Експертна зустріч відбулася в межах реалізації Проекту Лабораторії законодавчих ініціатив та Вестмінстерської фундації за демократію «ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ» («Developing Recommendations for the Improvement of Ukrainian Parliamentarism»). Головна мета даного проекту – реальне підвищення ефективності українського парламентаризму. Задля її досягнення Проект передбачає виокремлення основних недоліків у функціонуванні Верховної Ради України (підготовка так званої «Зеленої книги українського парламентаризму», яка систематизуватиме наявні проблеми у відповідній сфері) та розробку пропозицій щодо їх усунення (вироблення так званої «Білої книги українського парламентаризму», яка узагальнить рекомендації, спрямовані на подолання вад у роботі вітчизняного парламенту). Реалізація цілей Проекту включає аналіз та широке обговорення (як у Києві, так і в регіонах) найбільш актуальних проблем функціонування Верховної Ради, а також висвітлення поточних проблем і перспектив їх усунення у ЗМІ.

Ця експертна зустріч стала третьою в серії з чотирьох заходів, присвячених обговоренню найактуальніших проблем українського парламентаризму, а саме:

• статусу народного депутата України;
• контрольних функцій парламенту;
• функціонування парламентських служб;
• участі громадськості у законотворчому процесі.

Розпочалось обговорення з того, що експерт Лабораторії законодавчих ініціатив Денис КОВРИЖЕНКО представив аналітичний огляд, присвячений темі вдосконалення механізмів участі громадськості в законодавчому процесі. В даному дослідженні містяться рекомендації щодо правового удосконалення механізмів базових форм громадянської участі як-то: референдуми, звернення громадян, цивілізоване лобіювання інтересів, публічні акції, громадські обговорення та вивчення громадської думки, судовий захист легітимних очікувань громадян.

Завідувач кафедри загальнополітичних і державно-правових наук Національного університету «Києво-Могилянська академія», суддя Конституційного Суду України у відставці Микола КОЗЮБРА відзначив, що сьогодні в українських умовах увага в даній сфері зосереджена лише на одній формі безпосередньої демократії – референдумах, в той час як є й інші її ьформи, так як народна законодавча ініціатива та народне вето. Останні також можуть бути ефективними механізмами народної участі, однак лише за умови детального оформлення відповідних процедур. Щодо референдумів Микола Козюбра відзначив, що світовий та український досвід показує – референдумами досить часто маніпулюють. Тому необхідним кроком є більш чітке визначення предмету загальнонаціональних референдумів в Конституції, а саме – щодо його звуження. Варто розширити перелік питань, які не можуть бути винесеними на референдум. Крім того, з точки зору експерта, закону, прийнятому на референдумі, слід надавати вищу юридичну силу в порівнянні з законами, прийнятими парламентом.

Микола САВЕНКО, доцент Національного університету «Києво-Могилянська академія», суддя Конституційного Суду України у відставці зосередив увагу на проблемі матеріального забезпечення виконання рішень, прийнятих на референдуми. Дане питання має бути додатково деталізоване в законодавстві. Микола Савенко також звернув увагу на ризики, пов’язані з можливою відмовою президента підписувати закони, прийняті на референдумі.

Народний депутат України Андрій ШЕВЧЕНКО погодився з необхідністю обмеження предмету загальнонаціональних референдумів, а також відзначив їх значний потенціал в якості консультативного механізму. Щодо звернень громадян до народних депутатів, політик висловився за те, що слід максимально наповнити право саме індивідуального звернення громадян до народних депутатів. Таке забезпечення, зокрема, передбачене в проекті закону «Про доступ до інформації». Звернув увагу Андрій Шевченко також на широкі можливості, які несе із собою використання електронних звернень громадян. Однак тут можуть виникнути проблеми, пов’язані зі спам-атаками персональних електронних скриньок депутатів. Дана проблема має бути вирішена як в технічному аспекті, так і до певної міри в правовому.

В контексті звернень громадян Микола Козюбра притримувався дещо іншої точки зору. На думку експерта перевага має бути надана не індивідуальним зверненням, а колективним петиціям, направленим до народних депутатів. Підготовка колективних звернень автоматично передбачає їх вищий рівень обґрунтовані. З цієї точки зору Микола Козюбра запропонував розрізнити статус колективних та індивідуальних звернень – саме першим, з його точки зору, має приділятися більше уваги в процесі законотворення. Втім, й механізм індивідуальних звернень в жодному разі не можна відкидати.

Також в процесі обговорення Андрій Шевченко та Голова ради Лабораторії законодавчих ініціатив Ігор КОГУТ висловили ідею щодо запровадження стадії врахування публічної думки в законотворчому процесі через введення обов’язкового етапу розгляду узагальнених звернень громадян та зацікавлених груп щодо проекту закону на рівні парламентських комітетів.  Таким узагальненням звернень зацікавлених позапарламентських суб’єктів, на думку учасників обговорення, могли б займатись громадські ради при комітетах Верховної Ради. В даному аспекті Микола Козюбра відзначив, що оскільки в світі більшість законопроектів надходить в парламент від уряду, то громадські ради з аналогічними функціями доцільно створювати при Кабінеті Міністрів.

Презентація “Участь громадськості у законодавчому процесі: проблеми та шляхи підвищення ефективності”

Протягом червня 2009 року Верховна Рада України прийняла 56 законів. Це удвічі більше, ніж було прийнято протягом травня 2009 року.(Аналіз законів прийнятих Верховною Радою України у травня  2009-го року див. тут). Більше того, з точки зору кількісних показників, червень став найпродуктивнішим місяцем законодавчої роботи у цьому році. Найбільше прийнятих законів стосуються галузевої політики (27 законів); 12 законів спрямовані на удосконалення правової політики; 8 регулюють питання соціальної політики; 5 стосуються економічної політики, 3 – політики інформаційної; 1 – питань державного будівництва.

