29 серпня 2019 року народні депутати Верховної Ради ІХ скликання склали присягу. Через сім років нові (та старі) обранці досі зберігають свої мандати — позаяк триває воєнний стан та провести парламентські вибори неможливо.
Чим же запам’ятається саме ця Верховна Рада? Лабораторія законодавчих ініціатив пропонує подивитися на пройдений шлях Парламенту крізь призму часу.
Уперше понад 20% мандатів отримали жінки
84 — саме стільки парламентарок у Верховній Раді IX скликання станом на серпень 2026 року. Жінки очолюють комітети, депутатські фракції, групи, парламентські делегації. А після 24 лютого 2022 року ще й активно розвивають парламентську дипломатію.
Це результат як послідовної політики держави (зокрема встановлення вимог до партійних списків та додаткове фінансування політичних партій, які дотрималися гендерної квоти), так і зростання суспільного запиту на представництво жінок у політиці.
Рішення, яке чекало 20 років
Одним із перших законів, які ухвалили народні депутати IX скликання, стало скасування депутатської недоторканності.
Ідею, яку підтримали ще на всеукраїнському референдумі 2000 року, реалізували майже через два десятиліття. З часу ухвалення закону підозри у вчиненні кримінальних правопорушень отримали десятки парламентарів. Але разом із можливістю притягати депутатів до відповідальності зʼявився і ризик політичного тиску на них з боку органів правопорядку.
Кінець «кнопкодавству»?
«Кнопкодавство» було невід’ємною частиною парламентської «культури» дуже довгий час, і навіть його криміналізація не допомогла повністю розв’язати проблему. Нарешті у 2021 році в Раді запрацювала сенсорна кнопка електронної системи голосування «Рада-3».
Принцип голосування такий: депутат протягом 10 секунд має однією рукою тримати натиснутою кнопку для голосування, а другу — одночасно тримати на сенсорній кнопці. Тобто обидві руки народного депутата України зайняті. На цьому історія з можливістю багаторазового голосування вичерпалася.
Історія з кнопкодавством — це ще й приклад того, що криміналізація не завжди спрацьовує. Ухвалення закону не розвʼязало проблеми, натомість найкраще рішення — технічне — завжди було під рукою.
Експеримент із монобільшістю
Перемога партії «Слуга народу» на виборах дала змогу їй уперше в історії незалежної України сформувати коаліцію самостійно. Чи то пак, стати нею.
У політичному лексиконі це явище назвали «монобільшістю». Унаслідок цього вся влада в трикутнику «Парламент — Уряд — Президент» зосередилася в одній політичній силі. Втім, сьогодні монобільшість не може ухвалити майже жодного рішення без ситуативної підтримки інших фракцій та груп.
Рекорди і антирекорди Ради
Початок роботи ІХ скликання в медіа прозвали «турборежимом», але справжні рекорди ухвалення законів Верховна Рада встановила в перші місяці повномасштабного вторгнення. За період з 24 лютого до 2 квітня 2022 року Парламент засідав п’ять пленарних днів, а загалом у залі засідань народні депутати провели близько 2 год 23 хв. Безпосередньо розгляду законопроєктів парламентарі приділили близько 57 хвилин, за які ухвалили в цілому 70 законів та 3 постанови.
Водночас дані свідчать про сповільнення: нині розгляд законопроєктів є найповільнішим за всю каденцію — від реєстрації до ухвалення минає понад рік.
Упродовж 14-ї сесії ухвалено в цілому 63 закони — це найнижчий показник для IX скликання. Зважаючи на рекордно низьку кількість зареєстрованих законопроєктів, можна констатувати значне зменшення законотворчої активності.
Євроінтеграція: заручники власної амбітності
Під час роботи Верховної Ради ІХ скликання Україна розпочала переговори про вступ до Європейського Союзу. Для Верховної Ради це означає ухвалення майже 300 законів, передбачених Національною програмою адаптації. Але дедлайни щодо виконання всіх зобов’язань України для членства в ЄС постійно переносяться, а народні депутати голосують все менше євроінтеграційних ініціатив.
Схоже, що Парламент став заручником власної амбітності: попри проголошену готовність ухвалювати необхідні євроінтеграційні закони, окремої прискореної процедури він так і не визначив, обмежившись двома напівмірами-постановами.
Що кажуть дані: протягом 14-ї сесії ухвалено лише два євроінтеграційні закони. Це найнижча частка та кількість ухвалених євроінтеграційних законів від 7-ї сесії. Такі темпи є загрозливими для євроінтеграційних перспектив України.
Найтриваліша каденція в історії
З початку повномасштабного вторгнення Рада 20 разів продовжувала строк дії воєнного стану.
Якщо на початку каденції працювали 424 народні депутати, то зараз — 392. Навряд чи вони на початку своєї каденції очікували, що матимуть мандат довше ніж п’ять років, тим паче — в умовах війни. А без перспективи найближчих виборів депутати фактично «застрягли» у своїх кріслах.
Зріз семи років
Роки повномасштабного вторгнення показали, що Верховна Рада адаптивна до зовнішніх змін і здатна діяти, коли цього вимагають обставини. Разом із тим, загальний темп законодавчої роботи з роками знижується. Та попри таке сповільнення, а також дискусії навколо питань субʼєктності й спроможності Парламенту — саме на цій інституції завʼязані важливі державні процеси. Насамперед — супровід України на її шляху до членства в Європейському Союзі. Від працездатності Ради залежать і збереження демократичного ладу, і довіра міжнародних партнерів.
