У всьому світі, зокрема й в Україні, парламентські комітети, як ключові суб’єкти законодавчої діяльності, відіграють важливу роль у проведенні обговорень з громадськістю. Комітети вдаються до різноманітних форм взаємодії з суспільством та сприяють створенню майданчиків для участі громадян у законодавчому процесі. Водночас неурядові організації (НУО), відіграють значну роль у забезпеченні Парламенту аналітичною підтримкою. Звісно, залучення НУО не обмежується лише участю в обговоренні законопроєктів, а охоплює широкий спектр діяльності — від організації заходів та подій для комітетів до надання експертних оцінок та проведення навчань. Загалом взаємодія державних інституцій та громадянського суспільства є органічним складником демократичного урядування.

Дослідження ЛЗІ детально розкриває саме цей аспект громадянсько-державної взаємодії — процес співпраці між комітетами Верховної Ради та неурядовими організаціями.

1. Як організована співпраця між неурядовими організаціями та парламентськими комітетами в Україні?
2. Як під час співпраці парламентських комітетів та неурядових організацій забезпечується відкритість та інклюзивність?
3. Як нові неурядові організації можуть почати співпрацю з комітетами Верховної Ради?

На основі отриманих даних ми сформували чекліст критеріїв відбору неурядових організацій для ефективної співпраці з комітетами Верховної Ради України.

У дослідженні група дослідників з України та Канади послуговувалась:

• Аналізом міжнародного досвіду співпраці між парламентськими комітетами з неурядовими організаціями;
• Емпіричною частиною щодо співпраці між комітетами Верховної Ради та неурядовими організаціями: анкетуванням та глибинними інтерв’ю з представниками секретаріатів комітетів Верховної Ради та неурядових організацій, які залучені до співпраці з цими комітетами.

Більше про співпрацю між парламентом і громадськістю — читайте у нашому дослідженні.

Дослідження підготоване у межах проєкту «Парламентська підзвітність сектору безпеки в Україні» (PASS Ukraine), який Лабораторія реалізує спільно з Парламентським центром (Канада) у співпраці з Верховною Радою України та за підтримки Міністерства міжнародних справ Канади в рамках Програми розбудови миру та стабільності (PSOPs).

Дослідження потреб та проблем ветеранів і більш широко — ветеранської політики — не є новою темою для України вже 11 років. Утім, активніше на неї почали звертати увагу тоді, коли війна вийшла суто за межі АТО/ООС і прийшла майже у кожну українську родину. Чимало дотичних стейкхолдерів, експертів, оглядачів і сьогодні кажуть, що ветеранська політика фактично не є сформованою, а набір інструментів для її вироблення й досі майже повністю запозичений з державних практик УРСР.

Але якщо змінений контекст — це вікно можливостей для запровадження системних змін, то як довго це вікно може бути відчиненим? Чи дозволить зміна контексту створити таку ветеранську політику, що буде здатна дійсно розвʼязувати проблеми ветеранів?

Щоб відповісти на ці запитання, Лабораторія законодавчих ініціатив проаналізувала досвід вироблення ветеранської політики за 2014-2022 роки із чітким фокусом на питанні «Чому відбулося саме так?» на всіх стадіях циклу політики.

Лабораторія розглядає ветеранську політику як кейс-стаді та важливий прецедент. Відповідаючи на питання «Чому не вдалося виробити якісно нову ветеранську політику протягом 2014-2022 рр.?», звіт одночасно дозволяє детально роздивитися роботу української системи створення та впровадження рішень.

Для відповіді на поставлені питання ми застосовуємо декілька підходів та методів, передусім — інституціоналізм та аналіз державної політики.

• Інституціоналізм: предмет дослідження розглядається крізь призму формальних та неформальних правил, інституцій і механізмів вироблення політики. Ця модель дозволяє поділити політику на етапи єдиної системи — цикл вироблення політики. Модель циклу політики, застосована у цьому дослідженні, передусім використовується як свого роду «окуляри», які дозволяють краще роздивитися, що відбувається в системі продукування рішень.
• Аналіз державної політики: у дослідження ми включили аналіз дій і Верховної Ради, і Президента, і Уряду, щоб комплексніше поглянути на весь цикл вироблення політики.

Дослідження фокусується на ветеранській політиці, розкриваючи системні проблеми, які виникали на кожному етапі її вироблення. Крім того, дослідження містить також завдання та рекомендації, спрямовані на оптимізацію й покращення дизайну ветеранської політики.

Більше про проблематику ветеранської політики у 2014-2022 роках — читайте у новому дослідженні ЛЗІ.

Основні показники роботи Верховної Ради України протягом 12 сесії девʼятого скликання:

Зареєстровано 436 законопроєктів. З них:

1. 4 (0,9%) євроінтеграційні законопроєкти;
2. 12 (3%) законопроєктів про надання згоди або денонсацію міжнародних договорів;
3. 3 (0,7%) невідкладні законопроєкти.

Ухвалено в цілому 108 законів. З них:

1. 12 (11,1%) євроінтеграційних законів;
2. 14 (13%) законів про ратифікацію міжнародних угод;
3. 3 (2,8%) закони були визначені Президентом як невідкладні.

Один законопроєкт був ухвалений (після повторного вето) за 12 сесію. 33 закони ухвалено в цілому після першого читання (31%), 75 законів – після другого читання (69%). Моніторинг роботи Верховної Ради України протягом 12 сесії девʼятого скликання виявив 3 ключові тенденції:

• напрацювання воєнного порядку денного та його насичення до довоєнного рівня;
• нижчий рівень законодавчої активності на тлі суперечливої динаміки законодавчого спаму;
• збільшення обсягу порушень законодавчої процедури.

Верховна Рада України девʼятого скликання вже більше часу (3+ роки) працює у режимі воєнного стану, ніж у звичайному режимі. У 2022 році Верховна Рада поставила на паузу майже всі законопроєкти, напрацьовані до введення воєнного стану, і зосередилася на адаптації законодавства до умов воєнного стану та реалій повномасштабної війни. Пізніше, у другій половині 2022 року та у 2023 році, Верховна Рада частково повернулася до законопроєктів, зареєстрованих до 24 лютого 2022 року. Однак з часом таких законопроєктів ставало все менше, і зараз Парламент все більше концентрується на новому порядку денному. Зокрема, лише 5 зі 108 ухвалених протягом 12 сесії законів були зареєстровані до 24 лютого 2022 року.

За шість сесій роботи парламенту часів воєнного стану накопичилося так багато законопроєктів «воєнного» порядку денного, що швидкість їх розгляду вийшла (а подекуди навіть перевищила) на рівень 2021 року. Тепер український парламент розглядає їх [в середньому] найдовше за все девʼяте скликання: від реєстрації до ухвалення законопроєкту в другому читанні та в цілому в середньому проходить 335 днів.

Схожа ситуація склалася і з часом розгляду законопроєктів у сесійній залі. Формат розгляду законопроєктів у сесійній залі у 10, 11 та 12 сесіях все більше нагадує часи до повномасштабного вторгнення: обговорень стає більше, і вони є більш тривалими. Ймовірними причинами цього є:

1. зменшення кількості законопроєктів, котрі мають консенсусну підтримку;
2. поступове послаблення існуючих інформаційних обмежень на висвітлення роботи парламенту, що стимулює депутатів більше говорити;
3. поступове підвищення сприйняття рівня безпеки перебування в будівлі Парламенту.

12 сесія роботи Верховної Ради України показала відносно низьку кількість зареєстрованих законопроєктів (436). Тобто в середньому кожен депутат зареєстрував трохи більше ніж по 1 законопроєкту. Нижчий рівень законодавчої активності не є чимось поганим: краще зареєструвати та ухвалити декілька якісних законів, аніж розпорошувати сили на сотні пустих і безперспективних ініціатив. Будемо сподіватися, що парламентарі рухаються саме в такому напрямі. Для цього навіть є певні підстави. Якісні законопроєкти зазвичай є результатом колективної роботи депутатів, а не індивідуальною законотворчістю. А протягом 12 сесії частка законопроєктів, які мають по 8–22 підписанти, збільшилася, зрівнявшись з часткою законопроєктів, що мають по одному ініціатору.

Не все виглядає так добре, є й ознаки збереження практики законодавчого спаму у вигляді реєстрації багатьох безперспективних законопроєктів. Законодавча активність депутатів групи «Відновлення України» має декілька ознак законодавчого спаму: (1) один депутат цієї групи в середньому зареєстрував майже по пʼять законопроєктів за 12 сесію, в той час, як показники депутатів інших фракцій та груп не дотягують навіть до рівня «1 законопроєкт на 1 депутата», (2) частка законопроєктів депутатів цієї групи досягає 20,4% від всіх зареєстрованих законопроєктів, чим перевищує частку урядових законопроєктів (15,8%), попри це (3) протягом 12 сесії не було ухвалено жодного законопроєкту, ініційованого депутатами групи «Відновлення України».

Протягом 12 сесії збільшився рівень порушень законодавчої процедури. Встановлені Регламентом процедури проходження двох третин (66%) законів мали порушення протягом 12 сесії. Збільшення обсягу порушень відбулося у другому читанні, чого не спостерігалося ще з 8 сесії.

Обсяг порушення Конституції України протягом 12 сесії залишився на високому рівні. 44% законопроєктів, ухвалених протягом 12 сесії, були підписані Президентом України з порушенням 15-денного терміну або не були підписані взагалі. Чи не єдиним позитивом є те, що обсяг порушень Конституції не зріс в порівнянні з 11 сесією. Відсоток законопроєктів, щодо яких був порушений 15-денний строк підписання, з 2022 року постійно зростав. 12 сесія перервала таку тенденцію, стабілізувавши цей показник на рівні 44%.


