47,6% законопроєктів ухвалено після першого читання, 52,4% — після другого читання, третє читання не застосовувалося.

Лише 3 із 63 ухвалених протягом 14-ї сесії законів зареєстровано до 24 лютого 2022 року, що вказує на домінування порядку денного воєнного стану.

Основні строки проходження законопроєктів (середні значення):

• від реєстрації до ухвалення в першому читанні та в цілому — 63 дні;
• між першим читанням та ухваленням його в другому читанні та в цілому — 264 дні;
• від реєстрації до ухвалення в другому читанні та в цілому — 382 дні.

Строки проходження законопроєктів встановили три найповільніші рекорди.

Середній строк від реєстрації до ухвалення законопроєктів у другому читанні становить 382 дні, найбільше за період 4–14-ї сесій. Тобто в середньому Верховній Раді потрібен понад рік, аби ухвалити законопроєкт у першому читанні. З огляду на те, що дві третини ухвалених законопроєктів зареєстровано під час 13-ї та 14-ї сесій, це свідчить про уповільнення законодавчої активності Парламенту.

Інші два рекорди також пов’язані з ухваленням законопроєктів у другому читанні та належать депутатським ініціативам. Депутатські законопроєкти мають найбільший середній строк кількості днів від реєстрації до ухвалення законопроєктів у другому читанні та в цілому (433 дні) і від ухвалення в першому читанні до ухвалення в другому читанні та в цілому (308 днів) за період 4–14-ї сесій IX скликання.

1. 30 — ухвалено в цілому після першого читання (47,6%);
2. 33 — ухвалено в цілому після другого читання (52,4%);
3. 0 — ухвалено в цілому після третього читання (0%).

14-та сесія припинила попередній тренд на розподіл ухвалених законів за читаннями ухвалення. Якщо на попередніх сесіях майже дві третини законів ухвалено в другому читанні та в цілому, то на 14-й сесії розподіл законів, ухвалених у цілому в першому та другому читанні, майже однаковий: 47,6% та 52,4% відповідно. Схожа ситуація була зафіксована під час 3-ї, 4-ї та 7-ї (пів року війни) сесій. Тренд із незастосування третього читання не змінився — жоден законопроєкт не пройшов три читанняВідповідно до ч. 1 ст. 102 Регламенту, законопроєкти розглядаються Верховною Радою, як правило, за процедурою трьох читань.. Нагадаємо, що два читання дають змогу краще підготувати законопроєкт, виправити недоліки та помилки, виявлені під час першого читання. Однак два читання потребують також і більше часу.

Під час розгляду інформації щодо комітетів варто брати до уваги, що цей моніторинг ґрунтується на кількості висновків головних комітетів. Ця методика використовується з огляду на доступність даних. Саме інформація про висновки головних комітетів постійно доступна на сайті Верховної Ради, регулярно оновлюється та наявна щодо всіх висновків головних комітетів. Однак комітети, звісно ж, виконують багато інших функцій та завдань, крім надання висновків головних комітетів. Три комітетиКомітет з питань бюджету, Комітет з питань антикорупційної політики та Комітет з питань інтеграції України до Європейського Союзу. мають надавати обов’язкові висновки до всіх законопроєктів, на комітети може покладатися завдання з підготовки висновків як допоміжних комітетів, комітети розглядають та ухвалюють рішення в рамках контрольної функції, розглядають листи та звернення, проводять конференції, круглі столи тощо. Однак уся ця інформація публікується лише фрагментарно, тому вона не може бути використана для формату регулярного моніторингу. Однак якщо ця інформація доступна в прийнятному для системного моніторингу форматі, вона використовується. Наведені обмеження варто брати до уваги, переглядаючи подану нижче інформацію, яка ґрунтується на висновках головних комітетів.

Час надання висновків головних комітетів на законопроєктиНаведені дані стосуються лише тих випадків, коли висновки надавалися. Розраховувався час між датою реєстрації законопроєкту та датою надання першого висновку головного комітету, беручи до уваги висновки про включення до порядку денного. Цей різновид висновків взято до уваги, оскільки часто під час попереднього опрацювання комітет фактично вже розглядає законопроєкти по суті. дає змогу оцінити відразу декілька важливих показників. У розрізі комітетів час від реєстрації до надання першого висновку характеризує навантаження на комітети, а також надає можливість загалом спрогнозувати швидкість попереднього опрацювання того чи іншого законопроєкту залежно від його головного комітету. У розрізі ініціаторів час надання висновків характеризує прихильність членів комітетів до того чи іншого ініціатора та поглиблює прогностичні можливості швидкості попереднього опрацювання. Зрештою, час, потрібний для отримання першого висновку головного комітету, разом із даними щодо загального проходження законопроєктів дає змогу краще зрозуміти цілісну динаміку проходження законопроєктів. 

Комітети надавали висновок до першого читання в середньому за 101 день, а половину всіх висновків надали за 43 дні.

Швидкість надання висновків дуже різниться залежно від комітету. Різниця подекуди майже досягає 50-кратного розміру. Якщо порівнювати показники 14-ї сесії та показники попередньої 13-ї сесії, то майже для половини комітетів середній час на надання першого висновку зменшивсяЯкщо впродовж 13-ї сесії середня кількість днів від реєстрації до надання першого висновку для Комітету з питань транспорту та інфраструктури становила 755 днів, то на 14-й сесії цей показник зменшився до 207 днів. (для одного комітету — майже на півтора року). Для більшості інших комітетів зростання було помірне, у межах одного-двох місяців, лише один комітет мав зростання середнього часу в понад пів року.

Загалом навантаження і швидкість надання висновків здебільшого співвідносяться. Наприклад, Комітет з питань економічного розвитку надав найбільшу кількість висновків (22), водночас він має найвищий середній показник тривалості надання висновку — 399 днів; Комітет з питань бюджету надав лише 4 висновки, але й підготував їх найшвидше — у середньому за 8 днів. Однак подекуди навантаження і швидкість надання висновків не співвідносяться. Так, Комітет з питань молоді та спорту, попри малу кількість наданих висновків (лише 3), надавав їх у середньому протягом 157 днів. 

*Нагадаємо, медіана — це значення, яке ділить усі дані навпіл, тобто половина всіх спостережень буде меншою, ніж медіана, а половина — більшою. 

Якщо порівняти з 13-ю сесією, середня кількість днів на надання першого висновку комітету до першого читання майже вдвічі збільшилася для Президента, однак ще не досягла рівня 12-ї сесії. Для Кабміну середній строк надання висновку зменшився більш ніж на половину (на 56 днів), водночас для депутатів середній строк надання висновку зріс на 19 днів. Уже шосту сесію поспіль середній строк надання перших висновків до урядових законопроєктів менший за середній строк надання перших висновків до депутатських законопроєктів. 

Медіанний час надання першого висновку на урядові законопроєкти значно менший за середній строк надання висновку на депутатські законопроєкти. Якщо порівнювати з 13-ю сесією, то медіанний час для урядових законопроєктів зменшився, а для депутатських — значно зріс (на 15 днів). Водночас медіанний час надання першого комітетського висновку на президентські законопроєкти значно менший за медіанний час надання першого висновку на урядові та депутатські законопроєкти. Законопроєкти Президента, як і зазвичай, найшвидше отримують перші висновки комітетів, половина таких законопроєктів отримує перший комітетський висновок за два тижні.

Законопроєкти більшості фракцій та груп протягом 14-ї сесії отримували висновки швидше, ніж під час 13-ї сесії, для деяких фракцій середня швидкість зросла майже вчетверо. Однак для законопроєктів, ініційованих депутатами від фракцій «Слуга народу», «Батьківщина» та групи «Відновлення України», швидкість надання перших висновків, навпаки, зменшилася. Для законопроєктів, ініціаторами яких були народні депутати фракції «Європейська солідарність», не надано жодного висновку комітету до першого читання. 

П’ять найдовших законопроєктів за кількістю днів проходження від реєстрації до надання першого висновку головного комітету представлені в додатку 1. 

Швидкість надання висновківРозраховувалася кількість днів між датою ухвалення законопроєкту в першому читанні та датою надання першого висновку комітету до другого читання (хоча висновків може бути кілька). комітетів до другого читання є менш показовою через малу кількість цих висновків на один комітет. До цих данихЧерез малу кількість висновків до другого читання тут використовується лише середнє значення. Лише два комітети надати п’ять або більше висновків до другого читання впродовж 14-ї сесії. треба ставитися обережно, однак вони теж варті уваги. Шість із одинадцятиЩе 13 комітетів не надали жодного висновку до другого читання.комітетів (тобто більш як половина) збільшили (як порівняти з попередньою 13-ю сесією) час, за який вони в середньому надавали висновки до другого читання, ще три комітети збільшили час надання висновку до другого читання на рік чи більше. 

Час від ухвалення законопроєкту в першому читанні до надання висновку до другого читання в середньому склав 259 днів, що вдвічі більше, ніж протягом 13-ї сесії, а половину всіх висновків комітети надали менш ніж за 114 днів. 

*Комітети не надавали висновки до законопроєктів Президента України до другого читання протягом 14-ї сесії. Тому цей субʼєкт виділений у таблиці сірим кольором.

Швидкість надання першого висновку комітету до другого читання демонструє, що середній час на надання висновків, як порівняти з 13-ю сесією, для урядових законопроєктів збільшився майже у два з половиною рази, а для депутатських законопроєктів — майже вдвічі. Протягом 14-ї сесії для законопроєктів Президента комітети не надали жодного висновку до другого читання. Для депутатів фракції «Слуга народу» час на надання першого висновку комітету до другого читання теж збільшився (на 36 днів). 

*Варто брати до уваги, що велику кількість висновків (понад п’ять) надано лише щодо законопроєктів Уряду та депутатів фракцій «Слуга народу». Для інших фракцій та груп кількість законопроєктів, на які надано висновки, становить менш як п’ять. Вони позначені в таблиці сірим кольором. Для цих категорій вказане значення можна пояснити збігом обставин. 

П’ять найдовших законопроєктів за кількістю днів проходження від першого читання до надання першого висновку головного комітету до другого читання, а також п’ять найшвидших законопроєктів представлені в додатку 2.

Строк на ухвалення законів незалежно від того, у якому читанні вони були ухвалені, у середньому становить 230 днів, медіана складає 106 днів (тобто половину законопроєктів ухвалено більш ніж за 106 днів, а половину — менш ніж). 

Для 90% законопроєктів строки, потрібні для ухвалення законопроєкту в першому читанні та в цілому, зросли. Унаслідок цього медіанний час збільшився проти 13-ї сесії. Усі законопроєкти, ухвалені в першому читанні та в цілому, зареєстровано після 2025 року. Така тенденція загалом відповідає стандартній логіці використання першого читання як швидкого треку з ухвалення найбільш термінових законопроєктів. 

Експериментальний показник «темп зростання» збільшився орієнтовно на 7 днів — отже, відбулося збільшення швидкості зростання часу, потрібного для ухвалення законопроєкту в першому читанні та в цілому. Нагадаємо, що темп зростання розраховується як середня різниця між різницею децилів кількості днів від реєстрації до ухвалення 13-ї та 12-ї сесій та різницею децилів кількості днів від реєстрації до ухвалення 14-ї та 13-ї сесій. 

У першому читанні та в цілому ухвалено 10 урядових законопроєктів, 8 депутатських та 12 президентських. Половину урядових законопроєктів складали ратифікації. Водночас усі (окрім одного) президентські законопроєкти, ухвалені в першому читанні та в цілому, були схваленнями указів та ратифікаціями.

Строк проходження урядових законопроєктів від реєстрації до ухвалення в першому читанні та в цілому збільшився на 21 день. Середній строк проходження депутатських законопроєктів складає 91 день і є третім найвищим показником за період 4–13-ї сесії IX скликання. Цікавим є те, що для депутатських законопроєктів зріс як середній, так і медіанний строк. Це означає, що частина депутатських законопроєктів стала проходити від реєстрації до ухвалення у першому читанні та в цілому набагато довше, зокрема внаслідок розгляду певної кількості старих законопроєктів.

