• Найбільш завантаженими є Комітет правової політики (64 наданих висновки), Комітет з соціальної політики (52 висновки), Комітет національної безпеки (50 висновків) та Комітет правоохоронної діяльності (49 висновків).
• Комітет з питань соціальної політики, Комітет з правової політики, Комітет з національної безпеки та Комітет з правоохоронної діяльності мають понад два розписані законопроєкти та надані висновки в перерахунку на одного депутата. У п’яти комітетах навантаження (кількість наданих висновків) не перевищує значення 0,5 на одного депутата.

Протягом 13-ї сесії комітети Верховної Ради продовжували здійснювати свою роботу в умовах значного збільшення кількості зареєстрованих законопроєктів, як порівняти з 12-ю сесією. Загальна кількість наданих висновків збільшилася на 186 (з 292 на 12-й сесії) — до 478 висновків, однак це на п’ять висновків менше, ніж комітети надали впродовж аналогічної 11-ї сесії. Найбільше навантаження за кількістю наданих висновків припало на комітети правової політики, соціальної політики, національної безпеки та правоохоронної діяльності. Нерівномірний розподіл навантаження між комітетами, що подекуди відрізняється у 26 разів, порушує питання щодо перерозподілу обов’язків або складу депутатів та працівників секретаріатів у комітетах. 

Інформація щодо строків надання висновків комітетів наявна в розділі про швидкість проходження законопроєктів.

За 13-ту сесію було підготовлено 69 висновків головних комітетів про відхилення законопроєктів. Висновки про відхилення можуть свідчити як про політичну лояльність комітетів, так і про рівень (хоча б мінімальний) якості підготовки законопроєктів. Водночас, як і на 12-й сесії, майже половина відхилених законопроєктів є альтернативними. Президентські законопроєкти, видається, витримують обидва критерії, оскільки не мають висновків про відхилення (водночас варто пам’ятати, що президентських законопроєктів було небагато і вони часто є ратифікаціями та указами). Урядові законопроєкти теж видаються здебільшого безпроблемними: лише дев’ять із них отримали висновок про відхилення, утім варто зазначити, що це втричі більше, ніж за 11-ту сесію, що можна пояснити більшою кількістю зареєстрованих урядових законопроєктів, як порівняти з 11-ю сесією. Основну масу висновків про відхилення отримали законопроєкти депутатів фракції «Слуга народу», що логічно, зважаючи на кількість депутатів та їхню законодавчу активність. 

Під час 13-ї сесії та вперше з початку повномасштабного вторгнення Верховна Рада відправила Кабінет Міністрів у відставку. Новим Прем’єр-міністром стала Юлія Свириденко, яка до цього обіймала посаду Першого віцепрем’єр-міністра — Міністра економіки України.

Відставка Уряду беззаперечно вплинула на законопроєктну активність Парламенту. Відповідно до Регламенту Верховної Ради законопроєкт, внесений Кабінетом Міністрів, вважається відкликаним, якщо до його прийняття в першому читанні за основу повноваження Кабінету Міністрів були припинені. Через відставку Уряду було відкликано 353 таких законопроєкти, із них 59 законопроєктів (17%) були зареєстровані на 13-й сесії. Тобто всі наступні законопроєкти Уряду, які будуть розглядатися у першому читанні за основу, будуть зареєстровані [урядом Свириденко, а не Шмигаля] вже на 13-й сесії й надалі.

Найбільше від відкликання законопроєктів Уряду «постраждали» Комітет з питань транспорту та інфраструктури (76 відкликаних законопроєктів), Комітет з питань фінансів та Комітет з питань правової політики (по 36 відкликаних законопроєктів). Комітети з питань свободи слова та Комітет з питань Регламенту взагалі не мали жодного зареєстрованого урядового законопроєкту, а отже, і жодного відкликаного. 

Під час розгляду навантаження на комітети варто зважати, що цей моніторинг розраховує навантаження, насамперед ґрунтуючись на кількості висновків головних комітетів. Ця методика використовується з огляду на доступність даних (формат відкритих даних). Саме інформація про висновки головних комітетів постійно доступна на сайті Верховної Ради, регулярно оновлюється та наявна щодо всіх висновків головних комітетів. Однак комітети, звісно ж, виконують багато інших функцій та завдань, крім надання висновків головних комітетів. Три комітетиКомітет з питань бюджету, Комітет з питань антикорупційної політики та Комітет з питань європейської інтеграції. мають надавати обов’язкові висновки до всіх законопроєктів, на комітети може покладатися завдання з підготовки висновків як допоміжних комітетів, комітети розглядають та ухвалюють рішення щодо контрольної функції, розглядають листи та звернення, проводять конференції, круглі столи тощо. Наведені обмеження варто брати до уваги, переглядаючи подану нижче інформацію, яка ґрунтується на висновках головних комітетів.

Поданий графік має два показники. По-перше, він демонструє, яка кількість висновківКількість висновків не дорівнює кількості розглянутих законопроєктів. Комітет може надавати декілька висновків щодо одного законопроєкту, наприклад, висновок про включення до порядку денного, висновки до першого і до другого читань, до повторних читань, до тексту законопроєкту, що надаються на заміну, тощо. була надана головними комітетами. Другий показник — це кількість законопроєктів, яка була розписана на кожен комітет як на головний відповідно до предмета відання комітетів. Разом вони показують розподіл законопроєктної роботи щодо попереднього опрацювання законопроєктів.

Найбільше навантаження за кількістю наданих висновків (64 висновки) має Комітет з питань правової політики. Ще чотири комітети також мають (як порівняти з іншими комітетами) високе навантаження: Комітет з соціальної політики (52 висновки), Комітет з національної безпеки (50 висновків), Комітет з правоохоронної діяльності (49 висновків) та Комітет з фінансів. Це порівняно стандартний розподіл для останніх семи сесій воєнного стану (7, 8, 9, 10, 11, 12-ї та 13-ї сесії).

Загальна кількість наданих висновків збільшилася на 186 (з 292 на 12-й сесії) — до 478 висновків, однак це на п’ять висновків менше, ніж надали на аналогічній 11-й сесії. Це відображає збільшення кількості зареєстрованих законопроєктів на 13-й сесії (і, як наслідок, і висновків до них). 

Найбільше зменшили (як порівняти з аналогічною 11-ю сесією) кількість наданих висновків протягом 13-ї сесії такі комітети, як-от: Комітет з питань фінансів (-20 наданих висновків), Комітет з питань зовнішньої політики (-13 наданих висновків) та Комітет з питань здоров’я нації (-10 наданих висновків). 

Водночас у частині комітетів кількість наданих висновків зросла, як порівняти з 11-ю сесією. Так, найбільше зросла кількість наданих висновків (як порівняти з 11-ю сесією) у Комітеті з питань правової політики (+27 наданих висновків), Комітеті з питань соціальної політики (+17 наданих висновків). 

Обсяг розписаних на комітети законопроєктів, як порівняти з 11-ю сесією, змінився в діапазоні від -8 до +25 розписаних законопроєктів. 

Потенційне навантаження (кількість розписаних законопроєктів) на комітети протягом 13-ї сесії найсильніше зменшилося (як порівняти з 11-ю сесією) для Комітету з питань економічного розвитку (-8 розписаних законопроєктів), Комітету з питань гуманітарної політики (-6 розписаних законопроєктів), Комітету з екологічної політики та Комітету з питань інтеграції до ЄС (по -5 розписаних законопроєктів для кожного комітету). 

Потенційне навантаження на комітети зросло для таких трьох комітетів, як-от: Комітет з питань правоохоронної діяльності (+25 розписаних законопроєктів), Комітет з питань бюджету, Комітет з питань організації державної влади (по +21 розписаний законопроєкт).

Інший вимір навантаження на комітети демонструє наведений вище графік, де показано, скільки висновків або зареєстрованих законопроєктів припадає на одного депутата-члена комітетуКількість депутатів на кінець 12-ї сесії, протягом 12-ї сесії кількість депутатів у комітетах змінювалася.. Велике навантаження (кількість і розписаних законопроєктів, і наданих висновків перевищує два на одного депутата) мають чотири комітети: Комітет з питань соціальної політики (4,6 законопроєкту на одного депутата та 5,2 висновку на одного депутата), Комітет з правової політики (4,33 законопроєкту та 3,56 висновку на одного депутата), Комітет з національної безпеки (3,84 законопроєкту та 2,63 висновку на одного депутата) та Комітет з правоохоронної діяльності (5,45 законопроєкту та 2,23 висновку на одного депутата). Ще три комітети мають навантаження понад 1,5 висновку на одного депутата. Це Комітет з освіти, Комітет з економічного розвитку та Комітет з інтеграції до ЄС. 

