Актуальність звіту. Упродовж останніх років спеціальність «Право» є однією з найбільш популярних серед вступників. Зокрема, у 2024 році на цю спеціальність абітурієнти подали понад 40 000 заяв. Від ступеня професійної підготовленості юриста, яка базується насамперед на його розумінні права, напряму залежить якість надаваної фахової допомоги та здатність вирішувати складні юридичні справи, а отже – захист невід’ємних та невідчужуваних прав людини.

Що досліджуємо? ЛЗІ сконцентрувала увагу на з’ясуванні того, як студенти сприймають право, яке місце право та правнича освіта займають у їхньому житті та які правові інструменти вони схильні застосовувати для вирішення практичних ситуацій.

• Чи існує різниця в сприйнятті права серед студентів перших та четвертих курсів спеціальності «081-Право»?
• Які фактори корелюють із певним типом праворозуміння?
• Чи впливає тип праворозуміння на вибір майбутньої юридичної професії?

Процес збору необхідної інформації та її опрацювання складався з трьох етапів, зокрема з анкетного опитування студентів перших та четвертих курсів спеціальності «081-Право». В анкетному опитуванні взяли участь студенти першого та четвертого курсів:

1. Національного університету «Києво-Могилянської академії» (м. Київ);
2. Київського національного університету мені Тараса Шевченка (м. Київ);
3. Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (м. Харків);
4. Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (м. Харків);
5. Національного університету «Острозької академії» (м. Острог);
6. Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (м. Одеса).

У процесі аналізу ЛЗІ виявила низку процесів, що потребують системного напрацювання:

• дослідження засвідчило, що роль закладів вищої освіти у формуванні типів праворозуміння переважно прослідковується лише на рівні засвоєння теоретичного матеріалу;
• робочі навчальні програми переважно не орієнтовані на формування в здобувачів освіти практичних навичок, необхідних для роботи за фахом;
• не всі студенти визнають важливість ключових професійних цінностей, які мають прямий вплив на формування типу праворозуміння.

Більше про праворозуміння та рекомендації для подолання викликів у секторі юридичної освіти — читайте у новому звіті ЛЗІ.

Концепт дослідження. Матеріали висвітлюють загальні тенденції розвитку деокупованих громад Херсонської області. Особлива увага приділена пʼятьом ключовим показникам:

1. Соціально-демографічним – оскільки у деокупованих громадах Херсонської області після початку повномасштабного вторгнення значно скоротилася кількість жителів, а міграційні процеси відбуваються швидко, і почасти хаотично, – організовувати процес надання послуг стало важче;
2. Інфраструктурної доступності – у звʼязку з тим, що у кожній громаді після деокупації та у зв’язку з постійними обстрілами пошкоджено та зруйновано інфраструктуру;
3. Фінансовим – позаяк одним з найбільших викликів, з якими стикнулись громади в умовах війни, є їх фінансова спроможність;
4. Міграційних процесів – дані про проживання своїх жителів в інших громадах, областях чи країнах не фіксує майже жодна громада, що зумовлює труднощі обрахунку міграційних тенденцій;
5. Співпраці – міжнародне співробітництво, співпраця між громадами та з громадськими організаціями можуть бути додатковим ресурсом деокупованих громад для оптимізації послуг. Проте незначна кількість деокупованих громад Херсонщини використовують цю можливість.

З огляду на актуальні показники та проблеми, повʼязані з ними, Лабораторія провела дослідження, за результатами якого пропонує низку рекомендацій для виваженого відновлення деокупованих громад Херсонщини.

Детальніше про соціально-економічний стан деокупованих громад Херсонщини – у новому дослідженні Лабораторії.

Цей аналітичний документ підготовлено в рамках проєкту «Парламентська підзвітність сектору безпеки в Україні» (PASS Ukraine), який Лабораторія реалізує спільно з Парламентським центром (Канада) у співпраці з Верховною Радою України та за підтримки Міністерства міжнародних справ Канади в рамках Програми розбудови миру та стабільності (PSOPs).

Згідно з нормами міжнародного праваст. 5 Римського статуту Міжнародного кримінального суду, сьогодні існує чотири незалежні категорії міжнародних злочинів: 

1. злочин геноциду;
2. злочини проти людяності;
3. воєнні злочини;
4. злочин агресії. 

Україні належить розглядати всі чотири категорії, проте критично важливо зосередити увагу на визнанні злочинів росії проти України геноцидом. Варто зауважити, що хоча міжнародні злочини й підлягають класифікації, за жодних обставин не існує ієрархії їх «жорстокості».

