Спільнота УШПС вітала 33 учасника ХIV Програми, які є представниками державної служби, бізнесу, громадянського суспільства, академічного середовища, креативної індустрії та медіа.

Як і кожного року, Перша сесія Національної Програми має на меті дати учасникам не тільки глибоке розуміння європейських цінностей, історичних, соціальних, політичних, економічних процесів, але і стати джерелом натхнення та розуміння нових можливостей для власного розвитку.

Світлана Матвієнко, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, вітаючи учасників ХІІІ Програми, зазначила: “УШПС – це ціннісний майданчик, який покликаний гуртувати та розвивати лідерів змін”.

Олена Литвиненко, заступниця Голови Офісу Ради Європи в Україні, розповіла про мережу Шкіл політичних студій Ради Європи, про місце, яке вони займають на порядку денному Ради Європи. Зокрема, пані Олена розповіла, що Українська школа політичних студій вирізняється своїми реальними результатами та потужною мережею по всій країні.

Іванна Климпуш-Цинцадзе, Віце-прем’єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, розмірковуючи над темою виступу, наголосила, що європейська інтеграція вже є реальністю, адже рівень співпраці між Україною та ЄС є безпрецедентним.

Пані Іванна також додала, що в ЄС росте розуміння, що без сильної України не буде безпечної Європи. В той же час, наше завдання – донести до наших європейських партнерів, що Україна – це не «проблема», а контрибутор європейської безпеки та економічного зростання.

Що означає судити відповідально? Як відрізнити істинну думку від випадкового та необов’язкового судження? Про це говорили під час Першої сесії з Євгеном Бистрицьким, д.ф.н., завідувачем відділу філософії культури, етики і естетики Інституту філософії НАН України, членом Наглядової Ради УШПС.

Елла Лібанова, д. е.н., директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи Національної академії наук України, розповідала про риси майбутньої демографічної ситуації у другий день Першої сесії УШПС.

Олег Устенко, к.е.н., виконавчий директор The Bleyzer Foundation, розповідав учасникам, як функціонує світова та українська економіка в умовах нової нормальності.

Термін був введений одразу після того, як на виборах в США переміг Трамп. Все, що було абсолютно ненормально раніше, нині стало абсолютно нормальним. Вся економічна теорія ґрунтується на раціональності в поведінці. А в умовах нової нормальності раціональність простежується не завжди.

Сьогодні Україні треба дати світові потужний сигнал, що в нашу економіку можна інвестувати. Але спершу нам треба навчитися розпоряджатися публічними фінансами. Про це говорили з Віктором Пинзеником, народним депутатом України, членом Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, професором.

Уляна Супрун, в. о. Міністра охорони здоров’я України, та Олег Петренко, Голова Національної служби здоров’я України та випускник УШПС, говорили про докорінні трансформації в системі охорони здоров’я. Пані Уляна розповіла про успіхи реформи та наголосила на важливості сильної команди професіоналів, які щоденною працею творять зміни. Олег поділився історією особистого шляху до державної служби, а також окреслив основні сфери відповідальності НСЗУ.

Завжди відверта розмова. Завжди розмова-виклик. Юлія Мостова, головна редакторка «Дзеркала тижня» та членкиня Наглядової Ради УШПС, дала свою оцінку поточній політичній ситуації. Милосердя, професіоналізм, вміння слухати і чути один одного – це те, чого не вистачає сьогоднішньому суспільству та елітам зокрема.

Історична свідомість є невід’ємною складовою національної ідентичності, а отже, і вагомим суспільно-політичним фактором. Але в ситуації постправди ми не можемо розраховувати на цілісну ідентичність. Наталя Яковенко, професорка кафедри історії Національного університету «Києво-Могилянська академія», ділилась думками про ціннісні орієнтації українців в історичній ретроспективі.

З Олександром Литвиненком, заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, розмовляли про порядок денний щодо протидії російській агресії для нової влади. Олександр проаналізував основні загрози, дав оцінку переговорним процесам та розповів про можливі сценарії розвитку ситуації.

У класичному дитячому творі «Нескінченна історія» вигадану країну поглинає Ніщо. Вже п’ять років сотні тисяч українців перебувають у «сірій зоні» як з точки зору права, так і безпеки, а кримські татари піддаються постійним переслідуванням. І вже п’ять років відсутні бодай якісь цілісно сформульовані стратегії щодо повернення Криму.

Чи пройдено вже точку неповернення і чи можна відвернути Ніщо? Про це говорили у відвертій розмові з Рефатом Чубаровим, народним депутатом України, головою Меджлісу Кримськотатарського народу та Тамілою Ташевою, координаторкою ГО “КримSOS”.

Останні десятиліття в Україні точаться дискусії довкола основної проблеми буття нації – її ідентичності. Питання української національної пам’яті, суперечливого ставлення до совєтської історії, зіткнення світоглядних орієнтацій, європейського шляху й ізоляціонізму активно використовуються у політичній боротьбі.

З Олею ГНАТЮК, професоркою НаУКМа та Варшавського університету, обговорювали постколоніальний спадок та перехід від етнічної ідентичності до ідентичності громадянської.

Завершив Першу сесію Української школи політичних студій Михайло Винницький, керівник Секретаріату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, професор Центру сімейного бізнесу LvBS, викладач Києво-Могилянської академії.

З паном Михайлом обговорювали, чи поступається рівень якості навчання у вищій школі в Україні бакалаврським програмам на Заході, чи є «криза» в системі вищої освіти, які є методи (р)еволюційного покращення якості освіти та звідки береться «критичне мислення».

Щороку Лабораторія законодавчих ініціатив проводить Українську школу політичних студій. Це освітній проект, який є національним продовженням міжнародної навчальної програми, яка функціонує у понад 20 країнах світу.

Часто результатом нашої Щорічної конференції є спільні проекти випускників з випускниками попередніх років, які дуже часто переростають в масштабні і дають позитивні результати.

Конкурс до Школи надзвичайно високий. Як показує практика попередніх років, щороку кількість анкет від претендентів зростає. Ми відбираємо близько 40 представників, але при такому надзвичайно напруженому конкурсі дуже складно робити відбір. Проте є речі, якими ми керуємось. В першу чергу, це – цінності. Обов’язковим є наявність вищої освіти, претендентами є успішні люди, які мають певні досягнення в тій чи іншій сфері, і головне – наділені чітким розумінням, навіщо їм Школа. Знання мов є додатковою перевагою при відборі.

Дуже важко здійснювати відбір, оскільки часто доводиться відмовляти хорошим людям, але ми відмовляємо тільки тому що кількість місць обмежена, і хочемо зробити кожну групу більш збалансованою, кориснішою і цікавішою для самих себе. Тому дуже часто в Школу потрапляють не з першого разу. Є такі люди, які подають анкети з року в рік і потрапляють туди з п’ятої або сьомої спроби.

До УШПС ми обираємо керуючись необхідністю дотримання ґендерного балансу, намагаємось зробити так, щоб жінок і чоловіків у групі було порівну. Разом з тим, беремо до уваги й регіональний критерій, зазвичай 50% учасників групи – це представники з різних регіонів України.

