Третя сесія – остання, де зібралася вся група, і далі ми побачимо учасників уже поза межами навчання в УШПС. Проте ми переконані, що нас чекає плідна співпраця та багато спільних заходів і проєктів з учасницями й учасниками цьогорічної прогами.

Відвідування Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» вже стало традицією львівської сесії УШПС.

Цього року, окрім екскурсії, учасники прослухати лекцію про боротьбу німецьких окупантів проти українського визвольного руху в 1943-1944 роках.

Екскурсія припала на особливу дату – 74 роки тому, 21 жовтня 1947 року, відбулася наймасовіша депортація населення Західної України до Сибіру. Це була каральна операція уряду СРСР під кодовою назвою «Захід» проти учасників національно-визвольного руху. За добу депортували понад 75 тисяч осіб. Українцям важливо пам’ятати свою історію. І це стосується не тільки перемог та здобутків, ми маємо пам’ятати і чорні сторінки нашої історії. Маємо пам’ятати людей, які віддали своє життя за Україну. Маємо пам’ятати про жертв окупаційної влади: чи то польської, чи радянської, чи нацистської.

Дякуємо за можливість відчути історію Віктору Сеницькому, зберігачу фондів Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» у Львові, та усьому колективу музею.

В Україні налічується понад 350 політичних партій, і процес їх творення продовжується. Проте чи є політичні партії в Україні інститутом ліберально-демократичного суспільства? У нинішній системі – ні.

Український виборець ще не готовий до того, щоб будувати ліберально-демократичний проєкт і брати відповідальність. Популізм усе ще спрацьовує для «середнього виборця». Крім того, в Україні немає внутрішньопартійної демократії. Майже усі наявні партії – не членські, а лідерські, з дуже централізованою структурою, що також гальмує розвиток партій як політичного ліберально-демократичного інституту.

Що з цим робити – учасники й учасниці програми УШПС дискутували у Львові з Анатолієм Романюком, доктором політичних наук, професором політології Львівського національного університету імені Івана Франка.

Чому люди постійно шукають неіснуючі закономірності? Чи можемо ми контролювати власне життя або ж це лише ілюзія? Хто має платити податки – роботодавець чи громадянин? А як щодо пенсій? Як регулювати ринок і чи це взагалі потрібно?

Багато питань, особливо тих, які зачіпають економічну сферу, породжують етичні дилеми, на які немає однозначної відповіді. Ці питання стосуються обмеження свобод та прав людей і потребують як публічних обговорень, так і академічних досліджень.

Тетяна Білоус, доцентка кафедри філософії та методології науки філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, подискутувала з учасниками й учасницями УШПС про поведінкову економіку, модель обмеженої раціональності та лібертаріанський патерналізм.

Ще однією традицією львівської сесії є похід до міського голови Львова Андрія Садового.

Учасники й учасниці XV-XVI програми мали можливість поставити питання меру міста Лева, поговорити про стратегію розвитку Львова і вирішення нагальних проблем місцевої громади.

Говорити відверто про здобутки і поразки, правильні і помилкові рішення з політиками – це дуже цінно для нас. Проте відкритість і готовність визнавати помилки для українського політикуму досі рідкість.

Ми ж переконані, що системний розвиток, рух вперед можливий тільки за вміння аналізувати свій досвід, рефлексувати й усвідомлювати відповідальність.

Останнім часом ми звідусіль чуємо про верховенство права. Чуємо настільки часто, що приписуємо собі певний рівень обізнаності в цій темі. Але чи справді це так? Чим відрізняється верховенство права очима юристів від верховенства права в уявлені решти людей?

Багато людей вважають, що верховенство права – це щось на кшталт юридичного засобу задоволення потреб населення, який можна використовувати, якщо ці потреби не дозволяє задовільнити закон. Це частково правдиве судження, але насправді питання набагато ширше та складніше.

Як та коли виникала ідея верховенства права? Що таке концепція правової держави? Та чи тотожні поняття «верховенство права» та «верховенство закону»? Про це учасники поговорили з Дмитром Гудимою – суддею Великої Палати Верховного суду та випускником УШПС 2012 року.

Штучний інтелект перестає бути вузькою технологією, якою цікавляться лише науковці та інженери. Поширення ШІ у різні сфери людського життя вражає: від управління бізнесом, фінансами, маркетингом до освіти, медицини, космічних та військових технологій. Але як він працює? Які загрози і можливості він несе для людства? Чи маємо ми його боятися?

Ці важливі питання учасниці й учасники програми УШПС мали можливість обговорити з Олексієм Молчановським, заступником декана з інновацій факультету прикладних наук Українського католицького університету та випускником УШПС 2018 року.

Ми живемо в сучасній країні, де щороку з’являється 30 тисяч IT-спеціалістів, так чому ж політики так часто намагаються розіграти релігійну карту? Чи справді релігія відіграє настільки важливу роль у нашій державі?

Християнство панує на територіях України вже більше тисячі років, а тому суттєво впливало на становлення української держави. Релігійний компонент є ледь не головним для багатьох українців, а тому релігійні питання впливають на цінності, принципи та щоденну поведінку громадян нашої держави. А Росія намагається використовувати цей компонент у гібридній війні.

Говорити про релігію простими словами важко, а ще важче – показати прагматичну сторону релігії і те, як віру можуть перетворити на зброю. Проте Андрій Андрушків, виконавчий директор Центру спільних дій та випускник УШПС 2016 року, зміг занурити учасників і учасниць програми УШПС у важливу дискусію. Післясмак лекції спонукає до роздумів.

Закінчилася третя сесія розмовою про справедливість. Для сучасної демократії важливо розуміти залежність справедливості від соціальних інститутів.

Ми однакові тільки в можливості бути людьми. Однак люди – нерівні. Тож чи можлива справедливість як соціальний конструкт? Чи «вигідно» бути справедливою людиною? Які погляди на соціальну справедливість поширені в Україні? Та що означає принцип «однакове ставлення до рівних і неоднакове до нерівних»?

Андрій Богачов, професор кафедри теоретичної і практичної філософії Київського національного університету імені Тараса Шевченка, подискутував з учасниками та учасницями Школи на тему справедливості, суті суспільного життя та головних потреб сучасної людини.

28 та 30 вересня, у рамках проєкту «Парламентська підзвітність сектору безпеки і оборони в Україні» (PASS Ukraine), ми провели тренінги для співробітників секретаріатів Комітетів ВРУ.