У п’яти комітетах кількість наданих висновків у перерахунку на одного депутата не досягає показника 0,5 (за 11-ї сесії це значення не досягало 0,5 щодо трьох комітетів). Найменша кількість наданих висновків у перерахунку на одного депутата зафіксована для Комітету з Регламенту (0,20 висновку на одного депутата), Комітету з транспорту та інфраструктури (0,27 висновку на одного депутата) та Комітету з енергетики (0,29 висновку на одного депутата). 

Якщо порівнювати 13-ту сесію та аналогічну 11-ту сесію, то існує відчутна різниця в навантаженнях, адже різниця між кількістю наданих висновків на одного депутата коливається в межах показників від -0,93 до +2,02. Кількість розписаних законопроєктів коливалася трохи менше, у межах показників від -0,67 до +1,6.

Реальне навантаження (тобто кількість наданих висновків на одного депутата) найбільше зменшилося для Комітету з питань зовнішньої політики (-0,93 наданого висновку на одного депутата) та Комітету з питань інтеграції до ЄС (-0,63 наданого висновку на одного депутата). Найбільше зростання реального навантаження зафіксовано для Комітету з питань соціальної політики (+2,02 наданого висновку на одного депутата).

Потенційне навантаження найсильніше зменшилося (як порівняти з 11-ю сесією) у Комітеті з питань свободи слова (-0,67 розписаного законопроєкту на одного депутата). Натомість найсильніше зросло потенційне навантаження для Комітету з питань соціальної політики (+1,60 розписаного законопроєкту на одного депутата) та Комітету з питань освіти (+1,45 розписаного законопроєкту на одного депутата).

Тенденції щодо реального та потенційного навантаження на одного члена комітету загалом відповідають даним щодо навантаження на комітети. 

Якщо порівнювати найменш та найбільш завантажені комітети, то їхнє навантаження відрізняється у 26 разів. Така ситуація, що склалася за 13-ту сесію, а також певні тенденції в навантаженні комітетів, які переходять від сесії до сесії, актуалізують питання про перерозподіл або депутатів, або сфер відання між комітетами. 

Великі навантаження (кількість наданих висновків перевищує три на одного працівника секретаріатуДля підрахунку кількості працівників секретаріатів комітетів використовувалися дані станом на початок вересня 2025 року.) мають Комітет з національної безпеки (3,85 висновку на одного працівника), Комітет з правової політики (3,76 висновку на працівника) та Комітет з правоохоронної діяльності (3,06 висновку на працівника). За 11-ту сесію таких комітетів було чотири. У половини комітетів реальне навантаження (кількість наданих висновків) співвідноситься з абсолютним навантаженням на одного працівника секретаріату. 

У трьох комітетах кількість наданих висновків не досягає 0,5 висновку на одного працівника секретаріату. Це Комітет з питань Регламенту (0,13 висновку на одного працівника), Комітет з питань свободи слова (0,14 висновку на одного працівника) та Комітет з питань енергетики (0,41 висновку на одного працівника). 

Найбільше реальне навантаження (кількість наданих висновків на одного співробітника секретаріату) протягом 13-ї сесії (як порівняти з 11-ю сесією) зменшилося в Комітеті зовнішньої політики (-2,21 наданого висновку на одного працівника секретаріату) та Комітеті з правоохоронної діяльності (-2,12 висновку на одного працівника секретаріату). Найбільше збільшилося реальне навантаження в Комітеті з правової політики (+1,71 наданого висновку на одного співробітника секретаріату).

Якщо порівнювати потенційне навантаження (кількість розписаних законопроєктів на одного співробітника секретаріату) протягом 13-ї сесії та 11-ї сесії, то найбільше зменшилося потенційне навантаження в Комітеті з екологічної політики (-1,5 розписаного законопроєкту на одного працівника секретаріату) та Комітеті економічної політики (-1,23 розписаного законопроєкту на одного працівника секретаріату). Найбільше ж збільшилося потенційне навантаження в Комітеті з питань освіти (+1,39 розписаного законопроєкту на одного співробітника секретаріату) та Комітеті здоров’я нації (+0,93 розписаного законопроєкту на одного співробітника секретаріату).

Розглядаючи кількісні показники роботи комітетів, варто пам’ятати про обов’язкові висновки допоміжних комітетів. Комітет з питань інтеграції України до ЄС, Комітет з питань бюджету та Комітет з питань антикорупційної політики мають порівняно низьке навантаження як головні комітети, однак вони мають надавати свої обов’язкові висновки щодо всіх інших законопроєктів, що потребує значних ресурсів.

Для кращого розуміння особливостей роботи комітетів ВРУ нижче наведено графік, що показує кількість засідань комітетів та скільки в середньому висновків головних комітетів надавалося в перерахунку на одне засідання.

Лише один комітет провів понад 30 засідань за 13-ту сесію — Комітет з питань національної безпеки (за 11-ту сесію цей комітет також був лідером за кількістю засідань). Більш як половина комітетів провела 15 або більше засідань. Менш як 10 засідань протягом 13-ї сесії провели лише чотири комітети. 

Лідером за кількістю висновків на одне засідання є Комітет з правової політики (3,56 висновку за одне засідання). Подібні показники також має Комітет соціальної політики (3,06 висновку на одне засідання), Комітет фінансів (три висновки на одне засідання) та Комітет правоохоронної діяльності (2,88 висновку на одне засідання). Загалом лише ці чотири комітети ухвалювали понад два висновки в перерахунку на одне засідання. 11 комітетів (48% від усіх комітетів) ухвалюють менш як один висновок у перерахунку на одне засідання, для 12-ї сесії цей показник становив 15 комітетів, для 11-ї сесії — 10. 

На навантаження парламентських комітетів можна також поглянути через призму інших функцій та документів, які готують ці комітети.

У таблиці нижче попередні висновки на законопроєкти до головного комітету дають змогу побачити, зокрема, і навантаження трьох обов’язкових комітетів: Комітету з питань антикорупційної політики, Комітету з питань бюджету, Комітету з питань інтеграції України до Європейського Союзу. Саме ці комітети мають надавати свої висновкиЙдеться про висновки на відповідність вимогам антикорупційного законодавства, бюджетного законодавства, зобов’язанням у сфері європейської інтеграції. на всі законопроєкти. Ця їхня функція інколи може потребувати більше ресурсів, ніж надання ними висновків як головних комітетів. 

З огляду на дані контроль за виконанням законів та постанов найактивніше провадять Комітет з питань освіти, науки та інновацій (27 питань з контролю), Комітет із гуманітарної політики (26 питань з контролю), Комітет з питань транспорту та інфраструктури (25 питань з контролю). Разом із даними щодо завантаженості законопроєктною роботою ці дані показують, що порівняно меншу завантаженість законопроєктною роботою комітети компенсують більш активним здійсненням контрольної функції. Деякі ж комітети взагалі можна назвати контрольними або принаймні комітетами з пріоритетною контрольною функцією. Так, Комітет зі свободи слова надав лише один висновок як головний комітет, однак є одним із найбільш активних комітетів за здійсненням контрольної функції. Також виникає ситуація, коли комітети дають більше попередніх висновків до головних комітетів, ніж готують висновків як головний комітет до розписаних законопроєктів через невелику їх кількість. Наприклад, Комітет освіти як головний підготував 21 висновок, але надав попередніх висновків до інших комітетів майже вдвічі більше (39 попередніх висновків). У Комітеті цифрової трансформації різниця між висновками, наданими як головним комітетом, і попередніми висновками до інших головних комітетів становить майже шість разів (дев’ять висновків головного комітету проти 60 попередніх висновків).

1. За 13-ту сесію на розгляд законопроєктів у сесійній залі було витрачено 54 години, що ближче до значень 7-ї та 9-ї сесії, ніж 11-ї.
2. 15% пленарного часу на 13-й сесії витрачено на розгляд законопроєктів, ініційованих не представниками влади. Це найвища частка пленарного часу за все IX скликання.
3. Пленарний час, витрачений на законопроєкти, ухвалені в першому читанні та в цілому, є одним із найвищих для IX скликання та найвищим для періоду дії режиму воєнного стану.
4. Законопроєкти, обидва читання яких припали на 13-ту сесію, розглядалися в середньому 29 хвилин. За таким показником, як-от медіана (що становить 21 хвилину), 13-та сесія вирівнялася з показниками часів до повномасштабного вторгнення.

Для розрахунку показників пленарного часу використовувалися лише дані, що стосуються часу, витраченого на розгляд законопроєктів. Час на реєстрацію, оголошення запитів, «годину запитань до Уряду», постанови тощо не враховувався. 

