Конференція є складовою серії публічних обговорень, запланованих Лабораторією законодавчих ініціатив спільно з Радою Європи напередодні президентських виборів в Україні та Форуму Ради Європи «За майбутнє демократії». Аналогічні заходи пройшли в Одесі (2-3 липня 2009 року) та Донецьку (23-24 липня 2009 року); заключна конференція планується у Києві (20-21 жовтня 2009 року) з метою залучення якнайширшого кола зацікавлених осіб з різних регіонів України до обговорення питань щодо належного виконання виборчого законодавства та міжнародних стандартів, проблеми фінансування виборів, громадського моніторингу перебігу виборчої кампанії (формування комісій, процесу агітації та висвітлення перебігу виборів, перебігу голосування та підрахунку голосів) тощо.

Метою проведення заходу було обговорення міжнародних стандартів демократичних виборів у контексті майбутніх президентських виборів в Україні, акцентування уваги політичної еліти та громадянського суспільства на проблемі гострої необхідності проведення майбутньої президентської кампанії у відповідності з міжнародними стандартами, забезпечення якісних суспільних змін через дотримання виборчого законодавства, сприяння прозорому фінансуванню виборчої кампанії, а також стимулювання зрілого політичного діалогу та дебатів.

Актуальність заходу продиктована рядом викликів, що стоять перед Україною напередодні президентської виборчої кампанії:

• узгодження Закону „Про вибори Президента України” із Законом „Про вибори народних депутатів України” в частині процедури підготовки та проведення виборів;
• приведення Закону „Про вибори Президента України” у відповідність до європейських стандартів та закладення передумов для кодифікації на основі цього закону всього виборчого законодавства України;
• запровадження прозорого фінансування виборів, удосконалення адміністративно-територіальної організації виборів, обліку виборців, перегляду правил проведення передвиборної агітації;
• визначенні ролі громадянського суспільства та ЗМІ у забезпеченні демократичності майбутніх президентських перегонів;
• налагодження продуктивного та ефективного політичного діалогу.

У рамках конференції було проведено два пленарних засідання: «Нове законодавство про вибори Президента України: проблеми впровадження європейських стандартів та забезпечення якості виборів»  та «Вибори 2010: чи є в українців вибір? /Стан, якість та перспективи української політичної еліти/», на яких обговорюються проблеми застосування європейських виборчих стандартів в Україні, забезпечення прозорості фінансування виборів, проблеми роботи судової системи під час виборчих кампаній, перспективи забезпечення чесних та демократичних виборів Президента України. Також в межах конференції відбувся круглий стіл «Усвідомлений вибір та якість політичної дискусії: значення ЗМІ та організацій громадянського суспільства».

Під час пленарного засідання «Нове законодавство про вибори Президента України: проблеми впровадження європейських стандартів та забезпечення якості виборів» із доповідями виступили Юрій КЛЮЧКОВСЬКИЙ, Народний депутат України, Заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, Президент Інституту виборчого права, Олександр ПАСЕНЮК, Голова Вищого Адміністративного суду України; Срджан ДАРМАНОВИЧ та Алессіо ПЕКАРАРІО, члени Венеціанської комісії; Денис КОВРИЖЕНКО, Директор з правових питань Лабораторії законодавчих ініціатив; Ігор КУРУС, Член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;  Володимир КОВТУНЕЦЬ, Експерт з виборчого права.

Олександр ПАСЕНЮК, Голова Вищого Адміністративного суду України, наголосив у своїй доповіді на актуальності теми підготовки до виборів та готовності судової системи ефективно функціонувати під час виборчої кампанії та у день голосування. На виборах 2010 року нарешті працюватимуть усі 27 окружних  адміністративних та 7 апеляційних окружних судів разом з ВАСУ, система яких нарешті побудована і ефективно функціонує у вирішенні різноманітних спорів саме у виборчих питаннях. Водночас є певні проблемні питання, а саме колізійність між нормами виборчого закону та Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, суперечливість у процесуальних питаннях,  питаннях підсудності виборчих спорів, скорочення строків розгляду позовів, інші обмеження повноважень судів щодо контролю виборчих спорів. Іншою нагальною проблемою є належне матеріальне забезпечення системи адміністративних судів під час виборчої кампанії.

Юрій КЛЮЧКОВСЬКИЙ, Народний депутат України, Заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, Президент Інституту виборчого права, підкреслив у своєму виступі, що саме у виборчому праві є встановленими на міжнародному рівні належні принципи та засади демократичних виборів. Аналіз нового виборчого законодавства України відповідно до 9 принципів Венеціанської Комісії та Конституції України, демонструє невідповідність нового виборчого закону цим документам та окреслює проблеми, які виникнуть у процесі голосування, зокрема, щодо голосування у закордонному виборчому окрузі, застосування механізму відкріпних посвідчень тощо. Окремою темою для дискусії є формування та функціонування Державного реєстру виборців. Серед інших проблемних питань було відзначено невідповідність процедурних гарантій проведення виборів Венеціанської Комісії новому закону, а саме потреба реалізації виборів безсторонніми виборчими комісіями, члени яких представляють інтереси різних учасників виборчого процесу та право на оскарження громадянами порушення власного виборчого права. Доповідач наголосив, що скасування офіційного опублікування результатів виборів президента Центральною виборчою комісією фактично унеможливлює роботу судової системи по оскарженню результатів виборів. Також Юрій КЛЮЧКОВСЬКИЙ  наголосив на важливій ролі громадськості, яка полягає у широкій інформаційній кампанії з поширення знань про нове виборче законодавство, процедури та механізми захисту та відстоювання своїх виборчих прав.

У своєму виступі Срджан ДАРМАНОВИЧ, Член Венеціанської комісії, Експерт з порівняльного конституційного права, наголосив на важливості виборів як процедури здійснення демократії. Також було детально проаналізовано документи та висновки Венеціанської Комісії щодо виборів загалом та українського досвіду у цій царині, зокрема, загальний контекст виборчого права, 5 загальних принципів демократичних виборів, сформульовані Венеціанської Комісією, та практику їх застосування у різних європейських країнах.

Алессіо ПЕКАРАРІО, член Венеціанської комісії, сфокусував увагу аудиторії на питаннях фінансування партій та виборчих кампаній, механізмах контролю та принципах формування кошторисів політичних партій під час виборчих процесів та у міжвиборчий період, проаналізував наявні документи та рекомендації Венеціанської Комісії стосовно цього питання, можливі шляхи покращення сучасного українського законодавства у частині, що стосується фінансування діяльності політичних партій та виборчих кампаній та приведення їх у відповідність до міжнародних демократичних стандартів.

Ігор КУРУС, Член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, підкреслив, що засоби масової інформації будуть змушені порушувати норми нового закону через їх суперечливість та недосконалість запропонованих механізмів. Також він наголосив на важливості дотримання рівних можливостей у передвиборчій агітації у засобах масової інформації, та, зокрема, організації теле дебатів кандидатів у президенти України та на відсутності у новому законодавстві відповідальності за ведення неправдивої агітації.

Денис КОВРИЖЕНКО, Директор з правових питань Лабораторії законодавчих ініціатив, дав оглядовий аналіз нового виборчого закону та наголосив на проблемних та спірних моментах, що стоятимуть на заваді реалізації виборчого права громадян та провокуватимуть порушення виборчого законодавства уже в процесі виборчої кампанії та безпосередньо у день виборів. Особливо підкреслив потребу в удосконаленні існуючого закону та необхідність ретельного аналізу цього документу Конституційним Судом України, що може скасувати найбільш одіозні аспекти нового закону, та Вищим Адміністративним Судом України, що буде сприяти втіленню виборчих прав громадян уже в процесі виборчого процесу. Також у доповіді було розглянуто роль ЗМІ та громадських організацій у суспільному обговоренні нового законодавства, недостатня активність та поверховість преси у цьому процесі. Доповідач підкреслив потребу залучення громадськості та суспільного обговорення нового закону, а також контролю над усіма стадіями виборчого процесу та моніторингу порушень. Серед інших важливих проблем було визначено низьку якість політичного діалогу, популізм та поверховість усіх учасників виборчої кампанії, потребу більш чітко врегулювати джерела фінансування виборчої кампанії, контроль щодо їх відповідності існуючому виборчому законодавству.

Володимир КОВТУНЕЦЬ, Експерт з виборчого права, наголосив на суперечностях у виборчому законодавстві, що призведуть до повсюдних порушень при виконанні норм закону. Певні норми нового закону суперечать основоположним правам та свободам громадянина, зокрема, Міжнародному пакту про громадянські та цивільні права (ООН) та Європейській конвенції про права людини і основоположні свободи.

У роботі другого пленарного засідання «Вибори 2010: чи є в українців вибір? /Стан, якість та перспективи української політичної еліти/» взяли участь Наталія АМЕЛЬЧЕНКО, Завідувач кафедрою політології Національного університету «Києво-Могилянська Академія», кандидат філософських наук, доцент; Анатолій РОМАНЮК, Директор Центру політичних досліджень, професор кафедри політології ЛНУ ім.І.Франка; Мирослав МАРИНОВИЧ, Віце-ректор Українського Католицького Університету, та Антоніна КОЛОДІЙ, Завідувач кафедрою політичних наук і філософії Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президенті України.

У своєму виступі Наталія АМЕЛЬЧЕНКО, Завідувач кафедрою політології Національного Університету «Києво-Могилянська Академія», кандидат філософських наук, доцент, охарактеризувала  якісні характеристики політичної еліти, адже якість еліт формує демократичність виборів, ціннісний вимір сучасної української політики, за якого демократія існує на рівні права та інституцій. Доповідачка підкреслила, що не можливо все врегулювати лише правовими нормами. Якщо ми не будемо демократію відчувати ціннісно, то навряд чи найдемократичніший закон про вибори президента вирішить наявні проблеми. Пані АМЕЛЬЧЕНКО підкреслила гостру суспільну потребу ціннісного консенсусу як певного об’єднавчого чинника.

Анатолій РОМАНЮК, Директор Центру політичних досліджень, професор кафедри політології ЛНУ ім.І.Франка, зосередився у своєму виступі на проблематиці політичної еліти в Україні, суспільної довіри чи недовіри до влади, адже до 20 % українців ненавидять свою владу. Доповідач зазначив, що політики, на жаль, часто забувають про народ, про їх сприйняття виборів.

Мирослав МАРИНОВИЧ, Віце-ректор Українського Католицького Університету , наголосив у своєму виступі, що саме народ є єдиним демократичним сувереном, в той час, як помаранчеві політики самоізолювались перед народом. Пан МАРИНОВИЧ наголосив на тому, що обстоювання певної політичної моделі включає в себе і відповідальність за те, що вона не спрацьовує. Етична позиція народного депутата – це можливість жертвувати чимось заради тих, хто їх обрав.

Антоніна КОЛОДІЙ, Завідувач кафедрою політичних наук і філософії Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президенті України, намагалась у своєму виступі з’ясувати, чого нам чекати, кого обирати, адже немає з кого. Пані КОЛОДІЙ, зазначила: «Еліта була самознищена…чим далі ми відходимо, тим ясніше бачимо два етапи: посткомуністичний перехід, а далі – економічна влада олігархів спонукала йти по шляху утвердження режиму, що задовольняє їх власні інтереси».

В рамках круглого столу «Усвідомлений вибір та якість політичної дискусії: значення ЗМІ та організацій громадянського суспільства» у дискусії взяли участь Олександр ЧЕРНЕНКО, Голова Правління Комітету виборців України; Ірина БЕКЕШКІНА, Науковий керівник Фонду «Демократичні ініціативи»;Олександр СОЛОНТАЙ, Експерт Інституту політичної освіти, Депутат Закарпатської обласної ради; Олександр НЕБЕРИКУТ, Член правління ВГО Громадська мережа «ОПОРА»; Михайло НАХОД, Голова Луцької міської громадської організації «Центр політичного аналізу та виборчого консалтингу”.

Олександр ЧЕРНЕНКО, Голова Правління Комітету виборців України, охарактеризував теперішню виборчу кампанію як таку, де головною є конкуренція популізму, картинки, замість конкуренції ідей та стратегії. Олександр ЧЕРНЕНКО відзначив низьку якість політичної дискусії, що власне є  монологом, а не дискусією. Вираженням цієї тенденції стало прийняття нового закону, що не дістав схвальної оцінки жодного експерту, проте був прийнятий досить великою кількістю голосів. Роль ЗМІ та організацій громадянського суспільства згідно з новим законом також мінімізована.

Ірина БЕКЕШКІНА, Науковий керівник Фонду «Демократичні ініціативи», зазначила, що на цих виборах відбудеться найбільша в історії виборів в Україні локшинізація країни, популізм як основна ознака та характеристика виборчої кампанії. Політики грішать натисканням на больові точки, що не є важливими для більшості виборів, але які викликають найбільше розділення електорату за регіональним, соціальним та іншими чинниками. В той же час соціально-економічні проблеми, котрі є найбільш актуальними для виборців, максимально експлуатуються усіма без винятку кандидатами. Передвиборчі обіцянки стосуються тих питань, котрі не є компетенцією новобраного президента, проте відповідають запитам суспільства. Пані БЕКЕШКІНА наголовила, що роль громадських організацій у такій ситуації – виховувати кандидатів, нагадуючи їм про їх обіцянки та контролюючи їх виконання, та виховувати виборців, щоб було зрозуміло що майбутній президент може, а що ні. Доповідач зазначила також, що медіа уникають ставити змістовні запитання політикам і допомогають у загальному поширенню популістичних ідей.