Найпродуктивнішим суб’єктом законодавчої ініціативи виступили народні депутати України – за місяць було підтримано 36 законопроектів парламентарів. Найбільш активно право законодавчої ініціативи реалізовували представники фракції Партії регіонів (29 разів); на другому місці – представники БЮТ (27 разів); представники Народного Союзу «Наша Україна» та виступили з ініціативами 11 разів; представники Блоку Литвина – 10 разів; представники КПУ – 5 разів. Загалом, Верховна Рада України ухвалила 20 урядових закони, більшість з яких стосуються галузевої політики, та жодного президентського закону.

Одностайність прийняття рішення всі парламентські фракції продемонстрували при прийнятті 23-х законів. 13 з них – галузеві, 4 стосуються соціальної політики, 3 – правової, 2 – інформаційної. Найбільш резонансні законопроекти, підтримані всіма фракціями –«Про внесення зміни до статті 21 Закону України “Про рекламу”» (щодо заборони розповсюдження реклами виробів немедичного призначення)», «Про внесення змін до Закону України “Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 з футболу в Україні”», «Про внесення змін та доповнень до Закону України “Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення”» (щодо приведення деяких положень у відповідність Рамковій конвенції із боротьби проти тютюну), «Про внесення змін до статті 301 Кримінального кодексу України» (щодо відповідальності за зберігання творів, зображень або предметів порнографічного характеру), «Про відчуження земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності».

Найчастіше «проти» підтриманих в цілому Верховною Радою України висловлювалися представники Народного Союзу «Наша Україна» (21 голосування «проти»); найменше – представники Блоку Литвина (2 опозиційні голосування). КПУ не підтримала загальну позицію парламенту 11 разів, Партія регіонів – 8 разів, БЮТ – 4 рази.Ряд законів не були підтримані двома фракціями, зокрема – «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин», «Про внесення змін до статті 338 Кримінального кодексу України щодо посилення кримінальної відповідальності за наругу над державними символами України», «Про внесення змін до статей 21 та 33 Закону України “Про охорону праці”» (щодо видачі дозволів на початок виконання робіт та експлуатації устаткування підвищеної небезпеки), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження автоматизованої системи документообігу в адміністративних судах», «Про всеукраїнський референдум», «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо земельних відносин, «Про внесення змін до статті 17 Закону України “Про Вищу раду юстиції”  (щодо процедури складення присяги), «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України», «Про загальні засади розвитку державно-приватного партнерства в Україні», «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (стосовно погодинної оплати праці).

Особливо варто відмітити прийняття законів «Про всеукраїнський референдум», «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень», «Про загальні засади розвитку державно-приватного партнерства в Україні».

Дискусії навколо проблем, пов’язаних із коаліційним процесом і формуванням уряду в Україні, є багатовимірними та мають тривалу історію. Особливої актуальності відповідні питання набути після проведення політичної реформи, зокрема – після запровадження пропорційної виборчої системи на національних і місцевих виборах. Перетворення політичних партій на основних суб’єктів забезпечення наступництва та цілісності політичного життя обумовило необхідність створення механізмів системної співпраці між ними як для ефективного парламентського процесу, так і для гарантування відповідальності виконавчої влади. Зважаючи на важливість ролі коаліції у визначенні конфігурації вітчизняного політичного поля та змісту реалізовуваної політики, створення оптимальної моделі комунікації та співпраці між різними політичними силами в парламенті є принципово важливим для утвердження демократичних принципів в Україні.

Метою проведення засідання Експертного клубу стало обговорення проблем наявного механізмів формування парламентської коаліції та уряду, а також вироблення рекомендацій щодо напрямів подальшого реформування чинного регулювання відповідних питань. Зокрема, планується розглянути окреслену проблематику в контексті майбутніх конституційних перетворень в Україні.

Це засідання Експертного клубу стало продовженням серії заходів, присвячених обговоренню найактуальніших проблем конституційної реформи в Україні, під час яких планується узагальнити та систематизувати експертні позиції щодо перспектив наближення вітчизняного Основного закону до європейських демократичних стандартів. У засіданні Експертного клубу взяли участь вітчизняні та зарубіжні експерти з конституційних питань, юристи, науковці, а також представники органів державної влади України.

Ігор КОГУТ, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, привітав учасників засідання та наголосив на необхідності обговорювати перспективи конституційного розвитку раціонально – на основі експертного знання. Наразі Україна перебуває у зоні конституційної турбулентності та політико-правового рейдерства. За таких умов, особливо важливим стає тверезий аналіз для вироблення нового розуміння суспільних процесів.

Анна РАЙСМАН, Координатор проектів з конституційних питань Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні, зауважила, що основною метою конституційного реформування є постійна робота над слабкими місцями Основного закону шляхом конкретизації думок фахівців щодо актуальних тем, які обговорюються в суспільстві та в парламенті. Вироблені експертні позиції мають бути використані для вдосконалення чинної редакції української Конституції. Вітчизняні проблеми не є унікальними, а тому використання досвіду інших країн (зокрема, Німеччини) має велике значення.

На думку Йоахіма ЛІНКА, Професора публічного права, директора Ландтагу Тюрінгії в відставці, для створення нової Конституції України необхідні належні умови. У світі існують різні підходи до того, як створити стабільну систему співіснування уряду та парламенту для збереження демократії. Парламентська демократія є оптимальною моделлю для виконання цього завдання, утвердження якої можливе у разі дотримання ряду умов. По-перше, її функціонування потребує існування розвинутої партійної системи і, таким чином, ефективної фракційної структури законодавчого органу, яка б забезпечувала представництво у парламенті та уряді всіх верств населення. Відповідно, в Україні є необхідність підвищення прохідного бар’єру на виборах до Верховної Ради України. По-друге, виконавча влада має відповідати перед парламентом і контролюватися ним, оскільки уряд не може бути відірваний від народу, а лише парламент володіє достатньою легітимністю для забезпечення належного контролю. По-третє, варто уникати подвійного керівництва виконавчої влади. Нечітке розмежування компетенцій – причина політичних суперечок. Тому оптимальна модель – зосередження виконавчої влади в руках уряду при збереженні представницьких функцій Президента. По-четверте, Прем’єр-міністр має обиратися парламентом і представляти фракцію більшості. Неможливість домовитись про кандидатуру голови виконавчої влади є підставою для перевиборів (тобто неспроможність депутатів конструктивно виконувати установчу функцію має тягнути за собою втрату мандатів). Прем’єр-міністр повинен призначати міністрів – по одному або всіх разом, оскільки важливим питанням є забезпечення лояльності голови виконавчої влади. По-п’яте, уряд може бути відкликаний парламентом у результаті вотуму недовіри одночасно із призначенням нового Прем’єр-міністра та формуванням нового уряду.

Ростислав ПАВЛЕНКО, Директор Громадської організації «Школа політичної аналітики», нагадав учасникам засідання, що ефективність влади варто розуміти не лише як управлінську ефективність (послідовність та імплементованість рішень), а і як відповідальність за вчинені кроки (тиск на уряд з боку політичних партій та громадянського суспільства з метою уникнення прийняття рішень, що захищають індивідуальний або корпоративний інтерес). Світова статистика свідчить на користь парламентських моделей взаємодії законодавчої та виконавчої влади, однак вони можуть виявитися неефективними у випадку слабкості партійних систем. Окресливши історію різних варіантів парламентсько-урядової співпраці в Україні, експерт підкреслив важливість питання коаліційної стабільності. У вітчизняних умовах, коли більшість населення підтримує президентську форму правління, доцільно обговорювати перспективи змішаної моделі, за якої Президент пропонує парламенту склад уряду, а уряд є повноваженим у випадку підтримки парламентом його програми діяльності. Важливий механізм – конструктивний вотум недовіри уряду (коли питання про відставку Прем’єр-міністра може бути порушено лише у випадку наявності іншої кандидатури на пост глави виконавчої влади).

Микола КОЗЮБРА, Завідувач кафедри державно-правових наук Національного університету «Києво-Могилянська Академія», зауважив, що парламентська демократія не може розумітися виключно як форма правління (парламентська республіка), а повинна передбачати належний рівень ефективності та легітимності. Парламентська демократія функціонує тоді, коли парламент чітко виконує всі покладені на нього функції – законодавчу, представницьку, контрольну. Участь парламенту (а більш конкретно – парламентської більшості) у процесі формування уряду є вирішальною. Інший важливий момент – хто і за якою процедурою може звільнити Прем’єр-міністра. За таких умов, подальші конституційні перетворення в Україні повинні передбачити: відмову від подвійної відповідальності уряду перед Верховною Радою України та перед Президентом на користь виключної відповідальності перед парламентом; відмову від наявності міністрів з різним статусом (кандидатури всіх міністрів повинні подаватися Прем’єр-міністром і затверджуватися парламентом); відмову від наявності кількох центрів виконавчої влади  (наразі в Україні частково виконавчі функції перебирають на себе Рада національної безпеки та оборони та Секретаріат Президента). Тим не менше, необхідно зберегти певні елементи дуалізму влади. Зокрема. Президент має виступати у ролі арбітра під час переговорів про коаліцію та формування уряду. Микола Козюбра наголосив, що всі позитиви чинної української Конституції ще не використані, а тому варто думати над внесенням необхідних змін.

Юрій КЛЮЧКОВСЬКИЙ, народний депутат України, зазначив, що на сьогодні головні проблеми вітчизняного конституційного будівництва є суспільно-політичними за своєю суттю. В Україні відсутні традиції демократії. Тим не менше, в контексті інституційних розв’язань наявних проблем, оптимальним шляхом формування уряду є найпростіший – тобто президентський, за якого результати одних виборів визначають усе. Таким підхід є своєрідною грою у ва-банк, однак лише так можна припинити постійне політичне протистояння.

Програма заходу

Аналітичні матеріали «Коаліційний процес і формування уряду в умовах реформування конституційного ладу в Україні»

Презентація «Коаліційний процес і формування уряду: досвід країн Європи» 

Ключовими темами заходу стали виклики та цінності демократії, європейська ідентичність та міжкультурний діалог у регіоні Східної Європи та Південного Кавказу, ініціатива «Східного Партнерства» ЄС, зокрема в контексті ролі, що відведена громадянському суспільству, проблеми взаємодії неурядових організацій та влади, а також шляхи ефективної реалізації міжнародних проектів у сфері демократичного врядування.

Учасниками цьогорічної програми стали лідери громадянського суспільства, що були визначені шляхом національного відбору у кожній з п’яти країн та представляють неурядові організації, що діють у сфері захисту прав людини та європейської інтеграції. Річний цикл програми складає три семінари: у Грузії, Молдові та Україні. Проект здійснюється за підтримки спільної програми Європейського Союзу та Ради Європи.

Семінар було офіційно відкрито керівниками партнерських організацій Мережі лідерів громадянського суспільства: Ігорем КОГУТОМ (Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив – Україна), Анаром АСЛАНОВИМ (Голова Ради НУО «Молодь за розвиток» – Азербайджан), Теваном ПОГОСЯНОМ(Виконавчий директор Міжнародного центру людського розвитку – Вірменія), Теймуразом КАНЧЕЛІ (Керівник проектів Грузинського Фонду стратегічних та міжнародних досліджень – Грузія), Євгенієм РЕВЕНКО (Керівник програм Асоціації міжнародної політики Молдови – Молдова), Володимиром КУШНІРЕНКО (Директор Центру комплексних досліджень – Україна), а також Більяною ЗАШОВОЮ (Координатор Програми «Створення та Розвиток Мережі лідерів громадянського суспільства в Україні, Молдові та на Південному Кавказі», Генеральний директорат демократії та політичних справ Ради Європи).

Перший тематичний день заходу було сфокусовано на темі лідерства. Він включав cемінар «Відповідальне лідерство та цінності»  Михайла МІНАКОВА (Голова Ради Асоціації випускників Української школи політичних студій (2006-2008), Старший програмний менеджер ПРООН в Україні, д.ф.н.) та тренінг з лідерства запропонований Теваном ПОГОСЯНОМ (Виконавчий Директор Міжнародного центра людського розвитку, Вірменія).