Для президентських законопроєктів середній строк збільшився та повернувся на рівень 9-ї сесії. Збільшився також і медіанний строк, що означає, що президентські законопроєкти почали проходити від реєстрації до ухвалення в першому читанні та в цілому повільніше.

П’ять найдовших законопроєктів за кількістю днів проходження від реєстрації до ухвалення в першому читанні та в цілому, а також п’ять найшвидших законопроєктів представлені в додатку 3. 

Протягом 14-ї сесії Парламент збільшив строк проходження законопроєктів від реєстрації до ухвалення в другому читанні та в цілому. У середньому час на проходження від реєстрації до ухвалення в другому читанні та в цілому збільшився на 73 дні, як порівняти з 13-ю сесією, та збільшився на 47 днів, як порівняти з 12-ю сесією. Середнє значення строку від реєстрації до ухвалення законопроєкту в другому читанні та в цілому є найбільшим за весь період IX скликання. Медіанне значення збільшилося на 65 днів і повернулося до рівня показників 12-ї сесії. Для 70% законопроєктів строки, потрібні для ухвалення законопроєкту в другому читанні та в цілому, збільшилися. Лише 3 із 33 (9%) законопроєктів, ухвалених у другому читанні та в цілому, зареєстровано до 24 лютого 2022 року. Це означає, що протягом 14-ї сесії ухвалювали майже виключно закони, що відповідали порядку денному воєнного стану. Такі показники демонструють, що за три роки та вісім сесій воєнного стану Верховна Рада фактично напрацювала новий порядок денний із новим обсягом законопроєктів.

Темп зростання часу від реєстрації до ухвалення в другому читанні та в цілому збільшився, перервавши тенденцію останніх двох сесій. Строки ухвалення законопроєктів на 14-й сесії зросли, проте темпи цього зростання суттєво впали, як порівняти з попередніми періодами.

*Верховна Рада України ухвалила два президентські законопроєкти в другому читанні та в цілому протягом 14-ї сесії. Тому цей субʼєкт виділений у таблиці сірим кольором.

Урядові законопроєкти зменшили (як порівняти з 13-ю сесією) середній час проходження від реєстрації до ухвалення в другому читанні та в цілому та досі вперше після 10-ї сесії проходять цей шлях швидше за законопроєкти народних депутатів. Депутатські ж законопроєкти поставили новий рекорд на 14-й сесії — їхній шлях від реєстрації до ухвалення складає 433 дні, найповільніше за період 4–14-ї сесій. 

Під час 14-ї сесії ухвалено 2 президентські законопроєкти, які пройшли шлях від реєстрації до ухвалення в середньому за 127 днів, однак із цього не можна робити висновки про вплив Президента як суб’єкта законодавчої ініціативи на законотворчий процес через малу кількість ухвалених законів. 

П’ять найдовших за кількістю днів проходження від реєстрації до ухвалення в другому читанні та в цілому законопроєктів, а також п’ять найшвидших законопроєктів представлені в додатку 4.

*Верховна Рада України ухвалила лише два президентські законопроєкти в другому читанні та в цілому протягом 14-ї сесії. Тому цей субʼєкт виділений у таблиці сірим кольором.

Процес проходження законопроєктів від ухвалення в першому читанні до ухвалення в другому читанні та в цілому протягом 14-ї сесії повернув тенденції 8-ї, 9-ї та 12-ї сесії, коли депутатські законопроєкти мали довший час проходження від першого читання до ухвалення в другому читанні та в цілому, ніж урядові ініціативи. Однак якщо порівняти з 13-ю сесією, строк проходження депутатських законопроєктів збільшився більш ніж удвічі та поставив новий рекорд. Строк проходження депутатських законопроєктів трохи зменшився, як порівняти з 13-ю сесією, однак усе ще не досяг рівня 12-ї сесії. Аналогічна ситуація — і з законодавчими ініціативами Президента. 

Строк між першим читанням та ухваленням у другому збільшився для 100% законопроєктів. 

П’ять найдовших за кількістю днів проходження від ухвалення законопроєкту в першому читанні до ухвалення в другому читанні та в цілому, а також п’ять найшвидших законопроєктів представлені в додатку 5.

Зареєстровано 389 законопроєктів. З них:

1. 7 (1,8%) євроінтеграційних законопроєктів;
2. 17 (4,4%) законопроєктів про надання згоди або денонсацію міжнародних договорів;
3. 1 (0,3%) невідкладний законопроєкт.

Ухвалено в цілому 63 закони. З них:

1. 2 (3,2%) євроінтеграційні закони;
2. 10 (16%) законів про ратифікацію міжнародних угод;
3. 5 (8%) законів Президент визначив як невідкладні.

14-та сесія Верховної Ради України характеризується подальшим зниженням законотворчої активності: зареєстровано 389 законопроєктів, що є одним із найнижчих показників за все IX скликання і продовжує спадний тренд, який сформувався після 9-ї сесії. Аналогічна динаміка спостерігається і щодо результативності — ухвалено лише 63 закони, що є найнижчим показником для цього скликання. 

Показники 14-ї сесії свідчать про часткове зниження законодавчого спаму насамперед через скорочення загальної кількості зареєстрованих законопроєктів та зменшення частки ініціатив з одним підписантом. Одночасно зросла частка законопроєктів із 8–22 підписантами, що може вказувати на вищий рівень міжфракційної співпраці та кращу попередню підготовку документів. Водночас проблема спаму не зникає повністю. Група «Відновлення України» зберігає аномально високий показник законопроєктів у перерахунку на одного депутата, попри його значне зниження, що й надалі є структурним ризиком для якості законодавчого процесу.

Протягом 14-ї сесії зареєстровано 389 законопроєктів — на 47 менше, ніж за попередню осінню (12-ту) сесію. Загалом 14-та сесія є однією з найнижчих за кількістю зареєстрованих законопроєктів за все IX скликання, менше (на чотири законопроєкти) зареєстровано лише протягом 8-ї сесії. Такий результат повертається в тренд поступового зниження кількості зареєстрованих законопроєктів, що тривав з 9-ї до 13-ї сесії. Такий обсяг зареєстрованих законопроєктів демонструє потенційне зменшення обсягу законодавчого спаму або принаймні зменшення законотворчої активності. 

Протягом 14-ї сесії зареєстровано 7 євроінтеграційнихЄвроінтеграційними законопроєктами є такі, що отримали відповідний статус за рішенням Комітету з питань євроінтеграції. Таким чином, кількість євроінтеграційних законопроєктів за 14-ту сесію може змінюватися і не відповідати даним, наведеним у Моніторингу. Це може статися, якщо Комітет з питань євроінтеграції визнає законопроєкти, зареєстровані за 14-ту сесію, євроінтеграційними вже після публікації Моніторингу за цю сесію. Наведені тут дані щодо кількості зареєстрованих євроінтеграційних законопроєктів є актуальними станом на 03.02.2026. законопроєктів. Це 1,8% від усіх зареєстрованих законодавчих ініціатив. 

Протягом 14-ї сесії зареєстровано 17 законопроєктів про надання згоди або денонсацію міжнародних договорів. Це 4,4% від усіх зареєстрованих законодавчих ініціатив. 

Протягом 14-ї сесії зареєстровано 1 невідкладний законопроєкт. Це 0,3% від усіх зареєстрованих законодавчих ініціатив. 

*Для спрощення тут і далі в подібних таблицях використовується термін «Ініціатор». Це насправді так, якщо йдеться про Уряд та Президента. Фракції ВРУ не мають права законодавчої ініціативи, тому, коли йдеться про фракції, це треба розуміти як те, до якої фракції чи групи належить перший підписант (ініціатор) з-поміж народних депутатів.

Для більшості фракцій та груп Верховної Ради України показники 14-ї сесії залишаються порівняно стабільними, демонструючи тенденції, подібні до попередніх сесій (10–13-та). «Батьківщина» (4,4%) та «Європейська солідарність» (3,3%) зареєстрували від 13 до 17 законопроєктів, що відповідає їхній попередній активності. Частка законопроєктів «Слуги народу» (39,3%) майже не змінилася та залишається на доволі низькому для себе рівні. Проте є кілька помітних змін та особливостей, які варто виокремити:

1. Частка законопроєктів, ініційованих Кабінетом Міністрів України, зменшилася до 20,3% проти 22,7% упродовж 13-ї сесії. Утім, така частка досі є вищою за стандартні для Кабміну. Якщо за попередньої сесії такі високі значення реєстрації були наслідком перереєстрації законопроєктів, то щодо цієї сесії можна говорити про зростання реальної законодавчої активності Уряду.
2. Частка законопроєктів Президента сягнула рекордно низького рівня для IX скликання. Це могло б вказувати на принаймні формальне дистанціювання Президента від внутрішньої політики, утім, доволі висока частка ухвалених законів Президента вказує на протилежне.
3. Фракція «Голос» продовжує нарощувати свою активність (4% проти 3% упродовж 13-ї сесії та 1,6% — 12-ї), але залишається на досить низькому рівні, як порівняти із сесіями до повномасштабного вторгнення.
4. Частка законопроєктів групи «Відновлення України» зросла після значного зменшення протягом 13-ї сесії. Група залишається однією з найактивніших, обходячи більшість фракцій та груп, що підтверджує тенденцію до можливого законодавчого спаму. Однак зростання частки зумовлене радше загальним падінням показників, адже якщо розглядати ситуацію в абсолютних значеннях, то група навпаки зменшила активність майже вдвічі (протягом п’яти попередніх сесій кількість законопроєктів трималася на рівні, близькому до 90 за сесію).
5. Наростили частку зареєстрованих законопроєктів позафракційні депутати: якщо впродовж 13-ї сесії вона складала 6%, то зараз — понад 8,7%. Таке зростання насамперед пояснюється зменшенням кількості зареєстрованих законопроєктів від інших фракцій та груп.

Належність законопроєкту визначалася за фракційною належністю ініціатора. Для депутатів ініціатором вважається перший підписант законопроєкту. Цей метод має свої обмеження, однак саме ним користуються, зокрема, і в Апараті ВРУ. До того ж ч. 3 ст. 90 Регламенту прямо визначає ініціатором законопроєкту того депутата, чий підпис зазначено першим. 

Кількість зареєстрованих законопроєктів у перерахунку на одного депутатаВарто наголосити, що кількість законопроєктів на одного депутата не може бути показником ефективності фракцій чи груп. Це радше показник, що дає змогу краще зрозуміти загальні тенденції роботи Верховної Ради. Тут свідомо не наводиться кількість законопроєктів конкретних депутатів, оскільки це часто сприймається ними як показник ефективності власної роботи, що спонукає їх реєструвати більше законопроєктів, нехтуючи якістю, що і є однією з причин законодавчого спаму. для більшості фракцій та груп у межах 14-ї сесії демонструє доволі суттєве зниження, як порівняти з 13-ю сесією. Головною причиною є те, що 14-та сесія є найменш активною, тоді як 13-та — однією з найбільш активних (за часи вторгнення) за кількістю законопроєктів.

Як і протягом 12-ї сесії, на більшість фракцій та груп припадає менш ніж 1 законопроєкт на 1 депутата, двома винятками є позафракційні депутати та група «Відновлення України». Якщо порівнювати з 12-ю сесією, то фракції «Батьківщина», «Голос», група «За майбутнє» та позафракційні депутати збільшили кількість зареєстрованих законопроєктів на одного депутата. Особливо це можна простежити на прикладі фракції «Голос», яка вдвічі збільшила кількість законопроєктів на одного депутата (0,79 протягом 14-ї сесії проти 0,35 — протягом 12-ї). Загалом усі чотири згадані фракції та групи мають за період 13-ї та 14-ї сесії вищі показники, ніж за період 12-ї. Середня кількість законопроєктів на 1Логічно припустити, що законопроєктна робота в партіях, що формують фракції, налагоджена краще, ніж у групах, сформованих мажоритарниками, з огляду на наявну сталу організаційну структуру та змогу налагодити роботу депутатського об’єднання як суб’єкта права законодавчої ініціативи. Це, вочевидь, і впливає на спроможність розробляти групові законопроєкти. депутата становить 0,9.