Михайло НАХОД, Голова Луцької міської громадської організації «Центр політичного аналізу та виборчого консалтингу” у своєму виступі проаналізував мотивацію та можливості залучення громадських організацій до виборчих кампаній. Доповідачем було запропоновано, окрім проведення освітніх кампаній, навчання членів дільничих комісій та інших звичайних для громадських організацій проектів, об’єднати зусилля громадськості та запропонувати політикам альтернативу у вигляді громадянської партії.

Олександр СОЛОНТАЙ, Експерт Інституту політичної освіти, Депутат Закарпатської обласної ради, наголосив на потребі консолідуватись різним організаціям громадянського суспільства задля адекватної реакції на виклики, котрі постають перед громадськістю. Вже зараз на рівні місцевої влади є бачення важливості діяльності громадських організацій у процесі спостереження та контролю під час виборів. В рамках коаліції молодіжних організацій було створено громадянську кампанію “Молодіжна варта”, що ставить за мету повернення молоді до дискусії з політиками, зокрема, щодо їх попередніх обіцянок на виборах 2007 року. Олександр СОЛОНТАЙ наголосив на ролі громадських організацій саме у роботі з громадянами, адже саме освічені громадяни потім можуть виховувати політиків.

Олександр НЕБЕРИКУТ, Член правління ВГО Громадська мережа «ОПОРА», зосередив свій виступ на механізмах забезпечення усвідомленого вибору: навчання працівників виборчих комісій та інших осіб, залучених до виборчої кампанії, проведення освітніх кампаній – як масових, так і вузькокреативних. Олександр НЕБЕРИКУТ особливо підкреслив, що потрібно працювати у даній сфері не лише кілька місяців перед виборів, а й в міжвиборчий період, що дозволяє адекватно формувати загальну політичну культуру та сприяти усвідомленому вибору громадян.

Також участь у конференції взяли представники органів державної влади, місцевого самоврядування та політичних партій, провідних аналітичних центрів та громадських організацій, наукових інституцій, засобів масової інформації  з Західної України (близько 120 учасників).

Програма Міжнародної конференції “Якість виборів як основа зміцнення демократії”

Програма міжнародної конфренції “Якість виборів як основа зміцнення демократії” (англійською мовою)

Аналітичні матеріали до міжнародної конференції “Якість виборів як основа зміцнення демократії”

Аналітичні матеріали до міжнародної конференції “Якість виборів як основа зміцнення демократії” (англійською мовою)

Тези виступів учасників конференції “Якість виборів як основа зміцнення демократії” 

Лабораторію законодавчих ініціатив представляли Ігор КОГУТ, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, Денис КОВРИЖЕНКО, Директор з правових питань Лабораторії законодавчих ініціатив, та Олена ЧЕБАНЕНКО,Програмний координатор Відділу політичного аналізу Лабораторії законодавчих ініціатив.

Основна мета обговорень – окреслення кола  реальних проблем українського парламентаризму, а також вироблення рекомендацій щодо  їх вирішення (зокрема – тих, які були порушені у презентованому дослідженні).

Тематика обговорення стосувалася:

1. Статусу народного депутата України;
2. Контрольних функцій парламенту;
3. Участі громадськості у законотворчому процесі;
4. Реформи Апарату Верховної Ради України.

Громадські консультації у Луцьку і Львові проведені в рамках реалізації спільного проекту Лабораторії законодавчих ініціатив і Вестмінстерської фундації за демократію «ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ». Вони є третім і четвертим у серії із 9-ти заходів, які відбудуться у різних областях України.

Під час обговорення 22 вересня 2009 року в ЛУЦЬКУ активно обговорювалися питання необхідності обмеження депутатського імунітету, важливості забезпечення належної фахової підготовки народних депутатів України, умов і можливих наслідків запровадження права народної законодавчої ініціативи, низької ефективності роботи омбудсмана тощо.

Особливим лейтмотивом стало обговорення впливу рівня політичної культури, а також правового нігілізму громадян на розвиток парламентаризму, а також ролі громадянського суспільства у цьому процесі. Учасники погодилися, що наразі існує криза влади в Україні, що напряму пов’язано з відсутністю системи політичної відповідальності. Була висловлена позиція щодо необхідності створення системи персоніфікованої відповідальності Президента за умов обмеження функцій парламенту виключно законодавчою, а також бюджетними повноваженнями; решта ж повинна належати до відання виконавчої влади.

Увагу було звернено на питання впливу проблем парламентаризму на діяльність органів місцевого самоврядування, а також зв’язку між територіальними громадами та представництвом у Верховній Раді України. Особливий акцент було зроблено на залежності місцевого самоврядування від бюджетного фінансування та політичної боротьби. Були висловлені припущення щодо необхідності легалізації механізмів цивілізованого лобіювання з метою з метою зміщення центру прийняття політичних рішень в офіси партій і на рівень територіальних громад. При цьому модель лобіювання повинна визначатися на підставі аналізу зарубіжного досвіду і може варіюватися в залежності від території або галузі.

Як і під час попередніх зустрічей, учасники підкреслили необхідність зміни механізмів формування виборчих списків партій таким чином, аби громадяни знали, за кого вони голосують.

Основні питання, порушені під час обговорення 23 вересня 2009 року у ЛЬВОВІ, стосувалися якості депутатського корпусу (зокрема, його фахової підготовки), потреби розширення кола осіб, які потрапляють до партійних списків, обмеженості зворотної комунікації парламентарів із громадськістю, необхідності завершення адміністративно-територіальної реформи, важливості зміни статусу і повноважень обмудсмана, проблеми відсутності належного фінансового обґрунтування багатьох законопроектів, удосконалення структури та кадрового потенціалу Апарату Верховної Ради України тощо.

Порушувалось питання зміни виборчої системи на користь мажоритарної або пропорційної з відкритими списками, реформи партійного законодавства, а також зміни відносин у системі влади в цілому, які наразі є корумпованими.

Учасники обговорення звернули увагу на тенденцію до формування тимчасових коаліцій у Верховній Раді України навколо тих чи інших законопроектів, що фактично перетворює законодавчий процес на політичний торг.

Систематизовані пропозиції щодо усунення проблем українського парламентаризму, зібрані в результаті регіональних консультацій, будуть узагальнені у „Білій книзі українського парламентаризму”. Її презентація буде супроводжуватись міжнародною конференцією щодо парламентської реформи,  а також прес-конференцією на одному з загальнонаціональних телеканалів.

За поданими посиланнями можна знайти тексти чотирьох тематичних досліджень, підготовлених експертами лабораторії законодавчих ініціатив, а також зняті в рамках реалізації проекту відеоролики, присвячені проблемам українського парламентаризму.

Дослідження:

Статус народного депутата України: проблеми та шляхи удосконалення

Парламентський контроль: проблеми та шляхи підвищення ефективності

Участь громадськості у законодавчому процесі: проблеми та шляхи підвищення ефективності

Діяльність парламентського апарату: проблеми та шляхи підвищення ефективності

Відеоролики:

Захід, який було організовано Лабораторією законодавчих ініціатив та Генеральним Директоратом політичних справ Ради Європи у рамках діяльності Європейської асоціації шкіл політичних студій, став платформою для обговорення низки проблем, що пов’язані з проведенням демократичних виборів та мають особливу актуальність для сучасної Європи. Конференція відбулася напередодні другої події, ініційованоюРадою Європи в Україні, а саме: Форуму «За майбутнє демократії» (жовтень 2009 року), який продовжить дискусію навколо проблемних виборчих питань.

Дискусія відбувалася навколо проблем проведення демократичних і справедливих виборів, забезпечення рівності прав виборців, а також формування раціональних мотивів вибору громадян. Захід відбувся за підтримки Уряду Японії та спільної програми Європейської Комісії та Ради Європи.

Виступи доповідачів, тематичні презентації, робота секцій відбувалися 17 вересня 2009 року.

У церемонії відкриття заходу взяли участь Жан-Луї ЛОРАН (Генеральний директор з питань демократії і політичної діяльності Ради Європи), Григорій НЕМИРЯ (Віце-прем’єр-міністр України), Микола ОНІЩУК (Міністр юстиції України), Тадаші ІЗАВА (Надзвичайний і повноважний посол Японії в Україні), а також низка закордонних політиків та експертів.

Після відкриття конференції перед учасниками зі вступною презентацією виступив Юрій КЛЮЧКОВСЬКИЙ, Народний депутат України, Заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва і місцевого самоврядування, Президент Інституту виборчого права.

Далі робота конференції відбувалася у форматі панельних дискусій. Перша панель була присвячена темі “Європейські виборчі стандарти: виклики для Європи”. Модератором виступив Олсі ДЕКОВІ, Директор Албанської школи політичних студій.

Доповідачами під час цієї панелі виступили ряд знаних європейських експертів у галузі виборчої проблематики: Душко РАДАКОВІЧ, Державний секретар, Міністерство з питань публічної адміністрації та місцевого самоврядування (Сербія), Шахла МАХМУДОВА, Менеджер проекту, Міжнародна фундація виборчих систем (IFES) (Азербайджан), Браніслав БОРЕНОВІЧ, Заступник лідера політичної партії “PDP”, депутат парламенту (Боснія та Герцеговина), Раду АЛЕКСАНДРУ, Професор Християнського університету “Димитрій Кантемір” (Румунія), Ігор МІНТУСОВ, Голова Ради директорів Центру політичного консультування “NICCOLO M” (Росія), Річард ГІРАГОСЯН, Директор Вірменського центру національних і політичних студій (Вірменія),Поліна ПАНАІНТЕ, Координатор програм, Інформаційно-документаційний центр НАТО у Молдові (Молдова), Александр КОЛЕВ, Член місцевого виконавчого комітету політичної партії “VMRO-DPMNE” (Македонія).

Після закінчення роботи першої панелі обговорення продовжилося навколо теми “Рівні можливості політичної участі: забезпечення виборчих прав”. Модератором цього блоку був Армен ЗАКАРЯН, Директор Єреванської школи політичних студій. Підставою для дискусії стала презентація “Чи закони – це все, що потрібно для рівних можливостей? – Випадок Хорватії”, яку презентувала Таяна БРОЗ, Координатор Проекту підтримку участі жінок у політиці та редактор веб-сайту libela.org (Хорватія).

Останній тематичний блок доповідей було сконцентровано навколо теми “Раціональний політичний вибір: роль політиків, ЗМІ та громадянського суспільства”. У першій частині роботи панелі “Раціональна політика та її вплив на державне будівництво” виступили Гіоргі ГОДАБРЕЛІДЗЕ, Депутат парламенту Грузії, заступник Голови Комітету з питань охорони здоров’я та соціальних питань (Грузія) та Михайло МІНАКОВ, Старший менеджер програм з питань демократичного управління, ПРООН Україна, доцент Національного університету “Києво-Могилянська Академія” (Україна).

Друга частина цього обговорення стосувалася теми “Відповідальність ЗМІ та раціональний політичний вибір”. Доповіді із зазначеної тематики були виголошені Ольгою ХАРЛАМОВОЮ, Депутатом Свіслоської міської ради, доцентом Міжнародного гуманітарно-економічного інституту (Бєларусь) таАнтоном КУТЕВИМ, Депутатом парламенту Болгарії (Болгарія).

Після закінчення роботи підсумки конференції підбивали Ігор КОГУТ, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, Директор Української школи політичних студій (Україна) та Франсуа ФРІДРІХ , Координатор Європейської мережі шкіл політичних студій (Директорат з питань демократії та політичних  справ, Рада Європи).

По результатам конференції планується видання збірника, присвяченого обговорюваним проблемам, з тезами, презентаціями та результатами обговорення під час заходу.

Довідково:

Європейська Асоціація шкіл політичних студій об’єднує інституції Шкіл політичних студій у 16-ти країнах Центральної та Східної Європи, включно з Україною (Азербайджан, Албанія, Бєларусь, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Вірменія, Грузія, Косово, Македонія, Молдова, Україна, Румунія, Росія, Сербія, Хорватія, Чорногорія). Її основне завдання – сприяти представникам політики, бізнесу, ЗМІ та громадянського суспільства в утвердженні демократичних принципів та стандартів. Серед випускників Європейської Асоціації шкіл політичних студій – посадовці найвищого рангу, депутати законодавчих та місцевих органів влади, лідери найвпливовіших сегментів громадянського суспільства, представники провідних медіа, бізнесу та інші.

Щорічно Асоціація щорічно проводить міжнародні конференції, які збирають національні делегації Шкіл для обговорення актуальних суспільно-політичних проблем. У 2006 – 2007 роках ці заходи було присвячено наступним темам: «Належне урядування та політичний плюралізм» (Румунія, 2006), «Спокуси популізму» (Болгарія, 2007), «Регіональна співпраця: можливості та виклики» (Сербія, 2007). У 2009 році організатором зустрічі виступила Українська школа політичних студій.

Додаткову інформацію про діяльність Української школи політичних студій та Європейської Асоціації розміщено за адресою: usps.org.ua.