Семінар «Відповідальне лідерство та цінності» було проведено з використанням методики, створеної Інститутом Аспен (США). Такого типу семінари спрямовано на підтримку відкритого діалогу про проблеми особистості та суспільства. Вони базуються на відновленні здатності учасників вести змістовний діалог та реактуалізації фундаментальних цінностей. Під час підготовки до заходу учасники ознайомились із текстами Фукидида, Н. Маккіавеллі, Л. Толстого, В. Гавела тощо, які і стали основою для подальшої дискусії навколо філософських засад та інтерпретацій проблеми. Прикладна частина семінару була присвячена аналізу відповідальності лідерів, зв’язку лідерства та цінностей, їх впливу на успішність лідера. На відміну від дискутивного початку роботи, друга половина дня була орієнтована на розвиток практичних навичок учасників у царині лідерства.

Другий день семінару було присвячено європейській тематиці. Він розпочався з вітального слова Шелдеріка ШААПВЕЛЬДА (Керівника Директорату демократичних інституцій Ради Європи), Аке ПЕТЕРСОНА (Представника Генерального секретаря Ради Європи з координації програм співробітництва в Україні) та Хелги ПЕНДЕР (Представництво Європейської Комісії в Україні), далі учасники працювали в рамках панельної дискусії  «Європейська ідентичність та цінність демократії», де доповідачами виступили Євген БИСТРИЦЬКИЙ (Виконавчий директор Міжнародного Фонду Відродження) таКлаус ШУМАНН (Екс-генеральний директор з питань політичної діяльності Ради Європи).

Розпочата дискусія знайшла своє логічне продовження у наступній панельній сесії «Ініціатива «Східне Партнерство»: роль громадянського суспільства», де співдоповідачами виступили Вадим ТРЮХАН (Директора Координаційного бюро з європейської та євро-атлантичної інтеграції  України) та Ігор БОЦАН (Директора  Асоціації за Демократію та Участь – АДЕПТ, Молдова).

Завершилась програма міні-тренігом командної взаємодії «Створення команди – від взаємодії до співпраці», який було спеціально розроблено для аудиторії семінару тренінговою компанією «Кій» та проведено у Музеї народної архітектури та побуту «Пирогів».

13 червня учасники працювали у малих дискусійних групах. Учасники групи «Захист прав людини» зосередили свою увагу на темі «Взаємодія правозахисних організацій та влади. Проведення кампаній та акцій», котру було презентовано Євгеном ЗАХАРОВИМ (Співголова Харківської Правозахисної групи, Україна) з подальшим обговоренням можливостей діяльності громадянського суспільства у даній сфері в кожній з країн-учасниць. Група «Європейська Інтеграція» присвятила свій час виступу Володимира КУШНІРЕНКА (Директор Центру комплексних досліджень, Україна) на тему«Міжкультурний діалог у Східній Європі та на Південному Кавказі».

Продовженням роботи стали групові презентації «Регіонального дзеркала», які були підготовлені учасниками шляхом он-лайн комунікації у часовому проміжку між першим та другим семінаром. Кожна презентація була підготовлена мульти-національною групою, яка включала одного представника від кожної з краї та зосереджувалась на певних аспектах правозахисної або євроінтеграційної тематики як в окремих країнах, так і в регіоні в цілому.

Після перерви учасники продовжили свою роботу в рамках спільної сесії на тему «Роль молоді у зміцненні громадянського суспільства» (Індіра ГАДЖИЄВА, Міністерство молоді та спорту Азербайджану) та «Інструменти ефективної реалізації міжнародних проектів у сфері державного устрою та демократичного правління» (Др. Кахи ДЕМЕТРАШВІЛІ, Партнер та менеджер CIMS Consuting, Грузія).

22 червня в Києві Лабораторія законодавчих ініціатив провела експертну зустріч на тему «ПАРЛАМЕНТСЬКИЙ КОНТРОЛЬ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ». У обговренні взяли участь, профільні експерти, народні депутати України, представники громадських організацій.

Експертна зустріч пройшла в межах реалізації Проекту Лабораторії законодавчих ініціатив та Вестмінстерської фундації за демократію «ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ» («Developing Recommendations for the Improvement of Ukrainian Parliamentarism»). Головна мета даного проекту – реальне підвищення ефективності українського парламентаризму. Задля її досягнення Проект передбачає виокремлення основних недоліків у функціонуванні Верховної Ради України (підготовка так званої «Зеленої книги українського парламентаризму», яка систематизуватиме наявні проблеми у відповідній сфері) та розробку пропозицій щодо їх усунення (вироблення так званої «Білої книги українського парламентаризму», яка узагальнить рекомендації, спрямовані на подолання вад у роботі вітчизняного парламенту). Реалізація цілей Проекту включає аналіз та широке обговорення (як у Києві, так і в регіонах) найбільш актуальних проблем функціонування Верховної Ради, а також висвітлення поточних проблем і перспектив їх усунення у ЗМІ.

Ця експертна зустріч стала другою в серії з чотирьох заходів, присвячених обговоренню найактуальніших проблем українського парламентаризму, а саме:

• статусу народного депутата України;
• контрольних функцій парламенту;
• функціонування парламентських служб;
• участі громадськості у законотворчому процесі.

Обговорення розпочав Денис КОВРИЖЕНКО, експерт Лабораторії законодавчих ініціатив, який презентував аналітичний огляд «Парламентський контроль: проблеми та шляхи удосконалення».

Народний депутат України Андрій ШЕВЧЕНКО відзначив необхідність підвищення прозорості діяльності парламентських комітетів. Крім того, значний потенціал в підвищенні контрольної функції парламенту політик визнав за механізмом комітетських слухань. Задля його впровадження Андрій Шевченко запропонував визначити кілька комітетів Верховної Ради, з якими можна у пілотному режимі відпрацювати роботу комітетських слухань. Також депутат відзначив, що наразі жоден парламентський комітет не використовує в повній мірі даний механізм, хоча це могло б розвантажити сесійний зал через винесення на комітетські слухання профільних ініціатив, які не потребують уваги всього парламенту.