Найбільше, уже сьому сесію поспіль, вибивається група «Відновлення України». Попри значне зменшення цього показника впродовж 14-ї сесії (3,24 проти 5,71 за період 13-ї сесії та 4,94 — за період 12-ї), ця група залишається лідером. Така кількість законопроєктів у перерахунку на одного депутата все ще перевищує показники всіх інших фракцій та груп за будь-яку іншу сесію і є ознакою законодавчого спаму.

У контексті цього показника варто зазначити поступове зменшення кількості депутатів у Верховній Раді. Так, з 11-ї до 14-ї сесії їхня кількість зменшилася від 401 до 393.

У контексті кількості підписантів законопроєктів 14-та сесія повертається до тренду періоду 12-ї сесії — зменшення кількості законопроєктів з одним ініціатором, велика кількість яких опосередковано свідчить про наявність законодавчого спаму. Частка законопроєктів, що мають одного підписанта, зменшилася проти 13-ї сесії, утім, досі є вищою за 11-ту та 12-ту сесії. Натомість частка груп законопроєктів із 4–7 та 8–22 підписантами продемонструвала зростання. Це може свідчити про вищий рівень співпраці депутатів між собою та потенційно дещо вищу якість законопроєктів. Водночас відбулося зниження частки законопроєктів, що мають понад 23 підписанти.

У цьому розділі парламентського моніторингу автори виходять із припущення, що більша кількість підписантів позитивно корелює із кращою пропрацьованістю законопроєктів, вищим рівнем консенсусу та є ознакою зменшення законодавчого спаму. 

Найбільше підписантів — 183 — має законопроєкт про внесення змін до Цивільного кодексу № 14057 від 21 вересня 2025 року. 

Упродовж 14-ї сесії ухвалено в цілому 63 закони. Це найнижчий показник для IX скликання. Водночас він трохи менший за результат 10-ї сесії, який дотепер був мінімальним за кількістю ухвалених законів. Зважаючи на рекордно низьку кількість зареєстрованих законопроєктів, можна констатувати значне зменшення законотворчої активності.

Протягом 14-ї сесії ухвалено 2 євроінтеграційні закони. Це 3,2% від усіх ухвалених законів. 

Протягом 14-ї сесії Верховна Рада ухвалила 10 законів про надання згоди щодо міжнародних договорів. Це 16% від усіх ухвалених законів. З 10 договорів, ратифікованих Верховною Радою протягом 14-ї сесії, 1 — багатостороння угода та 9 — двосторонні. Серед усіх цих угод ратифіковано по 2 — з Європейським інвестиційним банком та Італією.

П’ять законопроєктів (8%), ухвалені протягом 14-ї сесії, Президент України визначив як невідкладні. 

Президент один раз накладав вето (і надавав свої пропозиції) на законопроєкт. Наразі цей законопроєкт готується до розгляду.

По-перше, депутати фракції «Слуга народу» продемонстрували найнижчу за все IX скликання частку від усіх ухвалених законопроєктів (39,7%). Для прикладу, середнє значення за всі сесії воєнного стану для цієї фракції — 48%. Частка ухвалених законопроєктів Слуги народу зростала з 10-ї сесії. 

По-друге, частка прийнятих законів, ініційованих Президентом України, значно зросла (22,2%), як порівняти з результатами 13-ї (12%) та 12-ї (15%) сесій. Така частка ухвалених законів, ініційованих Президентом, є найвищою для IX скликання. Кабінет Міністрів України вперше за останні чотири сесії поспіль демонструє незначне зростання частки ухвалених законів, утім, це зростання і справді мінімальне — менше за 1%.

По-третє, частка законів, ініційованих депутатами фракцій меншості та позафракційними, сукупно становить 12%, що нижче, ніж за період 13-ї сесії (16%). Таке значення є більш стандартним для IX скликання. Зокрема, зменшення цього показника може бути спричинене тим, що (1) частка законопроєктів Президента значно зросла та (2) зменшилася кількість фракцій та груп, які мають ухвалені законопроєкти загалом. 

14-та сесія посилила позитивні тенденції попередніх сесій. Так, якщо порівняти з попередньою 13-ю сесією, то суттєво зросла частка ухвалених законів, що мають понад 8 підписантів. Загалом законопроєкти з 8–22 підписантами складають майже третину, а ті, що мають понад 23 підписанти — більш ніж половину від усіх ухвалених. 

Частка законопроєктів із 23+ підписантами вже впродовж другої сесії поспіль є не тільки рекордною, а й найвищою серед інших груп. Водночас частка законопроєктів, що мають менш ніж 8 підписантів, демонструє зниження. Так, 84% ухвалених законів мають понад 8 підписантів, за період 13-ї сесії це значення становило 64%. 

Найбільше підписантів — 65 — має законопроєкт про академічну доброчесність № 10392 від 08 січня 2024 року, ухвалений Верховною Радою 18 грудня 2025.

Основні показники роботи Верховної Ради України протягом 14-ї сесії IX скликання:

Зареєстровано 389 законопроєктів. З них:

1. 7 (1,8%) євроінтеграційних законопроєктів;
2. 17 (4,4%) законопроєктів про надання згоди або денонсацію міжнародних договорів;
3. 1 (0,3%) невідкладний законопроєкт.

Ухвалено в цілому 63 закони. З них:

1. 2 (3,2%) євроінтеграційні закони;
2. 10 (16%) законів про ратифікацію міжнародних угод;
3. 5 (8%) законів Президент визначив як невідкладні.

30 законопроєктів ухвалено в першому читанні (47,6%), ще 33 законопроєкти ухвалено в другому читанні (52,4%). 

Моніторинг роботи Верховної Ради України протягом 14-ї сесії IX скликання зафіксував п’ять ключових тенденцій: 

Законотворча активність Верховної Ради протягом 14-ї сесії суттєво знизилася як за кількістю зареєстрованих, так і за кількістю ухвалених законів. Зареєстровано 389 законопроєктів — один із найнижчих показників за все IX скликання, а ухвалено лише 63 закони, що є абсолютним мінімумом для цього скликання. Така динаміка продовжує спадний тренд, який сформувався після 9-ї сесії, і вказує не лише на скорочення законодавчого навантаження, а й на загальне уповільнення парламентського законодавчого процесу. Окрім того, за цю сесію встановлено антирекорд щодо витраченого пленарного часу на обговорення законів — 48 годин. Це найнижче значення за останні три роки. 

Зменшення кількості ухвалених законів відбувається на тлі рекордно тривалих строків їх проходження, що додатково підсилює ефект зниження результативності законотворчої діяльності. Середній строк від реєстрації до ухвалення законопроєктів у другому читанні становить 382 дні, найбільше за період 4–14-ї сесії. Тобто в середньому Верховній Раді потрібен понад рік, аби ухвалити законопроєкт у другому читанні. Збільшилися також строки проходження законопроєктів від їх ухвалення за основу до ухвалення в другому читанні. Фактично це демонструє, що законопроєкти опрацьовуються дуже довго або ж є проблеми з пошуком голосів для їх ухвалення.

Причинами такого зниження активності можуть бути як загальне виснаження Парламенту, так і наслідки скандалів, пов’язаних із діяльністю антикорупційних органів. Не варто також виключати фактор надскладних обставин осені та зими 2025–2026 років. Велика кількість повітряних тривог та атак на об’єкти критичної інфраструктури могли вплинути на роботу державних установ, зокрема Парламенту. Таке падіння показників особливо привертає увагу з огляду на зміну Уряду наприкінці минулої сесії: 14-та сесія мала б бути більш активною, наповненою законодавчою діяльністю нового Кабміну впродовж його «100 перших днів», утім, цього не сталося. 

Варто звернути увагу на євроінтеграційний трек. Протягом 14-ї сесії ухвалено лише два євроінтеграційні закони. Це найнижча частка та кількість ухвалених євроінтеграційних законів від 7-ї сесії (перша сесія, де ввели позначення законопроєктів як євроінтеграційних). Такі темпи є загрозливими для євроінтеграційних перспектив України.

Антирекордом є і зменшення кількості народних депутатів, адже на початок 15-ї сесії їх залишилося 393. Це, звісно, теж мало вплив на законотворчу активність і спроможність Парламенту ухвалювати закони. 

Упродовж 14-ї сесії зафіксовано зменшення кількості порушень регламентних процедур як під час розгляду законопроєктів у першому, так і в другому читанні. Як порівняти з 13-ю сесією, частка процедурних порушень у процесі проходження законопроєктів знизилася на 30%, що свідчить про більш стриманий та формалізований підхід до розгляду законодавчих ініціатив. Це дає змогу відстежити певну закономірність у роботі Верховної Ради: частка порушень зменшилася саме тоді, коли знизилася загальна законодавча активність. І навпаки: що більшою є кількість законів, то більше порушень Регламенту фіксується. Водночас відбулося лише незначне зменшення порушень конституційної процедури підписання законів Президентом. Попри невелику позитивну динаміку цього показника, масштаб порушень залишається суттєвим, що унеможливлює однозначні висновки про стійке покращення дотримання конституційних вимог і радше вказує на тимчасову флуктуацію, ніж на системну зміну практики.

Окремо варто зауважити про ознаки зниження законодавчого спаму. Зменшення загальної кількості зареєстрованих законопроєктів поєднується зі скороченням частки ініціатив з одним підписантом та зростанням частки законопроєктів, поданих групами з 8–22 підписантами. Така структура подання законопроєктів може свідчити про дещо вищий рівень попередньої координації народних депутатів. Водночас проблема законодавчого спаму не зникає повністю: деякі депутатські групи, зокрема «Відновлення України», і далі демонструють аномально високі показники законопроєктної активності в перерахунку на одного депутата, що зберігає структурні ризики для якості законодавства.

Зменшення активності народних депутатів відобразилося і на даних щодо здійснення ними контрольної функції. За період 14-ї сесії народні депутати подали лише 218 депутатських запитів, що майже у півтора раза менше, ніж за період 13-ї сесії. Вони також провели менше «годин запитань до Уряду» та поставили менше запитань (виступів), ніж під час попередніх сесій після їх відновлення (за винятком 10-ї сесії).

Цей моніторинг роботи Верховної Ради України IX скликання упродовж 14-ї сесії складається з резюме, шести блоків та додатків. *Для ознайомлення з кожним блоком — перейдіть за посиланнями нижче:

1. законотворчу активність: загальна кількість зареєстрованих законопроєктів та законів, їх розподіл за ініціаторами та групами підписантів;
2. проходження законопроєктів: розподіл законів за читаннями ухвалення, строки надання висновків головних комітетів, строки від реєстрації до ухвалення закону, зокрема за читаннями та ініціаторами;
3. пленарний час: загальна кількість часу, витраченого на розгляд законопроєктів у ВРУ, розподіл часу на розгляд законопроєктів відповідно до ініціатора та кількість часу, необхідного для розгляду законопроєкту в сесійній залі;
4. комітети: загальна кількість та розподіл за ініціаторами висновків про відхилення, кількість засідань комітетів та їхнє навантаження відповідно до кількості зареєстрованих законопроєктів і наданих висновків на законопроєкти, включно з навантаженням на одного члена комітету;
5. порушення Регламенту: кількість порушень Регламенту щодо законопроєктів та пропозицій Президента України;
6. контрольну функцію Верховної Ради: показники проведення «години запитань до Уряду», кількість тимчасових комісій, кількість депутатських запитів.

У додатках подані переліки п’яти законопроєктів, що входять до рейтингу за різними кількісними показниками (наприклад, за кількістю днів від реєстрації до ухвалення).