Експертна зустріч відбулася в межах реалізації Проекту Лабораторії законодавчих ініціатив та Вестмінстерської фундації за демократію «ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ» («Developing Recommendations for the Improvement of Ukrainian Parliamentarism»). Головна мета даного проекту – реальне підвищення ефективності українського парламентаризму. Задля її досягнення Проект передбачає виокремлення основних недоліків у функціонуванні Верховної Ради України (підготовка так званої «Зеленої книги українського парламентаризму», яка систематизуватиме наявні проблеми у відповідній сфері) та розробку пропозицій щодо їх усунення (вироблення так званої «Білої книги українського парламентаризму», яка узагальнить рекомендації, спрямовані на подолання вад у роботі вітчизняного парламенту). Реалізація цілей Проекту включає аналіз та широке обговорення (як у Києві, так і в регіонах) найбільш актуальних проблем функціонування Верховної Ради, а також висвітлення поточних проблем і перспектив їх усунення у ЗМІ.

Ця експертна зустріч стала останньою із серії з чотирьох заходів, присвячених обговоренню найактуальніших проблем українського парламентаризму, а саме:

• статусу народного депутата України;
• контрольних функцій парламенту;
• функціонування парламентських служб;
• участі громадськості у законотворчому процесі.

Розпочалось обговорення з того, що експерт  Лабораторії законодавчих ініціатив Денис КОВРИЖЕНКО представив аналітичний огляд, присвячений темі вдосконалення механізмів функціонування Апарату Верховної Ради України.

Володимир ЯЛОВИЙ, Заступник керівника Апарату Верховної Ради України, наголосив, що питання реформи Апарату Верховної Ради України мають дуже велике значення. Навіть в країнах з тривалою парламентською традицією ставиться питання про покращення роботи апарату, то в Україні це тим більш має сенс. Пан Яловий відзначив два ключові моменти, з позиції яких треба розглядати перспективу реформування парламентського апарату: принцип «не зроби гірше», а також питання про первинність апарату чи парламенту. У той же час, є кілька питань, актуальність яких на сьогодні викликає певні сумніви. Одним з таких питань, зокрема, є перспектива реформування мобілізаційних структур Апарату Верховної Ради.

Анатолій СЕЛІВАНОВ, Завідувач Відділу зв’язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України, підкреслив важливість правильного вибору методології при інтерпретації діяльності парламентського Апарату та проведенні відповідних досліджень. Для отримання належного розуміння функцій цієї інституції як юридичної особи публічної влади необхідно ретельно вивчати положення про Апарат.

Юрій ЯСЕНЧУК, Заступник Керівника Апарату Верховної Ради України, зауважив, що наразі існує потреба розділити розгляд питання ефективності діяльності Апарату Верховної ради на два блоки: структура апарату і роль апарату в законодавчому процесі. Пан Ясенчук заперечив тезі про радянське походження структури Апарату Верховної Ради. Наявна структура була розроблена Академією Наук України і впроваджена в 1994 році На той момент така структура була визнана оптимальною.

Михайло ТЕПЛЮК, Заступник Керівника Апарату, керівник Головного юридичного управління Апарату Верховної Ради України, зазначив, що модель структури Апарату Верховної Ради України стала результатом тривалих дискусій. На момент впровадження механізму Апарату в дію всі його складові були спрямовані на покращення умов функціонування парламенту. Перш за все, намагалися запобігти дублюванню функцій різних підрозділів в середині Апарату. В результаті, нинішня структура в принципі дозволяє виконувати всі основні функції Апарату. Щодо питання про різний статус підрозділів в середині Апарату, то, за словами пана Теплюка, це має цілком раціональне пояснення. Якщо подивитись на управління, які були кваліфіковані як головні, то можна одразу побачити, що це ключові підрозділи, що виконують найважливіші функції. В такий спосіб була здійснена спроба стимулювати працівників цих управлінь вищим статусом і, відповідно, вищою зарплатнею.

Микола КОЗЮБРА, Завідувач кафедрою державно-правових наук Національного університету «Києво-Могилянська академія», суддя Конституційного Суду України у відставці, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, зауважив, що необхідно закцентувати увагу на потребі підходити обережно до будь-яких реформ. З початку незалежності України піднімалися питання по потребу великого чи малого Апарату, і чи не підмінить він парламент. З часом змінилися умови функціонування Апарату, звяилися нові функції, і, відповідно, нові підрозділи. Наразі ж структуру різко ламати не варто, але реформувати час.Викликає сумнів потреба як в функціональній, так і в кадровій розпорошеності  апарату. На думку пана Козюбри, заслуговує на увагу досвід багатьох країн, в яких навіть помічники депутатів відносяться до структур апарату. З одного боку, потрібна уніфікація структурних підрозділів, а з іншого – максимально читка визначеність функцій.

Ігор КОЛІУШКО, Голова Центру політико-правових реформ, наголосив, що діяльність парламентського апарату не є найгострішою проблемою українського парламентаризму. На фоні неякісної роботи комітетів Апарат функціонує майже бездоганно. Варто взагалі відділити питання реформування парламентського апарату, як державної структури, від проблеми функціонування парламенту, як політичного органу. Основною проблемою, на експерта, є неякісна первинна експертиза, яку виконує науково-експертне управління. Вже згадана проблема суб’єктів законодавчої ініціативи призводить до перевантаження цього підрозділу документами, якість яких часто не витримує жодної критики. Науково-експертне управління займається експертизою, але не має часу проводити більш масштабний аналіз законодавства. Інститут законодавства, навпаки, має можливість проводити масштабні дослідження законодавчої бази, але безпосередньо не задіяний в експертизі поточних законопроектів. Тому Голова Центру політико-правових реформ розглядає можливість об’єднати ці дві інституції.

Андрій ШЕВЧЕНКО, Народний депутат України, зазначив, що на сьогодні не варто однозначно оцінювати проблеми функціонального розподілу в межах Апарату Верховної Ради України. Незважаючи на тривалі дебати про розподіл функцій Головного науково-експертного управління та Юридичного управління Апарату, з точки зору депутата було б найзручніше, якби експертний супровід того чи іншого нормативно-правового акту забезпечувала одна людина або один структурний підрозділ від моменту написання законопроекту і до моменту прийняття закону.

Стислий виклад висновків та рекомендацій учасників обговорення

Матеріали “Діяльність парламентського апарату: проблеми та шляхи підвищення ефективності”

Презентація матеріалів “Діяльність парламентського апарату: проблеми та шляхи підвищення ефективності”

Школа професійної журналістики “НОВА УКРАЇНА” – це майданчик для спілкування професійних журналістів, обміну знаннями, досвідом, ідеями, ініціативами та інноваціями, а також поглиблення знань та навичок роботи в різних жанрах. Місією Школи є професійний розвиток та підтримка лідерів української журналістики, авторитетних та відповідальних представників професії, які поділяють та відстоюють високі стандарти журналістики, дотримуються етичних принципів, розуміють природу журналістської професії, є гнучкими до запровадження інноваційних підходів, сповідують ідеали незалежних засобів масової інформації у демократичному суспільстві та розділяють європейські цінності.

В перший день 10 вересня 2009 року вже традиційно Школу відкрив Ігор КОГУТ, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, Директор Школи професійної журналістики “НОВА УКРАЇНА”, та розповів про основні напрямки роботи III сесії Школи.

Першим викладачем став Дмитро КОТЛЯР, Консультант Організації економічної співпраці та розвитку (ОЕСР), Керівник Проекту ОЕСР “Розвиток спеціалізованих служб з боротьби проти корупції в Україні”. У своєму виступі він розкрив питання визначення поняття корупції, окреслив основні види та характеристики корупційних проявів, а також описав наявні механізми протидії корупції. Експерт також висвітлив питання корупційних чинників та ризиків, які можуть виявлятися журналістами у їхній професійній діяльності при аналізі рішень та актів різноманітних органів влади. Під час дискусії було також з’ясовано роль різних органів влади України у запобіганні та протидії корупції, наголошено на важливості таких інструментів як декларування майна публічних службовців та відповідальності за незаконне збагачення, правил щодо конфлікту інтересів тощо. Окрему увагу було приділено прикладам подолання корупції в інших країнах.

Також в перший день учасники працювали в групах і готувалися до проведення гри “Україна – 2020”, метою якої було вироблення прогнозного сценарію, що враховував би множину чинників та дозволяв передбачити послідовність очікуваних подій, ситуацій та процесів в Україні.

Під час другого дня роботи сесії, 11 вересня 2009 року, виступила Вікторія СЮМАР, Виконавчий директор Інституту масової інформації, з  темою: “Україна у світовому контексті: рівень висвітлення міжнародної тематики в українських ЗМІ”. Вона розповіла про висвітлення в українській журналістиці міжнародної тематики, і зазначила, що обсяг інформації на українському телебаченню, присвячений міжнародним питанням, не перевищує 10 %, що в свою чергу свідчить про нерозвиненість цього напрямку.

Також 11 вересня було проведено тренінг Олега ХОМЕНКА, Голови Правління Інституту розвитку регіональної преси. Тренінг був присвячений журналістським розслідуванням. Журналісти мали змогу познайомитися із теорією проведення журналістських розслідувань, правовими та не правовими наслідками проведення розслідувань. Також було обговорено етичні питання проведення розслідувань та питання публікації результатів. Крім того, Олег ХОМЕНОК ознайомив учасників Школи із основними організаціями, що займаються розслідуваннями та підкреслив важливість технології Web 2.0 у публікації результатів дослідження. Крім того, слухачі Школи мали змогу ознайомитися із багатьма прикладами журналістських розслідувань у відео та друкованому форматах.

12 вересня 2009 року виступив Сергій ГАЙДАЙ, Директор зі стратегічного планування соціально-інжинірингового агентства “Гайдай.Ком”. Його виступ було присвячено використанню інформаційних технологій в Україні. Сергій ГАЙДАЙ розкрив поняття “стратегії” як засобу перемоги в інформаційних війнах, підкресливши, що стратегія має правильно позиціонуватися і відповідати на соціальні запити населення. Важливим у формуванні стратегії є перетворення слабкостей на сильні сторони, розробка і втілення драматичного сценарію. Крім того, важливу увагу було приділено виділенню різних типів стратегій та аналізу конкретних прикладів успішного втілення стратегій в життя.

Після цього перед учасниками Школи виступила Ірада ГУСЕЙНОВА, Аналітик з країн СНД, Редактор Центру екстремальної журналістики, на тему “Журналістика екстремальних ситуацій”, яка розповіла про особливості та основні напрямки роботи Центра екстремальної журналістики. Також Ірада розповіла про регіональні особливості та умови роботи журналістів у країнах СНД, окреслила роль нових медіа у сучасному пострадянському просторі.

Лекція Дарини ЧЕПАК, Головного редактора “Савік Шустер Студії”, була присвячена питанню проведення ток-шоу. Дарина поділилися із учасниками своїм досвідом організації ток–шоу на 5 каналі та під час роботи у “Савік Шустер Студії”. Вона розповіла про те, яким чином відбувається відбір гостей, експертів, а також теми та аналітичні матеріали для ток-шоу. П.Чепак окреслила головні завдання ведучого під час проведення ток-шоу. Також Дарина висвітлила тему побудови сценарію ток-шоу та розповіла про складності роботи у режимі прямого ефіру.

У кінці дня учасники взяли участь у проведенні гри “Україна – 2020: розробка сценаріїв розвитку”. Для цього учасників заздалегідь було поділено на 4 групи, їм були надіслані аналітичні матеріали, на основі яких вони підготували та презентували зведений сценарій розвитку України до 2020 року за такими показниками як: демографія та міграційні процеси, соціальна структура, природні ресурси та навколишнє середовище, розвиток науки, техніки та технології, розвиток світової торгівлі та глобальної економіки, нові етичні питання, загроза тероризму та інші. Модераторами гри виступили Володимир ФАДЄЄВ, Завідувач сектором філософських проблем етносу і нації Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України, та Єгор СОБОЛЄВ, Координатор Незалежного бюро журналістських розслідувань “Свідомо”.

В останній день, 13 вересня 2009 року, перед слухачами Школи виступив Єгор СОБОЛЄВ, Координатор Незалежного бюро журналістських розслідувань “Свідомо”, виступ якого був присвячений цензурі як загрозі для журналістів.  Єгор поділився своїм досвідом роботи, розповів про проблеми, пов’язані із замовними матеріалами, спецпроектами та внутрішньою цензурою.

Всеволод РЕЧИЦЬКИЙ, Конституційний експерт Харківської правозахисної групи, розкрив питання філософії свободи слова. На його думку, свобода слова – дополітичний та доправовий феномен, а не постполітичний і постправовий. Крім того, це фундаментальна цінність суспільства, і ставлення до обмеження свободи слова необхідно передивитися. Всеволод РЕЧИЦЬКИЙ розповів слухачам Школи про вузьке та широке значення свободи слова, яке полягає, наприклад, у свободі слова у друкованих засобах масової інформації та свободі слова як символу усього, що було створено людським інтелектом (мистецтво, наука, освіта тощо). Також п.Речицький наголосив на важливій ролі свободи слова як посередника між індивідом, суспільством та матеріальним світом, створеним людським інтелектом.

Захід проходив у конференц-залі готелю “Чорне море” (вул.Пантелеймонівська, 25, м.Одеса).

Основна мета обговорень – окреслення кола реальних проблем українського парламентаризму, а також вироблення рекомендацій щодо  їх вирішення (зокрема – тих, які були порушені у презентованому дослідженні).

