Хаб партійних інновацій є ініціативою International IDEA та Української школи політичних студій, проекту Лабораторії законодавчих ініціатив.

Олександр Якименко, координатор програми «Велика Європа» Міжнародного інституту демократії та сприяння виборам, наголосив, що ідея Хабу партійних інновацій з’явилась як відповідь на глобальні виклики: кризу представництв, популізм, недовіру. Прозорість і підзвітність політичних партій, розбудова ефективної комунікації з виборцями, діалог між політичними партіями та внутрішньопартійний діалог є сходинками на шляху подолання цих викликів.

Олександр Заславський, Заступник Голови Ради Лабораторія, наголосив, що Хаб партійних інновацій є логічним продовженням діяльності Лабораторії законодавчих ініціатив – формування якісно нового рівня політичної культури.

Євген Барщевський, працівник програми досліджень та інновацій в представництві Національного демократичного інституту в Україні, розповів учасникам тренінгу про системи опитування, які дозволяють у режимі реального часу за допомогою SMS або смартфону ефективно організовувати публічні консультації, швидко комунікувати з партійними осередками, отримувати зворотній зв’язок, проводити кількісні та якісні дослідження громадської думки.

Ірина Федорів, головна редакторка CHESNO.org, розповіла учасникам тренінгу про методологію, яку використовує Громадський рух ЧЕСНО, проводячи дослідження діяльності політичних партій; а також про всі інструменти для оцінки політиків та партій, які покликані допомогти громадянам зробити раціональний та виважений вибір.

Ярослав Юрчишин, виконавчий директор Transparency International Ukraine, дискутував з учасниками Хабу про відкритість політичних партій. Яким є ставлення до політичних партій загалом у світі? Чому відкритість і підзвітність є необхідними основами роботи політичних партій? Чого від політичних партій очікують представники основних заінтересованих сторін?

Олег Медведєв, політичний консультант, розповів учасникам тренінгу про яку розстановку сил свідчать останні соціологічні дослідження, а також про рейтинги, організаційні спроможності політичних партій та ймовірні стратегії.

Рауль Крамер, мислитель і менеджер з питань інновацій, партнер-засновник Enabl.ist, розповів учасникам тренінгу про те, що таке інструменти з відкритим кодом, в чому полягають їх особливості та переваги; чому в 21 столітті політичним партіям треба йти онлайн; у чому полягає принципова різниця між взаємодією й участю та як партіям залучати виборців до плідної співпраці; як політичні партії з усього світу використовують цифрові інструменти.

Майкл Бабяк, колишній директор з маркетингових технологій під час кампанії Трампа, партнер Dome Compass Inc., розповів учасникам тренінгу, з чого розпочиналася передвиборча кампанія Трампа та завдяки чому досягла такого значного успіху; чому Республіканська партія інвестувала в діджитал; як організувати та провести надзвичайно ефективну фандрейзингову кампанію; як залучити волонтерів до своєї передвиборчої кампанії; в чому полягає позитивний вплив цифрових технологій на роботу політичних партій.

Олександр Якименко, координатор програми «Велика Європа» Міжнародного інституту демократії та сприяння виборам, представив концепцію швидкого прототипування та пояснив, як ця методологія маже буди використана політичними партіями.

Учасники Хабу партійних інновацій протестували цю техніку та разом із Майклом Бабяком обговорили її переваги.

Сергій Гайдай, директор зі стратегічного планування соціально-інжинірингового агентства Гайдай.Ком. розповів учасникам тренінгу, що таке справжній PR; що таке популізм і яку функцію він виконує; в чому полягає завдання еліти; навіщо потрібні політичні партії; що є найважливішим каналом комунікації у сучасному світі; чому Україну можна поділити на «світ фейсбуку» та «світ телевізора»; як випрацювати дисципліну мислення та чому критично важливо вміти давати чіткі визначення.

Олександр Бондаренко, керівник спецпроектів діджитал-агенції PlusOne, розкрив учасникам Хабу партійних інновацій, скільки людей в Україні користуються інтернетом; що таке «покоління заголовків»; що цікавить українців у інтернеті; якими є найбільш відвідувані сайти в Україні; як відбувається ранжування постів у мережі фейсбук; як не треба політикам поводитись у соціальних мережах; як працює email-маркетинг; у чому полягають секрети успішного відео у соціальних мережах; що шукають українські політики в інтернеті.

Світлана Матвієнко, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, вітаючи учасників ХІІІ Програми, наголосила, що основними цінностями, на яких ґрунтується діяльність УШПС, є права людини, свобода вираження, толерантність та демократія.

Мортен Енберг, Голова Офісу Ради Європи в Україні, розповів про ключові цінності Ради Європи, а також зосередив увагу на реформах та ініціативах, які Рада Європи підтримує в Україні та реалізації яких сприяє.

Катерина Рябіко, Координаторка проекту «Зміцнення діалогу між громадянським суспільством і ключовими державними органами та установами в Україні у сфері людського виміру», ОБСЄ/БДІПЛ, наголосила, що неможливо досягти миру без захисту прав людини.

Що таке відповідальність? Перед ким ми маємо бути відповідальними? Що таке автентичне життя та який стосунок воно має до відповідальності? Що таке абстрактне мислення та хто мислить абстрактно? Що таке абсолют? Що таке судження смаку? Що таке здоровий глузд і як вибудовувати судження, ґрунтуючись на ньому? Що значить мислити самостійно? Що таке ідентичність? Як формуються політичні судження? – Євген Бистрицький, д.ф.н., Завідувач відділу філософії культури, етики і естетики Інституту філософії НАН України, член Наглядової Ради УШПС, розкрив учасникам УШПС основи відповідальних суджень.

Чи існують об’єктивні закони розвитку суспільства? Якими є закони демократії? Які соціально-економічні та політичні умови є необхідними для побудови дієвої демократії? Якою є роль армії при демократії? Якою є роль громадянського суспільства та рівня політичної культури виборця при демократії як системи зворотного зв’язку для досягнення мети державного управління: забезпечення свобод, прав та високого рівня життя громадян? – розповів учасникам УШПС Ігор Смешко, д.т.н., Голова ГО «Сила і честь», колишній Голова Служби безпеки України (2003-2005), Надзвичайний і Повноважний Посол.

Модерував дискусію Зорян Кісь, Старший програмний координатор, National Democratic Institute, випускник УШПС.

Іванна Климпуш-Цинцадзе, Віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, у відвертій розмові з учасниками УШПС розповіла про свою роботу в парламенті й уряді України.