Оцінка законодавства є важливим складником законотворчого процесу, який дає можливість виявити недоліки та прогалини в законодавчих актах та оцінити їхній вплив на різні аспекти суспільного життя. Крім того, аналіз практичного впровадження законів сприяє розбудові відкритого діалогу між законотворцем та стейкхолдерами.

У європейських країнах оцінка законодавства застосовується, щоб оцінити досягнення поставлених цілей, виявити недоліки, непередбачені наслідки, а також змінити законодавство для підвищення його ефективності. 

В українській практиці увага парламентарів зосереджується переважно на факті ухвалення законодавчих рішень, натомість здатність законодавства досягати задекларованих цілей та ефективність його застосування залишаються без відповідної оцінки. Водночас відсутність системного підходу до оцінки законодавства ускладнює своєчасне виявлення проблем, а також знижує ефективність законотворчої діяльності загалом.

З серпня 2019 року до червня 2025 року включно ВРУ ухвалила низку законів у сфері місцевого самоврядування та регіонального розвитку, спрямованих на продовження процесу децентралізації. Не всі вони аналізувалися на предмет практики застосування. А в умовах війни громади стикаються з новими викликами, що своєю чергою зумовлює необхідність оперативного та якісного перегляду законодавства.

Тому метою цього дослідження став аналіз окремих законів у сфері місцевого самоврядування та регіонального розвитку, ухвалених протягом серпня 2019 року — червня 2025 року включно, та оцінка практики їх реалізації.

1. які чинники впливають на якість та ефективність законодавчих норм;
2. наскільки ухвалене законодавство відповідає потребам територіальних громад;
3. як покращення комунікації між законотворцем та ОМС може сприяти вдосконаленню законодавчого процесу та підвищенню ефективності застосування законів.

Дослідження містить також низку рекомендацій для законодавців, органів місцевого самоврядування та центральних органів виконавчої влади для напрацювання системного підходу до застосування та оцінювання законодавства.

Попри те, що в Україні вимога про оцінювання законодавства набуде чинності лише після завершення воєнного стану, у дослідженні ми наводимо рекомендації, які можна застосовувати вже зараз. 

Більше про оцінку законодавства у сфері місцевого самоврядування та регіонального розвитку — у новому випуску Часопису «Парламент» від ЛЗІ.

Це дослідження підготовлено за підтримки Швеції. Зміст документа є винятковою відповідальністю ГО «Лабораторія законодавчих ініціатив» та не обов’язково відображає позицію Швеції.

Цей моніторинг виконання Плану законопроєктної роботи (ПЗР) на 2024 рік має на меті визначити ефективність цього інструменту планування законопроєктної діяльності Верховної Ради України, а також дослідити діяльність парламентських комітетів у контексті виконання Плану законопроєктної роботи на 2024 рік.

Моніторинг складається з двох частин:

1. Інформації про стан виконання Плану законопроєктної роботи на 2024 рік: вчасність ухвалення; структура та кількість завдань; реєстрація законопроєктів та їх розгляд.
2. Діяльності парламентських комітетів у контексті виконання ПЗР на 2024 рік. 

Стан виконання завдань Плану законопроєктної роботи на 2024 рік визначений на підставі звітів комітетів Верховної Ради, наданих за запитом на публічну інформацію. 

Хоча ПЗР затверджується на рік, через особливості графіка роботи Верховної Ради ПЗР варто розглядати саме в контексті сесійності Парламенту, про що свідчить, по-перше, час ухвалення ПЗР (на початку чергової сесії, яка починається першого вівторка лютого), по-друге, строк звітування комітетами щодо виконання ПЗР (у січні поточного року наприкінці чергової сесії). Отже, строк планування ПЗР охоплює дві чергові сесії Верховної Ради, водночас у Плані наявні завдання, які мають строк виконання в січні 2024 року. Через це моніторинг виконання ПЗР охоплює 13 місяців: із січня 2024 року до січня 2025 року включно. 

Моніторинг здійснюється відповідно до таких індикаторів, як-от: 

1. Виконано: на виконання завдання був ухвалений закон.
2. Частково виконано: на виконання завдання був зареєстрований законопроєкт; законопроєкт розглянуто Комітетом та підготовлено висновок у звітному періоді; розглянуто Верховною Радою України у звітному періоді.
3. Не виконано: на виконання завдання не було зареєстровано законопроєкт; законопроєкт не розглянуто Комітетом у звітному періоді (немає висновку до законопроєкту); за наявності раніше прийнятого висновку (до включення законопроєкту в План), але не розглянуто Верховною Радою України у звітному періоді.
4. Знято з розгляду: законопроєкт було відхилено у звітному періоді або не включено до порядку денного. 

За План законопроєктної роботи на 2024 рік проголосували вчасно, 6 лютого 2024 року, після відкриття чергової 11-ї сесії Верховної Ради IX скликання. 

ПЗР на 2024 рік складається з двох розділів: перший містить перелік питань, спрямованих на виконання міжнародно-правових зобов’язань України у сфері європейської інтеграції, другий — усі інші питання, що потребують врегулювання. Розділи розбиті на підрозділи, теми яких відповідають назвам комітетів. ПЗР на 2023 рік та ПЗР на 2024 рік мають схожу структуру, тому можна говорити про досягнення певного стандарту викладення Плану.

ПЗР на 2024 рік містить 481 завдання, із них 95 завдань — у першій частині, виконання яких спрямоване на європейську інтеграцію. Хоча кількість завдань у Планах поступово зменшується з 2020 року (виняток становить 2021 рік, який містить найменшу кількість завдань за п’ять років — 376 завдань), виконання Плану все ще є нереалістичним, особливо проти кількості ухвалених законів за той самий період.

Виконання завдання за ПЗР не завжди означає ухвалення вже зареєстрованого старого законопроєкту. Частина завдань передбачає внесення і реєстрацію нового законопроєкту. План передбачає необхідність внесення законопроєктів на виконання 279 завдань (58% від загальної кількості), ще 202 завдання (42%) уже містять номери законопроєктів, які необхідно ухвалити. ПЗР є урядоцентричним, оскільки покладає на Уряд обов’язок зареєструвати нові законопроєкти на виконання 213 завдань. 

Парламент повністю виконав 60 завдань, що становить лише 12% від загальної кількості завдань, ще 128 завдань були виконані лише частково (27%). Отже, ПЗР на 2024 рік був виконаний лише на 39%. Якщо взяти до уваги всі показники ПЗР: вчасність внесення нових законопроєктів, дотримання строків розгляду законопроєкту тощо, то лише 11 завдань можна визначити як такі, що повністю відповідають Плану. У першому євроінтеграційному розділі виконано лише 19 завдань (20% від кількості завдань у розділі).

На виконання 60 завдань Рада протягом січня 2024 — січня 2025 року ухвалила 60 законів, тоді як загалом за цей період було ухвалено 236 законів. Тобто лише кожен четвертий законопроєкт був спрямований на виконання завдань ПЗР на 2024 рік. З 60 ухвалених законів 17 є євроінтеграційними. Здебільшого ініціаторами законів, зокрема євроінтеграційних, були народні депутати. 

Невиконаними є 293 завдання, що становить 61% від усієї кількості завдань. 

Найбільше завдань у ПЗР на 2024 рік передбачено для комітету з питань правоохоронної діяльності (64 завдання). П’ять комітетів, які мають найбільшу кількість завдань, відповідальні за виконання половини всіх завдань Плану. Комітет з питань фінансів має 18 виконаних завдань, найбільше серед усіх комітетів. Найбільше невиконаних завдань — 40 завдань — має комітет з питань екологічної політики. Комітет з питань Регламенту є єдиним комітетом, який не має жодного виконаного чи частково виконаного завдання. 

Процес підготовки Плану законопроєктної роботи, його наповненість, а також підхід комітетів до формування пропозицій до Плану вимагає суттєвого перегляду, аби насправді забезпечити можливість Верховної Ради та комітетів його виконувати. Оптимальним є зменшення кількості завдань, яке відповідає реальним спроможностям Верховної Ради ухвалювати закони, а комітетів — готувати законопроєкти до розгляду. Налагодження потребує також комунікація з Урядом, особливо щодо розв’язання проблеми невнесення нових законопроєктів, оскільки це є однією з причин, що посприяла високому показнику невиконання Плану.

Регламент ВРУ передбачає, що Парламент затверджує План законопроєктної роботи щорічно на початку чергової сесії, яка починається першого вівторка лютого. У 2024 році ПЗР був ухвалений вчасно, 6 лютого, після відкриття чергової 11-ї сесії Верховної Ради IX скликання. «За» проголосували 262 обранці із шести депутатських фракцій та груп, а також позафракційні народні депутати.

Депутатські фракції «Батьківщина» та «Європейська солідарність»Члени депутатської фракції «Європейська солідарність» також жодного разу не голосували «за» ПЗР за попередні роки. До свого розпуску парламентська фракція «ОПЗЖ» також не голосувала «за» ПЗР у 2020–2022 роках. не дали жодного голосу на підтримку ПЗР на 2024 рік. 

ПЗР на 2024 рік складається з двох розділів: перший містить перелік питань, що потребують законодавчого регулювання, спрямованих на адаптацію законодавства України до положень права Європейського Союзу (acquis ЄС) у частині виконання міжнародно-правових зобов’язань України у сфері європейської інтеграції, другий — інші питання, що потребують законодавчого регулювання. Розділи розбиті на підрозділи, теми яких відповідають назвам комітетів (наприклад, антикорупційна політика чи фінанси, податкова та митна політика тощо).

Структура ПЗР попередніх років була іншою. У 2020 році перший ухвалений ПЗР мав два розділи (основна та додаткова частина), а розподілу за темами чи комітетами не було. ПЗР на 2021 рік був поділений на 20 тематичних розділів, які своєю чергою були поділені на підрозділи, а за виконання завдань у межах одного розділу чи підрозділу були відповідальними декілька різних комітетів. 

ПЗР на 2022 рік містить 12 тематичних розділів, однак, як і у ПЗР на 2021 рік, у межах одного розділу було визначено декілька головних комітетів. ПЗР на 2023 рік, на відміну від ПЗР на 2024 рік, не має окремої євроінтеграційної частини, але також розділений на тематичні підрозділи. Відтак можна говорити про досягнення певного стандарту викладення завдань Плану та його структурних частин.

ПЗР на 2024 рік має 481 завдання, з них 95 завдань — у першій євроінтеграційній частині.

У попередні роки кількість завдань була набагато більшою. Наприклад, План на 2020 рік, затверджений уперше після внесення відповідних змін до Регламенту Верховної Ради, містив рекордні 878 завдань, а найменше містив ПЗР на 2021 рік — 376 завдань. 

У 2022 році кількість завдань у Плані досягла 662. Попри те, що наступними роками спостерігається тенденція до зменшення кількості завдань у ПЗР, їхня кількість усе ще становить декілька сотень. У порівнянні між спроможністю Верховної Ради ухвалювати закони та кількістю завдань у ПЗР стає очевидною нереалістичність таких Планів. 

Наприклад, за період 2020 року Верховна Рада ухвалила 221 законопроєкт, що майже вчетверо менше, ніж передбачено Планом. У 2023 році кількість ухвалених законопроєктів була вдвічі меншоюЗа загальним правилом ухвалення одного законопроєкту означає виконання одного завдання. Однак, навіть з огляду на ймовірність того, що на виконання декількох завдань було ухвалено один закон, їхня кількість усе ще завелика для того, аби ПЗР відповідав реальним спроможностям Верховної Ради. , ніж кількість завдань. За січень 2024 — січень 2025 року Верховна Рада ухвалила 236 законів (ПЗР містить 481 завдання), тобто навіть якби кожен ухвалений закон був спрямований на виконання Плану (що не так), то частка виконання Плану однаково не досягла б і половини. 