Тематика обговорення стосувалася:

1. Статусу народного депутата України;
2. Контрольних функцій парламенту;
3. Участі громадськості у законотворчому процесі;
4. Реформи Апарату Верховної Раду України.

Громадські консультації у Херсоні та Одесі проведені в рамках реалізації спільного проекту Лабораторії законодавчих ініціатив і Вестмінстерської фундації за демократію «Підвищення ефективності українського парламентаризму». Вони є першими у серії із 9-ти заходів, які відбудуться у різних областях України.

Основні питання, порушені під час обговорення 10 вересня 2009 року в ХЕРСОНІ стосувалися підвищення ефективності системи представництва і політичної відповідальності в Україні. Ну думку учасників, основною проблемою вітчизняного парламенту є недосконала система виборів. Пропорційне представництво, яке не передбачає зв’язку окремих народних обранців із регіонами, було оцінено як вкрай неефективне. У якості альтернативи, були обговорені переваги та недоліки мажоритарної виборчої системи, а також системи пропорційного представництва з відкритими списками.

Крім того, учасники обговорення наголосили, що в умовах нерівномірного розподілу ресурсів між різними українськими територіями? важливим нововведенням може стати друга палата парламенту, представники якої будуть лобіювати інтереси регіонів на найвищому політичному рівні.

Інші важливі питання, які порушувалися, стосувалися обсягу прав народу брати участь у законодавчому процесі (зокрема – через інститут референдуму), шляхів підвищення ефективності роботи консультативних і дорадчих органів при парламенті, інституту імперативного мандату, взаємодії парламенту із судовою гілкою влади тощо.

Під час обговорення 11 вересня 2009 року в ОДЕСІ було порушено питання сутності та якості демократії у сучасному світі, а також місця парламенту у системі демократичних інститутів. Зокрема, активно дебатувалося питання меж народного суверенітету та призначення народовладдя. Як і в Херсоні, велика увага була приділена обговоренню проблем виборчої системи, а також політичної відповідальності народних депутатів перед громадянами.

Експерти погодилися, що законотворення потребує фахового підходу. Разом із тим, незалежна експертиза під час обговорення законопроектів повинна бути обов’язковою та мати ключове значення.

Крім того, були порушені питання прозорості роботи Верховної Ради України, її місця у системі розподілу повноважень між різними гілками влади, механізмів співпраці з місцевою владою тощо.

У заході взяв участь народних депутат України Сергій ГРИНЕВЕЦЬКИЙ, який окреслив своє бачення проблем українського парламенту, зокрема – недосконалу систему виборів, низьку якість законопроектів, неефективність партійного будівництва, залежність законодавчого процесу від політичного тощо. Народний депутат зауважив, що функціонування сучасного українського парламенту створює суттєві загрози демократичному врядуванню в цілому.

Систематизовані пропозиції щодо усунення проблем українського парламентаризму, зібрані в результаті регіональних консультацій, будуть узагальнені у „Білій книзі українського парламентаризму”. Її презентація буде супроводжуватись міжнародною конференцією щодо парламентської реформи,  а також прес-конференцією на одному з загальнонаціональних телеканалів.

За поданими посиланнями можна знайти тексти чотирьох тематичних досліджень, підготовлених експертами лабораторії законодавчих ініціатив, а також зняті в рамках реалізації проекту відеоролики, присвячені проблемам українського парламентаризму.

Дослідження:

Статус народного депутата України: проблеми та шляхи удосконалення

Парламентський контроль: проблеми та шляхи підвищення ефективності

Участь громадськості у законодавчому процесі: проблеми та шляхи підвищення ефективності

Діяльність парламентського апарату: проблеми та шляхи підвищення ефективності

Відео:

Вестмінстерська фундація за демократія (ВФД) започатковує велику Програму посилення Верховної Ради України. Частиною цієї Програми є курс для неурядових організацій, спрямований на підвищення знань і розвиток навичок для більш ефективної співпраці вітчизняних неурядових організацій і українського парламенту. Курс передбачає детальне ознайомлення зі шляхами та інструментами, необхідними для ефективної співпраці громадянського суспільства та Верховної Ради України, а також опанування навичок, важливих для успішного лобіювання, адвокасі-діяльності та організації громадянських кампаній.

Курс був розроблений консорціумом експертів з Великобританії, серед яких – представники Центру демократичного державного управління при факультеті державного управління Ессекського університету, Національної Ради Волонтерських Організацій і Фонду Томсона Ройтерса, у співпраці з українськими організаціями – Лабораторією законодавчих ініціатив і Могилянською Школою Журналістики в Національному університеті «Києво-Могилянська Академія».

Завданнями курсу є:

• Переосмислення українськими неурядовими організаціями ролі парламенту, а також ознайомлення зі шляхами конструктивної співпраці з парламентом і парламентарями;
• Розвиток навичок, необхідних для успішного лобіювання, адвокасі-діяльності, організації кампаній та політичного аналізу;
• Розвиток навичок, необхідних для ефективної співпраці з медіа в рамках адвокасі-діяльності та організації кампаній;
• Налагодження робочих зв’язків між неурядовими організаціями, народними депутатами України та представниками Апарату Верховної Ради України.

Тематика курсу стосується:

• парламентського та законодавчого процесів;
• інструментів і механізмів співпраці неурядових організацій з парламентом;
• стратегій і способів лобіювання, адвокасі-діяльності та організації кампаній;
• способів співпраці неурядових організацій з медіа, а також шляхів впливу на громадську думку.

Курс розрахований на представників українських неурядових організацій, які мають досвід лобістської діяльності та проведення кампаній – тобто йдеться не про навчання базовим навичкам. Досвід такої діяльності або участь у тренінгах із відповідною тематикою є обов’язковою вимогою. Наявність досвіду попередньої співпраці з Верховною Радою України не є обов’язковим.

Відбір організацій-учасників базуватиметься на інформації про організацію, поданій у аплікаційній формі. Оскільки навчання потребує високої активності учасників, їх кількість обмежена до 16-ти осіб на кожен модуль. Відбір проводитиметься на конкурсній основі.

Підставою для співпраці відібраних учасників і організаторів буде письмова неформальна угода, відповідно до якої представники відібраних організацій зобов’язуватимуться відвідати всі заняття вибраних модулів. Угода передбачатиме, що визначені учасники навчатимуться за модулем 1, а також модулем 2 чи 3 на вибір або обома з них. Такий підхід потребує від керівництва організацій-учасниць звільнення слухачів курсі від усіх робочих обов’язків (включно із телефонною комунікацією) та від присутності на місці роботи на час навчання. Крім того, оскільки проводити тренінги планується за межами Києва, учасники з Києва повинні бути готові перебувати не вдома протягом часу навчання.

Незважаючи на обмежену кількість місць, ми заохочуємо Вас взяти участь у відборі, оскільки сподіваємося, що цей курс буде розвинений у інші навчальні програми.

Більш детальну інформацію про проект, орієнтовну програму навчання та аплікаційну форму можна знайти за поданими нижче посиланнями.

Із нетерпінням чекаємо на Ваші аплікаційні форми!

Інформація про проект

Орієнтовна програма навчання

Аплікаційна форма

Експерти Лабораторії законодавчих ініціатив проаналізували законодавчі підсумки роботи Верховної Ради України протягом 4-ї сесії (лютий – липень 2009 року). За цей період парламент прийняв 158 законів, що майже вдвічі більше, ніж загальна кількість законів, підтриманих законотворцями протягом 2008-го року.

Впродовж лютого 2009 року Верховна Рада України прийняла 12 законів, що менше, ніж у січні, лютому та березні 2009 року. Найбільше прийнятих законів стосуються галузевої політики (8 законів); 3 спрямовані на державне будівництво та розвиток місцевого самоврядування; 1 стосується соціальної політики. Варто відмітити прийняття Закону України «Про Фонд асоціації органів місцевого самоврядування».

Найпродуктивнішим суб’єктом законодавчої ініціативи стали народні депутати України – за місяць було підтримано 7 депутатських законів. Крім того, Верховна Рада України проголосувала за 4 законодавчі ініціативи Кабінету Міністрів України і за 1 президентський законопроект.

Всі парламентські фракції продемонстрували одностайність у прийнятті рішень по таких законопроектах: «Про внесення змін до деяких законів України” (щодо стимулювання використання альтернативних джерел енергії), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо зайнятості членів особистих селянських господарств», «Про внесення змін до деяких законів України» (щодо відрядження військовослужбовців до державних органів та установ), «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення справності і модернізаціїї озброєння та військової техніки Збройних Сил України», “Про внесення змін до Закону України “Про електроенергетику” щодо врегулювання питань експорту електроенергії” з пропозиціями Президента України від 10.04.2009, «Про асоціації органів місцевого самоврядування».

Серед прийнятих законів представники фракції Партії регіонів не підтримали Закони «Про доповнення статті 9 Закону України “Про оренду державного і комунального майна” (щодо книговидавничої справи), «Про внесення змін до Митного тарифу України (щодо ставки ввізного мита на полівінілхлорид), «Про посилення відповідальності за несвоєчасну виплату або безпідставну невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших встановлених законом виплат», «Про внесення зміни до статті 11 Закону України “Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України”. Фракція Блоку «Наша Україна – Народна Самооборона» не підтримала Закони «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу” з пропозиціями Президента України від 14.01.2009 та «Про внесення змін до Закону України “Про оренду державного та комунального майна”. Представники фракції Комуністичної партій України не проголосували за Закони “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо вдосконалення фінансових механізмів здійснення інвестицій у будівництво житла)”, “Про Фонд державного майна України” з пропозиціями Президента України від 13.06.2007, «Про внесення доповнень до Закону України “Про концесії” (щодо особливостей застосування концесійних угод при здійсненні діяльності з централізованого водо-, теплопостачання та водовідведення).

Протягом березня 2009 року Верховна Рада України прийняла 43 закони, які на даний момент вже діють. Найбільше прийнятих законів спрямовані на вирішення економічних проблем та подолання наслідків економічної кризи (13 законів); значна кількість законів також присвячена вдосконаленню регулювання правових відносин (11 законів); також прийнято 8 галузевих законів і 6 законів у сфері соціальної політики; найменше уваги було приділено державному будівництву та місцевому самоврядуванню (3 закони), національній безпеці і обороні (1 закон), та інформаційній політиці (1 закон).

З точки зору продуктивності, як народні депутати, так і кабінет міністрів проявили неабияку законодавчу активність (по 21 закону). Також було прийнято 1 закон Президента «Про Загальнодержавну програму “Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини” на період до 2016 року». Варто зазначити, що протягом березня 2009 року було підтримано 3 законодавчі ініціативи, які були внесені народними депутатами України від Соціалістичної партії України чи за їх участі ще у парламенті попереднього скликання.
Одностайно всі парламентські фракції проголосували за 18 законів, серед яких 6 у сфері правової політики, 5 економічних законів, 3 галузевих, 2 у сфері соціальної політики і 2 у сфері державного будівництва і місцевого самоврядування. Можна перерахувати такі важливі закони, підтримані всіма фракціями ВР України: «Про внесення змін до статті 245 Цивільного кодексу України» (щодо повноважень посадових осіб органів місцевого самоврядування на вчинення дій, прирівняних до нотаріальних), «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу» з пропозиціями Президента України від 20.02.2009, «Про Дисциплінарний статут органів і підрозділів цивільного захисту», «Про внесення змін до статті 12 Закону України “Про плату за землю”», «Про внесення змін до статті 325 Кримінального кодексу України» (щодо порушення вимог санітарних і протиепідемічних норм), «Про внесення зміни до Закону України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”» (щодо одночасності проведення виборів), «Про внесення змін Закону України “Про міліцію” щодо вдосконалення соціального захисту працівників міліції», «Про внесення змін до деяких законів України у зв’язку з прийняттям Закону України “Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів”», «Про внесення змін до Закону України “Про електроенергетику” щодо врегулювання питань експорту електроенергії», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо відповідальності за незаконний посів або вирощування снотворного маку чи конопель), «Про внесення зміни до Закону України “Про імміграцію”» (щодо неповнолітніх дітей), «Про внесення змін до Закону України “Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби”» (щодо надпланових надходжень до Державного бюджету).

З ініціативи Кабінету міністрів України було прийнято 6 галузевих законів, 3 соціальних, 9 економічних, 2 закони в сфері правової політики і 1 у сфері  інформаційної політики. («Про внесення змін до Закону України “Про фермерське господарство»,  «Про внесення змін до Закону України “Про державну геологічну службу України” (щодо контролю за видачею ліцензій та дотриманням ліцензійних умов), “Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу” з пропозиціями Президента України від 20.02.2009, «Про внесення доповнень до статті 2 Закону України “Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності”», «Про внесення змін до статті 9 Закону України “Про природні монополії”», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо погашення заборгованості перед Пенсійним фондом України та посилення відповідальності за порушення законодавства у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування», «Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”» (щодо фінансування лікарні “ОХМАТДИТ”), «Про внесення змін до статті 325 Кримінального кодексу України» (щодо порушення вимог санітарних і протиепідемічних норм) , «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за порушення правил перебування в Україні», «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” щодо операцій з цінними паперами», «Про внесення зміни до Закону України “Про імміграцію”» (щодо неповнолітніх дітей).
Депутати від Партії регіонів виступили суб’єктами законодавчої ініціативи десяти законопроектів, з них 3 окремо від депутатів інших фракцій: 2  в сфері правової політики («Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо виконання рішень третейських судів), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо відповідальності за незаконний посів або вирощування снотворного маку чи конопель)») і одни в сфері соціальної політики («Про внесення змін Закону України “Про міліцію”» (щодо вдосконалення соціального захисту працівників міліції).