За 13-ту сесію народні депутати витратили майже 54 години пленарного часу на розгляд законопроєктів. Це значно менше, ніж за попередні дві сесії. 11-та та 12-та сесії демонстрували найвищі результати витраченого пленарного часу, утім після максимуму для Верховної Ради за період повномасштабного вторгнення (11-та сесія — 76 годин) це значення почало поступово спадати. Можна припустити можливе закінчення тенденції на зростання витраченого пленарного часу, яке почалося за 9-ї сесії. 

За 13-ту сесію 85% пленарного часу було присвячено розгляду законопроєктів влади — фракції «Слуга народу», Уряду та Президента. Це доволі нестандартна ситуація для останніх п’яти сесій, адже зазвичай це значення складає понад 90%. Це можна пов’язати зі збільшенням кількості ухвалених опозиційних законопроєктів у цій сесії.

13-та сесія Верховної Ради демонструє подальше збільшення середнього та медіанного часу, витраченого на обговорення законопроєктів, як порівняти з попередніми сесіями. Середній та медіанний час розгляду є ледь не найвищими показниками для IX скликання та є найвищими для періоду повномасштабного вторгнення. Це свідчить про продовження тенденції до відновлення довшого розгляду законопроєктів, наближаючись до довоєнного формату роботи Парламенту. Для всіх ухвалених законопроєктів у першому читанні та в цілому кількість витраченого пленарного часу збільшилася. Хоча середній час дещо нижчий за піковий показник 6-ї сесії (701 секунда), ці дані демонструють повернення до довоєнного формату розгляду законопроєктів.

Законопроєкти, які розглядалися лише в другому читанні протягом 13-ї сесії, розглядалися в залі засідань приблизно з такою ж швидкістю, як і протягом останніх двох сесій. Можна сказати, що швидкість розгляду законопроєктів у другому читанні вийшла на плато, характерне для Верховної Ради за період повномасштабного вторгнення. Як і протягом попередніх трьох сесій, більш ніж половина законопроєктів обговорюється довше, ніж до початку вторгнення. Для 50% законопроєктів, прийнятих у другому читанні та в цілому (перше читання яких було до 12-ї сесії), пленарний час збільшився.

Законопроєкти, обидва читання яких припали на 13-ту сесію, розглядалися на рівні з 11-ю сесією. Середній час розгляду законопроєктів становить орієнтовно 29 хвилин, а медіанний показник — 21 хвилину. Це свідчить про деяке скорочення часу, як порівняти з 12-ю сесією, хоча й залишає його на рівні, що є одним із найвищих показників після початку повномасштабного вторгнення. Для половини законопроєктів зменшилася тривалість обговорення в сесійній залі приблизно на сім хвилин, як порівняти з попередньою сесією. Отже, за форматом розгляду законопроєктів у сесійній залі 13-та сесія продовжує рух до періоду до повномасштабного вторгнення. Для 90% законопроєктів пленарний час для обох читань зменшився, як порівняти з 12-ю сесією.

П’ять найдовших за кількістю часу розгляду в залі пленарних засідань законопроєктів й представлені в Додатку 6. 

• 35,3% законопроєктів ухвалено після першого читання, 64,7% — після другого читання, третє читання не застосовувалося.
• Лише два зі 119 ухвалених протягом 13-ї сесії законів були зареєстровані до 24 лютого 2022 року, що вказує на домінування порядку денного воєнного стану.
• Основні строки проходження законопроєктів (середні значення): 1) від реєстрації до ухвалення в першому читанні та в цілому — 69 днів; 2) між першим читанням та ухваленням його в другому читанні та в цілому — 149 днів; 3) від реєстрації до ухвалення в другому читанні та в цілому — 309 днів.

Строки проходження законопроєктів встановили два найповільніші рекорди.

Для першого читання середній строк проходження депутатських законопроєктів є найвищим за період 4–13-ї сесії ІХ скликання та складає 110 днів, що майже вчетверо перевищує показники 12-ї сесії. Це найповільніше значення, як порівняти з іншими суб’єктами законодавчої ініціативи за 13-ту сесію.

Для другого читання середня кількість днів проходження урядових законопроєктів шляху від реєстрації до ухвалення в другому читанні та в цілому є найвищою за період 4–13-ї сесій та складає 418 днів. Це найповільніше значення, як порівняти з іншими суб’єктами законодавчої ініціативи за 13-ту сесію.

1. 42 — ухвалено в цілому після першого читання (35,3%);
2. 77 — ухвалено в цілому після другого читання (64,7%);
3. 0 — ухвалено в цілому після третього читання (0%).

13-та сесія продовжила стандартний розподіл ухвалених законів за читаннями ухвалення. Майже дві третини законів були ухвалені в другому читанні та в цілому, а 35,3% — у першому читанні та в цілому. Схожа ситуація була й під час 5, 6, 8, 10, 11-ї та 12-ї сесій. Тренд із незастосування третього читання не змінився — жоден законопроєкт не пройшов три читанняВідповідно до ч. 1 ст. 102 Регламенту, законопроєкти розглядаються Верховною Радою, як правило, за процедурою трьох читань.. Нагадаємо, що два читання дають змогу краще підготувати законопроєкт, виправити недоліки та помилки, виявлені під час першого читання. Однак два читання потребують також і більше часу.

Під час розгляду інформації щодо комітетів варто брати до уваги, що цей моніторинг ґрунтується на кількості висновків головних комітетів. Ця методика використовується з огляду на доступність даних. Саме інформація про висновки головних комітетів постійно доступна на сайті Верховної Ради, регулярно оновлюється та наявна щодо всіх висновків головних комітетів. Однак комітети, звісно ж, виконують багато інших функцій та завдань, крім надання висновків головних комітетів. Три комітетиКомітет з питань бюджету, Комітет з питань антикорупційної політики та Комітет з питань інтеграції України до Європейського Союзу. мають надавати обов’язкові висновки до всіх законопроєктів, на комітети може покладатися завдання з підготовки висновків як допоміжних комітетів, комітети розглядають та ухвалюють рішення в рамках контрольної функції, розглядають листи та звернення, проводять конференції, круглі столи тощо. Однак уся ця інформація публікується лише фрагментарно, тому вона не може бути використана для формату регулярного моніторингу. Однак якщо ця інформація доступна в прийнятному для системного моніторингу форматі, вона використовується. Наведені обмеження варто брати до уваги, переглядаючи подану нижче інформацію, яка ґрунтується на висновках головних комітетів.

Час надання висновківНаведені дані стосуються лише тих випадків, коли висновки надавалися. Розраховувався час між датою реєстрації законопроєкту та датою надання першого висновку головного комітету, беручи до уваги висновки про включення до порядку денного. Цей різновид висновків було взято до уваги, оскільки часто під час попереднього опрацювання комітет фактично вже розглядає законопроєкти по суті. головних комітетів на законопроєкти дає змогу оцінити відразу декілька важливих показників. У розрізі комітетів час від реєстрації до надання першого висновку комітетом характеризує навантаження на комітети, а також надає можливість загалом спрогнозувати швидкість попереднього опрацювання того чи іншого законопроєкту залежно від його головного комітету. У розрізі ініціаторів час надання висновків характеризує прихильність членів комітетів до того чи іншого ініціатора та поглиблює прогностичні можливості швидкості попереднього опрацювання. Врешті-решт час, потрібний для отримання першого висновку головного комітету, разом із даними щодо загального проходження законопроєктів дає змогу краще зрозуміти цілісну динаміку проходження законопроєктів. 

Комітети надавали висновок до першого читання в середньому за 106 днів, а половина всіх висновків була надана за 34 дні.

Швидкість надання висновків дуже різниться залежно від комітету. Різниця в деяких випадках досягає 200-кратного розміру. Якщо порівнювати показники 13-ї сесії та показники попередньої 12-ї сесії, то для понад третини комітетів час на надання першого висновку зменшився (для деяких комітетів — навіть на пів року), у майже двох третин — зріс. Найчастіше це було помірне зростання на 1–2 місяці. 

Загалом навантаження і швидкість надання висновків здебільшого співвідносяться. Однак подекуди це не так. Комітет з правоохоронної діяльності, Комітет з питань фінансів та Комітет з питань національної безпеки, попри порівняно велику кількість наданих висновків (30 та більше), досить швидко надавали перші висновки до законопроєктів. А Комітет з питань транспорту та інфраструктури, маючи помірну кількість наданих висновків (лише п’ять), порівняно довго надавав перші висновки до законопроєктів. 

