28 вересня 2010 року Лабораторія законодавчих ініціатив в інформаційному агентстві «ІМК» презентувала результати дослідження щодо рейтингу довіри українців до Верховної Ради України. Соціологічне опитування стосувалося також ставлення громадян України до обсягу депутатського імунітету, приєднання опозиційних депутатів до парламентської коаліції та комунікації народних обранців з виборцями.
Підсумки презентації:
Рейтинг довіри до українського парламенту за 7 останніх місяців виріс на 4,1%. Якщо у лютому цього року на питання «Наскільки ви довіряєте Верховній Раді України» лише 2,6% українців відповіли «повністю довіряю», то у вересні таких нараховується вже 6,7% громадян. Якщо ж об’єднати даний показник з кількістю тих респондентів, хто «скоріше довіряє, ніж не довіряє» парламенту, то підвищення рейтингу довіри стає ще більш суттєвим: з 12,1% у лютому до 21,4% у вересні.
“З одного боку, таке підвищення є досить неочікуваним, адже за період з лютого по вересень стався ряд подій, які зовсім йдуть на користь іміджу Верховної Ради в очах виборців. Зокрема це стосується ратифікації Харківської угоди, що супроводжувалася масштабною бійкою депутатів, схвалення ряду законів (в тому числі – і бюджету) зі значними порушеннями Регламенту, перенесення дати місцевих виборів, а також озвучення ідеї про продовження повноважень народних депутатів Верховної Ради IV скликання“, – зазначив експерт Лабораторії законодавчих ініціатив В`ячеслав Шрамович. “Разом з тим, є інші фактори, які стали визначальними у процесі зростання довіри українців до Верховної Ради. Перш за все, тут треба говорити про стабільність в політичній сфері України, яка пов’язана з перемогою на президентських виборах Віктора Януковича та формуванням, як наслідок, парламентської коаліції на чолі з Партією регіонів. Парламент почав стабільно працювати й приймати рішення (легітимність та якість цих рішень – інше питання, але факт залишається фактом), практично зникли протистояння по лініям «парламент-президент» та «парламент-уряд»“, – додав він.
Така ситуація отримала позитивну оцінку в очах, перш за все, виборців Віктора Януковича та Партії регіонів. Це підтверджує географія «довіри до парламенту». Так більше всього довіряють парламенту (тобто, відповіли «повністю довіряю» або «скоріше довіряю, ніж не довіряю») жителі Північного Заходу (39,1%), Південного Сходу (33,8), Сходу (26,4) та Криму (25%). “Як бачимо, три з чотирьох регіонів-лідерів по довірі до Верховної Ради (Схід, Південний Схід та Крим) є традиційною електоральною базою «регіоналів». Північно-Західна Україна ж є доволі своєрідним регіоном в контексті ставлення до парламенту, адже і під час попереднього опитування в березні тут був зафіксований найвищій рівень довіри до Верховної Ради – 34,4% (зараз, нагадаю, 39,1%). Можливо, дані показники слід пояснювати порівняно сильними позиціями тут спікера Володимира Литвина. Цікаво також подивитись на динаміку зростання рейтингу довіри до парламенту: на Південному Сході він за 7 місяців зріс з 9,4% до 33,8%, на Сході – з 6,9% до 26,4%, а у Криму – з 6,6% до 25%. Тож можна говорити, що загальнонаціональне зростання показників довіри відбулось саме завдяки цим регіонам”, – відмітив В`ячеслав Шрамович.
Навпаки, найменше довіряють парламенту у регіонах, що підтримували на президентських виборах Юлію Тимошенко: Києві (тут повністю або переважно довіряють Верховній Раді лише 7,5% жителів), на Заході (8,8%) та на Півночі України (10,1%). Цікаво відмітити, що якщо на Заході й Півночі країни спостерігається певна негативна динаміка рейтингу довіри до Верховної Ради – він знизився на кілька позицій, то в Києві (де, власне, знаходиться парламент) цей рейтинг стабільний – й стабільно найменший.
Характерно, що на довіру до парламенту фактично не впливає рівень доходів українців – для кожної майнової групи він однаково низький. Єдину закономірність, яку тут варто відмітити – повністю довіряти Верховній Раді все ж більше схильні люди з низьким доходом – 8,7% т.зв. «бідного населення» засвідчили свою повну довіру до законодавчого органу, в той час як аналогічний показник серед громадян, які визначили свій рівень доходів як «високий» становить 3,4%. Рівень повної довіри громадян до парламенту дещо спадає з підвищенням рівня доходів.
Найбільше Верховній Раді України довіряють люди віком понад 60 років – 29,7% таких респондентів висловили повну або переважну довіру парламенту. Найменше довіряють громадяни вікової групи «40-59 років» – лише 17,1%.