Звернув увагу Андрій Шевченко і на проблеми, які не стосуються безпосередньо контрольних функцій парламенту. Зокрема, депутат наголосив на необхідності перегляду інституту підкомітетів Верховної Ради, який абсолютно не працює. Серед конкретних пропозицій – скасування посад голів підкомітетів, адже така структура перетворилося на можливість додаткового заробітку для депутатів, який не накладає на них жодних зобов’язань в плані організації роботи комітету. Також Андрій Шевченко закликав удосконалити процедуру до комітетського розгляду законопроекту: наразі проекти законів повністю знаходяться під контролем одного з членів комітету, який може повністю самостійно вирішувати долю тієї чи іншої ініціативи. Нарешті було запропоновано переглянути процедуру обрання голів комітетів. За одним з висловлених Шевченком варіантів змін, голову мають обирати самі члени комітету, визначаючись, хто з них є найбільш фаховим депутатом по комітетському профілю. За іншою ж логікою, варто керуватися традицією – керівництво комітетом мають здійснювати депутати, що найдовше пропрацювали в ньому. Але головне – відійти від сучасної практики розподілу посад голів комітетів за політичним принципом. Ще однією можливою ініціативою стало надання народним депутатам права входити у два і більше комітети, як це має місце в деяких європейських країнах.
Характерно, що які і під час попереднього експертного обговорення, була висловлена думка щодо необхідності перегляду порядку законодавчої ініціативи, зокрема щодо необхідності підтримки законопроекту мінімум 20 депутатами – це дозволить зменшити кількість законопроектів, що знаходяться на розгляді парламенту, але разом з цим сприятиме підвищенню їх якості та ефективності роботи законодавчого органу.

Завідувач кафедри загальнополітичних і державно-правових наук Національного університету «Києво-Могилянська академія», суддя Конституційного Суду України у відставці Микола КОЗЮБРА відзначив, що на його думку, механізм парламентських слухань внаслідок заполітизованості учасників втратив свою ефективність Крім того, науковець поголився з тезою, виписаною в аналітичному огляді по даній тематиці, щодо необхідності визначення кола проблем, які можуть бути предметом слухань. Також була констатована невизначеність контрольних функцій та повноважень комітетів, які іноді виходять за межі контрольних повноважень парламенту. Аналогічна ситуація має місце в з тимчасовим слідчими комісіями, які нерідко в своїй діяльності дублюють функції інших слідчих органів. Микола Козюбра зазначив, що ТСК взагалі мають створюватися лише в екстремальних випадках, перелік яких має бути відповідно затвердженим. Зараз же, на його думку, Верховна Рада зловживає цим інструментом. Певний дубляж функцій було відзначено і щодо Рахункова палати, яка інколи намагається перебрати на себе повноваження Контрольно-ревізійного управління.

На думку Миколи САВЕНКА, доцента Національного університету «Києво-Могилянська академія», судді Конституційного Суду України у відставці, на парламентські слухання мають виноситися найважливіші питання щодо затвердження концепцій розвитку суспільства та розгляду стратегічні напрямки. Все ж інше має розглядатися на рівні комітетських слухань. Крім того, Микола Савенко також звернув увагу на недостатній прозорості роботи комітетів Верховної Ради. За належного рівня їх відкритості можна було б очікувати на те, що, відчуваючи відповідальність за підготовку питань, які розглядають комітети, народні депутати підвищать ефективність власної роботи на комітетському рівні. Прозорість роботи комітетів дозволила б налагодити внутрішній контроль парламенту за їх роботою. Зокрема, стали б реально можливими санкції щодо голів комітетів, які протягом довгого часу ігнорують комітетські засідання (а така практика стала досить поширеною). В цьому аспекті, як відзначив Андрій Шевченко, ще жоден такий керівник комітету не був позбавлений своєї посади – згаданий принцип політичного розподілу комітетів стоїть на заваді).

Нарешті, всі учасники обговорення погодилися з тим, що нинішня надмірна заполітизованість українського омбудсмана перешкоджає нормальній роботі цього органу парламентського контролю. Зокрема, було відзначено, що не виконується основне завдання, покладене на обмудсмена – вдосконалення законодавства, що стосується дотримання прав і свобод людини. Загалом, цей інститут має компенсувати відсутність у громадян права конституційної скарги, однак на практиці цього не відбувається. Були висловлені пропозиції щодо необхідності обмеження терміну перебування однієї особи на цій посаді – максимум два строки підряд. Також механізмом боротьби проти політизації омбудсмана мала б стати законодавча заборона балотуватися на парламентських виборах – це може бути можливим лише за умови відставки Уповноваженого з прав людини.

Аналітичні матеріали «Парламентський контроль: проблеми та шляхи підвищення ефективності»

Презентація «Парламентський контроль: проблеми та шляхи підвищення ефективності»

Експертна зустріч проходитиме в рамках реалізації Проекту Лабораторії законодавчих ініціатив і Вестмінстерської фундації за демократію «ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ» («Developing Recommendations for the Improvement of Ukrainian Parliamentarism»). Головна мета Проекту – реальне підвищення ефективності українського парламентаризму. Задля її досягнення Проект передбачає виокремлення основних недоліки у функціонуванні Верховної Ради України (підготовка так званої «Зеленої книги українського парламентаризму», яка систематизуватиме наявні проблеми у відповідній сфері) та розробку пропозиціїй щодо їх усунення (вироблення так званої «Білої книги українського парламентаризму», яка узагальнить рекомендації, спрямовані на подолання вад у роботі вітчизняного парламенту). Реалізація цілей Проекту включає аналіз та широке обговорення (в Києві та в регіонах) найбільш актуальних проблем функціонування парламенту в Україні, а також висвітлення поточних проблем і перспектив їх усунення у ЗМІ.