Якщо порівняти з 12-ю сесією, середня кількість днів на надання першого висновку комітету до першого читання втричі зменшилася для Президента і повернулася до рівня 11-ї сесії. Для народних депутатів та Кабміну середній строк надання висновку незначно зменшився (на 11 днів для Уряду та на один день для народних депутатів), як порівняти з 12-ю сесією. Уже п’яту сесію поспіль середній строк надання перших висновків до урядових законопроєктів менший за середній строк надання перших висновків до депутатських законопроєктів. Медіанний час надання першого висновку на урядові та депутатські законопроєкти має різницю лише в один день. Однак, якщо порівнювати з 12-ю сесією, то медіанний час для урядових законопроєктів зріс, для депутатських — зменшився. Водночас медіанний час надання першого комітетського висновку на президентські законопроєкти значно менший за медіанний час надання першого висновку на урядові та депутатські законопроєкти. Законопроєкти Президента, як і зазвичай, найшвидше отримують перші висновки комітетів, половина таких законопроєктів отримує перший комітетський висновок трохи більше, ніж за два тижні.

Законопроєкти більшості фракцій та груп протягом 13-ї сесії отримували висновки швидше, як порівняти з 12-ю сесією, для деяких фракцій — у середньому в п’ять разів швидше. Однак для законопроєктів, ініційованих депутатами від фракції «Європейська солідарність» та групи «За майбутнє», швидкість надання перших висновків, навпаки, зменшилася.

П’ять найдовших законопроєктів за кількістю днів проходження від реєстрації до надання першого висновку головного комітету представлені в Додатку 1. 

Швидкість надання висновків комітетів до другого читанняРозраховувалася кількість днів між датою ухвалення законопроєкту в першому читанні та датою надання першого висновку комітету до другого читання (хоча висновків може бути декілька). є менш показовою через малу кількість цих висновків на один комітет. До цих данихЧерез малу кількість висновків до другого читання тут використовується лише середнє значення. Лише вісім комітетів надали п’ять або більше висновків до другого читання за 13-ту сесію. треба ставитися обережно, однак вони теж варті уваги. Дев’ять із 17Ще шість комітетів не надали жодного висновку до другого читання. комітетів (тобто більш як половина) збільшили (як порівняти з попередньою 12-ю сесією) час, за який вони в середньому надавали висновки до другого читання, ще понад третина — зменшили цей час. 

Час від ухвалення законопроєкту в першому читанні до надання висновку до другого читання в середньому склав 130 днів, що майже в півтора раза більше, ніж за 12-ту сесію, а половина всіх висновків була надана за менш ніж 74 дні. Тобто швидкість комітетського опрацювання законопроєктів до другого читання різниться від швидкості опрацювання до першого читання орієнтовно на 20%.

Комітети надали лише три висновки до законопроєктів Президента України до другого читання протягом 13-ї сесії. Тому цей субʼєкт виділений у таблиці сірим кольором.

Швидкість надання першого висновку комітету до другого читання демонструє, що середній час на надання висновків, як порівняти з 12-ю сесією, для урядових законопроєктів зменшився (на сім днів), тоді як для депутатських законопроєктів — середній час збільшився (на 21 день). Для депутатів фракції «Слуга народу» час на надання першого висновку комітету до другого читання теж збільшився (на 46 днів). 

П’ять найдовших законопроєктів за кількістю днів проходження від першого читання до надання першого висновку головного комітету до другого читання, а також п’ять найшвидших законопроєктів представлені в Додатку 2.

Строк на ухвалення законів незалежно від того, у якому читанні вони були ухвалені, у середньому становить 225 днів, медіана — 132 дні (тобто половина законопроєктів була ухвалена більш ніж за 132 дні, а половина — менш ніж). 

Для 60% законопроєктів строки, потрібні для ухвалення законопроєкту в першому читанні та в цілому, зросли. Внаслідок цього медіанний час збільшився проти 12-ї сесії. Усі (крім одного) законопроєкти, ухвалені в першому читанні та в цілому, були зареєстровані після травня 2024 року. Винятком є один законопроєкт, зареєстрований у жовтні 2023 року. Така тенденція загалом відповідає стандартній логіці використання першого читання як швидкого треку з ухвалення найбільш термінових законопроєктів. 

Експериментальний показник «темп зростання» знизився орієнтовно на п’ять днів — отже, відбулося зниження швидкості зростання часу, потрібного для ухвалення законопроєкту в першому читанні та в цілому. Нагадаємо, що темп зростання розраховується як середня різниця між різницею децилів кількості днів від реєстрації до ухвалення 12-ї та 11-ї сесій та різницею децилів кількості днів від реєстрації до ухвалення 13-ї та 12-ї сесій. 

У першому читанні та в цілому було ухвалено 11 урядових законопроєктів, 18 депутатських та 13 президентських. Майже всі урядові законопроєкти (окрім одного) складали лише ратифікації (як це було за 9-ї та 10-ї сесії). Водночас усі (окрім одного) президентські законопроєкти, ухвалені в першому читанні та в цілому, були схваленнями указів та ратифікаціями.

Строк проходження урядових законопроєктів від реєстрації до ухвалення в першому читанні та в цілому збільшився лише на два дні. Середній строк проходження депутатських законопроєктів є найвищим за період 4–13-ї сесії IX скликання та складає 110 днів, що майже вчетверо перевищує показники 12-ї сесії. Цікавим є те, що для депутатських законопроєктів зріс як середній, так і медіанний строк. Це означає, що частина депутатських законопроєктів стали проходити від реєстрації до ухвалення в першому читанні та в цілому набагато довше, зокрема внаслідок розгляду певної кількості старих законопроєктів.

Для президентських законопроєктів середній строк зменшився вчетверо, хоча медіанний строк зменшився незначно. Це означає, що половина президентських законопроєктів стала проходити від реєстрації до ухвалення в першому читанні та в цілому швидше. Загалом середній строк проходження для президентських ініціатив є найменшим за 4–13-ту сесії IX скликання. Хоча всі ці ініціативи є указами та ратифікаціями.

П’ять найдовших законопроєктів за кількістю днів проходження від реєстрації до ухвалення в першому читанні та в цілому , а також п’ять найшвидших законопроєктів представлені в Додатку 3. 

Протягом 13-ї сесії Парламент зменшив строк проходження законопроєктів від реєстрації до ухвалення в другому читанні та в цілому. У середньому час на проходження від реєстрації до ухвалення в другому читанні та в цілому зменшився на 26 днів, як порівняти з 12-ю сесією, та збільшився на сім днів, як порівняти з 11-ю сесією. Медіанне значення зменшилося на 67 днів і повернулося до рівня показників 11-ї сесії. Для 60% законопроєктів строки, потрібні для ухвалення законопроєкту в другому читанні та в цілому, зменшилися. Лише два з 77 (3%) законопроєктів, ухвалених у другому читанні та в цілому, були зареєстровані до 24 лютого 2022 року. Це означає, що протягом 13-ї сесії ухвалювали майже виключно закони, що відповідали порядку денному воєнного стану. Такі показники демонструють, що за три роки та сім сесій воєнного стану Верховна Рада фактично напрацювала новий порядок денний з новим обсягом законопроєктів.

Темп зростання часу від реєстрації до ухвалення в другому читанні та в цілому зменшився. Це вже друга сесія поспіль зі зниженням темпу зростання. Строки ухвалення законопроєктів на 13-й сесії зросли, проте темпи цього зростання суттєво впали, як порівняти з попередніми періодами.

Верховна Рада України ухвалила лише один президентський законопроєкт у другому читанні та в цілому протягом 13-ї сесії. Тому цей субʼєкт виділений у таблиці сірим кольором.

Урядові законопроєкти збільшили (якщо порівняти з 12-ю сесією) середній час проходження від реєстрації до ухвалення в другому читанні та в цілому та досі проходять цей шлях найповільніше серед усіх суб’єктів законодавчої ініціативи. Середня кількість днів проходження урядових законопроєктів є найвищою за період 4–13-ї сесій та складає 418 днів. Водночас депутатські законопроєкти ухвалювалися швидше в середньому на 74 дні, як порівняти з 12-ю сесією, та досягли рівня 8, 9-ї та 11-ї сесії. 

Середній строк проходження депутатських законопроєктів є найвищим за період 4–13-ї сесії IX скликання та складає 110 днів, що майже вчетверо перевищує показники 12-ї сесії.

Єдиний президентський законопроєкт, ухвалений у другому читанні та в цілому, стосувався регулювання множинного громадянства. Він пройшов шлях від реєстрації до ухвалення за 315 днів, однак із цього не можна робити висновки про вплив Президента як суб’єкта законодавчої ініціативи на законотворчий процес, адже було ухвалено лише один такий законопроєкт.

П’ять найдовших за кількістю днів проходження від реєстрації до ухвалення в другому читанні та в цілому законопроєктів, а також п’ять найшвидших законопроєктів представлені в Додатку 4.

Верховна Рада України ухвалила лише один президентський законопроєкт у другому читанні та в цілому протягом 13-ї сесії. Тому цей субʼєкт виділений у таблиці сірим кольором.