“Загалом слід відзначити, що Верховна Рада України наразі користується найменшою довірю громадян серед усіх суспільних інститутів. Традиційно для нашої країни, найбільше громадяни довіряють Церкві – 68,2% українців засвідчили повну або ж переважу довіру їй. Також значний рейтинг довіри мають вітчизняні ЗМІ – 50,8%, збройні сили – 43,5% та російські ЗМІ – 41,4%. Щодо останніх спостерігається певна позитивна динаміка за останні 7 місяців, що, очевидно, знову ж таки пов’язане з перемогою Віктора Януковича на президентських виборах та покращенням офіційних україно-російських стосунків. Після російських ЗМІ за рівнем суспільної довіри йде президент України – 41,3%. Варто відзначити, що саме президент має найвищий рейтинг серед усіх інших владних інститутів. Далі суспільні інститути за рівнем повної або переважної довіри громадян розподілились наступним чином: місцеві ради (35,4%), СБУ (35%), західні ЗМІ (33,6%), місцеві державні адміністрації (32,6%) та Уряд (29,7%). Найменше українці довіряють профспілкам (25,1%), міліції (25%), прокуратурі (22,7%), судам (21,6%) та, нарешті, Верховній Раді (21,4%)”.
Наскільки ви довіряєте кожному з цих соціальних інститутів та організацій?
(повна та переважна довіра)
| Церква | 68,2% |
| Українські ЗМІ | 50,8% |
| Збройні сили | 43,5% |
| Російські ЗМІ | 41,4% |
| Президент | 41,3% |
| Місцеві ради | 35,4% |
| СБУ | 35% |
| Західні ЗМІ | 33,6% |
| Місцеві державні адміністрації | 32,6% |
| Уряд | 29,7% |
| Профспілки | 25,1% |
| Міліція | 25% |
| Прокуратура | 22,7% |
| Суди | 21,6% |
| Верховна Рада | 21,4% |
Тож, незважаючи на ріст довіри громадян до парламенту протягом останніх 7 місяців, Верховна Рада залишається непопулярним суспільним інститутом. Баланс довіри-недовіри негативний: як вже казалося, 21,4% респондентів повністю або переважно довіряють законодавчому органу, в той час як 70,3% наших співвітчизників повністю або ж переважно не довіряють йому.
Які ж причини недовіри українців свого парламенту? Цьому було присвячене наступне питання дослідження. Основною причиною недовіри до Верховної Ради респонденти назвали корумпованість депутатів – 34,6% опитаних відзначили цей пункт. Корумпованість була головною причиною недовіри до парламенту і в лютому, тобто проблема нікуди не зникла. Далі йдуть наступні фактори: непрозорість діяльності Верховної Ради – 13,2%, відсутність зв’язку з виборцями – 10,4%, некомпетентність депутатів – 9,7% і залежність депутатів від інших органів влади – 6,5%. 25,7% респондентів не змогли відповісти.
Проблемою залишається відсутність комунікації між депутатами та виборцями, яка була загострена внаслідок введення чистої по пропорційної виборчої системи. На питання «Чи є в парламентi депутати, якi пiдтримують зв’язки з виборцями Вашого мiста/селища/села?» (яке в своєму дослідженні … використали наші партнери фонд «Демократичні ініціативи») лише 12% українців відповіли ствердно. Натомість 51,7% респондентів взагалі нічого не чули про таких депутатів, а 35,4% прямо стверджують, що таких депутатів взагалі немає. “Парламент – орган, де мають бути представлені інтереси всіх громадян з усіх регіонів. Кількість же людей, які не знають про депутатів, що підтримують зв’язки з виборцями в їх населених пунктах, та тих наших співгромадян, які говорять, що таких депутатів немає зовсім (а це в сумі становить 87,1%), свідчить про значні проблеми Верховної Ради в контексті її представницької функції” – наголосив В`ячеслав Шрамович.
Наступний пункт опитування був присвячений проблемі депутатської недоторканості. На питання щодо обсягу імунітету народних обранців лише 3,4% українців відповіли, що він має залишатися в тому обсязі, в якому існує зараз. 31,9% респондентів висловилися за те, щоб обмежити депутатський імунітет, а 62,8% вважають, що така недоторканість має бути скасованою взагалі. Все це свідчить про суспільний запит на реформу законодавства щодо статусу народних депутатів, а також очевидно корелює з рівнем довіри громадян до парламенту.
Нарешті, останній пункт дослідження стосувалося переходів депутатів з опозиційних фракцій до парламентської коаліції. На питання «Чи повинен окремий депутат мати право приєднуватися до парламентської коаліції всупереч волі керівництва політичної партії або блоку?» 32,8% респондентів відповіли ствердно, в той час як 63,1% висловилися проти. Таким чином можемо стверджувати, що в українському суспільстві існує неоднозначне ставлення до того, у який спосіб була утворена діюча парламентська коаліція.
«Ми розглядаємо наше соціологічне дослідження, перш за все, як спосіб узгодження того комплексу напрацювань щодо удосконалення роботи Верховної Ради України, який Лабораторія законодавчих ініціатив виробила протягом кількох останніх років. Результати опитування в багатьох моментах підтвердили наші пропозиції. Це стосується і необхідності персоналізації виборчої системи, і обмеження депутатської недоторканості, і ряду інших реформ, що мають на меті підвищити ефективність роботи українського парламенту», – наголосила Олена Чебаненко, програмний координатор, експерт Лабораторії законодавчих ініціатив.
«Депутатам зараз треба відзначити цю позитивну тенденцію до зростання рейтингу довіри до Верховної Ради, й зробити все для того, щоб вона не стала лише тимчасовим явищем, а залишалось процесом. Принести ж шкоду зараз можуть процеси навколо конституційної реформи», – підсумував Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив Ігор Когут.
Публікації за результатами заходу:
