У цьому випуску:

1. Аналіз правової складової чинників, що впливають на якість виборів та розгляд неправових факторів, від яких залежить волевиявлення громадян.

Впродовж лютого 2009 року Верховна Рада України прийняла 12 законів, що менше, ніж у січні, лютому та березні 2009 року. Найбільше прийнятих законів стосуються галузевої політики (8 законів); 3 спрямовані на державне будівництво та розвиток місцевого самоврядування; 1 стосується соціальної політики. Варто відмітити прийняття Закону України «Про Фонд асоціації органів місцевого самоврядування».Найпродуктивнішим суб’єктом законодавчої ініціативи стали народні депутати України – за місяць було підтримано 7 депутатських законів.Крім того, Верховна Рада України проголосувала за 4 законодавчі ініціативи Кабінету Міністрів України і за 1 президентський законопроект.

Всі парламентські фракції продемонстрували одностайність у прийнятті рішень по таких законопроектах: «Про внесення змін до деяких законів України” (щодо стимулювання використання альтернативних джерел енергії), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо зайнятості членів особистих селянських господарств», «Про внесення змін до деяких законів України» (щодо відрядження військовослужбовців до державних органів та установ), «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення справності і модернізаціїї озброєння та військової техніки Збройних Сил України», “Про внесення змін до Закону України “Про електроенергетику” щодо врегулювання питань експорту електроенергії” з пропозиціями Президента України від 10.04.2009, «Про асоціації органів місцевого самоврядування».

Залучення громадян до законодавчого процесу – основоположний принцип представницької демократії, курс на розбудову якої був проголошений від часів здобуття незалежності України. В останні роки проблема забезпечення участі громадськості в процесі законотворення все частіше стає предметом дискусій вітчизняних політиків та експертів, однак дійсних зрушень тут відбулось не так і багато. Лабораторія законодавчих ініціатив в межах проектуВестмінстерської фундації за демократію «Підвищення ефективності українського парламентаризму» («Developing Recommendations for the Improvement of Ukrainian Parliamentarism») розробила аналітичний огляд щодо проблеми залученості громадян до законодавчого процесу.В дослідженні автори розробили рекомендації щодо правового удосконалення механізмів базових форм громадянської участі як-то: референдуми, звернення громадян, цивілізоване лобіювання інтересів, публічні акції, громадські обговорення та вивчення громадської думки, судовий захист легітимних очікувань громадян. В огляді був використаний досвід європейських країн та Сполучених Штатів Америки в даній сфері.

Попередні дослідження в межах проекту «Підвищення ефективності українського парламентаризму»:

ПАРЛАМЕНТСЬКИЙ КОНТРОЛЬ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ (аналітичний огляд)

СТАТУС НАРОДНОГО ДЕПУТАТА УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ (аналітичний огляд)

Апарат Верховної Ради – допоміжний орган парламенту, що здійснює його організаційне, інформаційне, правове, матеріально-технічне та інше забезпечення. З огляду на такі функції, ефективність Апарату є важливим фактором, що впливає на загальну роботу Верховної Ради. Лабораторія законодавчих ініціатив в межах проекту Вестмінстерської фундації за демократію «Підвищення ефективності українського парламентаризму» («Developing Recommendations for the Improvement of Ukrainian Parliamentarism») розробила аналітичний огляд щодо вдосконалення діяльності Апарату Верховної Ради України.В своєму дослідженні автори зосередилися на темах оптимізації структури парламентського апарату, його кадровому забезпеченні та деталізації завдань окремих структурних підрозділів в законодавчому процесі.

Попередні дослідження в межах проекту «Підвищення ефективності українського парламентаризму»:

ПАРЛАМЕНТСЬКИЙ КОНТРОЛЬ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ (аналітичний огляд)

СТАТУС НАРОДНОГО ДЕПУТАТА УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ (аналітичний огляд)

УЧАСТЬ ГРОМАДСЬКОСТІ У ЗАКОНОДАВЧОМУ ПРОЦЕСІ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ (аналітичний огляд)

У цьому випуску:

1. Концепція змін до законів України щодо підвищення прозорості фінансування політичних партій та виборчих кампаній в Україні.
2. Європейський досвід фінансування партій та виборчих кампаній.

Статус народного депутата та зв’язок членів парламенту з громадянами – теми, що тривалий час продовжують залишатися актуальними в українському суспільстві. Лабораторія законодавчих ініціатив в межах проекту Вестмінстерської фундації за демократію «Підвищення ефективності українського парламентаризму» («Developing Recommendations for the Improvement of Ukrainian Parliamentarism») розробила аналітичний огляд на тему: «Статус народного депутата України: проблеми та шляхи удосконалення».