Процес проходження законопроєктів від ухвалення в першому читанні до ухвалення в другому читанні та в цілому протягом 13-ї сесії повернув тенденції 6, 7-ї та 11-ї сесії у контексті співвідношення часу проходження депутатських та урядових законопроєктів, адже тепер депутатські законопроєкти демонструють швидше проходження, ніж урядові законодавчі ініціативи. Як порівняти з 12-ю сесією, відповідний час проходження урядових законопроєктів збільшився на 44 дні (тобто майже на третину), а от для депутатських законопроєктів ситуація обернена — і час проходження зменшився на 35 днів, як порівняти з 12-ю сесією.

Строк між першим читанням та ухваленням у другому збільшився для 40% найшвидших законопроєктів, а для інших 40% (з середнім та довшим строком проходження), навпаки, зменшився. 

П’ять найдовших за кількістю днів проходження від ухвалення законопроєкту в першому читанні до ухвалення в другому читанні та в цілому, а також п’ять найшвидших законопроєктів представлені в Додатку 5.

Зареєстровано 700 законопроєктів. З них:

1. 7 (1%) євроінтеграційних законопроєктів;
2. 45 (6,4%) законопроєктів про надання згоди або денонсацію міжнародних договорів;
3. 8 (1,1%) невідкладних законопроєктів.

Ухвалено в цілому 119 законів. З них:

1. 9 (7,6%) євроінтеграційних законів;
2. 17 (14,3%) законів про ратифікацію міжнародних угод;
3. 3 (2,5%) закони були визначені Президентом як невідкладні.

13-та сесія роботи Верховної Ради України IX скликання відзначилася доволі високою законотворчою активністю — зареєстровано 700 законопроєктів, за цим показником 13-та сесія знаходиться на другому місці за період дії режиму воєнного стану. Це спостереження, разом з двома іншими, може свідчити про збільшення законодавчого спаму. Так, за 13-ту сесію також значно зросла частка законопроєктів з одним підписантом. Крім цього, як і за попередніх сесій, група «Відновлення України» продемонструвала дуже високу активність: на одного депутата групи припадає майже шість зареєстрованих законопроєктів (у п’ять разів більше, ніж для інших фракцій та груп).

Уряд продемонстрував найбільшу частку зареєстрованих законопроєктів за все IX скликання. Значне зростання частки урядових законопроєктів зумовлене зміною Уряду (та необхідністю перереєстрації законопроєктів попереднього Уряду). Це відобразилося також на найнижчій кількості ухвалених законів за всі весняні сесії воєнного стану, адже жоден законопроєкт, ініційований урядом Свириденко, не був ухвалений протягом 13-ї сесії.

Частка законів, ініційованих депутатами фракцій меншості та позафракційними, сукупно становить 16%, що є найвищим показником для усього IX скликання. Кількість ухвалених законів із 23+ підписантами є найвищою за IX скликання. Також цікавим є те, що було ухвалено два законопроєкти групи «Платформа за життя та мир», уперше з початку повномасштабного вторгнення.

Протягом 13-ї сесії було зареєстровано 700 законопроєктів, що на 135 більше, ніж було зареєстровано за попередню весняну 11-ту сесію. Загалом, 13-та сесія має один із найвищих показників кількості законопроєктів за період воєнного стану. Такий результат відрізняється від тренду попередніх сесій, у яких було зафіксоване поступове зниження кількості зареєстрованих законопроєктів, яке почалося з 9-ї сесії. Це можна пояснити як посиленням законодавчого спаму, так і перереєстрацією урядових законопроєктів, спричиненою зміною Уряду. 

Протягом 13-ї сесії було зареєстровано сім євроінтеграційнихЄвроінтеграційними законопроєктами є такі, що отримали відповідний статус за рішенням Комітету з питань євроінтеграції. Таким чином, кількість євроінтеграційних законопроєктів за 13-ту сесію може змінюватися і не відповідати даним, наведеним у Моніторингу. Це може статися, якщо Комітет з питань євроінтеграції визнає законопроєкти, зареєстровані за 13-ту сесію, євроінтеграційними вже після публікації Моніторингу за цю сесію. Наведені тут дані щодо кількості зареєстрованих євроінтеграційних законопроєктів є актуальними станом на 02.09.2025. законопроєктів. Це 1% від усіх зареєстрованих законопроєктів. 

Протягом 13-ї сесії було зареєстровано 45 законопроєктів про надання згоди або денонсацію міжнародних договорів. Це 6,4% від усіх зареєстрованих законопроєктів. 

Протягом 13-ї сесії було зареєстровано вісім невідкладних законопроєктів. Це 1,1% від усіх зареєстрованих законопроєктів.

Для більшості фракцій та груп Верховної Ради України показники 13-ї сесії залишаються порівняно стабільними, демонструючи тенденції, подібні до попередніх сесій (10–12-та). Позафракційні депутати (6,1%) та «Європейська солідарність» (3,6%) зареєстрували від 10 до 41 законопроєкту, що відповідає їхній попередній активності. Частка законопроєктів Президента залишається на доволі стандартному для себе рівні. Проте є кілька помітних змін та особливостей, які варто виокремити:

1. Частка законопроєктів, ініційованих Кабінетом Міністрів України, зросла до 22,7% проти 15,83% на 12-й сесії. Це найбільше зростання частки Уряду за сесію та найвища як частка, так і кількість законопроєктів за все IX скликання. Здебільшого урядові законопроєкти були зареєстровані вже новим Урядом після 17 липня 2025. За півтора місяця уряд Юлії Свириденко зареєстрував законопроєктів більше, ніж уряд Шмигаля — за п’ять. Темп реєстрації за один місяць уряду Свириденко втричі перевищує темп уряду Шмигаля на 13-й сесії. Причини такого зростання полягають у перереєстрації законопроєктів після їх відкликання. Саме цей процес є однією з причин такого зростання кількості законопроєктів за сесію та частки урядових.
2. «Слуга народу» демонструє найнижчу частку законопроєктів за все IX скликання. Кількість законопроєктів фракції влади насправді вища, ніж за три попередні сесії. Зростання кількості та одночасне зменшення частки законопроєктів «Слуги народу» спричинене зростанням кількості зареєстрованих законопроєктів від інших фракцій та Уряду.
3. Продовження високої активності «Відновлення України»: група «Відновлення України» зберегла високий рівень законодавчої активності, хоча її частка знизилася до 13,9%, як порівняти з рекордними 20,41% на 12-й сесії. Причиною зменшення частки законопроєктів цієї групи є зростання кількості законопроєктів Уряду та депутатських фракцій. Кількість зареєстрованих цією групою законопроєктів залишається стабільною протягом останніх чотирьох сесій. Попри це, група залишається однією з найактивніших, обходячи більшість фракцій та груп, що підтверджує тенденцію можливого законодавчого спаму, коли реєструється значна кількість законопроєктів, які не завжди мають перспективу ухвалення.
4. Частка законопроєктів, ініційованих фракцією «Батьківщина», зросла до 5,9% проти 3,67% на 12-й сесії. Це найвищий показник для фракції за останні п’ять сесій, що свідчить про зростання її законодавчої діяльності.
5. Фракція «Голос» дещо відновила свою активність (3% проти 1,61% на 12-й сесії), але залишається на досить низькому рівні, як порівняти з попередніми скликаннями. 

У контексті кількості підписантів законопроєктів 13-та сесія вибивається з тенденції до зменшення кількості законопроєктів з одним ініціатором, велика кількість яких опосередковано свідчить про наявність законодавчого спаму. Частка законопроєктів, що мають одного підписанта, збільшилася проти 11-ї та 12-ї сесії та є найвищою за всі сесії IX скликання. Натомість майже всі частки всіх інших груп законопроєктів продемонстрували зниження. Це може свідчити про менший рівень співпраці депутатів між собою та потенційно дещо нижчу якість законопроєктів. Водночас продовжується поступове зростання частки законопроєктів, котрі мають понад 23 підписанти.

У цьому розділі парламентського моніторингу автори виходять із припущення, що більша кількість підписантів позитивно корелює із кращою пропрацьованістю законопроєктів, вищим рівнем консенсусу та є ознакою зменшення законодавчого спаму. 

Найбільше підписантів має Законопроєкт про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини № 13181 від 17.04.2025. Він має 248 підписантів.

За 13-ту сесію було ухвалено в цілому 119 законів. Це порівняно невисокий показник для IX скликання. Водночас це найменший показник для весняних сесій за період воєнного стану, оскільки кількість ухвалених законопроєктів, як порівняти з 11-ю сесією, зменшилася на 18. Щобільше, співвідношення прийнятих до зареєстрованих за 13-ту сесію менше, ніж за 11-ту та 12-ту сесії.

Протягом 13-ї сесії було ухвалено дев’ять євроінтеграційних законів. Це 7,6% від усіх ухвалених законів. 