Я почала працювати в Лабораторії законодавчих ініціатив з 2007 року і займалася проектом Школи, ми її створювали, розвивали. Це був складний процес. Спочатку, ми розглядали Школу, як майданчик для міжпартійного діалогу. Зараз ми теж намагаємося запрошувати представників різних політичних сил і політичних угрупувань, аби мати можливість чути думки. Керувати цим проектом я почала в 2015 році. Що змінилося з моменту заснування? Створена рішенням Комітету Міністрів Ради Європи у 2005 році, Українська школа політичних студій була надзвичайно важливим кроком для України після Помаранчевої революції. Школа тоді і те, що ми бачимо сьогодні, – це дещо різні Школи. Суспільство змінилося, змінилися підходи, змінилися і люди, які приходять до нас.

На сьогоднішній день, Школа входить в мережу понад 20 шкіл Ради Європи у країнах пострадянського простору, у країнах Східної Європи. Наразі з’являються нові школи в Африці, в «кризовій» Європі – в Греції і на Кіпрі.

Школа має колосальний вплив на життя людей, оскільки надає людям якісно нову світоглядну канву. Дуже часто люди є законсервованими в своїй сфері, якою б вона не була, тому завжди не вистачає різних точок зору. У Школі вони отримують це нове бачення і різноманіття точок зору від лекторів і від своїх одногрупників. І тут вже мова радше не про навчання, а розмова по принципу рівний-рівному і про обмін думками.

Після закінчення Школи люди дуже змінюються, деякі навіть кардинально змінюють свою діяльність. Є і такі, які починають глибше дивитись на важливість суспільних і політичних процесів. Багато хто з наших випускників побудував успішну кар’єру в міжнародних компаніях, в політиці, на державній службі, зміг вибудувати успішний бізнес.

Після розстрілів на Майдані ми закликали представників Партії регіонів, які були випускниками нашої Школи, здати партійний квиток. Оскільки люди, які не відповідають цінностям Школи, не можуть бути учасниками Спільноти. Тоді ми прийняли безапеляційне рішення виключити з лав Школи тих, хто проігнорував наші вимоги. Це важливо, аби Спільнота зберігала свою ціннісну канву. Школа – це коло однодумців, які мають на меті змінити Україну.

До 2013 року включно ми щороку проводили одну сесію Української школи політичних студій в Криму. Це було надзвичайно важливо і почесно для нас. Аби не тільки лектори-кримські татари приїздили до нас, але й ми їхали до них. На жаль, в 2014 році ми позбавились такої можливості. І відтоді не проводимо сесій в Криму.

Проте, ми стоїмо на безумовній позиції: Крим це – Україна. Ми розуміємо, що це питання є важливим не тільки для кримських татар, але і для формування нового бачення державної політики, що робити з питанням Криму загалом.

Хочу зазначити, що ми вже дуже давно працюємо з нашим лекторами Рефатом Чубаровим і Мустафою Джемілєвим. Ми намагаємось не просто чути, але й пропонувати свої рішення і прагнемо, аби більше кримських татар подавались в нашу Школу і мали можливість у ній навчатись.

Я бажаю, щоби Крим, який безумовно був українським, дуже швидко повернувся до того стану, в якому він був. Крим має бути в Україні, і питання долі кримських татар повинно вирішуватись тут в діалозі, а не виходити на рівень особистих життєвих трагедій. За тим, що зараз відбувається на території кримського півострову, боляче спостерігати, і тут немає значення – Крим має належати  кримським татарам або стати автономним. Я думаю, почати треба з того, щоб він став українським. Свідомі люди розуміють, що Кримом потрібно було займатись з першого дня, у зв’язці з кримсько-татарським народом. Зараз головне – відстояти права людей, які проживають на цих територіях і рухатись до перемоги. Ми розуміємо, що ця ситуація може бути розв’язана, мабуть, зі зміною влади в Російській Федерації. І над цим треба працювати. Головне – завойовувати серця і голови людей.

Цьогоріч Конференція Української школи політичних студій в Театрі на Подолі й була присвячена темі “Єднання. Заради чого?”. Також конференція проходила на знак солідарності з випускницею УШПС Катериною Гандзюк та іншими активістами, які зазнають переслідувань в Україні.

Початок конференції

Враховуючи тему Конференції – єднання українського суспільства, – особливо символічно, що на Конференції, як і в минулі роки, зібралися випускники різних років, від першого набору Школи до останнього. Подію закривало традиційне вручення дипломів цьогорічним учасникам та учасницям програми. Захід відвідали також друзі та партнери УШПС.

З вітальними словами під час відкриття Конференції виступили Світлана Матвієнко, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, та Мортен Енберг, Голова Офісу Ради Європи в Україні. Тоді Світлана назвала УШПС “одним із кіл підтримки змінотворців”, який залишається вічним попри плинність часу. Мортен же згадував, як розпочиналася спільна історія УШПС та Ради Європи.

З-поміж останніх суспільно-політичних подій спікери згадували телепроект “Нові лідери”. Так, одразу ж після вітальної частини Олександр Богуцький, директор-президент телеканалу ICTV та випускник УШПС, підбив підсумки спільного з УШПС телепроекту “Нові лідери”, який надав медійну підтримку громадським активістам, волонтерам та ініціаторам інших суспільно значущих проектів, а фіналісту ще й фінансову – мільйон гривень. “Я вважаю, що це безпрецедентна перемога. Лиш гляньте: переміг екологічний проект активіста зі сходу – Маріуполя”, – так Олександр Богуцький радів фінальному виборові глядачів.

Після виступу пана Богуцького розпочалися дискусії зі стейкхолдерами в політиці та культурно-мистецькій сфері діяльності. Перша дискусія пройшла зі Святославом Вакарчуком – цього дня він виступав в якості громадського діяча, а не співака. “Я очікував, що мені треба буде просто виступити з промовою, а ви запросили мене до дискусії”, – приємно здивувався Святослав. Дійсно, на конференції ми не просто обговорювали здобутки та можливості українців, а й дискутували, ставили складні питання. Наприклад, Святослав порівнював потенціал українських та британських чи американських активістів: “Україна – менш стала країна, тому поки що її змінювати легше і швидше”. Вакарчук відповідав на багато непростих запитань модераторки Світлани Матвієнко та випускників та випускниць з залу, наприклад, про те, як йти проти страху небезпеки, про те, чому популізм сам по собі не є чимось поганим, про варіанти збільшення політичної включеності населення. “Неважливо, хто ти – митець, бізнесмен, інженер, якщо мова йде про те, чи йти в політику. Важливе бажання змінювати країну”, – підкреслив Святослав, згадуючи бізнесменів, діячів культури тощо, які після Євромайдану пішли в політику.

Після інтенсивної дискусії з Вакарчуком розпочався серйозний та вдумливий виступ доцента КНУ ім. Тараса Шевченка, філософа Андрія Баумейстера. Він оглянув протиріччя концепту єдності та проблеми публічного дискурсу ЄС. Його основна теза така: аби стати цілісним, суспільству слід подолати природні протиріччя між інтересами більшості та індивіда, знайти спільні цінності для всіх фрагментованих соціальних груп країни, кристалізувати унікальний публічний дискурс. “Держава – це мінімальна рамкова конструкція, тому вона й об’єднує”, – так пан Андрій підкреслив важливість ненав’язливої, проте впевненої присутності держави. Крім питання, якою має бути держава, аби об’єднувати людей – мінімальною, проте автентичною і чіткою ціннісною конструкцією, – філософ звернув увагу й на проблему публічного дискурсу ЄС. Вона полягає в постійному “згладжуванні кутів” та униканні складних тем для дискусії. На думку пана Андрія, ринкові та політичні правила вже давно стримують градус дискусій в ЄС. Втім, якщо Україна знайде власний шлях, її дискурс може стати одночасно і європейським, і більш відвертим.