Цей моніторинг роботи Верховної Ради України девʼятого скликання за 12 сесію складається з резюме, п’яти блоків та додатків. *Для ознайомлення з кожним блоком — перейдіть за посиланнями нижче:

1. законотворчу активність: загальна кількість зареєстрованих законопроєктів та законів, їх розподіл за ініціаторами та групами підписантів;
2. проходження законопроєктів: розподіл законів за читанням ухвалення, строки надання висновків головних комітетів, строки від реєстрації до ухвалення закону, зокрема за читаннями та ініціаторами;
3. пленарний час: загальна кількість часу, витраченого на розгляд законопроєктів у ВРУ, розподіл часу на розгляд законопроєктів відповідно до ініціатора та кількість часу, необхідного для розгляду законопроєкту у сесійній залі;
4. комітети: загальна кількість та розподіл за ініціаторами висновків про відхилення, кількість засідань комітетів та їх навантаження відповідно до кількості зареєстрованих законопроєктів та наданих висновків на законопроєкти, включно з навантаженням на 1 члена комітету та 1 працівника секретаріату;
5. порушення Регламенту: кількість порушень Регламенту щодо законопроєктів та пропозицій Президента України.

У додатках подані переліки пʼяти законопроєктів, що входять до рейтингу за різними кількісними показниками (наприклад, за кількістю днів від реєстрації до ухвалення).

1. Протягом 12 сесії частка порушень Регламенту при ухваленні законів залишалася високою: приблизно 66% законів ухвалювалися з порушеннями.
2. Частка порушень у другому читанні законопроєктів зросла на 7-8% порівняно з 11 сесією.
3. Загальна частка порушень конституційного терміну (15 днів) на підписання законів Президентом у 12 сесії склала 44%. Строк підписання (або надання пропозицій) було порушено для 38 законів, а ще 9 законів не були ні підписані, ні ветовані.

Обсяг порушень законодавчої процедури протягом 12 сесії залишився на високому рівні – дві третини законопроєктів ухвалювалися з порушеннями. Відбулося збільшення обсягу порушень у другому читанні, чого не спостерігалося ще з 8 сесії. Єдиним позитивом є те, що 12 сесія вперше з 2022 року не продемонструвала збільшення обсягу порушень конституційного терміну (15 днів) на підписання законів Президентом. 

12 сесія за часткою порушень продемонструвала часткове зниження порушень у частині категорій. Утім, зафіксоване зростання у порушенні термінів щодо надання висновків комітету до першого читання. Процедури розгляду близько 66% (двох третин) законів мали порушення протягом 12 сесії.

Протягом 12 сесії динаміка частоти порушень Регламенту різниться залежно від першого чи другого читання. Для першого читання частка порушень, якщо порівняти із 10 та 11 сесіями, зменшилася, якщо розглядати терміни щодо висновків ГНЕУ. Щодо інших двох порушень процедури першого читання вагомих змін не відбулося, порушення залишилися на рівні 11 сесії.

Для другого читання частка обсягу порушень Регламенту зросла (збільшилася на 7-8% порівняно з 11 сесією) для всіх трьох порушень, які відстежувалися для другого читання. Обсяг порушень і для першого, і для другого читань усе ще суттєво (подекуди вдвічі) перевищує обсяг порушень у період до 24 лютого 2022 року. Зростання частки порушень є негативною тенденцією, яка не спостерігалася майже з 8 сесії.

У графіках та табличці дані щодо того, який відсоток законопроєктів було ухвалено з тими чи іншими порушеннями Регламенту, подаються за сесіями.

*На відміну від попередніх матеріалів, у цьому моніторингу дані про порушення щодо ветованих і неветованих законопроєктів подані в одній табличці.

*Регламент ВРУ не містить прямого та чіткого припису щодо обов’язковості висновку ГНЕУ. Поряд з ч. 4 ст. 103, де зазначено про відсутність зауважень у разі відсутності висновків у 14-денний термін, наявні й норми щодо необхідності висновків ГНЕУ:

1. ст. 112 встановлює, що супровідні документи до законопроєкту надаються народним депутатам не пізніше як за сім днів до дня розгляду цього законопроєкту на пленарному засіданні Верховної Ради.
2. п. 3 ч. 2 ст. 99 встановлює, що висновки експертиз щодо законопроєкту є частиною супровідних документів.

Отже, можна зробити висновок, що Регламент ВРУ є недосконалим та містить суперечливі норми. Для прикладу, ГНЕУ може надати висновок після 14-денного терміну (у зв’язку із завантаженістю), і в такому разі незрозуміло, що має робити головний комітет – вважати, що зауважень немає, чи врахувати зауваження.

**Висновок ГЮУ відсутній для проєкту державного бюджету, однак це не вважалося порушенням через усталену практику відсутності висновків ГЮУ до бюджетів за різні роки.

Крім звичайних порушень Регламенту, було здійснено моніторинг порушень Конституції в частині порушення 15-денного терміну на підпис Президентом ухвалених законів (ст. 94 Конституції). Моніторинг було здійснено щодо 108 законів, які були ухвалені Верховною Радою України протягом 12 сесії. Строк підписання (або надання пропозицій) було порушено щодо 38 законів, тобто у 35% випадків. Крім цього, ще 9 законів взагалі не були ні підписані Президентом, ні ветовані, ні отримали пропозиції (хоча термін їх підписання вже минув). Якщо обʼєднати всі ці порушення, то це складе майже 44% від усіх ухвалених законів протягом 12 сесії, що практично не відрізняється від результату 11 сесії, коли це значення становило 45%. Отже, майже половина всіх ухвалених протягом 12 сесії законів містили порушення строків, передбачених Конституцією УкраїниТакож порушення терміну на підпис Президентом України відбулося щодо повторно ветованого законопроєкту № 11150 від 04.04.2024, який не був включений у моніторинг через його прийняття та перше вето під час 11 сесії..

Звісно, неважливо, на скільки днів було порушено термін – на два дні чи на сто два – в обох випадках це є порушенням. Якщо все ж розглядати рекордсменів у цьому плані, то рекордним став термін підписання тривалістю 77 днів.

Тенденція зі збільшення частки порушень конституційної процедури збільшується із часу введення воєнного стану. Протягом перших пів року дії режиму воєнного стану частка законів із порушенням конституційної процедури склала 16,4%. Наступна, 8 сесія, продемонструвала стабілізацію роботи Верховної Ради та органів виконавчої влади, однак частка законів, щодо яких Президент порушив конституційний термін, зросла до 22,4%. Протягом 9 сесії цей показник уже склав 36%. Протягом 10 сесії – до 42%. Протягом 11 сесії цей показник досягнув 45%. За 12 сесію цей показник становить 44%. Мінімальне зниження – це, звісно, краще, ніж збільшення кількості таких випадків, утім, зарано говорити про якісь суттєві зміни в існуючій тенденції порушення конституційної процедури. Обсяг порушень за 12 сесію залишається доволі високим, вищим, ніж протягом перших пів року воєнного стану. Не можна пояснити ці порушення й нормативно-процедурними недолікамиЗгідно з Конституцією України Президент має 15 днів, щоб підписати закон та офіційно його оприлюднити або повернути його зі своїми вмотивованими та сформульованими пропозиціями до парламенту. За рішенням Президента уряд організовує експертизу закону, що надійшов на підпис Президентові. Згідно з Регламентом КМУ уряд має максимум 7 днів для подання своїх пропозицій стосовно підписання Президентом закону або обґрунтовані та вмотивовані пропозиції щодо доцільності застосування Президентом України права вето. Витрати часу на підготовку узагальнених зауважень і пропозицій залежать як від обсягу і складності закону, так і від інших чинників – дня тижня і часу надходження копії закону, кількості залучених в експертизі міністерств, різниці в їхніх позиціях щодо ухваленого закону, внутрішніх бюрократичних процедур у міністерствах, технічних причин тощо. Будь-яка комбінація цих чинників може затримати подання пропозицій уряду щодо закону та, відповідно, ухвалення Президентом рішення щодо підписання закону або повернення його до парламенту., адже відповідні норми не змінювалися.

Протягом 12 сесії Президент вчасно (без порушення 15-денного терміну) наклав вето та надав пропозиції до п’яти законопроєктів. Верховна Рада наразі розглянула лише один (№ 11150 від 04.04.2024), який був повторно ухвалений з пропозиціями Президента.

Чотири з п’яти ветованих законопроєктів були ініційовані представниками фракції «Слуга народу», а один був ініційований Кабміном, тому, видно, у цих випадках позиції ініціаторів та Президента не були погоджені або ці законопроєкти були технічно недосконалими.

1. Найбільш завантаженими є Комітет правової політики (44 наданих висновкиВисновків, наданих цим комітетом як головним.), Комітет правоохоронної діяльності (36 висновківВисновків, наданих цим комітетом як головним.) та Комітет національної безпеки (35 висновківВисновків, наданих цим комітетом як головним.).
2. Комітет соціальної політики та Комітет правової політики мають понад 2 розписаних законопроєкти й наданих висновки висновкиВисновків, наданих цим комітетом як головним. у перерахунку на одного депутата. У 9 комітетах навантаження (кількість наданих висновківВисновків, наданих цим комітетом як головним.) не перевищує значення 0,5 на одного депутата.
3. Лідером за кількістю засідань (як і за 10 сесію) став Комітет національної безпеки (30 засідань), це єдиний комітет, який провів понад 20 засідань за 12 сесію.

Протягом 12 сесії комітети Верховної Ради продовжували здійснювати свою роботу в умовах поступового зменшення кількості зареєстрованих законопроєктів. Загальна кількість наданих висновків зменшилася (з 305 у 10 сесії до 292 у 12). Найбільше навантаження за кількістю наданих висновків припало на комітети правової політики, правоохоронної діяльності та національної безпеки. Окремі комітети, попри відносно невелике навантаження у законопроєктній роботі, були активно залучені у виконання контрольної функції. Нерівномірний розподіл навантаження між комітетами, що подекуди відрізняється у 22 рази, порушує питання щодо перерозподілу обов’язків або складу депутатів та працівників секретаріатів у комітетах.

Інформація щодо строків надання висновків комітетів наявна в розділі про швидкість проходження законопроєктів.