Протягом 13-ї сесії Верховна Рада ухвалила 17 законів про надання згоди щодо міжнародних договорів. Це 14,3% від усіх ухвалених законів. Лише один міжнародний законопроєкт був денонсацією угоди, а саме: про зупинення для України дії Конвенції про заборону протипіхотних мін. З 16 договорів, ратифікованих Верховною Радою протягом 13-ї сесії, було сім багатосторонніх угод та дев’ять двосторонніх угод. Серед усіх цих угод найбільше було ратифіковано з ЄС (чотири угоди).

Три законопроєкти (2,5%), ухвалені протягом 13-ї сесії, були визначені Президентом України як невідкладні. 

Президент два рази накладав вето (і надавав свої пропозиції) на законопроєкти. Один із законопроєктів уже був ухвалений з урахуванням пропозицій Президента, другий — на розгляді у комітеті.

По-перше, депутати фракції «Слуга народу» несуттєво збільшили свою частку від усіх ухвалених законопроєктів (46,2%), як порівняти з 11-ю сесією (43%). Такий показник є досить типовим для «Слуги народу», якщо розглядати період воєнного стану. Частка ухвалених законопроєктів «Слуги народу» продовжує зростати третю сесію поспіль, утім ця частка залишається значно меншою, ніж рекордна за 10-ту сесію (63%). 

По-друге, Кабінет Міністрів України вже третю сесію поспіль демонструє зменшення частки ухвалених законів. Якщо за попередню сесію Уряд був ініціатором майже третини ухвалених законопроєктів, то зараз — лише чверті. Зменшення частки ухвалених законопроєктів можна пояснити зміною Уряду, адже частина законопроєктів попереднього Уряду так і не була ухвалена, тоді як проєкти нового Уряду ще не встигли пройти всі етапи розгляду. Водночас жоден законопроєкт, ініційований урядом Свириденко, протягом 13-ї сесії ухвалений не був.

Частка прийнятих законів, ініційованих Президентом України, також зменшилася (11,8%), як порівняти з результатами 12-ї (14,8%) та 11-ї (16,8%) сесії. Така частка ухвалених законів, ініційованих Президентом, є однією з найнижчих для IX скликання. 

По-третє, частка законів, ініційованих депутатами фракцій меншості та позафракційними, сукупно становить 16%, що є найвищим показником для всього IX скликання. Зокрема, таке зростання цього показника може бути спричинене тим, що частка законопроєктів фракції «Голосу» виросла більш ніж удвічі (9,2%), як порівняти з іншими сесіями за період воєнного стану.

Цікаво, що протягом 13-ї сесії було ухвалено два закони, ініційовані групою «Платформа за життя та мир». Це перші два ухвалених законопроєкти, ініційовані депутатами, що входять до цієї групи.

13-та сесія частково продовжила позитивні тенденції попередніх сесій. Так, якщо порівняти з попередньою 12-ю сесією, то суттєво зросла частка ухвалених законів, що мають більш як 23 підписанти, такі законопроєкти становлять понад третину від усіх прийнятих. Їхня частка є не тільки рекордною, а й вперше найвищою серед інших груп за сесію. Водночас продовжується зростання частки законопроєктів, котрі мають одного підписанта. Також суттєво зменшилася частка таких ухвалених законопроєктів, що мають 8–22 підписантів. Так, 65% ухвалених законів мають понад вісім підписантів, за 12-ту сесію це значення становило 70%. 

Найбільше підписантів має Закон про внесення змін до Податкового кодексу та інших законів в Україні щодо підтримки підприємців оборонно-промислового комплексу № 13420 від 25 червня 2025 року, ухвалений Верховною Радою 21 серпня 2025. Він має­ 128 підписантів.

Законотворчий процес — це нормативно регламентована процедура ухвалення закону, яка складається з певних логічно завершених етапів. Як і в будь-якій іншій сфері, в оборонній сфері він є плановим і ґрунтується на документах стратегічного та оборонного планування, що розробляються після вступу на посаду новообраного Президента: ​Стратегії національної безпеки та оборони України й документів, які розробляються на виконання цієї Стратегії та на її основі.

Однак повномасштабна війна впливає на зміст законодавчих пропозицій, адже тепер вони стосуються не тільки запланованих змін, що спрямовані на реформування сектору оборони, а й екстреного реагування на безпекові виклики.

Метою цього дослідження є відстеження особливостей, викликів та проблем законотворчого процесу у сфері оборони. 

Для цього ми розглянули законотворчу роботу в цій сфері в межах загальних процедур, визначених актами законодавства: Конституцією України, Регламентом Верховної Ради, Регламентом Кабінету Міністрів України, які регулюють нинішні процеси підготовки законопроєктів. У дослідженні також проводиться аналіз Закону України «Про правотворчу діяльність», уведення в дію якого вплине на законотворчий процес.

Аналіз базується на кабінетних дослідженнях публічної інформації (законодавство, рішення Конституційного Суду України, наукові статті, аналітичні дослідження, публікації в медіа тощо), глибинних напівструктурованих інтерв’ю з представниками Міноборони, Апарату ВРУ. А особливості законотворення у сфері оборони та проблеми, з якими стикаються законодавчі ініціативи Уряду, досліджуються на прикладі чотирьох урядових законопроєктів. 

У процес законотворчої діяльності в оборонній сфері залучені кілька ключових учасників — ​Президент, Парламент, Уряд, РНБОУ, Міністерство оборони, Генеральний штаб. 

Утім, практика підготовки та ухвалення рішень, взаємодія між усіма цими суб’єктами складається по-різному. Коли між усіма цими учасниками існує узгодженість позицій, політично вмотивовані чи продиктовані вимогами часу рішення готуються, ухвалюються та набувають чинності досить швидко. За відсутності згоди — ухвалення навіть найнагальніших рішень може бути загальмованим на будь-якому етапі.

Така модель взаємодії впливає на всі процеси — і це відображає як прогалини в нормативному регулюванні, так і системні проблеми законотворчої практики загалом.

1. Відсутність чіткого системного підходу до планування роботи та дотримання планів. Ситуативне формування та коригування порядку денного, а також законодавчий спам призводять до неефективного використання ресурсів Парламенту, затягування розгляду законопроєктів, що подекуди призводить до втрати їхньої актуальності.
2. Невизначеність та обмежена ефективність передпроєктного етапу, що ускладнює формування якісних законодавчих ініціатив.
3. Недостатня прозорість та відкритість процесу публічних консультацій, що заважає отримувати зворотний звʼязок від стейкхолдерів.
4. Складнощі з проходженням законопроєктів у Парламенті, що можуть спричиняти їх довготривалу затримку або внесення змін, які трансформують початкову мету законодавчих ініціатив.
5. Фрагментарність аналітики та застосування інструментів попереднього оцінювання впливу. Це позбавляє законотворчий процес доказовості та зрозумілих індикаторів ефективності того чи іншого рішення, обмежує можливість передбачити всі можливі наслідки його ухвалення чи відхилення, а також знижує якість комунікації між учасниками законотворчого процесу.
6. Деякі норми Регламенту ВРУ є «мертвими» або просто не працюють належним чином (наприклад, третє читання, більша частина строків, обов’язковість підготовки супровідних документів до деяких видів законів тощо). Натомість жива парламентська практика створює гібридні процедури та механізми, не передбачені Регламентом ВРУ.
7. Порушення Президентом конституційного строку підписання ухваленого Парламентом закону або застосування права вето, що спричиняє затримку промульгації та введення закону в дію. Деякі закони взагалі не отримують підпису Глави держави та фактично зависають у законодавчому вакуумі без можливості реалізації.
8. Відсутність дієвих механізмів контролю за реалізацією ухвалених законів та ретроспективного оцінювання впливу, що ускладнює їх імплементацію та розуміння ефективності.

Наскрізною проблемою законотворчого процесу є відсутність якісної комунікації та координації між його учасниками, брак або відсутність політичної волі, і це часом є перепоною для ухвалення рішень — вчасних і обґрунтованих.

Поступово Україна підходить до того, щоб переосмислити весь законотворчий процес і впровадити концепцію законодавчого процесу «від початку до кінця» через внесення змін до Конституції та законів України. З огляду на воєнний стан, зміни до Конституції — ​це питання з невизначеною перспективою. Однак критично важливо впровадити основоположні засади та правила, яких необхідно дотримуватися під час планування, розроблення та ухвалення законодавства, щоб осучаснити законодавчий процес з урахуванням реальної практики.