БЮТ ініціював 10 законопроектів, з них 5  окремо від депутатів інших фракцій: 2 закони у сфері правової політики («Про внесення змін до Закону України “Про нотаріат”» (щодо повноважень на вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування), «Про внесення змін до статті 245 Цивільного кодексу України» (щодо повноважень посадових осіб органів місцевого самоврядування на вчинення дій, прирівняних до нотаріальних)), 2 закони у сфері державного будівництва та місцевого самоврядування («Про внесення зміни до Закону України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”» (щодо одночасності проведення виборів), «Про затвердження зміни до статті 22 Конституції Автономної Республіки Крим» (щодо строку повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим)), і один соціальний закон («Про внесення змін до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”» (щодо перепідпорядкування та перепрофілювання військово-медичних закладів)).

Депутати НУНС 6 разів скористалися правом законодавчої ініціативи, з яких двічі окремо від депутатів інших фракцій: один економічний закон («Про внесення змін до Закону України “Про електроенергетику”» (щодо врегулювання питань експорту електроенергії) і один закон в сфері правової політики («Про внесення змін до статті 11 Закону України “Про міліцію”» (щодо підстави затримання осіб, яких запідозрено в занятті бродяжництвом)). Депутати КПУ виступили суб’єктами законодавчої ініціативи двох законопроектів, з яких один ініціювали окремо від депутатів інших партій: економічний закон «Про внесення змін до Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”» (щодо ставок). Депутати Блоку Литвина виступили ініціаторам двох законопроектів, з яких 1 запропонували окремо від депутатів інших фракцій: закон в сфері правової політики «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за наругу над могилою та іншими місцями поховання».

Окремо слід виділити законопроекти, які були ініційовані міжпартійними групами депутатів. З восьми таких законопроектів 2 були присвячені державному будівництву та місцевому самоврядуванні (“Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України” з пропозиціями Президента України від 07.02.2009, «Про внесення змін до деяких законів України щодо повноважень Конституційного Суду України, особливостей провадження у справах за конституційними зверненнями та недопущення зловживань правом на конституційне подання»), 3 закони були економічного характеру («Про внесення змін до Закону України “Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства”», «Про внесення змін до статті 12 Закону України “Про плату за землю”»,  «Про внесення змін до Закону України “Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби” (щодо надпланових надходжень до Державного бюджету)», був ухвалений один галузевий закон («Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку, а також порядку поділу та об’єднання земельних ділянок)), один закон у сфері національної безпеки і оборони («Про внесення змін до деяких законів України» (щодо змін у системі комплектування військ (сил) особовим складом)), і один закон у сфері правової політики ««Про внесення змін до Закону України “Про правові засади цивільного захисту»). Представники фракції Партії регіонів не підтримали Закони «Про внесення змін до деяких законів України (щодо змін у системі комплектування військ (сил) особовим складом)», «Про внесення зміни до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”» (щодо держмита за видачу свідоцтва про право на спадщину), «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за порушення правил перебування в Україні», «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” щодо операцій з цінними паперами», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації», «Про внесення змін до Закону України “Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби” (щодо надпланових надходжень до Державного бюджету)», «Про внесення змін до деяких законів України з питань акцизного збору»; фракція Блоку Юлії Тимошенко виступила опонентом таких законів: «Про внесення змін до Закону України “Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства”», «Про внесення доповнень до статті 2 Закону України “Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності”», «Про внесення змін до статті 9 Закону України “Про природні монополії”»; фракція Блоку «Наша Україна – Народна Самооборона» не підтримала законів  «Про внесення змін до Закону України “Про державну геологічну службу України” (щодо контролю за видачею ліцензій та дотриманням ліцензійних умов), “Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України” з пропозиціями Президента України від 07.02.2009, «Про внесення змін до статті 9 Закону України “Про природні монополії”», “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо погашення заборгованості перед Пенсійним фондом України та посилення відповідальності за порушення законодавства у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування”, “Про внесення змін до деяких законів України щодо повноважень Конституційного Суду України, особливостей провадження у справах за конституційними зверненнями та недопущення зловживань правом на конституційне подання”; представники фракції Комуністичної партій України не проголосували за закони «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку, а також порядку поділу та об’єднання земельних ділянок)», “Про внесення змін до Закону України “Про правові засади цивільного захисту”, «Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” (щодо рефінансування)», «Про внесення змін до Закону України “Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби” (щодо надпланових надходжень до Державного бюджету)», «Про внесення змін до деяких законів України з питань акцизного збору», «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України “Про здійснення контролю за сплатою збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та збору на обов’язкове соціальне страхування”»; Блок Литвина не підтримали закон “Про внесення змін до Закону України “Про виноград та виноградне вино” з пропозиціями Президента.

Найпродуктивнішим суб’єктом законодавчої ініціативи стали народні депутати України – за місяць було підтримано 7 депутатських законів. Крім того, Верховна Рада України проголосувала за 4 законодавчі ініціативи Кабінету Міністрів України і за 1 президентський законопроект.

Всі парламентські фракції продемонстрували одностайність у прийнятті рішень по таких законопроектах: «Про внесення змін до деяких законів України” (щодо стимулювання використання альтернативних джерел енергії), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо зайнятості членів особистих селянських господарств», «Про внесення змін до деяких законів України» (щодо відрядження військовослужбовців до державних органів та установ), «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення справності і модернізаціїї озброєння та військової техніки Збройних Сил України», “Про внесення змін до Закону України “Про електроенергетику” щодо врегулювання питань експорту електроенергії” з пропозиціями Президента України від 10.04.2009, «Про асоціації органів місцевого самоврядування».

Єдиною фракцією, яка голосувала проти деяких прийнятих законів, став Блок «Наша Україна – Народна Самооборона». Зокрема, фракція не підтримала Закони «Про внесення змін до Закону України “Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання”, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо структури податкової міліції та соціального захисту її працівників), «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України щодо діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України», «Про внесення змін до Закону України “Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення”, “Про внесення змін до деяких законів України щодо повноважень Конституційного Суду України, особливостей провадження у справах за конституційними зверненнями та недопущення зловживань правом на конституційне подання” з пропозиціями Президента України від 08.04.2009.

Протягом травня 2009 року Верховна Рада України прийняла 25 законів. Це удвічі більше, ніж було протягом квітня 2009 року. Найбільше прийнятих законів стосуються галузевої політики (10 законів); 7 законів спрямовані на удосконалення соціальної політики; 4 регулюють питання економічної політики; по 2 стосуються правової політики, а також державного будівництва.

Найпродуктивнішим суб’єктом законодавчої ініціативи виступили народні депутати України – за місяць було підтримано 15 законопроектів парламентарів. Найбільш активно право законодавчої ініціативи реалізовували представники фракції Блоку Юлії Тимошенко (17 разів); на другому місці – представники Партії регіонів (9 разів); представники Народного Союзу «Наша Україна» та Комуністичної партії України виступили з ініціативами по 5 разів; представники Блоку Литвина – 4 рази. Також Верховна Рада України ухвалила 9 урядових закони, більшість з яких стосуються галузевої політики, та 1 президентський, спрямований на врегулювання питань соціального забезпечення багатодітних сімей.

Одностайність прийняття рішення всі парламентські фракції продемонстрували під час голосування за соціальні законопроекти («Про внесення змін до Закону України “Про державну підтримку та особливості функціонування дитячих центрів “Артек” і “Молода гвардія”, «Про внесення змін до Закону України “Про оздоровлення та відпочинок дітей»), галузеві законопроекти («Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання розвитку космічної діяльності», «Про внесення змін до Закону України “Про лікарські засоби” (щодо використання шрифту Брайля в інструкціях про застосування лікарських засобів)), економічні законопроекти («Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з приєднанням України до Конвенції про тимчасове ввезення», «Про внесення змін до Закону України “Про господарські товариства” (щодо нерозповсюдження дії обмеження кількості учасників на зареєстровані товариства з обмеженою відповідальністю), «Про внесення зміни до статті 14 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (щодо експорту спирту етилового)).

Найчастіше «проти» підтриманих в цілому Верховною Радою України висловлювалися представники Народного Союзу «Наша Україна» (12 голосувань «проти»); найменше – представники Комуністичної партії України та Блоку Литвина (по 1-му опозиційному голосуванню). Блок Юлії Тимошенко не підтримав загальну позицію парламенту двічі, а Партія регіонів – 4 рази.

Протягом червня 2009 року Верховна Рада України прийняла 56 законів. Це удвічі більше, ніж було прийнято протягом травня 2009 року. Більше того, з точки зору кількісних показників, червень став найпродуктивнішим місяцем законодавчої роботи у цьому році. Найбільше прийнятих законів стосуються галузевої політики (27 законів); 12 законів спрямовані на удосконалення правової політики; 8 регулюють питання соціальної політики; 5 стосуються економічної політики, 3 – політики інформаційної; 1 – питань державного будівництва.

Найпродуктивнішим суб’єктом законодавчої ініціативи виступили народні депутати України – за місяць було підтримано 36 законопроектів парламентарів. Найбільш активно право законодавчої ініціативи реалізовували представники фракції Партії регіонів (29 разів); на другому місці – представники БЮТ (27 разів); представники Народного Союзу «Наша Україна» та виступили з ініціативами 11 разів; представники Блоку Литвина – 10 разів; представники КПУ – 5 разів. Загалом, Верховна Рада України ухвалила 20 урядових закони, більшість з яких стосуються галузевої політики, та жодного президентського закону.

Одностайність прийняття рішення всі парламентські фракції продемонстрували при прийнятті 23-х законів. 13 з них – галузеві, 4 стосуються соціальної політики, 3 – правової, 2 – інформаційної. Найбільш резонансні законопроекти, підтримані всіма фракціями –«Про внесення зміни до статті 21 Закону України “Про рекламу”» (щодо заборони розповсюдження реклами виробів немедичного призначення)», «Про внесення змін до Закону України “Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 з футболу в Україні”», «Про внесення змін та доповнень до Закону України “Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення”» (щодо приведення деяких положень у відповідність Рамковій конвенції із боротьби проти тютюну), «Про внесення змін до статті 301 Кримінального кодексу України» (щодо відповідальності за зберігання творів, зображень або предметів порнографічного характеру), «Про відчуження земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності».

Найчастіше «проти» підтриманих в цілому Верховною Радою України висловлювалися представники Народного Союзу «Наша Україна» (21 голосування «проти»); найменше – представники Блоку Литвина (2 опозиційні голосування). КПУ не підтримала загальну позицію парламенту 11 разів, Партія регіонів – 8 разів, БЮТ – 4 рази.Ряд законів не були підтримані двома фракціями, зокрема – «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин», «Про внесення змін до статті 338 Кримінального кодексу України щодо посилення кримінальної відповідальності за наругу над державними символами України», «Про внесення змін до статей 21 та 33 Закону України “Про охорону праці”» (щодо видачі дозволів на початок виконання робіт та експлуатації устаткування підвищеної небезпеки), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження автоматизованої системи документообігу в адміністративних судах», «Про всеукраїнський референдум», «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо земельних відносин, «Про внесення змін до статті 17 Закону України “Про Вищу раду юстиції”  (щодо процедури складення присяги), «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України», «Про загальні засади розвитку державно-приватного партнерства в Україні», «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (стосовно погодинної оплати праці).

Особливо варто відмітити прийняття законів «Про всеукраїнський референдум», «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень», «Про загальні засади розвитку державно-приватного партнерства в Україні».

У липні 2009 року Верховна Рада України ухвалила лише 3 закони, з яких два було ухвалено на позачерговій сесії 24-го липня. Кабінетом міністрів України був ініційований законопроекту у сфері економіки («Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків»). Народні депутати реалізували свої законодавчі права в міжпартійних групах і висунули один економічний законопроект («Про внесення змін до законів України “Про Державний бюджету України на 2009 рік” та “Про Національний банк України”») і одни законопроект зі сфери державного будівництва («Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо виборів Президента України»).

Депутати з НУНС не підтримали жодного з зазначених законопроектів. КПУ проголосувала проти закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо виборів Президента України» і проти закону Кабінету міністрів. Блок Литвина не підтримав лише закон  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо виборів Президента України». Варто звернути увагу на злагоджену роботу обох великих парламентських фракцій, які своєю згодою фактично вирішували долю законопроектів.

Особливої уваги заслуговую саме закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо виборів Президента України». Актуальність цього закону можна прирівняти лише до його заполітизованості. Цим законом передбачається  змінити порядок формування окружних і дільничних виборчих комісій, зменшити строки виборчого процесу з 120 до 90 днів, вдосконалити порядок оскарження рішень суб’єктів виборчого процесу; ліквідувати інститут відкріпних посвідчень та підписних листів на підтримку кандидата на пост Президента України; внести зміни до Кримінального кодексу України за перешкоджання  вільному  здійсненню громадянином   свого виборчого права або права брати участь у референдумі, перешкоджання діяльності іншого суб’єкта виборчого процесу, ініціативної  групи  референдуму,  комісії  з референдуму,  члена виборчої комісії, члена  ініціативної групи референдуму, члена комісії з референдуму або офіційного спостерігача при виконанні ними  своїх  повноважень тощо. Таким чином, саме цей закон визначить, якої якості будуть вибори президента 2010 року.