Серія онлайн-зустрічей була присвячена обміну досвідом між працівниками Секретаріату Комітету з питань правоохоронної діяльності та Секретаріату Комітету з питань інтеграції України до Європейського Союзу та клерками Палати громад Канади щодо:

• Заповнення вакантних посад у секретаріатах парламентських комітетів
• Взаємодії депутатів з працівниками секретаріатів парламентських комітетів

На першій зустрічі, 28 вересня, центральним питанням була організаційна структура та адміністративна підтримка Палати громад – типи та види посад співробітників комітетів та їх ролі, взаємодія з керівником та депутатами комітету, процес відбору та оцінювання кандидатів: критерії та інструменти, тощо.

30 вересня фокус змістився до організації роботи працівників комітетів Палати громад – планування та пріоритезація розподілу завдань, як голови та члени комітетів взаємодіють і працюють, які існують етичні обмеження цієї взаємодії і як попередити та протидіяти проявам неправомірної поведінки між співробітниками парламенту.

Такі проєкти дозволяють створити майданчик для обміну думками та досвідом між співробітниками парламентів України та Канади, що сприяє покращенню роботи секретаріатів Комітетів ВРУ. Тому ми не зупинимось на цьому та продовжимо проводити подібні заходи та поглиблювати співпрацю з канадськими партнерами.

Проєкт «Парламентська підзвітність сектору безпеки в Україні» (PASS Ukraine) – спільний проєкт Лабораторії законодавчих ініціатив та Парламентського центру (Канада), який реалізується за підтримки Міністерства міжнародних справ Канади в рамках Програми розбудови миру та стабілізації (PSOPs) та у партнерстві із Верховною Радою України.

8-12 вересня Українська школа політичних студій провела Другу сесію своєї XV-XVI програми в Одесі!

Друга сесія – це про суспільно-культурні зв’язки, про етику, естетику та розширення світогляду. Програма Сесії завжди будується так, щоб спонукати учасників до подальших пошуків та роздумів. Це особлива сесія в особливому місці, вона ще більше зближує групу та надихає не припиняти навчання.

Мистецтво – це, в першу чергу, культура та досвід, проте це також ексклюзив, яким люди мріють володіти. Тому мистецтво вже давно стало великою індустрією зі своїми правилами та інституціями.

Олександр Щелущенко – арт-дилер, засновник та директор галерей сучасного мистецтва «ЦЕХ» у Києві та Вільнюсі, а також випускник УШПС 2010 року, привідкрив для учасників світ арт-ринку та розповів про структуру інституцій у цій галузі, роль митця і критика, а також про те, чому в Україні ця індустрія досі не працює належним чином. На прикладі галереї «ЦЕХ», яка є чи не єдиною успішною недержавною культурною інституцією сучасного мистецтва в Україні, Олександр показав, що попит на мистецтво у нас є, тому необхідно розвивати та трансформувати індустрію.

Яким є місце України в глобальній історії? Що нас об’єднує з історією Європи та інших частин світу, а що робить нас унікальними?

Тривалий час Україна на міжнародній арені мала образ порожнього простору – Великого прикордоння. Та з чим ми ототожнюємо себе самі? Як світ сприймає нас сьогодні і яке ми посідаємо у ньому місце? Наскільки можливий в Україні баланс між лібералізмом і патріотизмом, між універсальними цінностями та дискурсом ідентичності?

Про це група дискутувала з Володимиром Єрмоленком – філософом, письменником, журналістом, старшим викладачем НаУКМА, директором з аналітики Internews Ukraine та членом правління Міжнародного фонду «Відродження».

Заклики не політизувати культуру лунають звідусіль, особливо від людей, для яких підтримка конкретної позиції означає втрату грошей. Проте чи можливо залишатися поза політикою на восьмий рік війни?

Політика – мистецтво вирішення проблем тут і зараз. Вона орієнтована на теперішнє. А культура направлена на майбутнє. Мета митця – подолати час.

Та чи може культура бути поза політикою? Чи може вона бути лише політикою? Де межі відповідальності митця, а де потрібна увага політиків до мистецтва?

Тетяна Огаркова, старша викладачка кафедри літературознавства НаУКМА і лекторка Другої сесії УШПС, обговорила з учасниками й учасницями різні концепції сприйняття культури в контексті політики.

Ми живемо тут і тепер. Час – це розтягнення душі. Ні майбутнє, ні минуле не існують насправді. Минуле – спогад, майбутнє – очікування. Так про час мислив Аврелій Августин.

Так що ж визначає наше майбутнє? Чи зумовлене воно незалежними від нас чинниками, а чи ми створюємо його самі, здійснюючи вільний вибір? Чи існує свобода волі, яка вможливлює такий вибір? Якщо свободи волі не існує, то що зумовлює наші вчинки і чи несемо ми за них відповідальність?

Вахтанґ Кебуладзе, філософ, есеїст, перекладач, професор кафедри теоретичної і практичної філософії Київського національного університету імені Тараса Шевченка, провів з учасниками цікаві дискусії про майбутнє, час, науку, наші мрії і страхи щодо людської свободи.

Іван Гомза, кандидат політичних наук, викладач і завідувач кафедри публічного врядування Київської школи економіки та постійний викладач УШПС, провів для учасників тренінг, який допоміг розібратися у питаннях про те, що таке теорія політичних кліважів, чому популізм можна назвати «тонкою ідеологією» чи політичною стратегією та як поляризація суспільства гальмує розвиток держав.

Політичний популізм – звичне для української та світової політики поняття, яке ми чуємо ледь не кожного дня. Проте коректне розуміння природи цього явища та контексту, в якому його обіцянки стають особливо звабливими, не є складовою дискусій про популізм.

Щоб краще зрозуміти феномен цього явища, потрібно звернутися в історію та простежити, як і коли зароджувалися політичні партії, адже саме вони з часом стали середовищем для процвітання популізму. Про все це групі розповів Іван Гомза.

Незалежно від епохи книжки завжди займали особливе значення у людській свідомості. Не читати і говорити про це – це нести репутаційні втрати. Проте література, як і культура загалом, часто політизується самими авторами або читачами, які відшукують приховані смисли. Тому важливо розуміти, як усе ж таки помічати політичну грань книги та коли погляд на книгу через призму політики є доцільним, виправданим та потрібним.

Про те, як зчитувати, а не вишукувати політичну грань книжок та що таке авторська інтенція, нашим учасникам і учасницям розповів Євгеній Стасіневич, літературний критик, літературознавець та член оновленого Шевченківського комітету.

Жодна система не може залишатися незмінною весь час, тому для прийняття рішень та вибудовування політик необхідно проводити аналіз систем та циклів, їм властивих. Для прогнозування подій у певній системі необхідно, в першу чергу, розуміти різницю між politics та policy, досліджувати, які кореляції, взаємозв’язки та домінанти були наявні в минулих циклах та які маркери володіли найбільшою силою.

Як правильно підходити до прогнозування подій у певній системі? Та як відрізнити професійне прогнозування від прогнозів «експертів», які ми чуємо звідусіль? Розібратися в такому важкому питанні нашим учасникам і учасницям допоміг Михайло Кольцов, кандидат філософських наук, аналітик Світового Банку та керівник відділу навчання «Ю-контрол».

Павло Шеремета, менеджер-економіст, співзасновник Шумпетерівської Школи Інновацій та міністр економічного розвитку та торгівлі (2014 р.) упевнений, що прорив неможливий без продукування інновацій та розвитку підприємництва.

Однак в Україні бізнес досі існує не завдяки, а радше супроти державі – підприємці не мають гарантій, що їх бізнес захистять від рейдерства. У країні – демографічна криза і відтік капіталу, що теж не сприяє розвитку підприємництва, особливо інноваційного. А для того, щоб розвиток таки відбувався, держава має забезпечити дві речі – по-перше, безпеку, по-друге, дати свободу бізнесу.

Що ще має відбутися для того, щоб Україна здійснила прорив? Що таке Творче Руйнування і Стратегія Блакитного Океану? Ці питання Павло Шеремета обговорював разом з учасниками й учасницями на заключній платформі Другої сесії УШПС.

18 серпня розпочалася перша програма Екологічного менторства громад. Цього року програма Школи лідерів громад змінила формат і тепер має три етапи. Перший – навчання для лідерів. Його ми вже провели у червні. Тепер другий етап – навчання менторів з питань екології.

Протягом трьох днів 30 відібраних менторів взяли участь у панельних дискусіях щодо широкого спектру екологічних проблем: від роздільного сортування сміття до енергетичної стійкості громад. Тепер, отримавши всі необхідні знання та оволодівши інструментами, ментори поїдуть до громад, які ми відібрали на першому етапі, та розпочнуть співпрацю з лідерами протягом вересня-грудня цього року.

Концепція zero waste – це про свідоме споживання, про мінімізацію кількості відходів, надання преваги речам багаторазового використання, замість «зручних» одноразових. І це – необхідність для світу загалом і України зокрема. Проте як громадам запроваджувати цю концепцію?

Ірина Миронова, виконавча директорка ГО Zero Waste Lviv, координаторка ZW Cities, членкиня правління Zero Waste Alliance Ukraine, на прикладі Львова, фактично пілотного проєкту zero waste міста в Україні, поділилася з менторами своїм досвідом ініціювання екологічних змін у громаді.

Що таке стратегічна екологічна оцінка (СЕО) та оцінка впливу на довкілля (ОВД)? Чим відрізняються ці інструменти та як громадськість може їх використовувати?

Важливим для успішної роботи з ОВД є розуміння законодавчих засад здійснення оцінки впливу на довкілля, її етапи та особливості участі громадськості. Розібратися у цих складних питаннях нашим менторам допомогла Марина Шимкус, керівниця проєкту Європейської Бізнес Асоціації (European Business Association) та експертка з питань ОВД та СЕО.

Вона розповіла учасникам програми Екологічного менторства громад нюанси проведення процедури оцінки впливу на довкілля та важливість громадського контролю у сфері ОВД.

За декілька років Україна з білої плями на карті Європи перетворилася на країну з розвиненою системою обладнання для моніторингу якості повітря. Сьогодні всього в декілька кліків можна дізнатися якість повітря у майже будь-якій точці України, але як впливати на зниження рівня забруднення повітря власноруч?

Дрібнодисперсний пил та викиди великих підприємств не просто погіршують комфорт – вони спричиняють розвиток багатьох захворювань. Чисте повітря життєво необхідне для людей. Тому важливо розуміти, як громада та місцева влада може здійснювати моніторинг та екологічний контроль, впливати на забруднювачів і не допускати порушення дозвільних процедур.

Щоб відповісти на всі ці питання Артем Романюков, співзасновник та директор з розвитку Saveecobot і SaveDnipro та випускник УШПС 2018 року, поділився з менторами успішними кейсами екологічного контролю підприємств та познайомив їх з інструментами моніторингу якості повітря.

Громади залежать від енергії. До того ж ще не всі навчилися її використовувати ефективно й, за можливості, ощадливо. Тому зараз важливо пояснювати громадам, що енергоефективність не тільки фінансово доцільна, але й допомагає уникати кризових ситуацій, викликаних природним катаклізмами. Кожна громада повинна мати план реагування на кризи та можливість безперебійного енергопостачання.

Андрій Зінченко, співзасновник ГО Greencubator та учасник цьогорічної програми УШПС, розповів менторам, звідки громадам брати енергію, як уникати криз та ставати енергетично стійкими. Та на прикладі свого проєкту муніципального енергетичного кооперативу «Сонячне Місто» продемонстрував, що енергетика – справа не лише великого капіталу, але й місцевих громад та груп людей.

Головними причинами неправильного поводження з відходами в Україні сьогодні є брак навичок щодо сортування, відсутність необхідної інфраструктури та нерозуміння масштабів забруднення і його наслідків. Через це в Україні сортують лише 5% відходів.

На щастя, у нас є небайдужі люди, які розвивають культуру сортування в Україні. Одним з них є Артем Миргородський – виконавчий директор і засновник проєкту GreenAge, генеральний директор BioBin та випускник УШПС 2007 року.

З власного досвіду він розповів, як перетворити сортування сміття на прибутковий бізнес. Попит на переробку та сортування у суспільстві є, потрібно просто забезпечити людей та підприємства зручними інструментами для цього.

Чиста вода – ще одна життєво необхідна умова розвитку та функціонування громад. Дані дослідження Програми розвитку ООН (UNDP Ukraine) за 2020 рік свідчать, що забруднення водойм і неякісна питна вода – екологічна проблема №1, яка турбує українців.

Однак як вирішити «водні» проблеми в Україні? З чого починати цей шлях? Мар’яна Гінзула, експертка з охорони водних ресурсів, детально розбиралася з екологічними менторами.

За словами спікерки, відродження водних об’єктів території – одне із ключових питань розвитку громади, що дасть змогу вирішити комплекс екологічних та соціокультурних проблем території. Однак порятунок водоймищ потребує системного і фахового підходу. Немає невирішуваних екологічних проблем, але все має свою ціну. За збереження водойм доведеться платити – не тільки грошима, а й часом і зусиллями небайдужих людей.

Останні роки ми всі спостерігаємо за змінами клімату в Україні: аномальна спека, повені у містах, збільшення кількості пожеж. Тому серйозним викликом для громад зараз є адаптація до цих змін.

Олена Маслюківська, доцентка кафедри екології Національного університету «Києво-Могилянська академія», кураторка програми Екологічного менторства громад та випускниця УШПС 2008 року, провела для наших менторів з питань екології інтерактивний тренінг на тему адаптації до змін клімату.

Наскільки зміниться клімат в Україні? Як зміни клімату вплинуть на українські громади? Які є виклики, пов’язані зі зміною клімату? Як допомогти громаді адаптуватися до цих змін та як правильно працювати з етапами циклу заходів з адаптації? Учасники мали змогу подискутувати з експерткою.

Робота з відкритими даними – популярний та дієвий напрям у багатьох сферах. У 2014 році робота з відкритими даними з’явилася навіть в антикорупційній стратегії. А в 2015 році Кабмін затвердив Постанову №835, яка визначила, які набори даних підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних.

Можливо, не для всіх очевидна користь від використання відкритих даних у питаннях охорони довкілля, проте правильна робота з ними суттєво полегшує вирішення багатьох екологічних проблем.

Про цю надзвичайну складну тему нашим менторам розповів Андрій Гнап – співзасновник та аналітик даних у Waste Ukraine Analytics. Андрію вдалося максимально доступно та легко пояснити, як працювати з відкритими даними про стан навколишнього середовища.

1970 по 2016 роки скорочення популяції видів зросло до жахаючої відмітки у 68%. Це сприяло тому, що зараз зменшення рівня біорізноманіття на 4-му місці серед глобальних ризиків за ступенем впливу.

Людству потрібно припинити недбале користування екосистемними послугами та переключитися на природоорієнтовані рішення – тобто спрямовувати зусилля на захист, ефективний менеджмент і відновлення природних чи модифікованих екосистем.

Як це зробити та як залучити громади до переходу до природоорієнтованих рішень – менторам розповіла Олена Тарасова, проєктна менеджерка та експертка ПРООН (UNDP Ukraine). Вона поділилася своїм досвідом роботи із громадами та інструментами залучення ОТГ до збереження біорізноманіття.

Тепер ми переходимо до 3 етапу проєкту – співпраці менторів та громад. Це найдовший та найважчий етап, проте ми переконані, що вже до кінця цього року громади відчують зміни на краще.

Ми сподіваємося, що цей проєкт стане поштовхом для громад не зупинятися, та дбайливіше ставитися до навколишнього середовища і після закінчення програми. У разі успішності цього досвіду, ми плануємо розширювати менторську підтримку громад в інших сферах, тож вже чекаємо третього етапу цьогорічного проєкту.

Школа лідерів громад – програма Української школи політичних студій та Лабораторії законодавчих ініціатив, яка реалізується за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

22 липня, після річної паузи, Українська школа політичних студій розпочала Першу Сесію своєї XV-XVI програми!

Перша сесія завжди орієнтується на цінності – ми звіряємо наші «компаси» з групою, знайомимо учасників з принципами та форматом Школи та вибираємо подальший вектор роботи. Таким чином, за 16 років УШПС зібрала навколо себе Спільноту з понад 500 лідерів та лідерок зі всієї України. І цього року наша Спільнота поповнилася на 38 людей.

З відкриттям Української школи політичних студій учасників привітали виконавча директорка Лабораторії законодавчих ініціатив Світлана Матвієнко та Олена Литвиненко, заступниця Голови Офісу Ради Європи в Україні. Вони зазначили, що УШПС – одна з найсильніших програм з усієї мережі Шкіл політичних студій, які існують під егідою Ради Європи, а випускники Школи стають рушійною силою змін та впровадження реформ, необхідних для посилення України.

Люди – найвища цінність. Саме з розмови про людину та її важливість в контексті держави ми розпочали Першу Сесію УШПС.

Україна втрачає людей. Люди виїжджають та не повертаються. Чому так відбувається, як це можна змінити та чи потрібно боротися з міграцією? Саме про це учасникам і учасницям розповіла Елла Лібанова, науковиця у галузі соціоекономіки, демографії та економіки праці, академік Національної академії наук України.

Лабораторія законодавчих ініціатив завжди підтримувала курс на Євроінтеграцію, тому ця тема є особливо важливою для нас та Спільноти УШПС. І для обговорення такої важливої теми ми запросили Іванну Климпуш-Цинцадзе, народну депутатку, голову Комітету Верховної Ради з питань інтеграції України до Європейського Союзу.

Важливо, щоб українці самоідентифікували себе як європейців, щоб вони говорили тією ж «мовою» цінностей і принципів, яка сприймається у західному світі. Однак наскільки можливий вступ до ЄС та НАТО для України за теперішніх умов? Чи стимулює голос громадянського суспільства владу дотримуватися обраного курсу на євроінтеграцію? Та яким саме ми хочемо бачимо наше членство в ЄС?

Оскільки Школа це – освітньо-мережевий проєкт, частина «мережевий» є не менш важливою за «освітню» складову. Саме тому, щоб зблизити учасників та допомогти їм швидше влитися в групу, наш випускник та художній керівник театру «Актор» В’ячеслав Жила разом з актором та викладачем майстерності актора театральної школи «Сверхзадача» Михайлом Самарським провели тренінг для наших учасників.

Право на історичну пам’ять і правду українці виборювали роками. І зараз не можна дозволити цю пам’ять стирати. Історія України має багато спірних моментів, на яких часто спекулюють сусідні країни, тому важливо вміти говорити про них та відстоювати свої національні наративи.

Якою є українська політика національної пам’яті? Як говорити про Другу світову війну та Бабин Яр? Як відстоювати свою історію та опікуватися місцями пам’яті? Про те, як це робити, учасникам розповів Антон Дробович, голова Українського інституту національної пам’яті.

Вже 8-ий рік Крим знаходиться під російською окупацією, а кримські татари знову вимушені боротися за свої права. Ми не можемо допустити примирення з цією ситуацією, тому постійно ведемо активний діалог щодо Криму.

На присвяченій Криму дискусійній панелі учасники змогли поговорити з Антоном Кориневичем, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, Алімом Алієвим, заступником генерального директора Українського інституту, журналістом, співзасновником Крим_SOS, та Севгіль Мусаєвою, головною редакторкою онлайн-видання «Українська правда».

Стратегія деокупації та реінтеграції Криму, що відбувається з півостровом зараз та якими є прагнення кримськотатарського народу в історії з поверненням Криму – такими були головні теми дискусії.

Пандемія COVID-19 сколихнула всі сфери нашого життя. Звісно ж, економіка не стала винятком. Навіть найбільш економічно стабільні країни світу постраждали від наслідків пандемії. Для української економіки, яка вже має безліч викликів унаслідок війни та російської агресії, пандемічний хаос став справжнім випробуванням – замість очікуваного і необхідного росту, ми отримали економічний спад, наслідки якого ще не до кінця зрозумілі.

Як Україна адаптується в умовах нової нормальності? Що зробити, щоб наша економіка «вижила»?

Олег Устенко, радник Президента України з питань економіки, поділився своєю експертною думкою щодо цих питань з учасниками УШПС.

Нова реальність в часи пандемії повністю змінила нашу буденність, проте в нас досі виникає багато запитань та нерозуміння всієї ситуації щодо пандемії.

Як нарощувати темпи вакцинації? Наскільки «Дельта» може змінити ситуацію із поширенням захворювання? Та що тепер буде із призупиненою медичною реформою?

Зруйнувати найпоширеніші міфи навколо вакцинації та пояснити, чому медичну реформу треба продовжувати, а не відкладати та «переосмислювати» учасникам та учасницям УШПС допомогли Олег Петренко, перший голова НСЗУ (2018-2019), незалежний директор зі стратегічного розвитку у медичній мережі «Добробут», та медична експертка Дитячого фонду ООН (UNICEF Ukraine) в Україні Катерина Булавінова.

Усі антикорупційні органи викликають інтерес громадськості та перебувають під ретельним та постійним наглядом зі сторони ЗМІ. Для того, щоб розібратися в тому, як функціонує система та відповісти на найактуальніші питання щодо діяльності одного з таких органів, на сесію завітав директор Національного антикорупційного бюро України Артем Ситник. Модерував бесіду Голова правління громадської організації «Центр протидії корупції», громадський діяч у сфері боротьби з корупцією та випускник УШПС 2019 року Віталій Шабунін.

Якими є реальні результати діяльності антикорупційних органів – НАБУ, Вищого антикорупційного суду, САП, НАЗК? Чи є між ними злагодженість та спільна візія щодо боротьби з корупцією? Чому Україна досі займає передові позиції у рейтингах щодо поширення корупції? І коли чекати на підозри топ-корупціонерам?

На ці теми учасники й учасниці дискутували з Артемом Ситником та Віталієм Шабуніним.

Рівень довіри до українського парламенту на критично низькому рівні. Останні опитування свідчать: Верховній Раді України не довіряють понад 75% українців. Чому так відбувається?

Олена Кондратюк, заступниця Голови Верховної Ради України, упевнена: парламент – це ключова ланка, де приймаються рішення в Україні. Однак наразі український парламент втратив свою ключову роль опори державності, підпорядкувавшись президенту. Відбувається імітація парламентаризму.

Як відновити довіру до єдиного законодавчого органу України та посилити його суб’єктність? Що робити з ґендерною нерівністю у Верховній Раді та як зруйнувати «скляну стелю» для жінок-політикинь?

Учасники й учасниці програми УШПС дискутували під час Першої Сесії з віцеспікеркою Верховної Ради України Оленою Кондратюк та адвокатом, керівником-фундатором загальнодержавної системи надання безоплатної правової допомоги, заступником Міністра юстиції України (2012-2017 рр.) Андрієм Вишневським.

Державний бюджет – один з найважливіших для функціонування держави документ, при формуванні якого враховуються всі надходження та видатки держави. В Україні з кожним роком частина видатків все більше переважає надходження, оскільки зростає державний борг. Окрім того, інфляція не тримається на одному рівні, а рефінансування боргів зупиняють популістичні рішення.

Розібратися у всіх тонкощах економічних проблем, які зараз є в Україні, учасникам та учасницям допоміг Віктор Пинзеник, доктор економічних наук, представник держави у складі наглядової ради ПАТ «Магістральні газопроводи України».

Кібертероризм є однією з топ-3 загроз для національної безпеки країни. Ми вже давно живемо в реальності, де диджитальний світ часто впливає на наше життя не менше, ніж реальний. І поки деякі люди та країни відкидають цю реальність, інші – використовують її на різних рівнях для збагачення, крадіжки інформації та булінгу. І рано чи пізно постане питання: де провести межу диджиталізації, яку людство не захоче переходити? Як убезпечити свій особистий простір? Чи можемо ми довіряти своєму телефону? Чи загрожуватиме людству поява штучного інтелекту?

На ці питання під час Першої Сесії Школи відповів один з найкращих експертів у сфері кібербезпеки в Україні – Єгор Аушев, CEO Cyber Unit Technologies та випускник УШПС 2016 року.

Університет – це не місце підготовки до ринку праці. Це – місце, де формується світогляд людини. Однак досі в Україні вищу освіту сприймають лише як установу, де можна збагатитися знаннями, щоб бути більш конкурентоспроможним на ринку праці.

Михайло Винницький, керівник секретаріату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, радить здобувати бакалаврський ступінь саме в Україні і говорить, що якість освіти в Україні не настільки погана, як про це люблять говорити – особливо на рівні бакалаврату. Утім, на рівні магістратури та аспірантури якість різко падає. Що з цим робити? Як пропонує реформувати систему вищої освіти та допомогти університетам Національне агентство? Михайло Винницький відповідав на ці питання учасників.

З 2019 року УШПС щорічно вручає стипендію за громадянську позицію ім. Катерини Гандзюк. Катя – випускниця Школи 2015 року, і, разом із її батьком Віктором, Українська школа політичних студій, після багатьох консультацій з представниками громадянського надала цю стипендію Сергію Філімонову.

Сергій – ветеран російсько-української війни, нагороджений медаллю «Захисник Маріуполя». Він брав участь у визволенні Маріуполя, Мар’їнки, в боях за Іловайськ, в боях під Гранітним, захищаючи українські території від агресії Російської Федерації та відвойовучи право мільйонів українців мати можливість жити мирно у своїй, незалежній країні.

Діяльність Сергія Філімонова суголосна з цінностями і принципами Української школи політичних студій. Своєю справою Сергій, як і Катя, відстоює інтереси демократичної держави Україна.