Під час розгляду навантаження на комітети варто зважати, що цей моніторинг розраховує навантаження, насамперед ґрунтуючись на кількості висновків головних комітетів. Ця методика використовується з огляду на доступність даних (формат відкритих даних). Саме інформація про висновки головних комітетів постійно доступна на сайті Верховної Ради, регулярно оновлюється та наявна щодо всіх висновків головних комітетів. Однак комітети, звісно ж, виконують багато інших функцій та завдань, крім надання висновків головних комітетів. Три комітетиКомітет з питань бюджету, Комітет з питань антикорупційної політики та Комітет з питань європейської інтеграції мають надавати обовʼязкові висновки до всіх законопроєктів, на комітети може покладатися завдання з підготовки висновків як допоміжних комітетів, комітети розглядають та ухвалюють рішення щодо контрольної функції, розглядають листи та звернення, проводять конференції, круглі столи тощо. Наведені обмеження варто брати до уваги, переглядаючи подану нижче інформацію, яка ґрунтується на висновках головних комітетів.

Поданий графік має два показники. По-перше, він демонструє, яка кількість висновківКількість висновків не дорівнює кількості розглянутих законопроєктів. Комітет може надавати декілька висновків щодо одного законопроєкту, наприклад, висновок про включення до порядку денного, висновки до першого і до другого читань, до повторних читань, до тексту законопроєкту, що надаються на заміну, тощо. була надана головними комітетами. Другий показник – це кількість законопроєктів, яка була розписана на кожен комітет як на головний відповідно до предмета відання комітетів. Разом вони показують розподіл законопроєктної роботи щодо попереднього опрацювання законопроєктів.

Найбільше навантаження за кількістю наданих висновків (44 висновки) має Комітет з питань правової політики, який також має найвище потенційне навантаження у вигляді найбільшої кількості розписаних законопроєктів (72 законопроєкти). На другому місці Комітет з питань правоохоронної діяльності з 36 висновками та потенційним навантаженням у розмірі 68 законопроєктів. Ці два комітети постійно є одними з найбільш завантажених законопроєктною роботою. Ще 3 комітети також мають (якщо порівняти з іншими комітетами) високе навантаження: Комітет з національної безпеки (35 висновки), Комітет з фінансів (24 висновки), Комітет з соціальної політики (20 висновків). Це порівняно стандартний розподіл для останніх шести сесій воєнного стану (7, 8, 9, 10, 11 та 12 сесії).

Загальна кількість наданих висновків зменшилася на 13 (з 305 в 10 сесії до 292 в 12 сесії). Це відображає загальний тренд на зменшення кількості зареєстрованих законопроєктів (як наслідок, і висновків до них).

Найсильніше зменшили (якщо порівняти з аналогічною осінньою 10 сесією) кількість наданих висновків протягом 12 сесії такі комітети: Комітет з питань фінансів (-30 наданих висновків), Комітет з питань організації державної влади (-21 наданий висновок) та Комітет з питань освіти та науки (-14 наданих висновків). 

Водночас у частині комітетів кількість наданих висновків зросла в порівнянні з 10 сесією. Найбільше зросла кількість наданих висновків (порівняно з 10 сесією) у Комітеті з питань правової політики (+19 наданих висновків), Комітеті з питань правоохоронної діяльності (+13 наданих висновків) та Комітеті з національної безпеки (+12 наданих висновків).

Обсяг розписаних на комітети законопроєктів, якщо порівняти з 10 сесією, змінився в діапазоні від -25 до +30 розписаних законопроєктів. 

Потенційне навантаження (кількість розписаних законопроєктів) на комітети протягом 12 сесії найсильніше зменшилося (якщо порівняти з 10 сесією) для Комітету з питань фінансів (-25 розписаних законопроєктів) та Комітету з питань бюджету (-15 розписаних законопроєктів). Для Комітету з фінансів ці дані корелюють із показниками зменшення кількості наданих висновків та пояснюють їх, водночас Комітет з питань бюджету збільшив кількість наданих висновків на 1, попри зменшення кількості зареєстрованих законопроєктів на 15. Це може бути пояснено опрацюванням зареєстрованих протягом попередніх сесій законопроєктів.

Потенційне навантаження на комітети зросло для таких трьох комітетів: Комітету з питань правової політики (+30 розписаних законопроєктів), Комітету з питань соціальної політики (+18 розписаних законопроєктів) та Комітету з питань гуманітарної політики (+15 розписаних законопроєктів).

Інший вимір навантаження на комітети демонструє наведений вище графік, де показано, скільки висновків або зареєстрованих законопроєктів припадає на 1 депутата-члена комітетуКількість депутатів на кінець 12 сесії, протягом 12 сесії кількість депутатів у комітетах змінювалася.. Велике навантаження (кількість і розписаних законопроєктів, і наданих висновків перевищує 2 на 1 депутата) мають 2 комітети: Комітет з питань соціальної політики (4,1 законопроєкти на 1 депутата та 2 висновки на 1 депутата) та Комітет з правової політики (4 законопроєкти та 2,44 висновки на 1 депутата). Ще три комітети мають навантаження понад 1,5 висновку на 1 депутата. Це Комітет правоохоронної діяльності, Комітет національної безпеки та Комітет з питань цифрової трансформації. Для більшості комітетів абсолютне навантаження (кількість наданих висновків) співвідноситься з навантаженням на 1 депутата-члена комітету.

У дев’ятьох комітетах кількість наданих висновків у перерахунку на 1 депутата не досягає показника 0,5 (за 10 сесії також у дев’ятьох комітетах це значення не досягало 0,5). Найменша кількість наданих висновків у перерахунку на 1 депутата – у Комітеті організації державної влади (0,11 висновку на 1 депутата), Комітеті антикорупційної політики (0,18 висновку на 1 депутата) та Комітеті з питань регламенту (0,2 висновку на 1 депутата). 

Якщо порівнювати 12 сесію та аналогічну 10 сесію, то між ними не спостерігається відчутна різниця в навантаженнях, адже різниця між кількістю наданих висновків на 1 депутата коливається в межах показників від -1,27 до +1,13. Кількість розписаних законопроєктів коливалася трошки сильніше, у межах показників від -1,10 до +2.

Реальне навантаження (тобто кількість наданих висновків на 1 депутата) найсильніше зменшилося для Комітету з питань освіти (-1,27 наданих висновків на 1 депутата) та Комітету з питань антикорупційної політики (-1 наданий висновок на 1 депутата). Найбільше зростання реального навантаження було для Комітету з питань правової політики (+1,13 наданих висновків на 1 депутата).

Потенційне навантаження найсильніше зменшилося (якщо порівняти з 10 сесією) у Комітеті з питань Регламенту (-1,10 розписаного законопроєкту на 1 депутата). Натомість найсильніше зросло потенційне навантаження для Комітету з питань соціальної політики (+2,01 розписаного законопроєкту на 1 депутата) та Комітету з питань правової політики(+1,79 розписаного законопроєкту на 1 депутата).

Тенденції щодо реального та потенційного навантаження на 1 члена комітету загалом відповідають даним щодо навантаження на комітети. 

Якщо порівнювати найменш та найбільш завантажені комітети, то їхнє навантаження відрізняється у 22 рази. Така ситуація, що склалася за 12 сесію, а також певні тенденції в навантаженні комітетів, які переходять від сесії до сесії, актуалізують питання про перерозподіл або депутатів, або сфер відання між комітетами. 

Великі навантаження (кількість наданих висновків перевищує 3 на 1 працівника секретаріатуДля підрахунку кількості працівників секретаріатів комітетів використовувалися дані станом на початок лютого 2025 року.) мають Комітет з правоохоронної діяльності (3,27 висновки на 1 працівника) та Комітет з питань національної безпеки (3,18 висновки на 1 працівника). За 10 сесію таких комітетів був лише один. Здебільшого в комітетах абсолютне навантаження (кількість наданих висновків) співвідноситься з навантаженням на 1 працівника секретаріату. 

У трьох комітетах кількість наданих висновків не досягає 0,5 (висновку) на 1 працівника секретаріату. Це Комітет з питань Регламенту (0,15 висновку на 1 працівника), Комітет з питань організації державної влади (0,15 висновку на 1 працівника), та Комітет з питань антикорупційної політики (0,25 висновку на 1 працівника)Поряд з навантаженням як головного комітету, Антикорупційний комітет є одним з трьох «обовʼязкових комітетів», а відтак має велике навантаження за цим показником..

Найбільше реальне навантаження (кількість наданих висновків на 1 співробітника секретаріату) протягом 12 сесії (якщо порівняти з 10 сесією) зменшилося в Комітеті освіти (-1,82 наданого висновку на 1 працівника секретаріату) та Комітеті фінансів (-1,59 наданого висновку на 1 працівника секретаріату). Найбільше збільшилося реальне навантаження в Комітеті з правоохоронної діяльності (+1,36 наданих висновків на 1 співробітника секретаріату) та Комітеті з питань правової політики (+1,2 наданого висновку на 1 співробітника секретаріату).

Якщо порівнювати потенційне навантаження (кількість розписаних законопроєктів на 1 співробітника секретаріату) протягом 12 сесії та 10 сесії, то найсильніше зменшилося потенційне навантаження в Комітеті з питань зовнішньої політики (-1,5 розписаного законопроєкту на 1 працівника секретаріату). Найсильніше ж збільшилося потенційне навантаження в Комітеті з питань правової політики (+1,9 розписаного законопроєкту на 1 співробітника секретаріату) та Комітеті соціальної політики (+1,58 розписаного законопроєкту на 1 співробітника секретаріату).

Розглядаючи кількісні показники роботи комітетів, варто памʼятати про обовʼязкові висновки допоміжних комітетів. Комітет з питань інтеграції України до ЄС, Комітет з питань бюджету та Комітет з питань антикорупційної політики мають порівняно низьке навантаження як головні комітети, однак вони мають надавати свої обовʼязкові висновки щодо всіх інших законопроєктів, що потребує значних ресурсів.

Для кращого розуміння особливостей роботи комітетів ВРУ нижче наведено графік, що показує кількість засідань комітетів та скільки в середньому висновків головних комітетів надавалося в перерахунку на 1 засідання.

Лише один комітет провів понад 20 засідань за 12 сесію – Комітет з питань національної безпеки (за 10 сесію цей комітет також був лідером за кількістю засідань). Крім цього, ще п’ять комітетів провели 15 або більше засідань. Менш як 10 засідань протягом 12 сесії провели 7 комітетів. Усі показники майже однакові з попередньою зимовою сесією. 