Автори матеріалу зосередили увагу на проблемах удосконалення взаємодії народних депутатів з партіями, обмеження депутатського імунітету, посилення зв’язку депутатів з виборцями, вдосконалення матеріально-фінансового забезпечення діяльності депутатів. Крім того, в дослідженні представленні рекомендації щодо необхідних змін в сфері дисциплінарної відповідальності народних обранців.

Навіть з урахуванням прийнятих останнім часом законів, у сфері контрольних функцій Верховної Ради України залишається багато проблемних моментів, які потребують удосконалення. Лабораторія законодавчих ініціатив в межах проекту Вестмінстерської фундації за демократію «Підвищення ефективності українського парламентаризму» («Developing Recommendations for the Improvement of Ukrainian Parliamentarism») розробила ряд пропозицій щодо такого удосконалення.

У вівторок 3-го березня Верховна Рада України 391 голосом подолала вето президента України на закон “Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України” (№3250-д).

Необхідність прийняття цього закону визначена ще в Конституції України. Однак, внаслідок політичних обставин, до цього часу цей закон так і не був ухвалений. Кілька разів на нього накладалося вето президента (як Кучми, так і Ющенка). Зрештою 15 січня 2009 року закон про тимчасові слідчі комісії в черговий раз був прийнятий Верховною Радою. Президент України знову наклав вето, однак депутати подолали це вето більш ніж двома третинами голосів від конституційного складу парламенту. Тепер Президент України   зобов’язаний   врешті-решт підписати  та  офіційно  оприлюднити протягом десяти днів прийнятий закон.

Зрозуміло, що головна причина політичної боротьби навколо закону про тимчасові слідчі комісії парламенту полягала у тому, що з його прийняттям з’являється юридичний механізм для ініціювання та проведення процедури імпічменту президента (саме цей закон регулює порядок створення та функціонування спеціальної тимчасової слідчої комісії парламенту, яка згідно статті 111 Конституції приймає участь у процедурі імпічменту). Втім уможливлення імпічменту – далеко не єдине призначення даного закону. Завдяки йому юридичну базу для своєї роботи отримали парламентські тимчасові слідчі комісії (до цього їх діяльність регулювалася лише Регламентом Верховної Ради, що до останнього часу не мав сили закону). Внаслідок цього були удосконалені контрольні функції парламенту загалом. Зокрема слідчі комісії здобули можливість проводити більш ефективні розслідування та впливати на органи виконавчої влади в даному контексті.

Втім, сфера контрольних повноважень українського парламенту потребує подальшого розвитку. Лабораторія законодавчих ініціатив виклала своє бачення того, які заходи слід реалізувати задля підвищення ефективності Верховної Ради як контрольного органу.

У цьому випуску:

1. Парламентський контроль: проблеми та шляхи підвищення ефективності.
2. Статус народного депутата України: проблеми та шляхи вдосконалення.
3. Участь громадськості у законодавчому процесі: проблеми та шляхи підвищення ефективності.
4. Діяльність парламентського апарату: проблеми та шляхи підвищення ефективності.

Експерти Лабораторії законодавчих ініціатив розробили Концепцію змін до законів України щодо підвищення прозорості фінансування політичних партій і виборчих кампаній. У цьому документі враховані зауваження, пропозиції та рекомендації, що були висловлені під час робочої групи «Обговорення концепції змін до законів України щодо підвищення прозорості фінансування політичних партій і виборчих кампаній», яка відбулася 19-20 грудня 2008 року у м. Сімеїз, Автономна Республіка Крим, за участі представників органів державної влади, українських і зарубіжних експертів.Концепція має стати основою для подальшої консолідованої роботи по реформуванню законодавства про фінансування політичних партій і виборчих кампаній. Таке реформування має стати важливим кроком на шляху до виконання Україною взятих на себе зобов’язань перед європейською спільнотою у сфері боротьби з політичною корупцією.

Концепція побудована за принципом аналізу наявних у системі фінансування політичних партій і виборчих кампаній проблем і можливих шляхів їх вирішення. Основні тематичні блоки стосуються: удосконалення системи державного фінансування політичних партій; векторів удосконалення регулювання приватного фінансування політичних партій і виборчих кампаній; напрямів обмеження видатків політичних партій; способів забезпечення прозорості партійних фінансів; удосконалення контролю за фінансування партій і виборчих кампаній; запровадження ефективної системи санкцій за порушення вимог законодавства про партійні фінанси.

У цьому випуску:

1. Якість місцевого самоврядування: правові та інституційні виклики.
2. Стан та проблеми процесів децентралізації в Україні.
3. Криза банківської системи в Україні. Причини, розвиток, наслідки. Аналіз законопроєкту №33094 щодо мінімізації наслідків кризи та уникнення системної банківської кризи в Україні.