Як і обіцяли, Лабораторія законодавчих ініціатив та Парламентський центр (Канада) розпочали практичні заходи для розвитку знань та навичок парламентарів та співробітників секретаріатів Комітетів Верховна Рада України щодо того, як краще структурувати та керувати роботою комітетів і розробляти формалізовані відповідні процедури. Ці заходи проводяться в рамках проєкту «Парламентська підзвітність сектору безпеки в Україні» (PASS Ukraine).

Нещодавно між співробітниками секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності та представниками Палати громад Канади відбулася онлайн-зустріч, де вони обмінялися знаннями, досвідом та практиками щодо побудови та управління роботою секретаріатів.

Участь у зустрічі взяли: Керівник секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності Богдан Драп’ятий та його заступники від української сторони та колишні Клерки Палати громад – від канадської сторони.

Ця зустріч стала першою із серії діалогів між колегами з Верховної Ради України та Парламенту Канади, спрямованих на практичну підтримку комітетів Верховної Ради щодо покращення управління їх роботою.

Під час заходу представники секретаріату ознайомилися із організаційною структурою та адміністративною підтримкою Палати громад – типами персоналу комітетів та їхніми ролями, їхньою взаємодією з керівником комітету та іншими співробітниками та системою кар’єрної ротації.

Представники українського та канадського парламентів обговорили зв’язок між роботою та досвідом співробітників секретаріатів комітетів у Верховній Раді та Палаті громад й обмінялися думками щодо викликів та шляхів їх вирішення.

Проєкт «Парламентська підзвітність сектору безпеки в Україні» (PASS Ukraine) – спільний проєкт Лабораторії законодавчих ініціатив та Парламентського центру (Канада), який реалізується за підтримки Міністерства міжнародних справ Канади в рамках Програми розбудови миру та стабілізації (PSOPs) та у партнерстві із Верховною Радою України.

Сектор безпеки та оборони є, безумовно, одним із найважливіших, особливо у країні, де вже восьмий рік йде війна. Тому Лабораторія законодавчих ініціатив усіма силами намагається знайомити парламентарів та співробітників секретаріатів комітетів Верховна Рада України з новими інструментами та методиками для реформування сектору.

На минулому тижні, у рамках проєкту «Парламентська підзвітність сектору безпеки в Україні» (PASS Ukraine), Лабораторія законодавчих ініціатив у партнерстві з Parliamentary Centre (Канада) провела навчальний семінар «Оцінка законодавчого та регуляторного впливу та її застосування у законодавчому процесі для реформування сектору безпеки і оборони».

До участі у семінарі були запрошені члени/кині Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності, Комітет ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки та Комітету Верховної Ради України з питань інтеграції України до Європейського Союзу. Також були запрошені співробітники/ці секретаріатів вищезгаданих комітетів.

Метою навчального семінару було ознайомити народних депутатів/ок, членів/кинь комітетів та їх співробітників/ць з канадським та міжнародним досвідом оцінки законодавчого та регуляторного впливу та її застосування у законодавчому процесі реформування сектору безпеки й оборони, включаючи оцінку різного впливу законодавства на жінок та чоловіків.

На відкритті навчального семінару з вітальним словом виступила Нікола Кім, пані Перший секретар Посольства Канади в Україні (Embassy of Canada in Ukraine).

Спікерами навчального семінару були канадські експерти з багаторічним досвідом у сфері регуляторного та законодавчого впливу:

• Даніель Трнка, Заступник керівника, Відділ регуляторної політики, Директорат державного управління, Організація економічного співробітництва та розвитку (OECD);
• Рік Стюарт, Виконавчий директор, Ініціатива щодо регуляторного управління (RGI), Співдиректор, Програма розвитку кар’єри для спеціалістів з регулювання (CDRP), Школа державної політики та управління, Карлтонський університет, Оттава;
• Майкл Преслі, Директор, Сертифікаційна програма з лідерства з усіх аспектів регулювання, Центр державного управління та політики, Оттавський університет; Колишній помічник заступника міністра (з питань регулювання), Секретаріат Ради Казначейства, Канада.
• Про досвід та практику України у застосуванні оцінки законодавчого та регуляторного впливу у законодавчому процесі розповіла Іванна Климпуш-Цинцадзе, Народна депутатка України, Голова Комітету Верховної Ради України з питань інтеграції України до Європейського Союзу, Членкиня групи з міжпарламентських зв’язків з Канадою.

Семінар провели у незвичному форматі – поєднуючи оффлайн та онлайн, що дозволило одночасно залучити канадських партнерів, які поділилися своїм досвідом, та налагодити комунікацію між депутатами різних комітетів.

У рамках проєкту ми плануємо проводити більше таких зустрічей, щоб і надалі залучити депутатів та канадських партнерів до тісної співпраці у різних форматах.

Проєкт «Парламентська підзвітність сектору безпеки в Україні» (PASS Ukraine) – спільний проєкт Лабораторії законодавчих ініціатив та Парламентського центру (Канада), який реалізується за підтримки Міністерства міжнародних справ Канади в рамках Програми розбудови миру та стабілізації (PSOPs) та у партнерстві із Верховною Радою України.

24 червня розпочала роботу Школа лідерів громад. 30 представників місцевого самоврядування, голів об’єднаних громад, представників громадянського суспільства та волонтерських ініціатив долучилися до нашої спільноти.

З відкриттям Школи лідерів громад учасників привітала Виконавча директорка Лабораторії законодавчих ініціатив Світлана Матвієнко. Вона підкреслила надзвичайну цінність громадянської просвіти в цілому. Такі проєкти, як Школа лідерів громад, це – зернята у конкретні справи та реальні кроки змін по всій Україні. Школа лідерів громад має на меті підштовхнути українські громади до змін та забезпечити їх необхідними знаннями для реалізації цих перетворень.

Учасники Школи одразу поринули з головою у навчання, і допоміг їм із цим Іван Гомза – кандидат політичних наук, доцент, завідувач кафедри публічного врядування Київської школи економіки, який провів дискусію про політичні сатурналії та що робити, коли політика перетворюється на карнавал? У політиці немає розділення на погане і хороше, є факти. Сьогодні факт – карнавалізація політики як загальносвітовий тренд: коли до влади приходять «блазні» і «псевдополітики», а політичний процес перетворюється на шоу. Чи є в цьому небезпека? Безумовно. Але це – реальність, у якій ми живемо. І можливості є в ній теж.

Реформа стартувала стрімко й отримала підтримку всередині країни і за кордоном. Однак у процесі її впровадження, закономірно, виникли труднощі: децентралізація влади диктує нам необхідність секторальних реформ – в освіті, медицині, культурі, спорті, цивільному захисті і безпеці. Без супровідних реформ децентралізація втрачає свій сенс.