Виконання завдання ПЗР не завжди означає ухвалення вже зареєстрованого старого законопроєкту. Частина завдань передбачає внесення і реєстрацію нового законопроєкту, наприклад, коли комітет вважає, що певне питання потребує врегулювання. До прикладу, комітет з питань національної безпеки вважає за необхідне розробити проєкт законуПункт 193 Розділу II Плану законопроєктної роботи на 2024 рік. про розвиток оборонно-промислового комплексу. У такому разі замість номера та дати реєстрації законопроєкту зазначено строк подання нового законопроєкту до ВРУ, наприклад, грудень чи червень, а також визначено суб’єкта подання, який повинен зареєструвати новий законопроєкт.

План передбачає необхідність внесення нових законопроєктів на виконання 279 завдань (58% від загальної кількості), ще 202 завдання (42%) уже містять законопроєкти, які необхідно ухвалити. 

Право законодавчої ініціативи мають лише три суб’єкти: народні депутати, Уряд та Президент — саме щодо них буде обраховуватися частка внесенняДва завдання (п.п. 372, 375 Розділу II) не мали визначеного Конституцією суб’єкта законодавчої ініціативи. нових законопроєктів.

План однозначно можна назвати урядоцентричним, оскільки він покладає на Уряд обов’язок внесення законопроєктів на виконання 213 завдань (майже 45% від кількості всіх завдань). КМУ зареєстрував законопроєкти лише на виконання третини завдань. Саме невнесення Урядом нових законопроєктів посприяло високому показнику невиконання ПЗР.

Народні депутати повинні подати законодавчі ініціативи щодо 56 завданьДва завдання визначали відповідальними за внесення як народних депутатів, так і Уряд, а тому були зараховані до обох суб’єктів. , а зареєструвати нові законопроєкти на виконання власних 22 завдань. Однак частими є випадки, коли народні депутати реєструють законопроєкти щодо завдань, у яких Планом передбачений інший суб’єкт законодавчої ініціативи, або реєструють альтернативні та доопрацьовані законопроєкти. Загалом у межах завдань ПЗР народні депутати внесли 73 законопроєкти.

Щодо Президента, то він відповідальний за внесення законопроєктів лише для виконання 10 завдань, з них він вніс п’ять законопроєктів, які здебільшого стосуються зовнішніх відносин, як-от ратифікація міжнародних угод.

Є випадки, коли на дату ухвалення ПЗР уже зареєстрований законопроєкт, спрямований на виконання завдання, однак у ПЗР міститься інформація про необхідність внесення нового законопроєкту. З 28 таких випадків 22 випадки можна пояснити часом підготовки та ухвалення Плану, якщо законопроєкти були зареєстровані в грудні 2023 чи січні 2024 року. Комітети подають пропозиції до ПЗР у грудні, а тому, скажімо, пропозиції, подані в першій половині грудня, уже не будуть враховувати законопроєкти, зареєстровані в другій половині грудня чи в січні, хоча вони й можуть бути спрямовані на виконання завдань, визначених у Плані. 

Для 25 завдань План визначає строк внесення нового законопроєкту в січні, що є дивним, оскільки власне План Верховна Рада ухвалює лише в лютому. Тобто суб’єкт законодавчої ініціативи повинен у межах Плану зареєструвати законопроєкт «наперед», у січні 2024 року. 

Іншою крайністю є встановлення строку внесення нових законопроєктів у грудні 2024 року — таких 27 завдань. Оскільки середній час ухвалення законопроєктів від реєстрації до ухвалення становить11-та сесія Верховної Ради тривала з 06.02.2024 до 03.09.2024, 12-та сесія тривала з 03.09.2024 до 04.02.2025. 211 днів для 11-ї сесії та 254 днів для 12-ї сесії, рішення про реєстрацію законопроєктів у грудні з подальшим їх розглядом є, як мінімум, недалекоглядним. Верховна Рада в межах виконання ПЗР не ухвалила жодного законопроєкту, зареєстрованого в грудні 2024 року.

Подібні положення в ПЗР дають підстави зробити висновок, що комітети, які подають пропозиції до нього, та народні депутати сприймають План радше як формальність, ніж реальний інструмент планування законотворчої діяльності. 

Парламент повністю виконав 60 завдань, що становить лише 12% від загальної кількості завдань, ще 128 завдань були частково виконані (27%). Отже, ПЗР на 2024 рік був виконаний трохи більш ніж на третину — 39%. 

У першому євроінтеграційному розділі виконано 19 завдань (20% від кількості завдань у розділі), а ще 20 завдань (21%) виконано частково. Другий розділ має 41 виконане завдання (11% від кількості завдань у розділі), ще 108 завдань виконано частково (22%).

На виконання 60 завдань Рада протягом січня 2024 — січня 2025 року ухвалила 60 законівНе завжди виконання одного завдання означає ухвалення одного закону. Виконання одного завдання може потребувати ухвалення декількох законів або навпаки — іноді ухвалення одного закону може означати виконання декількох завдань., тоді як загалом за цей період було ухвалено 236 законів. Тобто лише кожен четвертий законопроєкт був спрямований на виконання завдань ПЗР на 2024 рік. 

Здебільшого ухвалені законопроєкти ініціювали народні депутати (53%), трохи менше зареєстрував Уряд (45%). Єдиний ухвалений законопроєктПроєкт Закону про ратифікацію Угоди між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, з іншої сторони, про участь України в програмі Союзу щодо боротьби із шахрайством № 0281 від 21.06.2024., який зареєстрував Президент (2%), стосувався ратифікації Угоди про участь України в програмі Європейського Союзу щодо боротьби із шахрайством.

З 60 ухвалених законів 17 є євроінтеграційнимиТобто мали відповідну позначку на сайті. (28% від загальної кількості ухвалених законів). Ініціаторами 11 євроінтеграційних законів є народні депутати, ще шість законопроєктів зареєстрував Уряд. Усього ВРУ за період моніторингу виконання ПЗР на 2024 рік ухвалила 28 євроінтеграційних законів, тобто майже дві третини (61%) євроінтеграційних законів було включено до ПЗР. 

Найдовше на своє ухвалення чекав законопроєкт № 3356-дПроєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов’язковості використання рідкого біопалива (біокомпонентів) у галузі транспорту № 3356-д від 05.11.2020., зареєстрований у листопаді 2020 року: від моменту реєстрації до ухвалення його в цілому пройшло 1 307 днів. Найшвидше законодавчий процес пройшов законопроєкт № 12232Проєкт Закону про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо здійснення правочинів з умовними зобов’язаннями № 12232 від 22.11.2024.: від реєстрації до ухвалення пройшло лише 11 днів. 

Перелік п’яти законопроєктів, які мають найменший та найбільший час від реєстрації до ухвалення — у Додатку 1.

Невиконаними є 293 завдання, що становить 61% від усієї кількості завдань.

Можна виділити дві причини, чому певне завдання не було виконане: 

• відповідальний субʼєкт подання не вніс законопроєкт на виконання завдання;

ПЗР на 2024 рік передбачає внесення нових законопроєктів на виконання 279 завдань, з них щодо 213 завдань доручення внести новий законопроєкт покладається на Уряд. Однак КМУ вніс законопроєкти на виконання лише 68 завдань, третину від запланованого (32%). Саме невнесення Урядом нових законопроєктів посприяло високому показнику невиконання ПЗР.

Народні депутати мали зареєструвати законопроєкти на виконання 56 завдань, однак внесли законопроєкти лише щодо 22 (39%). Однак непоодинокими є випадки, коли народні депутати реєструють законопроєкти щодо завдань, у яких Планом передбачений інший суб’єкт законодавчої ініціативи, або реєструють альтернативні та доопрацьовані законопроєкти. За Президентом залишалася реєстрація 10 законопроєктів, з яких внесено лише п’ять (50%).

Загалом через те, що відповідальний суб’єкт законодавчої ініціативи не вніс законопроєкт, було не виконано 162 завдання — понад третина завдань (34%). 

• Верховна Рада не розглядала у звітному періоді вже зареєстрований законопроєкт. 

Така причина невиконання 117 завдань (24% від загальної кількості), коли законопроєкт уже зареєстрований, однак із якихось причин комітет чи Парламент не виносить його на розгляд.

Найстарішим невиконаним із цієї причини виявився законопроєкт № 1193-1Проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо приведення їх у відповідність із законодавством Європейського Союзу у сфері перевезення небезпечних вантажів № 1193-1 від 20.09.2019., зареєстрований народними депутатами ще у вересні 2019 року. Перелік п’яти законопроєктів, що зареєстровані та залишаються без розгляду найдовше — у Додатку 2.

Ще законопроєкти щодо 14 завдань (3%) були відхилені чи зняті з розгляду. Цікавим є один випадок, коли відхилення законопроєкту не призвело до невиконання завдання. Законопроєкт № 6004-д, який мав започаткувати реформу промислового забруднення і був однією з умов отримання фінансування за Ukraine Facility, не набрав необхідної кількості голосів у другому читанні (не вистачило одного голосу). Через це того самого дня народні депутати зареєстрували новий законопроєкт № 11355, майже ідентичний відхиленому № 6004-д. Згодом Верховна Рада ухвалила новий зареєстрований законопроєктПункт 20 Розділу І Плану законопроєктної роботи на 2024 рік. — і відповідно виконала завдання.

Планом законопроєктної роботи визначено, коли те чи інше завдання має бути виконане. За перший квартал (січень–березень) ПЗР передбачає виконання 83 завдань (17% від загальної кількості), за другий — 140 (26%). За третій квартал Верховна Рада має виконати 86 завдань (18%), однак найбільша кількість завдань — 172 (36%) — залишилася на четвертий квартал. Частково такі строки розгляду законопроєктів відображають особливості роботи ВРУ, адже менше навантаження розподілено на квартали, у яких Верховна Рада «йде на канікули»Чергові сесії Верховної Ради починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року, а завершуються відповідно не пізніше як за 45 та 10 днів до початку наступної сесії..

Найбільше завдань — третина — було виконано протягом IV кварталу. Співвідношення кількості виконаних завдань до запланованих вкотре демонструє реальні спроможності Верховної Ради реалізовувати План. Ще чотири завдання, тобто ухвалення відповідного законопроєкту, були виконані в січні 2025 року, а одне завдання було виконане набагато ранішеПункт 72 Розділу І передбачає ухвалення законопроєкту № 3716, що зареєстрований у червні 2020 року та прийнятий за основу ще в лютому 2021 року (Головний комітет — комітет з питань транспорту та інфраструктури). Однак у липні 2023 року був ухвалений законопроєкт № 8185 (Головний комітет — комітет з питань правоохоронної політики), який фактично дублює положення законопроєкту № 3716. — у липні 2023 року, ще до ухвалення Плану. 

Встановлені Планом строки розгляду після аналізу його виконання здаються лише умовностями: із 60 виконаних завдань лише 17 були виконані в передбачені Планом строки, ще 34 закони були ухвалені пізніше, ніж заплановано.

Найбільше запізнилися з ухваленням законопроєкту № 10017Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування № 10017 від 06.09.2023.: законопроєкт, який передбачалося ухвалити ще в першому кварталі, став законом лише через 262 дні, у грудні. Найменше запізнилися з ухваленням законопроєкту № 11159Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння розвитку волонтерства серед здобувачів освіти № 11159 від 09.04.2024., він став законом лише через вісім днів після запланованого у IV кварталі, хоча й був ухвалений уже в січні 2025 року. У середньому законопроєкти ухвалювалися із запізненням у 103 дні. 

Перелік п’яти законопроєктів, які мають найбільший час від запланованого строку розгляду до часу ухвалення — у Додатку 3. 

Дев’ять законів мають зворотну ситуацію — вони ухвалені раніше, ніж планувалося. Найраніше ухвалили законопроєкт № 10337Проєкт Закону про доброчесне лобіювання № 10337 від 13.12.2023.: врегулювати питання лобіювання Верховна Рада за Планом мала лише у IV кварталі, однак закон був ухвалений у лютому 2024 року, на 221 день раніше.