Саме про цей власний шлях говорила й наступна спікерка – Іванна Климпуш-Цинцадзе, Віце-прем’єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, наприклад, в контексті захоплення українських кораблів. “Росія досі не готова відпускати Україну зі своїх земель. Вона влаштовує нам черговий тест на стійкість і здатність захистити себе”, – поділилася своїми політичними прогнозами та переконаннями пані Іванна. З нею ми також обговорювали ризик радикалізації суспільства внаслідок втоми від війни, економічних та соціальних негараздів, зміну тактики РФ тощо. Пані Іванна критикувала не тільки РФ, а й конфліктний процес введення військового стану в Україні: “Того дня ми забули, як добре вміємо об’єднуватися перед лицем зовнішньої загрози”. Втім, після першої критичної частини спікерка підкреслила, що за останні 5 років Україна зробила “неймовірні речі” та подякувала кожному, хто прийшов на державну службу не з політичних кіл й гідно витримує складнощі цієї роботи.

Окрім пані Іванни, новим державним службовцям дякував й Ахтем Сеітаблаєв, актор та режисер. Більшість його виступу була присвячена тезі “Культура зшиває людей”. Згадуючи різні історії, Ахтем доводив, що творчість і культура здатні поєднати кожного незважаючи на політичні, історичні конфлікти. І зокрема – Крим та решту України. Він розповів й про те, що комунікація між українськими акторами, митцями та політиками, послами тощо зараз впевнено налагоджується. До речі, частково саме задля такої комунікації у фільмах Ахтема знімаються іноземні актори – це допомагає транслювати меседжі України європейським діячам та політикам. Окремо Ахтем присвятив свій виступ Криму, а саме культурним способам єднання кримчан та зокрема – кримських татар. Режисер впевнений, що нові об’єднання кримських татар можливі навіть в нинішній час окупації і виступив проти “кримського” скепсису. Так кримська тематика закрила блок дискусій з експертами.

Після перерви виступила Катерина Загорій, випускниця УШПС 2009 року та Засновниця Фонду родини Загорій, з розповіддю про глобальний рух “Щедрий Вівторок”. Також Катерина під час свого виступу раділа, що ком’юніті УШПС залишається міцним, а сама Школа постійно підтримує проекти випускників.

Підтримка можлива не лише з випускниками: на Конференції було оголошено й про нове партнерство, цього разу – з LDaily. LDaily – інформаційно-аналітичне бізнес-видання з актуальною інформацією для ділових людей, джерело ексклюзивного контенту про важливі події української та світової економіки, а також ресурс для коментарів та інтерв’ю з відомими бізнесменами і представниками влади, авторських спецпроектів та інших матеріалів, цікавих сучасному бізнесменові.

Далі послідувала особливо емоційна частина Конференції – вручення дипломів учасникам УШПС 2018 року. Останнім акордом програми Конференції стала вистава “Шестеро характерів ненаписаної комедії” у виконанні трупи Київського академічного драматичного театру на Подолі під керівництвом народного артиста України, лауреата Національної премії ім. Тараса Шевченка Віталія Малахова. “Характери” – це глибока історія пошуків моральних цінностей пера Нобелівського лауреата Луїджі Піранделло. Так завершилася XIII Конференція Школи, яка завжди є водночас й кінцем одного, й початком нового.

19-21 листопада делегація цьогорічної програми УШПС відвідала Всесвітній Форум за Демократію Ради Європи у Страсбурзі.

Всесвітній Форум за Демократію, який щорічно проходить в Раді Європи, в Страсбурзі, завжди є частиною програми Школи. Цьогоріч тема Форуму звучала так: “Гендерна рівність: чия це битва?”.

Наскільки велику роль відіграє нерівний розподіл влади між жінками та чоловіками? Як запобігти гендерно обумовленому насильству? Чому зараз, у 2018 році, гендерні стереотипи досі заважають жінкам досягати своїх цілей у громадських, політичних та економічних сферах навіть у демократичних державах? Як саме ми всі – чоловіки та жінки – виграємо від гендерної рівності? Такі та інші теми пронизували всі три дні Форуму.

Перші панельні сесії присвятили таким темам: – жінки та влада: рухаємося до 50\50; – проблема сексизму, дискримінації та насильства стосовно жінок; – безпека, демократизація та жінки.

Цього дня делегація УШПС змогла тричі звернутися до Ради Європи: з питанням стосовно нападів на активістів та активісток, забезпечення прав жінок на окупованих РФ територій – Криму і Донбасу – та гендерної рівності у професійній сфері.

Цей день запам’ятався УШПС участю в круглих столах та лабораторіях на такі теми, як-от, наприклад, “Штучний інтелект та гендерна рівність”, “Жінки та міграція”, “Феміністична розслідувальна журналістика”, “Релігія та фемінізм” та “Жінки у кіномистецтві” тощо. Окрім цього, учасники УШПС зустрілися із постійним представником України в РЄ Дмитром Кулебою та суддею Європейського суду з прав людини від України, Ганною Юдківською. З паном Дмитром делегація обговорила актуальні для України питання в Раді Європи, оглянула можливості розвитку інституцій та подискутувала про реформу української дипломатії. З пані Ганною ж обговорювали складнощі з виконанням рішень ЄСПЛ в Україні та роздумували над тим, чому українці масово звертаються до ЄСПЛ.

Ранок останнього дня Всесвітнього форуму за демократію в Страсбурзі розпочався з акції УШПС в залі ПАРЄ на підтримку Олега Сенцова та інших політв’язнів Кремля. Акція відбулася під час виступів попередньої та наступного голів Комітету міністрів Ради Європи – Віце-прем’єр-міністерки Хорватії Marija Pejcinovic Buric та Міністра закордонних справ Фінляндії Timo Soini. Символічно, що дата акції збіглася з річницею Євромайдану, 21 листопада. Акція в Раді Європи на підтримку Сенцова та інших політв’язнів Вдень цього ж дня делегація УШПС також проводила акцію в Раді Європи, розповідаючи про історію Катерини Гандзюк, активістки та випускниці Школи 2015 року, а також про більш ніж 50 нерозкритих нападів на активістів в Україні.

Також цього дня на Форумі проводили пленарну сесію на тему “Жінки, безпека та демократизація”, підбивали підсумки та святкували церемонію закриття.

Олена Литвиненко, Заступниця Голови Офісу Ради Європи в Україні, наголосила, що питання ґендерної рівності стало одним з пріоритетів Ради Європи, адже рівноправна участь чоловіків і жінок у суспільному та політичному житті, у прийнятті рішень є невід’ємною складовою дотримання прав людини. Це також є питанням соціальної справедливості та запорукою сталого демократичного врядування.

