізували своє право законодавчої ініціативи представники фракцій КПУ (по одному закону у сфері соціальної, економічної та правової політики) та Блоку Литвина/Народної партії (2 галузевих закони, один соціальний і один економічний). Значна кількість прийнятих депутатських законопроектів була ініційована міжфракційними депутатськими групами найрізноманітніших комбінацій. З 34-х таких законопроектів 12 стосуються галузевої політики, 8 – економічної, 7 – правової, 3 – інформаційної політики, 2 – політики у сфері державного будівництва і по одному – соціальної політики та політики культури й освіти. Крім того, Верховною радою був в цілому ухвалений Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності садівницьких товариств та дачних кооперативів», який ініціював наразі позафракційний Голова Верховної Ради України.

Також Верховна рада підтримала 93 законопроекти, ініційованих урядом. При цьому була прийнята значна кількість проектів, поданих ще попереднім урядом під керівництвом Юлії Тимошенко. В цьому контексті вартий уваги той факт, що більшість таких проектів була підтримана новою коаліцією й, разом з тим, не знайшла підтримки серед представників фракції БЮТ. Серед ініційованих урядом і підтриманих Верховною Радою України законів 25 стосуються економічної політики, 23 – галузевої політики, 16 – правової політика, 11 – соціальної політики, 9 – національної безпеки і оборони, 5 – політики державного будівництва, і по 2 закони – інформаційної політики та політики культури та освіти.

Крім того, було підтримано 14 ініціатив Президента України (3 з яких ініційовані ще президентом Віктором Ющенком). З них 6 стосувалися галузевої політики, по 3 закони – політки національної безпеки і оборони та  державного будівництва, та по одному закону – соціальної та правової політики.

Також парламент підтримав в січні Закон «Про внесення змін до Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” (щодо скасування збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу безготівкових валют)», ініційований Національним банком України.

З 224 ухвалених протягом 2010-го року законів лише 17 були підтримані всіма парламентськими фракціями. Найбільше таких законопроектів було ініційовано міжфракційними групами депутатів («Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо посилення відповідальності за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи)», «Про внесення змін до Закону України “Про молоко та молочні продукти” (щодо відповідності якості та безпеки молочних продуктів показникам, які встановлені законодавством і стандартами України)», «Про внесення змін до статті 11 Закону України “Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо забезпечення доступу до публічної інформації)»). Також всіма фракціями були підтримані законопроекти, ініційовані фракцією Партії Регіонів («Про внесення зміни до пункту 1 розділу ІI “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення охорони родючості грунтів”», «Про внесення змін до Закону України “Про кінематографію” (щодо державної підтримки виробництва національних фільмів)»),фракцією БЮТ («Про внесення змін до Сімейного кодексу України (щодо врегулювання порядку визначення розміру аліментів)», «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України (щодо права свідка на адвоката)», «Про доступ до публічної інформації»), фракцією НУНС («Про внесення зміни до статті 707 Цивільного кодексу України (щодо правового регулювання обміну товарів неналежної якості)», «Про внесення змін до переліку пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України “Про Перелік пам’яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації”»), «Про мораторій на видалення зелених насаджень на окремих об’єктах благоустрою зеленого господарства м. Києва») тафракцією КПУ («Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок»). Крім того, всі парламентські фракції підтримали також 1 законопроект колишнього Президента України Віктора Ющенка («Про затвердження Указу Президента України “Про оголошення територій міста Калуш та сіл Кропивник і Сівка-Калуська Калуського району Івано-Франківської області зоною надзвичайної екологічної ситуації”») та 3 урядові законопроекти («Про внесення змін до статті 9 Закону України “Про участь України в міжнародних миротворчих операціях”» (Кабінет Міністрів Юлії Тимошенко),«Про внесення зміни до статті 5 Закону України “Про податок на додану вартість” (щодо оподаткування при проведенні в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу)», «Про засади функціонування ринку природного газу» (ініційовані діючим Кабінетом Міністрів)).