Медична реформа, а точніше – реформа фінансування системи охорони здоров‘я, стала предметом запеклих дискусій останніх місяців. Маніпуляції та чутки навколо цієї реформи, зокрема, Національної служби здоров’я, стали відображенням того опору, який чинять ті гравці, котрим зміна статусу-кво найбільш невигідна. Але що ж насправді змінить ця реформа? Чи втримається нова система навіть після зміни уряду? Які найбільші ризики нової системи? – дискутували з учасниками УШПС Уляна Супрун, в. о. Міністра охорони здоров’я України, та Олег Петренко, Голова Національної служби здоров’я України, випускник УШПС.

Що таке публічні фінанси й яка їх природа? Звідки з’являються ризики фінансових зловживань? Чи можуть у бюджеті бути незахищені статті видатків? Якими є джерела фінансування дефіциту бюджету? Що таке прожитковий мінімум? Якою є монетизація дефіциту бюджету? Якою є динаміка активних операцій банківського сектору? – розповів учасникам УШПС Віктор Пинзеник, д. е.н., Народний депутат України, член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, професор.

Які демографічні проблеми стоять перед Україною сьогодні? Що таке депопуляція? Яка середня очікувана тривалість життя українців? Які міграційні процеси проходять в Україні сьогодні? Яких професій не вистачає в Україні? Якими є складові зовнішньої міграції в нашій державі? Що спонукає українців до міграції? Чого не вистачає роботодавцям? Які країни є найбільш привабливими для трудової міграції українців? Якими є наслідки трудової міграції для України й як можна мінімізувати ризики? – розповіла учасникам УШПС Елла Лібанова, д. е.н., Директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи Національної академії наук України.

Вже чотири роки українці розпочинають день із останніх новин про втрати на фронті. Мільйони людей війна змусила шукати нові домівки. Сотні тисяч беруть участь у формуванні нової української армії. Прогнози та навіть обіцянки щодо завершення конфлікту неодноразово лунали від багатьох українських політиків, проте наразі немає єдиної стратегії виходу з ситуації, яка склалася, а переговори в Мінську залишають відкритими багато питань. Якими є шляхи вирішення конфлікту? Чи є передумови для його завершення? – розмовляли з учасниками УШПС Олександр Литвиненко, д. п.н., Заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, та Ольга Айвазовська, Голова правління, координаторка виборчих і політичних програм Громадянської мережі ОПОРА,  представниця від України в політичній підгрупі Тристоронньої контактної групи по Донбасу, випускниця УШПС.

У постійному пошуку простих відповідей на складні питання ми імітуємо реформи. Ми женемось за європейськими ідеалами, вимагаючи готових рецептів. Проте такі рецепти треба відшуковувати самим. Професіоналізм, довіра, системність – це те, що може витягнути нас у майбутнє. Як об’єднуватись не для того, щоб зруйнувати, а для того, щоб створити? Як перестати імітувати? – розмовляла з  учасниками УШПС Юлія Мостова, Головна редакторка газети «Дзеркало тижня», членкиня Наглядової Ради УШПС.

Чому потрібно дивитися телевізор? Що треба робити, щоб змінити світ на краще? Чому в Україні так багато новинних телеканалів? Чому потрібно комунікувати з медіа? Якими є переваги радіо перед іншими медіа? Як забезпечити фінансування суспільного мовлення? Свідками яких революцій у сфері медіа ми стали? Чи може суспільне мовлення змінити медійну канву України? – з учасниками УШПС дискутували Олександр Богуцький, Директор-президент телеканалу ICTV, член правління інвестиційно-консалтингової групи EastOne, випускник УШПС, Андрій Куликов, Голова правління ГО «Громадське радіо», та Юрій Макаров, Член правління з просвітницьких питань ПАТ «НСТУ».

Модерувала дискусію Ольга Сєдова, Координаторка національних програм Посольства Швеції в Україні.

Які об’єктивні закономірності та обставини керують світом? Які фактори допомагають нам стати європейською країною? Що заважає реалізації європейського вибору України? Які стратегії виживання практикують українці? Які причини незрілості революційної меншості? Що собою являє нова етика? Яким є прогноз стосовно майбутнього розвитку України? – розповів учасникам УШПС Олександр Пасхавер, к. е.н., Президент Центру економічного розвитку, член-кореспондент Академії  технологічних наук України, Заслужений економіст України.

Модерувала Катерина Венжик, Редакторка та ведуча проекту Простономіка, випускниця УШПС.

Анексія Криму ознаменувала початок зламу в усталеній системі глобальної безпеки. Кинувши виклик міжнародному праву, Росія не отримала належного опору, і сотні тисяч українців перебувають у «сірій зоні» як з точки зору права, так і безпеки. На третьому році окупації відсутні бодай якісь цілісно сформульовані стратегії щодо повернення Криму. Як зробити питання Криму ключовим? Як повернути у фокус не території, а людей? Як привернути світову увагу до Криму? – розмовляв з учасникам УШПС Рефат Чубаров, Народний депутат України, Голова Меджлісу Кримськотатарського народу.

Модерував розмову Алім Алієв, Програмний директор CrimeanHouseKyiv.

Як ми сприймаємо Іншого? Що таке стереотипи та як вони впливають на наше сприйняття? Чому не можна покладатися на перше враження? Чому стереотипи є такими стійкими та переконливими? Що таке толерантність? З чого починається ненависть до інакшості? Що таке hate speech? Як можливо подолати упередженість? – розмірковував разом з учасникам УШПС Ларрі Оломофе, колишній радник БДІПЛ ОБСЄ з питань боротьби з расизмом та ксенофобією.

Що таке цінності та яку роль вони відіграють у суспільстві? Що таке комунікативний код культури? Чи є цінності сталими та незмінними? Що таке ідентичність? Що таке історична пам’ять і як вона працює? Як відбувається формування традиції? Яких ідеологічних настанов потребує воєнний час? Якими є ціннісні орієнтації українського суспільства в минулому та сьогодні? Чи ми повторюємо свою історію? – розповіла учасникам УШПС Наталя Яковенко, д.і.н., Професорка кафедри історії Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Модерував розмову Андрій Вишневський, адвокат, виконавчий директор ГО Адвокат Майбутнього, випускник УШПС.

Захід організовано Лабораторією законодавчих ініціатив спільно з Інститутом лідерства та управління Українського католицького університету та Ярославом Юрчишиним, виконавчим директором Transparency International Ukraine, в рамках реалізації Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

Лектор: Ярослав Юрчишин, виконавчий директор Transparency International Ukraine.