Світлана Матвієнко, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, звернула увагу на важливість того, що Хаб партійних інновацій – Жінки об’єднав представниць великої кількості різних політичних партій та рухів, що дає можливість говорити про формування нової політичної культури та міжпартійного діалогу. «Культура демократичної участі, внутрішньопартійна комунікація, демократичні процеси – тільки це може підняти нас на новий рівень політичної відповідальності», – наголосила Світлана.

Олександр Якименко, Програмний координатор в Україні Міжнародного інституту демократії та сприяння виборам (International IDEA), наголосив, що проект спрямований на подолання кризи представництв – невідповідності між тим, що хочуть виборці, і тим, як на їх запити реагують обрані ними представники у владі. І це є проблема комунікації та зв’язку з виборцями. Нові технології не тільки здешевлюють передвиборні кампанії, але й сприяють розбудові демократії.

Катя Тілікайнен, Радниця з ґендерних питань Офісу Ради Європи в Україні, наголосила, що досягнення збалансованої участі жінок та чоловіків у процесі прийняття політичних і суспільних рішень є критично важливим для гарного функціонування суспільства.

Катя Тілікайнен розповіла учасницям Хабу партійних інновацій – Жінки про стратегію Ради Європи з ґендерної рівності, рекомендації Ради Європи щодо збалансованої участі жінок і чоловіків у прийнятті рішень, рівний доступ до фінансування, подолання упереджень, сексизму і стереотипів, залучення молоді до політичного життя, можливості використання нових технологій.

Ґендерне бюджетування – це інтегрування чіткої ґендерної перспективи в загальний контекст бюджетного процесу за допомогою спеціальних процесів та аналітичних інструментів з метою сприяння ґендерно орієнтованій політиці.

Наталія Федорович, Заступниця Міністра соціальної політики України, та Оксана Кисельова, Національна експертка проекту «Ґендерне бюджетування в Україні», розповіли учасницям Хабу партійних інновацій – Жінки про те, що таке ґендерне бюджетування, які можливості воно відкриває та в яких областях України його вже запроваджено.

Іванна Климпуш-Цинцадзе, Віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, розповідаючи учасницям Хабу партійних інновацій – Жінки про ґендерну машинерію у державному управлінні наголосила, що рівне представництво чоловіків і жінок дає можливість виходити на кращу якість прийняття рішень.

Ольга Айвазовська, Голова правління, координаторка виборчих і політичних програм Громадянської мережі ОПОРА, обговорила з учасницями Хабу партійних інновацій – Жінки низку питань, присвячених виборам, зокрема, якими є основні стандарти і принципи виборчого права; що ми розуміємо, коли говоримо про рівне виборче право; що уособлює принцип вільних виборів; чому важливо дотримуватися принципу таємного голосування; як найефективніше забезпечити принцип поваги до фундаментальних прав і свобод людини та багато іншого.

Кароліна Леаковіч, Координаторкою Департаменту політики в галузі прав людини в Соціал-демократичній партії Хорватії, разом з учасницями Хабу партійних інновацій – Жінки обговорювали питання, які виклики стоять перед сучасною демократією; як забезпечити ґендерну рівність у політичних партіях; якими є основні види політичної участі жінок; чому повинно бути більше жінок у виборних органах; як присутність жінок впливає на відповідальність парламентарів; які виклики стоять на шляху  ґендерної рівності.

Майкл Бабяк, Dome Inc., колишній директор з маркетингових технологій Республіканського національного комітету, розповів учасницям Хабу партійних інновацій – Жінки, з чого розпочиналася передвиборча кампанія Трампа та завдяки чому досягла такого значного успіху; чому Республіканська партія інвестувала в диджитал; як організувати та провести надзвичайно ефективну фандрейзингову кампанію; як залучити волонтерів до своєї передвиборчої кампанії; в чому полягає позитивний вплив цифрових технологій на роботу політичних партій.

74% українців мають доступ до Інтернету, 35% українців проводять свій вільний час у соціальних мережах – Ярослав Ведмідь, Засновник і керівник цифрового агентства Postmen, розповів учасницям Хабу партійних інновацій – Жінки, який контент цінується найбільше та як адаптувати свій контент до запитів аудиторії, скільки часу українці проводять онлайн, як аналізувати вплив ваших повідомлень на аудиторію, як використовувати ботів, як працювати з алгоритмами та великими масивами даних, що таке штучний інтелект сьогодні.

Олександр Якименко, Програмний координатор в Україні Міжнародного інституту демократії та сприяння виборам International IDEA, розповів учасницям Хабу партійних інновацій – Жінки про те, що таке швидке прототипування, в чому його переваги та як політичні партії можуть його використовувати.

Майкл Бабяк та Олександр Якименко оцінили, наскільки креативними, реалістичними та корисними для партійної розбудови були ідеї учасниць та учасників, які протестували техніку швидкого прототипування.

Чому нас може навчити приклад Естонії у просуванні електронних сервісів на державному рівні? Якими є успішні приклади використання диджитал технологій українськими політиками? Як за допомогою цифрових технологій політичним партіям залучати своїх прихильників до активної співпраці? – Ярослав Ведмідь, Засновник і керівник цифрового агентства Postmen, розповів учасницям Хабу партійних інновацій – Жінки.

Ольга Ситник, Директорка з нового бізнесу цифрового агентства Postmen, розповіла учасницям Хабу партійних інновацій – Жінки, як відомі жінки використовують соціальні мережі та цифрові технології для просування власних ідей.

Юлія Кириченко, Членкиня правління Центру політико-правових реформ, та Ярослав Юрчишин, Виконавчий директор Transparency International Україна, розмовляли з учасницями Хабу партійних інновацій – Жінки про те, чому сьогодні є запит на прозорість та підзвітність політичних партій, навіщо партіям бути прозорими, якими є ключові проблеми українських політичних партій, для чого потрібне державне фінансування політичних партій, джерела фінансування партій, відповідальність за порушення у сфері фінансування партій.

Державні механізми застаріли в усьому світі. Світ технологічно переріс всі традиційні політичні системи представницької демократії. Тепер будь-яка людина на планеті не має потреби ні в громіздких державних структурах, ні в багатомільйонній армії чиновників. Тепер є можливість у себе в смартфоні мати власний пульт управління Державними Службами Сервісу. До яких сервісів має бути зведено багатоманіття функцій держави? Як виглядатиме Україна майбутнього? – разом з учасницями Хабу партійних інновацій – Жінки розмірковував Сергій Гайдай, Директор зі стратегічного планування соціально-інжинірингового агентства Гайдай.Ком.

Тетяна Карась, Координаторка програми для політичних партій, Національний демократичний інститут в Україні (NDI), та Євген Барщевський, працівник програми досліджень та інновацій в представництві Національного демократичного інституту в Україні (NDI), розповіли учасницям Хабу партійних інновацій – Жінки про сервіси «Ваша думка» та «CiviCRM», які дозволяють у режимі реального часу за допомогою SMS або смартфону ефективно організовувати публічні консультації, швидко комунікувати з партійними осередками, отримувати зворотній зв’язок, проводити кількісні та якісні дослідження громадської думки.

Скільки людей в Україні користуються інтернетом? Що таке «покоління заголовків»? Що цікавить українців у інтернеті? Якими є найбільш відвідувані сайти в Україні? Як відбувається ранжування постів у мережі фейсбук? Як не треба політикам поводитись у соціальних мережах? Як працювати партіям у інстаграмі, твітері та месенджерах? Що шукають українські політики в інтернеті? – розповів учасницям Хабу партійних інновацій – Жінки Олександр Бондаренко, Керівник спецпроектів диджитал-агенції Reputation Management Agency.

Як створити політичний рух і отримати абсолютну більшість у парламенті за 14 місяців – розповіла учасницям Хабу партійних інновацій – Жінки Тетяна Жуковіна, Директорка стратегічних комунікацій диджитал-агенції Reputation Management Agency.

Хаб партійних інновацій є ініціативою International IDEA та Української школи політичних студій, проекту Лабораторії законодавчих ініціатив.

Олександр Якименко, Програмний координатор в Україні Міжнародного інституту демократії та сприяння виборам (International IDEA), розповів про важливість Хабу партійних інновацій, який є відповіддю на виклики глобальних процесів, зокрема, кризи представництв – прогалини між тим, що хочуть виборці і тим, що роблять обрані ними представники у владі. Олександр наголосив, що, з одного боку, виборцям треба краще комунікувати свої потреби і прагнення; проте, з іншого боку, політичним партіям треба краще слухати своїх виборців та реагувати на їх запити. Саме на інноваційні технології комунікації та роботи як із виборцями, так і всередині партій спрямований Хаб партійних інновацій.

Світлана Матвієнко, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, наголосила на важливості політичної освіти, необхідності стимулювання участі жінок у політичному процесі, розбудові ефективної моделі комунікації. Світлана звернула увагу на те, що дидижиталізація та інформатизація партій допомагають розбудові внутрішньопартійної демократії, прозорості та підзвітності партій, об’єднанню демократичних сил.

Євген Барщевський, Координатор програми публічних консультацій в представництві Національного демократичного інституту в Україні, розповів учасникам Хабу партійних інновацій про систему проведення публічних консультацій «Ваша думка», яка надає політичним партіям, громадським організаціям та мережам НУО можливість доносити інформацію та отримувати відповіді в режимі онлайн через смс-голосування або голосування на сайті; а також ресурс «CiviCRM» – систему відслідковування взаємозв’язків та взаємодій як всередині партії, так і в комунікації з виборцями.

Юлія Решітько, Комунікаційниця Руху ЧЕСНО (Центр UA) та Ігор Фещенко, Аналітик з партійних фінансів Руху ЧЕСНО (Центр UA), презентували учасницям і учасникам Хабу партійних інновацій електронні інструменти, які допомагають політичним партіям отримати конкурентну перевагу в політичній боротьбі. Зокрема, PolitHUB – база політиків та партій, які хоч раз брали участь у виборах на національному чи місцевому рівнях, починаючи з 1998 року. На ресурсах зібрано дані ЦВК, ВРУ, місцевих рад, партійних сайтів, НАЗК, агітаційні архіви партій та медійні архіви.

Ярослав Юрчишин, Виконавчий директор Transparency International Україна, дискутував з учасницями й учасниками Хабу партійних інновацій про відкритість політичних партій.

Чому відкритість і підзвітність є необхідними основами роботи політичних партій? Хто є ключовими аудиторіями для політичних партій? Чого очікують головні стейкголдери від політичних партій?

Олег Медведєв, політичний консультант, розповів учасницям і учасникам Хабу партійних інновацій про рейтинги, організаційні спроможності політичних партій та ймовірні стратегії політичних партій напередодні виборів.

Майкл Бабяк, Dome Inc., колишній директор з маркетингових технологій Республіканського національного комітету та кампанії Трампа, розповів учасницям і учасникам Хабу партійних інновацій про чинники, завдяки яким передвиборча кампанія Трампа досягла значного успіху.

Як Республіканська партія використовувала дидижитал? Що лежить в основі успішної фандрейзингової кампанії? Як залучити волонтерів до своєї передвиборчої кампанії? Як у цьому може допомогти відео?  В чому полягає позитивний вплив цифрових технологій на роботу політичних партій?

Єгор Аушев, Співзасновник, Hacken, та Олексій Денисюк, Консультант з кібербезпеки, Hacken, розповіли учасницям і учасникам Хабу партійних інновацій, що таке кібербезпека; хто такі «білі» хакери та чи можуть вони захистити вашу систему від зламу «чорними» хакерами; якими є кіберзагрози сучасного світу; як відбувається збір інформації користувачів Інтернету та чи можна від цього захиститися.

Ярослав Ведмідь, Засновник і керівник Postmen, розповів учасницям і учасникам Хабу партійних інновацій, скільки українців сьогодні є онлайн; скільки часу вони там проводять і на що його витрачають; який контент цінується більше за все та як адаптувати свій контент до запитів аудиторії; чому в соціальних медіа фейки перемагають факти; як аналізувати вплив вашого контенту на аудиторію; що таке штучний інтелект сьогодні.

Державні механізми застаріли в усьому світі. Світ технологічно переріс всі традиційні політичні системи представницької демократії. Тепер будь-яка людина на планеті не має потреби ні в парламентах, ні в різного роду депутатах та інших можновладцях – ні в громіздких державних структурах, ні в багатомільйонній армії чиновників. Тепер є можливість у себе в смартфоні мати власний пульт управління Державними Службами Сервісу. До яких сервісів має бути зведено багатоманіття функцій держави? Як виглядатиме Україна майбутнього? – разом з учасницями та учасниками Хабу партійних інновацій розмірковував Сергій Гайдай, Директор зі стратегічного планування соціально-інжинірингового агентства Гайдай.Ком.

Олександр Бондаренко, Керівник спецпроектів диджитал-агенції Reputation Management Agency, розповів учасницям і учасникам Хабу партійних інновацій про загальні тенденції соціальних мереж; про те, який контент є найбільш популярним; як українці читають новини у соціальних мережах; на які сайти заходять найбільше; які соціальні мережі та месенджери є найпопулярнішими серед українців; якими є секрети створення успішного контенту; як використовувати big data на свою користь.

Які є взаємозв’язки між особливостями організації людської психіки та політичним процесом? Як вплинула політика на когнітивну еволюцію? Як процеси в нашому мозку впливають на наше сприйняття політики і на політику? Які є найновіші надбання нейронаук (neurosciences) в їхній проекції на специфічні характеристики політичного життя людини? – розповів учасницям й учасникам УШПС Денис Полтавець, експерт з розвитку громадянського суспільства.

Розмова учасниць та учасників УШПС з мером Львова Андрієм Садовим про місцевий розвиток як рушій трансформацій в країні.

Традиційно вважається, що політика і мораль суперечать одна одній. За цим стоїть традиція Макіавеллі. Діаметрально протилежна їй позиція Канта: у своїй поведінці людина повинна керуватися моральними мотивами, а не практичними потребами (моральний імператив). Не всяка успішна політика є високоморальною, але всяка аморальна політика є руйнівною. Українські реалії дають чимало ілюстрацій руйнівності аморальної влади. Чи можлива моральна політика в Україні? Чи може бути політика моральною? Чи слід говорити про моральний рух? – розмірковував разом з учасницями й учасниками УШПС Мирослав Маринович, Віце-ректор з питань призначення та місії Українського католицького університету.