Протягом 2010-го року представники фракції «Наша Україна – Народна самооборона» виступили «проти» 195-ти прийнятих в цілому законопроектів – цей найвищий відповідний показник серед фракцій. При цьому від 10% до 50%  складу фракції підтримували той чи інший законопроект разом з коаліцією, а у багатьох випадках не вистачало кілька голосів для того, щоб віднести фракцію до таких, що підтримали законопроект (більшість від складу фракції). Представники фракції БЮТ також виявили свою незгоду зі значною кількістю законопроектів (156 голосувань «проти» прийнятих в цілому законопроектів). Як зазначалося, серед непідтриманих більшістю складу фракції БЮТ законопроектів було чимало таких, які ініціював Кабінет Міністрів під керівництвом Юлії Тимошенко або які були ініційовані представниками фракції БЮТ. 26 законопроектів не були підтримані фракцією КПУ і 4 законопроекти – фракцією Блока Литвина/Народної Партії. Лише фракції Партії регіонів підтримала всі 224 ухвалені протягом 2010-го року законопроекти. При цьому, можна стверджувати, що принципові позиції «проти» займали лише фракції КПУ та Блок Литвина, в той час як невизначена позиція фракції НУНС (коливається в межах 10-60% від складу фракції) зумовлена проблемами внутрішньофракційної дисципліни. Крім того, позиція фракції БЮТ швидше покликана відображати її новий опозиційний статус.

Найпродуктивнішими місяцями 2010 р. виявилися липень (44 закони) та грудень (54 закони), протягом яких було ухвалено майже 44% всіх законопроектів, прийнятих за сесійний рік. Найменш продуктивними виявилися березень та квітень: в цей період було ухвалено лише 12 законопроектів. Це пояснюється тим, що в цей час відбувалася зміна політичного керівництва держави (зокрема – уряду), тому основним напрямком роботи парламенту було звільнення та призначення посадовців.

Зміни фракційної структури за 2010 сесійний рік

Принципово змінили структуру парламенту зміни до регламенту ВРУ, відповідно до яких коаліція повинна складатись з депутатів, а не з фракцій. Це призвело до першої хвилі переходу депутатів  в провладну парламентську коаліцію (фракції, що орієнтувались на президента і його партію). Друга хвиля відбулася у вересні, коли було оголошено про виключення з фракції БЮТ 28 народних депутатів, які раніше підтримували коаліцію під час голосувань. На 23 вересня 2010 року кількість членів фракції БЮТ налічувала вже 124 депутати. Це в свою чергу значно вплинуло на одностайність голосувань фракції БЮТ.

В жовтні відбулися інші зміни у фракційному складі парламенту. Голова Верховної Ради Володимир Литвин, його перший заступник Адам Мартинюк і заступник Микола Томенко з 16 жовтня стали позафракційними депутатами, у відповідності до вимог зміненого Регламенту Верховної Ради. Станом на 21 жовтня, до складу парламентської фракції Партії регіонів входло 180 депутатів, БЮТ – 121, Блоку «Наша Україна – Народна Самооборона» – 71, Комуністичної партії – 26, Блок Литвина – 20; кількість позафракційних – 32 депутати.

Крім того, були ініційовані зміни у назвах фракцій. Так, Фракція Блоку Литвина з листопада має назву Фракція Народної Партії, а Фракція БЮТ – «БЮТ-Батьківщина».

В грудні знову відбулися зміни у фракційному складі парламенту, які й сформували фракційну структуру Верховної Ради до кінця сесії. Станом на 14 січня, до складу парламентської фракції Партії регіонів входило 180 депутатів, БЮТ- Батьківщина – 113, Блоку «Наша Україна – Народна самооборона» – 71, Комуністичної партії – 25, фракції Народної Партії – 20; кількість позафракційних депутатів становила – 41 депутат.

До найрезонансніших  законів, прийнятих Верховною Радою протягом 2010 року можна віднести Закони України:
«Про затвердження змін до статті 61 Закону України “Про Регламент Верховної Ради України” (щодо порядку утворення коаліції депутатських фракцій)» від 9.03.2010;
«Про ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України» від 27.04.2010;
«Про внесення змін до Закону України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” (щодо забезпечення прозорості та демократичності місцевих виборів)» від 30.08.2010;
«Податковий кодекс України» від 2.12.2010;
«Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011.

У цьому випуску:

1. Оцінка стану українського парламентаризму на основі керівних принципів демократичних парламентів.
2. Адміністративно-територіальні реформи у країнах Вишеградської групи: висновки для України.