Ця експертна зустріч стала початком серії з чотирьох заходів, присвячених обговоренню найактуальніших проблем українського парламентаризму, а саме:

• статусу народного депутата України;
• контрольних функцій парламенту;
• функціонування парламентських служб;
• участі громадськості у законотворчому процесі.

Обговорення розпочав Денис КОВРИЖЕНКО, експерт Лабораторії законодавчих ініціатив, представивши презентацію аналітичного огляду «Статус народного депутата України: проблеми та шляхи удосконалення». Чи не найбільше дебатів викликало питання про механізм імперативного мандату в тому вигляді, в якому він наразі існує в Україні. Всі учасники зійшлися на необхідності відмовитися від подібної практики, яка покликана, з одного боку, ліквідувати переходи депутатів із фракції у фракцію (особливо з опозиційних в провладні), але з іншого – зробити члена парламенту залежним від керівництва фракцій. Юрій КЛЮЧКОВСЬКИЙ, народний депутат України, в цьому контексті звернув увагу на досвід європейських країн, де члени парламенту несуть відповідальність за зміну політичного табору на чергових виборах через втрату підтримки виборців. Однак, за словами депутата, є приклади й суто формальних механізмів обмеження депутатської мобільності, які, втім, не призводять до узалежнення членів парламенту від політичного керівництва.

Багато говорилося також про виборчу систему, та її вплив на зв’язок депутатів з виборцями. На думку Юрія ЯСЕНЧУКА, заступника Керівника Апарату Верховної Ради України, наразі не варто повертатися до мажоритарної виборчої системи, а слід вдосконалювати діючу пропорційну.

Микола КОЗЮБРА, завідувач кафедри загальнополітичних і державно-правових наук Національного університету «Києво-Могилянська академія», суддя Конституційного Суду України у відставці, відмітив, що механізм не стане ефективним каналом зв’язку депутатів із виборцями доки в цьому не будуть зацікавленими партії та самі депутати. А це можливо лише у випадку усвідомлення політичної відповідальності на чергових виборах. Також в даному контексті Юрій КЛЮЧКОВСЬКИЙ згадав, як за мажоритарної та «змішаної» виборчих систем деякі депутати, що обиралися по мажоритарним округам, після виборів реально не співпрацювали з місцевими виборцями. Однак на наступних виборах їм вдавалося знову пройти в парламент, але вже від іншого округу. Тобто навіть за мажоритарної системи немає гарантій існування зв’язку між депутатами та виборцями.

Щодо депутатських пільг та зарплат Микола КОЗЮБРА відмітив, що в світі члени парламентів дійсно мають певні преференції (хоч єдиного «світового» чи «європейського» стандарту для цього немає). Втім в українських умовах дане питання має свої характерні відмінності. Проблема не у високих зарплатах депутатів чи їх численних пільгах, а у тому, що переважна більшість українських депутатів живуть не з депутатських зарплат, а мають інші джерела доходу. В цьому контексті, обговорювалась також доцільність бюджетного фінансування 4-х помічників для кожного народного депутата (в той час, як в деяких країнах діяльності одного помічника вистачає для забезпечення нормальної роботи двох членів парламенту).

Звернули увагу учасники обговорення також і на проблему якості законотворення. Зокрема Ігор КОГУТ, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, відзначив, що проблемою є надто велика кількість законопроектів, які зареєстровані в парламенті, більша частина яких дублює один одного або ж реально не виконують покладених на них завдань. З цим погодився Микола КОЗЮБРА, який відзначив, що у Верховній Раді дійсно зареєстровано багато «сирих» законопроектів, які пишуться лише для того, щоб депутат міг потім апелювати до кількості власних проектів законів. Як варіант вирішення даної проблеми, Юрій ЯСЕНЧУК запропонував врахувати досвід вже згадуваної Німеччини, де суб’єктом законодавчої ініціативи може бути не 1 окремий депутат, а 27 членів парламенту.

Едуард РАХІМКУЛОВ, співдиректор Програми сприяння Парламенту України Університету Індіани, додав, що серйозною проблемою є відсутність належного економічно-фінансового аналізу законопроектів. А Юрій КЛЮЧКОВСЬКИЙ відзначив вкрай низький рівень експертизи проектів законів у Головному науково-експертному управлінні Апарату Верховної Ради України. Крім того, депутат звернув увагу на те, що переважна більшість законопроектів нині приймається за скороченою процедурою (яка відповідно до Регламенту Верховною Ради України мала застосовуватись лише у виняткових випадках), часто – у першому читанні та в цілому. Такий підхід до розгляду питань, віднесених до компетенції парламенту, фактично позбавляє народних депутатів України можливості взяти участь у дискусії щодо змісту проектів, що, у свою чергу, призводить до прийняття змістовно недосконалих законів. Підвищення якості прийнятих парламентом законів потребує відновлення практики повного обговорення законопроектів, а також запровадження громадської експертизи останніх.

Презентація «Статус народного депутата України: проблеми та шляхи удосконалення»

Київ, 18 червня 2009 року

Генеральному секретареві Ради Європи
п. Террі Девісу

Президенту Парламентської Асамблеї
Ради Європи
п. Луїсові Марії де Пуча

Голові Комітету міністрів Ради Європи,
міністрові закордонних справ Словенії
п. Самуелю Жбогару

Комісару з Прав Людини Ради Європи
п. Томасу Хаммембергу,

Президенту Конференції НУО при Раді Європи
п. Жан-Марі Хейдту

19 червня в парламенті Азербайджану заплановано прийняття поправок до закону «Про недержавні організації (фонди)». Ознайомившись із пропонованими поправками, ми виявили суттєву невідповідність європейським демократичним стандартам, а саме:

• значне ускладнення процедури реєстрації;
• адміністративне обмеження території діяльності громадських організацій;
• обмеження міжнародної діяльності;
• обмеження та жорстка регламентація фінансової діяльності громадських організацій зареєстрованих в Азербайджанській Республіці.