Як церковне питання впливає на електоральний вибір в історії України? Чому політики періодично намагаються розіграти релігійну карту напередодні виборів? Навіщо країні з полігоном для Гіперлупу грамота церковного предстоятеля? Як в гібридній війні з Росією не побудувати свою РПЦ? – дискутував разом з учасницями й учасниками УШПС Андрій Андрушків, керівник департаменту публічної політики та адвокації, ГО «Центр UA», випускник УШПС.

Радянські спецслужби покриті ореолом таємниць та міфів. Відкриття їхніх архівів є безцінним для якісних історичних досліджень, адже саме завдяки ним можна встановити реальні події та факти, позбуваючись міфологічного нашарування. Відкриті архіви радянських спецслужб – це запобіжник, який унеможливлює повернення до радянського минулого, показуючи злочинність радянської влади та комуністичного режиму. Які таємниці містять архіви радянських спецслужб? Чому відкриті архіви важливі для сучасної України? – розповів учасницям й учасникам УШПС Руслан Забілий, Директор Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» у Львові.

В Україні налічується більше 300 політичних партій. Проте, які з них можна насправді назвати такими? Все більше зростає вага «всеохопних» партій, які характеризуються апелюванням не до прихильників, а безпосередньо до суспільних груп, збільшенням ролі лідерських груп та персоналізацією політики, зростанням впливу груп інтересів на партійну політику, розмиванням меж соціальної бази партій, зниженням ролі ідеологічного фактору в розробці партійних стратегій і програм. Як можна охарактеризувати українські партії? Як вони позиціонують себе перед виборами? Яким чином вибудовують зв‘язок з виборцем? – розповів учасницями й учасниками УШПС Анатолій Романюк, д.п.н., завідувач кафедри політології Львівського національного університету ім. І. Франка.

Ми живемо в XXI столітті, коли жінки та чоловіки в демократичному суспільстві України користуються рівними правами та можливостями, рівним доступом до політичного життя, рівною оплатою праці та професіями на свій вибір. Це міф чи реальність у сучасній Україні? Емпіричні тенденції демонструють поглиблення розбіжностей між жінками та чоловіками, які користуються тими самими правами де-юре та де-факто. Яким є прогрес на сьогоднішній день та які постійні виклики щодо досягнення ґендерної рівності в Україні? – розмірковував разом з учасницями й учасниками УШПС Марчін Валєцкі, D.phil, Голова відділу демократизації, БДІПЛ ОБСЄ.

Зазвичай вважають, що якість урядових рішень залежить передусім від якості людей, які їх приймають. Як наслідок – невдала політика Уряду пояснюється переважно суб’єктивними чинниками: «не ті люди при владі», а пропоновані рішення зводяться до заміни попередників наступниками. Але чи достатньо просто змінити людей, щоб змінилась якість прийняття рішень? Якщо ні, то що ще принципово має змінитись? Як це пов’язано з поточною реформою публічного врядування? – розмірковував разом з учасницями й учасниками УШПС Олексій Гончарук, к.ю.н., Голова Офісу ефективного регулювання (BRDO), випускник УШПС.

У олігархічній державі доступ до створюваних всім суспільством благ має група багатих людей, які разом з тим беруть участь у здійсненні влади. Таку державу Дуґлас Норт називає державою з обмеженим доступом. Такий принцип доступу до благ реалізований в Україні. У демократичних державах доступ до благ вже має набагато ширша група людей – середній клас. Майдан Гідності здійснював антиолігархічну революцію – скачок від олігархічної держави з обмеженим доступом до демократичної держави з широким доступом. Якою була мета Майдану Гідності? Що відбувається в Україні – соціальна революція, громадянська війна як війна середнього класу з олігархатом, чи путінська агресія? – дискутував разом з учасницями й учасниками УШПС Тарас Возняк, Редактор журналу «Ї», культуролог.

Досі стратегією розвитку України була стратегія слимака: «повільно, але впевнено». Нам же потрібно зробити стрибок. Окрім політичного, стрибок мусить мати гуманітарний вимір. Зміни економічні не можуть статися, якщо не змінилася ціннісна основа самого суспільства. Ті, хто приходить до влади заради реформ, можуть прискорити цей процес, щоб підготувати суспільство до стрибка. В Україні визріли умови для такого стрибка, адже з‘явились носії нових цінностей. Якими є цінності сучасного українського суспільства? Що необхідно для «стрибка»? Як подолати історію і вирватись уперед? – розмірковував разом з учасницями й учасниками УШПС Ярослав Грицак, д.і.н., професор Українського Католицького університету, член Несторівської групи.

У центрі уваги постали питання справедливості та політики; впливу сучасних технологій на політичні процеси в Україні; політичної корупції та прозорості; причини, динаміка та трансформації конфліктів на Близькому Сході та у Східній Європі; осмислення поняття «нової нормальності»; політичне прогнозування та мистецтво імпровізації в політиці.

Учасниці й учасники УШПС зустрілися в Одесі аби в колі однодумців переосмислити базові ідеї та принципи, на яких ґрунтуються суспільно-політичні, економічні та культурні процеси сучасності; а також напрацювати власне розуміння визначальних тенденцій сьогодення.

Насильницькі конфлікти мають свою динаміку і логіку. Вони розгортаються у просторі і часі, акумулюючи чималі людські та матеріальні ресурси. Вони руйнують суспільні інститути та знищують соціальний капітал. Втім, водночас, конфлікти створюють нові можливості, надають поштовх до змін, змушують людей змінюватися. За останні 20 років лише незначна кількість насильницьких конфліктів була повністю врегульована. Більшість таких конфліктів досі перебувають у гарячій стадії або під загрозою ескалації. Чи може людство знайти шляхи ефективної трансформації насильницьких конфліктів? Чи ми приречені знову і знову наступати на ті ж самі граблі? – розповів учасницям і учасникам УШПС Ігор Семиволос, Виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень.

Що таке держава і навіщо вона потрібна? Які головні цілі політики? Якою має бути держава у найближчому майбутньому? Чи можна окреслити головні риси політики майбутнього? Відповіді на ці запитання тісно пов’язані з тим, як ми розуміємо справедливість і чи вважаємо ми, що державні інститути повинні реалізовувати базові принципи справедливості. Але що таке справедливість? При  перших же спробах відповісти на запитання про природу справедливості ми помічаємо, що дуже важко дійти спільної згоди у наших відповідях. Відсутність згоди стосовно уявлень про справедливість – це недолік чи перевага? Обговорення природи справедливості утворює ядро великої частини сучасних політичних дискусій. Те, що ми змушені вести ці дискусії, як і те, що у нас різні способи оцінки ключових політичних і суспільних практик, сприяє підвищенню рівня політичного життя. Політика найближчого майбутнього – це залучення широких верств суспільства в обговорення «складних тем». Таку політику можна назвати політикою спільного блага, – наголосив Андрій Баумейстер, д.ф.н., доцент кафедри теоретичної і практичної філософії філософського факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

Наскільки тілесне і політичне співмірне? Чи впливає «тіло» на політику? Де проходить межа «здаватися» і «бути»? Яким є «тіло» політика? Флірт, еротика та секс – чи є це важелями політичного впливу та влади? Допомагає це чи заважає? Додає чи шкодить? Виклик претензійності як вибір. Фото як презентація та «застигання» в історії. Мистецтво та література в політичному процесі, – про все це та багато іншого розповіла учасницям і учасникам УШПС Світлана Матвієнко, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив.