Конференція є складовою серії публічних обговорень, запланованих Лабораторією законодавчих ініціатив спільно з Радою Європи напередодні президентських виборів в Україні та Форуму Ради Європи «За майбутнє демократії». Аналогічий захід вже було проведено у Одесі (2-3 липня 2009 року, а також планується проведення у  Львові (24-25 вересня 2009 року) та Києві (20-21 жовтня 2009 року) з ціллю залучення якнайширшого кола зацікавлених осіб з різних регіонів України до обговорення питань щодо належного виконання виборчого законодавства та міжнародних стандартів, проблеми фінансування виборів, громадського моніторингу перебігу виборчої кампанії (формування комісій, процесу агітації та висвітлення перебігу виборів, перебігу голосування та підрахунку голосів) тощо.

Метою проведення заходу було обговорення міжнародних стандартів демократичних виборів у контексті майбутніх президентських виборів в Україні, акцентування уваги політичної еліти та громадянського суспільства на проблемі гострої необхідності проведення майбутньої президентської кампанії у відповідності з міжнародними стандартами, забезпечення якісних суспільних змін через дотримання виборчого законодавства, сприяння прозорому фінансуванню виборчої кампанії, а також стимулювання зрілого політичного діалогу та дебатів.

Актуальність заходу продиктована рядом викликів, що стоять перед Україною напередодні президентської виборчої кампанії:

•  узгодження Закону „Про вибори Президента України” із Законом „Про вибори народних депутатів України” в частині процедури підготовки та проведення виборів;
• приведення Закону „Про вибори Президента України” у відповідність до європейських стандартів та закладення передумов для кодифікації на основі цього закону всього виборчого законодавства України;
• запровадження прозорого фінансування виборів, удосконалення адміністративно-територіальної організації виборів, обліку виборців, перегляду правил проведення передвиборної агітації;
• визначенні ролі громадянського суспільства та ЗМІ у забезпеченні демократичності майбутніх президентських перегонів;
• налагодження продуктивного та ефективного політичного діалогу.

У рамках конференції було проведено пленарне засідання «Нове законодавство про вибори Президента проблеми та європейських виборчих стандартів» та два круглі столи «Чесні та демократичні президентські вибори: перспектива України» та «Президентська кампанія 2009-2010: роль ЗМІ».

Під час пленарного засідання «Нове законодавство про вибори Президента проблеми та європейських виборчих стандартів» із доповідями виступили Володимир БОГАТИР, Заступник Міністра юстиції України, Юрій ДОНЧЕНКО, Член Центральної виборчої комісії,  Денис КОВРИЖЕНКО,Директор з правових питань Лабораторії законодавчих ініціатив, Сергій КАЛЬЧЕНКО, Юрист адвокатської компанії «Моор & Кросондович», Олександра ПАВЛЕНКО, Партнер, адвокат Правової групи «Павленко і Бережнюк», Олександр КЛЮЖЕВ, Керівник аналітичних програм Донецької обласної організації ВГО «Комітет виборців України».

Володимир БОГАТИР, Заступник Міністра юстиції України, відзначив неабияку актуальність питання виборчого законодавства. Особливо, з огляду на те, що в п’ятницю розглядалося питання внесення змін до Конституції, зокрема, питання перегляду терміну повноважень Верховної Раді АРК, міських, селищних та районних рад; також на розгляд були внесенні питання зміни статусу народного депутата та питання перегляду законодавства щодо виборів президента. Також пан Богатир висловив занепокоєння від імені Міністерства Юстиції щодо проекту закону про зміни до деяких законодавчих актів щодо віборів президента. Офіційною позицією Мін”юсту  є підтримка законопроекту в цілому, але лише з урахуванням змін, внесених в проект після першого читання. Зокрема йдеться про зміни до кримінального кодексу, про перегляд процедури формування виборчих комісій. Також, за словами заступника Міністра юстиції України, викликає занепокоєння звуження виборчих прав громадян, які знаходяться за кордоном, але не перебувають на консульському обліку. Іншим суперечливим аспектом законопроекту є скасування відкріпних талонів і прікріплення виборців до місця реєстрації, що також суттєво звужує виборчі права громадян України. Також проект вносить певне протиріччя до норми щодо оголошення результатів виборів. Ще одне положення, яке викликає занепокоєння Міністерства юстиції – зменшення строку процедури оскарження результатів виборів в суді з семи до п’яти днів. Не є однозначною з точки зору Володимира Богатиря і норма про встановлення кримінальної відповідальності членів ЦВК за ухилиння від виконання їх обов’язків.

Юрій ДОНЧЕНКО, Член Центральної виборчої комісії, запевнив, що ЦВК працює за чітким графіком і до дня виборів підготує виборчі списки на підставі державного реєстру виборців. Також він підкреслив, що ЦВК прийняла рішення про щорічне корегування списків виборців, адже за проведеними комісією підрахунками різниця між зібраними Комісією даними і даними, які надавалися на попередні вибори складає 1,1 млн виборців. ЦВК зі своєї сторони провела роботу над аналізом того законопроекту про вибори президента, який був прийнятий в першому читання 1-го липня 2009 р., а також надіслала свої пропозиції до профільних комітетів. Зокрема, була акцентована увага законодавців на помилках в законопроекті щодо строків подання документації; були внесені пропозиції щодо зміни формату організації виборчих округів (щодо неможливості організації таких округів, щоб зберігався ліміт у +/- 3% виборців); було запропоновано зменшити навантаження на одну дільницю з 3000 до 2500 виборців. Щодо процедури формування складу комісій, то ЦВК тут займає нейтральну позицію: це рішення політичне, а Центральна виборча комісія – орган незаангажований, задача якого викнувати політичні рішення. ЦВК запропонувала змінити термін “територіальна виборча комісія” на “окружна виборча комісія” як в Законі про вибори депутатів з метою уніфікації термінології і норм виборчого законодавства. Також ЦВК провела розрахунки видатків бюджету на виборчий процес. При цьому є й норми, які ЦВК розцінює як прогресивні, зокрема, норма про зменшення кворуму для прийняття рішення у виборчих комісіях, адже це зменшить можливість зірвати роботу комісії через неявку членів.

Директор з правових питань Лабораторії законодавчих ініціатив Денис КОВРИЖЕНКО виступив із аналізом виборчого законодавства, зокрема законодавства про вибори Президента України. Денис Ковриженко у своєму виступі зазначив основні недоліки законопроекту № 4741, внесений на розгляд Верховної Ради Лавриновичем О.В., Портновим А.В., Лукаш О.Л., Зваричем Р.М. Зокрема, експертом було висвітлено негативні сторони законопроекту в частині територіальної організації виборів, управління виборчим процесом, висування і реєстрація кандидатів у Президенти, реєстрації виборців, передвиборної агітації, фінансування виборів Президента, спостереження за виборами, процедури голосування, підрахунку голосів та врегулюванні виборчих спорів. Загалом, законопроект № 4741 не лише не передбачає узгодження положень чинного Закону „Про вибори Президента України” із Законом „Про вибори народних депутатів України”, але і містить низку положень, які є кроком назад у розвитку виборчого законодавства. Очевидним є те, що законопроект у разі його прийняття буде ветований главою держави. Разом з тим, очевидним є і той факт, що з огляду на результати голосування за законопроект у першому читанні (він був підтриманий 366 народними депутатами України), вето Президента буде подолано і вибори відбуватимуться за законом, в основу якого буде покладено законопроект № 4741 в редакції до другого читання.

В своєму виступі Юрист адвокатської компанії «Моор & Кросондович» Сергій КАЛЬЧЕНКО закцентував увагу на протиріччах законодавства. Зокрема, йдеться про конфлікт норм Кодексу адіністративного судочинства України і закону про вибори народних депутатів. Судді під час розгляду справ керуються Конституцією України, міжнародними договрами та КАС України, але закон також встановлює процесульні норми і був прийнятий на 2 дні пізніше за КАС України. Іншим прикладом на думку доповідача є сам законопроект 4741, який містить норми, що конфліктують між собою. Також пан Кальченко звернув увагу на складність роботи судів в рамках діючого законодавства, особливо, в контексті надзвичайно коротких термінів оскарження результатів виборів і розгляду скарг і спорів. На завершення виступу Сергій Кальченко висловив свою думку щодо мабутньої долі зазначеного законопроекту 4741, який ще може бути ветований Президентом.

Олександра ПАВЛЕНКО, Партнер, адвокат Правової групи «Павленко і Бережнюк» зробила акцент не на аналізі законодавства, а на якості юридичної роботи і юридичного забезпечення виборчого процесу. Вона виділила основні напрямки юридичного супроводу виборчих кампаній: юридичний супровід в цілому; захист кандидатів та громадян в судах; юридичний супровід, спрямований на встановлення відповідності міжнародним стандартам. Також адвокат виділила три основні з юридчної точки зору етапи виборчого процесу: старт виборчої кампанії; день виборів; період від дня виборів до останнього строку оскарження результатів виборів. На кожному з цих етапів відбувається відповідне юридичне забезпечення. Наприклад, ведення суперечок з Медіа, юридичний супровід реєстрації кандидатів та створення виборчих комісій на першому етапі, чи підтримка виборців, які не знайшли себе в списках, та оскарження результатів виборів на окремих дільницях під час другого етапу. Основною задачею Олександа Павленко вважає підвищення правової обізнаності громадян. Виборець, який не знайшов себе в списках в день виборів не повинен розвертатися і йти з дільниці ні з чим. Він повинен знати, як відстояти свої права, і як зробити це відповідно до юридичних норм. Юридичні фірми вже готують шаблонні заяви і акти про правопорушення під час голосування чи роботи виборчої комісії. Це має неабияку вагу для якості майбутніх виборів, адже досвід виборів 2004 р. свідчить, що величезна кількість актів про правопорушень під час виборів була відхилена судом через невідповідне юридичне оформлення.

Олександр КЛЮЖЕВ, Керівник аналітичних програм Донецької обласної організації ВГО «Комітет виборців України» висловив занепокоєння як існуючою, так і запропонованою системою формування виборчих комісій. Він виділив два основні шляхи формування комісій: перший – з незалежних працівників-експертів і другий – з представників різних політичних сил. На його думку, запропонований законопроектом варіант формування комісій з прікріпленням до фракцій не дає змогу пропорційно представити кандидатів в комісії. В той же час, якщо залишати пропорційне представництво кандидатів, то, на думку пана Клюжева, необхідно підвищити суму застави в 3 рази. Це повинно зменшити кількість кандидатів і, відповідно, покращити роботу комісій. Іншим можливим варіантом покращення роботи комісій керівник аналітичних програм Донецької обласної організації ВГО «Комітет виборців України» вважає перехресний контроль. Тобто, якщо кандидат не в достатній мірі представлений, на рівні дільничної виборчої комісій, то він повинен мати пріоритет представництва на рівні територіальної виборчої комісії. Також доповідач висловив ідею про можливість оголошення переголосування в окремих виборчих дільницях. Одна дільниця не відіграє визначної ролі у виборах, але головна задача цієї новації – щоб виборці зрозуміли важливість свого голосу. Ще одне зауваження пан Клюжев зробив стосовно порядку висування кандидатів. Апелюючи до висновків Венеціанської комісії, він вважає за недоцільну норму про необхідність збору підписів для реєстрації кандидата. Наприкінець, Олександр Клюжев акцентував увагу на необхідності зменшення фінансування виборів і примушенні кандидатів дотримуватися норми про граничний обсяг виборчого фонду.

Під час круглого столу «Чесні та демократичні президентські вибори: перспектива України» виступили Євген ЗАХАРОВ, Співголова Харківської правозахисної групи, Ігор ЖДАНОВ, Президент Аналітичного центру «Відкрита політика», та Ольга МАШТАКОВА, Консультант сектору з питань методичної роботи та адміністративно-територіального устрою управління організаційного забезпечення діяльності ради і її органів виконавчого апарату Донецької обласної ради.

Євген ЗАХАРОВ, Співголова Харківської правозахисної групи, визначив кілька факторів, які на його думку не довзолять провести чесні і відкриті демократичні вибори. По-перше, виборча система України не змогла стати відкритою, не дивлячись на те, що на зміну одній партії прийшло близько стап’ятидесяти. По-друге, відсутня внутрішно-партійна демократія: лідер і близьке оточення вирішують всю полтику партії. По-третє, політична еліта України не готова до сприйняття альтернативних шляхів розвитку і альтернативних форм вироблення рішень. В якості головної проблеми пан Захаров виділив недовіру, яка лежить в основі політичного життя в Україні: недовіра кандидатів одне до одного, недовіра між партіями і всередині партій. Відповідно, ніколи не буде об’єднання в єдину політичну спільноту. Євген Захаров заперечив тезу про необхідність уніфікувати термінологію і процедури в законах про вибори народних депутатів та про вибори президента, адже вибори президента проходять в одному виборчому окрузі. Відповідно, процедури голосування мають бути відмінними і вдосконалюватись окремо одна від одної. Також в якості можливого вдосконалення процедури голосування співголова Харківської правозахисної групи розглядає можливість перенесення підрахунку голосів на місцевий рівень; при цьому сам підрахунок буде виконуватись незалежними фахівцями.