Важливість цього питання полягає у тому, що злочин геноциду — це єдина категорія міжнародних злочинів, яка вказує на умисний намір держави-агресора знищити цілком або повністю певну групу. Тобто доведення злочину геноциду ілюструє, що всі ці категорії міжнародних злочинів були вчинені через головну мету росії — знищити українців.

Утім, процес визнання дій росії актом геноциду стикається з істотними викликами. Насамперед це стосується відсутності в історичній ретроспективі дієвого механізму, який мав би юрисдикцію та реальну можливість розслідувати та кваліфікувати злочин геноциду в контексті України. Іншою проблемою постає політичний аспект питання. Колишні держави-колонізатори мають особливий острах щодо публічного обговорення злочинів геноциду. Однак політичний складник є ледь не найважливішим аспектом кваліфікації злочинів — оскільки на міжнародній арені є досить дієвим «принцип доміно», тобто коли впливові гравці приймають рішення — інші держави слідують за ними.

Саме тому новий Часопис «ПАРЛАМЕНТ» від ЛЗІ порушує такі питання: «Чи відповідають норми національного законодавства нормам і принципам міжнародного права в частині міжнародних злочинів: воєнних злочинів і геноциду?» та «Як юридично обґрунтувати кваліфікацію злочинів росії проти України злочином геноциду?».

У фінальному звіті українською мовою додано оновлення за серпень 2024 року. Крім того, відтепер Тіньовий звіт доступний англійською мовою. 

Контекст. Це перший Звіт, який громадський сектор України надає Європейській Комісії після отримання статусу кандидата на членство в Європейському Союзі. Період, який досліджувався експертами, включає червень 2023 – серпень 2024 років. У Звіті наведені результати аналізу поточного стану справ, досягнутого Україною прогресу або наявних проблем у сферах верховенства права (суди, прокуратура, адвокатура, юридична освіта), боротьби з корупцією та захисту основоположних прав і свобод людини. Також Звіт містить близько 350 рекомендацій, що допоможуть розв’язати нагальні проблеми поточного етапу реформування цих сфер.

Тіньовий звіт, підготовлений експертами профільних громадських об’єднань на чолі з Лабораторією законодавчих ініціатив, включає такі розділи:

Судова реформа (Лабораторія законодавчих ініціатив). Розділ містить детальний аналіз судової реформи: її поточного стану, проблем та перспектив; питання інституційної спроможності і конкурсного відбору до основних інституцій судової влади; стану незалежності судової влади; фінансування судової влади; цифровізації правосуддя, боротьби з корупцією в судовій владі; виконання судових рішень.

Боротьба з корупцією (Transparency International Ukraine). У цьому розділі розглядаються такі теми, як питання Національної антикорупційної стратегії та Державної антикорупційної програми; профільних інституціій; відновлення електронного декларування та перевірок декларацій; відновлення звітування політичних партій; управління корупційними ризиками. Також наводяться підсумки незалежної зовнішньої оцінки ефективності діяльності НАЗК; аналізуються питання законодавчого регулювання надмірного впливу олігархів і лобіювання та інші аспекти антикорупційної сфери.

Захист основоположних прав та свобод (ZMINA). Розділ включає аналіз таких тем, як боротьба із тортурами, жорстоким і принижуючим гідність поводженням; свобода вираження поглядів; протидія дискримінації і злочинам на ґрунті ненависті та інші напрями у сфері захисту прав людини. Окремим блоком аналізуються питання, повʼязані безпосередньо з російсьою агресією в Україні, а саме — захист прав постраждалих внаслідок збройної агресії; відповідальність за найтяжчі міжнародні злочини, вчинені в умовах російської збройної агресії; правові гарантії реалізації прав людини в процесі реінтеграції звільнених територій; тощо.

Реформа прокуратури, (Адвокат майбутнього). Розділ присвячений розбору питань щодо правового статусу прокурора та гарантіій його незалежності; діяльності органів прокурорського самоврядування; відбору прокурорів, їх атестації та дисциплінарній відповідальності; удосконаленню порядку призначення та звільнення Генпрокурора; інституційному забезпеченню підготовки прокурорів; впровадження електронного кримінального провадження та системи розподілу справ між прокурорами, а також людиноцентричного підходу в діяльності прокуратури; національної системи переслідування за вчинення міжнародних злочинів і зокрема — особливостям міжнародного співробітництва в цьому напрямі.

Реформа адвокатури (Адвокат майбутнього). Тут детально розглядаються питання правового статусу адвокатури; адвокатської діяльності; адвокатського самоврядування; адвокатів на тимчасово окупованих територіях; фінансів адвокатури; доступу до професії; дисциплінарної відповідальності; постійного професійного розвитку. Зокрема, аналізуються корупційні ризики під час адвокатської діяльності та діяльності органів адвокатського самоврядування, питання обов’язкового декларування; питання медіації.