Державні механізми застаріли в усьому світі. Світ технологічно переріс всі традиційні політичні системи представницької демократії. Тепер будь-яка людина на планеті не має потреби ні в парламентах, ні в різного роду депутатах та інших можновладцях – ні в громіздких державних структурах, ні в багатомільйонній армії чиновників. Тепер є можливість у себе в смартфоні мати власний пульт управління Державними Службами Сервісу. Кожен тепер може особисто представляти і відстоювати свої інтереси без посередників. Звичайно, менеджмент і менеджери в державному секторі потрібні. Але сенс їхньої роботи повинен докорінно змінитися. Блокчейн, криптовалюта, електронні кадастри земель і власності, бігдата – вже не фантастика, а реальність. Але якщо цивілізований світ не відразу відмовиться від традиційних державних інституцій, тому що вони у них все ще ефективно працюють і нові сервіси вводяться поступово, то українці можуть це зробити вже сьогодні і радикально, адже наш державний сервіс просто відсутній, правлячий клас корумпований, а державний апарат не працює, імітуючи діяльність. І зробивши це, Україна може ривком виявитися попереду всієї планети – разом з учасницями та учасниками УШПС розмірковував Сергій Гайдай, Директор зі стратегічного планування соціально-інжинірингового агентства Гайдай.Ком.

Гроші в політиці є необхідною складовою будь-якого демократичного процесу, що дозволяє виражати політичну підтримку, політичну участь, а також підтримувати активну конкуренцію на виборах. Разом з тим, політичне фінансування також являє собою конкретний ризик для будь-якої демократичної та економічної системи, загрожуючи захопленням політичних процесів прийняття рішень потужними особливими інтересами та епізодами ендемічної політичної корупції. Що знаходиться на перехресті правил фінансування політичних партій, процедур державних закупівель, ролі політично обізнаних осіб та декларування активів та доходів політичних та державних службовців? Що роблять відповідні органи влади для боротьби з корупцією в цих сферах і які механізми можуть бути використані для покращення цих зусиль? – розповів учасницями та учасниками УШПС Марчін Валєцкі, D.phil, Голова відділу демократизації, БДІПЛ ОБСЄ.

При створенні та здійсненні політики найцікавішим ресурсом є той образ майбутнього, який вона пропонує. Проте, часто політичні прогнози в Україні можуть бути маніпулятивними та занадто суб‘єктивними, що нівелює їхнє значення в творенні якісної політики. Які є методи політичного прогнозування, сфери застосування та форми, яких набувають прогнози? Якими є основні принципи короткострокового та довгострокового прогнозування та можливості для втілення? – розповів учасницями та учасниками УШПС Михайло Кольцов, к.ф.н., Старший викладач кафедри філософії та релігієзнавства Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Якими є взаємозв‘язки між характером політичного режиму, наданням публічних благ і політичною активністю громадян? Чим характеризується процес державотворення (state making), явище селекторату? Як відбувається перехід від «природньої держави» до «держави загального блага» та яка роль населення у цьому? Якою є траєкторія еволюції політичних режимів після 1991 року, в тому числі й в Україні? Чого нас може навчити досвід палеолітичного бомбардування? Чому в сучасному світі падає рівень насилля? Що таке тиранічний мир? Що дозволяє зрозуміти про Україну суперечка плантаторів Південної Кароліни та пуритан з Массачусетса наприкінці 18 ст.? –  розмірковував разом з учасницями та учасниками УШПС Іван Гомза, к.п.н., доцент кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська Академія», викладач Київської Школи Економіки.

Кожен з нас щодня є актором імпровізації. Політика, бізнес, любов, виховання дітей – це все гра, в якій є вибір: або граєте ви, або грають вас. Імпровізація – це створення твору в момент його виконання. Як використовувати імпровізацію в політиці? Як правильно спілкуватись з аудиторією? – ділився досвідом разом з учасницями та учасниками УШПС Анатолій Нейолов, керівник театру «Чорний квадрат».

Захід є спільною ініціативою Лабораторії законодавчих ініціатив, Центру розвитку інновацій та Ліги інтернів у рамках Програми стажування працівників законодавчої влади (Professional Fellows Program), що адмініструється Американськими Радами з міжнародної освіти за підтримки Бюро з питань освіти та культури Державного департаменту США.

Джейкоб Вентура, маючи чималий досвід роботи в законодавчому офісі Штату Массачусетс (США), надавав юридичну допомогу щодо реформи етичних стандартів судової системи Франції. Крім того, пан Вентура був членом нормотворчих команд обраних представників як на рівні штату, так і на федеральному рівні.

Під час семінару Джейкоб Вентура окреслив особливості урядування в США, ключові повноваження та засади функціонування виконавчої, законодавчої та судової гілок влади; детально розповів про законодавчий процес у США: від народження ідеї законопроекту й до його фінального голосування; а також розкрив особливості роботи та взаємодії з урядом неурядових організацій в США.

Спершу внаслідок потреби державної політики або необхідності оновлення чи скасування чинного закону виникає ідея нового законопроекту. Найчастіше ідеї нових законопроектів походять від членів Палати представників чи Сенату; якщо ж лобісти, представники бізнесу, неурядових організацій, охорони здоров’я, промисловості, освіти, транспорту та інших груп матимуть ідею щодо законопроекту, то вони мають запропонувати її членам законодавчої гілки влади.

Як правило, НУО, лобісти, члени округу, які обирають представників до законодавчої влади, та різні організації безпосередньо звертаються до свого представника або сенатора аби пролобіювати свій законопроект. Часто великі організації звертаються до багатьох законодавців, щоб отримати необхідну підтримку чи протидію законопроекту. Залежно головної ідеї законопроекту, так само багато людей можуть виступати «за» нього, як і «проти»; у цьому випадку особливий законодавчий орган повинен зважити плюси і мінуси при голосуванні «за» чи «проти» законопроекту. На успішність голосування за законопроект впливають різноманітні чинники: ставлення округу до цього законопроекту; перспективи переобрання протягом наступного циклу; інтерес політичного фінансування; особисті стосунки з окремими представниками партій; переваги законопроекту та ймовірність успіху законодавства; вплив партійного керівництва на законодавчий орган.