• Адаптувати законодавство про правотворчу діяльність до циклу політики. Це дасть змогу ухвалювати обґрунтовані, послідовні та результативні рішення.
• Запровадити для всіх суб’єктів правотворчої ініціативи єдині вимоги щодо підготовки проєктів нормативно-правових актів і законопроєктів.
• Посилити роль Уряду в законотворчому процесі. Це є важливим кроком для забезпечення системності, ефективності та доказовості державної політики. Уряд як ключовий центр формування політики відповідає за розроблення, координацію та реалізацію державної політики в усіх сферах та має необхідний ресурс для обґрунтування політики на основі доказів.
• Змінювати підходи до комунікацій та координації між ключовими учасниками законотворчого процесу в оборонній сфері — на всіх його етапах.

Усе це дасть змогу досягти оптимального співвідношення між кількістю та якістю законодавчих ініціатив, що особливо важливо не лише в умовах воєнного стану, а й під час повоєнного відновлення. 

Детально щодо кожного пункту, проблем та рекомендацій — у новому дослідженні ЛЗІ. 

Дослідження підготовлене у межах проєкту «Парламентська підзвітність сектору безпеки в Україні» (PASS Ukraine), який Лабораторія реалізує спільно з Парламентським центром (Канада) у співпраці з Верховною Радою України та за підтримки Міністерства міжнародних справ Канади в рамках Програми розбудови миру та стабільності (PSOPs). Проєкт PROTECT2, що фінансується Міністерством національної оборони Канади, було долучено до розробки окремих положень цього документу.

Демократичний цивільний контроль — це комплекс заходів для забезпечення верховенства права, законності, підзвітності, прозорості органів сектору безпеки й оборони та інших органів, діяльність яких пов’язана з обмеженням прав і свобод людини, сприяння їхній ефективній діяльності й виконанню покладених на них функцій, зміцненню національної безпеки України.

Світовий досвід, зокрема практика держав-членів НАТО, свідчить, що демократичний цивільний контроль є необхідним складником стабільності держави та демократичного ладу.

Парламентський контроль є однією з ланок системи демократичного цивільного контролю. Він створює систему обмежень, яка б унеможливлювала використання армії в антиконституційних цілях. Іншими словами, Парламент запобігає використанню органів сектору безпеки й оборони Президентом чи Урядом країни в незаконних цілях чи для узурпації влади, а також — мінімізує можливість її захоплення власне військом.

Інструменти парламентського контролю в Україні загалом тотожні практиці країн-членів НАТО з окремими нахилами через особливості правових систем та циклів взаємодії у владному трикутнику (Парламент — Уряд — Президент). Попри подібність інструментів, парламентський контроль в Україні так і не зміг стати надійним фундаментом для досягнення бажаної ефективності системи безпеки й оборони України.

Головною проблемою є слабкий контроль Парламенту над діями всього Уряду. Такий контроль стає ще слабшим для сектору безпеки й оборони через його закритість та особливість «конституційної архітектури».

Відтак наявні недоліки законодавчого регулювання не усуваються, а слабка політична та інституційна взаємодія між стейкхолдерами сектору безпеки й оборони не налагоджується та загострюється під впливом повномасштабного вторгнення.

З огляду на беззаперечну актуальність та важливість теми окрема увага Зеленої книги зосереджена на проблемах у використанні інструментів парламентського контролю в умовах воєнного стану, а також запропоновано шляхи їх розвʼязання.

Зелена книга дає відповіді на такі питання:

1. Якою мірою задекларовані інструменти парламентського контролю за сектором безпеки й оборони використовуються Верховною Радою України й наскільки вони є ефективними?
2. Наскільки парламентський контроль за сектором безпеки й оборони в Україні обмежується в умовах війни?
3. Які практики країн-членів НАТО щодо парламентського контролю за сектором безпеки й оборони варто перейняти Україні в майбутньому?

Ґрунтовніше про парламентський контроль — у Зеленій книзі ЛЗІ.

Дослідження підготоване у межах проєкту «Парламентська підзвітність сектору безпеки в Україні» (PASS Ukraine), який Лабораторія реалізує спільно з Парламентським центром (Канада) у співпраці з Верховною Радою України та за підтримки Міністерства міжнародних справ Канади в рамках Програми розбудови миру та стабільності (PSOPs).

Увага до апарату, на відміну від суддівського корпусу, який перебуває в центрі постійних реформ, залишалася фрагментарною та зазвичай зводилася до реакції на поточні виклики. Водночас саме працівники апаратів судів — державні службовці, помічники суддів, технічний персонал — є тими, хто щодня організовує роботу суду. Та все ж, попри визначальну роль апаратів у забезпеченні ефективного функціонування правосуддя, ця категорія працівників залишається системно недооціненою як у правовому регулюванні, так і в суспільному сприйнятті. 

Питання уваги до діяльності апаратів судів набуло особливої важливості після початку повномасштабного вторгнення, адже умови, в яких нині функціонує система правосуддя, зазнали докорінних змін. 

З огляду на виявлену актуальність нове дослідження ЛЗІ не просто описує наявні проблеми протягом періоду 2020–2024 років, а комплексно оцінює ефективність функціонування державної та патронатної служби в судах на основі емпіричних даних, практик, нормативного аналізу та європейських підходів. Ба більше, дослідження розпочинає дискусію про формування нової кадрової, етичної та управлінської культури в судовій владі.

У проведенні дослідження ЛЗІ покладалася на якісні та кількісні методи аналізу:

• глибинні інтерв’ю: проведено 42 напівструктуровані інтерв’ю з суддями та працівниками апаратів судів, які дозволили глибше зрозуміти стан справ, виявити структурні й регіональні особливості;
• опитування працівників апаратів судів, у якому взяло участь понад 1000 працівників державної та патронатної служби в судах першої та апеляційної інстанцій;
• дослідження правового регулювання, організаційних підходів та фінансування;
• міжнародний контекст: у дослідженні проаналізовані моделі функціонування судової адміністрації та кар’єрного розвитку працівників апаратів судів у таких країнах, як-от Іспанія, Німеччина, Швейцарія, Велика Британія, США, Канада, Мексика тощо.

Проведене дослідження дозволило виявити глибоко вкорінені проблеми, що формувались протягом тривалого часу та посилилися під впливом воєнного стану: 

1. критичний кадровий дефіцит, що набув хронічного характеру;
2. несформована система добору персоналу, що є фрагментарною та непрозорою;
3. неконкурентна оплата праці, що не відповідає рівню відповідальності та навантаженню;
4. недостатнє матеріально-технічне забезпечення судів;
5. нерівність умов праці між судами нижчого рівня та в порівнянні з судами вищих інстанцій;
6. проблеми професійного розвитку та навчання апарату. Респонденти вказували на формалізм, брак практичної орієнтації та обмежену доступність тренінгів;
7. вплив війни й відсутність адаптаційних механізмів. Судова влада України у надзвичайно складних умовах воєнного стану продемонструвала здатність зберігати свою функціональність. Водночас сам механізм адаптації виявився недостатньо гнучким та повільним;
8. корупційні ризики та відсутність належних механізмів контролю, а також брак антикорупційного навчання знижує рівень довіри до судової влади. 

Такі системні недоліки мають як об’єктивний, так і управлінський характер. Частина з них зумовлена зовнішніми чинниками, передусім впливом воєнного стану, інша частина — результат тривалого ігнорування питань кадрової політики та належного фінансування судової влади.

На основі аналізу відповідей респондентів, інтерв’ю та зібраних документів Лабораторія законодавчих ініціатив підготувала понад 40 комплексних рекомендацій для органів законодавчої, виконавчої та судової влади, зокрема щодо: 

1. реформування системи оплати праці та матеріально-технічного забезпечення; 
2. удосконалення чинної системи добору працівників державної та патронатної служби в судових органах;
3. забезпечення внутрішньої незалежності та ефективної взаємодії;
4. вдосконалення системи професійного навчання працівників апаратів судів;
5. підвищення ефективності функціонування державної та патронатної служби в судових органах в умовах воєнного стану;
6. зниження корупційних ризиків у державній та патронатній службі судів.

Більше про ключові проблеми та рекомендації для їх розвʼязання — у новому дослідженні ЛЗІ. 

Це дослідження було проведено у межах проєкту «Ініціатива покращення врядування в Україні: розширення можливостей формування політики для суспільного прогресу» за підтримки Швейцарії. Відповідальність за зміст цього дослідження несе виключно ГО «Лабораторія законодавчих ініціатив». Думка авторів не обов’язково відображає погляди донора.

Така Оцінка є одним з ключових інструментів для забезпечення розробки та подальшої оцінки ефективності якісного законодавства.

Лабораторія законодавчих ініціатив послідовно працює над впровадженням Оцінок впливу у діяльність українського парламенту. Зокрема Лабораторія сприяла підготовці низки оцінок законодавчого впливу у співпраці з Комітетом з питань інтеграції України до Європейського Союзу, Комітетом з питань правоохоронної діяльності, Комітетом з питань національної безпеки, оборони та розвідки та Комітетом з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.