Реформа юридичної освіти (Асоціація правників України). У цьому розділі розглядаються щодо стандарів юридичної освіти та модернізації освітніх програм; інституційного розмежування юридичної освіти та підготовки персоналу органів правопорядку; акредитації правничих шкіл; фінансування навчання юристів за рахунок державного бюджету; боротьби з корупцією та плагіатом у правничій освіті.

Моніторинг, аналіз та підготовка Тіньового звіту проводилися в лютому–серпні 2024 року.

Звіт підготовлений за фінансової підтримки Європейського Союзу у межах Проєкту ЄС «Право-Justice». Його зміст є виключною відповідальністю Лабораторії законодавчих ініціатив та інших громадських організацій і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

Контекст дослідження. Здатність України задовольнити соціальні запити громадян — ключовий показник її зацікавленості у добробуті жителів громад. Однак в умовах повномасштабного вторгнення над соціальною орієнтацією української держави домінують безпекові та національні потреби, утім — не все так однозначно.

Постановка проблеми. Серед факторів, що вказують на важливість сектору соціальних послуг, варто виділити наступні:

1. По-перше, за понад два роки повномасштабної війни кількість осіб з інвалідністю збільшилася на 300 000 і загалом становить вже понад 3 млн осіб. Окрім того, постійно зростає частка людей старшого віку та жителів громад, що живе у бідності. Ці показники відображають сувору реальність — потреби громадян збільшуються, а ресурси — вичерпуються. Іншими словами, власне спроможність України захищати соціальновразливих громадян сьогодні піддається сумніву.
2. По-друге, протягом 2022–2023 років погіршилася позиція України у глобальному Індексі соціального прогресу, який відображає рівень соціального розвитку країни.
3. По-третє, помітними стають низький рівень ресурсної забезпеченості та нерівномірність доступу громадян до соціальних послуг.

Особливо критично останні два фактори проявляються після початку повномасштабного вторгнення, зокрема у громадах, які стикалися з тимчасовою окупацією та воєнними діями.

Зростання соціальних запитів та складність їх забезпечення — показові, утім не вичерпні виклики, з якими стикається центральна влада, органи місцевого самоврядування, громадські та благодійні організації у процесі розбудови ефективного ринку соціальних послуг України.

Беручи до уваги актуальні виклики та проблеми, Лабораторія провела комплексне дослідження. У фокусі — стан соціальних послуг в умовах повномасштабного вторгнення. Зрештою, за результатами аналізу ЛЗІ пропонує цикл рекомендацій для покращення стану соціальних послуг.

Детальніше про ландшафт соціальних послуг — у новому дослідженні Лабораторії.

Це дослідження проведено Лабораторією законодавчих ініціатив за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Зміст звіту представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».

Це перший Звіт, який громадський сектор України надає Європейській Комісії після отримання статусу кандидата на членство в Європейському Союзі. Період, який досліджувався експертами, включає червень 2023 – серпень 2024 років.

У Звіті наведені результати аналізу поточного стану справ, досягнутого Україною прогресу або наявних проблем у сферах верховенства права (суди, прокуратура, адвокатура, юридична освіта), боротьби з корупцією та захисту основоположних прав і свобод людини. Також експерти, які готували Тіньовий звіт, надали близько 350 рекомендацій, що допоможуть розв’язати нагальні проблеми поточного етапу реформування зазначених сфер.

Тіньовий звіт, підготовлений експертами профільних громадських об’єднань на чолі з Лабораторією законодавчих ініціатив, включає такі розділи:

• Судова реформа (Лабораторія законодавчих ініціатив);
• Боротьба з корупцією (Transparency International Ukraine);
• Захист основоположних прав та свобод (Центр прав людини ZMINA);
• Реформа прокуратури (Адвокат майбутнього);
• Реформа адвокатури (Адвокат майбутнього);
• Реформа юридичної освіти (Асоціація правників України).

Лабораторія законодавчих ініціатив (ЛЗІ) — провідний незалежний український аналітичний центр, діяльність якого спрямована на посилення інституційної спроможності Парламенту й Уряду, судової влади, продовження європейської та євроатлантичної інтеграції, підтримку відбудови України для подолання наслідків агресії з боку РФ, моніторинг і підтримку реформ у сфері правосуддя та безпеки, політичну і громадянську просвіту.