Під час лекції було використано матеріали Керівних принципів на тему «Адвокаційна діяльність та її особливості у роботі з парламентом». Це перше видання, яке систематизувало теоретичні знання процесу здійснення політики та адвокації та наявний досвід реалізації парламентських адвокаційних кампаній, набутого громадською коаліцією Реанімаційний Пакет Реформ у співпраці з Лабораторією законодавчих ініціатив протягом 2015-2016 років, з метою надати громадським активістам, керівникам організацій, працівникам адвокаційних та комунікаційних напрямків ГО, представникам влади та спеціалістам з бізнесу, які працюють у сфері налагодження стосунків з урядовими структурами (government relation) розуміння як ефективно може взаємодіяти суспільство та влада за допомогою адвокації.

Наталя Бордун, директорка Інституту лідерства та управління Українського католицького університету, привітавши учасників у стінах Українського католицького університету, запросила їх до розмови про те, як спільно будувати майбутнє України. Пані Наталя наголосила на необхідності спільної роботи громадського сектору та влади.

Ярослав Юрчишин, виконавчий директор Transparency International Ukraine, презентуючи Керівні принципи адвокаційної діяльності, зосередив особливу увагу необхідності розбудови власних інституцій та механізмів взаємодії з ними.

Що таке адвокація?

Адвокація – це діяльність, спрямована на переконання та мотивацію влади вирішувати суспільні проблеми відповідно до пропозицій та із залученням громади.

З чого складається цикл політики?

Складові циклу політики:

• Виявлення проблеми;
• Сприйняття проблеми групами інтересів;
• Формування порядку денного;
• Вироблення рішення;
• Впровадження політики;
• Моніторинг та оцінка політики.

Участь громадськості при визначенні та пріоритизації проблем, обранні оптимальних шляхів її вирішення, прийнятті рішень, розробці планів їх реалізації та контролю результатів, робить процес втілення політичних рішень відкритим та підзвітним, що є необхідним атрибутом ефективності державного управління.

Як планується адвокаційна кампанія?

Для складання ефективної стратегії адвокаційної кампанії необхідно відповісти на два блоки запитань стосовно зовнішнього середовища (оточення, в якому потрібно буде здійснювати кампанію) та внутрішніх аспектів (нашої спроможності її втілити).

Фактори оцінки зовнішнього середовища:

1. Цілі і завдання кампанії.
2. Поточна політична ситуація.
3. Ключові стейкґолдери.
4. Ключове повідомлення кампанії.
5. Канал донесення ключового повідомлення.

 Фактори оцінки внутрішнього середовища:

1. Сильні та слабкі сторони, виклики та можливості.
2. Послідовність кроків здійснення кампанії, складання поетапного плану.
3. Механізм оцінки втілення кампанії.

Парламентська адвокація суттєво залежить від процедури законотворчості і на різних її етапах потребує різних підходів – підсумував Ярослав Юрчишин.

Олександр Заславський, заступник Голови Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, окреслив витоки ідеї підготовки Керівних принципів з адвокаційної діяльності, а також розповів про діяльність Лабораторії законодавчих ініціатив у рамках Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

Зокрема, Олександр розповів про досвід Лабораторії законодавчих ініціатив у підтримці низки адвокаційних кампаній протягом 2015 – 2016 рр. Так, ЛЗІ підтримувала адвокаційну кампанію спрямовану на розширення прав жертв політичних репресій радянської доби, адвокаційну групу з податкової реформи та адвокаційну групу з податкової реформи. Лабораторія законодавчих ініціатив запропонувала експертам цих трьох груп підготувати аналітичні документи – Policy Papers, які є певними аналогами Білих книг, й запровадити визначені елементи циклу політики в законодавчий процес.

Одним з результатів підтримки цих адвокаційних кампаній є ухвалення законопроекту в цілому «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 – 1991 років», який ґрунтується на підготовленому Лабораторією законодавчих ініціатив аналітичному документі (Policy Paper) «Відновлення прав жертв політичних репресій». Варто зауважити, що цей закон ухвалили через три роки після того, як розпочалася адвокаційна кампанія. Тому, треба бути готовими до того, що результати проведення адвокаційної кампанії можуть бути відтерміновані у часі.

Про перебіг адвокаційної кампанії, присвяченої підготовці законопроекту про забезпечення прав жертв політичних репресій докладно розповідається у презентованих Керівних принципах.

Про досвід Української школи політичних студій у студії Громадського радіо Наталя Соколенко і Андрій Куликов розмовляли зі Світланою Матвієнко, Головою Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, і Оленою Макеєвою, випускницею УШПС 2017 року.

Хаб партійних інновацій – унікальна платформа поширення знань про використання сучасних технологій та інновацій для розвитку партійної демократії в Україні. Хаб партійних інновацій є ініціативою International IDEA та Української школи політичних студій, проекту Лабораторії законодавчих ініціатив.

Хаб включав навчальні сесії з питань комунікації з виборцями, прозорості та підзвітності партій, внутрішньопартійної демократії та ефективного менеджменту, а також інструмент Democracy Labs, розроблений International IDEA, для впровадження інновацій та цифрових технологій в щоденну практику політичних партій.

Олександр Якименко, Координатор програми «Велика Європа» Міжнародного інституту демократії та сприяння виборам, зазначив, що Хаб партійних інновацій є відповіддю на виклики глобальних процесів, зокрема, кризу представництв (представлення інтересів) – прогалину між тим, що хочуть виборці і тим, що роблять обрані ними представники у владі.

Світлана Матвієнко, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, наголосила на актуальності політичної освіти та розбудови міжпартійного діалогу. Також Світлана звернула увагу на важливість руху від лідерської моделі побудови партії в бік розбудови внутрішньопартійної демократії.

Кирило Третяк, Нідерландський інститут багатопартійної демократії, зауважив, що Інститут надає освітню та консультативну допомогу політичним партіям, сприяючи їх демократичному розвитку та міжпартійному діалогу.

Євген Барщевський, Працівник програми досліджень та інновацій в представництві Національного демократичного інституту в Україні, розповів учасникам тренінгу про систему опитування «Ваша думка», яка надає політичним партіям, громадським організаціям та мережам НУО можливість організації консультацій в режимі онлайн через смс-голосування або голосування на сайті; а також ресурс «CiviCRM» – систему відслідковування взаємозв’язків та взаємодій.

Олександра Кузіва, Менеджерка проекту «Політична Пам’ять», Громадський рух «Чесно», та Віта Думанська, Координаторка кампанії «Стеж за Грошима», Громадський рух «Чесно», презентували учасникам тренінгу ресурси Е-звітування, Політична Пам’ять та Золото Партій – інноваційні інструменти для оцінки політиків та партій, покликані допомогти громадянам зробити раціональний та виважений вибір. На ресурсах зібрано дані ЦВК, ВРУ, місцевих рад, партійних сайтів, НАЗК, агітаційні архіви Історичної правди та медійні архіви.