Зважаючи на давні плідні стосунки України та Азербайджанської Республіки, а також тісні контакти громадян наших країн, в тому числі членів різноманітних об’єднань громадян, Ми, представники Мережі Лідерів Громадянського Суспільства Азербайджану, Вірменії, Грузії, Молдови та України, що об’єднує понад 120 громадських організацій зазначених країн, висловлюємо занепокоєння з приводу можливого прийняття планованих поправок до закону «Про недержавні організації (фонди)».

Вважаємо, що прийняття цих поправок обмежить громадянські права, а також створить значні перешкоди дружній співпраці громадян Азербайджанської Республіки та наших країн.

Прийняття вказаних поправок ускладнить подальший розвиток громадянського суспільства та поставить під сумнів дотримання демократичних цінностей в Азербайджанській Республіці.

У разі виникнення такої потреби, ми готові надати свою підтримку задля модернізації законодавства про НУО Республіки Азербайджан та поділитись кращим досвідом щодо становлення та розвитку неурядових організацій у Вірменії, Молдові, Україні та Грузії.

Сподіваємося на Ваше розуміння!

З повагою,

Ігор КОГУТ, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, Директор Української Школи Політичних Студій, Україна

Теван ПОГОСЯН, Виконавчий Директор Міжнародного центру людського розвитку, Вірменія

Теймураз КАНЧЕЛІ, Керівник проектів Грузинського центру Стратегічних та міжнародних досліджень, Грузія

Євген РЕВЕНКО, Керівник програм Асоціації міжнародної Політики Молдови, Молдова

Рафік ІСМАЙЛОВ, Голова Ради «Молодь за розвиток», Азербайджан

Та учасники Мережі Лідерів Громадянксього Суспільства

Андрій КОГУТ, Секретар Громадянської Асамблеї України, Україна

Василь БУЧКО, Сергій ЧЕКУЛАЄВ, Володимир ШАХОВСЬКИЙ
Співзасновники Рівненської обласної громадської організації «Право на захист», Україна

Володимир БРУЩЕНКО, Голова Правління Євроклубу «Право і Захист», Україна

Юрій ЧУМАК, Експерт Харківської правозахисної групи,
голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА», Україна

Станіслав ІГНАТЬЄВ, Директор ГО «Інстиут сталого розвитку», Україна

Володимир БОСАК, Голова Всеукраїнської гормадської молодіжної організації «Молодіжний Європейський Рух», Україна

Аліна ЯРОСЛАВСЬКА, Голова Правління Кіровоградської обласної благодійної організації «ВІДКРИТЕ СЕРЦЕ»

Школа професійної журналістики “НОВА УКРАЇНА” –це майданчик для спілкування професійних журналістів, обміну знаннями, досвідом, ідеями, ініціативами та інноваціями, а також поглиблення знань та навичок роботи в різних жанрах. Місією Школи є професійний розвиток та підтримка лідерів української журналістики, авторитетних та відповідальних представників професії, які поділяють та відстоюють високі стандарти журналістики, дотримуються етичних принципів, розуміють природу журналістської професії, є гнучкими до запровадження інноваційних підходів, сповідують ідеали незалежних засобів масової інформації у демократичному суспільстві та розділяють європейські цінності. Цього року в рамках проекту з-поміж 200 кандидатів було обрано 26 журналістів з різних міст України.

Вже традиційно сесію відкрив Ігор КОГУТ, Директор Школи професійної журналістики «НОВА УКРАЇНА», Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив.

В рамках другої сесії було проведено лекцію Наталі АМЕЛЬЧЕНКО, завідуючої кафедрою політології Національного університету “Києво-Могилянська Академія”, кандидата філософських наук, доцента  на тему: “Сучасні ідеології: виклики глобалізації”. Наталія АМЕЛЬЧЕНКО розповіла учасникам Школи про виникнення трьох основних модерних ідеологій: консерватизм, лібералізм та соціал-демократія та наголосила, що у сучасному українському суспільстві ідеологічно «чистих» партій не існує, положення викладені у програмах українських партій свідчать про процеси зближення їх ідеологічних позицій.

Під час сесії виступив також Володимир ФЕСЕНКО, Голова Правління Центру прикладних політичних досліджень “Пента” із лекцією на тему “Проблеми та перспективи національної консолідації України”, який зазначив про необхідність поряд із консолідацією еліти, також і консолідації влади, і що важливо, це питання стосується не лише політичних інститутів, але й довіри населення до влади.  

1 червня 2009 року учасники Школи професійної журналістики «НОВА УКРАЇНА» взяли участь у тренінгу «Аргументація та мистецтво переконання»,який провів Ігор РАК, Сертифікований тренер НЛП, Сертифікований бізнес-тренер, Сертифікований коуч. Цей тренінг викликав неабиякий інтерес в учасників Школи, оскільки стосувався практичних, близьких до кожного тем: як зрозуміти думки людини через невербальну комунікацію, яким чином переконати співрозмовника у своїй точці зору та інші. Цього ж дня учасники мали змогу здійснити ознайомчу екскурсію до м. Бахчисарай, де Олекса ГАЙВОРОНСЬКИЙ, Заступник директора з наукової роботи Бахчисарайського історико-культурного заповідника, показав та розповів учасникам про побудову історико-археологічного музею «Салачик». 

Також у Бахчисараї відбулася зустріч із Рефатом ЧУБАРОВИМ, народним депутатом України Vскликання, Заступником голови Меджлісу кримськотатарського народу, який ознайомив учасників з історією виселення та сьогодення кримсько-татарського народу. Відповідаючи на питання учасників, Рефат ЧУБАРОВ спростував деякі твердження, що побутували серед слухачів Школи щодо кримських татар та наголосив на винятковій ролі української держави у поверненні кримських татар на свою Батьківщину.

2 червня 2009 року відбувся т.зв. аспенівський семінар на тему «Успішність держави та політична раціональність», модератором якого виступив Михайло МІНАКОВ, Старший програмний менеджер ПРООН, доктор філософських наук, Випускник Української Школи Політичних Студій. Після обговорення прочитаних матеріалів, які складалися із текстів Фергюссона Н., Калхуна К., Тойнбі А. та інших мислителів, учасників було поділено на 3 групи.  Під час роботи в групах вони мали можливість обговорити фактори успішності для України та виробити необхідні для сталого розвитку України кроки.

Також в рамках Другої сесії Школи професійної журналістики «НОВА УКРАЇНА» 2 червня 2009 року слухачі Школи відвідали флагман українських Військово-Морських Сил фрегат «Гетьман Сагайдачний». Під час перебування на кораблі учасники Школи ознайомилися з нинішнім станом та перспективами розвитку ВМС Збройних Сил України, місцем та роллю українського флоту у підтриманні національної безпеки держави, організацією повсякденної служби та побутом військових моряків.

В останній день сесії Володимир ПРИТУЛА, Голова Комітету із моніторингу свободи преси в Криму, прочитав  для слухачів Школи лекцію “Національні питання: особливості кримської політики”, що стала завершальним акордом кримської тематики Другої сесії Школи професійної журналістики «НОВА УКРАЇНА».

Подальші сесії Школи професійної журналістики «НОВА УКРАЇНА» відбудуться в Одесі та Львові.

В рамках діяльності Національної громадської Мережі підтримки реформ експертами провідних аналітичних центрів України було підготовлене комплексне дослідження «Модернізація України. Визначення пріоритетів реформ», що виконуватиме роль незалежної надпартійної програми та буде орієнтиром у розумінні стану та потреб реформ й перспектив розвитку країни. Особлива увага в даному дослідженні приділена визначенню підходів та принципів модернізації України, висвітленню орієнтирів стратегічних напрямів реформ у сферах інституційної організації держави, соціально-економічної політики, зовнішньої політики та безпеки, а також фундаментальним цінностям як основі діяльності держави.

Завершилася робота Другої сесії Української школи політичних студій 2009 року, що тривала з 27 травня по 31 травня 2009 року у сел. Сімеїз (АРК, Україна). Ключовими темами цієї сесії стали питання національної ідеї та консолідації, раціональність в політиці та стратегії державного будівництва, розвитку політичних інституцій та особливостей кримської політики. Учасники цьогорічної програми були відібрані серед понад п’ятисот кандидатів і візьмуть участь ще в одній національній сесії та у Третьому Літньому Університеті Демократії у Страсбурзі (Франція).

Сесія була відкрита Директором Української школи політичних студій Ігорем КОГУТОМ 27 травня 2009 року.

Робота розпочалася з виступу Григорія ІОФФЕ (Керівника Постійної мандатної комісії по депутатській етиці, організації роботи Ради і засобах масової інформації ВР АРК), що був присвячений питанню Криму на політичній мапі України, особливостям кримської політичної арени та політичних процесів, що мають місце на території автономії. Кримська проблематика знайшла своє продовження у виступі Рефата ЧУБАРОВА (народного депутата України V скликання, Заступника голови Меджлісу кримськотатарського меджлісу) 30 травня 2009 року, присвяченого питанню етнонаціональної політики України крізь призму кримськотатарського питання.

28 травня 2009 року для учасників було проведено  тематичний семінар: “Раціональність в політиці та стратегії державного будівництва”(Михайло МІНАКОВ, Голова Ради Асоціації випускників Української школи політичних студій (2006-2008), Старший програмний менеджер ПРООН в Україні, д.ф.н.) та тренінг “Стратегія ефективної комунікації” (Ігор РАК, Сертифікований тренер НЛП, Сертифікований бізнес-тренер, Сертифікований коуч). Семінар ” Раціональність в політиці та стратегії державного будівництва ” було проведено з використанням методики, створеної Інститутом Аспен. Такого типу семінари спрямовано на підтримку відкритого діалогу про наявні проблеми особистості і суспільства. Вони базуються на відновленні здатності учасників вести змістовний діалог та реактуалізації фундаментальних цінностей. Під час підготовки до заходу учасники ознайомились із текстами Платона, Т. Гобса, Ж.-Ж. Руссо, М.Фуко тощо, які і стали основою для подальшої дискусії навколо філософських засад та інтерпретацій проблеми. Прикладна частина семінару була присвячена аналізу індексу неуспішності держав з метою ретроспективного бачення стратегій державного будівництва.

Під час семінару “Стратегія ефективної комунікації ” учасники ознайомились із особливостями комунікативного процесу, побудови комунікації та навичкам ефективного домовляння.

29 травня 2009 року учасники продовжили роботу в рамках семінару “Раціональність в політиці та стратегії державного будівництва”. Після цього в Севастопольській міській державній адміністрації відбулася зустріч учасників школи з Дмитром БАЗІВИМ (Заступником Голови Севастопольської міської державної адміністрації), в ході якої учасники мали змогу ознайомитися з особливостями самоврядування м.Севастополь та його геополітичного значення для України.

30 травня 2009 Наталія АМЕЛЬЧЕНКО (Завідувач кафедрою політології Національного університету “Києво-Могилянська академія”, к.ф.н., доцент) після своєї лекції “Українська ідентичність: виклики глобалізації” провела широкоформатну дискусію, що стосувалася громадянської та етнічної ідентичності, поєднання “етносу” та “демосу” в сучасній Україні, міфологем “відродження”, “майдану”, “соборності” в українській політиці.

Тематичним продовженням став виступ Володимира ФЕСЕНКА (Голови Правління Центру прикладних політичних досліджень “Пента”) з приводупроблем та перспектив національної консолідації України.

На завершення дня відбувся круглий стіл “Проект Україна”: що і як об’єднає націю” (до питання про національну ідею), під час якого учасники представили результати роботи у групах над своїми власними “проектами”.

31 травня 2009 року слухачі мали можливість поспілкуватися з приводу розвитку політичних партій та партійних систем в Європі з Андрієм МЕЛЕШЕВИЧЕМ (Декан факультету правничих наук Національного університету «Києво-Могилянська академія», доктор політичних наук, Сіракузький Університет (США).

Детальну інформацію про Школу дивіться за адресою: https://www.usps.org.ua/