Свій виступ Ігор ЖДАНОВ, Президент Аналітичного центру «Відкрита політика», почав з захисту законопроекту про вибори президента. На його думку, після першого читання, в проект закону було внесено чимало позитивних змін. Зокрема, це стосується процедури формування територіальних і дільничних виборчих комісій, а також зменшення кворуму, необхідного для прийняття рішення в комісії. Також пан Жданов виділив основні відмінності між попередніми виборами і майбутніми виборами президента України. Основними завданням політичних сил цього разу, на його думку, буде не перемога, а «не програш», оскільки в результаті поразки кожна з сил втратить значну частину свого політичного капіталу. В якості спільних завдань політиків і громадських організацій президент Аналітичного центру «Відкрита політика» виділив подолання недовіри до політиків і політики в цілому, а також розробка пропозицій майбутньої моделі розвитку України. В завершення виступу, Ігор Жданов зробив прогноз, на які саме положення передвиборчих програм програм будуть робитися акценти, а також які є варіанти розвитку подій після виборів президента.

Ольга МАШТАКОВА, Консультант сектору з питань методичної роботи та адміністративно-територіального устрою управління організаційного забезпечення діяльності ради і її органів виконавчого апарату Донецької обласної ради, зосередилася в своєму виступі на проблемах, пов’язаних з недосконалістю як діючого законодавства про вибори президента, так і запропонованого законопроекту, прийнятого вже в другому читанні. Зокрема, вона актуалізувала проблему надмірного навантаження виборчих дільниць, і невідповідності між кількістю цих дільниць і кількістю населення в територіальній виборчій дільниці, особливо в Донецькій області. Також, пані Маштакова звернула увагу на застарілість поділу території України на 225 територіальних виборчих округів, які прив’язані ще до мажоритарної виборчої системи. На завершення, пані Ольга запропонувала створити постійно діючі виборчі дільниці, які б мали власні приміщення, пристосовані для проведення виборів.

Під час круглого столу «Президентська кампанія 2009-2010: роль ЗМІ» 24 .07.2009 року виступили такі експерти: Олександр ЧЕКМИШЕВ,Голова Комітету «Рівність можливостей»,  Сергій ГАРМАШ, Катерина КОТЕНКО, Виконавчий директор Індустріального телевізійного комітету.

Починаючи свій виступ, Олександр ЧЕКМИШЕВ, Голова Комітету «Рівність можливостей» визначив    ЗМІ як основне джерело інформування громадян в будь-якій країні. Відповідно, від якості ЗМІ залежить вибір громадян і якість самих виборів. На думку Голови Комітету «Рівність можливостей» основою якісної зміни ЗМІ буде не законодавство, а саморегулювання всередині самих ЗМІ. Тобто, самі журналісти повинні встановлювати правила для себе, як це робиться в інших демократичних країнах. Також у своєму виступі доповідач зазначив результати проведеного в шести регіонах України дослідження, які відображає відношення громадян до ЗМІ. Насамкінець, Олександра Чекмишев, визначив роль ЗМІ, як транслятора голосу громадян. Тобто, ЗМІ відповідальні за донесення голосу громадян до політиків, а також за виховання медіа грамотних громадян, які читають, дивляться і слухають, і, врешті-решт, приймають зважене раціональне рішення.

Сергій ГАРМАШ, Головний редактор Інтернет-видання «Острів» відзначив неабияку важливість подій 2004 р. для ЗМІ, які по праву можна назвати «революцією ЗМІ». Надалі доповідач виділив три основні групи ЗМІ, які будуть задіяні в майбутній президентській кампанії: 1) «активні» (відомі ЗМІ, які мають власну позицію, і самі використовують вибори для поширення своїх цінносей і ідеалів), 2) «пасивні» (ЗМІ певних полтичних сил чи економічних груп, які відображають позицію власників), і 3) «повії» (медіа-проекти, орієнтовані на прибуток). На думку головного редактора Інтернет-видання «Острів» об’єктивність – це міф, і ЗМІ повинні мати свою точку зору і свою позицію, і використовувати політиків для просування свох власних ідеалів і цінностей. Таким чином, єдиним критерієм якісних ЗМІ є не об’єктивність, а відповідність і достовірність.

В своєму виступі Катерина КОТЕНКО, Виконавчий директор Індустріального телевізійного комітету визначила основне завдання ЗМІ, різноманітні форми реклами, які використовують ЗМІ, а також основні категорії, на які спромано діяльність медіа. Особливу увагу пані Котенко приділила телевізійним засобам масової інформації. Зокрема, булі зазначені програми, які користуються найбільшою популярністю громадян. Напривеликий жаль, серед таких програм майже не зустрічаються інформаційні програми і взагалі немає аналітичних програм. Також Виконавчий директор Індустріального телевізійного комітету висловила негативне відношення до ставлення до російських каналів, об’єктивність яких є досить сумнівною. Насамкінець, пані Котенко визначила суть і роль телевізійних дебатів у виборчому процесі інших демократичнх держав, і окреслила перспективи для їх ефективного впровадження в Україні.

Програма Міжнародної конференції “ЯКІСТЬ ВИБОРІВ ЯК ОСНОВА ЗМІЦНЕННЯ ДЕМОКРАТІЇ”

Програма Міжнародної конфренції “ЯКІСТЬ ВИБОРІВ ЯК ОСНОВА ЗМІЦНЕННЯ ДЕМОКРАТІЇ” (англійською мовою)

Аналітичні матеріали до Міжнародної конференції “ЯКІСТЬ ВИБОРІВ ЯК ОСНОВА ЗМІЦНЕННЯ ДЕМОКРАТІЇ”

Аналітичні матеріали до Міжнародної конференції “ЯКІСТЬ ВИБОРІВ ЯК ОСНОВА ЗМІЦНЕННЯ ДЕМОКРАТІЇ” (англійською мовою)

Конференція є складовою серії публічних обговорень, запланованих Лабораторією законодавчих ініціатив спільно з Радою Європи напередодні президентських виборів в Україні та Форуму Ради Європи «За майбутнє демократії». Аналогічні заходи плануються у Донецьку (23-24 липня 2009 року), Львові (24-25 вересня 2009 року) та Києві (20-21 жовтня 2009 року) з ціллю залучення якнайширшого кола зацікавлених осіб з різних регіонів України до обговорення питань щодо належного виконання виборчого законодавства та міжнародних стандартів, проблеми фінансування виборів, громадського моніторингу перебігу виборчої кампанії (формування комісій, процесу агітації та висвітлення перебігу виборів, перебігу голосування та підрахунку голосів) тощо.

Метою проведення заходу було обговорення міжнародних стандартів демократичних виборів у контексті майбутніх президентських виборів в Україні, акцентування уваги політичної еліти та громадянського суспільства на проблемі гострої необхідності проведення майбутньої президентської кампанії у відповідності з міжнародними стандартами, забезпечення якісних суспільних змін через дотримання виборчого законодавства, сприяння прозорому фінансуванню виборчої кампанії, а також стимулювання зрілого політичного діалогу та дебатів.

Актуальність заходу продиктована рядом викликів, що стоять перед Україною напередодні президентської виборчої кампанії:

• узгодження Закону „Про вибори Президента України” із Законом „Про вибори народних депутатів України” в частині процедури підготовки та проведення виборів;
• приведення Закону „Про вибори Президента України” у відповідність до європейських стандартів та закладення передумов для кодифікації на основі цього закону всього виборчого законодавства України;
• запровадження прозорого фінансування виборів, удосконалення адміністративно-територіальної організації виборів, обліку виборців, перегляду правил проведення передвиборної агітації;
• визначенні ролі громадянського суспільства та ЗМІ у забезпеченні демократичності майбутніх президентських перегонів;
• налагодження продуктивного та ефективного політичного діалогу.

У рамках конференції було проведено пленарне засідання «ЄВРОПЕЙСЬКІ ВИБОРЧІ СТАНДАРТИ: ДОСВІД ТА ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНИ»,  на якому були обговорені проблеми застосування європейських виборчих стандартів в Україні, забезпечення прозорості фінансування виборів, проблеми роботи судової системи під час виборчих кампаній, перспективи забезпечення чесних та демократичних виборів українського президента.

Першим з доповідачів виступив професор Інституту публічної політики, колишній член Венеціанської комісії від Іспанії Карлос КЛОЗА МОНТЕРО, який відзначив важливість правової та політичної культури для функціонування тієї чи іншої виборчої системи. В країнах Західної Європи існують різні виборчі системи, кожна з яких є оптимальною для певних умов. Тому лише правова і політична культура можуть забезпечити ціннісний вимір демократичності та легітимності. Наприклад, виборча система Іспанії функціонує вже більше тридцяти років без жодних змін. Також були виділені основні функції, які закладені в будь-якій виборчій системі, а саме: представництво різних інтересів виборців/громадян та, в кінцевому результаті, формування більшості (та, відповідно, уряду), яка б була здатна відбити і захистити інтереси усіх громадян. Доповідач прокоментував суть деяких принципів виборчого права в європейському контексті. Зокрема, квотування представництва національних меншин і гендерного представництва не суперечить принципу рівного виборчого права. Крім того, дебати щодо імперативного мандату в Україні були оцінені професором як досить надумані, оскільки український варіант мандату є інструментом партійної дисципліни, а не зобов’язанням того чи іншого кандидати голосувати так, як його зобов’язав електорат. Насамкінець, були виділені кілька ознак демократичної виборчої системи: дотримання основних прав людини і громадянина; стабільність виборчої системи; існування незалежного органу, яки організовує і проводить вибори; існування системи оскарження результатів виборів.

Юрій КЛЮЧКОВСЬКИЙ, народний депутат України, у своєму виступі зосередився на розкритті основних принципів виборчого права та на процедурних критеріях, необхідних для демократичних та чесних виборів. Принцип рівного виборчого права передбачає не тільки формальне розуміння (усі виборці мають однакову кількість голосів), але й змістовне наповнення (голос кожного виборця має однакову вагу). В українських реаліях цей принцип часто не діє. Принцип вільного вибору також можна переформулювати як принцип вільного формування вибору, який передбачає відсутність тиску, підкупу, зобов’язання при обранні того чи іншого варіанту. Народний депутат підкреслив, що таємне голосування – це не право, а принцип, який також повинен передбачати кримінальну відповідальність за розголошення. Принцип особистого голосування має неабияке значення в Україні. Якщо в країнах західної Європи цей принцип може поступатися місцем праву голосування за дорученням, то в Україні – це надзвичайно важливий інструмент в протидії маніпуляціям. Щодо процедурних критеріїв, яких вимагає європейська практика розвинених демократичних країн, то тут йдеться, по-перше, про наявність незацікавленого органу, який організовує і проводить вибори, а по-друге – про наявність шляхів оскарження результатів виборів. На думку Ю. Ключковського, українська політична практика не відповідає жодному із перерахованих критеріїв. А без дотримання основних принципів виборчого права, і без відповідності процедурним критеріям, за словами доповідача, не може бути й мови про розвинену демократичну державу.

Висвітлюючи питання забезпечення прозорості фінансування виборів, експерт з правових питань Відділу виборів та референдумів Венеціанської КомісіїСергій КУЗНЄЦОВ зазначив, що дослідження зазначеного аспекту виборів потребує аналізу і контролю в кількох площинах: фінанси, на які друкуються бюлетені; фінансування самого виборчого процесу як в центрі так і на місцях; фінансування довгострокових проектів (зокрема – прийняття закону про реєстр виборців). На думку експерта, прозорість фінансування вимагає запровадження обов’язку пред’явлення документи про фінансову діяльність партії, а також пред’явлення фінансового звіту вже обраних представників до і після початку виконання повноважень. Також були представлені рекомендації Венеціанської комісії щодо забезпечення проведення прозорих і демократичних виборів шляхом передбачення державного фінансування партій. При цьому всі видатки повинні покриватися центральними органами рівномірно та прозоро, а список суб’єктів фінансування не повинен обмежуватися тільки партіями, представленими в парламенті. На завершення виступу, доповідач зазначив, що ці та інші рекомендації можна знайти в таких офіційних докмунтах Венеціанської Комісії, як Зведення рекомендаційних норм для проведення виборів, Зведення норм з фінансування політичних партій, Зведення правил для політичних партій.

Під час обговорення виборів як виклику для судової системи Михайло СМОКОВИЧ, Секретар Пленуму Вищого адміністративного суду України, нагадав, що основний тягар забезпечення судового контролю виборчого процесу під час виборів 2006-го року ліг на адміністративну юстицію і був здійснений належним чином. Загальна оцінка політичного життя в Україні свідчить, що у будь-який момент може виникнути ситуація, яка спровокує старт виборчого процесу. Однак наразі існують процесуальні суперечності між законами про вибори і Кодексом про адміністративне судочинство України – незважаючи на однакову юридичну силу, ці нормативно-правові акти по-різному регламентують певні дії адміністративних судів. За таких умов, дуже складно забезпечити ефективний судовий контроль за виборами. При цьому це стосується і виборів народних депутатів, і президентських виборів. Верховна Рада України не прийняла Закон «Про нормативно-правові акти», який повинен був усунути наявні колізії. Тому, на думку доповідача, роль адміністративної юстиції у виборчому процесі слід визначати у Кодексі про адміністративне судочинство України. Зокрема, варто передбачити етап виборчого процесу, протягом якого дія або бездіяльність органів адміністрування виборів можуть бути оскаржені. Крім того, відкритим наразі залишається питання суб’єктів оскарженя результатів виборів: слід передбачити право виключно партій, а не окремих кандидатів, на таке оскарження. Нарешті потрібно забезпечити можливість касаційного розгляду справ, пов’язаних із виборчим процесом.