Моніторинг передбачає аналіз виконання Плану комітетамиКількість завдань комітету рахується за наслідками виконання ПЗР, а не на момент його ухвалення, оскільки певна кількість законопроєктів, які розглядає Верховна Рада в межах виконання завдань ПЗР, після реєстрації може мати інший головний комітет, ніж той, який був зазначений у ПЗР початково. Наприклад, п. 317 Розділу II ПЗР на 2024 рік передбачає, що Головним комітетом буде комітет з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, однак після реєстрації законопроєкту (№ 11159 від 09.04.2024) головним комітетом було визначено комітет з питань освіти, науки та інновацій. Отже, виконання цього пункту ПЗР зарахується до комітету з питань освіти, науки та інновацій., адже саме вони надають пропозиції до формування Плану законопроєктної роботи, а також як головні комітети розглядають законопроєкти, зареєстровані на виконання ПЗР. 

У середньому один комітет відповідальний за виконання 22 завдань, а медіаною є 16 завдань. Це означає, що половина комітетів є відповідальними за менш ніж 16 завдань, а половина — за більш ніж 16 завдань.

Найбільше завдань у ПЗР на 2024 рік передбачено для комітету з питань правоохоронної діяльності (64 завдання). Ще понад 40 завдань мають три комітети: комітет з питань економічного розвитку (53 завдання), комітет з питань екологічної політики (48 завдань) і комітет з питань фінансів (44 завдання). Ці чотири комітети разом із комітетом з транспорту та інфраструктури відповідальні за виконання половини завдань Плану на 2024 рік. 

П’ять комітетів є головними щодо виконання менш як 10 завдань. Це комітет з питань цифрової трансформації (вісім завдань), комітет з питань Регламенту, комітет з питань прав людини та комітет з питань бюджету (по шість завдань) і комітет з питань інтеграції до ЄС (два завдання). 

Комітет з питань фінансів має 18 виконаних завдань, найбільше серед усіх комітетів. Усі інші мають менш як 10 виконаних завдань. П’ять комітетів не мають жодного виконаного завдання. Це комітет з питань Регламенту, комітет з питань молоді та спорту, комітет з питань антикорупційної політики, комітет з питань гуманітарної політики та комітет з питань зовнішньої політики. 

Однак у відсотковому співвідношенні виконаних завдань до загальної їхньої кількості лідерами з виконання завдань є інші комітети. Комітет з питань фінансів із 18 виконаними завданнями (41%) є лише третім найефективнішим комітетом. 83% виконаних завдань має комітет з питань бюджету, а комітет з питань інтеграції до ЄС має показник у 50% виконання. Водночас такі високі показники досягаються через невелику кількість завдань. Наприклад, комітет з питань бюджету має всього шість завдань, а комітет з питань євроінтеграції — взагалі лише два завдання. 

З іншого боку, невелика кількість завдань необов’язково забезпечує їх подальше виконання. Комітет з питань Регламенту та комітет з питань цифрової трансформації теж мають невелику кількість завдань — шість та вісім відповідно, однак це не посприяло вищій частці виконання Плану. Так, комітет з питань Регламенту взагалі не має виконаних завдань, а в комітету з питань цифрової трансформації виконання становить 13% (виконаним є лише одне завдання). 

Найбільше невиконаних завдань має комітет з питань екологічної політики — 40 невиконаних завдань. Трохи менше мають комітет з питань правоохоронної діяльності (38 невиконаних завдань) та комітет з питань економічного розвитку (37 невиконаних завдань). Половина комітетів має 10 і менше невиконаних завдань. Частково це може бути зумовлено кількістю завдань, передбаченими за цими комітетами. Найбільше невиконаних завдань мають комітети, які загалом мають найбільшу кількість передбачених за ними завдань.

Комітет з питань Регламенту також не має жодного частково виконаного завдання, що робить його єдиним комітетом, який має 100% невиконання всіх завдань. А єдиним комітетом, який не має невиконаних завдань, є комітет з питань бюджету. Ще п’ять комітетів мають менш як половину невиконаних завдань у відсотковому співвідношенні. Це комітет з питань прав людини (33%, або два невиконані завдання), комітет з питань цифрової трансформації (38%, або три невиконані завдання), комітет з питань фінансів (41%, або 18 невиконаних завдань), комітет з питань освіти (44%, або сім невиконаних завдань) та комітет з питань молоді та спорту (45%, або п’ять невиконаних завдань). Усі інші 16 комітетів не виконали більш ніж половину від запланованого в ПЗР.

Розрахунок кількості завдань та виконаних завдань на комітет допоможе визначити навантаження на одного народного депутата-члена комітету. 

Найбільше навантаження в контексті ПЗР мають депутати-члени комітету з питань економічного розвитку — 3,31 завдання на одного члена комітету. Ще велике навантаження (понад два завдання) мають члени трьох комітетів: комітету з питань екологічної політики (3,00 завдання), комітету з питань правоохоронної діяльності (2,91) та комітету з питань соціальної політики (2,50). Незначне навантаження (менш як 0,5 завдання) мають члени комітету з питань бюджету (0,16) та комітету з питань інтеграції до ЄС (0,25). Таке низьке навантаження можна пояснити малою кількістю завдань та великою кількістю членів комітету. 

Усі комітети мають навантаження виконаних завдань на одного депутата менше одиниці. Найбільший показник — 0,58 виконаного завдання на одного народного депутата — у комітету з питань фінансів, що досягається завдяки великій кількості виконаних завдань. 

Найбільше невиконаних завдань на одного депутата має комітет з питань економічного розвитку — 2,31 завдання, трохи менше — 2,19 завдання — має комітет з питань екологічної політики. Понад одне невиконане завдання на члена комітету мають ще чотири комітети: комітет з питань правоохоронної діяльності (1,59), комітет з соціальної політики (1,40), комітет з питань транспорту та інфраструктури (1,09) та комітет з питань зовнішньої політики (1,00).

Аналіз моніторингу виконання Плану законопроєктної роботи на 2024 рік дає підстави вважати, що Верховна Рада не керується ним у своїй роботі. Якщо взяти до уваги всі показники ПЗР: вчасність внесення нових законопроєктів, дотримання строків розгляду законопроєкту тощо, то лише 11 завдань можна визначити як такі, що повністю відповідають Плану. Окрім того, Регламент ВРУ не зобов’язує комітетиЗвіт про виконання ПЗР на 2024 рік опублікував, наприклад, Комітет з питань правової політики, однак Регламент не зобов’язує комітети публікувати такі звіти. публікувати звіти про виконання Плану, а тим паче аналізувати стан його виконання, а обіцяний інструмент відстеження законопроєктів, включених до ПЗРУ Верховній Раді України вдосконалюють планування законопроєктної роботи // РАДА. Верховна Рада України ONLINE: Офіційний вебпортал парламенту України. 28.05.2020., так і не був розроблений. 

Процес підготовки Плану законопроєктної роботи, його наповненість, а також підхід комітетів до формування пропозицій до Плану вимагає суттєвого перегляду, аби насправді забезпечити спроможність Верховної Ради та комітетів його виконувати. 

Насамперед варто переглянути кількість завдань у Плані законопроєктної роботи, яка б відповідала реальним можливостям Верховної Ради ухвалювати законопроєкти. Очевидно, Плани на декілька сотень завдань і законопроєктів не враховують об’єктивну реальність і показники роботи Верховної Ради: кількість ухвалених законів, середній час розгляду законопроєктів, активність комітетів у підготовці висновків до законопроєктів тощо. 

Комітети мають переглянути підходи до надання пропозицій до Плану законопроєктної роботи. Найбільше невиконаних завдань мають комітети з найбільшою кількістю передбачених за ними завдань. Окрім того, у звітах комітетів є випадки, коли стан виконання одного й того ж завдання два комітети оцінюють по-різному, що знов-таки свідчить про різну практику в парламентських комітетах. 

Налагодження потребує також комунікація з Урядом, особливо щодо внесення нових законопроєктів. 

Регламент Верховної Ради передбачає, що комітети подають пропозиції до Плану законопроєктної роботи з урахуванням Програми діяльності та орієнтовного плану законопроєктної роботи Кабінету Міністрів України. Однак положення про орієнтовний план були виключені з Регламенту Кабінету Міністрів через декілька днів після ухвалення закону, який впровадив План законопроєктної роботи, а Програми діяльності останніх двох Урядів так і не були схвалені. 

На практиці для формування пропозицій до ПЗР проводяться консультації між міністрами та комітетами ВРУ, під час яких визначаються питання, які потребують законодавчого врегулювання протягом наступного року, та розподіляються завдання щодо підготовки законопроєктів між міністерствами та комітетами. Усі пропозиції міністерств та комітетів ВРУ узгоджуються на засіданні профільних комітетівЗаконотворчий процес в оборонній сфері: ЛЗІ підготувала дослідження // ЛЗІ. 13.08.2025.. Тобто потреба реєстрації нових законопроєктів не є несподіванкою для Уряду. 

Поки що ПЗР як документ, який мав би забезпечувати плановий законодавчий процес, грає лише номінальну роль у ньому, не в останню чергу через недостатній рівень координації між суб’єктами законодавчої ініціативи та слабкий парламентський контроль. 

Цей моніторинг підготовлено за підтримки Швеції. Зміст документа є винятковою відповідальністю ГО «Лабораторія законодавчих ініціатив» та не обов’язково відображає позицію Швеції.

Контекст дослідження. З початку повномасштабного вторгнення загальна сума прямих збитків житловій та нежитловій нерухомості, інфраструктурі, транспортним засобам та товарним запасам перевищила $157 млрд. Проблемою також є брак кваліфікованих кадрів, зокрема медичних працівників, вчителів та соціальних працівників, зумовлений міграцією громадян. Релокація бізнесу з прикордонних деокупованих територій спричинила зменшення доходів громад та збільшення нерівності регіонів. Станом на квітень 2024 року в Україні від лютого 2022 року релокувалися майже 19 тисяч компаній.

Відновлення деокупованих громад потребує не лише проведення фізичної відбудови, а й комплексного підходу до формування середовища, у якому люди захочуть і зможуть жити. У цьому контексті потрібен аналіз соціально-економічного стану деокупованих громад, який показує потреби, спроможність і перешкоди — дані, критично необхідні для вироблення системного й багаторівневого алгоритму відбудови.

У фокусі дослідження — демографічні процеси, стан публічних послуг, збитки та втрати інфраструктури, фінансова спроможність, економічний розвиток та рівень співпраці громад. 

Часовий період проведення дослідження — січень–квітень 2025 року.

Дослідження проводилося в три етапи:

• На першому етапі проводився збір наборів даних у деокупованих громадах Київської, Миколаївської та Харківської областей за шістьма групами показників: соціально-демографічними, інфраструктурними, фінансовими, міграційними, показниками співпраці та доступності публічних послуг.
• На другому етапі дослідження проведено оцінювання фінансової спроможності деокупованих територіальних громад за результатами звітних фінансових показників 2021–2024 років.
• Третій етап дослідження — проведення напівструктурованих глибинних інтерв’ю з головами територіальних громад, начальниками військових адміністрацій населених пунктів.