Лідером за кількістю висновків на 1 засідання є Комітет з правової політики (3,38 висновків за 1 засідання). Близькі показники також має Комітет фінансів – 3 висновки за 1 засідання. Загалом лише ці два комітети ухвалювали понад 2 висновки в перерахунку на 1 засідання. 15 комітетів (65% від усіх комітетів) ухвалюють менш як 1 висновок у перерахунку на 1 засідання, для 11 сесії цей показник становив 10, а для 10 сесії – 11 комітетів. 

На навантаження парламентських комітетів можна також поглянути через призму інших функцій та документів, які готують ці комітети.

У табличці нижче попередні висновки на законопроєкти до головного комітету дають змогу побачити, зокрема, і навантаження трьох обовʼязкових комітетів: Комітету з питань антикорупційної політики, Комітету з питань бюджету, Комітету з питань інтеграції України до Європейського Союзу. Саме ці комітети мають надавати свої висновкиЙдеться про висновки на відповідність вимогам антикорупційного законодавства, бюджетного законодавства, зобовʼязанням у сфері європейської інтеграції. на всі законопроєкти. Ця їхня функція інколи може потребувати більше ресурсів, ніж надання ними висновків як головних комітетів. 

З огляду на дані контроль за виконанням законів та постанов найактивніше провадять Комітет із гуманітарної політики (18 питань з контролю), Комітет з правоохоронної діяльності (17 питань з контролю) та Комітет з питань свободи слова (17 питань з контролю). Разом із даними щодо завантаженості законопроєктною роботою ці дані показують, що порівняно меншу завантаженість законопроєктною роботою комітети компенсують більш активним здійсненням контрольної функції. Деякі ж комітети взагалі можна назвати контрольними або принаймні комітетами з пріоритетною контрольною функцією. Так, Комітет зі свободи слова надав усього 3 висновки як головний комітет (навіть це є високим показником, якщо порівнювати з іншими сесіями), однак є одним із найбільш активних комітетів за здійсненням контрольної функції. Варто відзначити високе навантаження на комітети з питань правової політики та національної безпеки, котрі мають одні з найвищих показників щодо навантаження на 1 депутата, а також мають одні з найвищих навантажень контрольними питаннями.

За 12 сесію було підготовлено 37 висновків головних комітетів про відхилення законопроєктів. Висновки про відхилення можуть свідчити як про політичну лояльність комітетів, так і про рівень (хоча б мінімальний) якості підготовки законопроєктів. Водночас майже половина відхилених законопроєктів є альтернативними (за 11 сесію частка відхилених альтернативних складала дві третини). Президентські законопроєкти, видно, витримують обидва критерії, оскільки не мають висновків про відхилення (водночас варто памʼятати, що президентських законопроєктів було небагато і вони часто є ратифікаціями та указами). Урядові законопроєкти теж видаються здебільшого безпроблемними: лише 6 з них отримали висновок про відхилення. Утім, варто зазначити, що це вдвічі більше, ніж за 11 сесію, коли самих законопроєктів було зареєстровано більше. Основну масу висновків про відхилення отримали законопроєкти депутатів фракції «Слуга народу», що логічно, зважаючи на кількість депутатів та їхню законодавчу активність. 

1. За 12 сесію на розгляд законопроєктів у сесійній залі було витрачено 65 годин, це найвище значення для осінніх сесій з початку повномасштабного вторгнення.
2. 92% пленарного часу 12 сесії витрачено на розгляд законопроєктів, ініційованих фракцією «Слуга народу», урядом та Президентом. Протягом IX скликання ця частка залишається стабільно високою (понад 90%), з рекордним показником у 98,5% під час 10 сесії.
3. Законопроєкти, обидва читання яких припали на 12 сесію, розглядалися в середньому 77 хвилин. Протягом 12 сесії продовжилося зростання часу на розгляд таких законопроєктів, а по такому показнику, як медіана (що становить 28 хвилин), 12 сесія перевищила показники часів до повномасштабного вторгнення.

Починаючи з 10 сесії, обговорень законопроєктів у сесійній залі стає більше та вони є більш тривалими, наразі показники все більше нагадують часи до повномасштабного вторгнення. Можна виділити три основні причини: (1) зменшення кількості законопроєктів, котрі мають консенсусну підтримку, (2) поступове послаблення інформаційних обмежень на висвітлення роботи Верховної Ради, (3) поступове підвищення сприйняття рівня безпеки перебування в будівлі Парламенту.

Для розрахунку показників пленарного часу використовувалися лише дані, що стосуються часу, витраченого на розгляд законопроєктів. Час на реєстрацію, оголошення запитів, «годину уряду», постанови тощо не враховувався.

За 12 сесію народні депутати витратили більш як 65 годин пленарного часу на розгляд законопроєктів. Це значно більше, ніж за 7, 8, 9 та 10 сесії. Тому можна зазначити, що загальна кількість пленарного часу поступово повертається до «звичайного режиму».

Починаючи з 9 сесії, витрачений пленарний час почав поступово зростати. Так, за 9 сесію народні депутати витратили 51 годину пленарного часу на розгляд законопроєктів, що майже стільки ж, як і за 7 сесію (перші пів року війни). Зростання витраченого пленарного часу прослідковувалося протягом 10 сесії (60 годин), що за 31 годину більше, ніж за попередню осінню, 8 сесію. Загалом цікавим є те, що за 10 сесію (це осіння сесія, яка триває менше за весняну) було витрачено більше пленарного часу, ніж за 9. За 11 сесію було витрачено 76 годин, що у півтора раза більше від 9. Час, витрачений на розгляд законопроєктів за 11 сесію, є найбільшим за період повномасштабного вторгнення. За 12 сесію було витрачено загалом 65 годин, що є найвищим показником для осінньої сесії за період повномасштабного вторгнення. 

Тенденція з поступового збільшення часу, що витрачається на розгляд законопроєктів у сесійній залі, показує, що з кожною новою сесією режим роботи Верховної Ради все більше починає нагадувати часи до воєнного стану: обговорень стає більше, вони все більш тривалі. Однак довоєнні показники подекуди в півтора-два рази перевищують найвищі показники роботи Верховної Ради під час воєнного стану.

За 12 сесію 92% пленарного часу було присвячено розгляду законопроєктів влади – фракції «Слуга народу», уряду та Президента. Ситуація, коли обговорення законопроєктів влади займає більш як 90% пленарного часу, зберігається майже протягом усього IX скликання (93% для 9 сесії та 91,6% для 11 сесії). 10 сесія показала рекордні результати, коли на законопроєкти влади пішло 98,5% усього пленарного часу, залишивши лише 1,5% на законопроєкти меншості. Важливо відзначити, що однією з особливостей саме 10 сесії була рекордно мала (для всього IX скликання) кількість ухвалених законів.

Починаючи з 7 сесії, відбувається поступове збільшення кількості витраченого на обговорення законопроєктів пленарного часу. Час, який витрачається на розгляд законопроєктів в першому читанні, поступово збільшувався до 11 сесії, натомість 12 сесія продемонструвала певне зменшення як середнього, так і медіанного часу. 

Кожна нова сесія часів воєнного стану демонструвала, що Верховна Рада потроху повертається до довоєнного формату роботи. Результати за 11 та 12 сесії загалом вийшли на рівень, що існував до початку повномасштабного вторгнення, коли близько половини відповідних законопроєктів розглядається більш як 10 хвилин. 

Час, витрачений на законопроєкти, які розглядалися лише в другому читанні протягом 9, 10, 11 та 12 сесій, значно збільшився у порівнянні з 7 та 8 сесіями. Середнє та медіана за 9 сесію майже вдвічі більші за показники 8 сесії. Вже починаючи з 10 сесії, швидкість розгляду законопроєктів у другому читанні почала нормалізуватися і повертатися на рівень до початку повномасштабного вторгнення. 11 та 12 сесії продовжили таку тенденцію. Щобільше, подекуди розгляд законопроєктів був навіть більш тривалим, ніж до 2022 року.

Законопроєкти, обидва читання яких припали на 9 сесію, розглядалися дещо довше в порівнянні з 7 та 8 сесіями. 10, 11 та 12 сесії продовжили таке зростання. Вже станом на 10 сесію середня кількість часу, витрачена на законопроєкти, обидва читання яких припали на 10 сесію, становить 80 хвилин, що є другим найвищим результатом за IX скликання (найвищий результат у 6 сесії – 81 хвилина). Протягом 12 сесії зростання часу на розгляд таких законопроєктів продовжилося, і по багатьох показниках (зокрема і по медіані) 12 сесія перевищила навіть показники часів до повномасштабного вторгнення.

Отже, по формату розгляду законопроєктів у сесійній залі у 10, 11 та 12 сесіях все більше нагадує часи до повномасштабного вторгнення, а за деякими показниками навіть їх перевищує. Причини поступового збільшення часу, витраченого на розгляд законопроєктів, можуть бути такі:

1. По-перше, зменшення кількості законопроєктів, котрі мають консенсусну підтримку.
2. По-друге, поступове послаблення існуючих інформаційних обмежень. За 2024 рік були зроблені кроки для повернення до відкритих засідань, журналісти були допущені до парламенту. Унаслідок цього зʼявилося більше можливостей для використання парламентської трибуни для донесення політичних позицій щодо законопроєктів, що було безсенсовим за умови інформаційної закритості парламенту.
3. По-третє, образ російських ДРГ в центрі Києва та російських військ на його околицях почав потроху забуватися, тож змінилося і сприйняття рівня безпеки перебування в будівлі Парламенту.

Топ-5 найдовших за кількістю часу розгляду у залі пленарних засідань законопроєктів можна знайти у Додатку 6. 

30,6% законопроєктів ухвалено після першого читання, 69,4% – після другого читання, третє читання не застосовувалося.

Лише 5 зі 108 ухвалених протягом 12 сесії законів були зареєстровані до 24.02.2022, що вказує на домінування порядку денного воєнного стану.