Анатолій СЕЛІВАНОВ, постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України, підкреслив, що, незважаючи на незалежність кожного суду, варто говорити про проблеми судової системи в цілому. Зокрема, Верховна Рада України потребує захисту від судового свавілля: наприклад, окружний суд не може відміняти постанову парламенту без відповідного рішення Конституційного Суду України. Крім того, діяльність судів залежить від волі законодавця, тому, обговорюючи проблеми функціонування судової системи, варто говорити про вади чинного законодавства. Доповідач наголосив, що позиція судів під час виборчого процесу повинна базуватися на доктрині охорони виборчих прав, відповідно до якої індивідуальні пасивні та активні виборчі права вимагають пріоритетного захисту судом, а це потребує наявності визначених законодавством механізмів такого захисту. На сьогодні, громадяни України не мають права конституційної скарги. Крім того, у більшості випадків, Конституційний Суд України не дає рекомендації щодо удосконалення законодавства, а продукує нову норму – тобто створює загрозливу практику «виправлення» законодавця. Насправді ж орган конституційної юстиції повинен вказувати шлях до законодавчих удосконалень.

Віктор АГЄЄВ, адвокат, керуючий партнер адвокатської кампанії «Агєєв, Бережний та партнери», Голова Української третейської спілки, порушив питання легітимності судової системи як важливої складової питання легітимності виборів та влади в цілому. Відповідно до статті 6 Європейської конвенції захисту прав людини і основних свобод, суд має відповідати встановленим законодавством вимогам справедливості. Відповідно в Україні існує проблема діяльності судів, яка полягає у ставленні до букви закону. Справедливість і безсторонність судів напряму пов’язані із питанням довіри до судової системи. Враховуючи не притаманність цих ознак українським реаліям, можна говорити про відсутність в Україні суду як інституції з точки зору європейського права.

У контексті обговорення перспектив проведення чесних і демократичних президентських виборів в Україні, народний депутат України Сергій ПОДГОРНИЙ охарактеризував вибори, як виклик для суспільства, як лакмусовий папірець для кожної держави, а не тільки для України, що відносно нещодавно стала на шлях демократизації. С. Підгорний впевнений, що досвід виборів 2004 р. дозволив вдосконалити законодавство і напрацювати необхідні норми для того, аби вже парламентські вибори 2006 і 2007 років пройшли більш відкрито та демократично. Народний депутат прогнозує, що і майбутні президентські вибори будуть більш демократичними та ні в якому разі не повторять досвід 2004 року. На думку доповідача, всі президентські вибори окрім виборів 1992 року, ділили країну навпіл. За таких умов, незважаючи на негативну оцінку обрання президента у парламенті, такий шлях є можливим способом вирішення проблеми розколу електорату за географічною ознакою.

Заступник Голови Секретаріату Президента України Ігор ПОПОВ представив на конференції позицію Президента України та окреслив основні перепони на шляху до забезпечення проведення чесних і демократичних президентських виборів. Перепонами для цього є: 1) недосконалий Реєстр виборців, який дає простір для маніпуляцій безпосередньо в процесі підрахунку голосів; 2) неадекватна діяльність ЗМІ, які використовуються для підтримки того чи іншого кандидата; 3) популізм, що не дозволяє прийняти виборцям раціональне і зважене рішення; 4) «судові війни» на кожному етапі виборів; 5) проблеми із визнанням результатів виборів, що може значно затягнути виборчий процес; 6) невідповідне і застаріле законодавство. В якості превентивних методів доповідач пропонує залучити зовнішніх спостерігачів та ЗМІ, які претендують на статус незаангажованих, а також простимулювати діяльність вітчизняних громадських організації, аби створити критичну масу громадянського тиску на владу.

Ірина БЕКЕШКІНА, Науковий керівник Фонду «Демократичні ініціативи», закцентувала увагу на проблемі демократизації суспільства з позиції культури виконання та дотримання законодавства. На її думку, саме відсутність такої культури, а не вади законодавства складає проблему як для демократичних виборів так і для чесної політичної боротьби. Це – проблема не лише політиків та уповноважених осіб, це – хвороба суспільства. За відносно демократичних і чесних виборів не відбувається демократизації суспільства, оскільки така відносність є причиною невикорінності прямих порушень законодавства на місцевих виборах і шахрайства уповноважених осіб. Експерт пропонує почати процес покращення наявного становища з політичної еліти: якщо еліта не відповідає потребам громадян, то громадяни повинні вплинути на політичних і суспільних лідерів, змусити їх виконувати зобов’язання та дотримуватись законодавства.

У своєму виступі експерт з виборчого права Володимир КОВТУНЕЦЬ охарактеризував майбутні президентські вибори та акцентував увагу на тому, що може завадити їм пройти чесно і відкрито. По-перше, буде багато технічних кандидатів, які, окрім того, що можуть забрати голоси у основних претендентів на посаду, значно ускладнять роботу виборчих дільниць і ЦВК. По-друге, кандидат, який не має фракції у парламенті і представників у ЦВК фактично позбавлений будь-якого контролю за виборчим процесом. По-третє, залишається проблема з реєстром виборців. Також значно вплине на якість і результат виборів неврегульованість законодавства щодо права оскарження відповідності виборчого процесу вимогам законодавства. Підсумовуючи, доповідач, визнав парламент в такому складі (при змові провідних політиків, при закритих списках тощо) найбільшою загрозою для демократії, і закликав повернутися до витоків – до основних принципів виборчого права.

Також в межах конференції пройшов круглий стіл «ЯКІСТЬ ПОЛІТИЧНОГО ДІАЛОГУ ЯК ПЕРЕДУМОВА ДЕМОКРАТИЧНОГО ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ: РОЛЬ ПОЛІТИЧНОЇ ЕЛІТИ, ЗМІ ТА ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА».

Розпочинаючи обговорення на круглому столі, Андрій ШЕВЧЕНКО, народний депутат України, коротко окреслив своє бачення майбутніх президентських виборів і запропонував кілька шляхів покращення їх якості. Він висловив думку, що майбутні вибори будуть або «останніми виборами по-старому», або «першими виборами по-новому». Перший варіант доповідач окреслив як «вибори без свідомого вибору» з застосуванням маніпуляцій, адміністративного ресурсу та замовної соціології; вибори, які робитимуть «старі політ технологи» – ті самі люди, які робили майже всі попередні вибори в незалежній Україні. Громадські організації в таких виборах не мають неполітичну позицію і не представляють інтереси суспільства, а лише використовуються політичними силами для мобілізації електорату. «Перші вибори по-новому» А. Шевченко охарактеризував як «осмислений вибір», зроблений на основі оцінки конкуруючих ідеологій. У цьому випадку, всі кандидати повинні будуть рахуватися з громадською думкою, а не нав’язувати свою позицію, як під час виборів 2004 року. Народний депутат підкреслив значущість економічних питань у майбутніх програмах кандидатів на президентських виборах, оскільки електорат втомився від широких політичних обіцянок і вимагає конкретних дій, особливо в сфері економіки. Кроками по забезпеченню виборів «по-новому» можуть стати: сприяння розвитку незалежної і професійної журналістики; заохочування змагання програм політичних сил; запровадження практики повноцінних телевізійних дебатів.

Продовжуючи тему майбтніх президентскьих виборів, Заступник Голови Центральної виборчої комісії України Андрій МАГЕРА висловив сподівання, що до оцінки результатів майбутніх президентських виборів не буде залучений Констиутційний Суд україни і, відповідно, не буде затягування оголошення результатів виборів. Він також підкреслив необхідність реформування територіальної організації виборів. Йдеться про принцип формування територіальних виборчих округів за кількістю населення (як наразі закладено в законодавсіті щодо виборів президента) і за кількістю дільниць (принцип закладено в Законі про вибори народних депутатів України). Доповідач зауважив, що перший принцип надзвичайно ускладнює роботу ЦВК при підрахунку голосів, і висловив свою готовність долучитися до доопрцювання законодавства про вибори Президента. Також А. Магера наголосив на необхідності поступового зменшення максимальної кількості виборців на дільниці до 1500осіб. Крім того, були запропоновані ще кілька тез до обговорення, які стосувалися: потреби скасувати норму про необхідність збору п’ятисот тисяч підписів громадян за кандидата в президенти, оскільки фактично відсутні методі перевірки достовірності підписів, а ця норма лише ускладнює роботу ЦВК; неможливості підвищувати грошову заставу кандидата в Президенти, оскільки це буде розцінено західними країнами як спроба ще більше віддалити політику від пересічних громадян; непотрібності брати до уваги при поданні декларації про доходи дохід інших членів сім’ї, оскільки це розпалює політичні скандали і відволікає як політичних діячів так і громадян від нагальних проблем; відповідальності партій, які висувають кандидата на посаду Президента, за підготовку членів виборчих комісій.

Сергій ГРИНЕВЕЦЬКИЙ, народний депутат України, охарактеризував наявний в українському суспільстві публічний діалог як поєднання двох напрямків: практики ток-шоу  та постійних спроб кулуарних домовленостей. Закономірним наслідком поєднання цих двох компонентів є віртуалізація політики і, відповідно, нівелювання значення політичного, а також повне руйнування зв’язків громадськості з політиками, а, отже, зникнення діалогу як такого. Іншою ознакою політичного життя в Україні є віднесення на маргінез ідейної боротьби, яка ніяк не пов’язана з найвпливовішими та найпопулярнішими політиками. Сучасна ситуація характеризується досить високим рівнем байдужості виборців, який викликаний надмірною політизацією ЗМІ, відвертою пропагандою і закритістю політичного процесу (на кшталт закритих виборчих списків політичних партій). В якості шляху удосконалення публічної сфери, С. Гриневецький запропонував ознайомлення політиків і громадських організацій із принципами теорії компромісу.

В своєму виступі Олександр ЧЕРНЕНКО, Голова правління Комітету виборців України, негативно охарактеризував деякі положення актуального наразі законопроекту про вибори Президента України. Наприклад, необхідність норми про скорочення терміну передвиборчої компанії з 120 до 90 днів обґрунтовувалась невмотивованими затратами на компанію, однак це також означає більше навантаження на ЦВК, що може позначитись на якості проведення виборів. Також голова правління Комітету виборців України розкритикував неприйняття норми про необхідність спостереження громадськими організаціями за процесом виборів. На його думку, це безпосередньо вплине на якість і результат виборів, а також на ставлення громадськості до легітимності майбутнього Президента. Наразі важко говорити про якість діалогу між політиками та громадськістю, оскільки діалог відсутній як такий. Це – проблема, яка надзвичайно ускладнює процес розбудови демократичної держави, а тому потребує нагального вирішення. В якості можливого рішення доповідач запропонував створити коаліцію громадських організацій, яка б висунула спільну заяву з вимогами і пропозиціями до влади.

Ігор ЖДАНОВ, президент Аналітичного центру «Відкрита політика», закцентував увагу на виборчому законодавстві та майбутніх президентських виборах. В контексті законодавства, політики пішли двома шляхами: по-перше, шляхом деталізації законодавства про вибори; по-друге, рефлексійне «штопання дірок». Це відбувається з причини відсутності політичної традиції та моралі в політиці. Невизнання законів чи потреби їх дотримуватись веде до пошуку шляхів обходу цих законів, що, в свою чергу змушує, деталізувати і виправляти законодавство. Очевидно, що без відповідної політичної традиції і культури цей кругообіг триватиме нескінченно. Щодо призначеної дати виборів, то в конституції закладене системне протиріччя: строк повноважень президента спливає через 5 років після інавгурації, а наступні вибори відбувається через тиждень після цього. Очевидно, що, якщо не закріпити дату виборів в Конституції, то кожні наступні вибори Президента, які відбуватимуться у нових обставинах, будуть мати значний ступінь непередбачуваності. Майбутні президентські вибори можуть мати фатальні політичні наслідки для тих, хто програє. Особливе ж місце в програмах усіх кандидатів будуть займати питання конституційної реформи та економічної стратегії. Є перспектива відходу від вже прийнятої практики використання роз’єднуючих населення питань (НАТО чи двомовність). Прогнозуючи, чи будуть наступні президентські вибори демократичним,  І. Жданов зазначив, що вже вибори 2006 і 2007 років були демократичними, але це були парламентські вибори. Оскільки в суспільстві і політичній сфері відсутня відповідна культура і діалог, то і вибори, і передвиборча компанія можуть стати абсолютно «брудними».

Загалом, участь у заході взяли представники органів державної влади (Центральної виборчої комісії, Верховної Ради України, Секретаріату Президента України, Вищого адміністративного суду України), місцевого самоврядування та політичних партій, провідних аналітичних центрів та громадських організацій, наукових інституцій, засобів масової інформації  з Південної України (близько 120 учасників), а також представники Венеціанської Комісії та міжнародні експерти з Європи.

Програма конференції (українська версія)

Програма конференції (англійська версія)

Аналітичні матеріали “Якість виборів як основа зміцнення демократії” (українська версія)

Аналітичні матеріали “Якість виборів як основа зміцнення демократії” (англійська версія)