У липні цього року Верховна Рада схвалила зміни до закону “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”. Саме це стало приводом для дискусії – круглого столу “Місцеві вибори — 2010: виклики для громадськості“, організованого під егідою Громадянської Асамблеї України. Присутня громадськість із різних куточків України занепокоєна тим, що правила проведення виборів вже вкотре змінюються незадовго до початку самих виборів. Захід став майданчиком для обміну думок з приводу подальших дій громадських організацій та аналізу законодавства.
Окремі думки спікерів круглого столу
Ольга Айвазовська (Громадянська мережа ОПОРА) відзначила, що найбільшою проблемою вищезгаданого Закону є порушення основоположних статей Конституції, зокрема, в яких йдеться про рівність всіх об’єднань громадян.
Також експерт відзначила тенденційність проекту, оскільки селекційним відбором нові організації будуть позбавлені можливості участі у виборах, а також через короткі строки унеможливлюється самовисування. До того ж складною є процедура реєстрації спостерігачів. Наприклад, для довготривалого спостереження громадські активісти вимушені працювати в якості журналістів. Окрім того, Законом передбачено, що тільки міжнародним спостерігачам буде забезпечено підтримку органів виконавчої влади.
Олександр Черненко (Комітет виборців України) порівняв закон з кримінальним правом, де є таке поняття як «злочин, скоєний з особливим цинізмом». Експерт відзначив, що зараз – за 1,5 місяці до виборчої кампанії, ми досі не знаємо, що робити, бо Закону немає. Але треба жити в цих реаліях, за законом старої редакції. Олександр Черненко пропонує громадським організаціям, не зважаючи на все, не стояти осторонь, ставати спостерігачами в будь-якому статусі. При цьому врахувати всі ризики закону і політичної ситуації.
Ігор Когут (Лабораторія законодавчих ініціатив, Мережа підтримки реформ) підкреслив необхідність створення умов для відповідальності політичних партій, зокрема впливати на них таким чином, аби вони змінили спосіб формування своїх команд. Обов’язково треба подивитись, кого висуває партія – чи мають ці люди стосунок до того міста, вулиці. На думку експерта, громадські організації мають іти на вибори, щоб показати, що вони кращі за політичні партії та блоки. В цей спосіб створювати можливість для потрапляння в списки справді авторитетних людей.
В подальшій дискусії Ігор Когут підкреслив, що будь-яка система є корупційною в нашому хворому суспільстві без цінностей.
Проблема українців в тому, що вони сплять 5 років, а потім починають рятувати Україну
Думок та акцентів про окремі виклики, що собою несуть нові „виборчі правила”, як громадські організації можуть і мають впливати на цей процес – лунало багато.
Під час дискусії присутні висловили думку, що закон „ставить хрест” на розвитку демократії в партіях. Дехто висловлював сумніви щодо потреби безпосередньої участі громадськості у місцевих виборах, адже для впливу в радах необхідна критична маса. У контексті обмежених часових строків виборчої кампанії відзначалось, що «вибори мають починатися в наступний день після виборів», тобто політики мусять працювати щоденно, а під час кампаній лише про себе нагадувати. Також прозвучала потреба вимагати конкретики від політичних сил, замість біг-бордів і листівок, оскільки прогнозується «інформаційний штурм».
Крім того, послідовними, активними, скоординованими і вчасними мають бути дії і представників громадянського суспільства. Так, Євген Бистрицький (МФ «Відродження»), в ході дискусії висловив сумніви, що за 3 місяці можна змінити закон, «але треба знайти, вивчити, вгадати, що може зробити в цих умовах вибори більш ефективними». Як приклад, дебати чи просвітницька кампанія – спитати у політичних партій, з чим вони йдуть на вибори. Також пан Євген закцентував на потребі подумати над тим, куди і для чого має далі рухатись Громадянська Асамблея України, який формат її дій зможе дати суспільству більшу користь.
Наприкінці заходу було обговорено Резолюцію круглого столу. Втім, передбачається в найближчий час внесення поправок до неї в розрізі вимог щодо ветування Закону або врахування побажань громадськості.