Основні строки проходження законопроєктів (середні значення):

1. від реєстрації до ухвалення в першому читанні та в цілому – 71 день;
2. між першим читанням та ухваленням його в другому читанні та в цілому – 156 днів;
3. від реєстрації до ухвалення в другому читанні та в цілому – 335 днів.

За сесії роботи парламенту під час дії воєнного стану накопичилося багато законопроєктів «воєнного» порядку денного. Унаслідок цього, швидкість розгляду законопроєктів, зареєстрованих після 24.02.2022, вийшла на рівень 2021 року. Тепер український парламент розглядає їх найдовше за все IX скликання: від реєстрації до ухвалення законопроєкту в другому читанні та в цілому в середньому проходить 335 днів.

1. 33 – ухвалено в цілому після першого читання (30,6%);
2. 75 – ухвалено в цілому після другого читання (69,4%);
3. 0 – ухвалено в цілому після третього читання (0%).

12 сесія продовжила стандартний розподіл ухвалених законів за читаннями ухвалення. Понад дві третини законів були ухвалені в другому читанні та в цілому, а 30,6% – у першому читанні та в цілому. Схожа ситуація була й під час 5, 6, 8, 10 та 11 сесій. Тренд із незастосування третього читання не змінився – жоден законопроєкт не пройшов три читанняВідповідно до ч. 1 ст. 102 Регламенту, «законопроєкти розглядаються Верховною Радою, як правило, за процедурою трьох читань».. Нагадаємо, що два читання дають змогу краще підготувати законопроєкт, виправити недоліки та помилки, виявлені під час першого читання. Однак два читання потребують також і більше часу.

Під час розгляду інформації щодо комітетів варто брати до уваги, що цей моніторинг ґрунтується на кількості висновків головних комітетів. Ця методика використовується з огляду на доступність даних. Саме інформація про висновки головних комітетів постійно доступна на сайті Верховної Ради, регулярно оновлюється та наявна щодо всіх висновків головних комітетів. Однак комітети, звісно ж, виконують багато інших функцій та завдань, крім надання висновків головних комітетів. Три комітетиКомітет з питань бюджету, Комітет з питань антикорупційної політики та Комітет з питань інтеграції України до Європейського Союзу. мають надавати обовʼязкові висновки до всіх законопроєктів, на комітети може покладатися завдання з підготовки висновків як допоміжних комітетів, комітети розглядають та ухвалюють рішення в рамках контрольної функції, розглядають листи та звернення, проводять конференції, круглі столи тощо. Однак уся ця інформація публікується лише фрагментарно, тому вона не може бути використана для формату регулярного моніторингу. Однак якщо ця інформація доступна в прийнятному для системного моніторингу вигляді, вона використовується. Наведені обмеження варто брати до уваги, переглядаючи подану нижче інформацію, яка ґрунтується на висновках головних комітетів.

Час надання висновків головних комітетів на законопроєктиНаведені дані стосуються лише тих випадків, коли висновки надавалися. Розраховувався час між датою реєстрації законопроєкту та датою надання першого висновку головного комітету, беручи до уваги висновки про включення до порядку денного. Цей вид висновків було взято до уваги, оскільки часто під час попереднього опрацювання комітет фактично вже розглядає законопроєкти по суті. дає змогу оцінити одразу декілька важливих показників. У розрізі комітетів час від реєстрації до надання першого висновку комітетом характеризує навантаження на комітети, а також надає можливість загалом спрогнозувати швидкість попереднього опрацювання того чи іншого законопроєкту залежно від його головного комітету. У розрізі ініціаторів час надання висновків характеризує прихильність членів комітетів до того чи іншого ініціатора та поглиблює прогностичні можливості швидкості попереднього опрацювання. Нарешті, час, потрібний для отримання першого висновку головного комітету, разом із даними щодо загального проходження законопроєктів дає змогу краще зрозуміти цілісну динаміку проходження законопроєктів.

Комітети надавали висновок до першого читання в середньому за 114 днів, а половина всіх висновків була надана за 36 днів.

Швидкість надання висновків дуже різниться залежно від комітету. Різниця в деяких випадках досягає 60-кратного розміру. Якщо порівнювати показники 12 сесії та показники попередньої, 11 сесії, то для двох третин комітетів час на надання першого висновку зменшився, у близько однієї – зріс. Найчастіше це було зростання на 1–2 місяці. 

Загалом навантаження і швидкість надання висновків здебільшого співвідносяться. Однак подекуди це не так. Комітет з правової політики, Комітет з питань фінансів та Комітет з питань національної безпеки, попри порівняно велику кількість наданих висновків, порівняно швидко надавали перші висновки до законопроєктів. А Комітет з питань транспорту та інфраструктури, маючи помірну кількість наданих висновків, порівняно довго надавав перші висновки до законопроєктів. 

*Нагадаємо, медіана – це значення, яке ділить всі дані навпіл, тобто половина всіх спостережень буде меншою, ніж медіана, а половина – більшою, ніж медіана.

Якщо порівняти з 11 сесією, середня кількість днів на надання першого висновку комітету до першого читання більш ніж вдвічі зросла для Президента. Для народних депутатів та Кабміну середній строк надання висновку зменшився. Вже четверту сесію поспіль середній строк надання перших висновків до урядових законопроєктів менший за середній строк надання перших висновків до депутатських законопроєктів. Водночас медіанний час надання першого комітетського висновку на президентські законопроєкти значно менший за медіанний час надання першого висновку на урядові та депутатські законопроєкти. Попри зростання, законопроєкти Президента, як і зазвичай, найшвидше отримують перші висновки комітетів, половина таких законопроєктів отримує перший комітетський висновок менш як за тиждень.

Законопроєкти більшості фракцій протягом 12 сесії отримували висновки в середньому вдвічі швидше, якщо порівняти з 11 сесією, приблизно на одному рівні з 10 сесією. Однак для законопроєктів, ініційованих депутатами від фракції «Батьківщина» та групи «Довіра», швидкість надання перших висновків, навпаки, збільшиласяТреба мати на увазі, що для груп «Відновлення України» і «Довіра» та фракцій «Голос» і «Опозиційна платформа – за життя», а також для позафракційних депутатів показники розраховувалися на основі менш як пʼяти висновків. Вони виділені в таблиці сірим кольором. Тому швидке чи повільне отримання висновків на їхні законопроєкти є радше збігом обставин, а не системою. В інших фракціях та групах це 5 або більше висновків..

Пʼять найдовших за кількістю днів проходження від реєстрації до надання першого висновку головного комітету, а також 5 найшвидших законопроєктів представлені в Додатку 1.

Швидкість надання висновків комітетів до другого читанняРозраховувалася кількість днів між датою ухвалення законопроєкту в першому читанні та датою надання першого висновку комітету до другого читання (хоча висновків може бути декілька). є менш показовою через малу кількість цих висновків на один комітет. До цих данихЧерез малу кількість висновків до другого читання тут використовується лише середнє значення. Лише 7 комітетів надали 5 або більше висновків до другого читання за 12 сесію. треба ставитися обережно, однак вони теж варті уваги.10 з 18Ще 5 комітетів не надали жодного висновку до другого читання. комітетів (тобто більше як половина) збільшили (якщо порівняти з попередньою, 11 сесією) час, за який вони в середньому надавали висновки до другого читання, ще третина – зменшила цей час. 

Час від ухвалення законопроєкту в першому читанні до надання висновку до другого читання в середньому склав 117 днів, що несуттєво менше за 11 сесію, а половина всіх висновків була надана за менше ніж 76 днів, що значно довше, ніж за 11 сесію. Тобто швидкість комітетського опрацювання законопроєктів до другого читання майже не відрізняється від швидкості опрацювання до першого читання.

*Комітети надали лише 3 висновки до законопроєктів Президента України до другого читання протягом 12 сесії. Тому цей субʼєкт виділений у таблиці сірим кольором.

Швидкість надання першого висновку комітету до другого читання демонструє, що середній час на надання висновків до урядових законопроєктів зріс (на 21 день), у той час, як для депутатських законопроєктів – середній час зменшився (на 15 днів). Для депутатів фракції «Слуга народу» час на надання першого висновку комітету до другого читання теж зменшився (на 31 день).

*Варто брати до уваги, що велика кількість висновків (понад 5) була надана лише щодо законопроєктів уряду та депутатів фракції «Слуга народу». Для Президента та інших фракцій і груп кількість законопроєктів, на які були надані висновки, складає менш як 5. Вони виділені в таблиці сірим кольором. Для цих категорій вказане значення можна пояснити збігом обставин.

Пʼять найдовших за кількістю днів проходження від першого читання до надання першого висновку головного комітету до другого читання, а також 5 найшвидших законопроєктів представлені в Додатку 2.

Строк на ухвалення законів, незалежно від того, у якому читанні вони були ухвалені, у середньому становить 254 дні, медіана – 129 днів (тобто половина законопроєктів була ухвалена більше ніж за 129 днів, а половина – менше). 

Для 70% законопроєктів строки, потрібні для ухвалення законопроєкту в першому читанні та в цілому, трохи зменшилися. Водночас для законопроєктів, що потребують найбільше часу для свого ухвалення, ці строки зросли. Коштом цього медіанний час зменшився, однак середній час зріс в порівнянні з 11 сесією. 

Всі (крім одного) законопроєкти, ухвалені в першому читанні та в цілому, були зареєстровані після травня 2024 року. Винятком є 1 законопроєкт, зареєстрований в листопаді 2022 року. Така тенденція загалом відповідає стандартній логіці використання першого читання як швидкого треку з ухвалення найбільш термінових законопроєктів. 

Експериментальний показник «темп зростання» зріс та склав близько двох днів –  отже, відбулося майже лінійне зростання часу, потрібного для ухвалення законопроєкту в першому читанні та в цілому. Нагадаємо, що темп зростання розраховується як середня різниця між різницею децилів кількості днів від реєстрації до ухвалення 11 та 10 сесій та різницею децилів кількості днів від реєстрації до ухвалення 12 та 11 сесійТобто темп характеризує швидкість зростання часу ухвалення. Наприклад, уявімо, що між першою і другою сесіями в середньому час ухвалення законопроєктів зріс на 10 днів, а між другою і третьою – цей приріст склав 7 днів. Тоді показник, який називається тут темпом, буде складати -3 дні, тобто зростання сповільнилося. Якби між другою і третьою сесіями цей приріст склав 15 днів, то темп складав би 5 днів і це означало б, що зростання пришвидшилося..