1. Подання законопроекту. Члени Сенату та Палати представників можуть подавати законопроекти у своїх відповідних палатах. Деякі законопроекти можуть бути довжиною в одне речення, інші законопроекти сягають понад 2000 сторінок, залежно від складності та предмету.
2. Комітетські слухання. Багато законопроектів, які подаються, ніколи не доходять до комітетських слухань. Законопроекти направляються до тих комітетів, питання компетенції яких в них розглядаються. Після того, як законопроект був розглянутий на слуханнях Комітету та було заслухано свідчення та експертні оцінки усіх учасників, Комітет часто проводить приватне опитування членів та керівництва, аби визначити рівень підтримки законопроекту.
3. Дебати.
4. Офіційне обговорення. У Конгресі США 435 членів Палати представників, обраних населенням з усіх штатів. До верхньої палати входять 100 сенаторів, кожен штат має рівноправне представництво в цьому органі – 2 сенатори на штат. Як правило, для прийняття законопроекту потрібна проста більшість, однак існує також і багато виключень.
5. Остаточне законодавче голосування. Після того як законопроект пройшов обговорення у Палаті представників та Сенаті, він направляється до виконавчої гілки влади.
6. Законодавче схвалення / Вето. Правом законодавчого схвалення або вето на рівні Федерального уряду володіє Президент Сполучених Штатів, на рівні штату виконавчу владу очолює губернатор. Президент має 10 днів для підписання законопроекту або вето. Губернатор володіє правом вето, яке дозволяє їм змінювати лише окремі частини законопроекту або бюджету. Президент не має права вето на частину законопроекту, він зобов’язаний підписати весь законопроект або накласти на нього вето, відправивши його назад до Конгресу для перегляду.
7. Подолання вето. Зазвичай, якщо найвищий представник виконавчої влади не підписує законопроект, він автоматично вважається ветованим. Якщо законодавчий орган не погоджується з вето виконавчої влади, обидві палати повинні повторно проголосувати, щоб перекрити право вето (зазвичай 2/3 голосів в кожній палаті). Досягти такого рівня згуртованості на рівні федерального уряду та у багатьох штатах дуже складно.
8. Конституційні виклики. Після того, як законопроект стане законом, громадяни, члени законодавчої влади та навіть виконавча влада можуть оскаржити закон на конституційних підставах. Судова влада США вирішить, чи повинен закон залишатися чинним, і чи не порушено конституційних прав громадян.

Вперше термін «неурядова організація» знаходить своє визначення у Статті 71 Статуту Організації Об’єднаних Націй в 1945 році. У Сполучених Штатах діють близько 1,5 мільйонів громадських організацій, де працюють близько 11,4 мільйона американців. За даними Уолденського університету, 80% громадян у всьому світі вважають, що завдяки НУО легше долучитися до реалізації позитивних соціальних змін.

НУО в США відрізняються за спрямуванням своєї діяльності: багато організацій працюють над питаннями, які впливають на людей у ​​США, тоді як інші НУО в Сполучених Штатах зосереджують свою увагу на міжнародних цілях, включаючи багато нерозвинених країн. У США НУО можуть займатися як адвокатуванням, так і лобістською діяльністю.

Ознайомитися з презентацією Джейкоба Вентури «Законодавчий процес в США: процедура, етапи та роль громадськості»

Захід є спільною ініціативою Лабораторії законодавчих ініціатив, Ліги інтернів та громадської спілки «Центр розвитку інновацій» в рамках Програми стажування працівників законодавчої влади (Professional Fellows Program), що адмініструється Американськими Радами з міжнародної освіти за підтримки Бюро з питань освіти та культури Державного департаменту США.

Джейкоб Вентура, маючи чималий досвід роботи в законодавчому офісі Штату Массачусетс (США), надавав юридичну допомогу щодо реформи етичних стандартів судової системи Франції. Крім того, пан Вентура мав можливість працювати з посадовими особами Албанії під час дослідження  корупції в судовій системі та органах місцевого самоврядування Албанії.

Олександр Заславський, Заступник Голови Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, привітавши учасників семінару, подякував партнерам з Апарату ВРУ за підтримку спільної ініціативи, окремо подякувавши Комітету і Секретаріату Комітету з питань державного будівництва, регіонального розвитку та місцевого самоврядування за підтримку в організації заходу.

Олександр розповів, що він з колегами Марією Савіною з Ліги Інтернів та Анною Ємєльяновою з Центру розвитку інновацій були учасниками програми стажування в органах влади та неурядових організаціях Сполучених Штатів Америки в рамках програми професійного стажування та обміну, що адмініструється Американськими Радами з міжнародної освіти за підтримки Бюро з питань освіти та культури Державного департаменту США.

Пояснюючи вибір теми семінару, Олександр наголосив на тому, що питання етичних стандартів та норм є вкрай актуальним для українського парламенту. Доповідь та дорожня карта щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України, підготовлена Місією Європейського парламенту з оцінки потреб під головуванням Пета Кокса, містить 52 рекомендації. І саме 52-га і остання рекомендація безпосередньо передбачає розробку кодексу поведінки народного депутата.

2017 року Лабораторія законодавчих ініціатив підготувала аналітичний звіт «Етичний кодекс парламентаря: структура, зміст, тематика. Реалії та пропозиції для України», який спрямований на узагальнення дискусій народних депутатів України, міжнародних експертів, експертів БДІПЛ ОБСЄ та заінтересованих сторін на базі діалогового майданчика. Документ містить кодифікацію чинного законодавства, яким регулюється етична поведінка народних обранців.

Джейкоб Вентура, радник з юридичних питань представника Стівена Ховіта у Законодавчому офісі штату Массачусетс, розпочинаючи свою доповідь, зазначив, що зосередиться на етичних законах штату Массачусетс, які тісно корелюють з федеральними етичними стандартами.

Коротко змалювавши основні положення Кодексу поведінки членів Конгресу, Джейкоб Вентура детально зупинився на етичному регулюванні у штаті Массачусетс. Так, Співдружність Массачусетсу має поєднання кодексів етики та законодавства, яким регулюється поведінка державних службовців та посадових осіб уряду, які включають: кодекси поведінки Палати представників та Сенату штату Массачусетс; судові та виконавчі кодекси поведінки; закони про конфлікт інтересів та закони про фінансове розкриття інформації; Державну комісію з питань етики – незалежну комісію, яка відповідальна за проведення розслідувань та досліджень в галузі етики та розробляє керівні принципи, якими регулюється поведінка всіх державних службовців. Також державний прокурор наділений повноваженнями для розслідування кримінальної діяльності чиновників.

Державні законодавчі повноваження в рамках Сенату штату Массачусетс є саморегульованими та розслідуються їхніми відповідними етичними комітетами, часто з допомогою стороннього адвоката. Представникам Сенату слід уникати будь-якої можливості використання офіційної позиції для власної вигоди; вони повинні утримуватися від будь-яких економічних інтересів, що становлять загрозу для їх незалежних суджень; ніхто не має права використовувати будь-яку конфіденційну інформацію, отриману для подальшого фінансового збагачення

У штаті Массачусетс діє Комісія з етики –  непартійна та незалежна державна агенція, що складається з п’яти членів, призначених на п’ять років, місією якої є сприяння цілісності державної служби, розбудова довіри громадськості до державної служби та запобігання конфліктам між приватними інтересами та державними обов’язками. Кожні два роки всі державні службовці та посадові особи повинні заповнити онлайн-тренінг щодо конфлікту інтересів (новообрані члени повинні завершити протягом 30 днів після початку публічної служби, а потім через кожні два роки). Також кожні два роки всім державним службовцям слід подати власний реферат закону про конфлікт інтересів.

Окрім цього, Джейкоб Вентура розповів учасникам семінару про особливості Закону про конфлікт інтересів штату Массачусетс, а також Закону про фінансове розкриття інформації, судову та адвокатську етику в Сполучених Штатах Америки.

Ознайомитися з презетацією Джейкоба Вентури «Порівняльна етика уряду»