Ярослав Юрчишин, Виконавчий директор Transparency International Ukraine, дискутував з учасниками Хабу про відкритість політичних партій, як назовні, так і внутрішньопартійно. Відкритість формує довіру виборців до політичних партій і є найважливішим ресурсом. Наскільки готові представники основних заінтересованих сторін політичного процесу до відкритості?

Сем ван дер Стаак, Керівник програми «Велика Європа» International IDEA, розповів учасникам тренінгу, яку роль відіграють технології у відновленні зв’язку політичних партій з громадянами; як молодь ставиться до технологій у контексті політичного процесу; як може діджиталізація допомогти партіям подолати кризу представництв; чому з настанням технологічної ери проведення політичної кампанії ніколи не закінчується; яким онлайн-ресурсам надати перевагу; про що варто пам’ятати політичним партіям, використовуючи технології.

Гефіон Тюрмер, Саутгемптонський університет та Партія зелених Німеччини, розкрила учасникам тренінгу, які можливості перед політичними партіями відкриває діджиталізація; як можна використовувати онлайн-ресурси для менеджменту знань, пропозицій, обговорень та комунікації; яким є позитивний вплив діджиталізації; з якими ризиками можуть стикнутися політичні партії, використовуючи онлайн-ресурси; що треба врахувати політичним партіям, аби досягти найкращого результату, використовуючи цифрові інструменти.

Цифрові технології досягають такого значного охоплення аудиторії, що надають людям відчуття причетності та залученості в політичні процеси. Діджиталізація допомагає політичним партіям вибудовувати особисті стосунки з виборцями, навіть не вступаючи з ними у персональні інтеракції.

Майкл Бабяк, Співзасновник та виконавчий директор ArrowIQ, колишній директор з маркетингових технологій під час кампанії Трампа, розповів учасникам, як завдяки використанню технологій, можна побудувати успішну передвиборчу кампанію, розпочинаючи її лише з одного акаунту в твіттері.

Цифрові технології допомагають партіям вибудувати ефективну роботу в різних напрямках: під час виборів і голосування; пошуку фінансування та фандрейзингу; загальнопартійного менеджменту; налагодження зв’язків і комунікації; вироблення політики, – розповів учасникам тренінгу Гарі Клаука, Програма політичних партій і представництв, International IDEA.

На які світи ділиться Україна; в чому полягає основна політтехнологія українського політичного класу; що таке справжній PR і які є підходи до його реалізації; що таке технологія реальних дій; яких подій потребує Україна; як випрацювати дисципліну мислення, – розповів учасникам тренінгу Сергій Гайдай, Директор зі стратегічного планування соціально-інжинірингового агентства Гайдай.Ком.

Конференція Української школи політичних студій – справжня подія в житті спільноти УШПС. Випускники різних років навчання, гості, партнери та друзі Школи вдванадцяте зібралися разом, аби привітати цьогорічних випускників Школи, долучитися до фахових дискусій зі знаними експертами з усього світу, обмінятися думками стосовно значущих проблем сьогодення та, звичайно ж, поспілкуватися з давніми друзями.

З вітальними словами під час відкриття Конференції виступили Світлана МАТВІЄНКО, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив; Артурас ЗУОКАС, Міський голова м. Вільнюс (2000-2007, 2011-2015), член Наглядової Ради УШПС; Хьюг МІНГАРЕЛЛІ, Голова Представництва ЄС в Україні, та Мортен ЕНБЕРГ, Голова Офісу Ради Європи в Україні,  модерував Олександр БОГУЦЬКИЙ, Директор-президент телеканалу ICTV, член правління інвестиційно-консалтингової групи EastOne, випускник УШПС.

Світлана МАТВІЄНКО, вітаючи спільноту УШПС, наголосила, що тільки відповідальні громадяни, які вміють критично мислити, можуть зробити зміни дійсними.

Зі спеціальним привітанням до випускників та гостей Школи звернувся Євген БИСТРИЦЬКИЙ, д.ф.н., Виконавчий директор МФ «Відродження». Пан Євген наголосив, що для того, щоб зробити зміни можливими, лише раціонального підходу недостатньо, потрібні воля та настрій. Саме тому він побажав випускникам мати потужну волю до змін, волю до нової України.

Під час Конференції було оголошено, що пан Євген став членом Наглядової Ради Української школи політичних студій.

Також спільноту УШПС привітав Андрюс КУБІЛЮС, Член Литовського Сейму, голова тимчасової про-української групи, спів-ініціатор Плану Маршалла для України, прем’єр-міністр Литовської Республіки (1999-2000; 2008-2012). Пан Андрюс звернув увагу на визначальну роль особистої енергії у процесі досягнення бажаних змін. Саме енергетичність – здатність бути джерелом енергії для інших, а також особиста енергія та пристрасть здатні забезпечити успіх. Пан Андрюс наголосив, що українцям потрібно мати довіру до власного майбутнього, бути голодними до успіху.

За деякими важливими показниками нашому поколінню пощастило найбільше за всю історію людства. Проте нам також доводиться мати справу з одним з найважчих питань, з якими зіткнулося людство: як справлятися з нашою зростаючою взаємозалежністю? Чи може громадянськість, як її розуміють багато різних культур, допомогти нам у намаганні виокремити громадянську культуру з доцентровою динамікою, підштовхуючи всіх нас один до одного та змішуючи наші долі? – розмірковував разом зі спільнотою УШПС Хакан АЛТІНАЙ, Президент Академії глобального громадянства, директор Європейської школи політики (Туреччина).

Другий день Конференції розпочала своїм виступом Юлія МОСТОВА, Головна редакторка газети «Дзеркало тижня», членкиня Наглядової Ради УШПС. Пані Юлія виступила з критичним аналізом українського суспільства, правлячої еліти та суспільно-політичних процесів і тенденцій, які проходять у сьогоднішній Україні, особливо зосередивши увагу на загрозах, які стоять перед нашою державою.

Перше питання будь-якої державної політики – чи потрібна ця політика взагалі? У пострадянському просторі втручання уряду іноді є шкідливим. Останні три роки в Україні були відзначені численними спробами проведення реформ у різних сферах, але лише деякі з них демонструють ознаки майбутнього успіху. Нездатність уряду розробляти та впроваджувати якісні політики часто пояснюється відсутністю політичної волі. Але навіть якщо би була політична воля, спроможність реалізовувати необхідні реформи відсутня. Державна машина здебільшого займається “ручним управлінням”, тобто операційними питаннями. У цій ситуації слабкі інститути є перешкодами, а не стимулами на шляху прогресу. Які інститути потрібно знищити або розбудувати для успішних реформ? Як привнести справжню політику до наших політичних ігор?
У обговоренні взяли участь:

• Богдан КРАВЧЕНКО, PhD, Генеральний директор Університету Центральної Азії;
• Іванна КЛИМПУШ-ЦИНЦАДЗЕ, Віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України;
• Олександр ДАНИЛЮК, Міністр фінансів України.

Модерувала Олена МАКЕЄВА, Голова Ради директорів, Аудиторська фірма “Аксьонова та партнери” Geneva Group International, випускниця УШПС.

Ми можемо з легкістю визначити головні перешкоди на шляху до «нової України». Але для більшості з нас важко уявити, якою ж має бути ця «нова Україна». Безсумнівно, розвинуті незалежні інститути, серед яких антикорупційні органи, безоплатна правова допомога, ЦВК, суди та медіа, що обрамлюють політичний дискурс в країні, стають на заваді поширенню корупції та деградації. Як зробити ці інститути в Україні по-справжньому незалежними? Як переключити суспільну увагу з популізму на важливі аспекти рамок Нової України?
До дискусії долучилися:

• Сергій ЛЕЩЕНКО, Народний депутат України;
• Ольга АЙВАЗОВСЬКА, Голова правління, координаторка виборчих і політичних програм Громадянської мережі ОПОРА, представниця від України в політичній підгрупі Тристоронньої контактної групи по Донбасу, випускниця УШПС;
• Андрій СТЕЛЬМАЩУК, Президент Асоціації правників України, керуючий партнер “Василь Кісіль і Партнери”, випускник УШПС;
• Андрій ВИШНЕВСЬКИЙ, Керівник програми «Адвокат майбутнього», директор Координаційного центру з надання правової допомоги (2012-2017), випускник УШПС.

Модерував панель Олександр ХОРУЖЕНКО, Директор Сумського підрозділу “Центру розвитку місцевого самоврядування”, випускник УШПС.

Ліберальна демократія вимагає чистої публічної сфери для демократичних дискусій. Але якими є умови для чистої публічної сфери? Джон Стюарт Мілль вважав, що у чистій публічній сфері будь-які погляди, якими б вони не були суперечливими, мають отримувати повну суспільну увагу. Таким чином, Мілль був би задоволений російським каналом “Russia Today”, чиїм девізом є “Question more” («Більше піддавайте сумніву»). Спираючись на уроки сучасних інформаційних війн, можна стверджувати, що є підстави переглянути аргументи Мілля та їхні висновки. Як працює пропаганда? Як можна виграти інформаційну війну? – ці та інші питання обговорював разом з випускниками та гостями Школи Джейсон СТЕНЛІ, PhD, Професор філософії Джейкоба Юровскі, Єльський університет.

Модерувала Ольга МАЛЬЧЕВСЬКА, Випусковий редактор, BBC Ukrainian, випускниця УШПС.

Соціальна амбівалентність є характерною рисою кожного перехідного періоду – періоду зіткнення різних політичних культур. Ця амбівалентність є схожою у багатьох пострадянських країнах – наші гібридні ідентичності корумпують кожен аспект нашого життя. Ми прагнемо утвердитися в новому світі, але знайти основу для нашої суб’єктності виявилось надзвичайно важко. Нація, мова, міфи, як видається, є перехідними стовпами нашої нової ідентичності в умовах втечі від наших імперських та націоналістичних облич. Як деміфологізувати сучасний український дискурс? Чи змінилася ідентичність України після Революції гідності порівняно з іншими пострадянськими державами? Чи Україна попереду у втечі від своєї пострадянської ідентичності?
В обговоренні взяли участь:

• Мирослав МАРИНОВИЧ, Віце-ректор з питань призначення та місії Українського католицького університету;
• Андрєй САННІКОВ, Білоруський активіст та політик;
• Микола РЯБЧУК, к.п.н., Президент Українського центру міжнародного ПЕН-клубу.

Модерував Андрій БАУМЕЙСТЕР, д.ф.н., Доцент кафедри теоретичної і практичної філософії філософського факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

Сучасне економічне зростання в основному базувалося на спалюванні викопного палива. Країни не змогли втекти від умов матеріальної бідності за відсутності доступу до поставок нафти, вугілля та природного газу. Рівень атмосферного СО2 зростає з кожним роком, а 2016-й рік став найгарячішим в історії. Крім того, населення Землі зростає швидше, ніж будь-коли, і з розвитком технологій перед людством постають нові виклики безробіття. Однак реакція людства на ці події загалом характеризується сумішшю заперечення, уникнення та звинувачення. Існує серйозна невизначеність щодо того, що станеться зі світом, яким ми його знаємо. Як буде реагувати людство? Чи ми готові до того, що ми самі створили? – про долю світу розмірковував разом зі спільнотою УШПС Тімоті ДАЙСОН, PhD, Професор дослідження народонаселення Лондонської школи економіки
Модераторка: Олена МАСЛЮКІВСЬКА-САМБЕРГ, к.е.н., Програмна аналітикиня сектору навколишнього середовища ПРООН в Україні, випускниця УШПС.

– NewFashionZone Community (Марія ТЕРЕХОВА);
– Міжнародний музичний фестиваль «ФАЙНЕ МIСТО»; Освітньо-аналітичний центр розвитку громад (Максим ЧЕРКАШИН);
– #SOSмайбутнє (Катерина СМАГЛІЙ);
– Батарейки, здавайтеся! (Людмила КОЛОСОВСЬКА);
– ТутЦікаво! (Олександр ШАТКОВСЬКИЙ);
– Український інститут майбутнього (Анатолій АМЕЛІН);
– Перший добровольчий мобільний шпиталь (ПДМШ) iм. Миколи Пирогова (Геннадій ДРУЗЕНКО);
– Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ» (Тетяна ДУРНЄВА);
– Конкурс «Краща громадська ініціатива України» (Павло ПУЩЕНКО);
– Ініціатива Е+: “Бачу надію”, “Дитячі табори” (Дмитро СТРИГУН).

Конференція завершилася врученням дипломів випускникам ХІІ набору Української школи політичних студій. Ігор КОГУТ і Світлана МАТВІЄНКО побажали випускникам натхнення та наснаги для нових звершень.

Фото: Олександр Коваленко, Арсен Федосенко та Оксана Сушко

Цього року організація Конференції стала можливою завдяки:

Чи діють об’єктивні закони природи та розвитку людства на таку складну систему організації суспільства людей як держава? Які соціально-економічні та політичні умови є необхідними для побудови діючої демократії в країні? Якою є роль армії при демократії? Якою є роль громадянського суспільства та рівня політичної культури виборця при демократії як системи зворотного зв’язку для досягнення мети державного управління: забезпечення свобод, прав та високого рівня життя пересічних громадян в країні? – розповів учасницям і учасникам Школи д.т.н., Голови ГО «Сила і честь», колишнього Голови Служби безпеки України (2003-2005) Ігор СМЕШКО.