У цьому Посібнику ми публікуємо нові напрацювання та розширену методологію здійснення гендерно-сенситивної Оцінки впливу з урахуванням досвіду пілотування методології у Верховній Раді України.

Законодавчі практики розвинених демократичних держав, зокрема країн ЄС, так чи інакше базуються на моделі циклу політики. Тобто рішенняНаприклад, законопроєкти чи інші ненормативні заходи. проходить ланцюгом обов’язкових етапів — від планування та аналізу проблеми до моніторингу та оцінки результативності імплементації. Оцінка впливу проводиться на початковій стадії процесу розробки політики, що дає можливість коригувати її інструменти відповідно до отриманої інформації.

Логіка ж українського законотворчого процесу, за винятком поодиноких випадків, виглядає зворотною: спочатку ініціаторНайчастіше народний депутат/ка. реєструє готовий законопроєкт, а вже потім відбувається обґрунтування того, наскільки запропонований підхід здатен розв’язати проблему. Власне, на це неодноразово звертали увагу й наші європейські партнери. Скажімо, ще у 2016 році Місія Європейського Парламенту з оцінки потреб Верховної Ради щодо парламентської реформи надала рекомендацію впровадити інструмент Оцінки впливу в роботі українського парламенту. 

Водночас запровадження Оцінки у практику Верховної Ради обумовлене не лише вимогами євроінтеграції, але й — щонайголовніше — потребою посилити інституційну спроможність Парламенту та підвищити ефективність державних політик. Тож, ухвалюючи у 2023 році Закон України «Про правотворчу діяльність», Верховна Рада взяла на себе зобов’язання ввести Оцінки впливу у власну законотворчу діяльність.

1. дає можливість зрозуміти наслідки прийняття законопроєкту, вплив на різні соціальні категорії та сфери;
2. є механізмом ефективної комунікації зі стейкхолдерами та громадськістю під час розробки законопроєкту;
3. служить інструментом підвищення прозорості процесу ухвалення рішень, оскільки під час її здійснення розробник політики може проводити консультації із зацікавленими сторонами;
4. допомагає нормотворцям оцінити, чи запропонований захід є обґрунтованим та чи досягне очікуваної мети;
5. є особливо важливою у випадку недостатньої супровідної інформації чи обґрунтування законопроєкту. З її допомогою можна отримати повну картину, необхідну для ухвалення рішень, заснованих на фактичних даних.

Люди можуть відчувати законодавчий вплив по-різному, залежно від їх гендерної ідентичності, віку, етнічної приналежності або інших характеристик. Утім саме гендерно-сенситивна Оцінка впливу дозволяє визначити, наскільки та як законопроєкти або інші заходи впливають на різні групи населення. Крім того, ця методика дозволяє адаптувати політику та переконатися, що будь-які дискримінаційні наслідки будуть усунені або пом’якшені.

Мета цього Посібника — запропонувати методологічний підхід до здійснення гендерно-сенситивної Оцінки законодавчого впливу та систематизувати процес її реалізації, аби допомогти нормотворцям проаналізувати та оцінити потенційні наслідки законодавчих ініціатив та мати змогу обґрунтувати обраний спосіб регулювання.

Більше про Оцінку законодавчого впливу — у новому Посібнику ЛЗІ.

Посібник підготований у межах проєкту «Парламентська підзвітність сектору безпеки в Україні» (PASS Ukraine), який Лабораторія реалізує спільно з Парламентським центром (Канада) у співпраці з Верховною Радою України та за підтримки Міністерства міжнародних справ Канади в рамках Програми розбудови миру та стабільності (PSOPs).

Традиційна маскулінність, а також консервативні погляди на гендер та сексуальність лежать в основі стратегії гібридної війни росії проти України. Виступаючи проти рівних прав, росія намагається виправдати свою агресію. Стверджуючи, що «чоловіки сильні, а жінки слабкі» або, «чоловіки роблять те, що можуть, а жінки — те, що повинні», росія хоче сказати, що це «нормально», коли «сильні роблять те, що можуть, а слабкі терплять те, що повинні». Своєю послідовною антигендерною політикою росія намагається відокремити Україну від європейського ціннісного та культурного виміру. В обох розуміннях росія створює простір, який використовує для дезінформації та пропаганди, спрямованої на розкол України та міжнародної спільноти.

Отже, мета цього дослідження — з’ясувати, як народні депутати/ки Верховної Ради розуміють і підтримують гендерну рівність, а також чи є це розуміння достатнім захистом від складника гібридної війни росії, спрямованого проти гендерної рівності.

1. Гендерні стереотипні ролі в законотворчій діяльності: у той час, як жінки починають більше працювати з «чоловічими» темами, чоловіків рідко сприймають як таких, що працюють з «жіночими» темами. Цей варіант гендерної рівності переважно передбачає залучення жінок до сфер, які традиційно вважаються чоловічими, а не навпаки.
2. Гендерні стереотипні ролі у сім’ї: чоловіки та жінки висловлювали занепокоєння через надмірний тиск, який відчувають жінки під час догляду за дітьми та сім’єю, особливо в умовах евакуації та розлуки. Однак мало хто згадував про те, що й чоловіки можуть мати труднощі з виконанням сімейних обов’язків.
3. Визнання ворожого, а не «доброзичливого» сексизму: законодавці визнають шкідливий, агресивний сексизм проблемою. Однак вони часто не усвідомлюють, що ідеалізація жінок або фокус лише на їхніх ролях матерів і доглядальниць також обмежує гендерну рівність.

• Якісне дослідження ґрунтується на 14 глибинних напівструктурованих інтерв’ю з народними депутатами/ками: дев’ятьма жінками та п’ятьма чоловіками. Опитані депутати/ки представляли чотири парламентські партії: семеро — від партії більшості, семеро — від опозиційних партій.
• Інтерв’ю були проаналізовані та зіставлені за допомогою індуктивного наративного аналізу, що дало змогу виявити патерни й теми у стенограмах інтерв’ю, а також за допомогою дискурс-аналізу, який дозволив виділити загальні значення в соціокультурному, політичному й історичному контексті повномасштабного вторгнення.

Більше про гендерну (не)рівність в українському парламенті — читайте у новому дослідженні ЛЗІ.

Дослідження підготоване у межах проєкту «Парламентська підзвітність сектору безпеки в Україні» (PASS Ukraine), який Лабораторія реалізує спільно з Парламентським центром (Канада) у співпраці з Верховною Радою України та за підтримки Міністерства міжнародних справ Канади в рамках Програми розбудови миру та стабільності (PSOPs).

Роками війна накладає відбитки на існування держави. Змушує до швидкої адаптації органів прийняття рішень до нових реалій. Законодавчі пріоритети, можливі формати законодавчої діяльності, роль парламентської дипломатії, взаємодія з виборцями — усе, що становило основу звичної роботи Верховної Ради України, змінилось. На тлі помітних трансформацій Лабораторія законодавчих ініціатив вирішила дослідити зміни у роботі парламенту через особистий досвід депутатів.

Дослідження ЛЗІ містить гендерний аспект, який дозволяє роздивитися у роботі ВРУ досвід депутатів та депутаток у критичний для України момент, а також вплив надзвичайних обставин на життя та роботу людей «у серці» української демократії.

1. Основні зміни у парламентській діяльності під час повномасштабного вторгнення;
2. Вплив повномасштабної війни на законотворчу діяльність;
3. Парламентська дипломатія в умовах повномасштабної війни;
4. Контрольна функція;
5. Образ депутатів та депутаток у медіа під час повномасштабної війни;
6. Позитивні й негативні практики та рішення.

Дослідження проведено з використанням кількісних та якісних методів.

• Кабінетні дослідження включали аналіз законодавства та політик щодо гендерної рівності у Верховній Раді України, аналіз закордонних досліджень.
• У межах емпіричної частини дослідження проведено 14 глибинних напівструктурованих інтерв’ю. Опитані депутати/ки є представниками чотирьох парламентських фракцій. Інтерв’ю аналізувалися методом відкритого кодування, що дозволило виявити особливості у висвітленні та сприйнятті діяльності парламентарок та парламентарів.

Ми переконані, що результати дослідження дозволять глибше зрозуміти різноманітний персональний досвід депутатів та депутаток. Цей досвід, включно із проблемами та знайденими рішеннями, стане важливим джерелом інформації для парламентарів та парламентарок світу в сучасному світі.

Більше про роботу парламенту у часи війни — читайте у новому дослідженні ЛЗІ.

Дослідження підготоване у межах проєкту «Парламентська підзвітність сектору безпеки в Україні» (PASS Ukraine), який Лабораторія реалізує спільно з Парламентським центром (Канада) у співпраці з Верховною Радою України та за підтримки Міністерства міжнародних справ Канади в рамках Програми розбудови миру та стабільності (PSOPs).