Transparency International Ukraine (TI Ukraine) — акредитований представник глобального руху Transparency International. Організація комплексно підходить до впровадження змін задля зниження рівня корупції в окремих сферах: допомогла створити і згодом передала державі системи Prozorro, Prozorro.Продажі, eHealth і Prozvit. Також TI Ukraine впровадила Рейтинги прозорості та підзвітності міст, розбудувала спільноту DOZORRO для контролю за публічними закупівлями та співзаснувала коаліцію RISE UA, що захищає доброчесність і ефективність у відбудові.

Центр прав людини ZMINA — Центр займається інформаційною, освітньою, моніторинговою, аналітичною та адвокаційною діяльністю у сфері прав людини; захищає правозахисників і громадських активістів в Україні, зокрема в окупованому Криму. Після початку широкомасштабної російської агресії ZMINA разом із 38 іншими ГО створили Коаліцію «Україна. П’ята ранку», яка займається документуванням воєнних злочинів і має на меті захист жертв збройної російської агресії в Україні та притягнення до відповідальності вищого керівництва Російської Федерації і безпосередніх виконавців воєнних злочинів.

«Адвокат майбутнього» — громадська організація, що сприяє інституційному розвитку правосуддя задля утвердження верховенства права та захисту прав людини. З 2016 року ГО проводить дослідження державної політики та стану справ у сфері правосуддя та розробляє рекомендації щодо їх удосконалення і розвитку. Окремим пріоритетом діяльності організації є професійний розвиток правничих спільнот.

Асоціація правників України (АПУ) є всеукраїнською громадською організацією, яка була заснована у 2002 році та наразі об’єднує понад 8000 правників. Серед напрямів діяльності Асоціації — сприяння розвитку юридичної професії, вдосконаленню законодавства, впровадженню етичних стандартів, а також захисту професійних прав своїх членів і прав людини загалом.

Звіт підготовлений за фінансової підтримки Європейського Союзу у межах Проєкту ЄС «Право-Justice». Його зміст є виключною відповідальністю Лабораторії законодавчих ініціатив та інших громадських організацій і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

Українським громадам відведена одна з основних ролей у системі державного функціонування. Саме територіальні громади планують, організовують та забезпечують потребуючих осіб послугами різних видів, а у перші дні повномасштабної війни — чинили опір агресору і продовжують робити це зараз. Попри наявні виклики, частина територіальних громад, окрім забезпечення послугами жителів, допомагають Збройним Силам України, проводять активну міжнародну діяльність, а також відновлюють пошкоджену інфраструктуру на своїх територіях.

У листопаді 2022 року українська армія звільнила правобережну частину Херсонщини, що перебувала в окупації майже 9 місяців. На території Херсонської області, підконтрольній Україні, нині 17 звільнених від окупації громад загальною площею 6 830 км². Під час їхньої окупації була пошкоджена інфраструктура, зокрема школи, лікарні, соціальні центри та адміністративні установи, що ускладнило або унеможливило доступ жителів до основних публічних послуг. Окрім цього, підрив окупантами Каховської ГЕС у червні 2023 року спричинив щонайменше $2 млрд прямих збитків, більша частина яких припадає на Херсонську та Миколаївську області. В результаті підриву Каховської ГЕС ризику затоплення було піддано майже 37 тисяч житлових будинків, більшість з яких — у Херсонській області. Наслідком підриву Каховської ГЕС стали також пошкодження портових терміналів на обох берегах Дніпра і затоплення доріг Херсонської області.

Дотепер тривають постійні обстріли правобережної частини Херсонщини, що ускладнює надання послуг у громадах. З огляду на ці проблеми та обмежений фінансовий і людський ресурси постає необхідність у проведенні оцінки доступності та, відповідно, оптимізації публічних послуг для жителів деокупованих територій Херсонської області.

Дослідження стану публічних послуг засвідчило унікальний досвід деокупованих територіальних громад Херсонщини, які попри відсутність фінансового та людського ресурсів, продовжують забезпечувати жителів публічними послугами, залучаючи підтримку різних субʼєктів. Звісно, надання послуг у кожній громаді різниться залежно від безпекової ситуації та наявних ресурсів. Аналіз стану та вивчення цього досвіду є вкрай важливим, оскільки допоможе узагальнити його та підготуватися до можливих викликів після деокупації інших регіонів країни. Окрім цього, висновки дослідження дозволили напрацювати рекомендації для оптимізації публічних послуг у деокупованих громадах у нинішній ситуації, а у майбутньому допоможуть змоделювати спроможність територіальних громад повноцінно функціонувати із врахуванням набору різних показників (окрім публічних послуг, потрібно враховувати наявність інфраструктури, фінансових ресурсів тощо).