Розмова учасниць і учасників Української школи політичних студій про місцевий розвиток як рушій трансформацій в країні з міським головою Львова Андрієм САДОВИМ.

Традиційно вважається, що політика і мораль суперечать одна одній. За цим стоїть традиція Макіавеллі. Діаметрально протилежна їй позиція Канта: у своїй поведінці людина повинна керуватися моральними мотивами, а не практичними потребами (моральний імператив). Не будь-яка успішна політика є високоморальною, але будь-яка аморальна політика є руйнівною. Українські реалії дають чимало ілюстрацій руйнівності аморальної влади. Чи можлива моральна політика в Україні? Чи може бути політика моральною? Чи слід говорити про моральний рух? – розмірковував разом з учасницями й учасниками Школи Мирослав МАРИНОВИЧ, віце-ректор з питань призначення та місії Українського католицького університету.

Майдан 2013-2014 рр. здійснював антиолігархічну революцію – скачок від олігархічної держави з обмеженим доступом до демократичної держави з широким доступом. Яку мету ставив перед собою Майдан Гідності 2013-2014 рр.? Що відбувається в Україні – соціальна революція, громадянська війна як війна середнього класу з українським олігархатом чи путінська агресія? – дискутував разом з учасницями й учасниками Української школи політичних студій редактор журналу «Ї» Тарас ВОЗНЯК.

Чим був і чим не був український визвольний рух ХХ ст.? Ким були його герої? Чим зумовлена його міфологізація? Чому його спадок привертає так багато уваги сьогодні? – розмірковував разом з учасницями й учасниками Школи Руслан ЗАБІЛИЙ, директор Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» у Львові.

Ми живемо в XXI столітті, коли жінки та чоловіки в демократичному суспільстві України користуються рівними правами та можливостями, рівним доступом до політичного життя, рівною оплатою праці та професіями на свій вибір. Це міф чи реальність у сучасній Україні? Емпіричні тенденції демонструють поглиблення розбіжностей між жінками та чоловіками, які користуються однаковими правами де-юре та де-факто. Яким є прогрес на сьогоднішній день та які постійні виклики щодо досягнення ґендерної рівності в Україні? – розповіла учасницям і учасникам Школи Катерина РЯБІКО, координаторка проекту в Бюро з демократичних інститутів і прав людини (ОБСЄ/БДІПЛ).

Гроші в політиці є необхідною складовою будь-якого демократичного процесу, що дозволяє виражати політичну підтримку, політичну участь, а також підтримувати активну конкуренцію на виборах. Разом з тим, політичне фінансування також являє собою конкретний ризик для будь-якої демократичної та економічної системи. Що знаходиться на перехресті правил фінансування політичних партій, процедур державних закупівель, ролі політично обізнаних осіб і декларування активів та доходів політичних та державних службовців? Що роблять відповідні органи влади для боротьби з корупцією в цих сферах і які механізми можуть бути використані для покращення цих зусиль, – розповів учасницям і учасникам Української школи політичних студій Марчін ВАЛЕЦЬКИЙ, голова Департаменту демократизації в Бюро з демократичних інститутів і прав людини (ОБСЄ/БДІПЛ).

Як повинні функціонувати сучасні партії? Яким чином побудована сучасна передвиборча кампанія в епоху соціальних медіа? Чому можна навчитись з останніх виборів на Сході та Заході? Чи є шанси на розбудови масових партій або ж нішеві партії – це майбутнє? Що чекає на Україну, де в політиці знову домінують олігархи? Як організувати ідеальну кампанію? – розмірковував разом з учасницями й учасниками Школи Жак МОНАШ, колишній депутат парламенту Королівства Нідерланди, асоційований партнер консалтингової компанії GKSV.

В.о. міністра Уляна Супрун 21-й керівник галузі (з вересня 2016 р.), який, чи не вперше з часів здобуття незалежності, робить спробу радикальних змін (ULIANACARE). Чому вперше виглядає так, що суттєві зміни можливі? Яка зараз система охорони здоров’я України з точки зору того хто і коли за неї сплачує і що натомість отримує? Які ризики позицій, що їх дотримуються сторони умовного конфлікту? Чи існує «біла книга» політики щодо розвитку системи охорони здоров’я України? Що краще: 5 років змін та помилок чи 50 років «стабільності» та саботажу? Чи є окремий «український» шлях у системи охорони здоров’я в Україні? Як визначитись на якій стороні кожен з нас? Чи, власне, є тільки дві протилежні сторони, порозуміння між якими неможливе? Чого нам не вистачає, щоби зробити усвідомлений вибір? – дискутував разом з учасницями й учасниками Української школи політичних студій Олег ПЕТРЕНКО, заступник генерального директора з питань стратегічного розвитку клініки ISIDA, випускник УШПС.

Яким є стан української економіки на сьогодні? Яке Україна займає місце на глобальній економічній мапі? Чи є в нас потенціал до розвитку? Якими є умови для досягнення обсягу економіки в $1 трлн. і якими є наслідки для громадян? – розповів учасницям і учасникам Школи Анатолій АМЕЛІН, директор економічних програм Українського інституту майбутнього, випускник УШПС.

Лектор: Сергій Головатий, Президент-засновник Української правничої фундації, Міністр юстиції України (1995-1997, 2005-2006), почесний партнер ПАРЄ. Напрямками наукової діяльності є міжнародне публічне право, теорія права, конституційне право, права людини. Опублікував понад 200 наукових праць, головною з яких є монографія (у трьох книгах) «Верховенство права» (2006).

У заході взяли участь понад 30 людей: студенти та аспіранти київських вишів (Національний університет «Києво-Могилянська академія», Київський національний університет ім. Тараса Шевченка), викладачі Національної академії внутрішніх справ, випускники Програми стажування у Верховній Раді, помічники народних депутатів, представники громадських організацій.

Правовладдя виступає тестом на наявність чи відсутність у суспільстві того стандарту, без якого справжня демократія і забезпечені права людини виявляються нездійсненними. Суд, оцінюючи дії держави (її органів і посадових осіб) стосовно людини в кожному випадку за допомогою формул — «у суспільстві, що взяло зобов’язання дотримуватися верховенства права», «у державі, що визнає верховенство права», «у державі, керованій верховенством права» тощо, — чітко визначає, що та чи інша дія держави є несумісною з погляду принципу верховенства права.

Виходячи з того, що принципи справжньої демократії, прав людини і правовладдя як «основоположні європейські ідеали» належать до цінностей, що становлять спільну спадщину європейських народів. Актуалізація проблематики правовладдя важлива у світлі євроінтеґраційних прагнень України.