У першому читанні та в цілому було ухвалено 10 урядових законопроєктів, 10 депутатських та 13 президентських. Не всі урядові законопроєкти складали лише ратифікації (як це було за 9 та 10 сесії), протягом 12 сесії до них додалися деякі звичайні закони. Водночас всі президентські законопроєкти, ухвалені в першому читанні та в цілому, були указами та ратифікаціями.

Строк проходження урядових законопроєктів від реєстрації до ухвалення в першому читанні та в цілому знизився і демонструє найвищу швидкість проходження за 4–12 сесії IX скликання. Середній строк проходження депутатських законопроєктів, якщо порівняти з 11 сесією, значно зменшився (на 23 дні) та також є найвищим за швидкістю за 4–12 сесії девʼятого скликання.

Цікавим є те, що для президентських законопроєктів зріс середній строк, а медіанний строк зменшився на 9 днів. Це означає, що частина президентських законопроєктів стали проходити від реєстрації до ухвалення в першому читанні та в цілому швидше, але внаслідок розгляду певної кількості старих законопроєктів середній строк зріс. Загалом середній строк проходження для президентських ініціатив є одним з найвищих за 4–12 сесії IX скликання. Хоча всі ці ініціативи є указами та ратифікаціями.

Пʼять найдовших за кількістю днів проходження від реєстрації до ухвалення в першому читанні та в цілому законопроєктів, а також 5 найшвидших законопроєктів представлені в Додатку 3.

Протягом 12 сесії продовжив збільшення строк проходження законопроєктів від реєстрації до ухвалення в другому читанні та в цілому. У середньому час на проходження від реєстрації до ухвалення в другому читанні та в цілому збільшився на 33 дні, якщо порівняти з 11 сесією, та 139 днів, якщо порівнювати з 10 сесією. Медіанне значення зросло на 55 днів порівняно з 11 сесією. Строки збільшилися не для всіх законопроєктів. Для 30% найшвидші строки зменшилися на 5–13 днів (якщо порівняти з 11 сесією). Для інших 70% законопроєктів час на проходження від реєстрації до ухвалення в другому читанні та в цілому зріс подекуди до +124 дні. Лише 5 з 75 (7%) законопроєктів, ухвалених у другому читанні та в цілому, були зареєстровані до 24 лютого 2022 року. Це означає, що протягом 12 сесії ухвалювали переважно закони, що відповідали порядку денному воєнного стану. Такі показники демонструють, що за 6 сесій часів воєнного стану Верховна Рада фактично напрацювала новий порядок денний з новим обсягом законопроєктів, але за три роки воєнного стану цих законопроєктів накопичилося настільки багато, що тепер український парламент розглядає їх [в середньому] найдовше за все IX скликання.

Темп зростання часу від реєстрації до ухвалення в другому читанні та в цілому зменшився і склав -75 днів. Тобто строки прийняття законопроєктів зросли, але швидкість зростання значно впала. 

*Верховна Рада України ухвалила лише 3 президентські законопроєкти в другому читанні та в цілому протягом 12 сесії. Тому цей субʼєкт виділений у таблиці сірим кольором.

Урядові законопроєкти майже не змінили (якщо порівняти з 11 сесією) середній час проходження від реєстрації до ухвалення в другому читанні та в цілому і досі проходять цей шлях найповільніше серед усіх субʼєктів законодавчої ініціативи. Водночас депутатські законопроєкти ухвалювалися повільніше в середньому на 60 днів порівняно з 11 сесією. Коштом цього середній час на ухвалення урядових та депутатських законопроєктів в другому читанні та в цілому зрівнявся та становить майже рік.

За 12 сесію у другому читанні було ухвалено 3 президентські законопроєкти. За цю сесію час проходження від реєстрації до ухвалення в другому читанні та в цілому є одним з найменших для IX скликання. 

Пʼять найдовших за кількістю днів проходження від реєстрації до ухвалення в другому читанні та в цілому законопроєктів, а також 5 найшвидших законопроєктів представлені в Додатку 4.

Час між ухваленням у першому читанні та ухваленням у другому читанні та в цілому для законопроєктів, ухвалених протягом 12 сесії, показав нестандартну динаміку. У порівнянні з 11 сесією він майже не змінився для 40% законопроєктів, зріс приблизно для 30% (на 12–55 днів) та зменшився для 20% найбільш повільних законопроєктів (на 89–161 день). Однак у середньому таке проходження прискорилося на 25 днів, тобто швидкість опрацювання законопроєктів у середньому збільшилася. 

*Верховна Рада України ухвалила лише 3 президентські законопроєкти в другому читанні та в цілому протягом 12 сесії. Тому цей субʼєкт виділений у таблиці сірим кольором.

Процес проходження законопроєктів від ухвалення в першому читанні до ухвалення в другому читанні та в цілому протягом 12 сесії повернув тенденції 8, 9 та 10 сесій у контексті співвідношення часу проходження депутатських та урядових законопроєктів, адже тепер урядові законопроєкти демонструють швидше проходження, ніж депутатські законодавчі ініціативи. Якщо порівняти з 11 сесією, відповідний час проходження урядових законопроєктів зменшився на 78 днів (тобто на 37%), а от для депутатських законопроєктів зростання було не суттєвим та склало 3 дні у порівнянні з 11 сесією.

Ці дані показують, що збільшення часу, потрібного на ухвалення законопроєкту в другому читанні та в цілому, зумовлене не стільки затягуванням їх опрацювання до другого читання, скільки тим, що ці законопроєкти довго чекали розгляду у першому читанні в сесійній залі.  

Пʼять найдовших за кількістю днів проходження від ухвалення законопроєкту в першому читанні до ухвалення в другому читанні та в цілому, а також 5 найшвидших законопроєктів представлені в Додатку 5.

Зареєстровано 436 законопроєктів. З них:

1. 4 (0,9%) євроінтеграційні законопроєкти.
2. 12 (3%) законопроєктів про надання згоди або денонсацію міжнародних договорів.
3. 3 (0,7%) невідкладні законопроєкти.

Ухвалено в цілому 108 законів. З них:

1. 12 (11,1%) євроінтеграційних законів.
2. 14 (13%) законів про ратифікацію міжнародних угод.
3. 3 (2,8%) закони були визначені Президентом як невідкладні.

12 сесія Верховної Ради України відзначилася відносно низькою законотворчою активністю – зареєстровано 436 законопроєктів, за цим показником 12 сесія знаходиться на другому місці по найменшій кількості зареєстрованих законопроєктів за сесію. Зменшення кількості ініціатив саме по собі не є негативним явищем, якщо це свідчить про концентрацію на якості законодавчих актів. За 12 сесію зросла частка законопроєктів з 8-22 підписантами, що частково свідчить про зменшення законодавчого спаму. Однак є також індикатори, які демонструють що проблема законодавчого спаму є актуальною. Група «Відновлення України» продемонструвала дуже високу активність: на одного депутата групи припадає майже п’ять зареєстрованих законопроєктів (у п’ять разів більше, ніж для інших фракцій та груп), а їхня частка від загальної кількості законопроєктів сягає 20,4%, що ставить їх на друге місце після «Слуги народу» (43,6%) за законодавчою активністю. Водночас жодного законопроєкту групи «Відновлення України» не було ухвалено за 12 сесію. 

Протягом 12 сесії було зареєстровано 436 законопроєктів, що на 28 менше, ніж було зареєстровано за попередню осінню, 10 сесію. Загалом 12 сесія знаходиться на другому місці по найменшій кількості зареєстрованих законопроєктів (перше місце – 8 сесія (385 законопроєктів)). Такий результат продовжує динаміку поступового зниження кількості зареєстрованих законопроєктів, яка почалася з 9 сесії. Це демонструє потенційне зменшення обсягу законодавчого спаму або принаймні зменшення законотворчої активності. 

Протягом 12 сесії було зареєстровано 4 євроінтеграційніЄвроінтеграційними законопроєктами є такі, що отримали відповідний статус за рішенням Комітету з питань євроінтеграції. Таким чином, кількість євроінтеграційних законопроєктів за 12-ту сесію може змінюватися і не відповідати даним, наведеним у Моніторингу. Це може статися, якщо Комітет з питань євроінтеграції визнає законопроєкти, зареєстровані за 12-ту сесію, євроінтеграційними вже після публікації Моніторингу за цю сесію. Наведені тут дані щодо кількості зареєстрованих євроінтеграційних законопроєктів є актуальними станом на 04.02.2025. законопроєкти. Це трохи менше як 1% від усіх зареєстрованих законопроєктів. 

Протягом 12 сесії було зареєстровано 12 законопроєктів про надання згоди або денонсацію міжнародних договорів. Це 3% від усіх зареєстрованих законопроєктів. 

Протягом 12 сесії було зареєстровано 3 невідкладні законопроєкти. Це 0,7% від усіх зареєстрованих законопроєктів. 

*Для спрощення тут і далі в подібних таблицях використовується термін «Ініціатор». Це насправді так, якщо йдеться про уряд та Президента. Фракції ВРУ не мають права законодавчої ініціативи, тому, коли ідеться про фракції, це треба розуміти як те, до якої фракції чи групи належить перший підписант (ініціатор) з-поміж народних депутатів.

Для більшості фракцій та груп, а також для Кабміну показники 12 сесії є досить стандартними та подібними до 10 і 11 сесій. Фракції меншості (Європейська солідарність, Батьківщина, Голос), як і позафракційні депутати, зареєстрували 7–24 законопроєкти. Утім, частка законопроєктів від Голосу та Європейської солідарності зменшилася, у той час, як частка законопроєктів Батьківщини зросла у порівнянні з 11 сесією. Три групи (За майбутнє, Довіра, ПЗЖМ) зареєстрували менше як 7 законопроєктів кожна.