1. Складна демографічна ситуація, зростання темпів міграційних процесів. На момент звільнення від тимчасової окупації чисельність населення в територіальних громадах була на 44% нижчою, як порівняти з початком 2022 року. А в структурі населення громад здебільшого переважають люди старше 60 років, що обмежує трудовий потенціал і створює додаткове навантаження на соціальну сферу.
2. Проблеми доступності публічних послуг. Здебільшого громадам вдалося відновити надання публічних послуг після деокупації, зокрема завдяки забезпеченню роботи мобільних ЦНАПів, центрів надання соціальних послуг, амбулаторій. Водночас у деокупованих громадах є проблеми з доступністю соціальних послуг.
3. Нестабільна безпекова ситуація. Значні площі замінованих територій та забруднення вибухонебезпечними предметами. Найскладніша ситуація — у громадах Харківської області, де підтверджено щонайменше 332 небезпечні та заміновані зони.
4. Збитки та втрати інфраструктури внаслідок руйнування. На кінець 2024 року в деокупованих громадах Харківської області зафіксовано 41% зруйнованих об’єктів, Миколаївської області — 15,3% та Київської області — 10,6%. Найскладніша ситуація — у прифронтових громадах Харківської області, де зруйновано понад дві третини об’єктів інфраструктури та здійснюється евакуація населення.
5. Диспаритет між громадами в доступі до фінансових ресурсів. У 2024 році 27 громад віднесені до критичного та низького рівнів спроможності, з них 15 громад — у Харківській області, п’ять громад — у Київській області та сім громад — у Миколаївській області. У Київській області найбільша кількість деокупованих громад із високим та середнім рівнем спроможності. Це свідчить про наявність диспаритету між громадами.
6. Зниження економічного розвитку. Значна частка виробничих потужностей була зруйнована або суттєво пошкоджена. Однією з проблем залишається брак трудового ресурсу. У 2024 році проти 2021 року кількість працівників у компаніях на території деокупованих громад Київської області зросла на 12,6%, тоді як у деокупованих громадах Миколаївської та Харківської областей, навпаки, скоротилася — на 12,7% та 26,8% відповідно.

У відповідь на виявлені проблеми й потреби Лабораторія законодавчих ініціатив сформувала рекомендації, впровадження яких сприятиме відновленню й сталому розвитку деокупованих громад. Тож докладніше про стан деокупованих громад Київської, Миколаївської та Харківської областей — читайте у новому дослідженні Лабораторії законодавчих ініціатив.

Цей аналітичний документ підготовлено в рамках проєкту «Парламентська підзвітність сектору безпеки в Україні» (PASS Ukraine), який Лабораторія реалізує спільно з Парламентським центром (Канада) у співпраці з Верховною Радою України та за підтримки Міністерства міжнародних справ Канади в рамках Програми розбудови миру та стабільності (PSOPs).

Документ охоплює аналіз прогресу за розділами 23 «Правосуддя та фундаментальні права» та 24 «Юстиція, свобода та безпека» переговорного кластера 1 «Основи процесу вступу». Виконання зобов’язань у цьому кластері має вирішальну роль у переговорах про вступ України до Європейського Союзу.

Період, який досліджувався експертами, за розділом 23 включає вересень 2024 — серпень 2025 року. Для розділу 24 — проаналізовано дані за попередні роки і до серпня 2025 року. Одним із ключових досягнень звітного періоду стало затвердження Дорожньої карти з питань верховенства права, рекомендації якої будуть орієнтиром для відкриття переговорів за кластером 1. Це результат співпраці державних органів, представників громадянського суспільства та міжнародних експертів. 

Тіньовий звіт зосереджує увагу не лише на прогресі України, а й на викликах та проблемах, з якими ми стикаємося в процесі впровадження європейських стандартів у сферах верховенства права (суди, прокуратура, адвокатура, юридична освіта), боротьби з корупцією та організованою злочинністю, захисту основоположних прав і свобод людини, візовій політиці, міграції тощо. 

Експерти профільних громадських організацій сформулювали понад 500 рекомендацій — від законодавчих змін до інституційних рішень. Це допоможе державним органам розв’язати нагальні проблеми поточного етапу, забезпечити сталі результати і спільно з міжнародними партнерами визначити пріоритети реформ.

Підготовка тіньових звітів — регулярна практика для усіх країн-кандидатів, які прагнуть вступити до Європейського Союзу. В Україні така робота системно здійснюється з 2024 року, коли коаліція громадських організацій вперше підготувала альтернативний аналіз до Звіту Єврокомісії. Цей документ отримав високу оцінку з боку Європейської комісії та профільної спільноти, а рекомендації знайшли своє відображення у згаданій Дорожній карті. 

Попри наявні виклики у відкритті кластера 1, Україна має послідовно втілювати реформи та зміцнювати свої інституції, чим демонструвати здатність відповідати європейським стандартам незалежно від зовнішньополітичної кон’юнктури. Такий підхід не лише підвищує наші шанси на успішні перемовини про вступ, а й зміцнює державу зсередини. У цьому Тіньовий звіт, підготовлений коаліцією ГО у 2025 році, відіграє важливу роль — він є інструментом громадського контролю, допомагає ідентифікувати прогалини та стимулює ефективніше впровадження змін, що наближають нас до членства в ЄС.

Звіт включає такі розділи:

1. Судова реформа, реформа прокуратури, боротьба з організованою злочинністю (за винятком окремих тем), співпраця у сфері боротьби з наркотичними речовинами, боротьба з тероризмом, судове співробітництво у кримінальних, цивільних та комерційних справах (Лабораторія законодавчих ініціатив);
2. Боротьба з корупцією та окремі аспекти за напрямом боротьба з організованою злочинністю (Transparency International Ukraine);
3. Захист основоположних прав та свобод, окремі аспекти за напрямами боротьба з організованою злочинністю та легальна та нелегальна міграція, а також надання притулку біженцям (шукачам притулку) (Центр прав людини ZMINA);
4. Реформа адвокатури (Адвокат майбутнього);
5. Реформа юридичної освіти (Асоціація правників України);
6. Візова політика, шенген і зовнішні кордони, окремі аспекти за напрямом легальна та нелегальна міграція, а також підробка євро (Європа без бар’єрів).

Тіньовий звіт підготовлений коаліцією громадських організацій на чолі з Лабораторією законодавчих ініціатив у межах гранту, наданого Проєктом ЄС «Право-Justice», що імплементується Expertise France. Його зміст є виключною відповідальністю авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

Основні показники роботи Верховної Ради України протягом 13-ї сесії IX скликання:

Зареєстровано 700 законопроєктів. З них:

1. 7 (1%) євроінтеграційних законопроєктів;
2. 45 (6,4%) законопроєктів про надання згоди або денонсацію міжнародних договорів;
3. 8 (1,1%) невідкладних законопроєктів.

Ухвалено в цілому 119 законів. З них:

1. 9 (7,6%) євроінтеграційних законів;
2. 17 (14,3%) законів про ратифікацію міжнародних угод;
3. 3 (2,5%) закони були визначені Президентом як невідкладні.

Президент двічі накладав вето (і надавав свої пропозиції) на законопроєкти. Чотири законопроєкти були ухвалені після вето за 13-ту сесію. 

42 закони ухвалено в цілому після першого читання (35,3%); 77 законів — після другого читання (64,7%).

Моніторинг роботи Верховної Ради України протягом 13-ї сесії IX скликання виявив п’ять ключових тенденцій: 

13-та сесія роботи Верховної Ради України IX скликання відзначилася зміною Уряду, яка залишила відбиток на всіх сферах роботи Парламенту. 353 законопроєкти, внесені урядом Шмигаля, були відкликані. Частину з них перереєстрував уряд Свириденко. Обидва ці уряди в сумі зареєстрували 22,7% законопроєктів, що є найвищим значенням для всього IX скликання. Більш ніж половину з них було зареєстровано після 17 липня 2025 року. Тож новий Уряд зареєстрував за півтора місяця більше законопроєктів, ніж попередній Уряд — за п’ять. Однак нові законопроєкти вимагають нових засідань комітетів та експертиз, тому частка ухвалених урядових законів, навпаки, знизилася. Це вплинуло й на невелику кількість ухвалених протягом 13-ї сесії законів — 119 (найменший показник для весняних сесій роботи Верховної Ради часів повномасштабного вторгнення). Усі ухвалені урядові законопроєкти були ініційовані ще урядом Шмигаля; жодного законопроєкту, ініційованого урядом Свириденко, ухвалено протягом 13-ї сесії не було.

Про законодавчий спам, зумовлений поданням неякісних депутатських законопроєктів, протягом 13-ї сесії свідчать одразу декілька показників. 700 зареєстрованих законопроєктів протягом 13-ї сесії є другим за час повномасштабного вторгнення показником. Звісно, частково це пояснюється вже згаданою перереєстрацією урядових законопроєктів, однак не лише нею. Група «Відновлення України» все ще тримає екстраординарну законопроєктну планку, реєструючи майже шість законопроєктів на одного депутата. А частка депутатських законопроєктів з лише одним підписантом встановила рекорд за все IX скликання, досягши 45%. Тобто майже кожен другий законопроєкт має лише одного підписанта, що є непрямим показником низької якості. Такі високі показники реєстрації законопроєктів посилюють тезу про законодавчий спам на фоні найменшої кількості ухвалених законів для весняних сесій роботи Верховної Ради часів повномасштабного вторгнення.

Одразу два найповільніші рекорди IX скликання були встановлені протягом 13-ї сесії. Законопроєкти народних депутатів від реєстрації до ухвалення в першому читанні та в цілому проходили в середньому за 110 днів (втричі довше, ніж за попередньої сесії). А от урядові законопроєкти від реєстрації до ухвалення в другому читанні та в цілому проходили в середньому за 418 днів, закриваючи в такий спосіб законодавчі гештальти уряду Шмигаля (який теж встановив рекорд, найдовше перебуваючи в прем’єрському кріслі).

Ще один рекорд був встановлений Президентом України. Частка порушень конституційної процедури сягнула 47% протягом 13-ї сесії. Практично кожен другий ухвалений Верховною Радою законопроєкт був підписаний із порушенням термінів або ж не був підписаний зовсім. Зросла й частка звичайних порушень Верховною Радою регламентних процедур проходження законопроєктів у другому читанні — були порушені дві третини таких процедур.

Однозначно позитивним спостереженням за 13-ту сесію є нарощення кількісних показників парламентського контролю. Сукупна тривалістьЯк і середня тривалість, яка склала 72 хвилини. «годин запитань до Уряду» протягом 13-ї сесії сягнула 11 годин і перевищує будь-які показники часів повномасштабного вторгнення. Найбільшою за час повномасштабного вторгнення є і кількість відповідей урядовців на поставлені запитання, яка склала 276 відповідей (виступів). Верховна Рада створила вісім тимчасових комісій протягом 13-ї сесії, що є рекордом не лише для часів повномасштабного вторгнення, але й для усього IX скликання. Депутати також направили 303 запити, що є найбільшою кількістю для часів повномасштабного вторгнення.

Цей моніторинг роботи Верховної Ради України IX скликання за 13-ту сесію складається з резюме, шести блоків та додатків. *Для ознайомлення з кожним блоком — перейдіть за посиланнями нижче:

1. законотворча активність: загальна кількість зареєстрованих законопроєктів та законів, їх розподіл за ініціаторами та групами підписантів;
2. проходження законопроєктів: розподіл законів за читанням ухвалення, строки надання висновків головних комітетів, строки від реєстрації до ухвалення закону, зокрема, за читаннями та ініціаторами;
3. пленарний час: загальна кількість часу, витраченого на розгляд законопроєктів у ВРУ, розподіл часу на розгляд законопроєктів відповідно до ініціатора та кількість часу, необхідного для розгляду законопроєкту в сесійній залі;
4. комітети: загальна кількість та розподіл за ініціаторами висновків про відхилення, кількість засідань комітетів та їхнє навантаження відповідно до кількості зареєстрованих законопроєктів та наданих висновків на законопроєкти, включно з навантаженням на одного члена комітету та одного працівника секретаріату;
5. порушення Регламенту: кількість порушень Регламенту щодо законопроєктів та пропозицій Президента України;
6. контрольна функція Верховної Ради: показники проведення «години запитань до Уряду», кількість тимчасових комісій, кількість депутатських запитів.

У додатках подані переліки законопроєктів, що входять до рейтингу за різними кількісними показниками (наприклад, за кількістю днів від реєстрації до ухвалення).