Що таке «the rule of law» та які цінності стоять за цим принципом? Чому переклад принципу «the rule of law» як «верховенство права» є помилковим? Чому треба віддавати перевагу терміну «правовладдя» й які смисли та конотації він несе? Якими є віхи становлення ідеї правовладдя? Що є мірилом правовладдя? У чому полягає різниця між soft law і hard law? Що таке справедливість? Що таке природні права та як вони забезпечуються? Навіщо усім необхідно вивчати філософію? Які сильні та слабкі сторони Конституції України? – відповіді на ці та інші питання отримали учасники лекції.

Захід організовано Лабораторією законодавчих ініціатив спільно з Інтерньюз-Україна та Лігою інтернів у рамках Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

Лектор: Оксана Сироїд, Заступник Голови Верховної Ради України.

У заході взяли участь більше 40 учасників: студенти київських вишів (Національний університет «Києво-Могилянська академія», Київський університет ім. Б. Грінченка, Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова), випускники Програми стажування у Верховній Раді, помічники народних депутатів, представники громадських організацій.

Тетяна БІБІК, заступник Директора Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», розповідаючи про можливості, які надає Програма РАДА для молоді, наголосила на тих інструментах і механізмах Програми, які сприяють парламентській реформі, як от сервіс електронних петицій, портал громадських обговорень законопроектів, програма стажування у Верховній Раді, а також навчальні компоненти для молоді.

Для чого люди об’єднуються в державу?

Держава формується як суспільний договір між людьми, щоб захистити три основоположні права: на життя, на свободу та на власність. У природному стані, який передує державі, людина не може сама забезпечити собі ці права.

Для чого людині потрібні органи влади?

Захистити свої основоположні права люди можуть лише встановивши покарання за посягання на них. Наприклад, право на життя. Його реалізація забезпечується делегуванням представників до відповідних органів, які від імені людей та в інтересах усього суспільства встановлюють, що таке злочин і як він має бути покараний. Суди мають слідкувати за тим, щоб фундаментальні та похідні від них права були захищені відповідно до того закону, який прийнятий від імені людей.

Створюючи державу й делегуючи їй свої права, ми повинні її утримувати. Щоб забезпечувати реалізацію наших прав, ми виділяємо ресурси й створюємо уряд.

Функція уряду – зібрати і перерозподілити людські гроші. Іншої функції в уряду немає. Перерозподілити у такий спосіб, щоб виконати функції держави, забезпечити те, про що люди домовились. Уряд закритий за своєю природою; тоді дуже комфортно витрачати гроші.
Відповідно, надзвичайно важливою функцією парламенту є контроль над тим, як уряд збирає та розподіляє гроші.

В який момент настає контроль парламенту над урядом?

Прем’єр-міністр зачитує звіт у парламенті, чи це контроль над діяльністю уряду? Певно, що ні. І нинішній, і попередній Прем’єр-міністр насправді вірять, що коли вони вийшли на трибуну і розповіли щось з трибуни, то вони відзвітували.

Український парламент не виконує своєї функції контролю й не здатен її виконати, бо він не знає, на що уряд витрачає гроші.

Яскравим прикладом непрозорості роботи уряду є голосування за державний бюджет. Відсутність деталізованого бюджету, закладеність різноманітних преференцій, непрозорість, породжують феномен бюджетної ночі – коли за державний бюджет голосують вночі через те, що депутати не довіряють один одному. Оскільки все непрозоро та написано «широкими мазками», депутати сідають за стіл та домовляються про розподіл коштів, якщо ж вони підуть спати, то за ніч всі домовленості можуть бути переінакшені й на ранок всі можуть прийти з новими побажаннями. Саме тому за бюджет голосують по-гарячому.

Це триватиме доти, доки не буде детального дуже конкретного бюджету.

На чому заробляють гроші при владі

Люди, які мали владу у перші роки незалежності, створили для себе низку преференцій:
– приватизація та управління державними підприємствами;
– непрозорий видобуток природних ресурсів;
– непрозоре державне замовлення (бюджет).

Це є витоки олігархічної економіки 90-х рр.

Корупційні схеми продовжать функціонувати допоки люди не почнуть самі контролювати свої гроші. Найперше це реалізується через місцеве самоврядування, яке навчає управляти своїми грошима та ресурсами.

Наступним кроком має стати особиста сплата податків. Люди живуть у переконанні, що це держава дає їм гроші, не розуміючи, що насправді це вони утримують державу.

Сплата податків є тим інструментом, який гарантує єдність держави та якість державних інститутів. Єдиний механізм забезпечення сплати податків – це невідворотність покарання за їх несплату.

Держава перестане існувати, якщо люди не будуть сплачувати податки і контролювати, як витрачаються гроші.

Якість Конституції й якість законів

Те, що у нас одна з найкращих конституцій у світі – це міф.

Від законів людина очікує інформацію про те, як вона має регулювати свою поведінку і передбачати наслідки для себе й інших за невиконання. Якщо закон відповідає цим вимогам, тоді він якісний.

Людина потерпає від держави. Закони пишуться для захисту людини від порушень з боку органів влади, щоб стримувати свавілля держави.

Закон має захищати права людини, а також необхідно містити відомості про відповідальний орган, який має захистити ці права, і в який саме спосіб. Закон поганий, якщо не містить цих елементів.

Закони голосуються з порушенням процедури, закони попередньо не обговорюються. Голосування законів за принципом за основу і в цілому має багато вад, в таких законах завжди є велика кількість помилок. Головне науково-експертне управління буває політично ангажованим та залежним.

Головні поради для молоді

• завжди шукайте природи речей;
• завжди ставте питання «Чому?»;
• нічого не сприймайте на віру;
• вивчайте філософію, думайте.

Захід організовано Лабораторією законодавчих ініціатив спільно з Лігою інтернів у рамках Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

З відкриттям Школи лідерів громад УШПС учасників привітали Ігор КОГУТ, Засновник та Почесний Директор Української школи політичних студій, Світлана МАТВІЄНКО, Голова Ради ГО «Лабораторія законодавчих ініціатив», Станіслав ЛЯЧИНСЬКИЙ, Директор Програмної ініціативи «Громадські ініціативи нової України» Міжнародного фонду «Відродження».

Світлана МАТВІЄНКО у своєму вітальному слові підкреслила надзвичайну важливість цінностей у формуванні лідера. Світлана наголосила, що ми маємо бути готовими до майбутнього з новими знаннями та новими цінностями і в цьому може допомогти лише критичне мислення, читання та постійний саморозвиток.

Права людини є змістовною складовою філософії права, а правозахист є інструментом, котрим може і має володіти кожен та кожна. І це не залежить від юридичної освіти. Як звичайні люди можуть захистити свої права? Як відстояти права вразливих груп? Як змінити закони та вплинути на право? – розповіла учасникам Школи лідерів громад УШПС Лариса ДЕНИСЕНКО, правозахисниця, адвокатка, медійниця, письменниця.