Водночас варто звернути увагу на такі особливості:

1. Президент та Кабінет Міністрів України демонструють зниження частки зареєстрованих законопроєктів у порівнянні з 11 сесією. Частка законопроєктів, ініційованих Президентом, повернулася на один рівень з 8, 9 та 10 сесіями.
2. Показники групи «Відновлення України» продовжують вибиватися з загальної тенденції. За 12 сесію депутатська група знову «встановила рекорд», оскільки збільшила частку зареєстрованих законопроєктів до 20,4%. Тобто кожен пʼятий законопроєкт, зареєстрований протягом 12 сесії, реєструвався саме депутатами групи «Відновлення України». Такий тренд продовжується вже четверту сесію поспіль (він виник ще за 8 сесії). Отже, «Відновлення України», попри невелику кількість депутатів, «обігнала» більшість фракцій та груп, а також Кабінет Міністрів України. Зростання частки законопроєктів депутатської групи меншості до рівня, коли група реєструє майже кожен п’ятий законопроєкт у парламенті, є ознакою законодавчого спаму – реєстрації багатьох низькоякісних законопроєктів, які не мають реальної перспективи ухвалення.
3. Фракція «Голос» демонструє значне зниження частки зареєстрованих законопроєктів за 12 сесію. Це найнижчі показники для фракції за все дев’яте скликання. Таке суттєве зниження законодавчої активності фракції не можна пояснити зменшенням кількості членів (лише 1 народний депутат вийшов з фракції «Голос» під час 12 сесії).
4. Фракція «Слуга народу» дещо збільшила частку зареєстрованих законопроєктів, продемонструвавши зростання на 4% у порівнянні з 11 сесією. Отже, «Слуга народу» перервала низхідний тренд чотирьох попередніх сесій.

Належність законопроєкту визначалася за фракційною належністю ініціатора. Для депутатів ініціатором вважається перший підписант законопроєкту. Цей метод має свої обмеження, однак саме ним користуються, зокрема, і в Апараті ВРУ. До того ж ч. 3 ст. 90 Регламенту прямо визначає ініціатором законопроєкту того депутата, чий підпис зазначено першим. 

Кількість зареєстрованих законопроєктів у перерахунку на 1 депутатаВарто наголосити, що кількість законопроєктів на одного депутата не може бути показником ефективності фракцій чи груп. Це є радше показник, що дає змогу краще зрозуміти загальні тенденції роботи Верховної Ради. Тут свідомо не наводиться кількість законопроєктів конкретних депутатів, оскільки це часто сприймається ними як показник ефективності їхньої роботи, що спонукає їх реєструвати більше законопроєктів, нехтуючи якістю, що і є однією із причин законодавчого спаму. для більшості фракцій та груп за 12 сесію показує нестандартну для дев’ятого скликання ситуацію. Загальне зменшення кількості законопроєктів проявилося в тому, що, на відміну від більшості сесій, тепер на 1 депутата, що є членом будь-якої фракції, припадає інколи суттєво менше як 1 законопроєкту. Особливо це можна простежити на прикладі фракції «Голос», яка має в середньому 0,35 законопроєкту на 1 депутата. Для депутатів, що входять до депутатських груп, цей показник навіть меншийЛогічно припустити, що законопроєктна робота у партіях, що формують фракції, налагоджена краще, ніж у групах, сформованих мажоритарниками, з огляду на наявну сталу організаційну структуру та можливості налагодити роботу депутатського об’єднання як суб’єкта права законодавчої ініціативи. Це, вочевидь, і впливає на спроможність розробляти групові законопроєкти. Найбільше продовжує вибиватися група «Відновлення України» з надзвичайно високим для дев’ятого скликання показником у 4,94 законопроєкти на 1 депутата. Попри відносно менший показник за 12 сесію у порівнянні з трьома попередніми сесіями, група «Відновлення України» має мінімум в 5,5 раза більше законопроєктів на 1 депутата, ніж будь-яка інша фракція або група за цю сесію. Така кількість законопроєктів у перерахунку на 1 депутата є ще однією ознакою законодавчого спаму. Водночас такі показники свідчать, що рекордна загальна частка зареєстрованих законопроєктів депутатами групи «Відновлення України» зумовлена низькими показниками інших фракцій та груп, а не збільшенням активності членів цієї депутатської групи.

У контексті кількості підписантів законопроєктів 12 сесія продовжує тенденцію до зменшення кількості законопроєктів з 1 ініціатором, велика кількість яких опосередковано свідчила про наявність законодавчого спаму. Частка законопроєктів, що мають 1 підписанта, знизилася у порівнянні з 10 та 11 сесіями. Натомість всі частки всіх інших груп законопроєктів продемонстрували незначне зростання. Це може свідчити про вищий рівень співпраці депутатів між собою та, відповідно, дещо вищу якість законопроєктів. Також, на відміну від двох попередніх сесій, кількість законопроєктів з 1 підписантом не є найбільшою, оскільки вона зрівнялася з часткою законопроєктів, що мають 8–22 підписанти.

У цьому розділі парламентського моніторингу автори виходять із припущення, що більша кількість підписантів позитивно корелює із кращою пропрацьованістю законопроєктів, вищим рівнем консенсусу та є ознакою зменшення законодавчого спаму. 

Найбільше підписантів має законопроєкт щодо зміни найменування місцевих загальних судів № 12351 від 23.12.2024. Він має 72 підписанти.

За 12 сесію було ухвалено в цілому 108 законівЗа 12 сесію технічно було ухвалено 109 законопроєктів. Утім, законопроєкт № 11150 від 04.04.2024 «Пропозиції Президента України до Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту інтересів власників земельних часток (паїв), а також застосування адміністративної процедури у сфері земельних відносин» був ухвалений після повторного вето у 12 сесії. Цей законопроєкт не враховується у цьому моніторингу, адже його прийняття та перше ухвалення після вето було зазначено у моніторингу за 11 сесію ВРУ.. Це відносно низький показник для дев’ятого скликання. Водночас це порівняно непоганий показник проти попередньої осінньої сесії (10), оскільки кількість ухвалених законопроєктів зросла на 44. Щобільше, співвідношення прийнятих до зареєстрованих за 12 сесію таке саме, як за 11, тому можна сказати, що нових складнощів з прийняттям законів, подібних до 10 сесії, – немає. 

Протягом 12 сесії було ухвалено 12 євроінтеграційнихЄвроінтеграційним є закон, визнаний Комітетом з євроінтеграції як «євроінтеграційний», має відповідну позначку в електронній системі та направляється до Кабінету Міністрів України для проведення додаткової експертизи. законів. Це 11,1% від усіх ухвалених законів. 

Протягом 12 сесії Верховна Рада ухвалила 14 законів про надання згоди щодо міжнародних договорів. Це 13% від усіх ухвалених законів. Усі міжнародні законопроєкти були ратифікаціями та приєднаннями до нових угод (без денонсацій). З 14 договорів, ратифікованих Верховною Радою протягом 12 сесії, було 10 багатосторонніх угод та 5 двосторонніх угод. Серед усіх цих угод найбільше було ратифіковано з Францією (3 угоди) та ЄС (2 угоди).

Три законопроєкти (2,8%), ухвалені протягом 12 сесії, було визначено Президентом України як невідкладні. 

Президент п’ять разів накладав вето (і надавав свої пропозиції) на законопроєкти. Один законопроєкт був прийнятий після повторного вето.

За результатами моніторингу 12 сесії було зафіксовано кілька спостережень:

По-перше, депутати фракції «Слуга народу» несуттєво збільшили свою частку від усіх ухвалених законопроєктів (43,5%) у порівнянні з 11 сесією (42,3%). Такий показник є досить типовим для «Слуги народу», якщо розглядати період воєнного стану.

По-друге, Кабінет Міністрів України другу сесію підряд показує поступове зменшення частки ініційованих законів. Водночас якщо аналізувати все девʼяте скликання, показники уряду є досить високими, адже Кабмін є ініціатором майже кожного третього закону. Звісно, це трохи менше порівняно з їхніми рекордними показниками часів 9 сесії. Утім, це значно більше від попередньої осінньої (10) сесії. Частка прийнятих законів, ініційованих Президентом України, також зменшилася (14,8%) у порівнянні з результатами 11 сесії (16,8%), коли Президент був ініціатором найбільшої частки законів за період дії воєнного стану.

По-третє, частка законів, ініційованих депутатами фракцій меншості та позафракційними сукупно не перевищує 12%, а для кожної окремої фракції це значення не перевищувало 3,7%.

Цікаво, що протягом 12 сесії не було ухвалено жодного закону, ініційованого представниками депутатських груп. У контексті групи «Відновлення України» це підтверджує тезу про ознаки законодавчого спаму.

12 сесія частково продовжила позитивні тенденції попередніх сесій (з яких вибивається 10 сесія). Якщо порівняти з попередньою 11 сесією, то суттєво зросла частка ухвалених законів, що мають 8–22 підписанти, такі законопроєкти становлять майже половину від усіх прийнятих. Водночас відбулося суттєве зростання законопроєктів, котрі мають 1 підписанта, та зменшилася кількість таких, що мають 23+ підписантів. 70% ухвалених законів мають понад 8 підписантів. Тобто законопроєкти з великою кількістю підписантів мають більше шансів стати законами, ніж законопроєкти з малою кількістю підписантів.

Найбільше підписантів має Закон про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період № 6013 від 09 вересня 2021 року, ухвалений Верховною Радою 9 січня 2025­ року. Він має 131 підписанта. 

Питання статусу депутатів місцевих рад актуалізується дедалі більше: у 2017 році Лабораторія законодавчих ініціатив вже досліджувала цю проблематику, — зокрема, розробили Пропозиції до політики щодо врегулювання статусу депутата місцевої ради. Водночас минуло достатньо часу, відбулися чергові зміни у реформі місцевого самоврядування, а врегулювання статусу депутатів місцевих рад все ще потребує особливої уваги — і оновлення законодавства з оглядом на сучасні виклики.

Дослідження проходило в декілька етапів:

• Кабінетної частини дослідження, що включала аналіз законодавчих актів щодо статусу депутатів місцевих рад; вивчення практичної реалізації Закону «Про статус депутатів місцевих рад» за результатами місцевих виборів 2020 року, аналізу законодавчих ініціатив удосконалення статусу депутатів місцевих рад тощо;
• Також упродовж червня 2024 року було проведене онлайн-опитування представників органів місцевого самоврядування, в якому взяли участь 2279 респондентів з усіх регіонів України. Серед них 94,7% — це представники органів місцевого самоврядування; більшість респондентів — 67,2% — були чи є депутатами місцевих рад. Також зазначимо, що більшість респондентів представляли сільське населення: жителів сіл — 33,6%, селищ — 21,4%, міських жителів — 45%.

З початком повномасштабної російської агресії проблеми й в реалізації повноважень депутатами, і у нормативному забезпеченні статусу депутатів місцевих рад стали ще більш видимими.

1. Законодавство має певні неузгодженості в розумінні представницьких функцій депутатів місцевих рад: депутат — представник інтересів територіальної громади й одночасно виборців свого виборчого округу. Але депутат районної в місті, районної, обласної ради не є представником інтересів територіальної громади, адже районні та обласні ради представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст. А депутат районної в місті ради представляє інтереси виборців у межах території районної в місті ради.
2. У 2022–2024 роках в Україні заборонено в судовому порядку 19 проросійських політичних партій. Однак чинне законодавство не передбачає автоматичної втрати мандатів депутатами, обраними за списками таких партій, і не містить обмежень повноважень депутатів місцевих рад у разі набрання законної сили рішенням суду про заборону діяльності політичної партії.
3. Законодавчо не визначений статус депутатів місцевої ради в умовах передання повноважень органів місцевого самоврядування відповідній військовій адміністрації та тимчасового нездійснення повноважень місцевої ради та депутатами місцевих рад.
4. Чинне законодавство не розкриває поняття «депутатська етика», а дає лише перелік правил, яких недостатньо для правового регулювання. Окрім того, за порушення правил депутатської етики не встановлені санкції.

Окрім нормативного неузгодження, простежуються й інші небезпечні тенденції, як-от зменшення кількісного складу місцевих рад. З огляду на закриті дані досліджень стану місцевого самоврядування в умовах режиму воєнного стану, ситуація щодо повноцінного функціонування представницьких органів на місцях є наразі потенційно критичною. Виявлені недоліки вказують на потребу зміни законодавства щодо статусу депутатів місцевих рад.

Більше про проблематику та рекомендації щодо оптимізації статусу місцевих рад в Україні в умовах повномасштабної війни — у новому дослідженні ЛЗІ.

Дослідження підготоване у межах проєкту «Парламентська підзвітність сектору безпеки в Україні» (PASS Ukraine), який Лабораторія реалізує спільно з Парламентським центром (Канада) у співпраці з Верховною Радою України та за підтримки Міністерства міжнародних справ Канади в рамках Програми розбудови миру та стабільності (PSOPs).

За 11-ту сесію було ухвалено в цілому 137 законів. Це порівняно непоганий показник проти 10-ї сесії, яка встановила антирекорд за кількість ухвалених законів. Так, протягом 10-ї сесії ухвалювалися лише найбільш свіжі, часто невеликі, технічні законопроєкти, які не викликали значних заперечень чи дискусій. Натомість протягом 11-ї сесії збільшилася і кількість ухвалених законів, і часовий період їх реєстрації, з’явилася можливість ухвалювати законопроєкти, які опрацьовувалися довше та несуть більш вагомі зміни. І більша кількість ухвалених законів, і період їх реєстрації показують, що проблеми з пошуком консенсусу, притаманні 10-й сесії, були подолані протягом 11-ї сесії.

Протягом воєнного стану Президент як суб’єкт законодавчої ініціативи був автором лише ратифікацій, власних указів та декількох символічних законопроєктів. Причому їх кількість була порівняно невеликою. Натомість протягом 11-ї сесії Президент удвічі збільшив кількість зареєстрованих законопроєктів, як порівняти з 9-ю та 10-ю сесіями.

Президент України вперше за час воєнного стану став автором понад 15% ухвалених законів, у півтора рази збільшивши свої показники за попередні дві сесії. Що цікаво, це були не лише укази та ратифікації, як упродовж майже всіх попередніх сесій часів воєнного стану. Протягом 11-ї сесії це були ще й 3 звичайних закони. Усі вони, до речі, були визначені самим же Президентом як невідкладні.

Відразу декілька показників продемонстрували посилення законодавчої діяльності Верховної Ради щодо наближення законодавства України до законодавства ЄС.

1. Так, протягом 11-ї сесії було ухвалено 16 євроінтеграційних законів (11,7% від усіх ухвалених законів).
2. У розрізі ратифікованих Верховною Радою реформ найбільше угод було ратифіковано саме з ЄС (4 угоди).
3. А в розрізі комітетської роботи показовою є робота Комітету з інтеграції України до ЄС. Саме цей комітет продемонстрував найбільше зростання показників роботи серед інших комітетів. Зростання відбулося як за кількістю наданих висновків (+11 висновків), так і за кількістю розписаних законопроєктів (+14 законопроєктів), що відобразилося і на збільшенні навантаження на 1 депутата (+1,38 наданого висновку на 1 депутата), і на збільшенні навантаження на 1 працівника секретаріату (+1,02 наданого висновку на 1 співробітника секретаріату).

Фракція «Слуга народу» протягом 11-ї сесії показала рекордно низькі показники частки зареєстрованих законопроєктів та ухвалених законів.

Це вже четверта сесія, коли показники фракції «Слуга народу» щодо зареєстрованих законопроєктів знижуються. Однак протягом 11-ї сесії фракція «Слуга народу» встановила свого роду рекорд, продемонструвавши найнижчі показники (39% від усіх зареєстрованих законопроєктів) за все дев’яте скликання.

Рекордно низька частка зареєстрованих законопроєктів співвідноситься з рекордно низькою часткою (42%) ухвалених законів, які були ініційовані депутатами фракції «Слуга народу».

Здебільшого показники свідчать про зменшення законодавчого спаму протягом 11-ї сесії. Отже, зростання обсягу законодавчого спаму, яке спостерігалося протягом 10-ї сесії, було перерване. Однак діяльність однієї депутатської групи має багато ознак законодавчого спаму, що робить загальне спостереження зі зниження законодавчого спаму дещо суперечливим.

Про зниження законодавчого спаму свідчать:

1. Менша загальна кількість зареєстрованих законопроєктів за сесію – 565 законопроєктів. Це на 118 законопроєктів менше, ніж за попередню весняну [дев’яту] сесію.
2. Зниження частки законопроєктів, що мають 1 підписанта, та підвищення частки законопроєктів, що мають 8–22 підписанти.
3. Зниження вдвічі частки ухвалених законів, що мають 1 підписанта, та підвищення частки ухвалених законів, що мають 8–22 та 23+ підписанти.

Водночас із загальної тенденції зі зменшення законодавчого спаму вибиваються показники групи «Відновлення України». Депутати цієї групи, попри свою невелику кількість, зареєстрували 107 законопроєктів (19% від усіх зареєстрованих), чим обігнали більшість фракцій та груп, та навіть Кабінет Міністрів України. Рекордним для всього дев’ятого скликання є показник кількості ініційованих законопроєктів на 1 депутата, який для групи «Відновлення України» складає 5,94 законопроєкту на 1 депутата. Цей показник перевищує вдвічі будь-який інший показник будь-якої іншої фракції чи групи за попередні сесії (або вчетверо перевищує показники інших фракцій та груп за 11-ту сесію). Це вже третя сесія, упродовж якої депутати від цієї групи демонструють настільки високі показники (понад 5 законопроєктів на депутата). На фоні високих показників реєстрації законопроєктів показовим є те, що протягом 11-ї сесії не було ухвалено жодного закону, ініційованого депутатами цієї групи. Усе це є ознаками законодавчого спаму – реєстрації великої кількості неякісних законопроєктів, які не мають реальної перспективи ухвалення.

Усе більш загрозливий вигляд має ситуація з порушенням конституційної процедури підписання законопроєктів. Протягом 11-ї сесії строк підписання (або надання пропозицій) було порушено щодо 54 законів, тобто у 39% випадків. Крім цього, ще 7 законів взагалі не були ні підписані Президентом, ні ветовані, ні отримали пропозиції (хоча термін їх підписання вже пройшов). А ще один законопроєкт не був підписаний навіть Головою Верховної Ради. Якщо об’єднати всі ці порушення, то це буде 45% від усіх ухвалених законів протягом 11-ї сесії. Тобто майже кожен другий ухвалений закон. Це досить сумна статистика, яка прогресує з кожною новою сесією часів воєнного стану.

Нагадаємо, що протягом перших пів року дії режиму воєнного стану частка законів із порушенням конституційної процедури склала 16,4%. Наступна, 8-ма сесія, продемонструвала 22,4% законів, щодо яких Президент порушив конституційний термін. Протягом 9-ї сесії цей показник уже склав 36%. Протягом 10-ї сесії – 42%. Якщо така тенденція продовжиться, то вже протягом 12-ї сесії можна буде очікувати, що Президент порушить конституційну процедуру щодо половини ухвалених Верховною Радою законів. Такий обсяг порушень складно виправдати воєнним станом, адже протягом 11-ї сесії було втричі більше порушень, ніж протягом перших пів року воєнного стану, коли російські війська стояли під Києвом. Не можна їх пояснити й нормативно-процедурними недоліками, адже відповідні норми не змінювалися.

Значним є і обсяг порушень Регламенту ВРУ: процедури розгляду до 53% (трохи більш ніж половина) законів мали порушення протягом 11-ї сесії. Такий обсяг порушень утричі перевищує обсяг порушень у період до 24.02.2022.

Лабораторія законодавчих ініціатив підготувала комплексний Моніторинг роботи 11-їсесії Верховної Ради ІХ скликання. Більше та детальніше про діяльність ВРУ у розрізі 11-ї сесії — читайте у новому Моніторингу.

Цей моніторинг підготовлено за підтримки Швеції. Зміст документу є винятковою відповідальністю ГО «Лабораторія законодавчих ініціатив» та не обов’язково відображає позицію Швеції.