• Протягом 13-ї сесії було проведено дев’ять «годин запитань до Уряду» — загалом народні депутати та міністри витратили більше 11 годин, аби поставити запитання та дістати на них відповіді.
• Найбільше запитань народні депутати мали з тим, що стосується функціонування об’єктів енергетичної інфраструктури держави та соціальної політики. 
• Народні депутати припинили діяльність трьох тимчасових комісій і утворили вісім тимчасових комісій. Усі три припинені комісії були утворені знову. 
• За період 13-ї сесії народні депутати подали 303 депутатські запити, найбільше з повномасштабного вторгнення, але їхня кількість все ще не досягає рівня до 24 лютого 2022 року. 

Здійснення парламентського контролю є безпосереднім конституційним повноваженнямУ цьому моніторингу не аналізується опосередкований парламентський контроль, тобто контроль, який здійснюється іншими органами та посадовими особами (Рахунковою палатою та Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини). Верховної Ради України. Велика частина повноважень у межах парламентського контролю пов’язана саме з діяльністю Уряду, адже Кабінет Міністрів України підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України. Ця частина моніторингу пропонує короткий огляд виконання контрольної функції Парламентом та зміни, які відбулися впродовж 13-ї сесії. 

«Година запитань до Уряду» — це інструмент парламентського контролю, за допомогою якого народні депутати можуть поставити запитання членам Кабінету Міністрів з визначеної теми та дістати на нього відповідь. Пропозиції щодо визначення теми «години запитань до Уряду» вносять Погоджувальній раді депутатські фракції (депутатські групи). Під час проведення «години запитань до Уряду» можуть порушуватися лише питання з визначеної теми. Зазвичай з трибуни відповідає профільний міністр, до чиєї компетенції належить визначена тема, з якої проводиться «година запитань до Уряду», водночас запитання можуть бути адресовані також прем’єр-міністру та іншим міністрам. 

Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну проведення «години запитань до Уряду» у Верховній Раді було припинено з безпекових причин. Першу повноцінну «годину запитань» після 24 лютого 2022 року Верховна Рада провела під час 10-ї сесії. Повернення «години запитань до Уряду» на регулярній основі відбулося вже з травня 2024 року, під час 11-ї сесії.

Протягом 13-ї сесії було проведено дев’ять «годин запитань до Уряду» — загалом народні депутати та міністри витратили понад 11 годин, аби поставити запитання та дістати на них відповідіНерідко народні депутати можуть передавати слово іншому народному депутату під час «години запитань» для поставлення запитання. Зважаючи на це, з даних були видалені репліки народних депутатів, які тривають менше 10 секунд, адже найімовірніше це були саме такі передачі слова.. 

Народні депутати можуть ставити й декілька запитань під час одного виступу, а міністри — відповідати на декілька запитань, або на одне запитання можуть відповідати декілька міністрів. Зважаючи на ці особливості проведення «години запитань до Уряду», отримані дані ілюструють зацікавленість народних депутатів у певних темах чи навіть міністрах.

Найчастіше на запитання народних депутатів упродовж 13-ї сесії відповідали Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль, Віцепрем’єр-міністр з відновлення України — Міністр розвитку громад та територій України Олексій Кулеба, Міністр освіти та науки України Оксен Лісовий та Міністерка соціальної політики України Оксана Жолнович. Такий розподіл є очевидним, з огляду на роль прем’єр-міністра, який координує діяльність Кабінету Міністрів, та те, що перераховані міністри були доповідачами на «годинах запитань до Уряду» (Віцепрем’єр-міністр з відновлення України Олексій Кулеба — двічі).

Верховна Рада може утворювати тимчасові органи: тимчасові спеціальні комісії та тимчасові слідчі комісії. Завданням тимчасових слідчих комісій є здійснення парламентського контролю шляхом проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес. Тимчасові спеціальні комісії утворюються для підготовки та попереднього розгляду питань, а також для підготовки та доопрацювання проєктів законів та інших актів Верховної Ради. Народний депутат може бути одночасно членом не більш як двох тимчасових слідчих комісій та однієї тимчасової спеціальної комісії. Тимчасові слідчі та тимчасові спеціальні комісії утворюються строком не більш як на один рік. 

Під час 13-ї сесії Парламент проголосував за утворення восьми тимчасових комісій (п’яти тимчасових слідчих та трьох тимчасових спеціальних) та завершив роботу трьох тимчасових комісій (з них двох — тимчасових спеціальних комісій). Їх перелік наведений у Додатку 7.

У Парламенті цього скликання також з’явилася практика поновлення діяльності тимчасових комісій. З трьох комісій, які завершили свою діяльність під час 13-ї сесії, усі три знову були утворені в той самий день, коли вони припинили діяльність. Щодо Тимчасової спеціальної комісії з питань моніторингу отримання і використання міжнародної матеріально-технічної допомоги це відбулося однією тією самою постановою, яка одночасно завершувала роботу попередньої комісії та відразу утворювала аналогічну комісію в тому ж персональному складі.

Народні депутати мають право направляти депутатські запити та депутатські зверненняОскільки депутатські звернення не потребують оголошення на пленарному засіданні та щодо них немає інформації про їх реєстрацію, що ускладнює збирання даних, вони не є предметом цього моніторингу.. Перші є вимогою народного депутата дати офіційну відповідь з питань, віднесених до компетенції органу чи установи, другі — пропозицією дати офіційне роз’яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до компетенції органу чи установи.

За період 13-ї сесії народні депутати подали 303 депутатські запити, найбільше з повномасштабного вторгнення, але їхня кількість все ще не досягає рівня до 24 лютого 2022 року.

Однією особливістю постповномасштабних депутатських запитів є дедалі вища кількість запитів до Президента щодо нагородження військовослужбовців та інших осіб (найчастіше — званням Героя України). Така ситуація є зрозумілою з огляду на активні бойові дії та той факт, що присвоєння звань та державних нагород належить до повноважень Президента. Депутатський запит став одним з інструментів визнання внеску військовослужбовців на рівні звернень громадян чи електронних петицій. 

1. Протягом 13-ї сесії частка порушень Регламенту під час ухвалення законів залишалася високою: приблизно 61% законів ухвалювався з порушеннями.
2. Частка порушень у другому читанні законопроєктів зросла, як порівняти з 11-ю та 12-ю сесіями.
3. Загальна частка порушень конституційного терміну (15 днів) на підписання законів Президентом упродовж 13-ї сесії склала рекордні для IX скликання 47%. Строк підписання (або надання пропозицій) було порушено для 51 закону, а ще п’ять законів не були ані підписані, ані ветовані.

Обсяг порушень законодавчої процедури протягом 13-ї сесії залишився на високому рівні. Загальна частка законопроєктів, ухвалених з порушеннями, є меншою за 12-ту сесію (66%), зокрема через зменшення порушень для першого читання. Продовжилося збільшення обсягу порушень у другому читанні. 

У цьому розділі надається інформація про порушення Регламенту під час ухвалення законів упродовж 13-ї сесії.

13-та сесія за часткою порушень продемонструвала часткове зростання порушень у більшості категорій, утім зафіксоване значне зменшення у порушенні термінів щодо надання висновків комітету до першого читання. Процедури розгляду орієнтовно 61% (майже двох третин) законів мали порушення протягом 13-ї сесії. 

Протягом 13-ї сесії динаміка частоти порушень Регламенту різниться залежно від першого чи другого читання. Для першого читання частка порушень, як порівняти з 11-ю та 12-ю сесіями, зменшилася, якщо розглядати терміни щодо висновків головних комітетів. Щодо інших двох порушень процедури першого читання вагомих змін, як порівняти з 12-ю сесією, не відбулося.

Для другого читання частка порушень Регламенту зросла для всіх трьох порушень, які відстежувалися для другого читання. Обсяг порушень і для першого, і для другого читань досі перевищує обсяг порушень у період до початку повномасштабного вторгнення. Зростання частки порушень у другому читанні спостерігається вже третю сесію поспіль, що є негативною тенденцією.

У графіках та таблиці дані щодо того, яка частка законопроєктів була ухвалена з тими чи іншими порушеннями Регламенту, подаються за сесіями.

Крім звичайних порушень Регламенту, було здійснено моніторинг порушень Конституції в частині порушення 15-денного терміну на підпис Президентом ухвалених законів (ст. 94 Конституції). Моніторинг було здійснено щодо 119 законів, які були ухвалені Верховною Радою України протягом 13-ї сесії. Строк підписання (або надання пропозицій) було порушено щодо 51 закону, тобто у 43% випадків (за 12-ту сесію порушень було 35%). Крім цього, ще п’ять законів взагалі не були ані підписані Президентом, ані ветовані, ані отримали пропозиції (хоча термін їх підписання вже минув). Якщо об’єднати всі ці порушення, то це складе 47%Також порушення терміну на підпис Президентом України відбулося щодо ветованого на 13-й сесії законопроєкту № 12073 від 27.09.2024, який вчасно отримав пропозиції Президента після ухвалення в другому читанні, утім був підписаний Президентом з порушенням термінів після повторного прийняття з пропозиціями Президента. від усіх ухвалених законів протягом 13-ї сесії, що більше від результатів 11-ї (45%) та 12-ї (44%) сесій. Отже, майже половина всіх ухвалених протягом 13-ї сесії законів містила порушення строків, передбачених Конституцією УкраїниТакож порушення терміну на підпис Президентом України відбулося щодо повторно ветованого законопроєкту № 11150 від 04.04.2024, який не був включений у моніторинг через його прийняття та перше вето під час 11-ї сесії.. 

Звісно, неважливо, на скільки днів було порушено термін — на два дні чи на 102 — в обох випадках це є порушенням. Якщо все ж розглядати рекордсменів у цьому контексті, то рекордним став термін підписання тривалістю у 163 дніРекордним за терміном підписання є законопроєкт № 12271 «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» щодо державної підтримки та економічного відновлення ракетно-космічної галузі в умовах воєнного стану» від 02.12.2024.. 

Порушення конституційної процедури почало збільшуватися з початком воєнного стану. Якщо за 7-му сесію (перші пів року дії режиму воєнного стану) порушення складали 16,4%, то за наступні шість сесій кількість порушень зросла майже втричі. За 13-ту сесію обсяг порушень конституційної процедури перебуває на найвищому рівні за IX скликання Верховної Ради. Обсяг порушень за 13-ту сесію залишається доволі високим, за більшістю показників вищим, ніж за попередні дві сесії. Не можна пояснити ці порушення й нормативно-процедурними недолікамиЗгідно з Конституцією України, Президент має 15 днів, щоб підписати закон та офіційно його оприлюднити або повернути його зі своїми вмотивованими та сформульованими пропозиціями до Парламенту. За рішенням Президента Уряд організовує експертизу закону, що надійшов на підпис Президентові. Згідно з Регламентом КМУ, Уряд має максимум сім днів для подання своїх пропозицій стосовно підписання Президентом закону або обґрунтовані та вмотивовані пропозиції щодо доцільності застосування Президентом України права вето. Витрати часу на підготовку узагальнених зауважень і пропозицій залежать як від обсягу і складності закону, так і від інших чинників — дня тижня і часу надходження копії закону, кількості залучених в експертизі міністерств, різниці в їхніх позиціях щодо ухваленого закону, внутрішніх бюрократичних процедур у міністерствах, технічних причин тощо. Будь-яка комбінація цих чинників може затримати подання пропозицій Уряду щодо закону та відповідно ухвалення Президентом рішення щодо підписання закону або повернення його до Парламенту., адже відповідні норми не змінювалися.

Протягом 13-ї сесії Президент вчасно (без порушення 15-денного терміну) наклав вето та надав пропозиції до двох законопроєктів. Верховна Рада наразі розглянула лише один (№ 12073 від 27.09.2024), який був повторно ухвалений з пропозиціями Президента та підписаний з порушенням терміну, визначеного в Конституції України. 

Один із двох ветованих законопроєктів був ініційований представниками фракції «Слуга народу», а другий був ініційований депутатом групи «Платформа за життя та мир».