Медична реформа є важливою складовою децентралізації влади. Стара модель функціонування медичних закладів, особливо в селах та районах, є вкрай неефективною. Тому потребує реорганізації шляхом ухвалення відповідних рішень громадами на місцях. Як зробити реформу охорони здоров‘я ефективною на місцях? Як забезпечити громади доступом до якісної системи охорони здоров‘я? – розповіла Уляна СУПРУН, в.о. Міністра охорони здоров‘я України, на зустрічі з учасниками Школи лідерів громад УШПС.

Скільки коштів згідно з медичною реформою витрачатиме держава на охорону здоров’я українців та як будуть розподілятися ці гроші розповів учасникам Школи лідерів громад УШПС Юрій ДЖИГИР, Радник Міністра охорони здоров‘я України, випускник УШПС.

У чому полягає відповідальне громадянство? Яке значення має задоволення правових потреб для реалізації відповідального громадянства? Які індивідуальні та соціальні наслідки незадоволення правових потреб? Що таке посилення правової спроможності територіальних громад і чому це важливо? У чому полягає унікальність позиції органів місцевого самоврядування для посилення правової спроможності громад? Які технології посилення правової спроможності громад? – розмірковував разом з учасниками Школи лідерів громад УШПС Андрій ВИШНЕВСЬКИЙ, Директор Координаційний центр з надання правової допомоги у 2012-2017 роках, учасник УШПС.

Що лежить в основі будь-якої відповідальності? З чого починається запитання? Чому не можна вдаватися до аргументації ad hominem та чому неодмінно треба апелювати до суті предмета? Хто мислить абстрактно? Яку роль у побудові відповідальних суджень відіграє здоровий глузд? Якими є необхідні компоненти критичного мислення? – відповіді на ці запитання розкрив у розмові з учасниками Школи лідерів громад УШПС Євген БИСТРИЦЬКИЙ, д.ф.н., Завідувач відділу філософії культури, етики і естетики Інституту філософії НАН України, Виконавчий директор Міжнародний фонд «Відродження».

Town Hall Meeting є кваліфікованим та результативним обговоренням будь-яких конкретних питань, що становлять громадський інтерес, і є інструментом забезпечення участі громадян в урядуванні. Ключовими перевагами даного формату є структурованість та результативність.

Вікторія БАКЛАЖЕНКО, програмна координаторка Лабораторія законодавчих ініціатив розповіла учасникам Школи лідерів громад УШПС про переваги застосування міських зібрань у форматі Town Hall Meeting, а також про успішний досвід їх проведення Лабораторією законодавчих ініціатив.

Учасники Школи лідерів громад УШПС апробували на собі дієвість міських зібрань.

Чому всі чиновницькі рішення стосовно міського дизайну наражаються на критику за низьку якість? Методологія Human Centered Design (людиноорієнтований дизайн) дає сталі результати та є доступною для всіх, хто ухвалює рішення. Методологія абсолютно універсальна, базована на Design Thinking і підходить для пошуку рішень будь-яких проблем, що пов’язані із людською взаємодією: від підготовки оголошення з проханням не палити до проектування цілих міських районів. Як зробити місто комфортним? Як зробити зміни в своєму місті? – розповів учасникам Школи лідерів громад УШПС Ігор СКЛЯРЕВСЬКИЙ, Арт-директор ініціативи «Агенти змін»

Креативне місто – концепція розвитку міст, яку узагальнив наприкінці 1980-х років британський науковець Чарльз Лендрі, а після цього розвинули соціологи та економісти з різних країн світу. Концепцію втілюють у життя понад сто міст світу, наприклад: Дублін, Сан-Франциско, Портленд, Ванкувер, Ханой, Тель-Авів, Катовіце та інші. Набирає популярності цей підхід і в Україні. Яким має бути креативне місто? Як створити стратегію креативного міста? – розповів учасникам Школи лідерів громад УШПС Павло ШЕРЕМЕТА, Керуючий партнер Майстерні Стратегій (proryv.in.ua), член Наглядової Ради Інституту міста (м. Львів), Міністр економічного розвитку та торгівлі (2014).

Що робить країну успішною? Що потрібно зробити для економічного дива? Як залучити інвестиції? Які сектори економіки є найперспективнішими? – розповів учасникам Школи лідерів громад УШПС Анатолій АМЕЛІН, Директор економічних програм, Український інститут майбутнього, випускник УШПС.

Як зробити своє місто успішним? Що допомагає розвиватися? Які є результативні стратегії розвитку міста? Чому необхідно розробляти генплан міста? Що об’єднує громади? Як ефективно залучати інвестиції? – розповіли учасникам Школи лідерів громад УШПС Ганна ГЕРАЩЕНКО, Голова Введенської селищної ради, випускниця Школи лідерів громад, Юрій БОВА, Міський голова, Тростянецька міська рада, випускник УШПС і Олександр КОРІННИЙ, Міський голова, Новоукраїнська міська рада, голова Асоціації об’єднаних територіальних громад, випускник УШПС.

На початку навчання учасники Школи лідерів громад УШПС отримали домашнє завдання – розділившись на групи вони мали колективно розробити стратегію розвитку міста: продумати, як використати його сильні сторони, як залучити інвестиції, як об’єднати громаду міста. Наприкінці навчання відбулася презентація напрацьованих проектів.

Сучасні урбаністичні спільноти заскочені у двозначній ситуації: між культурною амнезією та гіпермнезією. З одного боку, ми втрачаємо ґрунт під ногами, відчуваємо, як минуле і пам’ять майже фізично вислизають від нас; водночас, з іншого – маємо бум пам’яті безпрецедентних масштабів. Як зберігати «минуле» у місті і чи потрібно це робити взагалі? Чи не стає воно на заваді оновлення? Як виробляти «концепцію збереження» і як ставитись до практик «застосування історії як дискурсу для віднайдення ідентичності»? – розповіла учасникам Школи лідерів громад УШПС Світлана ШЛІПЧЕНКО, к.ф.н., Теоретикиня урбанізму, доцентка кафедри культурології Національного університету «Києво-Могилянська академія», викладачка історії та теорії архітектури.

При творенні та здійсненні політики найцікавішим ресурсом є той образ майбутнього, який вона пропонує. Методи політичного прогнозування застосовні і на місцевому рівні при створенні сценаріїв розвитку міста або села. Чим сценарій розвитку відрізняється від стратегії? Які є методи політичного прогнозування? – розповів учасникам Школи лідерів громад УШПС Михайло КОЛЬЦОВ, к.ф.н., Старший викладач кафедри філософії та релігієзнавства Національного університету «Києво-Могилянська академія».