На сьогодні децентралізація втратила пріоритет для Уряду і відбувається не за тим вектором, як планувалося спочатку. Але це не означає, що її не треба продовжувати або переосмислювати подальший план дій. Україні потрібне сильне самоврядування та успішні громади. Так реформу описує Олександр Хоруженко, заступник Голови Ради Лабораторії законодавчих ініціатив та експерт з питань місцевого самоврядування.

Чому громадяни у демократичних суспільствах переважно не задоволені представницькими органами влади? Чи буде враховувати реформа законодавства про вибори інтереси місцевого самоврядування та що з цим робити? Наскільки політична корупція є нормою? Усі ці питання учасники дискусійної панелі обговорювали з головою правління Міжнародного фонду «Відродження» та головою правління й координаторкою політичних програм Громадянської мережі ОПОРА Ольгою Айвазовською.

Вибори та політична байдужість виборців, використання адміністративного ресурсу для «брудної гри», субвенції на соціально-економічний розвиток територій та проблеми з політичними партіями в регіонах – учасники Школи весь вечір вели активний діалог та обмінювались досвідом і цікавими кейсами щодо цих тем.

Реформа системи охорони здоров’я завжди викликає багато запитань в людей, особливо в регіонах, оскільки не скрізь вона стартувала вдало. Тому дуже важливо донести до лідерів громад те, які зміни потрібні в системі охорони здоров’я і що робити, щоб рятувати людей на місцях – в пандемію і після неї – та забезпечувати мешканцям громад якісні медичні послуги.

Олег Петренко – перший голова Національної служби здоров’я України (2018-2019), незалежний директор зі стратегічного розвитку у медичній мережі «Добробут», випускник УШПС 2006 року, розповів учасникам про початок реформи, концепцію розвитку системи охорони здоров’я, важливість сильних інституцій. Як відбувається фінансування охорони здоров‘я,  які є труднощі в проведені реформи та як люди воюють за збереження нерентабельних та неефективних лікарень – про все це учасники могли поговорити з людиною, яка стояла у витоків реформи.

Катерина Булавінова – лікарка, дитяча інфекціоністка та медична експертка Дитячого фонду ООН (UNICEF Ukraine) в Україні, перевела дискусію на більш практичний рівень. Вона розповіла учасникам про проколи під час боротьби з пандемією COVID-19, обслуговування та забезпечення лікарень на місцях та медичну інфраструктуру загалом.

Чому громада – це третя опора та як інновації, освіта та підприємництво стали двигунами зростання продуктивності? Відповіді на ці питання дав засновник аналітичного центру proryv.in.ua, член Наглядової ради Інституту міста, Міністр економічного розвитку та торгівлі (лютий-вересень 2014 року), Павло Шеремета. На прикладах країн Сходу розповів, як від постійної стагнації перейти до постійного піднесення, та пояснив специфіку розвитку української економіки через призму культури та демографії.

Дискусія продовжилася темою, чи буде далі шкода для бізнесу від пандемії та як українській економіці наздогнати західних сусідів. Гліб Вишлінський, виконавчий директор Центру економічної стратегії, пояснив, які структурні зміни відбулися після початку карантину та як пандемія вплинула на економіку загалом, а також розповів про «Велике будівництво», низький рівень інвестицій, перспективи зростання українського ВВП та роль людського капіталу у розвитку економіки.

Як проходить реформа освіти та впроваджується концепція «Нової української школи» в регіонах? Що робити зі школами? Та що важливіше – якість освіти чи матеріально-технічне забезпечення шкіл? Про все це та більше поговорили з Освітнім омбудсменом Сергієм Горбачовим та співголовою громадського об’єднання «БАТЬКИ SOS», випускницею УШПС 2016 року Альоною Парфьоновою.

Для забезпечення якісної освіти необхідна реорганізація освітньої мережі та налагоджена комунікація з громадами. Освіта – велика інфраструктурна система, яку важко оптимізувати через низку проблем. Одна з яких – проблема кадрів. Часто директори або чиновники на місцях більше зайняті вирішенням інфраструктурних проблем, а не управлінням навчально-виховного процесу. Хоча ситуацію сильно змінила пандемія. Початок карантину звернув увагу освітян на потребу змін у дистанційній освіті та забезпечення шкіл швидкісним інтернетом та технікою. Проте для впровадження ефективного управління освітою в громадах цього поки недостатньо.

Право на безпечне життя і довкілля закріплене Конституцією України. А тема збереження довкілля актуальна як ніколи, тому цьогорічна програма приділяє багато уваги питанню розробки місцевої екологічної політики та її інтеграції в стратегію розвитку громади. Екологічна дискусійна панель складалася з двох вимірів: теоретичного та практичного. За перший з них відповідала Олена Маслюківська, доцентка кафедри екології Національного університету «Києво-Могилянська академія», випускниця УШПС 2008 року, яка розповіла учасникам про найактуальніші екологічні проблеми та як правильно пріоритезувати послідовність їх вирішення у громадах.

На більш практичній частині дискусії двоє експертів поділилися своїми власними кейсами з впровадження змін та покращення якості стану довкілля власних міст. Виконавчий директор GreenAge, генеральний директор BioBin, випускник УШПС 2007 року Артем Миргородський розповів про переробку відходів та свій успішний досвід того, як суспільно важлива справа може приносити не тільки користь людям, але й монетизуватися. А співзасновник Saveecobot, директор ГО SaveDnipro, випускник УШПС 2018 року Артем Романюков розказав про проблеми, з якими зіштовхувався під час боротьби за чисте повітря в рідному місті та як громади можуть власними силами покращити якість повітря на місцях.

Чому важливо організовувати простір, у якому живеш, та як це впливає на якість життя та свідомість людей, як робити «будівлі для людей, а не людей для будівель»? Чи є зв’язок між архітектурою та демократією? І як естетика та архітектура впливають на свідомість? Про все це учасники змогли поговорити з архітекторкою, заступницею голови Архітектурної палати Національної Спілки Архітекторів України, засновницею та керівницею «Архітектурно-проєктної групи Анни Кирій», випускницею УШПС 2016 року Анною Кирій.

Україна отримала у спадок від Радянського Союзу багато «політичних» будівель авторитарного зразка. Перебудовувати минуле задля нової якості майбутнього, створювати «прозорі» інституції та зводити комфортні й естетичні простори для людей, тим самим підвищуючи рівень культури громадян, – нове символічне завдання для всієї України та громад зокрема.