Ця робота підготовлена у межах проєкту «Парламентська підзвітність сектору безпеки в Україні» (PASS Ukraine), який Лабораторія реалізує спільно з Парламентським центром (Канада) у співпраці з Верховною Радою України та за підтримки Міністерства міжнародних справ Канади в рамках Програми розбудови миру та стабільності (PSOPs).

Тимчасові комісії (в інших країнах світу їх зазвичай називають «комітети») — один із найбільш важливих і цікавих форматів роботи у сучасних парламентах. Якщо постійні комітети створюються на початку кожного чергового скликання, працюють до його завершення і зазвичай мають чітку сферу компетенцій, тимчасові комісії парламент може створити у будь-який момент для розв’язання будь-якого нагального питання. Як тільки таке питання буде розв’язане, тимчасовий комітет звітує про це і припиняє свою роботу.

Верховна Рада України має свій аналог тимчасових комітетів. Це тимчасові спеціальні й тимчасові слідчі комісії. Вони працюють за схожими принципами: тимчасові спеціальні комісії Рада може створити для розв’язання окремих проблем або роботи над законопроєктами, а тимчасові слідчі комісії займаються власне парламентськими розслідуваннями.

У цьому дослідженні ЛЗІ докладно проаналізувала, чим займалися народні депутати в межах тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій, якою була результативність їхньої роботи і які проблеми заважають зробити тимчасові комісії ефективним інструментом для розв’язання проблем, що хвилюють виборців найбільше.

Парламентська реформа розпочалася ще у 2016 році. Проте до завершення каденції восьмого скликання Парламент не встиг втілити всі компоненти реформи. У дев’ятому скликанні відчутних змін також не відбувалося.

Однак у 2022 році розпочався новий етап реформи. Зокрема розпочалася робота щодо нового дизайну реформи, який поки не має консенсусу серед всіх стейкхолдерів. Через що, для сторонніх спостерігачів, весь процес впровадження реформи виглядає хаотичним. Тому Лабораторія проаналізувала сучасний стан реформи, щоб оцінити її перспективи у майбутньому, визначити головні недоліки та зафіксувати рівень імплементації за різними напрямами.

Народні депутати та працівники Апарату вважають, що продовження реформи є важливим навіть в умовах воєнного стану. А втім у цих умовах не можна провести весь комплекс заходів передбачений реформою, адже окремі вдосконалення можуть потребувати внесення змін до Конституції, що наразі неможливо. Через це ми можемо поділити всі необхідні заходи на дві категорії:

1. Ті, що можливо впровадити без змін до Конституції (наприклад, прийняття Етичного кодексу);
2. Ті, обговорення щодо яких варто почати вже зараз, однак втілити можна буде тільки після завершення воєнного стану (наприклад, врегулювання окремих аспектів статусу народного депутата).

Більше про поточний стан реформи читайте у нашому Часописі.

Лабораторія законодавчих ініціатив і Парламентський центр (Канада) надають підтримку Комітету з питань правоохоронної діяльності Верховної Ради України щодо питання військової юстиції. Зокрема, за час спільної роботи, була підготовлена комплексна Зелена книга «Військова юстиція в Україні».

Аналітичний документ охоплює відомості щодо світового досвіду (зокрема, країн НАТО та ЄС) регулювання та функціонування військової юстиції, враховує попередні напрацювання проєкту з тем військової прокуратури, адвокатури, військової поліції, військової контррозвідки та військових судів, а також висвітлює проблеми створення нових органів системи військової юстиції в Україні.

Поряд із тим, у рамках співпраці було організовано робочий візит представників Комітету до Канади із метою вивчення канадської та міжнародної практики функціонування військової юстиції, системи парламентського контролю та діяльності правоохоронних органів, зокрема військової поліції. За результатами візиту, було проведено круглий стіл на тему «Військова юстиція: досвід Канади та можливі варіанти регулювання в Україні», до якого долучилися представники Комітету з питань правоохоронної діяльності, Генерального штабу, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Військової служби правопорядку та Офісу Генерального прокурора. У заході також взяли участь представники Офісу Омбудсмена з питань національної оборони та збройних сил Канади та Офісу Маршала збройних сил Канади.

Крім того, наразі розглядаються альтернативні варіанти врегулювання системи військової юстиції в умовах повномасштабної війни в Україні.

Це дослідження підготовлене в межах проєкту «Парламентська підзвітність сектору безпеки в Україні» (PASS Ukraine), який Лабораторія реалізує спільно з Парламентським центром (Канада) у співпраці з Верховною Радою України та за підтримки Міністерства міжнародних справ Канади в рамках Програми розбудови миру та стабільності (PSOPs).