Правова спроможність громади – один з основоположних аспектів для її розвитку. Однак як її посилити та забезпечити громадам доступ до справедливості?

MPP (Oxon), адвокат, директор-фундатор загальнодержавної системи надання безоплатної правової допомоги, заступник Міністра юстиції України (2012-2017рр.), заслужений юрист України та голова правління Transparency International Ukraine Андрій Вишневський розповів учасникам про концепцію двох типів справедливості, вплив децентралізації на доступ до справедливості та задоволення правових потреб громадян.

Рівень незадоволеності правових потреб в Україні є високим. Частково це викликано тим, що у громадах не ідентифікують правові проблеми та не приділяють увагу їхньому вирішенню. Водночас незадоволені правові потреби живлять цикл занепаду та уповільнюють розвиток громад.

Для розвитку демократії необхідним є залучення громадян до процесу прийняття рішень. Проте як органам місцевого самоврядування ставати ближчими до людей в диджитальну епоху? Про це учасники поговорили з координатором з цифровізації регіонів швейцарсько-української програми EGAP, що впроваджується Фондом Східної Європи, Сергієм Гуньком. Експерт розповів учасникам про те, як змінювати процес надання послуг, цифровізувати документообіг та чому диджиталізація бізнесу і держави така важлива для громадської участі.

Друга частина дискусії стосувалася більш традиційних інструментів, які Лабораторія законодавчих ініціатив вже давно «лобіює» в Україні. Аналітикиня Лабораторії законодавчих ініціатив Марія Соколова поділилася з учасниками інсайтами та механізмами проведення соціального аудиту та Town Hall Meeting.

Соціальний аудит – дієвий засіб забезпечення підзвітності влади через вивчення думки кінцевих отримувачів послуги чи публічної політики. Простими словами – спосіб перевірки дотримання зобов’язань владою. Ще один інструмент, з яким ми познайомили учасників, це Town Hall Meeting – неформальне публічне зібрання мешканців певної території. Обговорили механізми проведення зібрань та їхні сценарії. І, звісно ж, поділилися досвідом вже проведених зібрань.

Закривав першу сесію Школи лідерів громад український політолог та громадський діяч, виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження», експерт у сферах міжнародних відносин та розвитку громадянського суспільства Олександр Сушко.

Демократія починається знизу. Зрілу демократію не можна запровадити, якщо немає того прошарку людей, які володіють і ціннісними орієнтирами і практичними знаннями про те, як це все реалізувати. Потрібні люди, які знають як працювати з людьми, як здобувати довіру, але також мають менеджерські навички. Лідери громад саме такі люди. Завдяки таким лідерам, люди отримують відчуття причетності, і тоді формується реальна демократія. Реальна демократія – це не прийти і проголосувати раз у 5 років, це – постійно бути учасником певного процесу, який і формує тло держави.

Саме на місцях формується відповідь на питання чи правильний курс вибрала Україна. Курс на децентралізацію, на місцеве самоврядування. А місцеві лідери – кадровий ресурс номер один для державного управління на національному рівні. Такими словами Олександр Сушко привітав учасників із завершенням першої сесії.

Цього року ми продовжимо роботу з громадами у форматі екологічного менторства. Кожна з громад-учасниць отримає окремого ментора, який допомагатиме їй вирішувати нагальні екологічні проблеми.

А поки триває відбір екологічних менторів, на яких чекає окреме навчання.

Лабораторія законодавчих ініціатив та Українська школа політичних студій за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» запустили відбір на програму Екологічного менторства! Заповнити анкету на участь можна з 24 червня по 14 липня включно.

Українські громади з початком реформи децентралізації влади отримали більше повноважень, однак досвіду для вирішення нагальних проблем багатьом із них бракує. Особливо це стосується проблем забруднення довкілля, для вирішення яких громади потребують знань, допомоги кваліфікованих кадрів та комплексного підходу.

Програма Екологічного менторства громад є першим та унікальним для України проєктом такого типу. Це частина проєкту Школа лідерів громад спрямована на поглиблення співпраці з громадами та забезпечення їх довгостроковою підтримкою для вирішення екологічних проблем.

На цьому етапі проєкту ми проведемо триденний семінар для менторів з питань охорони довкілля. Завдання цієї сесії – навчити менторів основам оцінки впливу на довкілля у громадах, стратегіям поводження з побутовими відходами, сталому управлінню природними ресурсами та адаптації до кліматичних змін.

Наступний етап після семінарів – робота менторів безпосередньо з громадами. Після навчання екологічні ментори зможуть консультувати громади щодо проблем довкілля та підходів до їх вирішення. Кожен з учасників програми екологічного менторства буде співпрацювати з окремою громадою в Україні.

Ми шукаємо людей, які:

1. є студентами екологічних спеціальностей, екологами, місцевими активістами або волонтерами;
2. мають дослідницький інтерес та працюють над питанням вирішення екологічних проблем в Україні;
3. займають активну життєву позицію та готові використовувати отримані знання на користь суспільству та громаді;
4. готові працювати з однією із обраних на першому етапі громад за допомогою інструментів, отриманих під час навчання, упродовж третього етапу – вересень-грудень 2021 року.

Орієнтовні дати проведення програми:

Тож не пропускайте можливість долучитися до масштабного проєкту, який допоможе почати вирішення екологічних проблем на місцевому рівні! Відбір триватиме до 14 липня!

Відбір на програму Школи лідерів громад 2021 закінчився. Всі апліканти отримали на свої скриньки остаточні відповіді щодо участі в програмі, а отже – саме час згадати, як проходив відбір.

Ми підготували для вас цікаву інфографіку про аплікантів ШЛГ: хто вони, звідки, чим займаються?

Кожного року кількість та професіоналізм аплікантів зростає. Це свідчить про те, що навіть така молода програма, як Школа лідерів громад, вже встигла зарекомендувати себе як таку, що дає важливі знання громадам та допомагає їм розвиватися.

Особливо ми пишаємося тим, скільки жінок подалося на програму цього року! Кількість жінок, які беруть активну участь в управлінні громадами, зростає, а це не може не радувати.

Майже половина аплікантів (43%) – представники органів місцевого самоврядування, а це вказує на бажання влади на місцях ставати ефективнішими управлінцями та на потребу в таких програмах, як ШЛГ.

Дякуємо всім, хто відправив свою анкету цього року. Чекаємо зустрічі з новими учасниками програми!

Програма Школи лідерів громад здійснюється під егідою Української школи політичних студій та Лабораторія законодавчих ініціатив за підтримки Міжнародний фонд “Відродження”